Постанова

від 18.10.2010 по справі 2-5434

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

                                                

                                                                                                                    Справа  № 2- 5434

                                                                                               2010 рік

                                                                               П О  С Т А Н О В А

                                                                      І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

18 жовтня  2010 року  Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя

 у складі:  головуючого судді  Гнатик Г.Є.

                  при секретарі  Корягіній Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі  справу  за позовом  ОСОБА_1  до Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності, покладання зобов»язання  у нарахуванні   і виплаті  недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії за 2006-2010 роки,

                                                                              в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із  вказаним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року по теперішній час має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідач всупереч Рішенню Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р., яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії, тому просив задовольнити його позов.

У судове засідання позивач не з’явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду надав заяву у якій  просить суд розглягути  позов  у  його відсутності.

Представник відповідача до суду не  з’явився, надавши суду письмові заперечення на позов, у яких також просить розглянути справу  у відсутності представника відповідача.

В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивач у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни. У відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має права на отримання з 01.01.2006р. щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України.

Крім того, відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними, через невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов'язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки розмір мінімальної пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.

Оскільки сторони у судове засідання не з’явилися, подавши заяви з клопотанням про розгляд справи  у їх відсутності, суд  розглядає справу  у письмовому провадженні.

Позивачем вказаний позов подано у порядку ЦПК України, але  у зв’язку з прийняттям  Конституційним Судом України 09.09.2010 року  рішення, яким визначено, що даний спір підлягає  розгляду  у порядку КАС України, суд розглядає  вказаний позов  у порядку КАС України.

 Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягаючим частковому  задоволенню  з  наступних підстав.

Судом установлено, що позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується  пенсійним посвідченням.

Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Вирішуючи позовні вимоги щодо підвищення пенсії позивачу у 2006 суд виходить з наступного.

Відповідно  п. 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005р. дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 рік було зупинено. Проте  Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006р., який набрав чинності 15.03.2006р., до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни та  виключено  п. 17 ст. 77 зазначеного  закону, і  02.04.2006  було відновлено дію  ст. 6 в редакції  від 01.01.2006.

Разом з тим,  відповідно до вимог ст. 110  Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005р.( зі змінами  від 19.01.2006) зазначене  підвищення повинно  було запроваджуються поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 15.03.2006р. дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи перевагу Законам України" Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005р. та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 р., суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997р. №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що  позовні вимоги в цій  частині  задоволенню  не підлягають.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає, що ці вимоги підлягають задоволенню частково з таких  підстав.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. за №6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч, 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п.п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст., 73, ст., ст., 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення  п. 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону. Таким чином, дію  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Отже, відповідач з 09.07.2007р. і до 31.12.2007  мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Згідно з ч.1 ст. 28 Закону  України  «Про загальнообов’язкове державне  пенсійне  страхування» від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії  за віком  встановлюється у розмірі  прожиткового мінімуму для  осіб,  які  втратили працездатність, визначеного законом.

Положення ст. 28  Закону  України «Про загальнообов’язкове державне  пенсійне  страхування» від 09.07.2003 не є перешкодою для застосування  даної  величини (мінімального розміру пенсії за віком) до  обрахування  інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною  пенсією за  віком, оскільки  чинним законодавством  не встановлено іншого, крім передбаченого частиною  першою статті  мінімального розміру пенсії  за  віком.

Так, згідно   з  ч.1  ст. 62   Закону  України   від 19.12.2006 «Про Державний бюджет  України на  2007  рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили  працездатність на  2007   рік затверджений у  наступному  розмірі:  з  1  січня -380 грн.,  з 1  квітня - 406 грн., з 1  жовтня - 411 грн.

У  відповідності  до  ч.3  ст. 62  Закону  України  «Про держаний  бюджет України на 2007 рік» встановлено, що для  визначення  мінімального розміру пенсії за віком  відповідно до абзацу 1 частини 1 ст. 28 Закону України  «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 з 1 квітня та 1 жовтня 2007 застосовується прожитковий  мінімум для осіб, які втратили  працездатність, визначений абзацом п’ятим  частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Що стосується позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 2 п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції: « Дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки. встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».

Відповідно  до ч.4  ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам  війни пенсії або щомісячне  довічне  грошове  утримання  чи держана  соціальна  допомога , що виплачується  замість пенсії, підвищується  на  10 % від прожиткового  мінімуму для осіб, які  втратили працездатність.

Підстави для  підвищення пенсії за  період з січня по 22.05.2008  були  відсутні, оскільки позивачу пенсія виплачувалася у збільшеному розмірі у  січні-березні  2008   на  48  грн. , щомісяця, а в квітні  на  48,10 грн., том у позовні  вимоги   за цей період  не  підлягають задоволенню.  

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008р., у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту З розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та. про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Таким  чином,  було відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Ст. 58 Закону України  «Про державний  бюджет  на 2008 рік  та  про несення  змін до деяких законодавчих актів України» передбачає, що прожитковий  мінімум для осіб, які  втратили працездатність  на 2008 рік  затверджений  у  наступному розмірі :  з  1  січня-470 грн.,  з 1  квітня – 481 грн., з 1  липня-482 грн., з 1  жовтня - 498 грн.

Таким чином, відповідач повинен був  провести підвищення  пенсії   у збільшеному у розмірі  відповідно до вимог  ст. 6 Закону ,починаючи  з 22.05.2008 по 31.12.2008 .

Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися  на   відсутність   коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

 Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

 Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

 Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на УПФУ у Орджонікідзевському  районі м. Запоріжжя, за місцем проживання позивача.

Враховуючи  викладене  у сукупності, суд вважає  позовні вимоги у частині визнання протиправною бездіяльності  у не нарахуванні  і невиплаті недоплаченої суми соціальної допомоги необхідно задовольнити частково, зобов’язавши відповідача виконати такий перерахунок за  період з   09.07.2007 року  по 31.12. 2007 року, за 2008 рік- з 22.05.2008 року  по 31.12.2008 року,  за 2009 рік  з 01.01.2009 року  по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року  по 01.10.2010 року.

Інші позовні вимоги залишити без задоволення.

Керуючись Конституцією України,  ст.ст. 2, 9, 11 , 17, 158,  160-162 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов  задовольнити  частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області  у не нарахуванні  і невиплаті   ОСОБА_1  державної соціальної допомоги за   2007 рік- з 09.07.2007 року  по 31.12. 2007 року, за 2008 рік- з 22.05.2008 року  по 31.12.2008 року,  за 2009 рік  з 01.01.2009 року  по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року  по 01.10.2010 року.

Зобов'язати Головне  Управління Пенсійного фонду України в Запорізькі     й області здійснити перерахунок  та виплату підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону  України  "Про соціальний захист  дітей  війни" та ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування"  ОСОБА_1 за   2007 рік- з 09.07.2007 року  по 31.12. 2007 року, за 2008 рік- з 22.05.2008 року  по 31.12.2008 року,  за 2009 рік  з 01.01.2009 року  по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року  по 01.10.2010 року.

Інші позовні вимоги залишити без задоволення.

Постанова  може бути оскаржена у Дніпропетровский апеляційний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги  протягом десяти днів   через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя.

Суддя:                                                         Гнатик Г. Є.