Ухвала

від 10.07.2024 по справі 240/3372/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

Справа № 240/3372/22

10 липня 2024 року

м. Вінниця

Суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду Граб Л.С., перевіривши матеріали апеляційної скарги в частині, поданій ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправними та скасування приписів та акта,

В С Т А Н О В И В :

відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року позов повернуто позивачу.

Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття апеляційного провадження у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до норм ч.2 ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Таким чином, реалізуючи передбачене статтею 55 Основного Закону, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється в його володільця у момент порушення чи оспорення останнього.

Водночас, суб`єктивна оцінка порушення права не є абсолютною, відтак, суд повинен встановити, серед іншого, в чому полягає порушення прав особи, яка подає апеляційну скаргу, оскаржуваним судовим рішенням.

За змістом ч.1 ст.293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, передумовою апеляційного оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі, є встановлення обставин, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. При цьому, на відміну від ч. 1 ст. 5 КАС України, яка пов`язує право особи на звернення до адміністративного суду у тому числі із суб`єктивним критерієм, положення ч. 1 ст. 293 КАС України крізь призму юридичної визначеності та сталості судового рішення гарантують особі право на апеляційне оскарження виключно у випадку, якщо така особа була учасником справи або суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.11.2020 року у справі №826/3508/17, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Така правова позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постанові від 11.07.2018 року у справі №911/2635/17, а також й при розгляді касаційних скарг на судові рішення, ухвалені в порядку адміністративного судочинства, у тому числі, в постановах від 26.01.2022 року у справі №640/8328/19, від 20.09.2021 року у справі №160/11823/20, від 14.08.2020 року у справі №1.380.2019.005487 та інших. Таке правозастосування є сталим й відступу від нього Верховним Судом не здійснювалось.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що особа, набуваючи статусу апелянта у справі, до участі у якій не була залучена, повинна мати не просто певний обсяг прав, свобод та інтересів, що зачіпаються тим чи іншим способом при прийнятті судового рішення, а питання про захист чи відмову у захисті прав, свобод чи інтересів саме цієї особи має бути вирішено судом безпосередньо.

При цьому, у постанові від 30.06.2021 року справі №465/79/18 Верховним Судом підкреслено, що перевірка права особи на звернення до суду з апеляційною скаргою передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується (розгляду по суті). Встановлення обставин, що свідчать про відсутність підстав для апеляційного оскарження, а отже і права на звернення до суду з апеляційною скаргою, є перешкодою для розгляду скарги по суті. Законність судового рішення може бути перевірено за скаргою належної особи.

Такий підхід повністю узгоджується з принципом верховенства права і такою його складовою як правова визначеність. Безпідставний перегляд призводить до порушення принципу правової визначеності (res judicata).

Застосування принципу юридичної визначеності докладно розроблено у практиці Європейського суду з прав людини. Міркування ЄСПЛ щодо принципу юридичної визначеності сформульовані у багатьох справах, але ґрунтуються на однакових підходах, зокрема, у справі "Христов проти України" (Khristov v. Ukraine, заява №24465/04, рішення від 19.02.2009).

Так, ЄСПЛ допускає відхід від принципу юридичної визначеності як виняток, якщо для цього є певні обставини. Переліку цих обставин у практиці ЄСПЛ не сформовано - це питання національного законодавства. Кожна держава самостійно визначає які саме обставини можуть бути підставою для перегляду судового рішення. Проте ЄСПЛ дає їх якісну характеристику.

У справі "Христов проти України", рішення в якій перекладено на українську мову офіційно Міністерством юстиції України, ці обставини зазначені як "вагомі й непереборні". Обставини, за яких допускається перегляд судового рішення, у практиці ЄСПЛ не мають чітко окреслених меж, однак повинні бути істотними та переконливими.

Як з`ясовано судом, оскаржуваною ухвалою позовну заяву повернуто ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу", в зв`язку з невиконанням у повному обсязі ухвали від 05.12.2022 про залишення позовної заяви без руху.

Разом з тим, апелянтом не наведено, яким чином саме під час винесення оскарженого судового рішення, суд першої інстанції вирішив питання про її права, свободи, інтереси чи обов`язки.

Слід зазначити, що частина друга статті 49 КАС України допускає до участі у справі третіх осіб (без самостійних вимог на предмет спору) у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки.

На відміну від словосполучення «може вплинути», що є важливим для суду першої інстанції, на стадії апеляційного розгляду такий вплив має бути очевидним та питання про права, свободи, інтереси, обов`язки суд першої інстанції вже повинен вирішити.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №826/14572/18, від 20.09.2021 у справі №160/11823/20 та від 21 грудня 2021 року у справі №820/5225/15.

Згідно з ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Оскільки вказані судом обставини щодо невідповідності апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України створюють перешкоди для відкриття апеляційного провадження, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху з наданням особі, яка подала апеляційну скаргу, строку для усунення виявлених недоліків.

Недоліки апеляційної скарги можуть бути усунуті шляхом надання обґрунтування та доказів порушених прав апелянта оспорюваним рішенням.

Крім того, згідно ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Як встановлено з матеріалів справи, оскаржувана ухвала Житомирського окружного адміністративного суду постановлена 31.01.2023.

Первинна апеляційна скарга подана скаржником 11.05.2023 через засоби поштового зв`язку, проте ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2023, останню залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору, та ухвалою від 02.08.2023 повернуто апелянту, в зв`язку з невиконанням ухвали від 29.05.2023.

Повторна апеляційна скарга надійшла до суду 30.05.2024, тобто більше ніж через 9 місяців після повернення первинної апеляційної скарги.

При цьому, скаржником не порушується питання про поновлення процесуального строку.

Слід зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

У статті 8 КАС України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідно до якого, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Отже у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, на чому також неодноразово наголошував Верховний Суд. За відсутності таких обставин, у суду будуть відсутні і підстави для поновлення процесуального строку.

Водночас, право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав особи й основоположних свобод.

З огляду на викладене, суд зазначає, що скаржником не зазначено обставин, які перешкоджали подати апеляційну скаргу вчасно та які є об`єктивно непереборними чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій.

За змістом ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Керуючись ст.ст. 169, 295, 296, 298, 325, 328, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу в частині, поданій ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року залишити без руху.

Запропонувати особі, яка подала апеляційну скаргу, у десятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, а саме: навести обґрунтування, яким чином оскаржуване судове рішення впливає на права, свободи та інтереси ОСОБА_1 , а також подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням підстав для поновлення.

Роз`яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що неусунення недоліків апеляційної скарги в частині наведення обґрунтування, яким чином оскаржуване судове рішення впливає на права, свободи та інтереси ОСОБА_1 у випадку визнання судом поважними причин пропуску строку на звернення до суду є підставою для повернення апеляційної скарги, а у разі невиконання ухвали в частині подання заяви про поновлення строку з зазначенням причин для його поновлення, чи визнання судом неповажними таких причин, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Копію цієї ухвали надіслати на адресу особі, яка подала апеляційну скаргу.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи в мережі Інтернет на офіційному вебпорталі судової влади України за посиланням: https://court.gov.ua/fair/sud4856/.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачГраб Л.С.