Постанова

від 11.07.2024 по справі 704/993/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 704/993/22Провадження № 22-ц/821/1033/24Категорія: 306010000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.,

суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І.

сза участю екретаря: ОСОБА_1

учасники справи:

позивач: ОСОБА_2

представник позивача: адвокат Ткаченко Михайло Олександрович

відповідач: Товариствоз обмеженоювідповідальністю «Редакціягазети «НовийДзвін» представник відповідача: адвокат КолісникСергій Миколайович

третя особа: Тальнівська міськарада Черкаськоїобласті

представник третьої особи: ОСОБА_3

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадженняапеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети«Новий Дзвін» на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 19 березня 2024 року (постановленого під головуванням судді Дьяченка Д.О. в приміщенні Тальнівського районного суду Черкаської області, повний текст судового рішення виготовлений 29 березня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_2 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Редакція газети«Новий Дзвін»,третя особана сторонівідповідача:Тальнівська міськарада,про захистгідності,честі,ділової репутації,спростування недостовірноїінформації,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

11 листопада 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Тальнівського районного суду Черкаської області із позовом до ТОВ «Редакція газети «Новий Дзвін» про захист гідності, честі, ділової репутації, спростування недостовірної інформації.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 08.09.2022 року в Черкаській обласній громадсько-політичній газеті «Новий Дзвін» № 33(346) (cтop. 4,) було опубліковано статтю «То кого ж принижують на Тальнівщині: фермерів чи простих людей?».

Опублікована в даній статті неправдива інформація призвела до приниження його гідності, честі та ділової репутації, оскільки у вказаній статті за підписом редакції газети «Новий Дзвін» зазначено, що « ОСОБА_4 , ПП «БМ Благодатне» (с. Романівка): багато років обробляв 23 га землі. Потім, за словами мешканців с. Романівки, вирішив не відставати від своїх партнерів і по тихому задумав вивести цю землю за межі району, роздавши ділянку іншим громадянам, які навіть не проживали на Тальнівщині. І тут спіймали: керівництво Тальнівської міськради виграло усі судові тяжби і повернуло земельну ділянку у межі громади».

Вважає, що наведені в статті відомості не відповідають дійсності, зачіпають його честь, гідність і ділову репутацію в громадській думці і в очах читачів редакції газети «Новий Дзвін», односельчан, ділових партнерів, колег, а також невизначеного кола осіб, які могли прочитати недостовірну інформацію про нього.

З урахуванням наведеного, просить суд:

- визнати поширену Товариством з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Но-вий Дзвін» інформацію у своєму виданні від 08.09.2022 року №33 (346) в статті «То кого ж принижують на Тальнівщині: фермерів чи простих людей» щодо ОСОБА_2 , а саме « ОСОБА_4 , ПП «БМ Благодатне» (с. Романівка): багато років обробляв 23 га землі. Потім, за словами мешканців с. Романівки, вирішив не відставати від своїх партнерів і по тихому задумав вивести цю землю за межі району, роздавши ділянку іншим громадянам, які навіть не проживали на Тальнівщині. І тут спіймали: керівництво Тальнівської міськради виграло усі судові тяжби і повернуло земельну ділянку у межі громади» - недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Новий Дзвін» протягом десяти днів після набрання чинності рішенням суду спростувати вказану недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_2 шляхом розміщення у своєму друкованому виданні тексту резолютивної частини рішення, а також інформацію, що спростовує статтю в такому самому об`ємі, таким саме видом та розміром шрифту з дня набрання законної сили рішенням суду.

Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 05 квітня 2023 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Тальнівську міську раду Черкаської області (том 1, а.с. 46).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 19 березня 2024 року позовні вимоги задоволено.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що поширена відповідачем інформація шляхом розміщення публікації є недостовірною, висловленою у формі фактичних тверджень, принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача. Вказані висловлювання за своїми стилістичними ознаками не можуть вважатись оціночними судженнями, оскільки стосуються конкретних подій, конкретної особи позивача, не містять алегорій, сатири, гіпербол, не є припущеннями чи критикою, проявом власної суб`єктивної думки відповідача, викладені у категоричній стверджувальній формі, є повідомленням про факти, які можуть бути перевірені на предмет їх достовірності. Інформація, розповсюджена відповідачем, є негативною, оскільки у ній стверджується про вчинення позивачем відповідних дій «схем», зокрема виведення земельних ділянок за межі району, передачі земельних ділянок іншим особам всупереч вимогам законодавства, наявність судових справ, фігурантом яких нібито є позивач. Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем вищевказаних дій.

Суд першої інстанції вважав, що поширення вказаної інформації порушує право ОСОБА_2 на повагу до його честі, гідності та ділової репутації, а тому підлягає визнанню недостовірною із зобов`язанням її спростувати у спосіб, у який інформація була поширена.

На переконання суду першої інстанції, зобов`язання відповідача розмістити у своєму друкованому виданні текст резолютивної частини рішення, а також інформацію, що спростовує статтю в такому ж самому об`ємі, таким же саме видом та розміром шрифту є достатнім та належним способом захисту порушеного права позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 13 травня 2024 року, ТОВ «Редакція газети «Новий Дзвін», вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному встановленні судом обставин справи, просило рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 19 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що суд першої інстанції визнаючи поширену інформацію недостовірною та зобов`язавши відповідача її спростувати, не врахував відсутність достатнього балансу для необхідності втручання суду у процес реалізації особою права на свободу вираження поглядів. Так, особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачено статтею 10 Конвенції.

В інформації, яка опублікована у статті стверджується тільки про те, що ОСОБА_5 , ПП «Благодатне» багато років обробляв 23 га землі. Дана інформація є вірною та не оспорюється.

У статті не вказується, що саме ОСОБА_2 є фігурантом судових справ та не є стверджувальною інформація про вчинення позивачем відповідних дій «схем» для виведення земельної ділянки за межі району. Така інформація отримана зі слів мешканців с. Романівка, про що було зазначено у статті.

Крім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов хибною висновку про те, що висловлювання відповідача на адресу позивача не є оціночним судженням, порушують його права та перевищують межі допустимої критики щодо публічних осіб.

Відзив на апеляційну скаргу

24 червня 2024 року на адресу Черкаського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Редакція газети «Новий Дзвін», в якому представник ОСОБА_2 - адвокат Ткаченко М.О., вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не спростовують вірні висновки суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 19 березня 2024 року залишити без змін.

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідьсудді-доповідача,перевіривши законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог поданоїапеляційної скарги,апеляційний суддійшов висновку,що апеляційнаскарга ТОВ «Редакція газети «Новий Дзвін», підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1ст. 16 ЦК України).

У статтях 28, 68 Конституції України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність.

Разом з тим, у статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України та статті 277 ЦК України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1(надалі - постанови Пленуму ВСУ) судам роз`яснено, що статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки та слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте й сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму ВСУ юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Згідно зі статтею 277 ЦК України і статтею 12 ЦПК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Крім того, відповідно до вимог п.19 постанови Пленуму ВСУ, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Так, у Рішенні Європейського суду з прав людини від 08 липня 1986 року у справі Лінгенса (12/1984/84/131) зазначається, що свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2, свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" чи тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе.

Публічна особа, державний службовець повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, до прискіпливої уваги суспільства та підвищеної зацікавленості до його діяльності та/або особистого життя тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.

Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, Європейський суд з прав людини підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

Відповідно до пункту 21 постанови, при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя. Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальної сфери, спорті чи будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому, зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Разом із тим, слід зазначити, що у частині другій статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції,

між сторонами виник спір про захист особистого немайнового права, що забезпечує соціальне буття фізичної особи право на повагу до гідності та честі, недоторканість ділової репутації, спростування недостовірної інформації.

Разом з тим, за змістом зазначеного законодавства кожному гарантується право на свободу висловлення поглядів, в тому числі право поширювати інформацію без втручання органів державної влади, за умови, що вони діють добросовісно і надають правильну і достовірну інформацію, не завдаючи при цьому шкоди репутації окремих осіб і не порушуючи їх прав.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Новий Дзвін» у своєму виданні від 08.09.2022 року №33 (346) поширено інформацію в статті «То кого ж принижують на Тальнівщині: фермерів чи простих людей» щодо ОСОБА_2 , а саме: « ОСОБА_4 , ПП «БМ Благодатне» (с. Романівка): багато років обробляв 23 га землі. Потім, за словами мешканців с. Романівки, вирішив не відставати від своїх партнерів і по тихому задумав вивести цю землю за межі району, роздавши ділянку іншим громадянам, які навіть не проживали на Тальнівщині. І тут спіймали: керівництво Тальнівської міськради виграло усі судові тяжби і повернуло земельну ділянку у межі громади».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що поширена відповідачем інформація шляхом розміщення публікації є недостовірною, висловленою у формі фактичних тверджень, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Проте, з такими висновками колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Так, позивач ОСОБА_2 є засновником та керівником ТОВ «Благодатне», яке є орендарем земельної ділянки загальною площею 23,0710 га кадастровий номер 7124089000:01:001:2036, розташованої за адресою: Черкаська область, Звенигородський район (Тальнівська міська територіальна громада) адміністративні межі Романівської сільської ради, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07.09.2016 року № 67531643.

Таким чином, позивач є особою, що користується державними ресурсами, відповідно, є публічною особою та викликає підвищену громадську зацікавленість його діяльністю, особливо в період воєнного стану, а тому межа допустимої критики та обсяг поширеної інформації щодо нього є значно ширшою ніж до звичайної фізичної особи та його безпосередні дії становлять суспільний інтерес.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, не взяв до уваги вищезазначені факти, в результаті чого дійшов помилкового висновку про те, що позивач є непублічною особою.

Визначаючи характер поширеної інформації та з`ясовуючи, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Апеляційний суд виходить з того, що подія, яка стала предметом спірної публікації, мала певний суспільний інтерес у місцевому масштабі і привернула громадську увагу.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод захищено право журналістів розголошувати інформацію, яка становить громадський інтерес, за умови, що вони діють сумлінно та використовують перевірену фактичну базу; та надають «достовірну та точну» інформацію, як того вимагає журналістська етика (справи від 22 жовтня 2007 «Lindon, Otchakovsky Laurens and July v. France» року та від 19 червня 2003 року «Pedersen and Baadsgaard v. Denmark»). Пункт 2 ст. 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес.

Суд вважає, що автор статті, розмістивши у друкованому виданні публікацію з назвою «То кого ж принижують на Тальнівщині: фермерів чи простих людей», що є питальним реченням, очевидно не обвинувачував позивача у вчиненні певних протиправних схем, а розмірковував над обставинами події, яка насправді мала місце. Про особу ОСОБА_2 у статті згадано не випадково, адже саме останній є керівником підприємства, яке орендує земельну ділянку щодо якої у суспільства виник підвищений інтерес.

Колегія суддів погоджується з твердженнями відповідача про те, що викладена в газеті інформація прямо не вказує, що ОСОБА_2 є фігурантом судових справ щодо спроб «виведення» земельної ділянки з власності держави, а лише відтворює певним чином роздуми мешканців громади, які висвітлені автором у спірній статті.

Викладена у статті інформація щодо ОСОБА_2 не містить даних щодо оцінки дій позивача в контексті вчинення конкретного правопорушення або злочинних дій, є оціночними судженнями, які не можуть бути витлумачені як фактичні дані з огляду на характер використання у них мовних засобів. Доводи позивача щодо характеру оціночних суджень, викладених у спірній статті, ґрунтуються на власному розумінні і трактуванні тез і висловлювань, що з урахуванням характеру використаних автором мовних засобів не спростовують їх зміст як оціночних суджень.

Отже, на переконання колегії суддів, викладена у статті інформація не підлягає спростуванню, як недостовірна, оскільки не є фактичним твердженням.

Колегія суддів вважає, що з огляду на характер висловлювань та використання мовних засобів у статті скоріше викладено не факти щодо дій позивача, а критичні зауваження щодо його особи, які ґрунтувались на власному розумінні і трактуванні обставин, про які йдеться.

Для того, щоб розрізнити фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів. На думку апеляційного суду, викладена у статті інформація щодо ОСОБА_2 містить оціночні судження та критику позивача.

Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи наведене вище у сукупності, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову не відповідає обставинам цієї справи, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 , які стосуються визнання інформації недостовірною та такою, що принижує честь і гідність позивача, шкодить його діловій репутації, не підлягають задоволенню.

Зважаючи на неправильність застосування районним судом норм матеріального права, апеляційний суд, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову з підстав, наведених вище.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги, судові витрати, понесені ТОВ «Редакція газети «Новий Дзвін» в суді апеляційної інстанції у розмірі 1488,60 грн. слід стягнути з ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Новий Дзвін» - задовольнити.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 19 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Редакція газети«Новий Дзвін»,третя особана сторонівідповідача:Тальнівська міськарада,про захистгідності,честі,ділової репутації,спростування недостовірноїінформації скасувати таухвалити нове.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Новий Дзвін» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1488,60 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді О.М. Новіков

Л.І. Василенко

/повний текст постанови суду виготовлено 11 липня 2024 року/