Постанова

від 24.04.2024 по справі 910/14069/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2024 р. Справа№ 910/14069/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Тищенко А.І.

Кравчука Г.А.

при секретарі судового засідання: Горді В.В.

за участі представників:

від позивача: Берегуляк О.В. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Єремов М.С. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спрей Агро»

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023

у справі №910/14069/23 (суддя - Павленко Є.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Тернопіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спрей Агро»

про стягнення 493 948,17 грн

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ:

1.1. короткий зміст позовних вимог

У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Тернопіль» звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спрей Агро» 493 948,17 грн, з яких: 271 197,13 грн - тридцять процентів річних за користування чужими грошовими коштами, що нараховані на суму основного боргу в розмірі 690 285,59 грн за період: з 8 грудня 2021 року по 30 березня 2023 року, 222 751,04 грн - інфляційні втрати, нараховані на цю суму з листопада 2021 року по березень 2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки обладнання від 10 березня 2021 року № 10032021-6.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі № 910/14069/23 позов задоволено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спрей Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Тернопіль» 271 197 грн 13 коп. 30% річних за користування чужими грошовими коштами, 222 751 грн 04 коп. інфляційних втрат та 7 409 грн 22 коп. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем зобов`язання за договором, а також те, що борг відповідачем повернуто лише у 2023 році в порядку примусового виконання рішення суду, а тому у позивача наявне право на нарахування як відсотків за користування чужими коштами, з урахуванням умов Договору, а також інфляційних втрат.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спрей Агро» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі № 910/14069/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2023 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Тищенко А.І., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14069/23.

21.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/14069/23.

22.12.2023 та 25.12.2023 до канцелярії суду від скаржника надійшли заяви про виправлення технічних описок в апеляційній скарзі.

Після виходу суддів з відпусток, ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження у справі №910/14069/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спрей Агро» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі №910/14069/23 та призначено справу до розгляду на 13.03.2024.

15.02.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

27.02.2024 від відповідача надійшла письмова відповідь на відзив.

01.03.2024 від позивача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив.

05.03.2024 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Спрей Агро» адвоката Єфремова Михайла Сергійовича надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Також 06.03.2024 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Тернопіль» адвоката Берегуляк Оксани Вікторівни надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

13.03.2024 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії Кравчука Г.А. на лікарняному.

Після виходу судді Кравчука Г.А. з лікарняного, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 розгляд справи №910/14069/23 призначено на 24.04.2024.

У судовому засіданні 24.04.2024 представники позивача та відповідача брали участь в режимі відеоконференції.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга та відповідь на відзив мотивовані тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що є підставою для його скасування.

Апелянт стверджує, що позивач звернувся до суду вже після припинення (розірвання) Договору, а тому застосування умов Договору є недопустимим, зокрема відсутні підстави для стягнення 30% річних за користування коштами.

Крім того, відповідач вказує, що військова агресія, є підставою для відмови у стягненні як відсотків за користування коштами так і інфляційних втрат.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів відповідача, зазначаючи, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а підстави для її задоволення відсутні.

Позивач зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що договір припинився після вимоги позивача про його розірвання, а отже застосування умов договору судом було правомірним.

2.4. інші процесуальні дії у справі

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення просив залишити без змін.

Мотивувальна частина.

3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини

За приписами частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 3 серпня 2022 року в справі № 910/20992/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21 лютого 2023 року та яке набрало законної сили 21 лютого 2023 року, встановлено, що 10 березня 2021 року між Товариством та Підприємством було укладено договір поставки обладнання № 10032021-6, відповідно до умов якого останнє зобов`язалося продати, а Товариство ? купити, прийняти та оплатити обладнання ? змішувальну станцію для ЗЗР та добрив, у кількості 3 штуки, загальною вартістю 1 150 475,98 грн.

За умовами пункту 3 специфікації № 1 до договору Товариство повинно було сплатити Підприємству 690 285,59 грн, що становить 60% від загальної вартості товару, у термін до 5-ти календарних днів з дати виставлення рахунку відповідачем. Решта суми в розмірі 460 190,39 грн сплачується Товариством у термін до 10 календарних днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі товару.

Вказаним рішенням встановлено, що на виконання умов договору Товариство перерахувало на користь відповідача грошові кошти в розмірі 690 285,59 грн за платіжним дорученням від 30 березня 2021 року № 6. Однак, відповідач свого обов`язку з поставки товару у визначений договором строк не здійснив, як і не повернув позивачу вищевказану суму попередньої оплати.

Зазначеним рішенням позов Товариства задоволено, присуджено до стягнення з Підприємства на користь позивача основний борг у розмірі 690 285,59 грн, пеню у розмірі 44 291,75 грн, а також 30% річних у розмірі 142 974,22 грн, нараховані за період з 31 березня 2021 року по 7 грудня 2021 року, інфляційні втрати в розмірі 13 160,84 грн, нараховані за період з 1 серпня 2021 року по 31 жовтня 2021 року, судовий збір у розмірі 13 360,69 грн.

29 березня 2023 року на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.

Судом в межах розгляду даної справи встановлено, що рішення Господарського суду міста Києва від 3 серпня 2022 року в справі № 910/20992/21 було виконано в примусовому порядку 30 березня 2023 року. Дана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської довідки про надходження по рахунку позивача від 25 серпня 2023 року вих. № В6/19-7496.

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

У зв`язку з вищевикладеними обставинами, позивач просив суд стягнути з Підприємства 222 751,04 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму основної заборгованості за період з листопада 2021 року по березень 2023 року, тобто до моменту фактичного виконання рішення суду в справі № 910/20992/21.

При цьому, оскільки невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2019 року № 127/15672/16-ц, Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 10 квітня 2018 року № 910/16945/14, від 27 квітня 2018 року № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року № 918/117/18, від 30 січня 2019 року № 905/2324/17, від 13 лютого 2019 року № 924/312/18.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Отже, доводи відповідача про те, що позивач втратив право вимагати стягнення компенсаційних виплат у зв`язку з припиненням зобов`язань за договором та припинення дії останнього, є необґрунтованими і це не позбавляє Товариство права на звернення до суду з позовом про стягнення вказаних нарахувань за час прострочення виконання відповідного грошового зобов`язання.

Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір інфляційних втрат є арифметично правильним, відповідає вимогам чинного законодавства, позовна вимога про стягнення з відповідача 222 751,04 грн вказаної компенсаційної виплати правомірно задоволена судом першої інстанції.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 271 197,13 грн 30% річних за користування чужими грошовими коштами, нарахованих на вищезазначену суму за період з 8 грудня 2021 року по 30 березня 2023 року.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 10.10. укладеного між сторонами договору визначено, що в разі порушення Підприємством строків поставки товару, передбачених цим договором, за який внесена Товариством повна або часткова попередня оплата, постачальник за користування грошовими коштами покупця зобов`язаний сплатити 30% річних від суми коштів, сплачених покупцем, за період з дня оплати і до дня його фактичної поставки або до дня повернення грошових коштів.

Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 3 серпня 2022 року в справі № 910/20992/21, листом від 16 червня 2021 року №16/06-6 позивач вимагав від відповідача повернення попередньої оплати в розмірі 690 285,59 грн та повідомив про розірвання договору.

Разом із цим, ані вищевказаним рішенням суду першої інстанції, ані постановою Північного апеляційного господарського суду від 21 лютого 2023 року, якою вказане рішення залишене без змін, не було встановлено ані факт розірвання укладеного між сторонами договору, ані момент, з якого такий договір слід вважати розірваним.

При цьому, умови договору також не містять положень про наявність права на розірвання Договору в односторонньому порядку, натомість пункт 9.2 Договору визначає, що Договір діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до виконання Сторонами прийнятих на себе по цьому Договору зобов`язань, таким чином, оскільки зобов`язання відповідача щодо поставки товару або повернення грошових коштів припинились тільки 30.03.2023 після стягнення в примусовому порядку суми попередньої оплати, договір діяв до вказаної дати, а отже і застосування пункту 10.10 Договору щодо застосування 30% річних за користування грошовими коштами у період з листопада 2021 року по березень 2023 року є правомірним.

За таких обставин посилання відповідача на те, що вказаним судовим рішенням встановлено факт розірвання укладеного між сторонами договору поставки обладнання, є необґрунтованим та правомірно відхилене судом першої інстанції.

При цьому, у пункті 10.4. договору, на який посилався відповідач, сторони не визначили чіткого порядку реалізації передбаченого даним правочином права позивача на одностороннє розірвання договору, а лише встановили обов`язок Підприємства повернути на поточний рахунок позивача сплачені грошові кошти за непоставлений товар та відшкодувати останньому понесені збитки протягом 3-х календарних днів з моменту направлення Товариством повідомлення про розірвання договору.

Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір процентів за користування чужими грошовими коштами є арифметично правильним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позов у цій частині також правомірно задоволено судом першої інстанції.

При цьому, суд першої інстанції правомірно відхилив посилання відповідача на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду: від 16 січня 2023 року в справі № 753/23767/18, від 9 листопада 2021 року в справі № 320/5115/17, від 31 жовтня 2018 року в справі № 202/4494/16-ц, від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 та від 4 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, оскільки усі вони стосуються правовідносин, які виникають з договорів комерційного кредитування, тоді як спірні правовідносини виникли з договору поставки та мають інше правове регулювання.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що інфляційні нарахування на суму боргу та передбачені статтею 536 ЦК України проценти за користування чужими коштами за своєю правовою природою не є штрафними санкціями і не відносяться до неустойки, нарахування якої не відбувається поза межами дії строку договору та від нарахування якої звільнені позичальники за кредитними договорами відповідно приписів Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ та Закону України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» від 16 червня 2020 року № 691-20.

Норми вказаних нормативних актів не поширюються на відповідача, оскільки він не є позичальником, а позивач - кредитодавцем за кредитним договором у розумінні вказаних Законів.

Суд також вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за договором, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, з огляду на те, що порушення зобов`язання виникло за довго до виникнення обставин, на які посилається відповідач та відповідачем не доведено, які саме об`єктивні обставини перешкоджали йому своєчасно виконати умови договору в частині повернення попередньої оплати.

3.3. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду

Порушенням права є такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів порушення зобов`язання відповідачем, що є підставою для стягнення відсотків за користування чужими коштами та інфляційних втрат за період прострочення.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

За результатами розгляду справи колегією суддів встановлено, що позивач довів обґрунтованість заявленого позову, а отже позов підлягає задоволенню.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За частиною 3 статті 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Колегія суддів перевірила доводи апелянта, зокрема щодо припинення дії договору та зазначає, що оскільки сторонами не було погоджено права на одностороннє розірвання договору і не було досягнуто згоди щодо розірвання договору, то договір діяв до виконання сторонами зобов`язання за ним, зокрема до повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар, а тому розрахунки позовних вимог надані позивачем є обґрунтованим та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.

В свою чергу, відповідачем не доведено наявності щодо нього обставин непереборної сили, які б об`єктивно перешкоджали йому виконати зобов`язання, зокрема, щодо повернення попередньої оплати, а тому відповідачем не доведено наявності у нього права на звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі №910/14069/23 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Спрей Агро» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі №910/14069/23 задоволенню не підлягає.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

7.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спрей Агро» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі №910/14069/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі №910/14069/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 09.07.2024.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді А.І. Тищенко

Г.А. Кравчук