Ухвала

від 14.08.2024 по справі 910/14069/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14069/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючого), Ємця А. А., Малашенкової Т. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Тернопіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро"

про стягнення 493 948,17 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" (далі - ТОВ "Спрей Агро", відповідач, скаржник) звернулося 29.07.2024 через підсистему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 (повний текст постанови виготовлено 09.07.2024); відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Тернопіль" (далі - ТОВ "Мрія Фармінг Тернопіль") повністю.

Перевіривши доводи викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

ТОВ "Мрія Фармінг Тернопіль" 02.08.2024 подало через підсистему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заперечення проти відкриття касаційного провадження у цій справі, які обґрунтовані відсутністю підстав для касаційного оскарження рішення та постанови судів попередніх інстанцій відповідно до підпунктів "а" і "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Предметом касаційного оскарження є рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024, позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Спрей Агро" на користь ТОВ " Мрія Фармінг Тернопіль" 271 197,13 грн 30% річних за користування чужими грошовими коштами, 222 751,04 грн інфляційних втрат та 7 409, 22 грн судового збору.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати зазначені рішення та постанову та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідною з частиною 7 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 у розмірі 2 684,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у справі № 910/14069/23 є стягнення 493 948,17 грн, з яких 271 197,13 грн 30 % річних, 222 751,04 грн інфляційних втрат, що становить менше 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 (2 684,00 грн * 500 = 1 342 000,00 грн).

Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, за наявності підстав, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

Верховний Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

При цьому, незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/ процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/ відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

За змістом частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Підставами касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій у цій справі скаржник зазначає підпункти "а" і "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, оскільки: 1) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; 2) справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для відповідача. Крім того, скаржник зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях суперечать практиці Верховного Суду при розгляді подібних справ та вважає, що порушуючи норми процесуального права, суди попередніх інстанцій протиправно не застосували правові висновки Верховного Суду щодо застосування частин 4, 5 статті 75 ГПК України про те, що преюдиційність не носить абсолютного характеру.

Верховний Суд зазначає, що під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію та врахував межі, порядок та повноваження апеляційного суду щодо розгляду справи.

Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

Проте, обставини та інші аргументи скаржника не свідчать про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки наведенні доводи скаржника не можуть бути визнанні достатнім обґрунтуванням фундаментального значення порушеного скаржником питання для формування єдиної правозастосовчої практики, позаяк в цілому є такими, що за своїм змістом зводяться до заперечення встановлених судом обставин справи з одночасним тлумаченням ним власного викладення обставин справи.

Щодо "виняткового значення" справи, то в цьому випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Водночас, саме власне твердження скаржника про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить "значний суспільний інтерес" не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Відтак, Верховним Судом встановлено, що у даному випадку вказана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає.

Крім того, у цій справі та справі, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі та додаткових поясненнях, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону, що свідчить про різні фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин.

Зокрема у справі № 910/14067/23, на яку посилається скаржник, суди виходили з встановлених обставин щодо факту розірвання договору поставки у справі № 910/12961/21 в односторонньому порядку з 24.06.2021, а у справі яка оскаржується № 910/14069/23 встановлено, що укладений між сторонами договір не передбачає односторонньої відмови від нього (у справі № 910/20992/21 також не було встановлено факту розірвання договору поставки).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Спрей Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 у справі № 910/14069/23, на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року №10-р(ІІ)/2023 щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (щодо процесуальних фільтрів касаційної інстанції) та визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти 1, 5 частини шостої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (щодо ціни позову для визначення малозначних справ у цивільному процесі). Пункти 1, 5 частини шостої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, які визнані неконституційними, утрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Отже зазначене Рішення Конституційного Суду України не стосується застосування положень Господарського процесуального кодексу України, а саме частини 5 статті 12 та пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України та не визнає неконституційним процесуальні фільтри в касаційній інстанції.

Керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 у справі № 910/14069/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Малашенкова