Ухвала

від 11.07.2024 по справі 754/12510/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 липня 2024 року

м. Київ

справа № 754/12510/17

провадження № 61-9087ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання майна приватною власністю,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання майна приватною власністю.

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, припинення права власності, визнання права власності, стягнення збитків, відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року зустрічний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року - без змін.

У квітні 2024 року ОСОБА_1 вперше звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 13 травня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року повернуто заявнику з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України (касаційне провадження № 61-5758ск24).

Відповідно до матеріалів касаційного провадження № 61-5758ск24 копію зазначеної ухвали отримано заявником 28 травня 2024 року.

У червні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки сформована в системі «Електронний суд» 24 червня 2024 року.

Згідно із частиною першою та другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.

В окремо доданій до касаційної скарги заяві ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення, з посиланням на те, що процесуальний строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду він отримав 20 березня 2024 року та у квітні 2024 року касаційна скарга була подана у встановлений законом строк. У подальшому, ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2024 року, яку заявник отримав засобами поштового зв`язку 28 травня 2024 року, касаційну скаргу було повернуто з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України. Крім того, при вирішенні питання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення просить врахувати те, що у травні-червні 2024 року відбувалися відключення електроенергії, що суттєво ускладнило та збільшило термін повторної підготовки скарги в системі «Електронний суд». При цьому перестали існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги та вважає дані обставини поважними для поновлення зазначеного строку.

Наведені особою, яка подала касаційну скаргу, підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки невиконання вимог ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги не є поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження.

Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що після повернення первинно поданої касаційної скарги до повторного звернення заявника до суду касаційної інстанції минув майже місяць.

Заявник дійсно в силу норм ЦПК України має право на повторне звернення до суду касаційної інстанції, але це не означає безумовне поновлення строку касаційного оскарження, оскільки заявник має довести що перешкоджало виконати вимоги ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги при первісному зверненні до суду касаційної інстанції.

Положення закону про те, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, установлених для цього, а у суду - обов`язку поновити такий строк у разі його пропуску, тим більше за відсутності поважних причин.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

При цьому, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначена конвенційна норма зобов`язує, щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи, а не лише для позивача, який не виконав вказівки Верховного Суду.

Отже особі, яка подала касаційну скаргу необхідно подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та надати докази поважності причин його пропуску в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії або навести інші підстави з відповідними доказами.

Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Також подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

В окремо доданому до касаційної скарги клопотанні ОСОБА_1 , посилаючись на підпункт 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», оскільки розмір судового збору за подання касаційної скарги перевищує 5 відсотків його доходу за попередній календарний рік, просить звільнити його від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Крім того, просить урахувати те, що єдиним місцем його роботи є Товариство з обмеженою відповідальністю «КАЛЕНДУЛА» (далі - ТОВ «КАЛЕНДУЛА»), яке не здійснює фактичну діяльність протягом останніх років, жодних нарахувань та виплат за 2023-2024 роки товариством заявнику не здійснювалося. Також постановою державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) накладено арешт на майно та кошти боржника у межах виконавчого провадження ВП № 75073877. Зазначає, що ухвалами Київського апеляційного суду його було звільнено від сплати судового збору за подання апеляційних скарг у вказаній справі та в інших справах. На підтвердження наведених обставин надає довідку Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про обіги та сальдо ТОВ «КАЛЕНДУЛА» за 2023 рік; виписку по рахунку ТОВ «КАЛЕНДУЛА», відкритому в АТ КБ «ПриватБанк»; відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період часу з 01 кварталу 2023 року до 04 кварталу 2023 року та за 01 квартал 2024 року.

Відповідно до частини першої та третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», частини першої статті 136 ЦПК України, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Kreuz v. Poland («Креуз проти Польщі»), пункт 54), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдавати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Ураховуючи викладене, наведені ОСОБА_1 у клопотанні обставини та додані на їх підтвердження докази дають підстави для висновку про його складний майновий стан, оскільки розмір судового збору, який слід сплатити заявнику за подання касаційної скарги перевищує 5% розміру його річного доходу за попередній календарний рік, тому клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтею 8 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Визнати наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець