Ухвала

від 02.08.2024 по справі 754/12510/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 754/12510/17

провадження № 61-9087ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання майна приватною власністю,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання майна приватною власністю.

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, припинення права власності, визнання права власності, стягнення збитків, відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року зустрічний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року - без змін.

У квітні 2024 року ОСОБА_1 вперше звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 13 травня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року повернуто заявнику з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України (касаційне провадження № 61-5758ск24).

Відповідно до матеріалів касаційного провадження № 61-5758ск24 копію зазначеної ухвали отримано заявником 28 травня 2024 року.

У червні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки сформована в системі «Електронний суд» 24 червня 2024 року.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 липня 2024 року визнано наведені заявником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, задоволено клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору, а касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Запропоновано заявнику подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та докази поважності причин його пропуску. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду строк

ОСОБА_1 направив матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 липня 2024 року.

Однак, вимоги вказаної ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду заявником не виконано, оскільки у порушення частини третьої статті 393 ЦПК України, заявником не подано до суду касаційної інстанції належних доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.

У заяві про поновлення строку на касаційне оскарження ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень, зазначаючи, що процесуальний строк пропущено з поважних причин, оскільки вперше касаційна скарга була подана у встановлений законом строк, проте ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 травня 2024 року касаційну скаргу повернуто заявнику з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України (касаційне провадження № 61-5758ск24). У заяві ОСОБА_1 обґрунтовує своє право подавати процесуальні документи до Верховного Суду засобами електронного зв`язку та вказує на відсутність обов`язку реєструвати електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд», однак не зазначає, які обставини непереборної сили перешкоджали йому у зверненні до Верховного Суду з моменту отримання 28 травня 2024 року копії ухвали Верховного Суду

від 13 травня 2024 року, не надає для суду доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку. При цьому вважає наведені ним доводи поважними для поновлення зазначеного строку.

Згідно із частиною першою та другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Заявником не наведено обставини, які унеможливили дотримання передбачених ЦПК України строків на касаційне оскарження судового рішення, а також не надано жодних належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку, оскільки відповідач (позивач за зустрічним позовом), як сторона у справі, має добросовісно користуватися процесуальними правами, усвідомлюючи наслідки вчинення або невчинення дій на захист своїх прав. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення.

Суд касаційної інстанції звертає увагу заявника на те, що з часу отримання ним копії ухвали Верховного Суду про повернення касаційної скарги до повторного звернення з касаційною скаргою минув майже місяць.

Наведені заявником обставини не є такими, що не залежать від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію ОСОБА_1 своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема, щодо вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на виконання своїх процесуальних обов`язків щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку, заявник не надав.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

При цьому, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначена конвенційна норма зобов`язує, щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи, а не лише для позивача, який не виконав вказівки Верховного Суду.

Згідно із частиною третьою статті 185, частиною другою статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Оскільки у відведений судом строк, станом на 02 серпня 2024 року, вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 липня 2024 року заявником не виконано, що перешкоджає Касаційному цивільному суду у складі Верховного Суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження, тому касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва

від 11 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року потрібно вважати неподаною та повернути.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (частина сьома статті 185 ЦПК України).

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання майна приватною власністю вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець