Постанова

від 02.07.2024 по справі 139/43/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 139/43/24

Провадження № 22-ц/801/1273/2024

Категорія: 30

Головуючий у суді 1-ї інстанції Тучинська Н. В.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,

суддів Матківської М. В., Сопруна В. В.,

з участю секретаря судового засідання: Кахно О. А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу Могилів-Подільської окружної прокуратури на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 26 березня 2024 року, ухвалене підголовуванням судді Тучинської Н. В. в залі суду в смт Муровані Курилівці Вінницької області, повне рішення суду складено 02 квітня 2024 року,

уцивільній справі№ 139/43/24 за позовом Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні гідротехнічною спорудою шляхом визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу гідроспоруди, скасування державної реєстрації права власності та повернення гідроспоруди,

встановив:

Короткий зміст вимог

У січні 2024 року керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні гідротехнічною спорудою шляхом визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу гідроспоруди, скасування державної реєстрації права власності та повернення гідроспоруди.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 31 січня 2017 року набув у власність гідротехнічну споруду (дамбу) у АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 31.01.2017 із власником майна Степанківською сільською радою Мурованокуриловецького району Вінницької області, посвідченого за № 39 приватним нотаріусом Мурованокуриловецького районного нотаріального округу Вінницької області. Підставою для відчуження гідротехнічної споруди стали: рішення 7 позачергової сесії 7 скликання Степанківської сільської ради Мурованокуриловецького р айону Вінницької області № 108 від 19.10.2016, яким вирішено продати об`єкт нерухомості гідротехнічну споруду (дамбу) у АДРЕСА_1 у зв`язку з неможливістю утримувати та проводити поточні та капітальні ремонти; рішення № 34 виконавчого комітету Степанківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області від 17.11.2016, яким вирішено продати цю гідротехнічну споруду на конкурсних засадах з початковою ціною 27 082,36 гривні; протокол № 1 проведення аукціону з продажу майна комунальної власності Степанківської сільської ради, який відбувся 28 грудня 2016 року, відповідно до якого переможцем аукціонних торгів став учасник під реєстраційним № 2 ОСОБА_1 , а вартість продажу лота становить 32 498,83 гривні.

Прокурор вважає, що рішення 7 позачергової сесії 7 скликання Степанківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області № 108 від 19.10.2016 «Про реалізацію на конкурсних засадах нерухомого майна гідротехнічної споруди (дамби) в адміністративних межах Степанківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області» прийняте без врахуванням вимог законодавства про те, що гідротехнічна споруда не може бути окремим об`єктом права власності, а належить до єдиного майнового комплексу з водним об`єктом. За таких обставин і договір купівлі-продажу № 39 від 31 січня 2017 року, укладений між Степанківською сільською радою та ОСОБА_1 на підставі вказаного вище рішення, є недійсним. З цих же підстав неправомірною є реєстрація права власності на гідротехнічну споруду за ОСОБА_1 . При цьому спірна гідротехнічна споруда (дамба) як єдиний майновий комплекс із водним об`єктом, розташованим на земельній ділянці з кадастровим номером 0522887800:02:001:0002, має перебувати у комунальній власності відповідної територіальної громади в особі Мурованокуриловецької селищної ради.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 26 березня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення мотивовано тим, що не встановлено порушення законодавства під час прийняття власником майна рішення про його відчуження, при цьому суд вважає, що обраний прокурором спосіб захисту не відповідає належному способу захисту, не призводить до відновлення порушених прав, оскільки є неефективним.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 26 березня 2024 року, Могилів-Подільської окружна прокуратура подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим через порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неправильне установлення обставин, які мають значення для справи, неправильну оцінку доказів, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 03 травня 2024 року вказану справу передано до розгляду у складі колегії суддів: суддя-доповідач Войтко Ю.Б., судді: Матківська М. В., Сопрун В. В.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження у цій справі, визначено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою апеляційного суду від 28 травня 2024 року розгляд справи призначено на 25 червня 2024 року о 11:20 год. з повідомленням учасників справи.

Ухвалою апеляційногосуду від21червня 2024року задоволеноклопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Бичека В. А. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В подальшому розгляд справи відкладено на 02 липня 2024 року о 11:50 год.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скаргамотивована тим,що висновок суду першої інстанції є неправильним, при цьому судом не зазначено які норми права ним застосовані, та мотиви їх застосування; не зазначено мотиви незастосування норм права, на які посилався прокурор.

Судом першої інстанції зазначено, що не встановлено порушення законодавства під час прийняття власником майна рішення про його відчуження, обраний прокурором спосіб захисту не відповідає належному способу захисту, не призводить до відновлення порушених прав, оскільки є неефективним.

Зокрема, прокурором зазначено, що за приписами п. «г» ч. 2 ст. ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (станом на момент виникнення спірних правовідносин) приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. Загальнодержавне значення мають: акваторії морських портів, гідротехнічні споруди, об`єкти портової інфраструктури загального користування, засоби навігаційного обладнання та інші об`єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден, інформаційні системи, навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій; водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди.

Тобто, зазначеною нормою не передбачено окремих видів гідротехнічних споруд, які б могли бути приватизовані, що пояснюється виключною суспільною важливістю об`єктів, які в системі забезпечують цивільний захист населення від впливу водної стихії, також користування населенням питною та технічною водою.

Вказує, що спірна гідротехнічна споруда не може бути окремим об`єктом права власності, оскільки є приналежністю (складовою частиною речі) та слідує за головною річчю.

Судом встановлено, що спірна гідротехнічна споруда знаходиться на земельній ділянці водного фонду комунальної власності площею 3,5773 га кадастровий номер 0522887800:02:001:0002 (водний об`єкт площею 3,2600 га), однак судом не взято до уваги доводи прокурора про те, що за приписами Земельного та Водного кодексів України земельна ділянка на якій розміщена спірна гідроспоруда не може перебувати в приватній власності, що фактично також виключає правомірність її приватизації.

За таких умов рішення Степанківської сільської ради в частині здійснення приватизації гідротехнічної споруди та подальше її відчуження суперечить вимогам чинного законодавства.

Також судом не взято до уваги доводи прокурора, зокрема, як на підставу визнання договору купівлі-продажу гідроспоруди недійсним те, що згідно протоколу №1 проведення аукціону з продажу майна комунальної власності Степанківської сільської ради, який проведений 28.12.2016, затверджений в.о. обов`язки Степанківського сільського голови Мурованокуриловецького району, об`єктом продажу являється гідротехнічна споруда (дамба), загальною площею 110 кв.м. Згідно з інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №69395767 від 30.09.2016, площа гідротехнічної споруди в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1041692305228) становить 110 кв.м.

Разом з тим, згідно з договором купівлі-продажу №39 від 31.01.2017, об`єктом продажу являється гідротехнічна споруда (дамба), що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Дана гідротехнічна споруда складається з залізобетонного моста - загати «1» площею 110 м.кв., кам`яної опори моста «2» - 11,6 м/п, підпірної стіни-опори «З» - 27,6 м/п, підпірної стіни-опори «4» - 28,7 м/п, дороги з кам`яним покриттям «5» площею 570 м.кв., земленасипної дамби «6» площею 2 863,1 кв.м.

Отже Могилів-Подільської окружна прокуратура вважає, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, є такими, що не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права та процесуального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову з наступних підстав:

- рішення 7 позачергової сесії 7 скликання Степанківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області №108 від 19.10.2016 «Про реалізацію на конкурсних засадах нерухомого майна - гідротехнічної споруди (дамби) в. адміністративних межах Степанківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області» є незаконним, оскільки гідротехнічні споруди не підлягають приватизації за приписами п. «г» ч. 2 ст. ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (станом на момент виникнення спірних правовідносин);

- договір купівлі-продажу гідротехнічної споруди №39 від 31.01.2017, укладений між Степанківською сільською радою Мурованокуриловецького району та ОСОБА_1 є недійсним, оскільки суперечить вимогам законодавства - об`єктом продажу крім 110 кв.м. гідротехнічної споруди (як визначено протоколом №1 аукціону), передбачено ще й продаж дороги з кам`яним покриттям «5» площею 570 м.кв., земленасипної дамби «б» площею 2863,1 кв.м. - фактично земельної ділянки водного фонду, землі під автомобільною дорогою загального користування місцевого значеній! Вінницької області (С-02-13-23 «Горай - Степанки»), а згідно ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі під автомобільними дорогами, землі водного фонду;

- спірна гідротехнічна споруда не може бути окремим об`єктом права власності, оскільки є приналежністю (складовою частиною речі) та слідує за головною річчю, відчужена всупереч вимогам законодавства, а тому державна реєстрація права приватної власності ОСОБА_1 на гідротехнічну споруду (дамбу) підлягає скасуванню, а гідротехнічна споруда підлягає поверненню в комунальну власність.

Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокатБичек В.А.29.05.2024та 28.06.2024через систему«Електронний суд»подав додатковіпояснення усправі,відповідно дояких відповідачвважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, на підставі чого прийнято законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог процесуального права з правильним застосуванням норм матеріального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, на переконання ОСОБА_1 , не можуть бути прийняті до уваги, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. У зв`язку з цим ОСОБА_1 вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позиція учасників справи у судовому засіданні

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_2 підтримав вимоги апеляційної скарги, просить її задовольнити.

Представник відповідача адвокат Бичек В. А. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасникисправи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, заяв чи клопотань не надсилали.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено,що рішенням виконавчого комітету Степанківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області від 19 травня 2016 року № 14 (а.с.114) прийнято на баланс Степанківської сільської ради об`єкт нерухомості -гідротехнічну споруду (дамбу), що знаходиться на АДРЕСА_1 .

27 вересня 2016 року було зареєстровано право комунальної власності на гідротехнічну споруду (дамбу), яка має адресу: АДРЕСА_1 , за Степанківською сільською радою Мурованокуриловецького району Вінницької області. Ця обставина доведена інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 69395767 від 30.09.2016 (а.с. 139), № 79198337 від 31.01.2017 (а.с. 140), № 361961559 від 16.01.2024 (а.с.14-15).

Відповідно до рішення 7 позачергової сесії 7 скликання Степанківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області № 108 від 19 жовтня 2016 року (а.с.38), на підстав Законів України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про місцеве самоврядування в Україні», на підставі Положення про порядок відчуження майна, що є комунальною власністю Степанківської та Горайської територіальних громад, затвердженого рішенням № 227 39 сесії 6 скликання Степанківської сільської ради від 10 вересня 2015 року (а.с.43, 44-46), вирішено продати об`єкт нерухомості гідротехнічну споруду (дамбу) у АДРЕСА_1 ) у зв`язку з неможливістю утримувати та проводити поточні та капітальні ремонти.

Рішенням виконавчого комітету Степанківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області № 34 від 17 листопада 2016 року (а.с.48) вирішено відчужити на конкурентних засадах шляхом продажу на аукціоні нерухоме майно гідротехнічну споруду (дамби) в АДРЕСА_1 , затверджено Звіт про незалежну оцінку гідротехнічної споруди (дамби) (а.с.100-103, 136) та визначено початкову ціну продажу в сумі 27 082,36 гривні.

23 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою діяльністю «ВІНЕКС» (організатор аукціону на підставі Договору про надання послуг щодо проведення аукціону з продажу комунального майна № 1896 від 06.12.2016) укладено Договір № 1896/2 про визначення умов участі в аукціоні з продажу майна - гідротехнічної споруди (дамби) (а.с.105-106).

28 грудня 2016 року відбувся аукціон з продажу майна комунальної власності Степанківської сільської ради - об`єкта нерухомого майна гідротехнічної споруди (дамби) за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до Протоколу № 1 аукціон з продажу майна комунальної власності Степанківської сільської ради (а.с.137) переможцем визнано ОСОБА_1 , який купив майно (лот) за ціною 32 498,83 гривні. Такий протокол є підставою для укладення між Степанківською сільською радою як продавцем і ОСОБА_1 як переможцем аукціону і покупцем договору купівлі-продажу майна.

31 січня 2017 року між Степанківською сільською радою та ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу гідротехнічної споруди (дамби), який посвідчено приватним нотаріусом Мурованокуриловецького районного нотаріального округу Вінницької області Долею Т. І. та зареєстровано в реєстрі за № 39 (а.с.25-26). На підставі договору від 13 березня 2018 року (а.с.27) до договору купівлі-продажу гідротехнічної споруди (дамби), посвідченого 31 січня 2017 року за реєстровим № 39, було внесено зміни.

Відповідно до умов Договору купівлі-продажу гідротехнічної споруди ОСОБА_1 набув у власність гідротехнічну споруду (дамбу), що розташована на АДРЕСА_1 на земельній ділянці комунальної власності площею 3,5773 га з кадастровим номером 0522887800:02:001:0002, та складається із залізобетонного моста-загати «1» площею 110 м.кв., кам`яної опори моста «2» - 11,6 м/п, підпірної стіни-опори «3» - 27,6 м/п, підпірної стіни-опори «4» - 28,7 м/п, дороги з кам`яним покриттям «5» площею 570 м.кв., земленасипної дамби «6» площею 2863,1 м.кв.

Такий договір підлягає державній реєстрації. Державну реєстрацію права приватної власності на предмет договору проведено приватним нотаріусом Мурованокуриловецького районного нотаріального округу як державним реєстратором, про що свідчать відповідні відомості у згаданих вище інформаційних довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 69395767 від 30.09.2016 (а.с.139), № 79198337 від 31.01.2017 (а.с.40), № 361961559 від 16.01.2024 (а.с.14-15).

Рішенням 14 сесії 7 скликання від 29 червня 2017 року № 196 (а.с.115) ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки водного фонду орієнтованою площею 3,5773 га, в тому числі під водою та гідротехнічною спорудою 3,5773 га, для рибогосподарських потреб, з метою надання ділянки в оренду. На підставі цього рішення ОСОБА_1 08 серпня 2017 року уклав із Державним підприємством «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Договір № 5883 (а.с.109, 110), за умовами якого ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» мало виготовити на замовлення ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду, право оренди на яку планується для продажу на земельних торгах, на території Степанківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області. Згідно з поясненнями представника відповідача в судовому засіданні, під час виготовлення Проекту відведення земельної ділянки було встановлено, що вона знаходиться на території декількох територіальних громад, що зробило неможливим подальше отримання земельної ділянки 0522887800:02:001:0002 в користування та проект відведення виготовлений не був.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» Степанківська сільська рада Мурованокуриловецького району входить до складу Мурованокуриловецької територіальної громади з адміністративним центром в смт Муровані Курилівці.

Відповідно до п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень, зокрема у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі розформовані територіальні громади). Таким чином, з дня набуття повноважень Мурованокуриловецькою селищною радою Вінницького району Вінницької області, фактично повноваження Степанківської сільської ради Мурованокуриловецького району як представника територіальної громади припинено. При цьому, відповідно до підпункту 4 п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади.

З огляду на вказане, Мурованокуриловецька селищна рада Могилів-Подільського району Вінницької області є правонаступником прав та обов`язків колишньої Степанківської сільської ради Мурованокуриловецького району.

Листом № 02-13/4437 від 07 листопада 2023 року (а.с.120) Мурованокуриловецька селищна рада рекомендувала відповідачу ОСОБА_1 звернутися до неї задля оформлення договору оренди на земельну ділянку, на якій розташована належна йому гідроспоруда. Рішенням 48 сесії 8 скликання Мурованокуриловецької селищної ради № 278 від 24 листопада 2023 року (а.с.116) ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,3000 га для будівництва та експлуатації гідротехнічних споруд із земель комунальної власності, які не надані у власність та користування, яка розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 0522887800:02:001:0002. 08 грудня 2023 року ОСОБА_1 уклав з Державним підприємством «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Договір № 2493 (а.с.107, 108) на виконання землевпорядних робіт.

Такі встановлені судом факти та обставини сторонами визнаються.

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельних ділянках, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про аквакультуру» гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) - це об`єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії води.

Відповідно до п.1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів і хвостів, затвердженого наказом Державного комітету у справах містобудування і архітектури від 19 грудня 1995 року № 252, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1995 року за №466/1002, гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Згідно із ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Пункт 2.7 Методичних рекомендацій стосовно об`єктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації, затверджених протоколом колегії Державної реєстраційної служби України за № 3 від 11 грудня 2012 року, місить наступні положення щодо державної реєстрації гідротехнічних споруд: до об`єктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації, належать споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій.

Подібне визначення містить також Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, під спорудами розуміється будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19 грудня 1995 року № 252 «Про затвердження Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1995 року за № 466/1002, визначено гідротехнічні споруди як споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод.

До гідротехнічних споруд відносяться: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Згідно ДБН В.2.4-3:2010 «Гідротехнічні споруди.Основні положення», затвердженого наказом Міністерством регіонального розвитку та будівництва України №1 від 11 січня 2011 року,гідротехнічні споруди- споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також захисту від шкідливого впливу вод.

Відповідно до п. 1.4.3 ДБН В.2.4-3:2010, постійні гідротехнічні споруди (додаток В) залежно від їх призначення поділяють на основні і другорядні. До основних споруд відносяться гідротехнічні споруди, пошкодження або руйнування яких приведе до порушення або припинення нормальної роботи самих гідротехнічних споруд чи комплексу споруд, до складу яких входять гідротехнічні споруди. До другорядних відносяться гідротехнічні споруди, руйнування або ушкодження яких не спричиняє зазначених вище наслідків.

Згідно Додатку В (обов`язковий) ДБН В.2.4-3:2010 «Гідротехнічні споруди. Основні положення», до основних гідротехнічних споруд відносяться: греблі; стояни і підпірні стіни, що входять до складу напірного фронту; дамби обвалування; берегозакріплювальні, регуляційні і огороджу вальні споруди: водоскиди, водоспуски і водовипуски; водоприймачі і водозабірні споруди; канали дериваційні, судноплавні, водогосподарських і меліоративних систем, комплексного призначення і споруди на них (наприклад, акведуки, дюкери, мости-канали, труби-ливнеспуски); тунелі; трубопроводи; напірні басейни і зрівнювальні резервуари; будівлі гідравлічних і гідроакумулюючих електростанцій і насосних станції; відстійники; судноплавні споруди (шлюзи, суднопідйомники і судноплавні греблі); рибопропускні споруди, що входять до складу напірного фронту; гідротехнічні споруди портів (причали, хвилеломи, моли, берегозахисні еподи), міські набережні суднобудівних і судноремонтних підприємств, поромних переправ, крім віднесених до другорядних; гідротехнічні споруди для маломірних суден; гідротехнічні споруди ТЕС і АЕС; гідротехнічні споруди, що входять до складу комплексів інженерного захисту населених пунктів і підприємств; гідротехнічні споруди інженерного захисту сільгоспугідь, територій санітарно-захисного призначення, комунально - складських підприємств, пам`ятників культури і природи; морські нафтогазопромислові гідротехнічні споруди, резервуари для зберігання вуглецевої сировини, точечні причали; гідротехнічні споруди засобів навігаційного устаткування; споруди (дамби), що огороджують золошлаковідвали і сховища рідинних відходів промислових і сільськогосподарських організацій.

До другорядних гідротехнічних споруд відносяться: льодозахисні споруди; розділювальні стінки; окремо розташовані службово-допоміжні причали; стояни і підпірні стіни, що не входять до складу напірного фронту; берегоукріплювальні споруди портів; рибозахисні споруди.

Згідно ч. 2 ст.4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», яка виокремлює захисні гідроспоруди (греблі, дамби, вали, моли, насипи) та гідротехнічні захисні споруди (крім гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми).

Відповідно до пункту 1.3 Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах. затвердженихнаказом Міністерства надзвичайних ситуацій України №661 від 03.04.2012, гідротехнічна споруда - інженерна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод.

Гідротехнічні споруди ставків є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами, а тому не являються захисними, оскільки за своїм призначенням виконують функції по здійсненню підпору води у річці (струмку) та пропуск води по руслу.

За приписами частини четвертої статті 3 Закону України«Про приватизацію державного майна»(діючого на момент виникнення спірних правовідносин) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Згідно ч. 2 ст. 5 Закону України«Про приватизацію державного майна»від 04.03.1992 №2163-ХІІ, приватизації не підлягають саме гідротехнічні захисні споруди, а тому спірне нерухоме майно не входить до переліку, щодо якого Законом діяла заборона на відчуження.

Апеляційний суд погоджується з висновком Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області про те, що в ході розгляду справи не встановлено порушення законодавства під час прийняття власником комунального майна рішення про його відчуження.

Вирішуючи питання про можливість повернення майна, необхідно враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (постанови від 26 червня 2019 року в справі № 669/927/16-ц, від 23 жовтня 2019 року в справі № 922/3537/17, від 01 квітня 2020 року в справі № 610/1030/18), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (постанови від 22 червня 2021 року в справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц, від 06 липня 2022 року в справі № 914/2618/16, від 21 вересня 2022 року в справі № 908/976/19).

Судом встановлено, що 27 вересня 2016 року було зареєстровано право комунальної власності на спірну гідротехнічну споруду (дамбу) за Степанківською сільською радою Мурованокуриловецького району Вінницької області. Ця обставина доведена інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 69395767 від 30.09.2016, № 79198337 від 31.01.2017, № 361961559 від 16.01.2024.

На замовлення Степанківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «ТриАлекс» проведена оцінка гідротехнічної споруди та визначена її вартість станом на 01.06.2016 у розмірі 27 082,36 грн.

Відповідно до рішення 7 позачергової сесії 7 скликання Степанківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області № 108 від 19 жовтня 2016 року «Про реалізацію на конкурсних засадах нерухомого майна гідротехнічної споруди (дамби) в адміністративних межах Степанківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області», на підстав Законів України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про місцеве самоврядування в Україні», на підставі Положення про порядок відчуження майна, що є комунальною власністю Степанківської та Горайської територіальних громад, затвердженого рішенням № 227 39 сесії 6 скликання Степанківської сільської ради від 10 вересня 2015 року, вирішено продати об`єкт нерухомості гідротехнічну споруду (дамбу) у АДРЕСА_1 ) у зв`язку з неможливістю її утримувати та проводити поточні та капітальні ремонти, початкова ціна не нижче оціночної вартості.

Так, 23.12.2016 між ОСОБА_1 , який зацікавився об`єктом нерухомості, та ТОВ «ВІНЕКС» (організатор аукціону) укладено Договір №1894/2 про визначення умов участі в аукціоні з продажу майна з початковою вартістю 27 082,36 грн.

28.12.2016 відбувся аукціон з продажу об`єкта нерухомого майна гідротехнічної споруди (дамби), за результатом якого було складено протокол № 1, яким затверджено продаж об`єкта нерухомого майна за 32 498,83 грн., переможцем аукціону визнано ОСОБА_1

31.01.2017 між Степанківською сільською радою та ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу гідротехнічної споруди (дамби), посвідчений приватним нотаріусом Мурованокуриловецького районного нотаріального округу Вінницької області.

Право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.01.2017 за реєстраційним номером 1041692305228.

Отже, за загальним правилом Степанківська сільська рада Мурованокуриловецького району Вінницької області, як власник майна, мала право розпоряджатися ним, а покупцем об`єкта аукціону ОСОБА_1 було дотримано визначених договором умов участі в аукціоні нерухомого майна. Нотаріус не виявив жодних перешкод для оформлення договору купівлі-продажу, за яким ОСОБА_1 як добросовісний набувач оплатив визначену ціну нерухомого майна, що зумовлює визнання його добросовісним набувачем права власності на вказаний об`єкт.

Частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При цьому суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Пунктами 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 «Стретч проти Сполученого Королівства» визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила». Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Крім того, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

За встановлених у справі обставин позов є необґрунтованим та не підлягав задоволенню.

Також судом встановлено, що здійснюючи приватизаційну політику та продаж майна, Степанківська сільська рада Мурованокуриловецького району Вінницької області діяла як орган публічної влади і повинна була ухвалювати свої рішення в межах чинних на той час законів. Вона мала виключні повноваження щодо виконання умов Закону України «Про приватизацію державного майна», ухвалення необхідних актів, встановлення умов відчуження такого майна та не погоджуючи своїх дій та рішень з учасниками аукціону. Покупці не мали і не могли мати можливості перевіряти правильність актів та дій Степанківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області з цих питань.

Самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання договорів недійсними, повернення майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі № 21-8во07.

Крім того, апеляційний суд вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин принцип заборони суперечливої поведінки, яка базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, а також статтю 13 Цивільного кодексу України про заборону зловживання правами.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року визначається система місцевого самоврядування держави, зокрема сутність сільської ради.

Будучи власником спірного майна, Степанківська сільська рада Мурованокуриловецького району Вінницької області брала безпосередню участь у правовідносинах з відповідачем щодо відчуження об`єктів нерухомого майна, і право власності відповідача ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.01.2017 за реєстраційним номером 1041692305228.

Законодавство України передбачає, що право власності та інші речові права на нерухомість, обтяження, а також їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Права на нерухомість, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації.

За своєю суттю державна реєстрація є фактом публічного визнання державою відповідного права особи на нерухоме майно шляхом внесення відомостей про це до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини «venire contra factum proprium» лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанова Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20).

Відповідно до частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

23.01.2024 керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області звернувся до суду з позовом в інтересах Мурованокуриловецької селищної ради. Вказує, що органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи, і прокурор звернувся із даною позовною заявою до суду для захисту та відновлення порушених інтересів держави у сфері комунальної власності.

Суд вважає, що заперечення державою дійсності укладених правочинів, враховуючи, що відчуження спірного майна відбулося з підстав неможливості утримувати та проводити поточні та капітальні ремонти гідротехнічної споруди (дамби) сільською радою, та здійснення в подальшому таких дій по утриманню спірного майна відповідачем з 31.01.2017, на думку суду є зловживанням своїм правом, яке спрямоване на завдання шкоди відповідачу ОСОБА_1 .

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Встановивши, що права та законні інтереси позивача не порушені, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову з підстав неналежного способу захисту, оскільки обрання позивачем неналежного способу захисту своїх правє самостійною підставою для відмови в позові.

За таких обставин суд правильно відмовив у задоволенні позовних вимог, однак помилився з мотивами такої відмови, тому судові рішення належитьзмінити в частині мотивів відмови.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 та частини 4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Отже рішеннясуду першоїінстанції підлягаєзміні вчастині мотивіввідмови взадоволенні позовнихвимог керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні гідротехнічною спорудою шляхом визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу гідроспоруди, скасування державної реєстрації права власності та повернення гідроспоруди.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу не задоволено, оскаржуване рішення змінено в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог з викладенням мотивувальної частини рішення в цій частині в редакції цієї постанови, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Могилів-Подільськоїокружної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 26 березня 2024 року змінити в частині мотивів відмови у позові з підстав, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 липня 2024 року.

Головуючий Ю. Б. Войтко

Судді: М. В. Матківська

В. В. Сопрун