Постанова

від 09.07.2024 по справі 910/1345/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2024 р. Справа№ 910/1345/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників:

від позивача: Медведський В.В. - в порядку самопредставництва;

від відповідача: не з`явились;

за апеляційною скаргою Національної поліції України

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 (повний текст - 02.05.2024)

у справі № 910/1345/24 (суддя - Сівакова В.В.)

за позовом Національної поліції України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-Текст Плюс"

про стягнення 1 736 026,59 грн

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи

Національна поліція України (надазлі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-Текст Плюс» (надалі - відповідач) про стягнення 1 736 026,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору № 267НП від 18.10.2022 (далі - договір) позивачем перераховано відповідачу попередню оплату в розмірі 8 319 936,00 грн, проте, постачальником здійснено поставку товару з порушенням терміну поставки, а саме 23.12.2022, що підтверджується накладною № 2112 від 22.12.2022. Тобто з порушенням терміну поставки на 11 днів. Оскільки відповідачем порушено строки поставки та надання зразку товару, позивач на адресу відповідача направив претензію № 2973/26/3-2023 від 21.06.2023 з вимогою оплати пені та процентів за користування коштами попередньої оплати, яка відповідачем була відхилена. У зв`язку з тим, що відповідачем порушено умови договору, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 1 736 026,59 грн, з яких 228 798,24 грн пені, 1 032 992,00 грн штрафу та 474 236,35 грн процентів за користування коштами попередньої оплати.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у позові відмовлено повністю.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що оскільки відповідачем доведено обставину неможливості виконання ним зобов`язання за договором щодо своєчасного надання зразку товару та своєчасної поставки товару через настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що підтверджено сертифікатом Вінницької ТПП, тобто доведено наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за вказаними порушеннями, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 228 798,24 грн пені, 1 032 992,00 грн штрафу та 474 236,35 грн процентів за користування коштами попередньої оплати.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Національна поліція України 18.05.2024 (через Електронний суд) звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (за вхідним номером № 09.1-04.1/3719/24, яка була зареєстрована 20.05.2024), в якій просила скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02 квітня 2024 року в справі № 910/1345/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Національної поліції України в повному обсязі та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА-ТЕКСТ ПЛЮС» на користь Національної поліції України 228 798,24 грн пені, 1 032 992,00 грн штрафу та 474 236,35 грн процентів за користування коштами попередньої оплати. Стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі № 910/1345/24, розгляд якої призначено на 25.06.2024.

У розгляді справи оголошувалась перерва, зокрема в судовому засіданні 25.06.2024 - на 09.07.2024.

05.06.2024 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який було прийнято судом апеляційної інстанції в порядку ст. 263 ГПК України.

11.06.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 09.07.2024 з`явився лише представник позивача, який апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про задоволення позову повністю.

Представник відповідача в судове засідання 09.07.2024 не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином в судовому засіданні 25.06.2024 , про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка адвоката про день та час наступного судового засідання (09.07.2024). Окрім цього в судовому засіданні 25.06.2024 представник сторони надав свої пояснення. А тому суд апеляційної інстанції розглянув 09.07.2024 апеляційну скаргу без участі представника відповідача, повідомленого належним чином про час та місце судового засідання.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції з урахуванням наступного. Так, скаржник зазначив, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не було враховано, що зміна технічної специфікації товару відбулася вже після порушення встановленого договору стоку на виконання зобов`язання щодо передачі відповідачем зразка товару та поставки товару в цілому і не впливає на звільнення відповідача від відповідальності у цій частині.

Окрім цього, апелянт зазначив, що договір укладений під час воєнного стану, тобто після настання обставин, на які посилається відповідач в якості форс-мажорних обставин, а тому за умовами договору це не є підставою для звільнення від відповідальності. Також, скаржник зазначив, що у сертифікаті вказано, що датою настання форс-мажорних обставин є 15.11.2022, а отже відповідачем не дотримано строку для повідомлення про настання форс-мажорних обставин, який визначено у п. 10.3 договору.

Також скаржник зазначив, що поданий відповідачем сертифікат виданий Вінницькою ТПП, тоді як умовами п. 10.4 договору передбачено що підтвердженням настання форс-мажорні обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України, а отже не є належним доказом. Зазначає, що стягнення процентів за користування коштами не є різновидом штрафних санкцій (відповідальності), а тому положення ст. 617 Цивільного кодексу України щодо звільнення від відповідальності у цьому випадку не можуть бути застосовані.

Окрім цього, скаржник зазначив, що судом першої інстанції не враховано правову позицію Верхоного Суду, викладену в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18 в частині того, що передбачені статтею 536 та частиною третьої статті 693 ЦК України проценти мають зовсім іншу правову природу, ніж неустойка (пеня, штраф).

А тому апелянт просив рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про задоволення позову повністю.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відповідач у поданому відзиві не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Так, зазначив, що 18.10.2022, 22.10.2022, 31.10.2022 та 15.11.2022 було завдано масованих ракетних обстрілів, внаслідок яких виведено з ладу половину енергосистеми України, почалися відключення електроенергії та введено аварійні графіки енергопостачання. Оскільки виробниче обладнання відповідача є повністю електричним, відключення електроенергії унеможливило роботу відповідача з жовтня 2022 року. На підтвердження вказаних обставин відповідачем було надано сертифікат Вінницької ТПП.

А тому зміг передати зразки до ДНДІ МВС України для проведення експертизи лише 17.11.2022; про що було повідомлено позивача. 09.12.2022 позивач надіслав відповідь № 7836/31/01-2022 в якій надав згоду на відтермінування поставки до 23.12.2022, та необхідність надати сертифікат ТПП. Таке відтермінування обумовлено тим, що позивач повідомив відповідача про зміну вимог до форми, наслідком чого стало укладення додаткової угоди № 1/322НП від 15.12.2022 з викладенням нової Технічної специфікації товару. Через це відповідач був змушений відкликати з ДНДІ МВС України заявку на проведення експертизи попереднього зразка. Листом № 19/12-1 від 19.12.2002 відповідач надав позивачу сертифікат Вінницької ТПП. 22.12.2022 ДНДІ при МВС України було виконано експертний висновок № 481 і цього ж дня зразок форми із супровідними документами, а також вся партія товару були передані позивачу.

А тому відповідач просив апеляційну скаргу у даній справі залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 18.10.2922 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніка-Текст Плюс» (постачальник, відповідач) та Національною поліцією України (покупець, позивач) укладений договір про закупівлю форменого одягу (костюм (сорочка, брюки) № 267НП (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцю костюми (сорочка, брюки) (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3) (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Спір виник внаслідок того, що відповідачем надано зразок товару та поставлено товар позивачу з порушенням строків визначених договором, а тому позивачем за неналежне виконання відповідачем зобов`язань нараховано 228 798,24 грн пені, 1 032 992,00 грн штрафу та 474 236,35 грн процентів за користування коштами попередньої оплати за заявлені позивачем періоди.

Згідно до п. 12.1 договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у позивача та діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 1.2 договору загальна кількість товару, що підлягає поставці та ціна договору визначається у Специфікації товару (додаток № 1 до договору) і Ростовці товару (додаток № 2 до договору).

Згідно Специфікації (додаток № 1 до договору) відповідач мав поставити позивачу костюм (сорочка, брюки) (ТО 1811.401085780302:2020 зі змінами) у кількості 8000 комплектів, загальною вартістю 20 799 840,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 3.1 договору його ціна становить 20 799 840,00 грн з ПДВ.

Згідно з п. 4.1 договору оплата товару здійснюється шляхом безготівкового переказу коштів на рахунок постачальника, який зазначено в розділі ХV цього договору на умовах попередньої оплати у розмірі 40 відсотків від ціни договору, указаної в розділі ІІІ договору в сумі 8 319 936,00 грн з ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що 27.10.2022 позивачем на підставі договору перераховано відповідачу попередню оплату в розмірі 8 319 936,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 5252 від 26.10.2022.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник зобов`язаний поставити покупцю товар, якість якого відповідає узгодженому сторонами зразку товару, наданого постачальником згідно з пунктом 2.23 цього договору, технічній специфікації товару (додаток № 3 до договору) та законодавству України щодо показників якості такого роду/виду товару.

Відповідно до п. 2.2 договору постачальник зобов`язаний протягом 40 календарних днів з дати укладення договору надати покупцю (за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 29/3, каб. № 61) зразок товару, скріплений ярликом ДНДІ МВС України, який містить посилання на експертний висновок про відповідність товару ТО 1811.40108578-302:2020 (зі змінами) (додаток № 3 до договору)т та Конфекційну карту (додаток № 4 до договору) із зазначенням усіх матеріалів, із яких виготовлений зразок товару.

Зразок товару скріплюється ярликом, який підписується уповноваженою посадовою (службовою) особою покупця, постачальником та містить посилання на експертний висновок ДНДІ МВС України, до якого додається конфекційна картка з матеріалами із яких виготовлено товар. При цьому, наданий зразок товару не входить в загальний обсяг поставки товару за договором.

У разі надання постачальником зразка товару з порушенням строків, установлених цим пунктом договору та/або надання покупцю зразка товару, який не відповідає Технічній специфікації товару, зазначений в додатку № 2 до договору, до постачальника застосовуються штрафні санкції, згідно з пунктом 9.5 цього договору.

15.12.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 1/322НП, відповідно до якої додаток № 3 «Технічна специфікація товару» до договору викладено в новій редакції згідно додатку № 1 до цієї угоди.

З матеріалів справи вбачається, що з огляду на зміну технічної специфікації товару відповідачем було виготовлено відповідний зразок товару, передано до Державного науково-дослідного інституту МВС України та після отримання експертного висновку № 481 від 21.12.2022 надано зразок товару позивачу 22.12.2022, що підтверджується листом відповідача № 22/12-3 від 22.12.2022 та відміткою на ньому уповноваженого представника позивача.

Відповідно до п. 5.1 договору постачальник зобов`язується здійснити поставку товару в термін по 12.12.2022 включно, за адресою покупця у місті Києві (конкретні реквізити, адреси поставки будуть повідомлені постачальнику безпосередньо перед поставкою товару).

Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної (п. 5.2 договору).

23.12.2022 відповідач поставив позивачу товар за договором у повному обсязі, що підтверджується накладною № 2112 від 22.12.2022.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 7 статті 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Приписами частин першої, другої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Щодо доводів апелянта про неправильне визначення правової природи нарахованих процентів за користування коштами попередньої оплати з посиланням на постанову Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції враховує висновки суду касаційної інстанції в частині того, що передбачені статтею 536 та частиною третьої статті 693 ЦК України проценти мають зовсім іншу правову природу, ніж неустойка (пеня, штраф), виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції. При цьому до моменту пред`явлення покупцем вимоги до продавця про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, користування продавцем грошовими коштами попередньої оплати як сумою позики буде вважатися правомірним, на які покупець як кредитор може правомірно нараховувати проценти за користування. Натомість після пред`явлення покупцем продавцю такої вимоги (про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 ЦК України) за умови непоставки продавцем покупцю товару та неповернення суми попередньої оплати у продавця виникає грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, а користування продавцем цими коштами буде неправомірним. У такому випадку покупець втрачає право на нарахування продавцю на суму цих коштів процентів, передбачених частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, та разом з цим набуває право на нарахування та стягнення з продавця процентів, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, що нараховуються внаслідок прострочення боржником (у даному випадку - продавцем) грошового зобов`язання (з повернення попередньої оплати) та які є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Тоді як ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, у розділі ІХ договору (відповідальність сторін), зокрема, пунктом 9.3 договору сторони передбачили, що за неналежне виконання зобов`язання щодо поставки товару, постачальник відповідно до вимог статей 536 та 693 Цивільного кодексу України сплачує проценти за користування грошовими коштами, отриманими від покупця в якості попередньої оплати у розмірі 0,1 відсотка від суми попередньої оплати за кожен день користування коштами з наступного дня за днем списання їх з розрахункового рахунку покупця зазначеного в розділі XV цього договору до дати повернення суми попередньої оплати або до дня фактичного передання товару покупцеві.

Таким чином, сторони на свій власний розсуд уклали та узгодили договір у вказаній редакції (саме в розділі «Відповідальність сторін» із формулюванням «за неналежне виконання зобов`язання щодо поставки товару»). Тому доводи скаржника, що нарахування процентів за користування коштами не є різновидом штрафних санкцій (відповідальності), а тому положення ст. 617 Цивільного кодексу України щодо звільнення від відповідальності у цьому випадку не можуть бути застосовані - не приймаються судом апеляційної інстанції через необґрунтованість. Таким чином, в даному випадку судом першої інстанції було правомірно застосовано положення статті 617 ЦК України. А наведені стороною правові позиції нерелевантні.

Згідно з ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 зазначив, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Так, Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 виклав наступні висновки щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні":

- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Як вбачається з умов договору, а саме: відповідно до п. 10.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, якщо доведуть, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Обставини непереборної сили, які існували на момент укладення договору не були відомі сторонам під час укладення цього договору, не є підставою для звільнення сторін від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором.

Згідно з п. 10.2 договору до форс-мажорних обставин (непереборної сили) належать обставини визначені у частині другій ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та які почали свою дію після укладення сторонами цього договору.

Відповідно до п. 10.3 договору сторона, що не може виконати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 (трьох) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Пунктом 10.4 договору визначено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дій є сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України постраждалій стороні за цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Вінницької ТПП та отримав сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 0500-22-1778 від 16.12.2022, яким засвідчена дія форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливлюють виконання договору ТОВ «Ніка-Текст Плюс» щодо надання зразку товару, скріпленого ярликом та поставки товару у термін до 12.12.2022, а саме: військова агресія рф проти України, масові ракетні обстріли об`єктів критичної інфраструктури України, в тому числі у Вінницькій області, що спричинили системні аварії української енергосистеми, масові екстрені відключення електроенергії, введення планових та аварійних відключень споживачів по всій території України; дата настання форс-мажорних обставин 15.11.2022, дата закінчення - тривають на 16.12.2022.

В цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника (як необґрунтовані) відносно того, що поданий відповідачем сертифікат № 0500-22-1778 про форс-мажорні обставини, виданий Вінницькою ТПП не є належним доказом, оскільки за умовами п. 10.4 договору сторонами визначено, що настання таких обставин має підтверджуватися сертифікатом Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) з наступних мотивів.

Згідно з частиною 1 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Згідно з частиною 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Порядок засвідчення встановлення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в системі ТПП України визначений Регламентом засвідчення Торгово-промислової палати України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії ТПП України № 44 від 18.12.2014, № 44 (5), із змінами, (далі - Регламент; розміщений на офіційному сайті ТПП України www.ucci.org.ua).

Пункт 4.2 Регламенту передбачає, що ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань, зокрема, за умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

Водночас, на офіційному сайті ТПП України www.ucci.org.ua оприлюднено Розпорядження Президента ТПП України Геннадія Чижикова № 3 від 25.02.2022, в якому установлено, що тимчасово, на період дії воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати, в тому числі й Вінницька ТПП, мають право за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених пунктом 4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України і регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин, який затверджено Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014, № 44 (5), із змінами та доповненнями.

А тому, з урахуванням того факту, що ТПП України уповноважила Вінницьку ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини, що стосуються зобов`язань за договорами, в яких передбачено таку функцію до компетенції ТПП України, тому поданий відповідачем сертифікат є належним доказом. Доводи скаржника в цій частині з посиланням на умови договору (п. 10.4) не приймаються судом апеляційної інстанції як підстава для визнання поданого позивачем сертифікату неналежним доказом, оскільки таке уповноваження регіональних торгово-промислові палат відбулось за Розпорядженням Президента ТПП України, яке на сьогодні не скасоване. А тому доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими.

Щодо порушення відповідачем порядку повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до відповідача з листом № 120 від 24.11.2022, в якому повідомив, що внаслідок масованих ракетних обстрілів української енергосистеми, що призвело до відключень електроенергії по всій Україні та у Вінницькій області зокрема відповідач позбавлений можливості виконання належним чином своїх зобов`язань за договором, оскільки все обладнання підприємства працює виключно за наявності електроенергії.

Відповідач у відповідь на листи позивача, в тому числі наведений вище, листом № 7836/31/01-2022 від 09.12.2022, повідомив, що у разі надання відповідачем доказів настання форс-мажору або істотної зміни обставин у спосіб передбачений договором, граничну дату поставки товару може бути встановлено не пізніше 23 грудня поточного року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 19.12.2022 направив позивачу лист № 19/12-1 від 19.12.2022 до якого на підтвердження дії форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання відповідачем умов договору, подав сертифікат № 0500-22-1778 від 16.12.2022, тобто позивач був повідомлений про настання обставин непереборної сили у відповідності до п. 10.3 договору. А тому доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими та такими, що не приймаються судом апеляційної інстанції як підстава для задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що позивач (як центральний орган виконавчої влади), так і відповідач (як приватна юридична особа) здійснюють свою діяльність в умовах воєнного стану. А тому з урахуванням принципу справедливості, враховуючи підтвердження та надання доказів існування обставин непереборної сили, враховуючи при цьому повне виконання відповідачем свого зобов`язання до 23.12.2022, що підтверджується накладною № 2112 від 22.12.2022 - суд апеляційної інстанції вважає неправомірним і несправедливим застосування штрафних санкцій до відповідача у даній справі. Тому апеляційна скарга, крім наведеного вище відхиляється судом апеляційної інстанції також на підставі ст. 2 ГПК України.

Таким чином, правомірним є висновку суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог у даній справі. Інші доводи апелянта фактично направлені на переоцінку правильно встановлених судом першої інстанції обставин справи. А тому відхиляються судом через необґрунтованість. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) не встановив.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, про необґрунтованість заявлених до стягнення позивачем позовних вимог.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесений судовий збір за розгляд справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі № 910/1345/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі № 910/1345/24 - залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір), понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 11.07.2024.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім