Постанова

від 09.07.2024 по справі 910/1345/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2024 р. Справа№ 910/1345/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 09.07.2024:

від позивача: Медведський В.В., - в порядку самопредставництва;

від відповідача: не з`явились;

за апеляційною скаргою Національної поліції України

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 (повний текст - 02.05.2024)

у справі № 910/1345/24 (суддя - Сівакова В.В.)

за позовом Національної поліції України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-Текст Плюс"

про стягнення 1 736 026,59 грн

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст оскаржуваного додаткового рішення у даній справі

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 стягнуто з Національної поліції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-Текст Плюс» 37 800 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

2. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим додатковим рішенням, Національна поліція України 20.05.2024 (через Електронний суд) звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (за вхідним номером № 09.1-04.1/3769/24), в якій просила скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16 квітня 2024 року в справі № 910/1345/24 та ухвалити нове додаткове рішення у справі № 910/1345/24 та зменшити розмір покладених на Національну поліцію України витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн.

Північний апеляційний господарський суд 22.05.2024 постановив ухвалу, якою відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національної поліції України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у справі № 910/1345/24. Розгляд справи призначено на 25.06.2024.

25.06.2024 Північним апеляційним господарським судом було оголошено перерву на 09.07.2024.

В судове засідання 09.07.2024 з`явився представник позивача. Представник позивача в судовому засіданні 09.07.2024 підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Представник відповідача в судове засідання 09.07.2024 не з`явився, водночас про дату час та місце належним чином повідомлений був, що підтверджується розпискою від 25.06.2024 у справі № 910/1345/24, яка долучена до матеріалів справи.

3. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

Так, в поданій апеляційній скарзі, позивач зазначив, що вважає, що оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції від 16 квітня 2024 року у справі № 910/1345/24 в частині покладення на нього витрат на правову допомогу частково в сумі 37 800,00 грн було ухвалено внаслідок не з`ясування обставин, що мають значення, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права та неврахування усталеної практики Верховного Суду. А тому, на думку скаржника, сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню відносно тієї, яку було встановлено судом першої інстанції у додатковому рішенні

Доводи скаржника зводяться до наступних тверджень. Так, у додатковому рішенні суд першої інстанції при зменшенні витрат на професійну правничу допомогу не врахував ступінь співмірності витрат відповідача на правничу допомогу зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

По-перше, на думку скаржника, згідно з пунктом 4.4 договору від 15 лютого 2024 року № 82 про надання правничої допомоги (далі - договір про надання правничої допомоги) між відповідачем та його представником (наданий суду першої інстанції разом з відзивом на позовну заяву), при виконанні доручення відповідальність за своєчасність надання інформації та документів, а також їх повноту та достовірність несе замовник (тобто відповідач). Таким чином, включення представником відповідача до звіту положень про збір документації та листування (як виду наданої правничої допомоги) є необґрунтованими, оскільки за умовами договору про надання правничої допомоги саме замовник (відповідач) несе відповідальність за повноту та достовірність наданих представникові документів.

По-друге, скаржник вважає, що цілком очевидним є той факт, що Національна поліція України як позивач не відповідає за вчасність початку проведення призначених судових засідань, будь-яких наслідків, пов`язаних з оголошенням повітряних тривог на території України, тому компенсація витрат, пов`язаних з витраченим часом представника на прибуття до суду для участі в засіданні у справі, очікування початку судового розгляду є абсолютно безпідставним, оскільки зумовлене незалежними від позивача чинниками. Також подання клопотання про закриття підготовчого засідання у зв`язку з тривалою повітряною тривогою та засіданнями у цей день у інших справах є процесуальним правом сторони, яке було реалізовано нею у зв`язку з особистою зайнятістю представника в день підготовчого засідання, призначеного судом першої інстанції, але не є дією, спрямованою на надання правничої допомоги відповідачу, а тому не може бути враховано при розподілі судових витрат для покладення таких на позивача.

Також, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції, що підготовка клопотання про закриття підготовчого провадження у справі № 910/1345/24, що складається з двох абзаців з проханням повідомити про дату судового розгляду справи по суті не потребувала в представника відповідача великої кількості витраченого часу, застосування значного обсягу законодавства та знань у сфері права, тому заявлені витрати на компенсацію її витрат не є розумними.

По-третє, на думку скаржника, спір у цій справі стосується стягнення штрафних санкцій за договором про закупівлю форменного одягу. Тому, враховуючи предмет, підстави позову та обставини встановлені судами, справа не є складною, обґрунтування позиції сторони у справі щодо стягнення штрафних санкцій, не вимагає дослідження та аналізу великої кількості законів, підзаконних актів та відповідної судової практики.

А тому скаржник вважає, що заявлений представником відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям розумності, реальності, складності справи та є необґрунтовано завищеним. Позивач вважає, що покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 37 800,00 грн є неспівмірним із складністю справи, відповідачем не доведено реальність надання певних видів допомоги, а деякі з таких видів за своєю суттю частково містяться в інших видах, отже час, який представник відповідача декларує у звіті є завищеним, а номенклатура наданих послуг штучно збільшеною за рахунок виділу з послуги її складових та окремого зазначення у звіті.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів, понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Натомість, скаржник зазначає, що у додатковому рішенні суд першої інстанції прямо вказує, що вирахування розміру витрат, які було вирішено покласти на позивача, були здійснені шляхом вирахування відсоткового співвідношення від фактично сплачених послуг (50%). Також суд першої інстанції встановив наявність доказів фактичного надання послуг, проте не врахував, що наявні докази надання лише частини послуг, зазначених у звіті.

Позивач вважає, що Верховний Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

А тому скаржник просив скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16 квітня 2024 року в справі № 910/1345/24 та ухвалити нове додаткове рішення у справі № 910/1345/24 та зменшити розмір покладених на Національну поліцію України витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн.

4. Вимоги відзиву на апеляційну скаргу та короткий зміст наведених в ній доводів

Північний апеляційний господарський суд зазначає, що відповідач не скористався свої правом подати відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16 квітня 2024 року в справі № 910/1345/24.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач 22.05.2024 о 19:20 отримав ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа, яка долучена до матеріалів справи.

5. Встановлені обставини справи

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 113 820,00 грн заявником надано до суду:

- підтвердженням того, що Жуков Дмитро Олександрович є адвокатом свідчать відомості з Єдиного реєстру адвокатів України, згідно яких адвокат має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1244 від 17.06.2017;

- 18.02.2024 між замовником та виконавцем складено додаток № 1 до договору, відповідно до п. 1.1 якого визначено наступне доручення: Супровід судового спору № 910/1345/24 в Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суду, Верховному Суді відповідно до потреби без обмеження кількості судових засідань, тривалості судового процесу та обсягу підготовлених процесуальних документів та вчинення дій.

Згідно з п. 2.1 додатку № 1 гонорар за надання правничої допомоги встановлюється у формі погодинної оплати з розрахунку 5 040,00 грн за годину роботи адвоката.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі виставленого виконавцем рахунку № 245 від 18.02.2024 відповідачем 20.02.2024 частково сплачено гонорар згідно п. 2.2.1 додатку № 1 в розмірі 75 600,00 грн, що підтверджується банківською випискою руху коштів по рахунку АТ «Універсал Банк» Monobank.

02.04.2024 між замовником та виконавцем складено звіт № 1 про надану правничу допомогу за договором, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг склала 113 820,00 грн.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

6. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Нормою ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону).

Водночас, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

При цьому, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 вказаного Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Суд апеляційної інстанції враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у справі № 922/445/19 (постанова від 03.10.2019) зроблено висновок, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2024 між замовником та виконавцем складено звіт № 1 про надану правничу допомогу за договором, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг склала 113 820,00 грн, а саме:

1) отримання від замовника інформації щодо предмету та підстав спору, витрачено часу - 30 хв., вартість послуг - 2 520,00 грн;

2) збір та аналіз документації та листування між ТОВ «Ніка-Текст Плюс» та Національною поліцією України щодо виконання договору поставки, дослідження додаткової угоди та сертифікату про форс-мажор, витрачено часу - 345 хв., вартість послуг - 28 980,00 грн;

3) формування правової позиції за результатами аналізу зібраних доказів із заперечення проти позовних вимог, узгодження її із замовником та підготовка відзиву на позовну заяву, витрачено часу - 515 хв., вартість послуг - 43 260,00 грн;

4) аналіз відповіді на відзив, підготовка заперечення на нього, витрачено часу - 225 хв., вартість послуг - 18 900,00 грн;

5) проїзд до суду в підготовче засідання, очікування засідання, подання клопотання про закриття підготовчого засідання у зв`язку з тривалою повітряною тривогою та засіданнями в цей день у інших справах, витрачено часу - 120 хв., вартість послуг - 10 080,00 грн;

6) проїзд до суду в засідання по суті спору, очікування засідання, участь в засіданні, витрачено часу - 120 хв., вартість послуг - 10 080,00 грн.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що приймає доводи скаржника, що стягнення вартості за надання таких послуг як: зустріч із клієнтом, консультація, узгодження правової позиції, юридичний аналіз наданих документів та законодавчої бази та вивчення судової практики має охоплюватись підготовкою відзиву на позовну заяву заяви.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в цій частині враховує подібну правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові 19 травня 2022 року у справі № 824/152/21, відповідно до якої суд касаційної інстанції зазначив, що таку послугу, як «комунікація з клієнтом/ комунікація по справі», неможливо розцінити як надання професійної правничої допомоги у справі, що була надана клієнту, оскільки не містить детальної інформації наданих послуг.

В цій частині суд апеляційної інстанції також зазначає, що надання таких послуг як: отримання від замовника інформації щодо предмету та підстав спору, а також формування правової позиції, фактично має бути здійснено адвокатом при підготовці відзиву на позовну заяву, а тому виокремлення вказаних послуг та стягнення за них компенсації окремо - є необґрунтованим та таким, що не відповідає принципу адекватності та реальності наданих адвокатських послуг.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що подання клопотання про закриття підготовчого засідання у зв`язку з тривалою повітряною тривогою та засіданнями в цей день у інших справах (та стягнення за вказану послугу 10 080,00 грн) - не є обґрунтованим та суд апеляційної інстанції не розцінює як окрему надану послугу адвокатом на вказану суму.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що по суті послуги із збору та аналізу документації та листування між ТОВ «Ніка-Текст Плюс» та Національною поліцією України щодо виконання договору поставки, дослідження додаткової угоди та сертифікату про форс-мажор, формування правової позиції за результатами аналізу зібраних доказів із заперечення проти позовних вимог, узгодження її із замовником та підготовка відзиву на позовну заяву - фактично є однією наданою послугою із формування правової позиції відповідача та викладення її у процесуальному документі.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що визнає обґрунтованими доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі відносно того, що судом першої інстанції було неправомірно розраховано розмір витрат, які було вирішено покласти на позивача шляхом вирахування відсоткового співвідношення від фактично сплачених послуг. Оскільки, по-перше, обставини фактичної виплати таких адвокатських витрат не впливають на обґрунтованість (або необґрунтованість) присудження таких витрат, по-друге, суд має виходити із реальності та адекватності наданих послуг адвокатом. А тому доводи скаржника в цій частині приймаються судом апеляційної інстанції як підстава для зміни додаткового рішення.

З урахуванням вказаного вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява про стягнення витрат на професійну правову допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 10 000,00 грн. Вказаний розмір є обґрунтованим, адекватним, розумним та співмірним наданим адвокатським послугам.

А тому, суд апеляційної інстанції вважає правомірним задовольнити подану заяву відповідача частково. Покласти на позивача витрати на професійну правову допомогу відповідача за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 10 000,00 грн. А додаткове рішення (з урахуванням відсутності належного мотивування як це встановлено ст. 238 ГПК України) - змінити в порядку ст. 244, 277 ГПК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість апеляційної скарги. Разом з цим, з урахуванням того, що суд апеляційної інстанції задовольняє частково вимоги про стягнення витрат на професійну правову допомогу із інших мотивів, додаткове рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом викладення мотивувальної та резолютивної частин в редакції даної постанови.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національної поліції України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у справі № 910/1345/24 - задовольнити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у справі №910/1345/24 - змінити.

Стягнути з Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10; код ЄДРПОУ 40108578) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-Текст Плюс» (24500, Вінницька обл., м. Ямпіль, вул. Замостянецька, 45; код ЄДРПОУ 42949778) 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті апеляційну скаргу Національної поліції України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у справі № 910/1345/24 - залишити без задоволення.

4. Видачу наказу доручити суду першої інстанції.

5. Матеріали справи № 910/1345/24 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 11.07.2024.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім