Постанова

від 10.07.2024 по справі 645/2593/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 645/2593/23 Головуючий суддя І інстанції Шарко О. П.

Провадження № 22-ц/818/1212/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючогоЯцини В.Б.,

суддів колегії Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засіданняЗінченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Харківської обласної прокуратури на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14грудня 2023року,у справіза позовом керівника Немишлянської окружної прокуратури Сотник С., який діє в інтересах держави в особі Харківської міської ради, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Державний реєстратор комунального підприємства "Постачальник послуг" Солоницівської селищної ради Харківської області Луценко Павло Геннадійович, про визнання незаконним та скасування рішення № 45893687 державного реєстратора Солоницівської селищної ради Харківської області Луценка Павла Геннадійовича від 11.03.2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності,-

в с т а н о в и в :

Керівник Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова, який діє в інтересах держави в особі Харківської міської ради, у червні 2023 року звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати незаконним та скасувати рішення № 45893687 державного реєстратора Солоницівської селищної ради Харківської області Луценка П.Г. від 11.03.2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1617 га, кадастровий номер: 6310138500:06:003:0073, розташовану по АДРЕСА_1 , та витребувати у ОСОБА_2 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради зазначену земельну ділянку.

В обґрунтування позову зазначено, що 15 березня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, відповідно з п. 1 якого ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_1 прийняв у власність нежитлову будівлю літ. "Б-1" загальною площею 535,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням 34 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 24.06.2009 року № 142/09 ФО-П ОСОБА_1 надано в оренду строком до 01.06.2014 року земельну ділянку за зазначеною адресою, площею 0,1617 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (склад). Крім того, у 2008 році приватною фірмою на замовлення ФО-П ОСОБА_1 було розроблено технічну документацію по встановленню (відновленню) в натурі меж земельної ділянки та оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку ФО-П ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Б-1" (склад) для здійснення комерційної діяльності. Однак відомості до Державного земельного кадастру про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер: 6310138500:06:003:0005 внесені не були. 23.02.2011 року рішенням Харківської міської ради № 170/11 ФОП ОСОБА_1 було надано дозвіл на проведення експертно-грошової оцінки спірної земельної ділянки. 09.06.2011 року між Харківською міською радою та ФО-П ОСОБА_1 було укладено договір про внесення авансового внеску № 20/11 у розмірі 150 481,26 грн, який ОСОБА_1 сплатив. 22.06.2012 року Харківська міська рада прийняла рішення продати ФО-П ОСОБА_1 спірну земельну ділянку за 237 700 грн. 13.03.2013 року на підставі цього рішення ОСОБА_1 сплатив остаточну вартість земельної ділянки 87 218,74 грн. Водночас договір купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_1 з Харківською міською радою не укладався. 19.12.2018 року Харківська міська рада надала ФО-П ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (склад) по АДРЕСА_1 . Після цього ФО-П ОСОБА_3 на замовлення ФО-П ОСОБА_1 розробив такий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 6310138500:06:003:0073), але рішення про його затвердження від Харківської міської ради отримано не було. Відповідно право власності на спірну земельну ділянку ФО-П ОСОБА_1 не набув, ураховуючи, що після сплати остаточної вартості земельної ділянки договір купівлі-продажу з Харківською міською радою він не уклав, і після розробки проекту землеустрою рішення про його затвердження від Харківської міської ради не отримав. 27.02.2019 року здійснена державна реєстрація земельної ділянки площею 0,1617 (кадастровий номер 6310138500:06:003:0073) у Державному земельному кадастрі.

11.03.2019 року державним реєстратором Луценко П.Г. було здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1617 га (кадастровий номер 6310138500:06:003:0073) за ОСОБА_1 , на підставі відомостей з державного земельного кадастру від 11.03.2019 року № 8608957, рішення Харківської міської ради від 22.06.2012 року № 762/12, Витягу з Державного земельного кадастру від 27.02.2019 року № НВ-63083071112019. Водночас документи, які були надані державному реєстратору, не були правовстановлюючими документами на земельну ділянку. Крім того, рішення 16 сесії Харківської міської ради стосувалося продажу ФО-П ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1617 га, кадастровий номер: 6310138500:06:003:0005, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а не земельної ділянки площею 0,1617 га, кадастровий номер 6310138500:06:003:0073 за тією ж адресою. Таким чином, у державного реєстратора Луценка П.Г. були відсутні правові підстави для реєстрації за ОСОБА_1 права приватної власності на вищевказану земельну ділянку. 07.08.2020 року між ОСОБА_1 (продавцем) та ОСОБА_2 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі та земельної ділянки. Відповідно до п. 1.1 договору продавець передає нерухоме майно, у тому числі земельну ділянку, площею 0,1617 га, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних, допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, кадастровий номер 6310138500:06:003:0073, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , у власність покупцю, а покупець приймає нерухоме майно і сплачує за нього оговорену грошову суму. З урахуванням викладеного право власності на земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_2 . Водночас дійсним власником зазначеної земельної ділянки на момент її продажу ОСОБА_2 була територіальна громада в особі Харківської міської ради, яка стороною правочину купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не була. За наявності таких обставин ОСОБА_1 відчужувати ОСОБА_2 земельну ділянку не мав права. Спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (територіальної громади в особі Харківської міської ради) не з його волі й відповідно власник має право витребувати таке майно у добросовісного набувача. Вартість вказаної земельної ділянки відповідно до висновку експерта складає 561530,00 грн. Крім того, із посиланням на практику Верховного Суду прокурор наводить у позовній заяві доводи стосовно того, що у таких випадках способом захисту порушених інтересів є позов про витребування майна у добросовісного набувача, а не позов про визнання договору про відчуження майна недійсним. Також зазначає, що Харківською міською радою та її виконавчими органами покладені на неї завдання щодо виявлення та оскарження незаконних рішень про державну реєстрацію, витребування майна належним чином не виконуються, у зв`язку із чим захист інтересів держави здійснює прокурор

Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 14 грудня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Заступник керівника Харківської обласної прокуратури посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати, та позов задовольнити.

Скарга мотивована тим, що судом не встановлено фактичні дані, пов`язані із формуванням спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:06:003:0073 як об`єкта цивільних прав, залишив поза увагою особливості правового режиму земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:06:003:0005 визначення її меж згідно з Технічною документацією із землеустрою, розробленою ВКПФ «Істок» у 2008 році, наявність волі ХМР на продаж зазначеної земельної ділянки згідно х її рішенням від 22.06.2012 №762/12 та відсутність укладеного з договору купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки з ФОП ОСОБА_1 , що в сукупності призвело до неправомірного ототожнення судом вищевказаних земельних ділянок.

Не ґрунтується на обставинах справи висновок суду першої інстанції про те, що договір №2126 на право тимчасового користування землею від 25.10.1999 та положення ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України нібито утворюють підстави для законного землекористування ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138500:06:003:0073.

Зауважує, що суд першої інстанції на підставі невірно встановлених обставин дійшов хибного висновку про те, що ОСОБА_4 , придбавши за договором купівлі-продажу від 15.03.2007 нежитлову будівлю літ. «Б-1» площею 535,1 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , нібито набув у порядку ст.120 ЗК України і право фактичного володіння земельною ділянкою, що була предметом права тимчасового користування ТОФ «Фрукто-Стар».

Вважає необґрунтованим висновки суду про перехід права користування вищевказаною земельною ділянкою ОСОБА_1 31.12.2024 року.

В порушення ст.ст.79, 79-1 ЗК України за відсутності належних доказів формування земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:06:003:0005, суд дійшов передчасного і необґрунтованого висновку про ідентичність частин земельної поверхні в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:06:003:0073.

У порушення ст.ст.263-265 ЦПК України судом першої інстанції не надано належної правової оцінки невідповідності поданих ОСОБА_1 11.03.2019 державному реєстратору документів для реєстрації за ним права власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:06:003:0073 рішення ХМР від 22.06.2012 №762/12 «Про продаж земельних ділянок юридичних та фізичним особам України», витяг з Державного земельного кадастру №НВ-6308307112019 від 27.02.2019, відомості з Державного земельного кадастру №8608957 від 11.03.2019, нормі ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в якій зазначений перелік підстав для державної реєстрації права власності та інших речових прав.

Вказує, що за умови невідповідності поданих ОСОБА_1 державному реєстратору для реєстрації а ним права власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:06:003:0073 документів вимогам законодавства, державний реєстратор був зобов`язаний відмовити у державній реєстрації права власності на підставі п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У порушення ст.ст. 330, 388 ЦК України, за відсутності у ОСОБА_1 права відчужувати спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:06:003:0073, відсутності волі власника зазначеної земельної ділянки територіальної громади в особі ХМР на її відчуження, наявності факту державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, - суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову про витребування зазначеної земельної ділянки у ОСОБА_2 .

Вказує, що звернення прокурора до суду із позовом про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію, витребування майна, є єдиним ефективним способом захисту прав та інтересів територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.

У відзиві на апеляційну скаргу представниця відповідачки ОСОБА_2 адвокат Удовікова В.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.

Вказує, що з урахуванням сталої судової практики суд першої інстанції на законних підставах дійшов висновку про те, що земельна ділянка не може бути витребувана у ОСОБА_2 на підставі ст.ст. 387, 388 ЦК України.

Факти заміни кадастрового номеру і назви проспекту не є підставою стверджувати, що спірна земельна ділянка поза волею вибула з володіння Харківської міської ради та з володіння ТОВ «Фрукто Стар», якому земельна ділянка була передана у володіння і користування до цього.

На підтвердження тотожності спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:06:003:0073 земельній ділянці з кадастровим номером 6310138500:06:003:0005 надала до суду апеляційної інстанції відповідний лист відповідь на її запит від 01 квітня 2024 року Заступника начальника Управління Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 03 квітня 2024 року (вих. № 29-20-9.1-2512/0/19-24) (а.с. 197 т.2).

У своїй заяві до суду апеляційної інстанції прокурор просив відмовити у залученні вищевказаного листа Заступника начальника Управління Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 03 квітня 2024 року до матеріалів справи, оскільки за обставинами справи межі спірної земельної ділянки не були сформовані під кадастровим номером 6310138500:06:003:0005, вперше спірна земельна ділянка була сформована під кадастровим номером 6310138500:06:003:0073, а тому не має юридичного значення дослідження співпадіння їх меж та їх тотожність. Крім того, сторона відповідачки ОСОБА_2 надає цей доказ з порушенням визначеного ч.ч. 3-6, 8 ст. 83 ЦПК України строків подачі до суду першої інстанції, поважних причин для його прийняття в суді апеляційної інстанції немає. Водночас, прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 367 ЦПК України підстав для їх прийняття фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, відповідно до ст.ст.367,368 ЦПК України перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Устатті 375 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Устатті 263 ЦПК Українивизначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав наступні мотиви судового рішення.

Прокурор зазначає у позовній заяві, що рішення Харківської міської ради від 22.06.2012 року "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України" (том 1 а.с. 104-105) стосувалося продажу ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1617 га, кадастровий номер: 63101138500:06:003:0005, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а не земельної ділянки площею 0,1617 га, кадастровий номер: 63101138500:06:003:0073 за тією ж адресою, і що оплата ОСОБА_1 була проведена за земельну ділянку з кадастровим номером 63101138500:06:003:0005 по АДРЕСА_1 , а не за земельну ділянку з кадастровим номером 63101138500:06:003:0073 за тією ж адресою (стор. 10 позовної заяви, том 1 а.с. 11; стор. 5 позовної заяви, том 1 а.с. 6).

Водночас факт ідентичності земельної ділянки, кадастровий номер 63101138500:06:003:0005 і земельної ділянки кадастровий номер 63101138500:06:003:0073 сторони не спростовують, тобто реєстрація земельної ділянки 27.02.2019 року у Державному земельному кадастрі за новим кадастровим номером не спростовує того, що спірна земельна ділянка була надана у користування і володіння ОСОБА_1 по волі Харківської міської ради.

Відповідно із пунктом 3 частини 1 статті 388 ЦК України, у добросовісного набувача майно може бути витребувано тільки у випадку, якщо воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У даному випадку спірна земельна ділянка не вибувала із володіння територіальної громади в особі Харківської міської ради поза її волею, оскільки: первісно на підставі відповідного договору вона була передана Харківською міською радою у користування та володіння ТОВ "Фрукто-Стар"; після придбання ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 15 березня 2007 року нежитлової будівлі, для експлуатації і обслуговування якої була призначена зазначена земельна ділянка, право користування та володіння нею на підставі частини 2 статті 377 ЦК України, статті 120 ЗК України та з волі особи, якій власник передав земельну ділянку у володіння і користування строком до 31 грудня 2024 року, перейшло до нього; а у подальшому за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі та земельної ділянки права на земельну ділянку перейшли від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .

Згідно з наведеними вище правовими позиціями Верховного Суду, та роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" наявність у діях власника Харківської міської ради волі на передачу земельної ділянки у користування і володіння ТОВ "Фрукто-Стар" до 31 грудня 2024 року, і подальший перехід земельної ділянки у володіння і користування спочатку ОСОБА_1 , а потім ОСОБА_2 на законних підставах, унеможливлює витребування у ОСОБА_2 земельної ділянки на підставі статей 387, 388 ЦК України.

Щодо вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення № 45893687 державного реєстратора комунального підприємства "Постачальник послуг" Солоницівської селищної ради Харківської області Луценка П.Г. від 11.0-3.2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку суд прийшов до наступних висновків.

Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку та витребування у ОСОБА_2 цієї земельної ділянку на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради на підставі статті 388 ЦК України.

Тобто прокурор заявив дві групи позовних вимог: одна стосується визнання недійсним рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , друга витребування земельної ділянки у ОСОБА_2 , якій ОСОБА_1 продав земельну ділянку, на користь Харківської міської ради, яку прокурор вважає власником земельної ділянки.

У позовній заяві прокурор зазначив:

"Оскільки, уповноважений орган Харківська міська рада, до цього часу не вжила заходив щодо повернення майна, то у прокурора виникли правові підстави, передбачені положеннями ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" для представництва інтересів держави в суді" (передостанній абзац сторінки 26 позову, том 1 а.с. 27).

Таким чином, основною метою позову прокурора, який діє в інтересах Харківської міської ради, є повернення спірної земельної ділянки Харківській міській раді.

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з частиною 1 статті 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

На сьогодні фактичним володільцем земельної ділянки є ОСОБА_2 .

Відповідно прокурор просить витребувати земельну ділянку із володіння ОСОБА_2 на користь Харківської міської ради.

Однак задоволення вимоги про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 не призведе до відновлення володіння земельною ділянкою Харківською міською радою. Відповідно така вимога не є вимогою, пов`язаною підставою виникнення або поданими доказами, як основна, із вимогою про витребування земельної ділянки з володіння добросовісного набувача ОСОБА_2 на підставі статті 388 ЦК України, яка не є похідною від такої вимоги, позаяк право власника на витребування від добросовісного набувача обмежується добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею.

За наявності таких обставин позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого володіння на підставі статті 388 ЦК України вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного рішення про реєстрацію права власності за особою без заявлення вимоги про визнання його недійсним, оскільки таке рішення навіть у випадку визнання його невідповідним закону, не тягне правових наслідків, на яке воно спрямоване: витребування майна із володіння особи.

Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17, по якій предметом позову були вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження райдержадміністрації про передачу земельних ділянок у власність та про витребування цих же земельних ділянок з володіння (пункті 6.26, 6.27 постанови).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 року по справі № 369/473/15-ц (провадження № 14-105цс23) робиться посилання на цей висновок й, крім того, зазначено й наступне:

"24.З огляду на вказане, якщо на підставі рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про відчуження земельної ділянки лісогосподарського призначення відбулася державна реєстрація права власності на це майно, власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оскарження рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є необхідним й ефективним способом захисту права власності. У разі встановлення незаконності таких рішень органів влади у спорі про витребування земельних ділянок суд вказує про це лише у мотивувальній частині його рішення."

За наявності таких обставин та наведених позиції Верховного Суду, суд вважав, що вимога прокурора про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено, що 15 березня 2007 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу придбав нежитлову будівлю літ. "Б-1" за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 71-72).

На момент придбання ОСОБА_1 будівлі, спірна земельна ділянка, призначена для експлуатації та обслуговування будівлі, знаходилась у тимчасовому користуванні у ТОВ "Фрукто-Стар" на підставі договору № 2126 від 25 жовтня 1999 року, укладеному ТОВ "Фрукто-Стар" із виконавчим комітетом Харківської міської ради. Згідно із пунктами 1.1. і 1.2. договору виконавчий комітет Харківської міської ради 13 жовтня 1999 року прийняв рішення № 1304 про передачу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1617 га, ТОВ "Фрукто-Стар" у тимчасове користування строком до 31.12.2024 року (том 1 а.с. 65-70).

20.11.2007 року ТОВ "Фрукто-Стар" направило на адресу Харківського міського голови ОСОБА_5 лист, яким повідомило, що не заперечує проти передачі ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, загальною площею 1617,0 кв. м, яка була надана ТОВ "Фрукто-Стар" у тимчасове користування (строком до 31.12.2024 року) згідно рішення Харківської міської ради № 1304 від 13.10.1999 року (том 1 а.с. 203).

Таким чином, 25 жовтня 1999 року спірна земельна ділянка на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 13 жовтня 1999 року і договору між виконавчим комітетом Харківської міської ради з ТОВ "Фрукто-Стар" від 25 жовтня 1999 року, тобто з волі Харківської міської ради, перейшла у користування ТОВ "Фрукто-Стар" строком до 31 грудня 2024 року. Після придбання ОСОБА_1 15 березня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, для експлуатації і обслуговування якої була призначена зазначена земельна ділянка, право користування нею на підставі частини 2 статті 377 ЦК України та з волі особи, якій власник передав земельну ділянку у володіння і користування, строком до 31 грудня 2024 року, перейшло до нього.

ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_1 нежитлову будівлю літ. "Б-1", розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , і розташовану за тією ж адресою спірну земельну ділянку площею 0,1617 га, призначену для обслуговування зазначеної нежитлової будівлі на підставі договору купівлі-продажу від 07 серпня 2020 року, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Г.О., тобто за відплатним договором (том 1 а.с. 197). У той же день за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на придбані нежитлову будівлю і земельну ділянку (том 1 а.с. 198, 199). При укладені договору купівлі-продажу ОСОБА_1 був сплачений податок на доходи фізичних осіб у сумі 30 000, 00 грн (том 1 а.с. 200) та військовий збір в сумі 9 000 грн (том 1 а.с. 201), а ОСОБА_2 сплатила збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна у розмірі 6 000,00 грн (том 1 а.с. 202).

У 2008 році приватною фірмою на замовлення ФО-П ОСОБА_1 було розроблено технічну документацію по встановленню (відновленню) в натурі меж земельної ділянки та оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку ФО-П ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Б-1" (склад) для здійснення комерційної діяльності (том 1 а.с. 57-114).

18.04.2009 року Управлінням Держкомзему в місті Харкові було надано Висновок № 786/09, згідно з яким управління вважає за можливе надати ФО-П ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 0,1617 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Б-1" (склад) по АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 75).

24.06.2009 року рішенням Харківської міської ради № 142/09 право користування спірної земельною ділянкою за ТОВ "Фрукто-Стар" було припинено і прийнято рішення про надання земельної ділянки площею 0,1617 га по АДРЕСА_1 в оренду ФО-П ОСОБА_1 строком до 01.06.2014 року. Зазначено, що договір на право тимчасового користування землею, реєстрація № 2126 від 01.11.1999 року, вважати таким, що припиняє дію з дня державної реєстрації договору оренди землі з новим землекористувачем ФО-П ОСОБА_1 (том 1 а.с. 74).

Враховуючи, що договір оренди спірної земельної ділянки ОСОБА_1 у подальшому зареєстрований не був, він продовжував користуватись земельною ділянкою на підставі договору № 2126 на право тимчасового користування землею від 25 жовтня 1999 року (том 1 а.с. 65-70), з урахуванням положень статі 120 ЗК України та статті 377 ЦК України.

23.02.2011 року рішенням Харківської міської ради № 170/11 ФОП ОСОБА_1 було надано дозвіл на проведення експертно-грошової оцінки спірної земельної ділянки (том 1 а.с. 95, 96).

09.06.2011 року між Харківською міською радою та ФО-П ОСОБА_1 було укладено договір про внесення авансового внеску № 20/11 у розмірі 150 481,26 грн (том 1 а.с. 92-94), який ОСОБА_1 був сплачений (том 1 а.с. 97).

22.06.2012 року Харківська міська рада прийняла рішення продати ФО-П ОСОБА_1 спірну земельну ділянку за 237 700,00 грн (том 1 а.с. 104-105).

13.03.2013 року на підставі цього рішення ОСОБА_1 сплатив остаточну вартість земельної ділянки 87 218,74 грн (том 1 а.с. 97, 204).

19.12.2018 року Харківська міська рада надала ФО-П ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (склад) по АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 83-84). Після цього ФО-П ОСОБА_3 на замовлення ФО-П ОСОБА_1 такий проект землеустрою було розроблено (том 1 а.с. 76-86). Рішення про затвердження проекту землеустрою Харківська міська рада не приймала.

06.02.2019 року Управлінням містобудування та архітектури Харківської міської ради Сагайдакову О.М. був наданий Висновок по матеріалам проекту землеустрою щодо відведення ФО-П ОСОБА_1 земельної ділянки комунальної власності для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Б-1" (склад) по АДРЕСА_1 № 701/0/27-19 (том 1 а.с. 90-91).

13.02.2019 року Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надало ОСОБА_1 . Висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 1441/82-19.

27.02.2019 року Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру в Харківській області спірна земельна ділянка площею 0,1617 за адресою: АДРЕСА_1 , була зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером: 6310138500:06:003:0073 (том 1 а.с. 100).

Відповідно дост.89ЦПК Українисуд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Жоднідокази немають длясуду заздалегідьвстановленої сили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Всупереч передбаченому ст.ст. 12, 81 ЦПК України процесуальному обов`язку позивач не довів належними і допустимим доказами, що спірна земельна ділянка була надана у власність з порушенням визначеного у законі порядку та поза волею її власника (п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК).

Відповідно до ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності укладених стосовно спірної земельної ділянки правочинів, яка позивачем не спростована. Ідентичність спірної земельної ділянки під кадастровими номерами 63101138500:06:003:0005 та 6310138500:06:003:0073 входить до предмету доказування у даній справі, оскільки рішення 16 сесії Харківської міської ради стосувалося продажу ФО-П ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1617 га, кадастровий номер: 6310138500:06:003:0005, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а не земельної ділянки площею 0,1617 га, кадастровий номер 6310138500:06:003:0073 за тією ж адресою. Тому цей факт мав доводити в суді першої інстанції саме позивач, а отже цей недолік відповідно до змісту норми ст. 367 ЦПК України вправі виправити відповідач у порядку захисту від доводів апеляційної скарги. Тому колегія суддів приймає наданий в суді апеляційної інстанції доказ, лист відповідь на її запит від 01 квітня 2024 року Заступника начальника Управління Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 03 квітня 2024 року (вих. № 29-20-9.1-2512/0/19-24) (а.с. 197 т.2), який підтверджує висновки суду про тотожність спірної земельної ділянки під різними кадастровими номерами.

Як вбачається з вищевказаного листа Заступника начальника Управління Держгеокадастру у Харківської області від 03 квітня 2024 року, а.с. 197 т.2, - відомості про спірну земельна ділянка під кадастровим номером 6310138500:06:003:0005 не були внесені у Книгу записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку, поземельна книга до неї не відкривалась, державний акт на спірну земельну ділянку до 01 січня 2013 року не неї не видавався. У відповідності до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затв. Постановою КМ України від 17.10.2012 № 1051 ОСОБА_1 подав 27.02.2019 відповідну заяву, та на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (склад) по АДРЕСА_2 ) було внесено відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0,1617 га, з присвоєнням кадастрового номера 6310138500:06:003:0073. Вищезазначений проект землеустрою було розроблено на підставі рішення 24 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 19.12.2018 № 1369/18. Межі вищезазначених земельних ділянок повністю співпадають (а.с. 197 т.1).

Тому, зазначені у доводах скарги недоліки щодо порядку реєстрації земельної ділянки першим власником ОСОБА_1 перебувають поза межами його відповідальності та не впливають на законність оскаржених позивачем рішень органу влади стосовно її передачі у власність та укладених у подальшому стосовно спірної земельної ділянки правочинів. Питання виділення її власність було вирішено Харківською міською радою відповідно до діючого порядку та в межах її законних повноважень, а відсутність реєстрації спірної земельної ділянки до 01.01.2013 року згідно порядку, який на той час діяв, під кадастровим 6310138500:06:003:0005, перебувають поза компетенцією відповідачів, за яку вони не відповідають, та які є добросовісними набувачами спірної земельної ділянки. Тому пов`язані з цим недоліки у реєстрації права власності, не можуть виправлятися судом в межах застосування доктрини ultra vires (означає «за межами або поза межами повноважень») за рахунок добросовісного набувача майна, про що свідчать правові висновки касаційного суду, які наведені судом першої інстанції у оскарженому рішенні.

При таких обставинах, за наявності легітимної волі власника про надання спірної земельної ділянки у власність та наступним добросовісним набуттям її у власність - виправлення недоліків щодо формування земельної ділянки за рахунок добросовісного набувача у власність у даному випадку не відповідає змісту норми ст. 388 ЦК України та інтересам суспільства, тобто є незаконним та непропорційним втручанням у захищене ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод право на мирне володіння майном. Так, втручання у конвенційне право на мирне володіння майном повинне відповідати певним критеріям: воно повинне відповідати принципу законності і переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є достатньо пропорційними меті, яку намагаються реалізувати (рішення ЄСПЛ у справі Beyeler v. Italy [ВП], §§ 108-114). У даному випадку позбавлення відповідачки ОСОБА_2 при вищевказаних обставинах та відповідно до наведеного правового обґрунтування є непропорційним втручанням у її право на мирне володіння спірною земельною ділянкою.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенськогорайонного судум.Харкова від14грудня2023року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складений 12 липня 2024 року.

Головуючий В.Б. Яцина

Судді колегії Ю.М. Мальований

Н.П. Пилипчук