Постанова

від 10.07.2024 по справі 904/220/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/220/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 10.07.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2023

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023

та касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехіндустрія"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023

у справі №904/220/22

за позовом Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до 1) Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса); 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехіндустрія"; 3) Державного підприємства "СЕТАМ"; 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Автострадабуд",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",

про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним договору та витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. Позивач звертаючись до місцевого господарського суду із позовом зазначив, що йому стало відомо, що у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває зведене виконавче провадження № 6814429 з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), в якому Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" перебуває в статусі "боржник".

2. Відповідно до акту від 24.12.2020 про проведені електронні торги (т. 1 а.с. 22-23), складеного державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС у місті Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бочаровою П.А., через систему електронних торгів "Сетам" було примусово реалізоване майно, а саме: комплекс споруд, що складається з однієї асфальтозмішувальної установки ДС-185 та транспортний засіб марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , які належали на праві власності боржнику -ДП "Дніпропетровський облавтодор". Переможець торгів - ТОВ "Будтехіндустрія".

3. Позивач зазначає, що реалізоване майно належало AT "ДАК "Автомобільні дороги України", позивачу у справі, а не боржнику. Реалізоване майно входить до складу комплексу будівель і споруд АБЗ філії "Криворізька ДЕД" ДП "Дніпропетровський облавтодор", право власності на який в цілому належить Компанії, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та свідоцтвом про права власності серії АВ № 803852 від 28.11.2008, виданим виконавчим комітетом Девладівської сільської ради.

4. Також, позивач зазначає, що 24.12.2020 державний виконавець склав акт про проведені електронні торги, в якому в порушення відомостей, зазначених в інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, безпідставно і незаконно вказав, що спірне майно належить ДП "Дніпропетровський облавтодор" на праві приватної власності, що є окремою підставою для визнання торгів недійсними.

5. Крім того, як стверджує позивач, зазначений асфальтозмішувач ДС-185 з інвентарним номером 1128 в числі іншого майна Криворізького дорожнього експлуатаційного державного підприємства було внесено до статутного капіталу AT "ДАК "Автомобільні дороги України" при її створенні на виконання наказів Укравтодору від 05.03.2002 № 93 "Про зміни у структурі управління державними дорожніми підприємствами в Автономній Республіці Крим, областях і м. Севастополі" та від 14.03.2002 № 103 "Про проведення інвентаризації майна для формування статутного фонду ДАК "Автомобільні дороги України".

6. Отже майно, що стало предметом реалізації, не належало ДП "Дніпропетровський облавтодор", а було власністю позивача. Зважаючи на це, примусова реалізація вказаного майна, на думку позивача, є незаконною і порушила права AT "ДАК "Автомобільні дороги України" як власника майна.

7. Також, позивач зазначає, що на момент реалізації майна згідно імперативної норми закону діяв мораторій на примусову реалізацію майна господарських товариств, у статутному капіталі яких частка держави становить не менше 25%. Відповідно до відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реалізований комплекс будівель, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Софіївський р-н., с. Зелений Гай, вул. Залізнична, 24, перебуває у власності Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". Форма власності майна визначена як загальнодержавна. Підстава виникнення права власності - свідоцтво про права власності серії АВ № 803852 від 28.11.2008, видане виконавчим комітетом Девладівської сільської ради.

8. Позивач зазначає, що на момент продажу спірного майна, на нього був накладений арешт рішенням суду, що також свідчить про незаконність реалізації майна.

9. Так, 13.11.2020 слідчим суддею Краматорського міського суду Донецької області постановлено ухвалу про накладення арешту на майно Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор "Відкритого акціонерного товариства "Державна Акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" шляхом тимчасової заборони його відчуження та розпорядження ним (рухоме та нерухоме майно, за переліком зазначеним в ухвалі № 234/10112/20 від 13.11.2020).

10. Позивач стверджує, що 04.12.2020 ним було направлено: начальнику Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції заяву про вчинення дій № 1/16-10/2997 від 02.12.2020 (т. 1 а.с. 37-39); Державному підприємству "Сетам" звернення № 1/16-10/2998 від 02.12.2020 (т. 1 а.с. 40-41); державному виконавцю Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції заяву про вчинення дій № 1/16-10/2999 від 02.12.2020 (т. 1 а.с. 42-43) з додатками, а саме належним чином завіреними ухвалами Краматорського міського суду Донецької області № 234/10112/20, в яких просив врахувати та застосувати ухвалу Краматорського міського суду Донецької області № 234/10112/20 від 13.11.2020 та зупинити вчинення будь-яких дій стосовно реалізації майна.

11. Також позивач зазначає, що в силу порушення провадження про банкрутство ДП "Дніпропетровський облавтодор" зведене виконавче провадження № 6814429, як і вчинення будь-яких виконавчих дій, призупинилося. Так, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2019 у справі №904/5292/19 відкрито провадження у справі про банкрутство ДП "Дніпропетровський облавтодор".

Згодом провадження у справі закрито, проте, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2020 у справі № 904/6344/20 відкрито провадження у справі про банкрутство ДП "Дніпропетровський облавтодор", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 12.01.2021; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів, до 30.06.2021.

12. Отже, на думку позивача, орган ДВС здійснює виконавчі дії, зокрема і незаконну реалізацію майна засновника боржника, без відповідного рішення суду та з порушенням законодавства про банкрутство.

13. Також, позивач зазначає, що комплекс будівель і споруд АБЗ утворює єдину систему, що забезпечує технологічний процес виготовлення асфальтобетону, ключовою ланкою якої є продана відповідачем-1 асфальтозмішувальна установка. Вилучення з комплексу асфальтозмішувальної установки порушує цілісність виробничого вузла, і, як наслідок, втрату функціонального призначення об`єкта та впливає на вартість об`єкту (розкомплектування АБЗ та продаж його по частинах здійснюється за нижчою вартістю, ніж вартість АБЗ в цілому).

14. Позивач вважає, що за даних фактичних обставин, майно позивача вибуло з володіння власника всупереч його волі. Примусова реалізація комплексу будівель в рамках зведеного виконавчого провадження № 6814429 є незаконною, а проведені електронні торги з реалізації майна та договір купівлі-продажу, укладений в результаті, є недійсними.

15. У зв`язку з наведеним позивач просить суд:

1) визнати недійсними електронні торги з продажу комплексу споруд, що складається з 1 асфальтозмішуваної установки ДС № 185 та транспортного засобу марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, с. Зелений Гай, вул. Залізнична, 24, які оформлені протоколом № 518275 та актом про поведені електронні торги від 24.12.2020;

2) визнати недійсним договір купівлі-продажу комплексу споруд, що складається з 1 асфальтозмішуваної установки ДС № 185 та транспортного засобу марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску;

3) витребувати на користь Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" комплекс споруд, що складається з 1 асфальтозмішуваної установки ДС №185 та транспортного засобу марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску.

Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій

16. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2023 у справі № 904/220/22 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі; витрати по сплаті судового збору покладені на позивача

16.1. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що:

- асфальтозмішувальна установка за своєю природою є рухомим майном;

- оскільки реалізовані асфальтозмішувальна установка ДС № 185 та транспортний засіб марки МАЗ фактично є рухомим майном, то інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 274739143 від 10.09.2021 не може бути належним та достовірним доказом наявності у позивача права власності на таке майно;

- надана інформація з Реєстру прав власності на нерухоме майно не підтверджує того факту, що асфальтозмішувальна установка ДС №185 є частиною нерухомого майна; в наданій довідці взагалі відсутній опис відповідного майна;

- Позивачем належними та достовірними доказами не доведено, що спірне рухоме майно, а саме: асфальтозмішувана установка ДС № 185 та транспортний засіб марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент примусової реалізації через систему електронних торгів "Сетам" було власністю позивача. А отже, позивачем не доведено перед судом, яким чином було порушено зі сторони відповідачів його права, внаслідок примусової реалізації через систему електронних торгів "Сетам" майна Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор".

17. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023, серед іншого, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2023 у справі №904/220/22 - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2023 у справі №904/220/22 - залишено без змін.

17.1. Колегія суддів суду другої інстанції погодилась із доводами заявника апеляційної скарги про те, що реалізоване майно входило до складу комплексу будівель і споруд АБЗ філії «Криворізька ДЕД» ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", право власності на який раніше належало Компанії, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та зазначеним у витягу з реєстру Свідоцтвом про права власності серії АВ №803852 від 28.11.2008, виданим виконавчим комітетом Девладівської сільської ради Дніпропетровської області.

Суд зазначив, що вказане свідоцтво знаходиться у реєстраційній справі на спірне майно, оскільки згідно закону для отримання довідки із реєстру про реєстрацію прав на нерухоме майно, що є правовстановлюючим документом на майно подається оригінал свідоцтва про право власності.

Суд послався на те, що з урахуванням приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття речових прав на нерухоме майно є відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Реєстр). Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому Реєстрі. Згідно Закону, відомості Реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому Законом.

Відтак, суд апеляційної інстанції визнав неправильним висновок місцевого господарського суду про те, що за відсутності свідоцтва про право власності, однак при наявності відомостей про реєстрацію прав на спірне майно за позивачем, останнім не доведено право власності на спірне майно.

17.2. Крім того, суд другої інстанції звернув увагу, що надаючи оцінку протоколу проведення спірних електронних торгів № 518275 від 23.12.2020, суд першої інстанції залишив поза увагою найменування проданого майна - комплекс споруд, що складається з однієї асфальтозмішувальної установки ДС №185 та транспортний засіб МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 (реєстраційний номер лоту 455986) та прийшов до висновку про продаж рухомого майна, у той час як чітко зазначено предмет реалізації - комплекс споруд з АБЗ установки, а як відомо споруда - це нерухомість (у спірному випадку АБЗ-будівельна система), що безумовно пов`язана із земельною ділянкою та адресою розташування АБЗ, яка абсолютно співпадає із відомостями з реєстру речових прав на спірне нерухоме майна за ДАК.

Колегія суддів погодилась із доводами заявника апеляційної скарги про те, що наявні у матеріалах справи підтверджуючі документи містять більш, ніж достатньо ідентифікуючих ознак про те, що спірна установка 185 (185 - це назва установки, а не номер) передана до статутного капіталу і у власність ДАК була реалізована на спірних торгах.

Отже, суд другої інстанції погодився із доводами заявника апеляційної скарги про те, що власник майна до 2020 року не змінювався і на торгах реалізоване майно Позивача, яке належало останньому на праві власності та одночасно перебувало на балансі третьої особи.

17.3. Стосовно транспортного засобу марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , суд другої інстанції встановив, що наведений транспортний засіб, згідно відомостей МВС був перереєстрований ще до реалізації на спірних торгах 25.06.2019. Також, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС вбачається кількість власників 4.

17.4. Відхиляючи доводи скаржника про наявність будь-яких правових титулів спірного майна у Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (зокрема, перебування спірного майна на праві господарського відання) та, відповідно, можливість звернення стягнення на спірне майно, апеляційний господарський суд виходив з того, що третя особа «Дніпропетровський облавтодор» є державним комерційним підприємством в розумінні ст. 74 ГК України.

Так, відповідно до п. 3.2. Статуту Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» Підприємство здійснює свою діяльність на комерційній основі.

Відповідно до п. 4.2. Статуту Майно Підприємства складається з:

- майна, власником якого є Засновник, що закріплене за Підприємством на праві господарського відання;

- майна, набутого підприємством у власність;

- майна, що належить Підприємству на інших речових права (а.с. 68, т. 1).

При цьому у відповідності до ч. 2 ст. 74 ГК України майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Також, суд другої інстанції зазначив про те, що висновок щодо організаційно-правової форми дочірнього підприємства ДАК "Автомобільні дороги України" є сталим в судовій практиці Верховного Суду (див. постанову від 27.01.2020 у справі № 904/1146/18 (пункт 4.2.6); постанову від 22.06.2022 у справі № 913/849/14; постанову від 03.02.2022 у справі № 906/1318/19; постанову від 06.07.2023 у справі № 921/574/20 (пункт 29)).

17.5. Крім того, суд другої інстанції встановив, що наявність ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 13.11.2020 у справі № 234/10112/20 не перешкоджала укладанню оспорюваного правочину, оскільки, ані позивачем, ані іншою особою не було виконано свій обов`язок відносно доведення до невизначеного кола осіб інформації про наявність публічного обтяження (у випадку його наявності).

17.6. Суд другої інстанції відхилив доводи апелянта про те, що на момент реалізації майна згідно імперативної норми закону діяв мораторій на примусову реалізацію майна господарських товариств, у статутному капіталі яких частка держави становить не менше 25%, пославшись на лист начальника ВДВС про те, що кошти у сумі 788 500,00 грн (що відповідає сумі сплаченій під час проведення торгів за спірний лот) в межах ЗВП № 60814429 були витрачені на виплату заробітної плати, інших виплат у зв`язку із трудовими відносинами та витрат виконавчого провадження і виконавчий збір, на що мораторій на примусову реалізацію майна господарських товариств не розповсюджується.

17.7. Крім того, суд другої інстанції встановив, що на момент проведення оспорюваних торгів боржник не був особою, щодо якою відкрито провадження у справі про банкрутство.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

18. АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

18.1. Скаржник переконує, що судом апеляційної інстанції не правильно застосовано ст. 73, 74 ГК України, без належного врахування правового висновку щодо правового статусу ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» у справі 904/5292/19 та помилково встановлено, що дочірнє підприємство Позивача є державним комерційним підприємством, за яким державою закріплюється режим майна на праві господарського відання і, як наслідок, прийнято незаконне і необґрунтоване рішення, що останньому належить майно Компанії на праві господарського відання в силу ст. 74 ГК і рішення Засновника та акти приймання-передачі у господарське відання не вимагаються.

18.2. Крім того, скаржник зазначає, що при відсутності фактів реєстрації прав на нерухоме майно за ДП, у тому числі і права господарського відання, яке також підлягає реєстрації, за відсутності документального підтвердження передачі спірного майна у господарське відання, та фактів невиконання судових рішень із-за відсутності коштів у боржника, будь-яке звернення стягнення на майно, а тим більше на нерухоме майно у документах яких зазначено, що належить ДП на праві власності не відповідає вимогам ЗУ «Про виконавче провадження», висновок апеляційного суду свідчить про не правильне застосування ст. 167 ЦК України, ст. 74, 78 ГК України та не врахування правової позиції ВС від 18.09.18 у справі №914/3827/15.

18.3. Також, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин Закон україни "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та не правильно враховано правову позицію ВС від 10.10.2019 у справі №918/376/17.

18.4. Скаржник переконує, що судом не застосовано ст. 3, 16, 203, 215 ЦК України, ст. 20 ГК України, не враховано правові позиції Верховного Суду від 02.11.2021 №908/1866/16, від 21.06.2023 у справі №912/318/22, від 16.10.2020 у справі 910/12787/17, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20), інші численні позиції щодо належного та ефективного способу захисту у подібних правовідносинах шляхом недійсності торгів, договору та витребування майна, а не як встановив суд апеляційної інстанції оскарження постанов ДВС та виключення майна з опису.

18.5. Також, скаржник вважає, що судом не правильно застосовано принцип добросовісності/недобросовісності набувача та правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 №925/1351/19.

18.6. Судом порушено вимоги Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» і численні правові позиції Верховного Суду щодо відмови у зверненні стягнення на майно ДАК і ДП у справах №К/800/35249/13 від 25.07.16, №К/800/15636/13 від 01.06.16, №К/800/62273/13 від 16.12.13, №К/800/17681/13,від08.04.13;№808/3932/15,№2а/1770/4517/2012, №817/2510/13а,№2а/1770/4104/202,№2а/1770/4625/2012,№2а/1770/4757/2012,№2а/1770/4304/2012,№2а/1770/4311/2012, №2а/1770/3878/2012, де суди чітко встановили, що на майно, яке обліковується на філіях, перебуває у власності Компанії поширюється дія Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", що виключає продаж його органами ДВС чи звернення стягнення.

18.7. Не відповідає, на думку скаржника, правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19) і положенням ГПК висновок суду, що :

-застосовується ухвала про закриття справи про банкрутство, яка не внесена в ЄДРПОУ і відкриті відомості про боржника містили посилання про мораторій і банкрутство на момент реалізації, а не відомості із ЄДР (як же ж позиція, що для третіх осіб відомості з ЄДРПОУ є правдиві і підлягають до врахування). Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 908/4057/14, від 11.07.2018 у справі №922/3040/17, від 29.11.2019 у справах № 908/130/15-г і № 923/1194/17, від 05.02.2020 у справі № 921/557/15-г/10 та в низці інших постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство та не враховані судом.

18.8. Судом не надано належної оцінки Ухвалі слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 13.11.2020 по справі № 234/10112/20 про накладення арешту на спірне майно, адже реалізація під час вказаної заборони є незаконною, але при цьому суд дійшов однобічного висновку, що з однієї сторони ухвала не є доказом незаконності торгів, а з іншої є належним доказом того, що начебто Дочірньому підприємству "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна Акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" належить асфальтозмішувальна установка ДС №185 як рухоме майно.

18.9. Суд прийшов до висновку, що розкомплектування єдиного об`єкту функціонального призначення базується на припущеннях та не є доведеним. Такий висновок суду, на думку скаржника, не співвідноситься із іншим висновком суду, що дійсно має місце продаж нерухомого майна АБЗ. Водночас, при оцінці нерухомого майна для реалізації обов`язковим є здійснення оцінки прав на земельну ділянку, а вартість самого об`єкту за рахунок приналежності до кадастрового номеру земельної ділянки суттєво зростає.

18.10. Позивачем належними та достовірними доказами доведено, що спірне майно, а саме: асфальтозмішувана установка ДС № 185 на момент примусової реалізації через систему електронних торгів «Сетам» було власністю позивача, не була власністю третьої особи і щодо реалізації вказаного майна як і щодо продажу транспортного засобу марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 порушено порядок звернення стягнення на майно і порядок реалізації майна.

18.11. Судом безпідставно відхилено, на думку скаржника, клопотання про зупинення провадження у цій справі до закінчення касаційного перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №917/1212/21, адже подібність правовідносин випливає із ключового моменту, на який суди повинні дати відповідь, говорячи про законність/ незаконність торгів - кому належить майно ДАК і який порядок його реалізації (примусового відчуження) та чи дотримано порядку такого відчуження, а документи відповідають вимогам закону.

18.12. Скаржник вважає, що надаючи оцінку відсутності подібності правовідносин, суд порушив численні правові позиції ВС щодо оцінки релевантності та аналізу правовідносин при застосуванні правових позицій (Постанова від 06.11.2023 №725/8953/21). Фактично єдиною підставою для відхилення було не відсутність подібності правовідносин, а те, що це право, а не обов`язок суду.

19. У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтехіндустрія" (далі - ТОВ "Будтехіндустрія") звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину постанови суду апеляційної інстанції згідно з доводами цієї касаційної скарги.

19.1. Скаржник у повному обсязі погоджується із мотивами, виходячи з яких Господарський суд Дніпропетровської області у рішенні від 10.03.2023 у справі №904/220/22 відхилив позов відповідача.

19.2. Так само скаржник погоджується із резолютивною частиною постанови суду апеляційної інстанції та підтримує, що його висновок про законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції є правильним.

19.3. Одночасно із цим, скаржник заперечує проти мотивів викладених в оскаржуваній постанові, оскільки апеляційним судом у мотивувальній частині оскаржуваної постанови було зроблено ряд висновків, які зводяться до того, що позивач є власником спірної АБЗ. Зазначений висновок, як вважає скаржник, ухвалений з порушенням судом норм процесуального права, що не спростовує правильність та обґрунтованість усіх інших висновків суду апеляційної інстанції зроблених в оскаржуваній постанові.

19.3.1. Так, скаржник зазначає, що в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що начальник філії "Криворізька ДЕД" Доля А.В. (тепер директор нового власника майна відповідача-4 ТОВ "Автострадабуд") документально передав (повернув) із балансу філії "Криворізька ДЕД" на баланс ДП "Дніпропетровський облавтодор" спірну установку ДС №185 (Дніпропетровська область, Софіївський район, с. Зелений Гай, вул. Залізнична, 24) із всіма ідентифікуючими ознаками - 1996 року випуску, номер 1128, тобто цю саму установку, яку потім купило ТОВ "Автострадабуд" і керівником якого став екс-начальник філії "Криворізька ДЕД" на балансі якої перебувала установка, що внесена до статутного капіталу і у власність ДАК.

Вказаний висновок про документальну передачу майна апеляційний суд мав можливість зробити лише із доданого до апеляційної скарги позивача акта прийому- передачі від 27 квітня 2021 року.

Скаржник наголошує на тому, що цей документ не був поданий Позивачем в порядку долучення доказів під час розгляду справи № 904/220/22 у суді першої інстанції, отже, судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права щодо залучення доказів, які не були подані до місцевого господарського суду (ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

20. ТОВ "Будтехіндустрія" у відзиві на касаційну скаргу АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" просить відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у цій справі, а також просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення.

21. АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" просить залишити без розгляду клопотання про зупинення розгляду та врахувати висновки зроблені у Постанові від 19.04.2024 ВПВС у справі №917/1212/21, які вказують на незаконність торгів та реалізацію спірного майна.

Провадження у Верховному Суді

22. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2024 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.

23. Ухвалою Верховного Суду від 28.02.2024, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехіндустрія" та ухвалено здійснити перегляд судових рішень у відкритому судовому засіданні 20 березня 2024 року о 14:30 у приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 10 (кабінет № 332).

24. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2024 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснов Є. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Мачульський Г. М.

25. Разом з тим судді Краснов Є. В., Волковицька Н. О. та Мачульський Г. М. подали заяву про самовідвід у цій справі у порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на те, що під час вивчення матеріалів справи, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зазначеному вище складі встановила, що відносно Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" відкрито провадження у справі № 904/6344/20 про банкрутство.

26. Ухвалою Верховного Суду від 25.04.2024 заяву суддів Краснова Є.В., Волковицької Н.О. та Мачульського Г.М. про самовідвід у справі № 904/220/22 задоволено. Справу №904/220/22 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу.

27. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 29.04.2024 №32.2-01/693, у зв`язку з ухвалою про самовідвід суддів Краснова Є.В., Волковицької Н.О. та Мачульського Г.М. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №904/220/22.

28. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи №904/220/22 між суддями від 06.05.2024 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Жуков С.В.- головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.

29. З огляду на те, що касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023 та за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехіндустрія" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі №904/220/22 було відкрито ухвалою Верховного Суду від 28.02.2024, то касаційні скарги підлягають призначенню до розгляду у новому складі суду.

30. Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2024 прийнято до розгляду справу №904/220/22 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023 та за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехіндустрія" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023.

Призначено до розгляду касаційні скарги Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехіндустрія" у справі №904/220/22 на 05 червня 2024 року о 12:50 год. у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань № 330.

31. Ухвалою Верховного Суду від 05.06.2024 оголошено перерву в судовому засіданні у справі №904/220/22 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023 та за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехіндустрія" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023 до 10 липня 2024 року о 12:30 год. у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, зал № 330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

32. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, з огляду на таке.

33. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

34. Об`єктом касаційного оскарження у цій справі є рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалені за результатами розгляду позовної заяви АТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про визнання недійсними електронних торгів з продажу комплексу споруд, що складається з 1 асфальтозмішуваної установки ДС № 185 та транспортного засобу марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, с. Зелений Гай, вул. Залізнична, 24, які оформлені протоколом № 518275 та актом про поведені електронні торги від 24.12.2020;

визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу споруд, що складається з 1 асфальтозмішуваної установки ДС № 185 та транспортного засобу марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску;

витребування на користь Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" комплексу споруд, що складається з 1 асфальтозмішуваної установки ДС №185 та транспортного засобу марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску.

35. Надаючи оцінку доводам скаржників та відповідності рішень судів попередніх інстанцій положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів враховує таке.

36. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження".

37. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

38. Статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

39. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

40. За змістом статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

41. Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що правова природа процедур реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Аналіз частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України дає підстави дійти висновку, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. (висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3537/17, від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, від 22.06.2021 у справі №200/606/18 та від 15.09.2022 у справі №910/12525/20).

42. У силу положень частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

43. Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

44. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті).

45. У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

46. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

47. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

48. Суд зазначає, що відповідно до змісту статей 15, 16 ЦК України матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення. Подібні за змістом висновки, викладено у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №910/9256/17 та від 28.11.2018 у справі №924/374/17 (на яку посилаються скаржники).

49. У статті 215 Цивільного кодексу України визначаються загальні правові засади визнання правочину недійсним. Звичайно, що для цього має існувати відповідна правова підстава. Такою правовою підставою Цивільний кодекс України визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

50. Відповідно до ст. 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема є: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

51. Господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України).

52. У якості доводів щодо порушеного права Позивач зазначає, що реалізоване майно належало AT "ДАК "Автомобільні дороги України", Позивачу у справі, а не боржнику. Реалізоване майно входить до складу комплексу будівель і споруд АБЗ філії "Криворізька ДЕД" ДП "Дніпропетровський облавтодор", право власності на який в цілому належить Компанії, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та свідоцтвом про права власності серії АВ № 803852 від 28.11.2008, виданим виконавчим комітетом Девладівської сільської ради.

53. Відчуження спірного майна порушує право власності AT "ДАК "Автомобільні дороги України".

54. Як встановив апеляційний господарський суд, Позивач на підтвердження наявності права власності на спірне майно надав інформаційну довідку з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 274739143 від 10.09.2021, яка відображає, що нерухоме майно: комплекс, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, с. Зелений Гай, вул. Залізнична, буд. 24, належить на праві власності Відкритому акціонерному товариству "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". Підстава виникнення права власності Свідоцтво про право власності серії АВ № 803852 від 28.11.2008, видане виконавчим комітетом Девладівської сільської ради.

55. Суд апеляційної інстанції встановив, що реалізоване майно входило до складу комплексу будівель і споруд АБЗ філії «Криворізька ДЕД» ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", право власності на який раніше належало Компанії, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та зазначеним у витязі з реєстру Свідоцтвом про права власності серії АВ №803852 від 28.11.2008, виданим виконавчим комітетом Девладівської сільської ради Дніпропетровської області, яке знаходиться у реєстраційній справі на спірне майно, оскільки згідно закону для отримання довідки із реєстру про реєстрацію прав на нерухоме майно, що є правовстановлюючим документом на майно подається оригінал свідоцтва про право власності.

56. Згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття речових прав на нерухоме майно є відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Реєстр). Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому Реєстрі. Згідно Закону, відомості Реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому Законом.

57. Отже, суд апеляційної інстанції правильно спростував висновок господарського суду про те, що за відсутності свідоцтва про право власності, однак при наявності відомостей про реєстрацію прав на спірне майно за позивачем, останнім не доведено право власності на спірне майно.

58. Надаючи оцінку протоколу проведення спірних електронних торгів № 518275 від 23.12.2020, апеляційний господарський суд встановив, що суд першої інстанції залишив поза увагою найменування проданого майна - комплекс споруд, що складається з однієї асфальтозмішувальної установки ДС №185 та транспортний засіб МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 (реєстраційний номер лоту 455986) та прийшов до висновку про продаж рухомого майна, у той час як чітко зазначено предмет реалізації - комплекс споруд з АБЗ установки, а як відомо споруда - це нерухомість (у спірному випадку АБЗ-будівельна система), що безумовно пов`язана із земельною ділянкою та адресою розташування АБЗ, яка абсолютно співпадає із відомостями з реєстру речових прав на спірне нерухоме майна за ДАК.

59. Суд другої інстанції встановив, що згідно чинного Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000 можна визначити асфальтобетонні заводи, як такі, що не мають характерних ознак будинків, але відносяться до комплексних промислових споруд (група 230). Висновок, що має місце продаж рухомого майна згідно акту, стосується лише транспортного засобу МАЗ, що не враховано судом першої інстанції при прийнятті вказаного рішення.

60. Також, суд другої інстанції встановив, що асфальтозмішувальна установка ДС-185 з інвентарним номером 1128 в числі іншого майна Криворізького дорожнього експлуатаційного державного підприємства було внесена до статутного капіталу АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» при створенні Компанії на виконання наказів Укравтодору від 05.03.2002 № 93 «Про зміни у структурі управління державними дорожніми підприємствами в Автономній Республіці Крим, областях і м. Севастополі» та від 14.03.2002 № 103 «Про проведення інвентаризації майна для формування статутного фонду ДАК «Автомобільні дороги України», за результатами чого право власності на спірне майно належить і оформлене на ДАК.

61. Крім того, суд другої інстанції встановив, що Позивач виступив засновником дочірніх підприємств та наділив їх власним майном для здійснення статутних цілей згідно статутних вимог.

62. Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновків про те, що наявні у матеріалах справи докази містять достатню кількість ідентифікуючих ознак та є свідченням того, що спірна установка 185 (185 - це назва установки, а не номер) передана до статутного капіталу і у власність ДАК була реалізована на спірних торгах. При цьому, на момент передачі установка ДС-185, як об`єкт основних засобів, що вносився до статутного капіталу Компанії мала інвентарний номер 1128, і цей же інвентарний номер мала на момент реалізації, що також є ідентифікатором.

63. Крім того, суд другої інстанції встановив, що начальник філії "Криворізька ДЕД" Доля А.В. (тепер директор нового власника майна відповідача-4 ТОВ "Автострадабуд") документально передав (повернув) із балансу філії "Криворізька ДЕД" на баланс ДП "Дніпропетровський облавтодор" спірну установку ДС №185 (Дніпропетровська область, Софіївський район, с. Зелений Гай, вул. Залізнична, 24) зі всіма ідентифікуючими ознаками - 1996 року випуску, номер 1128, тобто цю саму установку, яку потім купило ТОВ "Автострадабуд" і керівником якого став екс-начальник філії "Криворізька ДЕД" на балансі якої перебувала установка, що внесена до статутного капіталу і у власність ДАК.

64. Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що власник майна до 2020 року не змінювався і на торгах реалізоване майно Позивача, яке належало останньому на праві власності та одночасно перебувало на балансі третьої особи, інші правовстановлюючі документи у матеріалах справи відсутні.

65. Також, суд другої інстанції встановив, що транспортний засіб марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно відомостей МВС ще до реалізації на спірних торгах 25.06.2019 був перереєстрований. Також, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС вбачається кількість власників 4.

66. Одним із доводів позовних вимог та касаційної скарги Позивача є заперечення скаржником наявність будь-якого правового титула спірного майна у Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (зокрема, перебування спірного майна на праві господарського відання) та, відповідно, можливість звернення стягнення на спірне майно.

67. Водночас, суд другої інстанції встановив, що третя особа «Дніпропетровський облавтодор» є державним комерційним підприємством в розумінні ст. 74 ГК України.

68. Так, відповідно до п. 3.2. Статуту Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» Підприємство здійснює свою діяльність на комерційній основі.

69. Відповідно до п. 4.2. Статуту Майно Підприємства складається з:

- майна, власником якого є Засновник, що закріплене за Підприємством на праві господарського відання;

- майна, набутого підприємством у власність;

- майна, що належить Підприємству на інших речових права (а.с. 68, т. 1).

70. Згідно до ч. 1 ст. 74 ГК України Державне комерційне підприємство є суб`єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

71. При цьому у відповідності до ч. 2 ст. 74 ГК України майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

72. Апеляційний господарський суд встановив, що у заяві (відповіді) на письмове опитування на питання, поставлені ТОВ «Автострадабуд» у відзиві від 28.11.2022 в порядку ст. 90 ГПК України, позивач зазначив, що майно Криворізького дорожнього експлуатаційного державного підприємства передано до статутного капіталу і у власність Компанії (АТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"), а вже остання наділила створені Компанією дочірні підприємства своїм майном для виконання статутних цілей і завдань. Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" є балансоутримувачем державного майна державної акціонерної компанії.

73. Також, апеляційний господарський суд встановив, що спірне майно наявне в інвентаризаційних відомостях за 2019 та 2020 роки балансоутримувача та консолідовано у Компанії.

74. Критерієм віднесення підприємства до конкретного виду є форма власності, на основі якої діє таке підприємство. Господарський Кодекс України розглядає "дочірнє підприємство" як залежне від іншого, контролюючого підприємства, а не як окрему організаційно-правову форму (див. пункти 66, 77 постанови Верховного Суду від 03.02.2022 у справі № 904/5292/19, на яку посилається скаржник; постанова Верховного Суду від 06.03.2023 у справі № 903/403/22).

75. Крім того, у пункті 81 постанови від 03.02.2022 у справі № 904/5292/19, на яку посилається скаржник, Верховний Суд зробив висновок, що оскільки засновник дочірнього підприємства ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" є державним акціонерним товариством 100 відсотків акцій якого належать державі, то ДП "Дніпропетровський облавтодор" як його дочірнє підприємство за своєю сутністю також є державним підприємством, адже діє на основі державної власності, переданої йому засновником у господарське відання (подібний висновок щодо віднесення дочірнього підприємства, засновником якого є державна акціонерна компанія, 100 відсотків акцій якої належать державі, до державного підприємства був викладений у постановах Верховного Суду України від 14.10.2014 у справі № 21-452а14 та від 17.03.2015 у справі № 21-58а15, постанові Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 904/1146/18).

76. З огляду на положення статті 141 ГК України, статті 326 ЦК України, постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №221 "Про утворення відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", прийнятої на виконання Указу Президента України від 08.11.2001 №1056/2001 "Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України", оскільки ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" є державним акціонерним товариством, 100 відсотків акцій якого належать державі, то його дочірні підприємства за своєю сутністю також є державними підприємствами, адже діють на основі державної власності, переданої його засновником у господарське відання (див. пункт 82 постанови Верховного Суду від 03.11.2022 у справі № 908/671/18 (908/2269/21), пункт 53 постанови Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 44/258-б (910/15424/20).

77. Суд апеляційної інстанції правильно врахував наведені висновки Верховного Суду щодо правового статусу третьої особи, оскільки такі висновок мають загальний характер щодо всіх дочірніх підприємств ДАК "Автомобільні дороги України", які були створені за однаковою процедурою відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002 №156 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №221 "Про утворення відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", прийнятої на виконання Указу Президента України від 08.11.2001 №1056/2001 "Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України", що, зокрема, прямо передбачала передати до статутного фонду Компанії майно державних підприємств, які належать до сфери управління Державної служби автомобільних доріг, з наступним перетворенням їх у дочірні підприємства.

78. Згідно з ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

79. Право господарського відання є одним із видів речових прав на чуже майно, є похідним від права власності. Суб`єкт господарювання, за яким власником (уповноваженим ним органом) закріплено майно на праві господарського відання, володіє, користується і розпоряджається цим майном, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених ГК України та іншими законами (абз. 5 п. 2 ч. 1 ст. 4 , ч. 1 ст. 136 ГК України, ч. 2 ст. 395 ЦК України).

80. Суд касаційної інстанції вважає правильними висновки апеляційного господарського суду про те, що державний виконавець уповноважений звернути стягнення на майно боржника, яке належить останньому на праві господарського відання, пославшись на відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 914/3827/15.

81. Також слід погодитись із висновками апеляційного господарського суду про те, що правомірність включення спірного майна до переліку арештованого майна третьої особи у виконавчому провадженні, не стосується правил проведення електронних торгів, такі дії мають самостійний спосіб оскарження.

82. Проте, як встановлено апеляційним судом, матеріалі справи не містять доказів оскарження постанов державного виконавця Відділу про накладення арешту на нерухоме майно, а також доказів пред`явлення будь-ким вимог щодо виключення майна з актів опису й арешту майна третьої особи (що має самостійний порядок оскарження).

83. За наведеними висновками, оскільки спірне майно перебувало у третьої особи на праві господарського відання, таке майно підлягало стягненню в межах виконавчого провадження.

84. Щодо доводів касаційної скарги АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про те обтяження спірного майна на момент проведення торгів, що підтверджується ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 13.11.2020 у справі № 234/10112/20, слід зазначити таке.

85. Суд враховує правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 923/971/19 та від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, згідно якої продаж майна боржника з публічних торгів у виконавчому провадженні за наявності чинного його обтяження арештом у кримінальній справі може бути підставою недійсності правочину з відчуження такого майна чи визнання незаконними дій державного виконавця у виконавчому провадженні, якщо таке обтяження має вищий пріоритет, порівняно з пріоритетом іпотеки та арешту нерухомого майна, що накладений виконавцем у межах виконавчого провадження.

86. Також Суд враховує, що відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі № 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц).

87. Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 46.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19)).

88. Тому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19).

89. З матеріалів справи вбачається, що спірне нерухоме майно було предметом продажу на прилюдних торгах. При оцінці добросовісності/недобросовісності набувача майна слід враховувати, що прилюдні торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення» майна, придбаного у такий спосіб. Правова позиція та норми законодавства відповідають позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного суду від 02 листопада 2021 року по справі № 925/1351/19.

90. Надана Позивачем ухвала слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 13.11.2020 по справі № 234/10112/20 відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відомості про те, що наведена ухвала була зареєстрована у Державних реєстрах, відсутні.

91. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом (ч. 2 ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).

92. Публічне обтяження підлягає реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, протягом п`яти днів із дня винесення відповідного рішення, на підставі якого воно виникає. Обов`язок щодо здійснення реєстрації покладається на уповноважений орган (особу) або на особу, зазначену в рішенні уповноваженого органу (ч. 1 ст. 39 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).

93. До Державного реєстру вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження. Відомості, внесені до Державного реєстру, є відкритими та загальнодоступними для всіх юридичних та фізичних осіб (ч. 2 ст. 42 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).

94. Державна реєстрація обтяжень рухомого майна проводиться з метою забезпечення виконання зобов`язань і захисту прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна та надання в інтересах цих осіб інформації про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна (п. 1 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна).

95. Апеляційний господарський суд встановив, що ані Позивачем, ані іншою особою не було доведено до невизначеного кола осіб інформацію про наявність публічного обтяження (у випадку його наявності).

96. Таким чином, слід погодитись із висновками суду другої інстанції про те, що наявність ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 13.11.2020 у справі № 234/10112/20 не є підставою для визнання спірних торгів недійсними.

97. Щодо доводів АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про дію мораторію на примусову реалізацію майна господарських товариств, у статутному капіталі яких частка держави становить не менше 25%, на момент проведення спірних торгів, слід зазначити таке.

98. Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з листом начальника ВДВС вбачається, що кошти у сумі 788 500,00 грн (що відповідає сумі сплаченій під час проведення торгів за спірний лот) в межах ЗВП № 60814429 були розподілені між особами зазначеними у листі та покрили витрати виконавчого провадження і виконавчого збору (т. 4 а.с. 176).

99. Окрім цього, суд апеляційної інстанції встановив, що оскільки автомобіль МАЗ та Асфальтозмішувальна установка продавалися разом, то позивач не довів, що кошти з продажу Асфальтозмішувальної установки ДС-185 не були витрачені на виплату заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами.

100. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (в редакції чинній на момент проведення аукціону) дія мораторію поширюється на випадки звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

101. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 щодо виконавчого провадження, у межах якого відбувалася реалізація арештованого майна викладено такі висновки:

"53. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

54. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (частина 1 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження").

55. Отже, продаж майна на торгах є його примусовою реалізацією. Щодо майна державних підприємств, то на таку реалізацію встановлений мораторій - до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна (частина перша статті 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), крім певних винятків, що визначені у частині другій зазначеної статті у відповідній редакції.

57. За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець має вчиняти виконавчі дії не лише з дотриманням цього Закону, але й інших законів, виконання яких є обов`язковим під час виконавчого провадження (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16 (пункт 80).

58. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що мораторій на відчуження державного майна, запроваджений Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" у відповідній редакції, не стосувався випадків примусового виконання рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами. Однак цей виняток не охоплює випадки примусового виконання будь-якого іншого рішення суду, бо під час такого виконання діє передбачена Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" заборона. Тому після проведення публічних торгів на виконання іншого рішення суду, ніж щодо виплати заробітної плати й інших виплат, що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, наступне перерахування отриманих від реалізації обмеженого в обороті майна коштів на погашення саме заборгованості за такими виплатами не легалізує ці торги".

102. Як встановив апеляційний господарський суд, всі особи зазначені у листі виконавця як отримувачі суми 788 500,00 грн були позивачами (стягувачами) у справах про стягнення заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, що узагальнено у таблиці, яка додавалася відповідачем-4 до пояснень у суді першої інстанції.

103. Щодо доводів АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про те, що в силу наявності провадження у справі про банкрутство ДП «Дніпропетровський облавтодор» зведене виконавче провадження № 6814429, як і вчинення будь-яких виконавчих дій, мали бути зупинені, як і реалізація майна боржника, колегія суддів зазначає наступне.

104. Апеляційний господарський суд встановив:

-ухвалою від 02.12.2019 Господарський суд Дніпропетровської області відкрив провадження у справі про банкрутство ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"; ввів процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів - до 22.05.2020 та призначив розпорядником боржника арбітражного керуючого Ткаченка Д. В..

-05.10.2020 Господарський суд Дніпропетровської області постановив ухвалу, якою відхилив клопотання розпорядника майна боржника від 02.10.2020, подане на виконання рішення комітету кредиторів боржника від 02.10.2020 про продовження строку процедури розпорядження майном на три місяці; клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 22.06.2020 № 07-65/3216 про закриття провадження у справі задовольнив; закрив провадження у справі про банкрутство ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 24, код ЄДРПОУ 31950828, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів, до 30.06.2021 та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Проскуріна Дмитра Олександровича, свідоцтво №380 від 27.02.2013 (51931, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Ковалевича, буд. 3, оф. 2).

105. Тож, на момент проведення оспорюваних торгів боржник не був особою, щодо якою відкрито провадження у справі про банкрутство.

106. В той же час, як правильно встановив суд другої інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 41 КУЗПБ дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

107. Крім того, апеляційний господарський суд відхилив доводи апеляційної скарги про незаконне розкомплектування єдиного об`єкту функціонального призначення, яке базуються на припущеннях Позивача, оскільки упродовж судового розгляду позивачем не було надано жодних доказів наявності такого розукомплектування.

108. Щодо безпідставного, на думку АТ "ДАК "Автомобільні дороги України", відхилення судом клопотання про зупинення провадження у цій справі до закінчення касаційного перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №917/1212/21, суд вважає прийнятними доводи апеляційного господарського суду з посиланням на ч. 1 ст. 228 ГПК України мова йде про право, а не обов`язок суду зупинити провадження. За даних конкретних обставин підстави для використання такого права відсутні.

109. Доводи АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про порушення судом апеляційної інстанції ст.228 ГПК України в частині відмови у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №917/1212/21є помилковими, оскільки норми цієї статті регулюють право, а не обов`язок суду зупинити провадження у справі. Натомість апеляційний господарський суд обґрунтував відсутність необхідності обов`язкового зупинення провадження у цій справі та неподібність правовідносин.

110. Підсумовуючи наведене, підстави касаційного оскарження, наведені АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" у касаційній скарзі не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

111. Не знайшли свого підтвердження і доводи касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтехіндустрія" щодо наявності правових підстав для зміни мотивувальної частини апеляційного господарського суду, з огляду на мотиви, що викладені у цій постанові.

112. Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

113. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

114. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та у справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки за результатами касаційного провадження

115. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

116. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

117. Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що підстави для зміни чи скасування постанови суду другої інстанції, яка в свою чергу залишила судове рішення місцевого господарського суду з власних міркувань, відсутні, тому у задоволенні касаційних скарг слід відмовити.

Щодо судових витрат

118. З огляду на положення статті 129 ГПК України та залишення касаційних скарг без задоволення, понесені у зв`язку з касаційним переглядом справи судові витрати покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехіндустрія" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 904/220/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді К.М. Огороднік

В.Г. Пєсков