Постанова

від 26.11.2009 по справі 2-а-1500/09

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа №2- А- 1500/09/2011

2009 рік

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УК РАЇНИ

26 листопада 2009 року м.Харків

Суддя Дзержинс ького районного суду м. Харко ва РУДНЄВА О.О. на підставі кло потання сторін про розгляд с прави за їх відсутність, діюч и у порядку ч 3 ст.122 Кодексу Адм іністративного Судочинства України у порядку письмовог о провадження, розглянула в приміщенні Дзержинського ра йонного суду м. Харкова справ у за адміністративним позово м ОСОБА_1 до Головного Уп равління Пенсійного фонду в Харківській області, Управлі ння Пенсійного Фонду України в Дзержинському районі м. Хар кова про поновлення пропуще ного строку для звернення до адміністративного суду та с тягнення недоплаченої соціа льної допомоги, передбаченої Законом України « Про соціал ьний захист дітей війни» ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Хар ківського окружного адмініс тративного суду з адміністра тивним позовом до Управлінн я Пенсійного фонду в Дзержин ському районі м. Харкова в Хар ківській області 10.11.2008 року, пр о що свідчить штамп відділен ня зв»язку на поштовому конв ерті , в позовні заяві просив суд про поновлення пропущен ого строку для звернення до а дміністративного суду та пок ладення зобов'язання відпові дача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, недоспл ачену щомісячну державну соц іальну допомогу за період з 01. 01. 2006 року до 31.12.2007 року , Дзержинс ьким районним судом м. Харков а по справі як відповідача за лучено Головне Управління Пе нсійного Фонду України в Хар ківській області, справа над ійшла в провадження Дзержинс ького районного суду м. Харко ва 01.04.2009 року.

В обґрунтування своїх позо вних вимог позивач посилався на те, що він належить до соці альної категорії «Дитина вій ни» та відповідно до ст. 6 Зако ну України «Про соціальний з ахист дітей війни» з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року має пра во на отримання соціальної д опомоги в розмірі 30% від мінім ального розміру пенсії за ві ком, а відповідачем всупереч Рішення Конституційного Суд у України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р оку, яким були визнані неконс титуційними окремі положенн я Закону України «Про держав ний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й щодо зупинення с т. 6 Закону України «Про соціал ьний захист дітей війни», не з дійснив нарахування та випла ту відповідного підвищення д о пенсії.

Сторони в судове засідання не з»явилися , про час розгляд у справи повідомлені своєчас но та належним чином, звернул ися до суду з письмовою заяво ю про розгляд справи в його в ідсутність.

Відповідач надав заперече ння на позов, в яких просить су д в задоволенні позову відмо вити.

На підставі рішення Конст итуційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 стосувало сь лише Закону України «Про Д ержавний бюджет України на 2007 рік», рішень щодо неконститу ційності Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Таким чином, на думку відповідачів рішення Конституційного Суд у України від 09 липня 2007 року зв оротної дії в часі не має, а то му на період до 09 липня 2007 року н е поширюється.

Суд приходить до висновку ,що невиплати позивачу допла ти до пенсії, передбаченої ст . 6 Закону України «Про соціаль ний захист дітей війни» не є правомірними , але має місце невизначеність на законодав чому рівні щодо органу на яки й покладено обов' язок здійс нення таких виплат особам, я кі мають статус дитини війни і за рахунок яких коштів пови нні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної

пенсії за віком необхідно з астосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, суд в важає що має місце необґрунт ованість доводів позову щодо застосування до спірних пра вовідносин ст. 28 Закону Україн и „Про загальнообов' язкове державне пенсійне страхуван ня”, оскільки розмір мінімал ьної пенсії за віком, встанов лений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виклю чно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим За коном.

Також в своїх запереченнях , відповідач наполягав на від мові в задоволенні позову че рез пропущення позивачем стр оку звернення до суду з адмін істративним позовом, визначе ного ст. 99 КАС України.

Судом встановлено, що Пози вач має статус «Дитини війни », що також підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1від 02.11.2006 року.

Враховуючи зазначений ста тус позивача, він відповідно до ст. 6 Закону України „Про со ціальний захист дітей війни” має право на отримання держа вної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в р озмірі 30% мінімальної пенсії з а віком.

Судом встановлено, що ві дповідач не здійснює позивач у зазначених виплат, посилаю чись на відсутність у нього к оштів та на невизначеність р озрахункової величини (мінім альної пенсії за віком) для ро зрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мают ь статус дітей війни.

Виходячи із встановлених обставин справи та дослідже них доказів у їх сукупності, с уд приходить до висновку про часткове задоволення позовн их вимог, з наступних підстав :

Відповідно до ст. 6 Закону Ук раїни «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пен сії або щомісячне довічне гр ошове утримання чи державна соціальна допомога, що випла чується замість пенсії, підв ищуються на 30 відсотків мінім альної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечен ня державних соціальних гара нтій, передбачених цим Закон ом, здійснюється за рахунок к оштів Державного бюджету Укр аїни.

Законом України „Про Держа вний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 р оку дію ст. 6 зазначеного Закон у на 2006 рік зупинено.

Законом України „Про внесе ння змін до Закону України „П ро Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинн ості 15.03.2006 року, до статті 110 Зако ну України „Про Державний бю джет на 2006 рік” було внесено зм іни, якими встановлено, що піл ьги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України „Про соці альний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поет апно, за результатами викона ння бюджету у першому півріч чі, у порядку, визначеному Каб інетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верх овної Ради України з питань б юджету.

Проте, у 2006 році пільги, встан овлені ст. 6 Закону України „Пр о соціальний захист дітей ві йни” запроваджені не були.

Закони України „Про Держав ний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 ро ку та „Про внесення змін до За кону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року н еконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до в ищезазначених Законів, у від повідачів не було підстав на раховувати та сплачувати поз ивачеві доплату до пенсії, пе редбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист діте й війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зу пинено, а потім передбачені н ею виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи перевагу Законам України „ Про Держав ний бюджет на 2006 рік ” від 20.12.2005 ро ку та „ Про внесення змін до За кону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу зако нодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція Ук раїни не встановлює пріорите ту в застосуванні того чи інш ого закону, в тому числі залеж но від предмета правового ре гулювання. Немає такого зако ну України, який би регулював питання подолання колізії н орм законів, що мають однаков у юридичну силу.

Конституційний Суд Україн и у п.3 мотивувальної частини р ішення від 03.10.1997 року №4-зп (справ а про набуття чинності Конст итуцією) зазначив: „Конкретн а сфера суспільних відносин не може бути водночас врегул ьована однопредметними норм ативними правовими актами од накової сили, які за змістом с уперечать один одному. Звича йною є практика, коли наступн ий у часі акт містить пряме за стереження щодо повного або часткового скасування попер еднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акт а, якщо інше не передбачено са мим цим актом, автоматично ск асовується однопредметний а кт, який діяв у часі раніше”.

Виходячи із системного ана лізу наведених норм законода вства, суд не знаходить підст ав для задоволення позовних вимог позивача, які стосують ся виплат доплати до пенсії з а 2006 рік. Відповідачі по справі протягом 2006 року діяли у відпо відності з діючим законодавс твом та не мали підстав здійс нювати позивачу щомісячні до плати до пенсії, оскільки до 15 .03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист діте й війни» була зупинена, а з 15.03.200 6 року здійснення доплат, визн ачено у інший спосіб, тобто по ставлено в залежність від ви конання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Дер жавний бюджет на 2006 рік».

Стосовно позовних вимог що до здійснення позивачу допла ти до пенсії за 2007 рік, суд вваж ає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав .

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закон у України «Про Державний бюд жет на 2007 рік», дію статті 6 Зако ну України «Про соціальний з ахист дітей війни», з урахува нням ст. 111 цього Закону, було зу пинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп\2007 року, у справі за поданням 46 на родних депутатів України щод о відповідності Конституції України (конституційності) п оложень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальн і гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конст итуції України (є неконститу ційним) положення п. 12 ст. 71 Зако ну України «Про Державний бю джет на 2007 рік», яким зупинено д ію ст. 6 Закону України «Про со ціальний захист дітей війни» , з урахуванням ст. 111 цього Зако ну.

Рішення Конституційного С уду України у цій справі має п реюдиціальне значення для су дів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'яз ку з правовідносинами, які ви никли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, щ о визнані неконституційними . Рішення Конституційного Су ду України є обов'язковим до в иконання на території Україн и, остаточним і не може бути ос каржене.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Консти туції України закони, інші пр авові акти або їх окремі поло ження, що визнані неконститу ційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційн им Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст. 152 К онституції України та дати у хвалення рішення Конституці йним Судом України ГУПФУ у Ха рківській області повинен бу в нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, п ередбачену ст. 6 Закону Україн и „Про соціальний захист діт ей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Констит уційним Судом України рішенн я щодо неконституційності пу нкту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет Украї ни”, ця норма втратила чинніс ть та не підлягала застосува нню. Отже, відповідач з 09.07.2007 рок у мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 З акону України „Про соціальни й захист дітей війни”, нарахо вувати та здійснювати позива чу відповідні доплати.

Відповідно до статті 64 Конс титуції України конституцій ні права і свободи людини і гр омадянина не можуть бути обм ежені, крім випадків, передба чених Конституцією України.

Згідно ч.ч. 3 та 4 ст. 8 Кодексу а дміністративного судочинст ва України звернення до адмі ністративного суду для захис ту прав і свобод людини і гром адянина безпосередньо на під ставі Конституції України га рантується. Забороняється ві дмова в розгляді та вирішенн і адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності , суперечливості чи відсутно сті законодавства, яке регул ює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відпові дачів, в частині неврегульов аності на законодавчому рівн і порядку здійснення доплат особам, які мають статус діте й війни не може бути підставо ю для їх не здійснення або ві дмови в задоволенні позову.

Щодо доводів стосовн о відсутності підстав для за стосування до спірних правов ідносин ст. 28 Закону України „ Про загальнообов' язкове де ржавне пенсійне страхування ”, суд зазначає наступне.

Суду відповідачем ,вс упереч ст71ч2 Кодексу адмініс тративного судочинства Укра їни, не доведено, що позивач, в ідповідно до ст. 6 Закону Украї ни „Про соціальний захист ді тей війни” не має права на отр имання доплати до пенсії у ро змірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавст вом розмір мінімальної пенсі ї за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „Про зага льнообов' язкове державне п енсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, я кий би визначав цей розмір аб о встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо зас тосування положення ч.3 ст. 28 за значеного Закону, з якої випл иває, що мінімальний розмір п енсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статт і, застосовується виключно д ля визначення розмірів пенсі ї, призначених згідно з цим За коном, оскільки наявність та кої норми та відсутність інш ого мінімального розміру пен сії за віком не є підставою дл я відмови в реалізації позив ачем конституційної гаранті ї, встановленої ст. 46 Конститу ції України та права на отрим ання доплати до пенсії, перед баченої ст. 6 Закону України „П ро соціальний захист дітей в ійни”.

Крім того, безпідставним є посилання відповідача на ві дсутність коштів щодо забезп ечення виплати зазначеної до плати до пенсії, оскільки орг ани державної влади не можут ь посилатися на відсутність коштів, як на підставу невико нання своїх зобов' язань, як і встановлені ст. 46 Конституці ї України та зазначеною норм ою Закону.

Суд вважає, що посилання ві дповідача на вимоги ст.99 КАС У країни, що до пропуску позива чем строку позовної давності є обґрунтованими та такими , що підлягають задоволенню, б о позивач поважності причини пропуску строку позовної да вності за період з 01.01.2006 року до 09.07..2007 року суду не довів, зверну вся з позовом 20.11.2008 року, про пр ийняття Закону України „Про соціальний захист дітей війн и” позивач був повідомлений своєчасно та належним чином, бо Закон було надруковано в з асобах масової інформації, п ро його прийняття громадяни України повідомлені через т елебачення та радіомовлення .

Таким чином, суд вважає за н еобхідне в задоволенні позов них вимог про поновлення про пущеного строку та покладен ню зобов»язань про нарахуван ня та сплату державної соціа льної допомоги за вищевказан ий період за цей період відмо вити, бо суд не вбачає поважни х підстав пропущення строку позовної давності встановле ного ст.99,100 Кодексу адміністра тивного судочинства України , суд вважає за доцільне понов ити позивачу пропушений терм ін для звернення з 09.07.2007 року..

Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.0 1.2008 року після внесення змін до Закону України „Про соціаль ний захист дітей війни”, але п озивач звернувся з позовом т ільки 20.11.2008 року.

За період 01.01.2007 року по 31.12.2007 рок у позовні вимоги суд вважає т акими , що підлягають задовол енню частково, а саме за періо д з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, бо спла та державної соціальної допо моги за період з 01.01.2007 року по 30.06.2 007 року ст..58 Закону України «Пр о державний бюджет України н а 2007 рік» не передбачена, випла та державної соціальної допо моги передбачена ст58 вищевка заного Закону України за лип ень , серпень, вересень 2007 року в сумі 123,02 гривень щомісячно, з а жовтень, листопад, грудень 2007 року по 124,53 гривень щомісяч но. Згідно довідки, яку н адав в судове засідання відп овідач, позивачу державна со ціальна допомога за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року сплачена н е була та йому згідно вимог с т..58 Закону України «Про держа вний бюджет України на 2007 рік» належить іще нарахувати за ц ей період державну соціальну допомогу в сумі 742,65 гривень.

Судом позовні вимоги розгл ядаються тільки в межах пред »явленого позову.

Правовідносини, що виникаю ть в процесі реалізації прав а на отримання надбавки до пе нсії основані на принципі юр идичної визначеності. Зазнач ений принцип не дозволяє дер жаві посилатися на відсутніс ть певного нормативного акта , який визначає механізм реал ізації прав та свобод громад ян, закріплених у конституці йних та інших актах. Як свідчи ть позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юри дичної визначеності означає , що зацікавлені особи повинн і мати змогу покладатися на з обов'язання, взяті державою, н авіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому а кті, який загалом не має автом атичної прямої дії. Така дія з азначеного принципу пов'язан а з іншим принципом -відповід альності держави, який поляг ає у тому, що держава не може п осилатися на власне порушенн я зобов'язань для запобіганн я відповідальності. При цьом у, якщо держава чи орган публі чної влади схвалили певну ко нцепцію, в даному випадку це н адання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орг ан вважатимуться такими, що д іють протиправно, якщо вони в ідступлять від такої політик и чи поведінки, зокрема, щодо ф ізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в так ій політиці чи поведінці, оск ільки схвалення такої політи ки чи поведінки дало підстав и для виникнення обґрунтован их сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державо ю чи органом публічної влади такої політики чи поведінки .

Відносини, що склалися між п озивачем та відповідачем є п ублічно-правовими відносина ми, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 К одексу адміністративного су дочинства України.

Як зазначено у Рішенні Конс титуційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячн ого довічного грошового утри мання) зміст прав і свобод люд ини - це умови і засоби, які виз начають матеріальні та духов ні можливості людини, необхі дні для задоволення потреб ї ї існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні пок азники відповідних можливос тей, які характеризують його множинність, величину, інтен сивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях в иміру.

Звуження змісту прав і сво бод означає зменшення ознак, змістовних характеристик мо жливостей людини, які відобр ажаються відповідними права ми та свободами, тобто якісни х характеристик права. Звуже ння обсягу прав і свобод - це з меншення кола суб'єктів, розм іру території, часу, розміру а бо кількості благ чи будь-яки х інших кількісно вимірювани х показників використання пр ав і свобод, тобто їх кількісн ої характеристики.

Враховуючи те, що Позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим ст атусом, який включає в себе й п раво на додаткові елементи с оціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши дітей війни зазн аченою соціальною гарантією , держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання з абезпечити належний матеріа льний рівень осіб, які є дітьм и війни.

Тобто, між Позивачем і держа вою встановлено певний право вий зв'язок у визначеній сфер і життєдіяльності, який хара ктеризується наявністю зобо в'язання держави забезпечити соціальний захист дітей вій ни.

Відповідно до статті 22 Конс титуції України конституцій ні права і свободи гарантуют ься і не можуть бути скасован і. При прийнятті нових законі в або внесенні змін до чинних законів не допускається зву ження змісту та обсягу існую чих прав і свобод.

Відповідно до частини 1 та 2 с татті 2 Кодексу адміністрати вного судочинства України за вданням адміністративного с удочинства є захист прав, сво бод та інтересів фізичних ос іб, прав та інтересів юридичн их осіб у сфері публічно-прав ових відносин від порушень з боку органів державної влад и, органів місцевого самовря дування, їхніх посадових і сл ужбових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на ос нові законодавства, в тому чи слі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-я кі рішення, дії чи бездіяльні сть суб'єктів владних повнов ажень, крім випадків, коли щод о таких рішень, дій чи бездіял ьності Конституцією чи закон ами України встановлено інши й порядок судового проваджен ня.

Відповідно до частини 1 стат ті 71 Кодексу адміністративно го судочинства України кожна сторона повинна довести ті о бставини, на яких ґрунтуютьс я її вимоги та заперечення, кр ім випадків, встановлених ст аттею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 стат ті 71 Кодексу адміністративно го судочинства України в адм іністративних справах про пр отиправність рішень, дій чи б ездіяльності суб'єкта владни х повноважень обов'язок щодо доказування правомірності с вого рішення, дії чи бездіяль ності покладається на відпов ідача, якщо він заперечує про ти адміністративного позову .

Судові витрати по справі пі длягають розподілу у відпові дності до ч.3 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституці ї України, ст.ст. 3, 6 Закону Укра їни «Про соціальний захист д ітей війни», ст.ст. 6-14, 71,122ч3, 159-163, 167, 18 6 Кодексу адміністративного судочинства України,

СУД П О С Т А Н О В И В:

Адміністративн ий позов ОСОБА_1 визна ти частково обґрунтованим та задовольнити частково.

В поновленні проп ущеного строку для звернення з адміністративним позовом за період з 01.01.2006 року по 09.07.2007 рок у ОСОБА_1 - відмовити.

Зобов»язати Голо вне Управління Пенсійного Фо нду України в Харківській об ласті нарахувати та виплати ти ОСОБА_1 державну соці альну допомогу, передбачену ст.6 Закону України «Про соціа льний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком , донарахувавши в су мі 742,65 гривень (гривень сімсо т сорок дві 65 коп .

В задоволенні поз овних вимог до Управління Пе нсійного Фонду України в Дзе ржинському районі м. Харкова ОСОБА_1 - відмовити.

В іншій частині по зовних вимог ОСОБА_1 - в ідмовити.

Постанову можлив о оскаржити до Апеляційног о Адміністративного Суду Ха рківської області через Дзер жинський районний суд м. Харк ова шляхом подачі заяви про а пеляційне оскарження протяг ом 10- ти днів з дня проголошенн я та шляхом подачі апеляційн ої скарги у 20-ти денний термін після цього у порядку, перед баченому ч.4 ст.186 КАС України .

Головуючий, суддя О.О. РУДНЄВА