Постанова

від 14.12.2009 по справі 2-а-1500/09

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАКІЇВКИ

                 КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  м. МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ    

Справа № 2-а-1500/09                                                                                                                                        

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 грудня 2009 року                                                 м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області

у складі:             головуючої - судді               Негоди О.М.

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Макіївки Донецької області про зобов’язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни,

В С Т А Н О В И В:

    16 листопада 2009 року ОСОБА_1  звернулась у суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Макіївки Донецької області про зобов’язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем її права на отримання належних за законом соціальних виплат.

Під час розгляду справи позивачка ОСОБА_1 уточнила позов, в обґрунтування якого в заяві зазначила, що вона має статус дитини війни, яким відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачена державна соціальна підтримка в виді здійснення щомісячного підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виходячи із норм Закону, вона має право на отримання вказаного підвищення до пенсії з 22 травня 2008 року, однак управління Пенсійного Фонду України в Кіровському районі м. Макіївки  незаконно відмовило їй у нарахуванні та виплаті доплати до пенсії.

Посилаючись на порушення її конституційних прав на належний соціальний захист, вона просить суд визнати таку бездіяльність протиправною та зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в Кіровському районі м. Макіївки здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Позивачка вважає, що строк звернення з адміністративним позовом до суду нею пропущений з поважних причин, оскільки вона не розуміється у законах, а службові особи органу Пенсійного фонду України на протязі всього часу безпідставно переконували, у тому числі в засобах масової інформації, у правомірності своїх дій. В силу свого похилого віку та стану здоров’я вона не змогла своєчасно звернутися з позовом до суду. До теперішнього часу її соціальні права не захищені, тому вона просить суд поновити їй строк для звернення з адміністративним позовом за відповідний період 2008 року за захистом порушеного права.

Позивачка ОСОБА_1 та відповідач - управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи, не використали наданого законом права на особисту участь та участь свого представника в судовому засіданні, надавши письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, тому суд визнав можливим відповідно до вимог ч.3 ст.122 КАС України здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних доказів.

 У письмових запереченнях відповідач, не визнаючи позовні вимоги унаслідок їх безпідставності, стверджує, що дію статті шостою Закону «Про соціальний захист дітей війни» у названий позивачкою рік в установленому законом порядку нормативно-правовим актом було зупинено та скасовано. Законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми закону, яка втратила чинність на підставі Рішення Конституційного Суду України, тому немає підстав керуватися статтею 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» у редакції до 1 січня 2008 року. Крім того, до теперішнього часу на законодавчому рівні не врегульовані питання щодо спеціального фінансування виплати органами Пенсійного фонду України даного підвищення пенсій дітям війни. Вважає, що посадові особи районного управління Пенсійного фонду України діяли у відповідності з чинним законодавством, законні права та інтереси позивачки при цьому порушені не були, тому просить суд у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, в межах заявлених позовних вимог (ст.11 КАС України) суд установив наступне.

Відповідно до вимог статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Приписами Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-1V «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон № 2195-1V), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлений правовий статус дітей війни та визначені основи їх соціального захисту, гарантована їх соціальна захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної допомоги. Дитина війни відповідно до статті першої цього Закону це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

    За даними паспорту серії ВА № 159006 , виданого Кіровським районним відділом Макіївського міського управління  ГУМВС України в Донецькій області, ОСОБА_1  народилася 17 серпня 1938 року , є громадянкою України. Правовий статус позивачки як дитини війни підтверджено пенсійним посвідченням № 37260 , виданим управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки.

    Статтею шостою Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Визначення мінімального розміру пенсії за віком наведене у            статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і встановлене у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

    З огляду на наведене суд визнає, що позивачка відноситься до категорії дітей війни і на неї поширюється дія зазначеної норми Закону № 2195-1V щодо отримання передбаченої державою соціальної підтримки.

    Підпунктом 2 пункту 41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-1V «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і текст статті шостої викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

На виконання вимог Закону 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту восьмого якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня - 48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 грн. та з 1 жовтня – 49,80 грн.

Однак Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема: положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена у новій редакції.

    Відповідно до вимог статті 152 Конституції України, статті 73 Закону «Про Конституційний Суд України» та пункту 5 зазначеного Рішення Конституційного Суду України положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність та не підлягають застосуванню. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що є неконституційними.

    Таким чином, відповідні норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 22 травня 2008 року втратили чинність, унаслідок чого відновлена попередня редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої пенсія такій категорії осіб підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

 Разом з тим наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки   ОСОБА_1 , як дитині війни відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» замість доплати до пенсії у виді 30 відсотків мінімальної пенсії з 22 травня 2008 року і до тепер нараховане і виплачене щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, на підставі положень зазначеної постанови.

    У частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та в пункті п’ятому постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Виходячи із встановленого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права, з огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами, суд вважає, що при вирішенні даного спору, підлягають застосуванню з  22 травня 2008 року положення статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, суд дійшов висновку, що відповідачем - управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки не надано достовірних, беззаперечних доказів правомірності своєї бездіяльності щодо нездійснення належних позивачці виплат підвищення пенсії як дитині війни. Такою протиправною бездіяльністю посадових осіб відповідача в зазначений період були порушені встановлені законом і Конституцією України права і законні інтереси   ОСОБА_1

Зі змісту ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» випливає, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Положення ч.3 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-1V «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку суду, не є перешкодою для застосування встановленої цим Законом величини мінімального розміру пенсії за віком для визначення розмірів пенсій за іншими законами чим зазначений, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою зазначеної статті цього Закону, мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Посилання відповідача про необхідність відновлення дії статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що існувала до 1 січня 2008 року, тільки за спеціальною вказівкою нормативно-правового акту, судом визнаються безпідставними, оскільки відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі з моменту визнання норми неконституційною, вона втрачає чинність, а тому відновлюється дія попередньої редакції статті Закону.

Враховуючи наведене, суд вважає, що наявність такого права у позивачки є визначальною для прийняття рішення про задоволення її позову, оскільки пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу права наданого Законом, є безпідставними. Аргументи відповідача про відсутність спеціального бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом, за наведених обставин визнаються судом неспроможними.

    Приймаючи до уваги вік і стан здоров’я позивачки, доведеність існування у     ОСОБА_1 суб’єктивного права і факт його порушення, враховуючи, що до теперішнього часу держава не виконала гарантованих законом і нормами Конституції України соціальних зобов’язань перед позивачкою відносно здійснення підвищення до її пенсії як дитині війни за відповідний термін 2008 року у розмірі, передбаченому законом, судом причина пропуску строку звернення позивачки з адміністративним позовом до суду визнається поважною і відповідно до вимог статей 100, 102 КАС України судом цей строк поновлюється.

За таких обставин суд визнає, що вимоги ОСОБА_1 про виплату їй підвищення до пенсії у розмірі, визначеному в статті шостій Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року обґрунтовані та підлягають задоволенню.

    З огляду на положення статей 21, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, встановивши, що управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі        м. Макіївки порушило норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає необхідним зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачці сум відповідно до Закону, і не може здійснити стягнення конкретної суми.

Позивачка не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов’язані із зверненням до суду і розглядом адміністративної справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач є державною установою, суд вважає можливим у відповідності до положень статті 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 9, 11, 71, 88, 158-160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд

П О С Т А Н О В И В:

Пропущений з поважних причин ОСОБА_1   строк звернення з адміністративним позовом до суду за захистом порушеного права за відповідний період 2008 року поновити.

Адміністративний позов  ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області щодо нездійснення  ОСОБА_1  за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року щомісячних виплат підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому нормою статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області провести ОСОБА_1  як дитині війни нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням передбаченого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з вирахуванням фактично отриманих сум.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано Донецькому апеляційному адміністративному суду через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду подається Донецькому апеляційному адміністративному суду через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі без попереднього подання заяви.

Постанова у повному обсязі складена 14 грудня 2009 року.

Суддя