Постанова

від 02.09.2009 по справі 2-а-1500/09

СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2 вересня 2009 року                                                                                                  Справа № 2-а-1500/09                            

      Суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Андрєєв М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії  згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни", -

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2009 року  позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області, в якому зазначив, що він має правовий статус дитини війни, відповідач має виплачувати їй підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але оскільки таке підвищення не виплачується, просить зобов'язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 3891 гривня 90 копійок.

До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, 31.08.2009 р. постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Від відповідача надійшли заперечення проти позову, у яких він посилається на наступне. В період з 01.01.06 року по 30.06.07 року дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” на 2006 рік була зупинена на підставі пункту 17 статті 77 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік”, тому зазначена позивачем сума виплаті не підлягає. Самостійно нарахувати надбавку дітям війни з 09.07.07 р. органи Пенсійного Фонду України не мали правових підстав. Оскільки не уповноважені врегульовувати правовідносини, які виникли внаслідок не правочинного акту. Крім того, розмір мінімальної пенсії не застосовується для визначення надбавок до пенсій. З 01.01.2008 року питання щодо визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищеної пенсії особам, яким встановлено статус „дитина війни”, вирішено в законодавчому порядку шляхом внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Зазначені зміни було внесено п.41 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, положення якого визнано не конституційними з 22. 05.2008 р. Таким чином з 01.01.2008 року проводити будь-яку доплату немає підстав. Також відповідач просив застосувати річний строк звернення до адміністративного суду.

  У запереченнях проти позову відповідач просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

   3 матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

   Дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік було зупинено п.17 ст.77 Закону України ««Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року № 3235-4. ОСОБА_2 не змінений, не відмінений і не визнаний таким, що не відповідає Конституції України.

Внаслідок чого суд вважає правильним за 2006 рік недоплачені суми не стягувати.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог позивачу в частині нарахувати і виплатити їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006  рік  відмовити за необґрунтованістю.

Згідно із ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»  №489-V від 19 грудня 2006 року, -  у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.

 Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції.

Таким чином, за період з 1 січня 2007 року до 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.

Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк , який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернувся до суду   20 березня 2009 року , а тому на думку суду позивач пропустив річний строк  звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік.

Згідно ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

    Відповідно до ч.1 ст.102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Позивач  просив суд поновити йому пропущений строк звернення до суду.

У зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік без поважних причин, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні вимог про підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Відмовляючи в задоволені позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.

    Законом України «Про Державний бюджет України на 2008» рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. ОСОБА_2 соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв'язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"), редакція зазначеної статті що існувала до 1 січня 2008 року втратила свою чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.

28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з  1 квітня  -48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні в той час,  коли відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії повинно нараховуватись у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, підвищення до пенсії „дітям війни” виплачувалося у 2008 році органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання протиправною  бездіяльності Управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку в порушенні права на отримання підвищення до  пенсії з 22 травня 2008 ріку по 31 грудня 2008 року відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Враховуючи, що позивачу починаючи з 01.01.2008 року виплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили, працездатність, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, а позивач звернувся до суду   20 березня 2009 року , та не пропустив річний строк звернення до суду, відповідач повинен донарахувати та виплатити за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року позивачу  715 грн. 21 коп., виходячи з наступного:

-   розмір підвищення, який відповідачу необхідно було виплатити позивачу за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року становив 1072 грн. 83 коп. (3576 грн. 16 коп. (155 грн. 16 коп. (за травень 2008 року 481 грн. х 10 днів/31 день) + 481 грн. (червень 2008 року) + 1446 грн. (482 грн. х 3 місяці) (липень-вересень 2008 року) + 1494 грн (498 грн. х 3 місяці) (жовтень-грудень 2008 року) х 30%):

-   розмір фактично виплаченого відповідачем підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року – 357 грн. 62 коп. (15 грн. 52 коп. (травень 2008 року 48 грн. 10 коп. х 10 днів/31 день) + 48 грн. 10 коп. + 144 грн. 60 коп. (48 грн. 20 коп. х 3 місяці) + 149 грн. 40 коп. (49 грн. 80 коп. х 3 місяці);

-   розмір недоплаченого позивачу підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року складає 715 гривень 21 копійку (1072 грн. 83 коп. – 357 грн. 62 коп.).  

Суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області щодо нездійснення нарахування і належних виплат позивачу як «дитини війни» недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, оскільки дії Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області не відповідають вимогам ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що позивач звернувся до суду   20 березня 2009 року  суд вважає за можливе зобов'язати Управління Пенсійного фонду в місті Сєвєродонецьку Луганської області зробити нарахування та виплату підвищення позивачу до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 22 травня  по 31 грудня 2008 року, в розмірі 715 грн.21 копійки з урахуванням фактично здійснених виплат.

На підставі викладеного та керуючись ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року, ст. ст. 2,17,18,88,99,100,122,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,  -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії  згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області щодо нездійснення підвищення до пенсії за віком ОСОБА_1 та відповідні виплати,  як «дитині війни»  за період з  22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

 Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області здійснити виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як «дитині війни» згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з  22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично виплаченого, у сумі 715 грн. 21 коп.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як «дитині війни» за періоди з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року, з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року, з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року відмовити за необґрунтованістю, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно відмовити за пропуском строку звернення до суду.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо вона подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

      Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

СУДДЯ:                                                                                                               М.П. АНДРЄЄВ