Рішення

від 03.07.2024 по справі 909/1162/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1162/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Віта Груп"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Талисман+"

про стягнення заборгованості в сумі 1 888 505 грн 90 коп.

представники сторін не з"явилися

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Віта Груп" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Талисман+" про стягнення заборгованості за Договором поставки №22/06-2023 від 22.06.2023 у сумі 1888505 грн 90 коп, з яких 1348932 грн 90 коп - розмір сплаченої позивачем попередньої оплати; 539573 грн - штраф у розмірі 20% від загальної суми невиконаного замовлення.

Вирішення судом процесуальних питань.

27.12.2024 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 22.01.2024, яке постановив відкласти на 14.02.2024.

24.01.2024 відповідач подав клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду Харківської області вх.№1177/24, в задоволенні якого суд відмовив, з огляду на положення ч. 5 ст. 29 ГПК України, відповідно до якої позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Згідно з п. 3.2. договору поставки №22/06-2023 від 22.06.2023, постачальник зобов`язався здійснити поставку товару на адресу покупця: Івано-Франківська обл., м.Івано-Франківськ, вул.Євгена Коновальця, буд.229/В, корпус 2. Наведені умови договору свідчать, що товар мав бути поставлений у м. Івано-Франківськ.

Відтак розгляд цієї справи належить до юрисдикції Господарського суду Івано-Франківської області.

05.02.2024 відповідач подав відзив на позов вх.№1921/24.

05.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Талисман+" також подало зустрічну позовну заяву про розірвання договору поставки №22/06-2023 від 22.06.2023 вх.№984/24, в якій просить вирішити питання щодо відстрочення сплати судового збору, мотивуючи важким фінансовим становищем.

07.02.2024 суд постановив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Талисман+" про відстрочення сплати судового збору - відмовити; зустрічну позовну заяву від 05.02.2024 вх.№984/24 залишити без руху; Товариству з обмеженою відповідальністю "Талисман+" у десятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати Господарському суду Івано-Франківської області: докази сплати судового збору у сумі 3 028 грн 00 коп.; роз`яснити позивачу, що в разі невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, зустрічна позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами.

09.02.2024 позивач подав відповідь на відзив вх.№2290/24.

14.02.2024 суд постановив продовжити підготовче провадження та відкласти підготовче засідання на 06.03.2024.

05.03.2024 суд постановив зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Талисман+" вх.№984/24 від 05.02.2024 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Віта Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Талисман+" про розірвання договору - повернути позивачу.

06.03.2024 суд постановив підготовче засідання закрити; розгляд справи призначити по суті на 27.03.2024.

Не погодившись з цією ухвалою ТОВ "Талисман +" подав до Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2024 у справі № 909/1162/23 скасувати та прийняти постанову про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції з прийняттям зустрічного позову до спільного розгляду з первісним.

27.03.2024 суд постановив зупинити провадження у справі №909/1162/23 до перегляду ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2024 в порядку апеляційного провадження та повернення матеріалів справи № 909/1162/23 до Господарського суду Івано-Франківської області.

03.06.2024 Західний апеляційний господарський суд постановив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Талисман+" б/н від 11.03.2024 (вх. №01-05/777/24 від 15.03.2024) залишити без задоволення; ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2024 залишити без змін.

13.06.2024 матеріали справи № 909/1162/23 повернулися до Господарського суду Івано-Франківської області (супровідний лист вх.№5399/24).

18.06.2024 суд постановив провадження у справі №909/1162/23 поновити; призначити розгляд справи по суті на 03.07.2024.

В судове засідання 03.07.2024 позивач не прибув, натомість через систему "Електронний суд" подав клопотання про розгляд справи без участі його представника вх.№10809/24.

Відповідач в судове засідання не з"явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 18.06.2024.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його присутності в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів та дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи без його участі за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 03.07.2024 суд ухвалив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору поставки №22/06-2023 від 22.06.2023 не виконав зобов"язання щодо поставки товару, внаслідок чого позивач має право вимагати повернення попередньої оплати. Керуючись п.6.6. договору позивач за несвоєчасну поставку товару нарахував відповідачу штраф та звернувся до суду за захистом порушеного права. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 530, 610, 612, 662, 663, 664, 712 ЦК України, ст. 218, 230 Господарського кодексу України.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що твердження відповідача про неповідомлення про розірвання договору та повернення попередньої оплати є неправдивими, оскільки до позовної заяви позивач долучив листи звернення до відповідача з відповідними вимогами. Щодо посилання відповідача на форс - мажорні обставини, зазначив, що відповідно до п.5.5.1 договору, у випадку неможливості виконання однією із сторін взятих на себе зобов"язань, попередити про це іншу сторону. Однак жодних повідомлень у письмовій формі про настання форс - мажорних обставин від відповідача не надходило. Також зазначив, що обставина, стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов"язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов"язань.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та передчасними, оскільки в укладеному сторонами договорі не передбачені правові підстави для повернення вартості товару та строків такого повернення. Вказав, що неможливість здійснення виробництва в необхідних обсягах, не залежала від нього, а зумовлена посиленням обстрілів на території міста Харкова. Про вказане неодноразово повідомляв позивача, однак останній жодного разу не звертався з вимогами чи претензіями про розірвання договору чи повернення попередньої оплати, відтак продавець продовжував виготовлення товару.

Водночас зазначив, що вини ТОВ "Талисман+" в порушенні договірних зобов"язань немає; порушення зобов`язання сталось внаслідок настання дій форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), що підтверджується листом Торгово-промислової палати України №20224/02.0-7.1 від 28.02.2022, згідно якого військову агресію російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", визнано форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). У зв"язку з цим, підприємство опинилося в дуже скрутному становищі та просить зменшити розмір штрафних санкцій за невиконання зобов"язання.

Обставини справи. Оцінювання доказів.

22.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Віта Груп" (покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Талисман+" (постачальник) уклали договір поставки №22/06 -2023, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов"язується поставляти покупцеві товар, а покупець зобов"язується приймати та оплачувати такий товар.

Ціни на товар, що постачається вказуються у погодженій сторонами видатковій накладній, відповідно до виставленого рахунку, що є невід"ємними частинами договору (п.2.1.).

Сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії договору, вказаних у накладних (п.2.3.).

Відповідно до п.3.2. договору, постачальник зобов"язується здійснити поставку товару на адресу покупця: Івано-Франківська обл., м.Івано-Франківськ, вул.Є.Коновальця, буд.229/В, корпус 2, протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів із моменту здійснення покупцем передоплати у розмірі 50-ти% вартості замовлення згідно п.4.1. договору.

Моментом здійснення поставки товарів є момент отримання покупцем товару, та підписання відповідальною особою покупця видаткової накладної (п.3.3.).

Оплату за поставлений постачальником товар покупець здійснює таким шляхом: здійснює передоплату у сумі 50% вартості замовлення, а інші 50% покупець оплачує не пізніше як протягом 3(трьох) банківських днів з моменту отримання товару (п.4.1.).

У випадку неможливості виконання однією із сторін взятих на себе зобов"язань, попередити про це іншу сторону (п.5.5.1.).

За несвоєчасну поставку товару із затримкою поставки більше ніж на 7 (сім) календарних днів постачальник зобов"язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 20 % (двадцяти) відсотків від вартості не виконаного замовлення (п.6.6.).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п.7.1.).

Строк дії договору: 22 червня 2023 року до 31 грудня 2023 року (п.7.2.).

На виконання умов договору позивач сплатив 50% попередньої оплати в сумі 1 348 932 грн 90 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №8701 від 11 липня 2023 року, копія якої приєднана до матеріалів справи.

В порушення умов договору, відповідач прийняті на себе договірні зобов`язання щодо поставки товару не виконав; попередню оплату в сумі 1 348 932 грн 90 коп. не повернув.

01.08.2023 та 31.08.2023, позивач звертався до відповідача з претензією та листом №б/н про сплату штрафу за несвоєчасну поставку товару та розірвання договору, докази направлення яких приєднані до матеріалів справи. Однак вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та виконання. У зв"язку з чим позивач, за несвоєчасну поставку товару нарахував відповідачу штраф в сумі 539 573 грн 00 коп. та звернувся до суду за захистом порушеного права.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

При вирішенні цього спору суд керується ч. 1 ст. 67 ГК України, згідно з якою відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до наведеного, договір укладений між позивачем і відповідачем, є договором поставки.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання визначеного варіанта правової поведінки продавця є виключно правом покупця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки закон не визначає форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі шляхом подання позову.

Зміст частини другої статті 693 ЦК України, яка передбачає право покупця вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, не містить жодних заборон з приводу того, щоб покупець заявив продавцю альтернативну вимогу: або поставити товар або повернути отриману передоплату.

У зв`язку з невиконанням боржником жодного з цих альтернативних зобов`язань, покупець може звернутись до суду із обраним ним способом захисту, зокрема просити суд стягнути з продавця сплачену суму попередньої оплати.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки положеннями частини другої статті 693 ЦК України не визначено строку виконання продавцем товару зобов`язання з повернення попередньої оплати за товар, то до цих правовідносин належить застосовувати положення частини другої статті 530 ЦК України, а саме продавець зобов`язаний повернути покупцю суму попередньої оплати за непоставлений своєчасно товар у семиденний строк з моменту пред`явлення вимоги.

За приписами ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Висновки суду.

Факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо поставки товару та неповернення суми попередньої оплати підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1 348 932 грн 90 коп. попередньої оплати обґрунтована та належить до задоволення.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Як вбачається з вище викладеного, суд встановив, що обґрунтованими та такими, що належать до стягнення за неналежне виконання умов спірного договору штрафними санкціями є штраф за несвоєчасну поставку товару із затримкою поставки більше ніж на 7(сім) календарних днів.

Згідно зі ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, тощо. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок невиконання чи неналежного виконання зобов"язання з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Оцінюючи можливість зменшення суми штрафу, суд врахував, що позивач доказів, які б свідчили про погіршення його фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача, не подав.

Щодо твердження позивача, що обставина стає форс - мажорною виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов"язань, а не встановлена листом ТПП, суд керуючись ч.3 ст. 75 ГПК України, зазначає, що визнає обставини щодо того що відповідач знаходиться в м.Харків, яке розташоване близько до зони бойових дій загальновідомими та такими, що не потребують доказування та приймає доводи відповідача, що військова агресія та введення воєнного стану вплинули на спроможність забезпечити своєчасне виконання взятих на себе зобов`язань з виготовлення та поставки товару.

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, протидії необґрунтованого збагачення однієї з сторін за рахунок іншої, а також те, що відповідач з об`єктивних причин, не мав можливості своєчасно виконати зобов"язання, а наявність істотної зміни обставин у договірних зобов`язаннях, об`єктивно вплинула та унеможливила своєчасне виконання зобов`язання, тобто стала перешкодою для своєчасного його виконання та відбулась поза контролем сторін, суд вважає, що справедливим та доцільним є зменшення розміру штрафу до 50 000 грн 00 коп. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що стягнення з відповідача саме такої суми штрафу компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем зобов"язань щодо поставки товару.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 28 327 грн 60 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №11519 від 14 грудня 2024 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), судові витрати позивача, пов`язані з розглядом справи, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір суд не зменшив.

Відтак судовий збір в сумі 28 327 грн 60 коп. належить покласти на відповідача.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Віта Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Талисман+" про стягнення заборгованості в сумі 1 888 505 грн 90 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Талисман+", вул. Механізаторів, буд. 2, м. Харків, 61075 (код ЄДРПОУ 44613287) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Віта Груп" , вул. М. Синельникова, буд. 13 А, офіс 1, м. Чернівці, 58021, (код ЄДРПОУ 41204597) 1 348 932 (один мільйон триста сорок вісім тисяч дев"ятсот тридцять дві) грн 90 коп. попередньої оплати, 50 000 (п"ятдесят тисяч) грн 00 коп. штрафу та 28 327 (двадцять вісім тисяч триста двадцять сім) грн 60 коп. судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення 489 573 (чотириста вісімдесят дев"ять тисяч п"ятсот сімдесят три) грн 00 коп. штрафу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.07.2024

Суддя Т. В. Максимів