Постанова

від 09.07.2024 по справі 404/3937/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

09 липня 2024 року м. Кропивницький

справа № 404/3937/24

провадження № 22-ц/4809/1018/24

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М.,Мурашка С.І.

за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Орегон»,

розглянувши у відкритомусудовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пузир Владислав Олександрович, на ухвалу Кіровського районного суду міста Кіровограда від 06 травня 2024 року у складі судді Іванової Н.Ю.,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Орегон» (далі по тексту АТ «ЗНВКІФ «Орегон») про стягнення коштів, у якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь кошти у сумі 774688,43 грн, з яких сума безпідставно набутих коштів становить 442714,36 грн, інфляційні втрати - 263092,57 грн, три проценти річних - 68881,50 грн.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд забезпечити позов шляхом накладання арешту на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2585956123060, номер запису про речове право 46787455, яка належить відповідачу на праві приватної власності.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову посилався на те, що предметом позову є вимога про стягнення безпідставно набутих коштів з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних в загальному розмірі 774688,43 грн. Підставою позову є нікчемність попереднього договору купівлі-продажу квартири від 19 лютого 2019 року №КК.05.1.018 у зв`язку із недотриманням вимог щодо його нотаріального посвідчення, на підставі якого позивачем на користь відповідача перераховано грошові кошти.

Вказував, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 квітня 2024 року №376264982 відповідачу на праві приватної власності належить ряд об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі квартира АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2585956123060.

Зазначив, що у даному випадку є реальні та об`єктивні обставини вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначене вище майно, яке належить відповідачу. Вважав, що незабезпечення позову призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Арешт майна, який накладається судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, має на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. Вказана квартира належить до того самого виду об`єктів нерухомого майна, з приводу якого між позивачем та відповідачем укладено нікчемний правочин. Оскільки визначити точну вартість нерухомого майна, на яке сторона позивача просить накласти арешт, є об`єктивно неможливим, то шляхом застосування аналогічної ціни за один квадратний метр, визначеної за попереднім договором, орієнтована вартість квартири АДРЕСА_2 складає 782501,32 грн. Вартість значно не перевищує суму заборгованості, яка підлягає до стягнення з відповідача, накладення арешту на даний об`єкт нерухомого майна свідчить про співмірність заявленого заходу забезпечення позову. Вважав, що вказане вище нерухоме майно, яке перебуває у власності відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може бути ним відчужено, передано у власність чи користування іншим особам на час виконання судового рішення. Вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення справи по суті, а спрямоване лише на убезпечення ОСОБА_1 від недобросовісної поведінки відповідача до набрання остаточним судовим рішенням законної сили. Накладення арешту не спричинить суттєвих майнових наслідків для останнього, не призведе до погіршення стану належного йому майна чи зниження його вартості.

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 06 травня 2024 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_1 ,в інтересахякого дієадвокат ПузирВладислав Олександрович,подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм процесуального права, просив вказану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його заяви.

Відзив на апеляційнускаргудо апеляційного суду не надходив.

У судовому засіданні апеляційного суду адвокат Пузир В.О. підтримав доводи поданої апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Колегія суддів постановила ухвалу про розгляд справи у відсутності представника відповідача на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з недоведеності того, що в разі невжиття заходів забезпечення може бути утрудненим та неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а також заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо забезпечення позову та співмірності відносно заявлених вимог ціні позову. Суд вважавочевидним, що вартість нерухомого майна є більшою, ніж сума авансового внеску за попереднім договором про укладення договору купівлі-продажу квартири.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Такий інститут цивільно-процесуального законодавства передбачений з метою попередження несумлінних дій відповідача, який може, наприклад, сховати або продати майно, тобто з метою усунення утруднення або неможливості виконання рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Отже, законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено таке: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18.

Пленум Верховного Суду України у пунктах 3-4, 10-11 постанови від 02 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснив, що позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача,а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування. Суди апеляційної інстанції при розгляді цивільних справ мають перевіряти дотримання судами процесуального законодавства щодо забезпечення позову.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого королівства») положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.

Між тим, суд не вбачав підстав для задоволення вказаної заяви з огляду на те, що сторона позивача просила забезпечити позов у визначений ним спосіб без надання жодних доказів того, що в разі невжиття заходів забезпечення може бути утрудненим та неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, зважаючи на зміст позовних вимог.

Як убачається із матеріалів справи предметом заявленого позову є стягнення коштів. Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно позивач зазначав, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення його позову.

Разом з тим, звертаючись в суд із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно позивачем не було доведено, що заявлені ним вимоги є співмірними даному виду забезпечення позову, враховуючи те, що, очевидно, вартість нерухомого майна є більшою ніж сума внеску за попереднім договором про укладення договору купівлі-продажу квартири.

Враховуючи викладене вище колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що обраний позивачем захід забезпечення позову не відповідає вимогам співмірності, розумності та збалансованості інтересів сторін, а доводи заяви не містять обґрунтування необхідності застосування такого крайнього заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Тому апеляційний суд погоджується із відмовою суду першої інстанції у задоволенні заяви про забезпечення позову з урахуванням оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін. Підстави для задоволення заяви і вжиття заходів забезпечення позову відсутні.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1ст.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставістатті 375 ЦПК Українизалишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Керуючись ст. ст.374,375,381,382,389,390ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,в інтересахякого дієадвокат ПузирВладислав Олександрович,залишити беззадоволення,а ухвалуКіровського районногосуду містаКіровограда від06травня 2024року- без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 липня 2024 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді C.М. Єгорова

С.І. Мурашко