Рішення

від 17.06.2024 по справі 362/4097/22

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:362/4097/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Гаврилової О.В.,

за участю секретаря - Дубенко Г.В.,

учасники справи:

представник позивача - адвокат Шейко В.В.,

інші учасники справи - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Гвоздівської сільської ради, Київської міської ради про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в:

До Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Феодосійської сільської ради Київської області про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності, підписана адвокатом Шейко Вольгою Василівною.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачам строк для усунення недоліків не більше ніж десять днів з дня вручення копії даної ухвали.

28 жовтня 2022 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шейко В.В. направила до Васильківського міськрайонного суду Київської області позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Гвоздівської сільської ради про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.

Згідно заявлених вимог, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шейко В.В. просила суд:

-встановити факт постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 81 років, за адресою: АДРЕСА_1 , спадкоємця ОСОБА_1 на час відкриття спадщини;

-визнати право власності на 1/3 частину житлового будинку літерою А, загальною площею 15,1 кв.м., житловою площею - 13,7 кв.м., господарські та побутові споруди: сарай під літерою Б, погріб під літерою В, вбиральня під літерою Т, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 ;

-визнати право власності на частину квартири, загальною площею 46,05 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Вимоги позову обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 . Відповідач ОСОБА_2 є дочкою померлої. Представник позивача зазначає, що відповідач ОСОБА_2 спадщину не приймала, тому позивач вважає, що може звернутись до Гвоздівської сільської ради, де на момент смерті була зареєстрована, однак фактично не мешкала спадкодавець. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається з: 1/3 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; частини квартири, що розташована за адрсою: АДРЕСА_1 , загальною площею 46,05 кв.м. Позивач звернувся до державного нотаріуса Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області, однак 10 серпня 2018 року отримав постанову №1087/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки факт прийняття спадкоємцями встановити не можливо, оскільки на день смерті спадкодавця вони постійно не проживали за однією адресою зі спадкодавцем та заяву про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк спадкоємці до нотаріальної контори або приватного нотаріуса за місцем відкриття спадщини не подали. Представник позивача зазначає, що спадкодавець ОСОБА_3 фактично мешкала за адресою: АДРЕСА_3 , тобто за адресою реєстрації позивача та в квартирі, частина якої належала спадкодавцю на праві власності та є спадковою масою, отже позивач фактично прийняв спадщину. Крім того, позивач фактично вступив у володіння та управління спадковим майном, отже, на думку представника позивача, фактично прийняв спадщину й стосовно будинку.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2022 року роз`яснено ОСОБА_4 право позивачів усунути недоліки позову у строк десяти днів з дня вручення їм або їх представнику копії ухвали судді від 11 жовтня 2022 року. Роз`яснено, що за положеннями цивільного процесуального закону, спочатку особа отримує копію ухвали, а потім, протягом десяти днів з дати отримання ухвали усуває недоліки, не до отримання копії ухвали, а після отримання.

17 листопада 2022 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шейко Вольга Василівна направила на електронну адресу Васильківського міськрайонного суду Київської області заяву, в якій просила визнати поданий позов в новій редакції таким, що поданий в строк для виправлення недоліків, згідно вимог ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2022 року та відкрити провадження у справі.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2023 року цивільну справу за цим позовом передано на розгляд за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва.

Вказану позовну заяву було передано в провадження судді Гаврилової О.В. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 квітня 2023 року позовну заяву повернуто позивачам.

Постановою Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 05 квітня 2023 року в частині повернення позовної заяви ОСОБА_1 , поданої адвокатом Шейко Вольгою Василівною, скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року відкрито провадження в даній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Київську міську раду. (т.1 а.с.208-211)

16 серпня 2023 року на електронну адресу суду надійшла заява відповідача ОСОБА_5 про розгляд справи у відсутність вказаного відповідача.(т.1 а.с.220)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 серпня 2023 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Гвоздівської сільської ради, третя особа - Київська міська рада, про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, - співвідповідача Київську міську раду. (т.1 а.с.225-226, 230-231)

19 вересня 2023 року від представника відповідача Київської міської ради - Харитонова М.С. надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому представник, зважаючи на докази в матеріалах справи, просив суд ухвалити рішення згідно чинного законодавства та розглядати справу за відсутності представника Київської міської ради. (т.2 а.с.3-6)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 листопада 2023 року витребувано з Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області завірену належним чином копію матеріалів спадкової справи заведеної щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у віці 81 року, витребувано з Акціонерного товариства «Укрпошта» (Київська міська дирекція) інформацію про те чи отримувала ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсійні нарахування (пенсію) за період з 01 січня 2016 року по 28 листопада 2017 року у поштовому відділенні Укрпошта МВПЗ 192, що розташоване за адресою: 02192, м.Київ, бульвар Дарницький, буд.23. (т.2 а.с.65-66)

06 березня 2024 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про зміну підстав та предмету позову, подана представником - адвокатом Шейко В.В., яка прийнята судом як заява про зміну предмету позову. (т.2 а.с.202-211).

Згідно заявлених вимог, позивач ОСОБА_1 просить суд:

-встановити факт постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 81 років, за адресою: АДРЕСА_1 , спадкоємця ОСОБА_1 на час відкриття спадщини;

-визнати право власності на 1/3 частину житлового будинку літерою А, загальною площею 50,1 кв.м., житловою площею - 13,7 кв.м., господарські та побутові споруди: сарай під літерою Б, погріб під літерою В, вбиральня під літерою Т, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 ;

-визнати право власності на частину квартири, загальною площею 46,05 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 квітня 2024 року закрито підготовче провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті. (т.2 а.с.231-233)

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шейко В.В. в судовому засіданні вимоги позовної заяви, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити, надала пояснення аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві та додатково пояснила, що відповідач (донька спадкодавця) спадщину не прийняла. Зазначила, що спадкодавець і позивач мешкали за однією адресою: АДРЕСА_1 , є співвласниками цієї квартири, з цієї ж квартири спадкодавець була доставлена до лікарні швидкої допомоги. Також пояснила, що будинок, де була зареєстрована спадкодавець є не придатним для проживання взимку. Підкреслила, що ОСОБА_3 проживала у вказаній вище квартирі з часу її отримання, як і позивач.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, додала до суду заяву, в якій просила розглядати справу у її відсутність та підтримала все, що викладено в позові, не заперечувала проти його задоволення, визнала позовні вимоги.

Представник відповідача Гвоздівської сільської ради в судове засідання не з`явився, заяв чи клопотань до суду не подав.

Представник відповідача Київської міської ради - Харитонова М.С. в судове засідання не з`явилась, у відзиві просила розглядати справу за відсутності представника Київської міської ради.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, допитавши свідка, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною 1 ст. 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Отже, статтями 1268 та 1269 ЦК України презюмується, що у разі, коли спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

Тобто, дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, чітко визначені у ч. 3, 4 ст. 1268, ст. 1269, 1270 ЦК України.

Згідно зі ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_5 є дітьми ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження та про укладання шлюбу (т.2 а.с.115-117).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (т.2 а.с.111).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої увійшли: 1/3 частина житлового будинку під літерою «А», загальною площею 50,1 кв.м., житловою площею - 13,7 кв.м., господарських та побутових споруд: сарай під літерою «Б», погрібу під літерою «В», вбиральні під літерою «Т», що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 15 травня 2007 року державним нотаріусом Десятої київської державної нотаріальної контори Вороніною С.А. (т.1 а.с.104) право власності на який зареєстровано в передбаченому законом порядку (т.2 а.с.20-21); частина квартири, загальною площею 46,05 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Дніпровською районною в у м. Києві державною адміністрацією 19 березня 2008 року (т.1 а.с. 112-13), право власності на яку зареєстроване в порядку, передбаченому на час такої реєстрації (т.2 а.с. 45).

Відповідно до частин 1 та 4 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. (ч.1 ст. 357 ЦК України)

10 серпня 2018 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_5 звернулись Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області із заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (т.2 а.с.103)

Цього ж числа державним нотаріусом Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області Остранициною О.Б. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини. (т.2 а.с.119-120)

Як убачається з копії паспорту громадянина України ОСОБА_1 , позивач з 04 лютого 1992 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (т.2 а.с.104-106)

Місце проживання ОСОБА_3 з 01 січня 2016 року по 28 листопада 2017 року було зареєстровано по АДРЕСА_2 . Інформація про фактичне місце проживання ОСОБА_3 в цей період у виконавчому комітеті Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області відсутня, що відображено в інформації Виконавчого комітету Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області від 24 січня 2022 року (т.1 а.с.14)

Згідно відповіді КНП «КМКЛШМД» №38 від 17 січня 2022 року, пацієнтка ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , знаходилась на стаціонарному лікуванні КМКЛШМД з 27 листопада 2017 року по 28 листопада 2017 року, була доставлена каретою швидкої допомоги по направленню із КМКЛ №3. (т.1 а.с.34-35)

За змістом нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_6 вбачається, що позивач ОСОБА_1 (однокласник ОСОБА_6 ) та спадкодавець ОСОБА_3 всі роки, які ОСОБА_6 знайомий з цією сім`єю фактично мешкали за адресою: АДРЕСА_1 . Останні два роки життя ОСОБА_3 не дуже часто виходила на вулицю, перед смертю була госпіталізована з її постійного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . (т.2 а.с. 215)

За змістом нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_7 вбачається, що її будинок розташований поруч із будинком, в якому мешкала сім`я ОСОБА_8 . ОСОБА_3 багато років постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 із сином ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_5 син ОСОБА_3 - ОСОБА_1 вивозив матір в с. Гвоздів лише влітку на декілька тижнів, як на дачу, решту часу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 постійно мешкали адресою: АДРЕСА_1 . (т.2 а.с. 242)

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показала, що з родиною ОСОБА_8 знайому з народження, батько ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був її хрещеним. Свідок проживає за адресою: АДРЕСА_4 . Зазначила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 весь час проживали за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 лише влітку на декілька місяців виїжджала в с. Гвоздів. Перед смертю ОСОБА_3 , ОСОБА_1 викликав матері швидку з квартири їх проживання.

Вказані вище докази в їх сукупності свідчать проте, що на час смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та спадкодавець постійного проживання разом отже позивач, який згідно положень ст.1261 ЦК України є спадкоємцем першої черги щодо майна померлої ОСОБА_3 , у відповідності до положень ч.3 ст.1268 ЦК України, є таким що прийняв спадщину.

З огляду на викладене вимоги позовної заяви про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 81 років, за адресою: АДРЕСА_1 , спадкоємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини, підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до положень ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини.

За матеріалами справи встановлено відсутність інших осіб, які б у встановлені законом строки прийняли спадщину. Відповідач ОСОБА_5 з позовом про встановлення факту прийняття спадщини до суду з позовом не зверталась, вимоги позивача ОСОБА_1 визнала в повному обсязі.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Як роз`яснено у п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Згідно положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Як передбачено п.4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що речові права на нерухоме майно, їх обтяжень та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються Законом (частина четверта статті 182 Цивільного кодексу України, статті 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності. Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268-1270 ЦК України.

За змістом ст. 392 ЦК України належним відповідачем є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у разі їх відсутності, територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.

Підтвердження в суді права власності на майно здійснюється шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншого речового права.

З урахуванням встановлених судом обставин про відсутність інших, крім ОСОБА_1 , спадкоємців які у встановлені законом строки прийняли спадщину, належними відповідачами в даній справі є Гвоздівська сільська рада та Київська міська рада.

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, судом установлено, що за життя спадкодавець ОСОБА_3 правомірно набула право власності на: 1/3 частину житлового будинку під літерою «А», загальною площею 50,1 кв.м., житловою площею - 13,7 кв.м., господарських та побутових споруд: сарай під літерою «Б», погрібу під літерою «В», вбиральні під літерою «Т», що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 15 травня 2007 року державним нотаріусом Десятої київської державної нотаріальної контори Вороніною С.А.; частину квартири, загальною площею 46,05 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Дніпровською районною в у м. Києві державною адміністрацією 19 березня 2008 року, однак без встановлення факту, що є предметом розгляду в даному провадення, нотаріусом правомірно відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

В той же час обставин, які б вказували, що за життя спадкодавець ОСОБА_3 набула або володіла вищевказаним нерухомим майном неправомірно, або на вказане майно, окрім позивача в порядку спадкування чи з інших підстав претендують інші особи, судом не встановлено.

Отже в частині позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за законом вимоги позивача також знайшли підтвердження за матеріалами справи, тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Гвоздівської сільської ради, Київської міської ради про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що належними відповідачами в даній справі, якими є Гвоздівська сільська рада та Київська міська рада, якими права позивача порушені, не визнані чи оспорені не були, позивач не ставить питання про стягнення з відповідачів судового збору, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 182, 328, 334, 392, 1216-1218, 1223, 1261, 1268-1270, 1296, 1297 Цивільного кодексу України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), Гвоздівської сільської ради (ЄДРПОУ: 04359212, місцезнаходження: Київська область, Васильківський район, с.Гвоздів, вул.Леніна, буд. 3), Київської міської ради (ЄДРПОУ: 22883141, місцезнаходження: м.Київ, вул. Хрещатик, буд. 36) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 81 років, за адресою: АДРЕСА_1 , спадкоємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину житлового будинку під літерою «А», загальною площею 50,1 кв.м., житловою площею - 13,7 кв.м., господарських та побутових споруд: сарай під літерою «Б», погрібу під літерою «В», вбиральні під літерою «Т», що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири, загальною площею 46,05 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 26 червня 2024 року.

Суддя: