Постанова

від 17.07.2024 по справі 214/2631/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5692/24 Справа № 214/2631/21 Суддя у 1-й інстанції - Ковтун Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.

секретар судового засідання Юрченко Г.О..

сторони справи

позивач- ОСОБА_1

відповідач- ОСОБА_2

треті особи: Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, Доброводівська сільська рада Уманського району Черкаської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, відповіднодо ч.2ст.247ЦПК Українибез фіксаціїсудового засіданняза допомогоюзвукозаписувального технічногозасобу,без участіучасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Пропадущий Андрій Володимировича на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2024 року, ухваленего суддею Ковтун Н.Г.у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 15 березня 2024 року,

УСТАНОВИВ

Позивач ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 у квітні 2021 року звернулася до суду з позовною заявою, яку в подальшому уточнила до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, Доброводівська сільська рада Уманського району Черкаської області, про визнання батьківства, стягнення аліментів.

В обґрунтування своїх вимог, позивач вказує, що з жовтня 2008 по листопад 2010 вона з відповідачем перебувала у фактичних шлюбних відносинах та проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 .

За вказаною адресою вони проживали разом з батьками відповідача. Вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов`язки. Разом проводили свята, відпустки та були повноцінною сім`єю, незважаючи на відсутність реєстрації шлюбу. Після того, як позивач дізналася про вагітність, відповідач вирішив розірвати стосунки, оскільки позивач не хотіла переривати вагітність. Відповідач не був готовим до такого, та на той час прийняв для себе рішення піти з сім`ї.

Після цього, позивач вимушена була переїхати в с. Доброводи Черкаської області де і народила дитину. Від фактичних шлюбних відносин ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дитина ОСОБА_3 .

Після народження сина у червні 2011, оскільки позивач не перебувала у шлюбі, на підставі ст.135 Сімейного Кодексу України, у книзі реєстрації народжень батька дитини вказано з її слів ОСОБА_4 , оскільки біологічним батьком дитини є відповідач.

Після народження сина, позивач повідомила про це відповідача, але визнавати батьківство він не бажав. Жодної участі в житті дитини приймати не хотів. Незважаючи на це, батько відповідача декілька разів спілкувався з онуком в перші роки народження. Зазначає, що вона ніколи не заперечувала проти спілкування відповідача з дитиною, однак, він не бажав брати на себе відповідальність за утримання дитини та добровільно визнавати своє батьківство, допомагати.

У зв`язку із вищевикладеним, позивач звернулася до суду з позовом про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини.

Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2024 року уточнені позовні вимоги ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, Доброводівська сільська рада Уманського району Черкаської області про визнання батьківства, стягнення аліментів задоволені.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, батьком дитини ОСОБА_3 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис про народження №4 від 01.07.2011 року, вчинений Доброводівською сільською радою Уманського району Черкаської області), який народився в селі Доброводи Уманського району Черкаської області.

Внесено зміни в актовий запис №4 від 01.07.2011 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинений Доброводівською сільською радою Уманського району Черкаської області, а саме виключено відомості про батька, внесені на підставі ч.1 ст.135сімейного КодексуУкраїни та внесено відомості, що батьком дитини є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України. Інші відомості в актовому записі залишені без змін.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) платника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.11.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 1816, 00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Відповіідач ОСОБА_2 через свого представника адвоката Пропадущего А.В., оскаржив судове рішення в апеляційному порудку.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині стягнення аліментів та уточнену позовну заяву ОСОБА_1 від 09 листопада 2023 року залишити без розгляду.

При цьому скаржник зазначає, що подання позивачем уточненої позовної заяви 09 листопада 2023 року відбулося з порушенням, встановленого ч.3 ст.49 ЦПК України строку, а саме після закінчення підготовчого провадження у справі, оскільки таке відбулося 17 жовтня 2023 року. Вказує, що у даному випадку вимога про стягнення аліментів повинна була бути заявлена шляхом подання іншого позову, а не у формі подання заяви про уточнення позовних вимог. Проте, на вказане суд першої інстанції не звернув уваги та допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

У відзиві на апеляційну скаргу сторони відповідача, представник позивача - адвокат Німець Ю.С., просить залишити без задоволення апеляційну скаргу адвоката Пропадущего А.В., а рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2024 без змін.

17 липня 2024 року від представника позивача ОСОБА_6 надійшла заява про проведення апеляційного розгляду справи, призначеного на 11:30 годин 17 липня 2024 року без участі позивача та її представника.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2ЦПКУкраїни щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371ЦПКУкраїни щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторони відповідача в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддюдоповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відзиву на апеляційну скаргу, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком записаний ОСОБА_7 , матір`ю ОСОБА_1 . Відомості про батька записані за вказівкою матері відповідно до ч.1 ст.135СК України (а.с. 7).

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №4, складеного 01 липня 2011 року Доброводівською сільською радою Уманського району Черкаської області, відомості про батька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 , були внесені відповідно до заяви матері згідно з ч.1 ст.135СК України (а.с.10, 10 зворот).

З довідки №14 Криворізької об`єднаної міської довідково-інформаційної служби від 25.02.2021 року вбачається, що малолітня дитина ОСОБА_3 зареєстрований разом із матір`ю ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.11).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення батьківства, суд першої інстанції, оцінивши процесуальну поведінку відповідача з точки зору дотримання ним критерію добросовісності використання процесуальних прав, який ухилився від проведення судово-генетичної експертизи, яка призначалась за клопотанням представника позивача саме для встановлення батьківства або спростування цього факту, оцінивши усі докази по справі у їх сукупності, визнав можливим визнати факт, що відповідач ОСОБА_2 є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Нормами ч.1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду в частині визнання батьківства відповідачем не оскаржується і у цій частині апеляційним судом не переглядається.

Згідно приписам ч.3 ст.49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Так, матеріалами справи встановлено, що 17.10.2023 судом було призначено підготовче судове засідання у справі, яке було проведене за відсутності сторін (а.с.172-173, т.1).

При цьому, матеріали справи містять заяву представника позивача ОСОБА_6 , подану до суду через підсистему «Електронний суд» 16.10.2023 про відкладення розгляду справи, призначеного на 17.10.2023 на 10:30 годин у зв`язку з перебуванням позивача ОСОБА_1 на лікарняному та її бажанням брати участь у судовому засіданні, а також у зв`язку із зайнятістю адвоката в іншому судовому засіданні в Довгинцівському районному суді м.Кривого Рогу у справі №211/2747/23. У заяві представник позивача додатково повідомила суд про те, що до наступного судового засідання позивачем буде здійснено уточнення позовних вимог у справі та подано відповідні документи до суду, оскільки через хворобу позивача не вдалося погодити відповідну редакцію позову.(а.с.170, т.1).

Суд першої інстанції, закривши 17.10.2023 підготовче провадження, призначив справу до судового розгляду на 11:00 годину 14 листопада 2023 року (а.с.173, т.1).

09 листопада 2023 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Німець Ю.С. до суду була подана уточнена позовна заява про визнання батьківства та стягнення аліментів, в якій адвокат порушувала питання про поновлення процесуального строку для заявлення уточнених позовних вимог та прийняття уточненого позову до розгляду. До уточненої позовної заяви адвокатом були надані докази про направлення цього позову учасникам справи (а.с.189-197, т.1).

В судовому засіданні 05 грудня 2023 року представник позивача ОСОБА_6 заявила клопотання про прийняття до розгляду уточненого позову та просила поновити пропущений процесуальний строк з причин зазначених в уточненому позові. Суд першої інстанції протокольною ухвалою прийняв поважність несвоєчасного подання уточненого позову та прийняв його до розгляду, оголосивши перерву у судовому засіданні через відсутність сторони відповідача (а.с.223-224, т.1).

Відповідно по положень ч.1 ст.127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч.2 ст.127 ЦПК України).

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк (ч.4 ст.127 ЦПК України).

Таким чиномматеріалами справипідтверджено,що представникпозивача виконаланаведені вищенорми процесуальногозакону,а судпершої інстанціїв судовомузасіданні 05грудня 2023року ухваливрішення,яким прийняв поважність несвоєчасного подання уточненого позову та прийняв його до розгляду.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання

у справі.

У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено,

що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії

у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою

про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача

до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви

та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

Так, при порівнянні первісного позову з уточненим позовом видно, що уточнений позов добавлено ще однією позовною вимогою про стягнення аліментів на утримання дитини, при цьому підстави позову не були змінені, а лише доповненні відповідним нормативним обґрунтуванням, яке стосується вимог про стягнення аліментів.

При цьому уточнений позов було подано представником позивача 09.11.2023, тобто за 5 днів до початку першого судового засідання, яке було призначене на 14 листопада 2023 року на 11:00 годин, що відповідає нормам ч.3 ст.49 ЦПК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи уточнені позовні вимоги діяв в межах наданих йому процесуальним законом повноважень, з урахуванням клопотання представника позивача про поновлення строків, з урахуванням клопотання про відкладення підготовчого судового засідання і повідомлення суд про намір уточнити вимоги та з урахуванням відсутності заперечень сторони відповідача щодо прийняття уточненого позову, який надсилався і відповідачу, і його представнику, за всласним внутрішнім переконанням та з урахуванням найкращих інтересів дитини.

Отже, апеляційним переглядом встановлено, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення уточненого позову без розгляду, тому доводи представника відповідача, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони суперечать нормам цивільного процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідно достатті 89 ЦПК Українивиключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothersv. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorouv. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Згідно ізстаттею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першоїстатті 382 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382,ст.384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Пропадущий Андрій Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 17 липня 2024 року

Головуючий

Судді