Ухвала

від 18.07.2024 по справі 638/11824/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа №638/11824/24

Провадження № 2-з/638/70/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 року м.Харків

Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Цвіра Д.М., розглянувши заяву представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»- адвоката Будьонного Віталія Сергійовича про забезпечення позову у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Фермерське господарство «Стельмахівське», про визнання договорів купівлі-продажу недійсними,-

встановив:

В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова (суддя Яковлева В.М.) перебуває цивільна справа за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Фермерське господарство «Стельмахівське», про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.

16 липня 2024 року представником Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»- адвоката Будьонним В.С. подано до суду заяву про забезпечення позову у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Фермерське господарство «Стельмахівське», про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.

16 липня 2024 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначений головуючий суддя (суддя-доповідач): Цвіра Д.М.

Матеріали заяви передані канцелярією та отримані суддею Цвірою Д.М. 17 липня 2024 року.

У поданій заяві просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та на нежитлове приміщення 4-го поверху № ІІ в літ. «А-9», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Вказує, що після накладення арешту на майно відповідачів останні ніяким чином не будуть обмежені у вільному та безперешкодному володінні та користуванні зазначеним майном, що унеможливлює нанесення будь-яких збитків.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного.

Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно із ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За приписамист.150ЦПКУкраїни,позовзабезпечується,зокрема, накладенням арештуна майнота (або)грошові кошти,що належатьабо підлягаютьпередачі абосплаті відповідачевіі знаходятьсяу ньогочи вінших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ч. 2 ст. 150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду може бути утрудненим або взагалі неможливим.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Необхідність застосування вищевказаного заходу забезпечення позову заявник обґрунтував тим, що вжиття перелічених заходів забезпечення позову забезпечить охорону прав позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, та спрямоване на реальне та ефективне виконання судового рішення, у тому числі з метою запобігання потенційних труднощів у його виконанні.

Суд зазначає, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

До заяви про забезпечення позову заявником не додано жодних доказів на підтвердження обґрунтованості припущень стосовно того, що невжиття зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення.

Заява про забезпечення позову, окрім формального посилання на необхідність захисту прав позивача від можливих порушень з боку відповідача, не містить мотивів співмірності застосування заходів із предметом позову, підтверджених належними та достатніми доказами, та наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування зазначених видів забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість порушення прав позивача та неможливості виконання судового рішення у майбутньому, без наведення відповідного обґрунтування підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З урахуваннямнаведеного,суд незнаходить правовихпідстав длязадоволення заявипредставника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»- адвоката Будьонного Віталія Сергійовича про забезпечення позову.

Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні заяви представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»- адвоката Будьонного Віталія Сергійовича про забезпечення позову у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Фермерське господарство «Стельмахівське», про визнання договорів купівлі-продажу недійсними- відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Харківського апеляційного судупротягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua).

Суддя Д.М.Цвіра