Постанова

від 28.11.2024 по справі 638/11824/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/11824/24 Головуючий суддя І інстанції Цвіра Д.М.

Провадження № 22-ц/818/3307/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: забезпечення позову

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Зінченко М.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу Акціонерноготовариства комерційнийбанк «Приватбанк»на ухвалуДзержинського районногосуду м.Харкова від18липня 2024року,у справіза заявоюпредставника Акціонерноготовариства Комерційнийбанк «ПРИВАТБАНК»-адвоката БудьонногоВіталія Сергійовичапро забезпеченняпозову усправі №638/11824/24за позовомАкціонерного товариствакомерційний банк«ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,треті особи Фермерськегосподарство «Стельмахівське», приватний нотаріусХарківського міськогонотаріального округуХарченко ЛарисаАнатоліївна про визнання договорів купівлі-продажу недійсними,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 липня 2024 року (суддя Яковлева В.М.) було відкрито провадження за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Фермерське господарство «Стельмахівське», про визнання договорів купівлі-продажу квартири та нежитлового приміщення недійсними (провадження № 2/638/4878/24).

16 липня 2024 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначений головуючий суддя (суддя-доповідач): Цвіра Д.М.

Матеріали заяви передані канцелярією та отримані суддею Цвірою Д.М. 17 липня 2024 року.

У поданій заяві банк просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 676144163101), та на нежитлове приміщення 4-го поверху № ІІ в літ. «А-9», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1499687563101) .

На обґрунтування вказав, що предметом спору є фіктивні правочини, які були укладені з метою убезпечити майно від майбутнього звернення стягнення на нього на підставі рішення суду. Мета позову повернути це майно у власність боржника ОСОБА_1 .

Вважає, що накладення арешту полягає у забороні діючому власнику відчужувати відповідне майно. Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження вказаної нерухомості, що фактично нівелює судовий захист позивача, за яким він звернувся. При цьому буде забезпечено баланс інтересів сторін, оскільки для позивача буде гарантувати виконання рішення суду, а відповідач зможе продовжувати користуватися та володіти цим майном.

За відсутності ризику збитків у відповідача від такого забезпечення позову у даному випадку відсутня необхідність у зустрічному забезпеченні.

При цьому заявник покликався на правовий висновок, який був висловлений ВП ВС у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при розгляді питання про можливість застосування судом такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно відповідача, у разі пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним, за яким таке майно відчужено. ВП ВС дійшла висновку, що оскільки визнання недійсним правочину, який є безпосередньою підставою для зміни власника спірної квартири, так чи інакше вплине на подальший правовий режим цього нерухомого майна, то обраний позивачем вид забезпечення позову (арешт) є співмірним із заявленою в цій справі вимогою позову. Та обставина, що можливе рішення суду про задоволення позову в цій справі не підлягає примусовому виконанню, а може бути виконано шляхом його пред`явлення до державного реєстратора, як уже зазначалося вище, не свідчить про неможливість застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно, яке є предметом оспорюваного договору, якщо невжиття заходів забезпечення позову негативно впливатиме на можливість позивача ефективно захистити (поновити) свої порушені права (п. 53-54). Крім того, ВП ВС зауважила, що можливе подальше відчуження відповідачкою спірної квартири об`єктивно перешкоджатиме ефективному захисту порушених прав позивача з огляду на те, що оспорюваний у цій справі правочин не буде підставою для наступної зміни власника квартири, а тому визнання його недійсним не відновлюватиме порушене право позивача та спонукатиме останнього до ініціювання нових судових спорів (п. 55).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 липня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення позову, окрім формального посилання на необхідність захисту прав позивача від можливих порушень з боку відповідача, не містить мотивів співмірності застосування заходів із предметом позову, підтверджених належними та достатніми доказами, та наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування зазначених видів забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість порушення прав позивача та неможливості виконання судового рішення у майбутньому, без наведення відповідного обґрунтування підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить ухвалу скасувати та задовольнити заяву банка про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що предметом спору у дані справі є визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири та нежитлового приміщення, які було відчужено ОСОБА_1 , який виступає як поручитель ФГ «Стельмахівське», заборгованість якого за кредитними договорами укладеними з АТ КБ «ПриватБанк» складає 14892161,40 грн, а також ОСОБА_1 є ще власником ФГ «Стельмахівське».

Вказує, що рішенням господарського суду Луганської області від 27.11.2023 року солідарно стягнуто заборгованість з ФГ «Стельмахівське» та ОСОБА_1 за тілом кредиту в розмірі 500000 грн, процентами 768995,35 грн та заборгованість за сплаченою гарантією у розмірі 500000 грн.

Зазначає, що 15.02.2023 року державним виконавцем Сватівського ВДВС у Сватівському районі Луганської області СМУМЮ було відкрито виконавче провадження №74169431 з виконання наказу Господарського суду Луганської області №913/325/23 від 20.12.2023

Вважає, що відчуження майна, яке наразі оспорюється у даній справі, було з метою суттєво зменшити обсяг майна на яке потенційно могло бути звернуто стягнення з метою погашення заборгованості за кредитними договорами ФГ «Стельмахівське» та ОСОБА_1 .

Зауважує, що оскільки ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином вже не виконує, відсутні підстави вважати, що відповідачем будуть припинені недобросовісні дії щодо виконання обов`язків перед банком.

При цьому на обґрунтування доводів про співмірний характер забезпечувального заходу - арешту апелянт покликається на правові висновки, які були висловлені у постанові ВП ВС від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Лисенко А.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що позивачем у заяві про забезпечення позову не доведено жодними належними та допустимими доказами факт ризику відчуження об`єктів спірної нерухомості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказаним вимогам оскаржене судове рішення не відповідає.

Відмовляючи у забезпеченні позову з мотивів недоведеності підстав, суд першої інстанції також вказав наступне.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

До заяви про забезпечення позову заявником не додано жодних доказів на підтвердження обґрунтованості припущень стосовно того, що невжиття зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення.

Колегія суддів не повністю погоджується з такими висновками суду.

Відповідно до ч. 1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього кодексу заходів забезпечення позову.

За ч. 1 ст.153ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до подання позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених або оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно доп.1ч.1ст.150ЦПК Українипозов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 676144163101), укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Харченко Ларисою Анатоліївною та зареєстрований у реєстрі за номером 52, та договір купівлі-продажу нежитлового приміщення 4-го поверху № ІІ в літ. «А-9», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1499687563101), укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Харченко Ларисою Анатоліївною та зареєстрований у реєстрі за номером 54 (т. 1 а.с. 1-23).

На обґрунтування підстав позову банк покликається на те, що ОСОБА_1 є поручителем на підставі договорів №№ 3425027-ДП-1/1 від 21.10.2020, 34250278-ДП-2 від 12.03.2021, 34250278-ДП-3/1 від 30.04.2021, 34250278-ДП-4/1 від 14.12.2021 за виконання зобов`язанням ФГ «Стельмахівське», які випливають з кредитних договорів №№ 34250278-КД-1 від 21.10.2020, 34250278-КД-2 від 21.10.2020, 34250278-КД-3 від 30.04.2021, 34250278-КД-4 від 14.12.2021, за якими ФГ «Стельмахівське», власником якого є відповідач ОСОБА_1 ,, - є боржником на загальну суму 14 892 161, 40 грн.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 27.11.2023 у справі № 913/325/23 задоволено позовну заяву банку про стягнення заборгованості за кредитним договором № 34250278-КД-2 солідарно з ФГ «Стельмахівське» та ОСОБА_1 га користь АТ КБ №Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 500000 грн., за процентами 76995,83 грн., та заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 500000 грн.

На підтвердження вказаних підстав позову Банк надав до суду першої інстанції відповідні кредитні догори, договори поруки та виписку з рахунку позичальника.

У цивільному судочинстві діє принцип пропорційності, ст. 11 ЦПК України, який передбачає наступне.

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 11, 12, 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у випадку, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Якщо позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Має також досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Всупереч вказаних норм цивільного процесуального права та правового висновку касаційного суду, суд першої інстанції не надав належної оцінки наведеним на обґрунтування заяви аргументів про те, що у разі подальшого відчуження нерухомого майна, стосовно якого були вчинені договори, які є предметом спору у даній справі, - захист порушеного права для позивача в межах даної справи буде неможливий, оскільки внаслідок цього змінюється суб`єктний склад відповідачів, а також предмет та підстави позову, а тому виникає реальна загроза невиконання завдання цивільного судочинства, визначеного у ст. 2 ЦПК України та порушується справедливий баланс між публічними інтересам правосуддя та приватним інтересам сторін.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що при розгляді заяви про застосування заходів забезпечення позову судом застосовується нижчий стандарт доказування: достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому відповідачі не спростували зазначені у заяві про забезпечення позову підстави для накладення арешту на вказані предмети спірних договорів.

Наведені обставини та правове обґрунтування свідчить про доведеність доводів апеляційної скарги та заяви про забезпечення позову, які аргументами, як були вказані у відзиві на апеляційну скаргу не спростовані. У даному випадку між сторонами дійсно виник спір про визнання недійсними договорів недійсними щодо майна, яке належить боржнику за вказаними договорами. Для забезпечення інетерсів правосуддя запропоновані позиваем заходи забезпечення позову передбачені законом, відповідають легітимній меті та є пропорційними.

Оскільки доводи скарги, які спростовуються висновки суду, знайшли своє підтвердження у матеріалах справи, заяву про забезпечення позову слід задовольнити.

Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми процесуального права, що призвело до неправильног8о вирішення заяви, то відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду першої інстанції та постановляє нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 259, ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 липня 2024 року скасувати.

Заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про забезпечення позову задовольнити.

Забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 676144163101) та на нежитлове приміщення 4-го поверху № ІІ в літ. «А-9», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1499687563101).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складений 13 грудня 2024 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегія Ю.М. Мальований.

О.Ю. Тичкова.