Постанова

від 17.07.2024 по справі 125/196/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 125/196/24

Провадження № 22-ц/801/1329/2024

Категорія: 77

Головуючий у суді 1-ї інстанції Салдан Ю. О.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 рокуСправа № 125/196/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя доповідач),

суддів Медвецького С. К., Рибчинського В. П.,

за участю секретаря судового засідання Литвина С. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 125/196/24 за позовом ОСОБА_1 до Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділ освіти, сім`ї, молоді, культури, спорту та туризму Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області, про визнання протиправним та скасування розпорядження про притягнення до дисциплінарної відповідальності (звільнення) з роботи, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Барського районного суду Вінницької області від 4.04.2024, ухвалене у складі судді Салдан Ю. О. в приміщенні суду в м. Бар, повний текст рішення складено 12.04.2024, - .

в с т а н о в и в :

29.01.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом (вх № 743) до Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділ освіти, сім`ї, молоді, культури, спорту та туризму Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області, про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди, в якому просила : визнати протиправним та скасувати розпорядження Копайгородського селищного голови Людмили Кушнір, № 5 від 22.01.2024 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності (звільнення) директора Копайгородського закладу дошкільної освіти «Берізка» ОСОБА_1 ; поновити її на займаній посаді; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у сумі 70000 грн та судові витрати на правничу допомогу у сумі 15000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 1.11.2016 позивач працювала на посаді директора Копайгородського закладу дошкільної освіти «Берізка» Жмеринського району Вінницької області.

Розпорядженням Копайгородського селищного голови Жмеринського району Вінницької області Людмили Кушнір від 22.01.2024 № 5 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності (звільнено), за одноразове грубе порушення трудових обов`язків. Підставою для цього, була доповідна записка начальника відділу освіти Копайгородської селищної ради Р. Якимлюк.

Оспорюване розпорядження позивач вважає протиправним, оскільки в ньому відповідачем не було дотримано процедури притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності : не вказано дати вчинення дисциплінарного проступку, не конкретизовано суть проступку, лише вказано про неналежне оформлення трудового договору ОСОБА_3 ; не зазначено, чим передбачено обов`язок оформлення трудового договору, в чому полягає неналежність його оформлення та порушення норм діючого законодавства.

За час роботи позивача на посаді не було розроблено посадову інструкцію директора ЗДО «Берізка», вона була допущена до роботи без ознайомлення із посадовою інструкцією, що вставнолено у рішенні Барського районного суду від 7.11.2023 у справі № 125/1821/23. Посадова інструкція не була затверджена у встановленому порядку.

Крім того, власником ДЗО «Берізка», згідно з Статутом, є Копайгородська селищна рада, яка не уповноважувала відповідача подавати до податкової служби повідомлення про прийняття працівника на роботу.

Відповідно до повноважень, вказаних у статуті ДЗО «Берізка», позивач мала право приймати на роботу працівників, тому вона лише видала відповідний наказ про прийняття на роботу ОСОБА_3 , після чого направила його у централізовану бухгалтерію відділу освіти Копайгородської селищної ради. Працівники бухгалтерії відділу освіти Копайгородської селищної ради повинні були подати до податкової служби повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_3 ..

Відповідач не ознайомив її з оспорюваним розпорядженням про звільнення, відповідних пояснень не відібрав, що є порушенням статті 149 КЗпП України.

Також відповідачем порушення положення частини першої статті 148 КЗпП України, а саме строки притягнення до дисциплінарної відповідальності, зокрема, розпорядження про звільнення позивача датовано 22.01.2024, тоді як нею видано наказ про прийняття на роботу ОСОБА_3 1.09.2023 і в цей час направлено до відділу освіти селищної ради. У доповідній записці начальника відділу освіти, яка стала підставою звільнення, вказано, що 27.11.2023 стало відомо про вчинення порушення позивачем.

Внаслідок незаконних дій відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яку вона оцінює у 70 тисяч грн, так незаконне звільнення з роботи призвело позивача до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 4.04.2024 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючисьіз рішеннямсуду першоїінстанції, ОСОБА_2 ,який дієв інтересах ОСОБА_1 ,подано апеляційну скаргу (вх. № 4676 від 9.05.2024), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не з`ясував, з яких підстав проведено звільнення позивача саме згідно з оскаржуваним розпорядженням і не перевірив зазначене розпорядження на відповідність законові, натомість визнав звільнення позивача законним виходячи з обставин, з якими відповідач не пов`язував звільнення, чим не врахував роз`яснення пункту 18 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 6.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» та правовий висновок ВС у складі КЦС у справі № 317/183/19 від 3.05.2022.

У справі відсутні докази того, що позивач вчинила дисциплінарне правопорушення, за яке була звільнена згідно оскаржуваного розпорядження.

Визначене в оскаржуваному розпорядженні використання примусової праці, тобто відсутність виплати заробітної плати, не може бути одноразовим грубим порушенням трудової дисципліни, адже є триваючим діянням (вересень, жовтень 2023), а не одноразовим.

Суд першої інстанції ототожнив неналежне укладення трудового договору та неповідомлення ГУ ДПС у Вінницькій області, що є різними діями.

Судом не встановлено дату вчинення позивачем одноразового грубого порушення трудової дисципліни, вказана в оскаржуваному розпорядженні відповідача підстава звільнення ґрунтується на припущеннях, різниться зі змістом доповідної записки, судом оцінювались фактично підстави звільнення зазначені в доповідній записці, а не в оскаржуваному розпорядженні.

Суд дійшов помилкових висновків про дотримання відповідачем строків накладення дисциплінарного стягнення, адже ним не вставнолено дати вчинення одноразового грубого порушення трудової дисципліни, за яке позивач була звільнена з роботи і дати його виявлення;

Судом не перевірено повноваження особи, яка видала оскаржуване розпорядження, не враховано обставини, встановлені в рішенні Барського районного суду Вінницької області від 7.11.2023 по справі № 125/1821/23, яким визнано протиправним та скасовано наказ начальника Відділу освіти про оголошення догани позивачу.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що власник або уповноважений ним орган перед застосуванням дисциплінарного стягнення зажадав від позивача письмові пояснення порушень трудової дисципліни, за яке позивача фактично звільнено, адже Копайгородський селищний голова цих пояснень не зажадав, а за змістом акту без номера і дати, на який посилається відповідач, його зажадала начальник відділу освіти ОСОБА_4 , яка не мала таких повноважень.

До апеляційної скарги представником позивача додано наступні докази /а. с. 155-182/ :

1. доказів, які датовані до 4.04.2024 : копія рішення ВОАС від 7.03.2024 по справі № 120/17137/23 /а. с. 155-162/; копія розпорядження Копайгородської селищної ради від 1.02.2021 № 6 «Про прийняття на роботу начальника відділу освіти, сім`ї, молоді, культури, спорту та туризму Копайгородської селищної ради Якимлюк Р. М. /а. с. 170/; копія посадової інструкції від 1.03.2021 № 6 начальника відділу освіти, сім`ї, молоді, культури, спорту та туризму Копайгородської селищної ради, затвердженої Копайгородським селищним головою /а. с. 170 зворот 171/; копія положення про відділ освіти, сім`ї, молоді, культури, спорту та туризму Копайгородської селищної ради /а. с. 172-176/;

2. докази, які є у справі : копія розпорядженні № 5 від 22.01.2024 Копайгородської селищної ради /а. с. 165/; копія постанови Барського районного суду Вінницької області від 27.11.2023 по справі № 125/2049/23 /а. с. 166-167/;

3. докази, які датовані після ухвалення рішення (4.04.2024) : копія адвокатського запиту від 24.04.2024 адресованого голові Копайгородської селищної ради /а. с. 162 зворот - 163/; копію відповіді на адвокатський запит голови Копайгородської селищної ради /а. с. 163 зворот 164/; копія адвокатського запиту від 24.04.2024 адресованого начальнику Відділу освіти, сім`ї, молоді, культури, спорту та туризму Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області /а. с. 167 зворот - 168/; копію відповіді на адвокатський запит начальника Відділу освіти, сім`ї, молоді, культури, спорту та туризму Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області /а. с. 168 зворот 169/; копія адвокатського запиту від 24.04.2024 адресованого В. о. Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Базяка В. О. /а. с. 176/; копію відповіді на адвокатський запит Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 29.04.2024 /а. с. 177/.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.11.2020 у справі № 752/1839/19 та від 11.11.2020 у справі № 760/16979/15-ц вказано, що: «відповідно до частин першої та третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За змістом статті 367 ЦПК України,суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.11.2023у праві № 757/19682/18-ц зроблено правовий висновок про те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції,взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів.

Щодо доказів, доданих до апеляційної скарги, які датовані до 4.04.2024 апеляційний суд відмовляє в їх прийняті, оскільки позивачем не надано суду доказів поважності причин не подання їх до місцевого суду зважаючи на те, що вона користувалася послугами представника.

Щодо доказів,доданих доапеляційної скарги,які датованіпісля ухваленнярішення (4.04.2024)апеляційний судвідмовляє вїх прийнятіз тихпідстав,що відсутністьіснування доказівна моментприйняття рішеннясуду першоїінстанції,взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів.

3.06.2024 до Вінницького апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив (вх. № 5600) Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області, в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 та представник третьої особи ОСОБА_4 заперечили проти апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України з таких підстав.

У справі встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 наказом по Відділу освіти Барської районної державної адміністрації № 264-к/тр від 31.10.2016 переведена на посаду завідувача Копайгородського дошкільного навчального закладу з посади виховательки з 1.11.2016

/а. с. 13-14 зворот/.

Відповідно до наказу Барської райдержадміністрації Вінницької області № 276-к керівником Копайгородського ЗДО «Берізка» є директор ОСОБА_1 , яка призначена на посаду з 28.11.2016

/а. с. 23/.

На аркуші справи 87-95 знаходиться Статут Копайгородського ЗДО «Берізка» Копайгородської селищної ради, затверджений рішенням 4 позачергової сесії 8 скликання Копайгородської селищної ради від 11.03.2021.

Обставини щодо прийняття на роботу ОСОБА_3 ..

12.07.2023 ОСОБА_3 подала заяву директору Копайгородського ЗДО «Берізка», згідно якої просила прийняти її на посаду вихователя у Копайгородську ЗДО «Берізка».

/а. с. 23, 81/.

31.08.2023 відповідно до витягу з наказу № 106-к Про призначення працівника, ОСОБА_3 призначено на посаду вихователя Копайгородського ЗДО «Берізка» з 1.09.2023 з навантаженням 0,21 % ставки та додаткову сумісну посаду музкерівника з навантаженням 0,5 % ставки.

/а. с. 23, 40, 80/.

На аркушах справи 99-103 знаходяться табеля робочого часу Копайгородського ЗДО «Берізка» з вересня 2023 по січень 2024, який підписаний директором ОСОБА_1 .. ОСОБА_3 1.09.2023 була допущена до роботи.

Відповідно до довідки начальника Відділу освіти, сім`ї, молоді, культури, спорту та туризму Копайгородської селищної ради Вінницької області від 4.09.2023, в Копайгородському ЗДО немає вільних 0,21 ставки вихователя. Витяг з наказу № 106-к від 31.08.2023 вважати недійсним.

/а. с. 109/.

Згідно із службовою запискою начальника відділу освіти ОСОБА_6 від 4.09.2023 доведено до бухгалтерії вказівку не проводити нарахування заробітної плати ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю підстав для нарахування.

/а. с. 104/.

4.09.2023 начальником Відділу освіти, сім`ї, молоді, культури, спорту та туризму Копайгородської селищної ради Вінницької області Р. Якимлюк винесено наказ № 41, яким наказано директору Копайгородського ЗДО «Берізка» ОСОБА_1 скасувати наказ № 106-К від 31.08.2023 по Копайгородському ЗДО «Берізка» «Про призначення на посаду ОСОБА_3 » /а. с. 96/. Відповідно до копії акта складеного в присутності ОСОБА_7 начальника відділу освіти, Наманюк Н. головного спеціаліста відділу освіти, Сухар І. юрисконсульта Копайгородської селищної ради, ОСОБА_1 директор ЗДО «Берізка» відмовилася підписувати наказ № 41 від 4.09.2023 «Про скасування наказу про призначення на посаду ОСОБА_3 ».

/а. с. 97/.

На аркуші справи 83-85 знаходиться копія посадової інструкції директора закладу дошкільної освіти, затверджена начальником Відділом освіти Копайгородської селищної ради 20.09.2023 № 1. Відповідно до копії акта від 22.09.2023 складеного в присутності ОСОБА_7 начальника відділу освіти, Наманюк Н. головного спеціаліста відділу освіти, Сухар І. юрисконсульта Копайгородської селищної ради, ОСОБА_1 директор ЗДО «Берізка» відмовилася отримувати і підписувати «Посадові інструкції директора закладу дошкільної освіти».

/а. с. 86/.

22.09.2023 Вінницька обласна організація профспілки працівників освіти і науки України звернулася до голови профкому Копайгородського ЗДО «Берізка» і Відділу освіти, сім`ї, молоді, культури, спорту та туризму Копайгородської селищної ради з письмовим зверненням щодо порушень ОСОБА_1 порядку прийняття на роботу ОСОБА_3

/а. с. 105-106/.

Відповідно до довідки начальника Відділу освіти, сім`ї, молоді, культури, спорту та туризму Копайгородської селищної ради Вінницької області від 6.10.2023 № 60, табеля обліку робочого часу працівників Копайгородського ЗДО «Берізка» веде директор ЗДО «Берізка» ОСОБА_1 на підставі яких бухгалтерією відділу освіти Копайгородської селищної ради здійснюється нарахування заробітної плати працівникам закладу /а. с. 98/.

На аркуші справи 22-25 знаходиться копія акта від 6.10.2023 № ЦЗ/ВН/25682/094 Центрально-Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони праці Копайгородський заклад дошкільної освіти «Берізка» Копайгородської селищної ради. В акті зазначено, під час фактичного прийняття на роботу ОСОБА_3 директор Копайгородського ЗДО «Берізка» ОСОБА_1 не було здійснено повідомлення ДПС про прийняття працівника на роботу, що є порушенням частини третьої статті 24 КЗпП України.

На аркуші справи 26 знаходиться припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 6.10.2023 № ЦЗ/ВН/25682/094/П директору Копайгородського ЗДО «Берізка» Копайгородської селищної ради Грудачевій І. М., яким зобов`язано директора Копайгородського ЗДО «Берізка» Грудачеву І. М. здійснити повідомлення ДПС про прийняття ОСОБА_3 на роботу у строк до 20.10.2023.

10.11.2023 директором Копайгородського ЗДО «Берізка» Грудачовою І. повідомлено начальнику Центрально-Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці, що відповідно до Статуту Копайгородського ЗДО «Берізка» повідомлення про прийняття на роботу працівника та нарахування і виплата заробітної плати здійснює засновник (Копайгородська селищна рада) або уповноважений орган Відділ освіти, сім`ї, молоді, культури, спорту та туризму Копайгородської селищної ради. Повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_3 Відділом освіти, сім`ї, молоді, культури, спорту та туризму Копайгородської селищної ради не було надіслано до ДПС. /а. с. 28/.

Відомості про притягнення до відповідальності директора Копайгородського ЗДО «Берізка» Копайгородської селищної ради Грудачевої І. М..

1.09.2023 винесено наказ начальника Відділу освіти, сім`ї, молоді, культури, спорту та туризму Копайгородської селищної ради Вінницької області № 38 «Про оголошення догани ОСОБА_1 » у зв`язку з колективною та індивідуальними скаргами працівників Копайгородського ЗДО «Берізка», порушенням посадової інструкції, а саме : недотримання морально-психологічного клімату в колективі, не дотримання прав і соціального захисту працівників

/а. с. 30-34/.

6.10.2023 головним державним інспектором відділу з питань праці Управління інспекційного діяльності у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Іконніковим ОЛ. П. складено протокол про адміністративне правопорушення № ЦЗ/ВН/25682/094/П/ПТ щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 41 КУпАП України

/а. с. 27/.

Постановою Барського районного суду Вінницької області від 27.11.2023 у справі № 125/2049/23, яка набрала законної сили 8.12.2023, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 41 КУпАП. У постанові суду зазначено, що у ході проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у Копайгородському закладі дошкільної освіти «Берізка» Копайгородської селищної ради Вінницької області, здійсненого на підставі наказу Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № 78 ЦЗ-ЗК від 4.10.2023 та направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) № ЦЗ/1/7489-23 від 4.10.2023, встановлено, що під час фактичного прийняття на роботу ОСОБА_3 з 1.09.2023 (у судовому засіданні на підставі документів, що долучені до протоколу, та пояснень ОСОБА_1 , було встановлено, що у протоколі вказано "1.08.2023" помилково) (заява від 12.07.2023) про що свідчить наказ № 106-к від 31.08.2023, директором Копайгородського ЗДО «Берізка» ОСОБА_1 не було здійснено повідомлення до державної податкової служби про прийняття працівника на роботу, що є порушенням статті 24 КЗпП України

/а. с. 19-21/.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 7.11.2023 у справі № 125/1821/23 визнано незаконним та скасовано наказ начальника Відділу освіти, сім`ї, молоді, культури, спорту та туризму Копайгородської селищної ради Вінницької області № 38 від 1.09.2023 «Про оголошення догани ОСОБА_1 »

/а. с. 30-34/.

Згідно з доповідною запискою ОСОБА_6 , начальника Відділу освіти, сім`ї, молоді, культури, спорту та туризму Копайгородської селищної ради Вінницької області від 22.01.2024 № 1 селищному голові ОСОБА_8 доведено до відома, що ОСОБА_1 допустила порушення вимог законодавства про працю, яке було виявлено Управлінням Держпраці. Вказала, що про зазначене порушення стало відомо 27.11.2023, коли за порушення законодавства про працю постановою в справі про адмінправопорушення № 125/2049/23 ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті. 41 КУпАП. /а. с. 17, 77/.

На аркуші справи 79 знаходиться копія акта, складеного ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , про те, що 22.01.2024 начальник відділу освіти ОСОБА_4 в приміщенні, яке знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 зажадала від директора Копайгородського ЗДО «Берізка» ОСОБА_1 письмове пояснення щодо одноразового грубого порушення трудової дисципліни та посадових обов`язків, а саме п. 7.2 по факту, за яким її було притягнуто до адміністративної відповідальності постановою суду від 27.11.2023 у справі № 125/20249/23. ОСОБА_1 , відмовилась від дачі пояснень.

Відповідно до розпорядження Копайгородського селищного голови від 22.01.2024 № 5, «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності (звільнення) директора Копайгородського закладу дошкільної освіти «Берізка», ОСОБА_1 »

Начальником відділу освіти , сім`ї, молоді , культури, спорту та туризму Копайгородської селищної ради Вінницької області Якимлюк Р.М. від 22.01.2024 року подано доповідну записку щодо виявлених порушень трудового законодавства директором ЗДО « Берізка» ОСОБА_1 .

Зі змісту доповідної записки вбачається, що будучи посадовою особою директором ЗДО « Берізка», ОСОБА_1 без додержання норм діючого законодавства, без належного оформлення трудового договору, що передбачає подальшу оплату праці. Залучила до робіт у ЗДО « Берізка» громадянку України ОСОБА_3 .

Статтею 43 Конституції України унормовано, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, використання примусової праці забороняється, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

Таким чином, ОСОБА_1 посягнула на конституційні трудові права громадянки України ОСОБА_3 , використовуючи безоплатну, по суті, примусову працю, що є одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків керівником.

Наведене вбачається з постанови Барського районного суду Вінницької області від 27.11.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності та визнання винною ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 41 КУпАП, яке є обов`язковим до виконання ( ст. 129-1 Конституції України).

Крім того, дії ОСОБА_1 можуть завдати шкоду майновим правам Копайгородської об`єднаної територіальної громади

Керуючись п.10 ч.4 ст.42 та п. 20.ч.4 ст.42 Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні», ч.3 т. 31 ЗУ «Про дошкільну освіту», п. 8.2 Статуту Копайгородського ЗДО «Берізка» Копайгородської селищної ради, а також п.2 ч.1 ст. 147 КЗпП України,

1.Звільнити з посади директора Копайгородського ДЗО « Берізка» ОСОБА_1 22.01.2024 року, відповідно до п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України, у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків.

2. Доручити начальнику відділу освіти, сім`ї, молоді , культури, спорту та туризму Копайгородської селищної ради Вінницької області Якимлюк Р.М. видати наказ щодо утворення комісії з прийому-передачі документів, матеріальних цінностей, статутних документів, печаток та майна, яке належить ЗДО « Берізка».

3. Бухгалтеру провести з ОСОБА_1 розрахунки, відповідно до чинного законодавства.

4. Контроль за виконанням даного розпорядження селищний голова ОСОБА_11 залишила за собою.

/а. с. 16, 78/

Згідно з довідкою КНП «Копайгородський центр первинної медико-санітарної допомоги Копайгородської селищної ради» від 26.01.2024 ОСОБА_1 23.01.2024 знаходилася на амбулаторному прийомі і сімейного лікаря з приводу підвищеного артеріального тиску внаслідок стресу.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено позовні вимоги, а відповідачем при звільненні позивача було дотримано вимоги трудового законодавства, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог зроблено за неповного з`ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права з огляду на наступне.

Щодо вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження про притягнення до дисциплінарної відповідальності (звільнення) з роботи, поновлення на роботі.

Відмовляючи в задоволенні вимоги про скасування розпорядження про притягнення до дисциплінарної відповідальності (звільнення) з роботи, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 була звільнена за недотримання порядку оформлення трудового договору із ОСОБА_3 , що стало підставою притягнення її, як керівника закладу, до адміністративної відповідальності.

Суд також зазначив, що матеріали справи не місятьдоказів зприводу того,що подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів Державної податкової служби згідно з внутрішніми документами закладу дошкільної освіти чи його засновника було покладено на бухгалтерію відділу освіти, про наявність таких документів позивач у суді тверджень не висунула, у її пояснювальних записках, які були додані до позовної заяви, також відсутні посилання на такі документи. Водночас, у будь-якому разі, контроль за поданням такого повідомлення покладається на директора закладу, оскільки саме на директора згідно з приписами частини 4 статті 24 КЗпП покладається обов`язок не допускати працівника до роботи без такого повідомлення.

Колегія судів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 41 КЗпП, крім підстав, передбаченихстаттею 40цього Кодексу,трудовийдоговірз ініціативироботодавцяможебути розірванийтакожувипадках: одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку ним заподіяно чи могло бути заподіяно шкоду, істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення (постанова Верховного Суду від 15.04.2019 у справі № 461/605/18).

Під порушенням трудових обов`язків розуміється невиконання чи неналежне їх виконання. До трудових обов`язків віднесені обов`язки працівника, визначені трудовим договором (контрактом), посадовою інструкцією, іншими локальним нормативним актом та законодавством про працю.

Рішення про звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першоїстатті 41 КЗпП Україниможе бути прийняте роботодавцем за наявності сукупності таких умов: 1) суб`єктом дисциплінарної відповідальності може бути певна категорія працівників; 2) для застосування цієї норми закону потрібно встановити факт порушення працівником своїх трудових обов`язків; 3) порушення повинно бути одноразовим та грубим; 4) рішення про звільнення працівника може прийняти лише уповноважена на те особа (постанова Верховного Суду від 16.12.2022 у справі № 461/605/18).

Дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці (частина перша статті 148 КЗпП України).

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку.

Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із вважливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

При розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові (пункт 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Суд не має права змінювати формулювання причин звільнення з тих підстав, з якими роботодавець не пов`язував обставини звільнення (постанова ВС від 22.05.2024 у справі № 161/8853/23).

У випадку зазначення працівником та роботодавцем різних обставин звільнення, суд не може приймати рішення про зміну формулювання причин звільнення. Належним способом захисту прав позивача у такому випадку є визнання наказу про звільнення незаконним (постанова ВС від 6.12.2023 у справі №757/35715/19).

Визначення підстав звільнення є прерогативою власника або уповноваженого ним органу.

Зі змісту спірного розпорядження Копайгородського селищного голови від 22.01.2024 № 5 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності (звільнення) директора Копайгородського закладу дошкільної освіти «Берізка», ОСОБА_1 » вбачається, що її було звільнено з посади директора Копайгородського закладу дошкільної освіти «Берізка» у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків. Підставою звільнення зазначено те, що ОСОБА_1 посягнула на конституційні трудові права громадянки України ОСОБА_3 , використовуючи безоплатну, по суті, примусову працю, що є одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків керівником.

Посилання у розпорядженні на обставини неналежного оформлення трудового договору з ОСОБА_3 та постанову Барського районного суду Вінницької області від 27.11.2023 року вказувалося за змістом розпорядження, як передумова для визначення підстави для звільнення. Однак, саме посягання ОСОБА_1 на конституційні права громадянки ОСОБА_3 та використання її безоплатної праці, що по суті було розцінене відповідачем, як примусова праця, було визначено власником, як одноразове грубе порушення трудових обов`язків та являлося підставою звільнення.

Отже, при вирішенні спору, суду першої інстанції необхідно було з`ясувати дійсну підставу звільнення позивачки та встановити наявність її вини саме у тих діях, які були визначені власником, як підстава звільнення.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється. Кожен має право на належні. Безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статей 21, 22, 24 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Звільняючи позивачку з роботи за те, що вона посягнула на конституційні права ОСОБА_3 та використовувала її безоплатну працю, що по суті була примусовою працею, власник не пересвідчився чи входять до посадових прав та обов`язків директора ЗДО «Берізка» повноваження нараховувати та виплачувати працівникам закладу заробітну плату.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, призначаючи на посаду ОСОБА_3 директор ЗДО ОСОБА_1 наказала бухгалтерії здійснювати нарахування заробітної плати ОСОБА_3 по 10 розряду; директор вела табель обліку робочого часу даного працівника, на підставі яких саме бухгалтерією відділу освіти Копайгородської селищної ради мало здійснюватися нарахування заробітної плати, однак через подання начальником відділу освіти 04.09.2023 року службової записки бухгалтерією відділу освіти Копайгородської селищної ради нарахування заробітної плати ОСОБА_3 проведено не було. / а.с. 80, 98-103, 104/

Також з пояснень представника позивача в суді апеляційної інстанції вбачається, що на час винесення спірного розпорядження про звільнення позивачки з посади, на розгляді у Вінницькому окружному адміністративному суді перебувала справа № 120/17137/23 за позовом Відділу освіти, сім`ї, молоді, культури, спорту та туризму Копайгородської селищної ради до Центрально-Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування припису від 24.10.2023 № ЦЗ/ВН/26852/094П, яким зобов`язано Відділу освіти, сім`ї, молоді, культури, спорту та туризму Копайгородської селищної ради усунути порушення щодо виплати заробітної плати ОСОБА_3 ..

Про наявність спору між Відділом освіти, сім`ї, молоді, культури, спорту та туризму Копайгородської селищної ради до Центрально-Західним міжрегіонального управління державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування припису від 24.10.2023 № ЦЗ/ВН/26852/094П по справі № 120/17137/23 третя особа (яка є стороною у справі № 120/17137/23) суду не повідомила.

За наслідками розгляду даної справи, Вінницький окружний адміністративний суд у рішенні від 07.03.2024 року дійшов висновку, що заробітна плата ОСОБА_3 за відпрацьовані нею дні вересня та жовтня 2023 року була безпідставно не виплачена саме відділом освіти, а не директором ЗДО.

Отже, відповідачем не надано відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України доказів на підтвердження того, що невиплата заробітної плати ОСОБА_3 здійснено внаслідок винних дій позивача. Не існувало таких доказів і на час постановлення спірного розпорядження.

Відсутні у справі докази і того, що праця ОСОБА_3 використовувалася на небезпечних для її здоров`я роботах.

Не доведено відповідачем також і того факту, що ОСОБА_3 виконувала роботу примусово, оскільки відповідно до власноруч написаної заяви від 12.07.2023 року сама просила прийняти її на посаду вихователя у ЗДО «Берізка». /а.с.81/

Таким чином, позивач, як директор Копайгородського ДЗО «Берізка», відповідно до її посадових обов`язків, не здійснює нарахування та виплату заробітної плати працівнику ОСОБА_3 та не використовувала примусову працю даного працівника, а тому її звільнення відповідачем з підстав посягання на конституційні трудові права громадянки України ОСОБА_3 , використання безоплатно, по суті, її примусову працю, що є одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків керівником, є незаконним.

Крім цього, як встановлено у справі, у провину позивача ставилась та обставина, що працівнику ОСОБА_3 не була виплачена заробітна плата упродовж декількох місяців, а тому зазначене порушення не може вважатися одноразовим, оскільки було довготривалим та не мало разового характеру.

Також в оскаржуваному розпорядженні не зазначено коли мало місце і в чому конкретно полягає порушення трудових обов`язків директором Копайгородського ЗДО «Берізка» ОСОБА_1 ..

Посилання відповідача в розпорядженні на те, що дії ОСОБА_1 можуть завдати шкоду майновим правам Копайгородської об`єднаної територіальної громади також не можуть бути підставою для її звільнення на підставі частини першої статті 41 КЗпП України, оскільки працівником на час винесення оспорюваного розпорядження має бути вчинене одноразове грубе порушенням трудових обов`язків, а не наявність припущення роботодавця про те, що працівником може бути завдана шкода майновим правам роботодавцю.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на зазначене, оскаржуване розпорядження відповідача № 5 від 22.01.2024 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності (звільнення) директора Копайгородського закладу дошкільної освіти «Берізка» ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивач звільнена відповідачем всупереч вимог трудового законодавства, що є незаконним.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що зі змісту оскаржуваного розпорядження ОСОБА_1 була звільнена саме за недотримання порядку оформлення трудового договору із ОСОБА_3 , що стало підставою для притягнення її, як директора Копайгородського ДЗО «Берізка», до адміністративної відповідальності, адже зазначена обставина не зазначена в оскаржуваному розпорядженні як підстава звільнення позивача. Крім цього, вказуючи про недотримання позивачкою порядку оформлення трудового договору із ОСОБА_3 , суд першої інстанції не зазначив у чому полягало дане порушення, враховуючи, що закон визначає таким порядком - оформлення укладеного трудового договору наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу (ч. 4 ст. 24 КЗпП України). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 була призначена на посаду за наказом № 106-к від 31.08.2023 року директора ЗДО « Берізка». / а.с. 96/

В суді апеляційної інстанції представник відповідача зазначив, що одноразове грубе порушення позивачем полягало саме в тому, що вона допустила до роботи працівника ОСОБА_3 без повідомлення ДПС України про прийняття працівника на роботу, що є порушенням частини четвертої статті 24 КЗпП України. Ці обставини підтвердженні постановою Барського районного суду Вінницької області від 27.11.2023 у справі № 125/2049/23, на яку є посилання в оскаржуваному розпорядженні.

Колегія суддів такі твердження представника відповідача відхиляє, оскільки в оспорюваному розпорядженні дана обставина не зазначена, як підстава звільнення директора Копайгородського ДЗО «Берізка» ОСОБА_1 ..

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина шоста статті 82 ЦПК України).

Аналіз постанови Барського районного суду Вінницької області від 27.11.2023 у справі № 125/2049/23 свідчить про те, що директора Копайгородського ЗДО «Берізка» ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що нею під час фактичного прийняття на роботу ОСОБА_3 з 1.09.2023 не було здійснено повідомлення до державної податкової служби про прийняття працівника на роботу, а не за те, що вона допустила до роботи працівника ОСОБА_3 без повідомлення ДПС України про прийняття працівника на роботу, що є порушенням частини третьої статті 23 КЗпП України.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву /а. с. 65/ на те, що ОСОБА_3 було призначено позивачем на посаду вихователя без відповідної фахової освіти та підтвердженої професійної кваліфікації вихователя, що свідчить про прийняття позивачем на роботу ОСОБА_3 без дотримання норм діючого законодавства, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначена обставина не зазначена в оскаржуваному розпорядженні як підстава звільнення позивача.

З аналогічних підстав необгрунтваними є також твердження відповідача /а. с. 66/ про те, що позивач заздалегідь розуміючи відсутність бюджетного фінансування прийняла ОСОБА_3 на посаду вихователя поза межами штатного розпису та на посаду музичного керівника за сумісництвом, вийшовши за межі вимог заяви ОСОБА_3 від 12.07.2023, протиправно змінивши в бік зменшення умови оплати праці трьох інших вихователів Копайгородського ЗДО «Берізка» у 2023-2024 начальному році, без зазначення причин, шляхом зняття з них по 0,07 ставки вихователя та передачі цих годин (0,21 ставки) ОСОБА_3 .

З огляду на зазначене, Вінницький апеляційний суд вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи про протиправність та незаконність оспорюваного розпорядження Копайгородського селищного голови від 22.01.2024 № 5 про притягнення до дисциплінарної відповідальності (звільнення) директора Копайгородського ЗДО «Берізка», ОСОБА_1 є такими, що заслуговують на увагу.

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України"Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина перша статті 235 КЗпП України).

У судовому засіданні представник третьої особи пояснила, а позивач погодилася з її поясненнями щодо того, що за 22.01.2024 року позивачці була виплачена заробітна плата.

Зважаючи на те, що Вінницький апеляційний суд дійшов висновку про доведеність позивачем вимоги про визнання протиправнимта скасуватирозпорядження Копайгородськогоселищного головиЛюдмили Кушнір№ 5від 22.01.2024«Про притягненнядо дисциплінарноївідповідальності (звільнення)директора КопайгородськогоЗДО «Берізка» ОСОБА_1 ,задоволенню підлягаєтакож похіднавимога пропоновлення позивачана посадідиректора Копайгородського закладу дошкільної освіти «Берізка» з 23.01.2024.

Колегія суддів також погоджується з доводами апелянта про те, що роботодавцем не був виконаний обов`язок перед застосуванням до працівника дисциплінарного стягнення у формі звільнення, зажадати від нього письмових пояснень порушень трудової дисципліни, оскільки хоча і селищний голова ОСОБА_9 підписала Акт від 22.01.2024 року, відповідно до якого вона також, як власник зажадала від директора ЗДО «Берізка» ОСОБА_1 письмових пояснень щодо одноразового грубого порушення трудової дисципліни та посадових обов`язків, однак дані пояснення відбиралися щодо порушення ОСОБА_1 п. 7.2, по факту, за яким її було притягнуто до адміністративної відповідальності постановою суду від 27.11.2023 року, а не щодо обставин, які слугували підставою звільнення /а. с. 79/

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до статті 15ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Частиною другою статті 16ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.

За змістом частини першоїстатті 23ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Стаття 1КЗпП України передбачає, що на трудові відносини поширюються норми цього Закону.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону (стаття 237-1 КЗпП України) містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпПУкраїни є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до статті 237-1 КЗпПУкраїни за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності (пункт 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(із відповідними змінами)).

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цьогоКодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, тобто незаконного звільнення, що доведено преюдиційним судовим рішенням в адміністративній справі і згідно з частиною четвертою статті 82ЦПК України не підлягає доведенню, відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпПУкраїни здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 25.04.2012 у справі № 6-23цс12.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли неправомірні дії завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру(див. постанова Верховного Суду від 27.03.2019 у справі 703/3912/16-ц).

У постанові ВП ВС від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц зазначено, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується (пункт 4постанови Пленуму Верховного Суду України у від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

В позовній заяві позивач зазначала, що незаконне звільнення її з роботи призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, переживання емоційного стресу, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, страху /а. с. 9/.

Суд апеляційної інстанції вважає, що виходячи із засад розумності та справедливості, позовні вимоги до відповідача про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково та стягненню підлягає моральна шкода в розмірі 5000 грн, що є відповідною і достатньою грошовою компенсацією за завдану позивачу моральну шкоду.

Щодо витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша, друга статті 141 ЦПК України).

Здійснюючи новий розподіл судових витрат апеляційний суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду з позовом у 2024 році заявлено дві вимоги :

- одну немайнового характеру (про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення з роботи та поновлення на роботі) ставка судового збору становить 1211,20 грн (позивач звільнена від сплати судового збору па підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»);

- та одну вимогу майнова характеру (про стягнення моральної шкоди) ставка судового збору становить 1211,20 грн (проте при поданні позовної заяви за дану вимогу судовий збір позивачем не сплачено).

Ураховуючи те, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення з роботи та поновлення на роботі апеляційним судом задоволена, тому з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в сумі 3028 грн, що складається з : 1211,20 (ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру), 1816,80 (ставка судового збору за подання апеляційної скарги).

Також з позивача слід стягнути на користь держави судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру в розмірі 1211,20 грн.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 216 грн 20 коп пропорційно до задоволеної частини вимоги майнового характеру (розрахунок 5000 х 100 : 70000 (ціна позову - вимога про стягнення моральної шкоди) = 7,14 %; 1211,20 х 7,14 % = 86,48 (за подання позовної заяви); 1816,80 х 7,14 % = 129,72 грн (за подання апеляційної скарги), всього 216,20 (129,72+86,48)).

Щодо витрат на правничу допомогу.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справинезалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15, провадження № 14-280цс18).

Розмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (постанова Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20)).

У частинах четвертій - шостійстатті 137 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Стосовно витрат на правничу допомогу позивача в суді першої інстанції.

В позові позивач зазначила, що сума судових витрат на правничу допомогу складає 15 тис грн (орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу) /а. с. 10/.

До позовної заяви позивачем додано наступні документи, які підвереджують витрати на правничу допомогу :

-розрахунок витрат на правничу допомогу адвоката гр. ОСОБА_1 від 25.01.2024, згідно якої загальна (орієнтовна) сума витрат на правничу допомогу адвоката становить 15000 грн, з яких 7000 грн гонорар адвоката за підготовку до справи до судового розгляду (консультації, підготовка документів для написання позову, написання позовної заяви, і т. п.), 8000 грн гонорар адвоката за участьу судовихзасіданнях посправі /а. с. 35/;

-копію квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 25.01.2024 /а. с. 36/;

-копію договору про надання правничої допомоги від 25.01.2024 /а. с. 37-38/;

-копію ордера серії № 1117538 від 4.04.2024 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Навольчук С. П. у Барському районному суду Вінницької області на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 25.01.2024 /а. с. 116/.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував щодо розміру витрат на правничу допомогу, яку просить стягнути позивач /а. с. 72-75/.

Суд апеляційної інстанції враховує, що позовні вимоги задоволено апеляційним судом частково (задоволено повністю вимогу немайнового характеру та частково вимоги майнового характеру (7,14 %)).

У розрахункувитрат направничу допомогуадвоката гр. ОСОБА_1 від 25.01.2024зазначено,що сумавитрат направничу допомогуадвоката становить15000грн,з яких7000грн гонорар адвоката за підготовку до справи до судового розгляду (консультації, підготовка документів для написання позову, написання позовної заяви, і т. п.), 8000 грн гонорар адвоката за участь у судових засіданнях по справі /а. с. 35/.

Разом з тим, зі справи вбачається, що позовна заява підписана ОСОБА_1 /а. с. 10/, а не захисником. Документи додані до позовної заяви завірені також позивачем /а. с. 11-29/, а не захисником.

Ураховуючи конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, Вінницький апеляційний суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмір 3000 грн, адже такий розмір витрат відповідає критерію розумної необхідності.

Стосовно витрат на правничу допомогу позивача в суді апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі представник позивача зазначив орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу в розмірі 38758,40 грн /а. с. 153/.

До апеляційної скарги представником позивача додано наступні документи, які підвереджують витрати на правничу допомогу :

-копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю /а. с. 178/;

-копію договору № 1 про надання правової допомоги від 22.04.2024 /а. с. 178-181/;

-копію ордера серії № 1128682 від 22.04.2024 /а. с. 181 зворот/.

-копію акта приймання-передачі наданих послуг від 9.05.2024 /а. с. 182/;

-копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 9.05.2024 /а. с. 182 зворот/.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу, зазначивши що він не відповідає критерію реальності, неминучості і доцільності /а. с. 220/.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (частина четверта статті 141 ЦПК України).

При визначенні розміру витрат на правову допомогу що підлягає компенсації, колегія суддів враховує, що у детальний опис робіт, виконаних адвокатом були включені послуги по підготовці адвокатських запитів та подання додаткових доказів, у прийнятті яких судом апеляційної інстанції було відмовлено. Крім того, умовами договору № 1 про надання правової допомоги від 22.04.2024 року не встановлено оплату послуг адвоката у формі гонорару у фіксованому розмірі. /а. с. 179 зворот/

Акт приймання-передачі наданих послуг від 09.05.2024 року не є додатковою угодою до договору, що змінює ціну договору та порядок розрахунку. /а. с. 182/

У свою чергу, у даному акті зазначена сума 19379,20 грн, тоді як в апеляційній скарзі адвокатом зазначено, що орієнтовний розрахунок складає 38758,40 грн.

Заява адвоката про намір подання доказів про понесені судові витрати протягом п`яти днів з дня прийняття судового рішення, колегією суддів відхиляється з огляду на те, що вимогами п. 8 ст. 141 ЦПК України не передбачено часткове подання таких доказів. Апелянтом не вказано причину не можливості подання усіх доказів на підтвердження зазначеної ним суми.

Колегія суддів ознайомившись із зазначеними вище документами, враховуючи більш детальне обґрунтування доводів позивача викладених в апеляційній скарзі, дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмір 5000 грн ураховуючи конкретні обставини справи, її складність, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції враховує також, що позовні вимоги задоволено апеляційним судом частково (задоволено повністю вимогу немайнового характеру та частково вимоги майнового характеру (7,14 %)). В задоволенні клопотання представника позивача про прийняття доказів доданих до апеляційної скарги судом відмовлено з підстав його необґрунтованості, заявлений в апеляційній скарзі розмір витрат на правничу допомогу значно перевищує орієнтовний розмір витрат зазначений в позовній заяві.

Отже, загалом розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 8000 грн, з них : 3000 грн витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції; 5000 грн витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Барськогорайонного судуВінницької областівід 4.04.2024 у даній справі скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділ освіти, сім`ї, молоді, культури, спорту та туризму Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області, про визнання протиправним та скасування розпорядження про притягнення до дисциплінарної відповідальності (звільнення) з роботи, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Копайгородського селищного голови Людмили Кушнір № 5 від 22.01.2024 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності (звільнення) директора Копайгородського закладу дошкільної освіти «Берізка» ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Копайгородського закладу дошкільної освіти «Берізка» з 23.01.2024.

Стягнути з Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області (код ЄДРПОУ 04326112) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області (код ЄДРПОУ 04326112) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу (в суді першої та апеляційної інстанції) в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.

Стягнути з Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області (код ЄДРПОУ 04326112) на користь держави судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Стягнути з Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області (код ЄДРПОУ 04326112) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 216 (двісті шістнадцять) гривень 20 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: С. К. Медвецький

В. П. Рибчинський

Повний текст постанови складено 22.07.2024.