Постанова

від 11.12.2024 по справі 125/196/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 125/196/24

провадження № 61-11069св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Копайгородська селищна рада Жмеринського району Вінницької області,

третя особа - Відділ освіти, сім`ї, молоді, культури, спорту та туризму Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області на постанову Вінницького апеляційного суду в складі колегії суддів: Голоти Л. О., Медвецького С. К., Рибчинського В. П. від 17 липня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області, третя особа - Відділ освіти, сім`ї, молоді, культури, спорту та туризму Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області, про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 01 листопада 2016 року, працювала на посаді директора Копайгородського закладу дошкільної освіти «Берізка» Жмеринського району Вінницької області. Розпорядженням Копайгородського селищного голови Жмеринського району Вінницької області Людмили Кушнір від 22 січня 2024 року № 5 позивачку було притягнуто до дисциплінарної відповідальності (звільнено), за одноразове грубе порушення трудових обов`язків. Підставою для цього була доповідна записка начальника відділу освіти Копайгородської селищної ради Р. Якимлюк.

Вважала зазначене розпорядження незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Зазначає, що в спірному розпорядженні не вказано дати вчинення дисциплінарного проступку, не конкретизовано суть проступку, лише вказано про неналежне оформлення трудового договору ОСОБА_2 . Не зазначено, чим передбачено обов`язок оформлення трудового договору, в чому полягає неналежність його оформлення та порушення норм діючого законодавства. За час роботи на посаді не було розроблено посадову інструкцію директора закладу дошкільної освіти «Берізка», позивачка була допущена до роботи без ознайомлення з посадовою інструкцією.

Крім того, власником закладу дошкільної освіти «Берізка», згідно із Статутом, є Копайгородська селищна рада, яка не уповноважувала відповідача подавати до податкової служби повідомлення про прийняття працівника на роботу. Відповідно до повноважень, вказаних у Статуті закладу дошкільної освіти «Берізка», позивачка мала право приймати на роботу працівників, тому вона лише видавала відповідний наказ про прийняття на роботу ОСОБА_2 , після чого направила його у централізовану бухгалтерію відділу освіти Копайгородської селищної ради. Вважає, що працівники бухгалтерії відділу освіти повинні були подати до податкової служби повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_2 .

Позивачка також зазначала, що відповідач не ознайомив її з оспорюваним розпорядженням про звільнення, відповідних пояснень не відібрав. Також порушено строки притягнення до дисциплінарної відповідальності, зокрема, розпорядження про звільнення позивачки датовано 22 січня 2004 року, тоді як нею видано наказ про прийняття на роботу ОСОБА_2 01 вересня 2023 року і в цей час направлено до відділу освіти селищної ради. У доповідній записці начальника відділу освіти, яка стала підставою звільнення, вказано, що 27 листопада 2023 року стало відомо про вчинення порушення позивачкою.

Позивачка указувала, що їй завдано моральної школи, яку вона оцінює в 70 000,00 грн.

На підставі викладеного позивачка просила визнати протиправним та скасувати розпорядження Копайгородського селищного голови Людмили Кушнір № 5 від 22 січня 2024 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності (звільнення) директора Копайгородського закладу дошкільної освіти «Берізка» ОСОБА_1 , та поновити на займаній посаді. Стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 70 000,00 грн та судові витрати на правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 04 квітня 2024 року в задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову про скасування розпорядження про притягнення до дисциплінарної відповідальності (звільнення) з роботи, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 була звільнена за недотримання порядку оформлення трудового договору із ОСОБА_2 , що стало підставою притягнення її, як керівника закладу, до адміністративної відповідальності.

Суд також зазначив, що матеріали справи не містять доказів з приводу того, що подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів Державної податкової служби згідно з внутрішніми документами закладу дошкільної освіти чи його засновника було покладено на бухгалтерію відділу освіти, про наявність таких документів позивачка в суді тверджень не висувала. Водночас, у будь-якому разі, контроль за поданням такого повідомлення покладається на директора закладу, оскільки саме на директора згідно з приписами частини четвертої статті 24 КЗпП України покладається обов`язок не допускати працівника до роботи без такого повідомлення.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Вінницького апеляційного суду від 17 липня 2024 року апеляційну скаргу Піпко А. М. , який діє в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Барського районного суду Вінницької області від 04 квітня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Копайгородського селищного голови Людмили Кушнір № 5 від 22 січня 2024 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності (звільнення) директора Копайгородського закладу дошкільної освіти «Берізка» ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Копайгородського закладу дошкільної освіти «Берізка» з 23 січня 2024 року. Стягнуто з Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачка, як директор Копайгородського закладу дошкільної освіти «Берізка» ОСОБА_1 , відповідно до її посадових обов`язків, не здійснює нарахування та виплату заробітної плати працівнику ОСОБА_2 та не використовувала примусову працю даного працівника, а тому її звільнення відповідачем з підстав посягання на конституційні трудові права ОСОБА_2 , використання безоплатно, по суті, її примусову працю, є одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків керівником, є незаконним.

Зважаючи на зазначене, оскаржуване розпорядження відповідача № 5 від 22 січня 2024 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності (звільнення) директора Копайгородського закладу дошкільної освіти «Берізка» ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивачка звільнена відповідачем всупереч вимог трудового законодавства, що є незаконним.

Зважаючи на те, що апеляційний суд дійшов про доведеність позивачкою вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження Копайгородського селищного голови Людмили Кушнір № 5 від 22 січня 2024 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності (звільнення) директора Копайгородського закладу дошкільної освіти «Берізка» ОСОБА_1 , вважав, що задоволенню підлягає також вимога про поновлення позивачки на посаді директора Копейгородського закладу дошкільної освіти «Берізка» з 23 січня 2024 року.

Також апеляційний суд вважав, що виходячи із засад розумності та справедливості, позовні вимоги до відповідача про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково та стягненню підлягає моральна шкода в розмірі 5 000,00 грн, що є відповідною і достатньою грошовою компенсацією за завдану позивачу моральну шкоду.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши, що позовні вимоги задоволені частково, заявлений а апеляційній скарзі розмір витрат на правничу допомогу значно перевищує орієнтовний розмір витрат зазначений в позовній заяві, дійшов висновку, що загалом розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 8 000,00 грн, з яких 3 000,00 грн витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції, 5 000,00 грн витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У серпні 2024 року Копайгородська селищна рада Жмеринського району Вінницької області звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Вінницького апеляційного суду від 17 липня 2024 року, у якій просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 357/11936/18, від 06 лютого 2018 року у справі № 465/8060/15-ц, від 12 січня 2022 року у справі № 592/6904/21, від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19, від 28 грудня 2022 року у справі № 460/2675/18, від 30 січня 2019 року в справі № 552/6381/17, від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 17 січня 2024 року у справі № 708/447/23, від 16 серпня 2021 року у справі № 273/1155/20, від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 710/18/20, від 15 квітня 2019 року у справі № 461/605/18 від 16 грудня 2022 року у справі № 461/605/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для поновлення позивачки на роботі, адже при зверненні до суду першої інстанції ОСОБА_1 не було залучено голову Копайгородської селищної ради Людмилу Кушнір, яка на думку відповідача є належним відповідачем у справі.

Також відповідач зазначає, що до кола трудових обов`язків позивачки, як керівника закладі дошкільної освіти, входив обов`язок не допускати до роботи працівника без повідомлення відповідного компетентного органу про прийняття працівника на роботу.

Позивачка була звільнена за порушення норм законодавства про працю щодо належного оформлення трудового договору, що є одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків, тобто дисциплінарним проступком, і одночасно адміністративним правопорушенням, за яке вона була притягнута до адміністративної відповідальності судом. Розпорядження про звільнення позивачки містить посилання на постанову Барського районного суду Вінницької області від 27 листопада 2023 року, що свідчить про те, що роботодавець під час прийняття рішення про звільнення позивачки врахував обставини, встановлені судом під час розгляду вказаної справи.

З часу коли постанову суду у справі № 125/2049/23 про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності, була оприлюднена до загального доступу в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що відбулося 03 січня 2024 року, Копайгородська селищна рада і селищний голова могли і повинні були дізнатися про прийняте судом рішення за результатами розгляду протоколу, складеного Центрально-Західним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці. Оспорюване розпорядження прийнято 22 січня 2024 року, тобто в межах місячного строку з дня оприлюднення постанови суду у справі № 125/2049/23. Отже, строк накладення дисциплінарного стягнення на позивачку не порушено.

Узагальнені доводи додаткових пояснень

У вересні 2024 року представник Копайгородської селищної ради - адвокат Литвинюк М. І. подав до Верховного Суду додаткові пояснення по справі, у яких вказує, що невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

При цьому, як вбачається з обставин справи, згідно з актом, складеним в присутності голови Копайгородської селищної ради, Р. Якимлюк, ОСОБА_6 від 22 січня 2024 року позивачка відмовилася надавати письмове пояснення щодо одноразового грубого порушення трудової дисципліни та посадових обов`язків.

Натомість, Вінницький апеляційний суд в оскаржуваній постанові акцентував увагу на начебто невиконання обов`язку роботодавця щодо отримання пояснень від порушника трудової дисципліни. Зазначене суперечить матеріалам справи, а крім того, не має вагомого значення для вирішення питання про звільнення порушника, оскільки факт порушення трудової дисципліни підтверджений належними та допустимими доказами.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У жовтні 2024 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Піпко А. М. надійшов до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області, у якому сторона позивача просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін. Зазначає, що посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що ОСОБА_1 заявила позовні вимоги до неналежного відповідача є помилковими по суті, адже не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що саме рада, а не її голова є належним відповідачем у справі про поновлення на посаді керівника закладу освіти, засновником якого є така рада.

Зазначає про те, що апеляційний суд обґрунтовано погодився з доводами апеляційної скарги про те, що звільнення позивачки було проведено з грубим порушенням законодавства про працю.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 125/196/24 з Барського районного суду Вінницької області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2024 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що відповідно до наказу Барської райдержадміністрації Вінницької області № 276-к керівником Копайгородського закладу дошкільної освіти «Берізка» є ОСОБА_1 , яка призначена на посаду з 28 листопада 2016 року.

12 липня 2023 року ОСОБА_2 подала заяву директору Копайгородського закладу дошкільної освіти «Берізка», згідно якої просила прийняти її на посаду вихователя у Копійгородський заклад дошкільної освіти «Берізка».

31 серпня 2023 року відповідно до витягу х наказу № 106-к «Про призначення працівника, ОСОБА_2 призначено на посаду вихователя Копайгородського закладу дошкільної освіти «Берізка» з 01 вересня 2023 року з навантаженням 0,21% ставки та додаткову сумісну посаду музкерівника з навантаженням 0,5% ставки.

Відповідно до довідки начальника Відділу освіти, сім`ї, молоді, культури, спорту та туризму Копайгородської селищної ради Вінницької області від 04 вересня 2023 року, в Крпайгородському закладі дошкільної освіти немає вільних 0,21 ставки вихователя. Витяг з наказу № 106-к від 31 серпня 2023 року вважати недійсним.

Згідно із службовою запискою начальника відділу освіти Р. Якимлюк від 04 вересня 2023 року доведено до бухгалтерії вказівку не проводити нарахування заробітної плати ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю підстав для нарахування.

04 вересня 2023 року начальником Відділу освіти, сім`ї, молоді, культури, спорту та туризму Копайгородської селищної ради Вінницької області Р. Якимлюк винесено наказ № 41, яким наказано директору Копайгородського закладу дошкільної освіти «Берізка» ОСОБА_1. скасувати наказ № 106-К від 31 серпня 2023 року по Копайгородському закладу дошкільної освіти «Берізка» «Про призначення на посаду ОСОБА_2 ».

В акті Держпраці Центрально-західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці № ЦЗ/ВН/25682/094 від 06 жовтня 2023 року зазначено, що під час фактичного прийняття на роботу ОСОБА_2 директором Копайгородського закладу дошкільної освіти «Берізка» ОСОБА_1 не було здійснено повідомлення ДПС про прийняття працівника на роботу, що є порушенням частини третьої статті 24 КЗпП України.

Відповідно до припису Держпраці Центрально-західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці № ЦЗ/ВН/25682/094/ІІ від 06 жовтня 2023 року директора Копайгородського закладу дошкільної освіти «Берізка» ОСОБА_1. зобов`язано здійснити повідомлення ДПС про прийняття ОСОБА_2 на роботу у строк до 20 жовтня 2023 року.

Постановою Барського районного суду Вінницької області від 27 листопада 2023 року у справі 3 125/2049/23, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 41 КУпАП, яке полягало в тому, що директором Копайгородського закладу дошкільної освіти «Берізка» ОСОБА_1 не було здійснено повідомлення державної податкової служби про прийняття працівника на роботу.

Згідно з доповідною запискою Р. Якимлюк , начальника Відділу освіти, сім`ї, молоді, культури, спорту та туризму Копайгородської селищної ради Вінницької області від 22 січня 2024 року № 1 селищному голові Л. Кушнір доведено до відома, що ОСОБА_1 допустила порушення вимог законодавства про працю, яке було виявлено Управлінням Держпраці. Вказала, що про зазначене правопорушення стало відомо 27 листопада 2023 року, коли за порушення законодавства про працю постановою в справі про адміністративного правопорушення № 125/2049/23 ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 41 КУпАП.

Зі змісту доповідної записки вбачається, що будучи посадовою особою - директором закладу дошкільної освіти «Берізка» ОСОБА_1 без додержання норм діючого законодавства, без належного оформлення трудового договору, що передбачає подальшу оплату праці, залучила до робіт закладу дошкільної освіти «Берізка» ОСОБА_2 .

Відповідно до розпорядження Копайгородського селищного голови від 22 січня 2024 року № 5 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності (звільнення) директора Копайгородського закладу дошкільної освіти, ОСОБА_1 », останню звільнено у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків керівником на підставі пункту 1 статті 41 КЗпП України.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 41 КЗпП, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку ним заподіяно чи могло бути заподіяно шкоду, істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення (постанова Верховного Суду від 15 квітня 2019 у справі № 461/605/18).

Під порушенням трудових обов`язків розуміється невиконання чи неналежне їх виконання. До трудових обов`язків віднесені обов`язки працівника, визначені трудовим договором (контрактом), посадовою інструкцією, іншими локальним нормативним актом та законодавством про працю.

Рішення про звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України може бути прийняте роботодавцем за наявності сукупності таких умов: 1) суб`єктом дисциплінарної відповідальності може бути певна категорія працівників; 2) для застосування цієї норми закону потрібно встановити факт порушення працівником своїх трудових обов`язків; 3) порушення повинно бути одноразовим та грубим; 4) рішення про звільнення працівника може прийняти лише уповноважена на те особа (постанова Верховного Суду від 16 грудня 2022 у справі № 461/605/18).

Дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці (частина перша статті 148 КЗпП України).

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку.

Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із вважливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Зі змісту спірного розпорядження Копайгородського селищного голови від 22 січня 2024 року № 5 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності (звільнення) директора Копайгородського закладу дошкільної освіти «Берізка», ОСОБА_1 » вбачається, що її було звільнено з посади директора Копайгородського закладу дошкільної освіти «Берізка» у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків. Підставою звільнення зазначено те, що ОСОБА_1 посягнула на конституційні трудові права громадянки України ОСОБА_2 , використовуючи безоплатну, по суті, примусову працю, що є одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків керівником.

Відмовляючи в задоволенні вимоги про скасування розпорядження про притягнення до дисциплінарної відповідальності (звільнення) з роботи, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 була звільнена за недотримання порядку оформлення трудового договору із ОСОБА_2 , а саме

не повідомила органи Державної податкової служби про прийняття працівника на роботу, що стало підставою притягнення її, як керівника закладу, до адміністративної відповідальності.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що місцевий суд вказуючи про недотримання позивачкою порядку оформлення трудового договору із ОСОБА_2 , не зазначив у чому полягало дане порушення, враховуючи, що закон визначає таким порядком - оформлення укладеного трудового договору наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу (частина четверта статті 24 КЗпП України). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 була призначена на посаду за наказом № 106-к від 31 серпня 2023 року директора ЗДО « Берізка».

Позивач, як директор Копайгородського ДЗО «Берізка», відповідно до її посадових обов`язків, не здійснює нарахування та виплату заробітної плати працівнику ОСОБА_2 та не використовувала примусову працю даного працівника, а тому її звільнення відповідачем з підстав посягання на конституційні трудові права громадянки України ОСОБА_2 , використання безоплатно, по суті, її примусову працю, що є одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків керівником, є незаконним.

З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про доведеність позивачем вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження Копайгородського селищного голови Людмили Кушнір № 5 від 22 січня 2024 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності (звільнення) директора Копайгородського ЗДО «Берізка» ОСОБА_1 , задоволенню підлягає також вимога про поновлення позивача на посаді директора Копайгородського закладу дошкільної освіти «Берізка» з 23 січня 2024 року.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди

В позовній заяві позивач зазначала, що незаконне звільнення її з роботи призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, переживання емоційного стресу, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, страху.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Апеляційний суд обґрунтовано вважав, що виходячи із засад розумності та справедливості, позовні вимоги до відповідача про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково та стягненню підлягає моральна шкода в розмірі 5000 грн, що є відповідною і достатньою грошовою компенсацією за завдану позивачу моральну шкоду.

Щодо витрат на правничу допомогу

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15, провадження № 14-280цс18).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (постанова Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20)).

У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши, що позовні вимоги задоволені частково, заявлений а апеляційній скарзі розмір витрат на правничу допомогу значно перевищує орієнтовний розмір витрат зазначений в позовній заяві, дійшов висновку, що загалом розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 8 000,00 грн, з яких 3 000,00 грн витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції, 5 000,00 грн витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції

Висновки апеляційного суду не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, які викладені у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення прийнято без додержання норм матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 17 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов