Рішення

від 12.07.2024 по справі 295/4177/23

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/4177/23

Категорія 30

2/295/337/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Перекупка І.Г.,

при секретарі Конончук Ю.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у приміщенні Богунського районного суду м. Житомира у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 , поданого його представником - адвокатом Гуртовенком Романом Михайловичем до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет позову - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Білецька Наталія Степанівна, про визнання правочинів недійсними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень, -

В С Т А Н О В И В:

До Богунського районного суду м. Житомира звернувся ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3 , Позивач) з позовом до ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 , Відповідач № 1), ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 , Відповіда № 2), ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6 , Відповідач № 3), третя особа на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет позову - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Білецька Наталія Степанівна (далі приватний нотаріус Білецька Н.С.), про визнання правочинів недійсними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень. В обгрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що оспорювані правочини, а саме: договори дарування та поділу майна, є фраудаторними, тобто є такими, які вчинені їх сторонами з метою уникнути стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошових коштів за борговими зобов`язаннями Відповідача № 1, які грунтуються на підставі договору позики, оформленого розпискою від 30 грудня 2017 р. на суму 200 000,00 (двісті тисяч доларів США).

Позивач просить визнати недійсним договір дарування, серія та номер: 590 від 22.05.2020 р., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Білецькою Наталією Степанівною, предметом якого є частка в розмірі нежитлової будівлі загальною площею 1 875,8 кв.м. (реєстраційний помер об`єкта нерухомого майна: 1281593918101), що складається з: адмінприміщення літ. «Б», площею 425 кв.м.; ремонтно-механічного цеху літ. «Б1», «Б2», площею 1 450.8 кв.м.; навісу закритого літ. «Н»; навісу літ. «НІ»; навісу літ. «Н2». що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасувати рішення приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Білецької Наталії Степанівни про державну реєстрацію прав та обтяжень (індексний номер: 52339781 від 22.05.2020 р.) щодо нерухомого майна: нежитлової будівлі загальною площею 1 875.8 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1281593918101), за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним договір дарування, серія та номер: 589 від 22.05.2020 р., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Білецькою Наталією Степанівною, предметом якого є частка в розмірі нежитлової будівлі складу загальною площею 395.9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 127713621801) позначена на плані під літерою «Д», до нежитлової будівлі складу належать: рампа літ. «І», крита рампа літ. «II», знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасувати рішенняприватного нотаріусаЖитомирського міськогонотаріального округуБілецької НаталіїСтепанівни продержавну реєстраціюправ та обтяжень (індекснийномер;52339612від 22.05.2020р.)щодо нерухомогомайна:нежитлової будівліскладу загальноюплощею 395,9кв.м.(реєстраційнийномер об`єктанерухомого майна:1277136218101),за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати недійснимдоговір проподіл майна,серія таномер:585від 22.05.2020року,укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,предметом якогоє часткав розмірі1/2нежитлової будівлізагальною площею1875,8кв.м.(реєстраційнийномер об`єктанерухомого майна:1281593918101),що складаєтьсяз:адмінприміщення літ.«Б»,площею 425кв.м.;ремонтно-механічногоцеху літ.«Б1»,«Б2»,площею 1450,8кв.м.;навісу закритоголіт.«Н»;навісу літ.«Н1»;навісу літ.«Н2»,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 ;

скасувати рішення приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Білецької Наталії Степанівни про державну реєстрацію прав та обтяжень (індексний номер: 52336263 від 22.05.2020 р.) щодо нерухомого майна: нежитлової будівлі загальною площею 1 875,8 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1281593918101), за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним договір про поділ майна, серія та номер: 584 від 22.05.2020 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , предметом якого є частка в розмірі 1/2 нежитлової будівлі складу загальною площею 395,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1277136218101) позначена на плані під літерою «Д», до нежитлової будівлі складу належать: рамна літ. «І», крита рампа літ. «II», знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасувати рішення приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Білецької Наталії Степанівни про державну реєстрацію прав та обтяжень (індексний номер: 52335563 від 22.05.2020 р.) щодо нерухомого майна: нежитлової будівлі складу загальною площею 395.9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1277136218101), за адресою: АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні представник позивача адвокат Гуртовенко Р.М. позов підтримав у повному обсязі, просив задовольнити із підстав, які зазначені в позові та у додаткових поясненнях від 15.04.2024 р. (Т. 3 а. с. 25-28).

Відповідач № 1, ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позов не надав. Представник Відповідача № 1 адвокат Опанасюк Сергій Павлович (Т. 1 а. с. 197-199) надав усні пояснення, відповідно до яких він вважає пред`явлений позов безпідставним га просив суд відмовити у його задоволенні.

Відповідач №2 ОСОБА_6 всудове засіданняне з`явилася,про датута часрозгляду справиповідомлена належнимчином,відзив напозов ненадала,правом направленнядля участіусправі представника не скористалась. (Т. 3 а. с. 107-108).

Відповідач №3 ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, відзив на позов не надала, правом направлення для участі у справі представника не скористалась. (Т. 3 а. с. 109-110).

Третя особа - особа на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Білецька Наталія Степанівна в судове засідання не з`явилася, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, пояснення на позовну заяву не надала, правом направлення для участі у справі представника не скористалась. (Т. 2 а. с. 196, Т. 3 а. с. 1, 9, 64, 102).

Дослідивши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, заслухавши учасників процесу, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 07.04.2023 р. головуючим суддею по справі обрано І. Перекупка. (Т. 1 а. с. 48).

Ухвалою від 27 квітня 2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 16.05.2023 р. на 15.30 год. (Т. 1 а. с. 65-66).

07.04.2023 р. від позивача ОСОБА_3 надійшло клопотання про вжиття заходів забезпечення позову. (Т. 1 а. с. 45-47).

Ухвалою суду від 10.04.2023 р. накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,а саме:нежитлову будівлю загальною площею 1 875,8 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1281593918101), що складається з: адмінприміщення літ. «Б», площею 425 кв.м.; ремонтно-механічного цеху літ. «Б1», «Б2», площею 1 450,8 кв.м.; навісу закритого літ. «Н»; навісу літ. «Н1»; навісу літ. «Н2», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

нежитлову будівлю складу загальною площею 395.9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 127713621801) позначена на плані під літерою «Д», до нежитлової будівлі складу належать: рампа літ. «І», крита рампа літ. «II», знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (Т. 1 а. с. 50-52).

26 квітня 2023 р. від ОСОБА_4 надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову по справі № 295/4177/23. (Т. 1 а. с. 69-80).

Ухвалою суду від 04.05.2023 р. у задоволені клопотання ОСОБА_4 про скасування заходів забезспечення позову по цивільній справі № 295/4177/23 відмовлено. (Т. 1 а. с. 124-129).

08.05.2023 р. ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на ухвалу Богунського районного суду від 10.04.2023 р. по справі № 295/4177/23. (Т. 1 а. с. 153-156).

19 травня 2023 р. ОСОБА_4 подав апеляційну скргу на ухвалу Богунського районного суду від 04.05.2023 р. про відмову у скасуванні заходів забезспечення позову по цивільній справі № 295/4177/23. (Т. 1 а. с. 207-210).

Постановою Житомирського апеляційного суду від 21 червня 2023 р. апеляційна скарга ОСОБА_4 на ухвалу Богунського районного суду від 10 квітня 2023 року про накладення арешту залишена без задоволення, а ухвала Богунського районного суду без змін. (Т. 2 а. с. 14-18).

Постановою Житомирського апеляційного суду від 04 липня 2023 р. апеляційна скарга ОСОБА_4 на ухвалу Богунського районного суду від 04 травня 2023 р. про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову залишена без задоволення, а ухвала Богунського районного суду без змін. (Т. 2 а. с. 53-56).

19червня 2023р.представник ОСОБА_4 адвокат ОпанасюкС.П.звернувся досуду зклопотанням,в якомузазначив,що ухвалоюКасаційного цивільногосуду ВерховногоСуду від08червня 2023р.відкрито касаційнепровадження уцивільній справі№ 295/6566/19за позовом ОСОБА_3 про стягненняборгу завказаним договоромпозики.Звернув увагусуду,що оскарженняданого рішенняв касаційномупорядку свідчитьпро те,що вононе набралозаконної силита неє преюдиційниму спірнихправовідносинах,відтак неможе слугуватидоказом існуванняборгу.Вважає неможливимрозгляд позовнихвимог провизнання недійснимиспірних договорівдо остаточноговирішення спорупро стягненняборгу задоговором позики.Таким чином, просив зупинити провадження у справі до набрання чинності рішенням у справі № 295/6566/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 19 червня 2023 р. клопотання задоволено, зупинено провадження у справі № 295/4177/23 до набрання чинності рішення у справі № 295/6566/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 р. ухвалу Богунського районного суду від 19 червня 2023 р. про зупинення провадження у справі № 295/4177/23 до набрання чинності рішення у справі № 295/6566/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті. (Т. 2 а. с. 237-238).

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 25.04.2024 р. підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи у судовому засіданні по суті 09 травня 2024 р. на 11.00 год. (Т. 3 а. с. 56-57).

24 червня 2024 р. з Житомирського апеляційного суду надійшов запит про витребування матеріалів цивільної справи № 295/4177/23 у зв`язку з надходженням до Житомирського апеляційного суду скарги ОСОБА_4 , інтереси якого представляє адвокат Опанасюк С.П., на ухвалу Богунського районного суду м. Житомир від 09.05.2024 року.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 19 червня 2024 р. скаргу ОСОБА_4 , інтереси якого представляє адвокат Опанасюк С.П., на ухвалу Богунського районного суду м. Житомир від 09.05.2024 р. повернуто особі, яка її подала. (Т. 3 а. с. 127).

02 липня 2024 р. до Богунського районного суду м. Житомира від представника ОСОБА_4 - адвоката Опанасюка С.П. надійшло клопотання, в якому останній, посилаючись на положення підпунктів 5.10, 5.12 підпункту 15 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) та ту обставину, що ухвала Житомирського апеляційного суду від 26 червня 2024 р. була ним оскаржена в касаційному порядку й касаційна скарга зареєстрована Верховним Судом (касаційне провадження № 61-9309ск24 від 28 червня 2024 р.), просив невідкладно направити матеріали справи № 295/4177/23 до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та зупинити провадження у справі № 295/4177/23 до перегляду ухвали Житомирського апеляційного суду від 26 червня 2024 р. в касаційному порядку.

Ухвалою Богунського районного суду від 03.07.2024 р. у клопотанні представника ОСОБА_4 - адвоката Опанасюка С.П. про направлення справи № 295/4177/23 до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відмовлено. (Т. 3 а. с. 147-149).

Дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду таких справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. (ст. ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Судом встановлено.

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір позики, який оформлено розпискою від 30 грудня 2017 року. Згідно цього договору позики позивач ОСОБА_3 надав, а ОСОБА_4 отримав в борг грошові кошти у сумі 200 000.00 доларів США з терміном повернення до 31 березня 2019 р. (Т. 1 а. с. 9)

В травні 2019 р. ОСОБА_3 звернувся до Богунського районного суду м. Житомира з позовом до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договором позики.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 15.05.2019 р. вказаний вище позов був прийнятий до розгляду та відкрито провадження у справі № 295/6566/19. (Т. 1 а. с. 14).

Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 06.11.2019 р. у справі № 295/6566/19 задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики у розмірі 5 298 000.00 грн., що еквівалентно 200 000,00 дол. США, та судовий збір у розмірі 9 605.00 грн. (Т. 1 а. с. 15-16).

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2020 р. приватного виконавця Волкової Є.О. ВП № 61771690 було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 295/6566/19 від 28.02.2020 р., виданого на виконання заочного рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06.11.2019 року у справі № 295/6566/19.

Постановою про арешт майна боржника від 09.04.2020 р. ВП № 61771690 приватного виконавця Волкової С.О. було накладено арешт на належне ОСОБА_4 майно, у тому числі на нежитлову будівлю загальною площею 1 875.8 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1281593918101), що складається з: адмінприміщення літ. «Б», площею 425 кв.м.; ремонтно-механічного цеху літ. «Б1», «Б2», площею 1450,8 кв.м.; навісу закритого літ. «Н»; навісу літ. «НІ»; навісу літ. «Н2», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; та на нежитлову будівлю складу загальною площею 395,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1277136218101) позначена на плані під літерою «Д», до нежитлової будівлі складу належать: рампа літ. «І», крита рампа літ. «II», знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (Т. 1 а. с.17-18).

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 06.05.2020 р. у справі № 295/6566/19 було задоволено заяву ОСОБА_4 від 15.04.2020 р. у вказаній вище судовій справі про перегляд заочного рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06.11.2019 р., зазначене заочне рішення суду було скасоване, а справу було призначено до розгляду на 15.00 год. 01 червня 2020 р. (Т. 1 а. с. 24-25).

З наданої позивачем інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 320364406 від 17.01.2023 р. вбачається, що на підставі постанови про закінчення виконавчого провадження приватного виконавця Волкової С.О., серія та номер 61771690 від 07.05.2020 р. було скасовано арешт на нежитлову будівлю загальною площею 1 875.8 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1281593918101), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та на нежитлову будівлю складу загальною площею 395.9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1277136218101), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (Т. 1 а. с. 19).

Разом з тим, 22.05.2020 р. ОСОБА_4 уклав оспорювані правочини, внаслідок яких: відповідач № 2 - ОСОБА_6 , яка являється матір`ю відповідача № 1, отримала у власність нежитлової будівлі загальною площею 1875.8 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1281593918101) та нежитлову будівлю складу загальною площею 395,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1277136218101) за адресою: АДРЕСА_1 ; а відповідач-№ 3 - ОСОБА_5 , яка є дружиною відповідача № 1, отримала у власність по частині вказаного вище нерухомого майна, яке є предметом оспорюваних правочинів.

В подальшому рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 11.11.2022 р. у справі № 295/6566/19, з врахуванням Постанови Житомирського апеляційного суду від 30.03.2023 р., позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу було задоволено, стягнуто з відповідача № 1 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики у розмірі 175 080,66 дол. (сто сімдесят п`ять тисяч вісімдесят доларів шістдесят шість центів) США та судовий збір у розмірі 9 605,00 гри. (дев`ять тисяч шістсот п`ять гривень). (Т. 1 а. с. 37-40).

Суд враховує, що до матеріалів позовної заяви позивачем було додано висновок судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз експертів за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі № 295/6566/19 від 07.04.2022р. №36181/36182/21-32, згідно якого: «рукописний текст, що розпочинається словами: «м. Житомир 30.12.2017 года. Расписка...» і закінчується «...4) ОСОБА_7 » міститься на лицевій та зворотній стороні документа «Расписка» від 30.12.2017 р. на суму 200 000,00 (двісті тисяч) доларів США, виконано ОСОБА_4 . Підписи від імені ОСОБА_4 , що містяться ліворуч від рукописного запису « ОСОБА_4 » та праворуч від рукописного запису «3) ОСОБА_8 » на зворотній стороні аркуша документа «Расписка» від 30.12.2017 на суму 200 000.00 дол. США (двісті тисяч) доларів США, виконано ОСОБА_4 ». (Т. 1 а. с. 31-36).

В пред`явленому позові позивач вказує на те, що оскаржувані правочини є такими, які вчинені відповідачами №№ 1-2-3 на шкоду інтересам позивача, який є кредитором по відношенню до відповідача № 1, з метою переведення права власності на належне відповідачу № 1 майно на інших осіб, що пов`язані з відповідачем № 1, і таким чином, уникнути звернення стягнення на майно, що є предметом спірних правочинів, ускладнівши, тим самим, можливість виконання відповідних грошових зобов`язань відповідача ОСОБА_4 перед позивачем ОСОБА_3 .

Підставами позову позивач визначив загальні засади цивільного законодавства - п. 6 ч. 1 ст. З ЦК України - добросовісність, відповідно до яких дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення; частину З ст. 13 ЦК України, якою передбачено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; а також статтю 234 ЦК України (фіктивність правочину), вважаючи, що оспорювані договори були укладені не для настання правових наслідків, які в них обумовлені, а для уникнення відповідачем ОСОБА_4 відповідальності за виконання грошових зобов`язань перед позивачем ОСОБА_3

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційних тлумачень окремих положень ч. 1 ст. З ЦПК України справа про охоронюваний законом інтерес - № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. в резолютивній частині рішення зазначив:

«1.Поняття «охоронюванийзаконом інтерес»,що вживаєтьсяв частиніпершій статті4ЦПК Українита іншихзаконах Україниу логічно-смисловомузв`язкуз поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно з п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Диспозицією статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 217 зазначеного Кодексу недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За змістом статей 203, 215, 217 ЦК України оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша законна реалізація заінтересованою особою її прав. Самі по собі дії осіб щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірній доводи та докази, якими позивач обгрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Подібний правовий висновок зазначений, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 16.10.2020 р. у справі № 910/12787/17.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 р. у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 р. у справі № 910/311 10/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Крім того, в постанові Верховного Суду України від 14.10.2019 р. у справі № 910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано про те, що під час вирішення спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Таким чином суд приходить до висновку, що хоча позивач і не є стороною оспорюваних у справі правочинів, що вчинені відповідачами №№ 1-2-3, однак дані правочини порушують його охоронювані права та законні інтереси, оскільки ОСОБА_3 будучи кредитором по відношенню до ОСОБА_4 зацікавлений в приведенні сторін оспорюваних правочинів у становище, яке існувало до їх вчинення, та у перебуванні відчуженого згідно цих правочинів майна, у власності ОСОБА_4 .

Порушення оспорюваними правочинами інтересів позивача полягає у тому, що вказані правочини ускладнюють можливість виконання ОСОБА_4 грошових зобов`язань перед позивачем ОСОБА_3 , які існують на підставі договору позики, оформленого розпискою від 30.12.2017 р. (Т. 1 а. с. 9) , оскільки передбачають передачу відповідачем № 1 належних йому майнових активів іншим особам. Даний висновок про порушення прав кредитора укладанням боржником із третьою особою (особами) фраудаторного правочину узгоджується із правовими висновками Верховного Суду України у подібних справах. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 р. у справі № 369/11268/16-ц зроблено висновок, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті З ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Оспорювані у справі правочини, вчинені відповідачами №№ 1-2-3, підпадають під ознаки фраудаторних, тому є такими, що підлягають визнанню недійсними у судовому порядку.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. З ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Частиною 3 ст. 1З ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину. що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

У постановах від 24.11.2021 р. у справі № 905/2030/19, від 02.06.2022 р. у справі № 916/2762/20 Верховний Суд України дійшов таких висновків:

«Фраудаторні угоди-це угоди,що завдалишкоди боржнику(якприклад,угода зметою виведеннямайна).Мета такогоправочину вмомент йогоукладання єприхованою,але проявляєтьсячерез діїабо бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку».

Необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторпих правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в нозаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 р. в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23). Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як: фіктивного (ст. 234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України).

Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/ використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/ умов безпосередньо залежить від дій іншої особи, інша особа може перебувати в конкретних правовідносинах із цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом; враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває в правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття і здійснення; особа не вперше перебуває в цих правовідносинах чи ці правовідносини є тривалими або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатиому цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, належать: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа): ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника тощо (Постанова КЦС ВС від 07 жовтня 2020 р. у справі № 755/17944/18).

В постанові КЦС ВС від 19 травня 2021 р. у справі № 693/624/19 Верховний Суд звернув увагу, що до обставин, які дають змогу кваліфікувати оспорювані договори як фраудаторні, належать: 1) момент вчинення договорів (після відкриття провадження, відмови у забезпеченні позову і до першого судового засідання у справі про стягнення коштів); 2) контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори; 3) ціна в оспорюваних договорах; 4) боржник, який відчужує майно на користь повязоної особи після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами. За таких обставин Верховний Суд констатував, що суди дійшли неправильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача у вказані више справі.

Верховний Суд України в постанові від 25.05.2023 р. у справі № 910/14918/20 (910/17697/21) зазначив, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

Договір, який укладений з метою уникнути виконання наявного зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Боржник, який відчужує майно, вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності, після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Такі дії боржника можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

Верховний Суд України в постанові від 26.04.2023 р. у справі № 750/2763/21 зазначив, що суди встановили, що оспорюваний договір дарування укладено між близькими родичами є безоплатними; суд першої інстанції обгрунтовано звернув увагу, що приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення договору дарування) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди); а також правильно врахував, що дарувальник, який відчужує майно на підставі безоплатного договору на користь свого онука, маючи грошові зобов`язання перед позивачем-кредитором, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки оспорюваний договір дарування направлено на недопущення звернення стягнення на майно боржника; наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину, що і було зроблено судом першої інстанції, яким належним чином досліджено докази та встановлено, що на час укладення оспорюваного правочину відповідачем вчинялися дії по уникненню виконання грошових зобов`язань перед позивачем.

Поділ майна подружжя не може використовуватись боржником на шкоду інтересам кредитора. Тому Верховний, Суд України, зокрема, в постанові від 27.10.2022 року у справі № 904/1907/15, зазначає про можливість визнати недійсним як фраудаторний договір про поділ спільного майна подружжя. Подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду України: від 29.01.2020 р. у справі № 711/10526/16ц; від 26.01.2023 р. у справі № 442/5855/21; від 08.02.2023 р. у справі № 686/18579/20; від 07.12.2022 р. у справі № 372/468/21; від 07.12.2022 р. у справі №335/9081/20; від 30.11.2022 р. у справі №135/1682/16ц; від 18.11.2022 р. у справі №568/471/19 та інших.

Таким чином, законодавством та правовими висновками Верховного Суду України визначено критерії фраудаторності правочину. Суд може визнати фраудаторним як односторонній правочин, так дво-, та багатосторонній; як оплатний, так і безоплатний. Вчинення учасниками цивільних правовідносин інших видів правочинів, зокрема навіть укладення мирової угоди в порядку, визначеному цивільно-процесуальним законодавством, може підпадати під визначення фраудаторної угоди.

Головне, при визначенні підстав для визнання правочину фраудаторним, мають бути враховані критерії, зокрема, фраудаторним є правочин, який вчинений боржником у період існування у нього невиконаного зобов`язання перед кредитором, та спрямований на створення для кредитора перешкод задоволення його вимог, як от у спосіб переоформлення боржником права власності на належне йому майно на інших осіб. У цьому випадку, зокрема, суд має враховувати: характер правочину: оплатний чи безоплатний, економічну доцільність правочину для боржника, суб`єкт (суб`єктів), з яким (якими) укладено правочин, момент (час), укладення правочину. Внаслідок укладення фраудаторного правочину платоспроможність боржника зменшується і цим самим, утрудняється можливість для кредитора задовольнити свої вимоги за рахунок майна боржника. Таким чином, при вирішенні подібної категорії спорів суд має дослідити у сукупності всі обставини, та проаналізувати наміри сторін оспорюваних нравочинів. зокрема сторони - боржника у зобов`язанні, та зробити висновки про спрямованість даних намірів саме станом на момент вчинення правочину з точки зору критеріїв фраудаторності, про які зазначено вище.

Дослідивши у сукупності обставини укладання оспорюваних у справі правочинів, суд приходить до висновку, що дані правочини містять ознаки фраудаторності, тобто є такими, які укладені відповідачами №№ 1-2-3 на шкоду інтересів позивача, який є кредитором відповідача № 1, що вбачається із такого:

Дійсно, станом на момент вчинення оспорюваних правочинів, тобто станом на 22.05.2020 р., ОСОБА_4 мав невиконані зобов`язання перед ОСОБА_3 за договором позики, оформленим розпискою від 30.12.2017 р. у загальній сумі 175 080.66 дол. (сто сімдесят п`ять тисяч вісімдесят доларів шістдесят шість центів) США, що підтверджується Постановою Житомирського апеляційного суду від 30.03.2023 р. у справі № 295/6566/19.

Станом на момент вчинення оспорюваних правочинів, тобто станом на 22.05.2020 р., існував судовий спір у справі № 295/6566/19 Богунського районного суду м. Житомира за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , про стягнення боргу за договором позики, оформленим розпискою від 30.12.2017 р. Дана обставина підтверджується позовною заявою ОСОБА_3 про стягнення коштів від 02.05.2019 року та ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 15.05.2019 р. про відкриття провадження у справі № 295/6566/19. До дати вчинення оспорюваних правочинів у справі № 295/6566/19 Богунського районного суду м. Житомира було винесене заочне рішення від 06.11.2019 р., яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики у розмірі 5 298 000, грн., що на той час було еквівалентно 200 000,00 дол. США та 9 605.00 гри. судового збору. При цьому, ОСОБА_4 був обізнаний про наявність зазначеного вище судового спору та достовірно знав, про існування прострочених боргових зобов`язань перед позивачем.

Так,11.04.2020 р. ОСОБА_4 уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом Опанасюком С.П. (вбачається з ордеру адвоката Опанасюка С.П. серія АМ № 100269 від 12.04.2020 р.). В свою чергу адвокат Опанасюк С.П. 15.04.2020 р. подав до Богунського районного суду м.Житомира вінтересах ОСОБА_4 заяву про скасування заочного рішення від 06.11,2019 р. у справі № 295/6566/19.

На виконання заочного рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06.11.2019 р. у справі № 295/6566/19 відбулося часткове стягнення з відповідача № 1 на користь позивача коштів в рахунок заборгованості за договором позики від 30.12.2017 р. в загальній сумі 749 019,00 грн., з яких: 676 380,94 грн. - були спрямовані на погашення заборгованості перед ОСОБА_3 в межах виконавчого провадження, 67 638,06 грн. - становила винагорода приватного виконавця і 5 000.00 грн. - відшкодування авансового внеску ОСОБА_3 . Це підтверджує той факт, що ОСОБА_4 знав і розумів наслідки виконавчого провадження щодо примусового стягнення з нього боргу на користь позивача, і для уникнення сплати заборгованості ОСОБА_3 вчинив оспорювані правочини із переоформлення належного йому майна на інших осіб.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 06.05.2020 р. у справі № 295/6566/19 скасоване заочне рішення у вказаній справі від 06.11.2019 р., зокрема як вбачається із мотивувальної частини цієї ухвали, з метою перевірки тверджень ОСОБА_4 про не написання ним розписки для проведення судової експертизи, та призначено справу до судового розгляду. З ухвали від 06.05.2020 р. у справі № 295/6566/19 вбачається, що ОСОБА_4 був присутній у судовому засіданні у даній справі, підтримав заяву про скасування заочного рішення, отже він станом на 06.05.2020 р. був обізнаним із наявністю відповідного судового спору та приймав у ньому участь.

В подальшому, а саме 07.05.2020 р. у зв`язку із скасування заочного судового рішення у справі № 295/6566/19 приватним виконавцем було скасовано арешт на належне відповідачу № 1 майно, яке є предметом оспорюваних правочинів. Таким чином, суд приймає до уваги, що оспорювані правочини були укладені 22.05.2020 р., тобто лише через 14 (чотирнадцять) днів після скасування арешту на майно, яке є предметом даних правочинів. Дана обставина свідчить про конкретну мету відповідачів №№ 1-2-3 у вчиненні оспорюваних правочинів, а саме: дана мета спрямована на відчуження належного відповідачу № 1 майна з метою уникнення стягнення на дане майно, та вказує на очевидну недобросовісну поведінку відповідача № 1 щодо вчинення вказаних вище правочинів.

Реалізація арештованого майна, оціночна вартість якого перевищує 30 мінімальних розмірів заробітної плати у відповідності до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» здійснюється за допомогою проведення електронних аукціонів. Початкова ціна продажу нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону (ч. 3 ст. 61 цього Закону). При цьому, згідно ч. 5 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється на третій електронний аукціон за ціною, що становить 70 відсотків, а рухоме майно - 50 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

Отже, до оцінки майна в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» суд не може враховувати будь-які документи про поточну вартість будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та не може посилатись на них в контексті визначення питання достатності вартості для погашення заборгованості відповідача №1 перед позивачем, оскільки відповідно до ст. 57. 61 Закону України «Про виконавче провадження» вартість даного будинку може бути визначена лише виконавцем в процесі примусового звернення стягнення на нього (за відсутності обопільної згоди стягувана та боржника), а в процесі самої реалізації дана вартість може бути занижена від початкової вартості, встановленою у звіті про оцінку, що замовлений виконавцем в процесі здійснення заходів у виконавчому провадженні.

Разом з тим, суд оцінює, що оскільки ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 06.05.2019 р. у справі № 295/6566/19 на належний відповідачу №1 будинок за адресою: АДРЕСА_2 , було накладено арешт, то сама дана обставина (а не добросовісна поведінка відповідача №1) унеможливила відчуження відповідачем №1 зазначеного будинку.

Разом з тим, рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 11.04.2023 року у справі № 295/1944/23 належний відповідачу № 1 житловий будинок загальною площею 412,80 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 було визнано на праві власності за дружиною відповідача № 1 - ОСОБА_5 , у порядку поділу спільного майна. У вказаній справі сам відповідач - ОСОБА_4 подав заяву про визнання відповідних позовних вимог своєї дружини. Рішення Богунського районного сущу м. Житомира від 11.04.2023 р. у справі № 295/1944/23 скасоване Житомирським апеляційним судом постановою від 18.07.2023 р. та прийнято нове рішення у даній праві про відмову в задоволенні позову саме із тих підстав, що розподіл майна подружжя у вказаній судовій справі був вчинений на шкоду кредитору - ОСОБА_9 .

Таким чином, наявність обставини, що після відчуження спірного у справі майна у власності відповідача №1 залишилось інше майно, зокрема, будинок загальною площею 412,80 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , неможливо розцінити як відсутність ознак фраундаторності щодо оспорюваних у справі правовиків, оскільки дана обставина не зумовлена добросовісною поведінкою відповідача ОСОБА_4 та не спростовує висновків про фраудаторність оспорюваних у справі правовиків.

З правових висновків Верховного Суду України (Постанови від 25.05.2023 р. у справі № 910/14918/20 (910/17697/21), від 27.11.2023 р. у справі № 359/5486/20), вбачається, що фраудаторними можуть визнаватись не лише угоди, після укладення яких у боржника виникає повна відсутність майна, але й угоди, які направлені на зменшення платоспроможності.

Так, Верховний Суд України при вирішенні справи № 359/5486/20 і винесенні постанови в цій справі від 27.11.2023 р. враховував, що після вчинення оспорюваного договору дарування у цій справі, у відповідача залишилось інше майна, однак оцінив, що оскільки оспорюваний договір дарування, укладений між ОСОБА 1 та ОСОБА 2, спрямований на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання майна від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення кредитних коштів із боржника ОСОБА 1, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив обгрунтований висновок про визнання цього договору недійсним.

Крім того, як вбачається із ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 15.05 2020 р. у справі № 295/6566/19 представником ОСОБА_3 у даній справі було заявлене клопотання про зміну способу забезпечення позову, в рамках якого позивач у тій справі просив накласти арешт на належне відповідачу майно, в тому числі на майно, яке є предметом оспорюваних правочинів у даній справі. Однак судом було відмовлено в задоволенні цього клопотання. Тобто, ОСОБА_4 , скориставшись тим, що було скасовано попередній арешт на майно, накладений в рамках виконавчого провадження з виконання заочного рішення суду, та скориставшись тим, що судом при вирішенні справи № 295/6566/19 після скасування заочного рішення було відмовлено у накладенні арешту на дане майно в порядку зміни способу забезпечення позову, через короткий проміжок часу після даних обставин, переоформив право власності на дане майно (а точніше, здійснив правочини, якими відчужив Ул частки на спірне майно) на користь інших осіб.

Також слід прийняти до уваги, що оспорювані правочини, які вчинені відповідачами №№ 1-2-3, є безоплатними, а набувачами майна, яке відчужене відповідачем № 1, є його близькі родичі, а саме, його мати (Відповідач № 2) - ОСОБА_6 , та (Відповідач № 3) дружина - ОСОБА_5 . Дана обставина переконливо свідчить про мету, задля якої відповідачами були вчинені оспорювані правочини, а саме: унеможливити/ускладнити звернення стягнення на дане майно в рахунок виконання боргових зобов`язань відповідача № 1 перед позивачем.

Щодо посилання представника відповідача № 1 адвоката Опанасюка С.П. в своїх поясненнях на ту обставину, що за його думкую, вартості належного відповідачу ОСОБА_4 будинку загальною площею 412,80. кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , який перебуває у його власності, є достатньою для задоволення всіх вимог ОСОБА_3 , як кредитора, і що сам факт наявності у відповідача № 1 даного майна виключає можливість кваліфікувати оспорювані у справі договори як фраундаторні, з даного приводу, суд відзначає наступне.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 06.05.2019 р. у справі № 295/6566/19 в порядку забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу було накладено арешт на належний ОСОБА_4 будинок загальною площею 412,80 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

З наявних у справі інформаційних довідок з Державного реєстру прав па нерухоме майно,а саме:№ 164899656від 25.04.2019 р. та № 362889101 від 23.01.2024 року вбачається, що відповідач № 1 з травня 2019 р. здійснив відчуження основної частини своїх майнових активів, зокрема, крім спірного у справі майна, ОСОБА_4 відчужив також квартиру АДРЕСА_3 . Всі зазначені дії призвели до суттєвого зменшення майна ОСОБА_4 ..

Разом з тим, представником ОСОБА_4 ОСОБА_2 було подано до суду висновок експерта від 04.12.2023 р. № 1687/12-2023, відповідно до якого ринкова вартість житлового будинку загальною площею 412,8 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_2 станом на дату проведення експертизи становить 9 201 300,00 грн., ринкова вартість земельної ділянки площею 0.0840 га. кадастровий номер: 1810136300:05:021:0011 становить 873 800,00 гри. З огляду на вказане ОСОБА_2 зазначає, що вартості вказаного вище будинку є достатньою для сплати боргу перед ОСОБА_3 .

Проте суд вважає, що на даний час неможливо стверджувати про достатність вартості житлового будинку загальною площею 412,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 для розрахунку із позивачем, оскільки визначення вартості майна в процесі виконання судового рішення передбачена у відповідному законом порядку.

Так, згідно з абзацом 2 частини 2 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» звіт про оцінку майна в процесі звернення стягнення на майно боржника в межах виконавчого провадження має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. Крім того, звіт про вартість майна, у випадку педосягнення згоди про визначення вартості між стягувачем та боржником, визначається саме державним або приватним виконавцем, а не самостійно однією із сторін.

Щодо скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень суд зазначає.

Як встановлено ч. ч. 1,2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (надалі - Державний реєстр прав) вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно примірника такого судового рішення.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, зупинення реєстраційних, дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора. Таким чином, згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт.

Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У разівизнання недійснимдоговору,що сталопідставою дляприйняття рішенняпро державнуреєстрацію прав,слід одночаснозаявляти вимогупро скасуваннярішення продержавну реєстраціюправ.Такі вимогиє відповіднимі законнимспособом судовогозахисту вданому випадку,оскільки зачинним Цивільнимкодексом Україниправо власностівиникає змоменту йогореєстрації.Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 909/968/16 від 11.09.2018 р.

Таким чином, оскільки судом задовольняються вимоги про визнання правочинів недійсними, з метою реального захисту та відновлення охоронюваних законом інтересів позивача, суд вбачає правові підстави для задоволення вимог позивача щодо скасування відповідних рішень про державну реєстрацію права власності на майно.

Суд, керуючись ст. ст. 13, 203, 215, 217 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 2-5, 10-13, 18, 23, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , третя особа на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Білецька Наталія Степанівна про визнання правочинів недійсними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень, задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування, серія та номер: 590, від 22.05.2020 р., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Білецькою Наталією Степанівною, предметом якого є частка в розмірі нежитлової будівлі загальною площею 1875,8 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1281593918101), що складається з: адмінприміщення літ. «Б», площею 425 кв. м.; ремонтно-механічного цеху літ. «Б1», «Б2», площею 1450,8 кв. м.; навісу закритого літ. «Н»; навісу літ. «НІ»; навісу літ. «Н2», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Білецької Наталії Степанівни про державну реєстрацію прав та обтяжень (індексний номер: 52339781 від 22.05.2020 р.) щодо нерухомого майна: нежитлової будівлі загальною площею 1 875,8 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1281593918101), за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним договір дарування, серія та номер: 589, від 22.05.2020 р., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Білецькою Наталією Степанівною, предметом якого є частка в розмірі нежитлової будівлі складу загальною площею 395,9 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1277136218101) позначена на плані під літерою «Д», до нежитлової будівлі складу належать: рампа літ. «1», крита рампа літ. «II», знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Білецької Наталії Степанівни про державну реєстрацію прав та обтяжень (індексний номер: 52339612 від 22.05.2020 р.) щодо нерухомого майна: нежитлової будівлі складу загальною площею 395,9 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1277136218101), за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним договір про поділ майна, серія таномер;585.від 22.05.2020року,укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,предметом якогоєчастка в розмірі 1/2 нежитлової будівлі загальною площею 1 875,8 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1281593918101), що складається з адміністративного приміщення літ. «Б», площею 425 кв. м.; ремонтно-механічного цеху літ. «Б1», «Б2», площею 1 450,8 кв. м.; навісу закритого літ. «Н»; навісу літ. «Н»; навісу літ. «Н1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Білецької Наталії Степанівни про державну реєстрацію прав та обтяжень (індексний номер: 52336263 від 22.05.2020 р.) щодо нерухомого майна: нежитлової будівлі загальною площею 1 875,8 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1281593918101), за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним договір про поділ майна, серія та номер: 584, від 22.05.2020 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , предметом якого є частка в розмірі 1/2 нежитлової будівлі складу загальною площею 395,9 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1277136218101) позначена на плані під літерою «Д», до нежнтлової будівлі складу належать: рампа літ. «І», крига рамна літ. «II», знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Білецької Наталії Степанівни про державну реєстрацію прав та обтяжень (індексний номер: 5233556.3 від 22.05,2020 р.) щодо нерухомого майна: нежитлової будівлі складу загальною площею 395,9 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1277136218101), за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення(виклику)учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) АДРЕСА_4 .

Відповідачі: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), проїзд АДРЕСА_5 .

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), проїзд АДРЕСА_5 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), АДРЕСА_5 .

Третя особа на стороні відповідачів без самостійних вимог: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Білецька Наталія Степанівна, місце знаходження: АДРЕСА_6 .

Повний текст рішення виготовлено 19 липня 2024 р.

Суддя Богунського районного

суду м. Житомира І. Г. Перекупка