Постанова

від 04.06.2024 по справі 910/6927/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2024 р. Справа№ 910/6927/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників:

від позивача - Чічота О.В., Ніколаєв О.С.

від відповідача - Пікалова Ю.М.

від третьої особи - не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду м. Києва від 07.03.2024 р. (повний текст складено 14.03.2024 р.) та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 21.03.2024 р. (повний текст складено 22.03.2024 р.)

у справі № 910/6927/23 (суддя - Демидов В.О.)

за позовом ОСОБА_1

до Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Подільська районна в місті Києві державна адміністрація

про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів, скасування запису про державну реєстрацію змін до установчих документів

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7" про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів відповідача від 23.09.2016 р., оформлених протоколом № 1, та скасування запису про державну реєстрацію змін до установчих документів № 10711050002030334 від 26.10.2016 р.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням порядку скликання та проведення загальних зборів Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7" від 23.09.2016 р., що призвело до порушення прав позивача як члена кооперативу на участь в управлінні. Крім того, як наслідок, підлягає скасуванню запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 10711050002030334 від 26.10.2016 р. про державну реєстрацію змін до установчих документів Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7".

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.03.2024 р. у справі № 910/6927/23 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Додатковим рішення Господарського суду м. Києва від від 21.03.2024 р. у справі № 910/6927/23 клопотання представника Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням та додатковим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та додаткове рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що порушення відповідачем вимог закону під час скликання та проведення оспорюваних загальних зборів є самостійною підставою для визнання недійсними цих загальних зборів. Також скаржник вказує на те, що ухвалюючи додаткове рішення, місцевим судом не було враховано скрутне матеріальне становище позивача.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі № 910/6927/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі 910/6927/23 та призначено до розгляду на 21.05.2024 р.

До суду 25.04.2024 р. надійшли матеріали справи № 910/6927/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 р. було відкладено розгляд справи № 910/6927/23 до 04.06.2024 р. у зв`язку із задоволенням клопотання позивача про витребування у відповідача додаткових доказів.

У судове засідання 04.06.2024 р. позивач та представник відповідача надали усні пояснення по суті апеляційної скарги, представник третьої особи у судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся належним чином про час і місце розгляду скарги електронною поштою відповідно до ч. ч. 6, 7, 8 ст. 120 ГПК України та в порядку ч. 4 ст. 122 ГПК України через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копію ухвали від 15.04.2024 р. у справі № 910/6927/23 третій особі доставлено до електронного кабінету, доказом чого є довідка про доставку електронного документа, що міститься в матеріалах справи.

Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала від 15.04.2024 р. у справі № 910/6927/23 оприлюднена у реєстрі 16.04.2024 р.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представника третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, судова колегія встановила наступне.

Вбачається, що ОСОБА_1 є членом Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7".

Згідно з протоколом № 1 загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7" від 23.09.2016 р. було проведено збори, на яких були прийняті наступні рішення:

- затвердити запропоновані правлінням зміни до статуту кооперативу;

- затвердити статут кооперативу в новій редакції;

- уповноважити голову правління ОСОБА_2 підписати затверджений на загальних зборах членів кооперативу статут та призначити відповідальним за проведення реєстрації змін відомостей про кооператив, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, голову правління ОСОБА_2 ;

- затвердити та ввести в дію з 01.09.2016 р. розмір внесків (тарифів) членів ЖБК та співвласників будинку на утримання (управління) будинку та прибудинкової території з розрахунку 3,22 грн/кв.м.

Згідно з порядком денним були викладені такі питання:

- приведення статуту житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7" у відповідність до положень Податкового кодексу України стосовно неприбуткових організацій, затвердження нової редакції статуту;

- призначення відповідальних осіб, уповноважених на підписання статуту та реєстрацію змін до Єдиного державного реєстру;

- затвердження розміру внесків (тарифу) членів кооперативу та співвласників будинку на утримання (обслуговування/ управління) будинку та прибудинкової території.

Згідно з протоколом № 1 від 23.09.2016 р. присутні на зборах 165 членів кооперативу (список додається).

Після розгляду кожного питання порядку денного зазначено, що проголосували "за" - 100%, "проти" - 0, "утримались" - 0.

Протокол № 1 від 23.09.2016 р. містить підписи голови зборів та секретаря зборів, а також печатку Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7".

Відповідно до додатку до протоколу № 1 від 23.09.2016 р. список членів Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7", присутніх на загальних зборах, що відбулися 23.09.2016 р. - загальна кількість членів житлово-будівельного кооперативу становить 222 особи, присутні на зборах - 165 осіб.

Відповідно до п. 1 статуту Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7", зареєстрованого управлінням житлово-будівельного кооперативу виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 04.12.1986 р. № 46, житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей шляхом будівництва двох багатоквартирних будинків за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління будинками.

Згідно з п. 7 вказаного статуту громадяни приймаються в члени житлово-будівельного кооперативу по досягненню ними 18 років.

Як передбачено п. 31 статуту, член житлово-будівельного кооперативу вправі за згодою загальних зборів членів кооперативу передати свій пай будь-кому з постійно проживаючих з ним членів сім`ї, які досягли 18-річного віку або одружилися або вступили на роботу у передбачених законом випадках до досягнення зазначеного віку. Пай, що є спільною власністю подружжя, може бути переданий лише за наявності згоди іншого чоловіка. Особа, якій член кооперативу передав свій пай, має перевагу перед усіма іншими особами на вступ до цього кооперативу.

У пункті 47 статуту вказано, що новоприйнятий член житлово-будівельного кооперативу зобов`язаний виконувати рішення загальних зборів членів кооперативу (збори уповноважених), якими на членів кооперативу покладаються певні обов`язки, винесені до вступу до кооперативу.

За п. 55 статуту, якщо члена житлово-будівельного кооперативу виключено з кооперативу у випадках, передбачених підпунктами 3, 5 пункту 50 статуту, помер або вибув з нього з інших причин або переселився в іншу квартиру в будинку того ж кооперативу, члени його сім`ї, які проживали разом з ним, зберігають право користування житловим приміщенням за умови вступу до кооперативу одного з них. Член сім`ї, який виявив бажання вступити в кооператив замість колишнього члена кооперативу, має перевагу перед іншими особами.

Позивач вказує, що він є членом Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7" з 2011 року після отримання квартири у вказаному кооперативі в подарунок від батьків та подання заяви на вступ до кооперативу.

Однак в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження вступу позивача до кооперативу у 2011 році.

30.06.2021 р. відповідно до протоколу загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7" від цієї дати ОСОБА_1 було прийнято в члени кооперативу.

Також матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 від 26.07.2021 р. про вступ в члени Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7", згідно якої він ознайомлений зі статутом та внутрішніми нормативними документами кооперативу.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що рішення загальних зборів Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7" від 23.09.2016 р., оформлені протоколом № 1, на думку позивача, підлягають визнанню недійсними, оскільки при скликанні зборів було порушено вимоги Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», зокрема, позивач як член житлово-будівельного кооперативу не був повідомлений про дату та місце проведення цих загальних зборів та не брав в них участі, що призвело до порушення його суб`єктивних прав та інтересів як члена кооперативу, позбавило його права на голосування при прийнятті рішень на таких зборах, права на участь в управлінні кооперативом.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з ч. 1 ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Як передбачено ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов`язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Особи, які є членами кооперативу, правомочні брати участь у його управлінні, а також мають інші правомочності, передбачені законом та статутними документами, що випливають з їх участі у кооперативі. Оскільки кооператив є господарською організацією, а спір виник у межах господарських правовідносин з управління діяльністю кооперативу, а саме у зв`язку з порушенням прав члена кооперативу щодо можливості брати участь в управлінні, розгляд цього спору має здійснюватися судом господарської юрисдикції.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 р. у справі № 738/1772/17, від 03.04.2019 р. у справі № 759/11487/16-ц, від 01.10.2019 р. у справі № 910/7554/18, від 18.12.2019 р. у справі № 640/1029/18-ц та від 17.12.2019 р. у справі № 904/4887/18.

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про кооперацію" загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів членів кооперативу можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення члена кооперативу можливості взяти участь у загальних зборах; порушення рішенням загальних зборів прав чи законних інтересів члена.

Однак не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Для визнання недійсними рішень загальних зборів кооперативу повинен бути доведеним факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів члена кооперативу (позивача).

Вирішуючи питання про захист порушеного права, суд має враховувати інтереси і самого кооперативу і його інших членів, крім позивача, тобто дотримуватися балансу інтересів членів кооперативу і самого кооперативу. Тому важливо встановити не абстрактне, а конкретне порушене право чи інтерес члена кооперативу для його співставлення з інтересами інших членів та кооперативу, які можуть бути порушені визнанням недійсним ухваленого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 р. у справі № 927/546/18, від 28.01.2021 р. у справі № 910/15906/19, від 07.09.2021 р. у справі № 916/2506/20, від 07.06.2023 р. у справі № 916/211/22.

Отже позивач, звертаючись з позовом до суду, має обґрунтувати порушення його прав і законних інтересів (в чому вони проявились) яким чином у разі задоволення поданого позову буде відновлено порушене право з урахуванням встановлених судом обставин справи.

Відтак, для правильного вирішення цього спору суду необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (наявність чи відсутність підстав для визнання недійсними рішення загальних зборів), чи мало місце порушення будь-яких прав позивача (порядок скликання та проведення загальних зборів та підрахунку голосів), які саме права та інтереси позивача порушені відповідачем, яке право чи інтерес позивача порушено і які наслідки порушення прав позивача відповідачем.

Зі змісту оспорюваного рішення загальних зборів Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7" вбачається, що фактично єдиним питанням, яке було винесено на розгляд загальних зборів членів кооперативу від 23.09.2016 р. було приведення статуту Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7" у відповідність до положень Податкового кодексу України стосовно неприбуткових організацій, затвердження нової редакції статуту; призначення відповідальних осіб, уповноважених на підписання статуту та реєстрацію змін до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про кооперацію" метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про кооперацію" кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій" № 652-VIII від 17.07.2015 р. статтю 133 доповнено пунктом 133.4 такого змісту:

- не є платниками податку неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

- неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам: утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації; установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб; установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення); внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

- доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

- у разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених цим пунктом, така неприбуткова організація зобов`язана подати у термін, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток. Податкове зобов`язання розраховується, виходячи із суми операції нецільового використання коштів. Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій.

- до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам цього пункту і не є платниками податку, зокрема, можуть бути віднесені, зокрема, житлово-будівельні кооперативи (з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відповідно до закону здійснено прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку і такий житловий будинок споруджувався або придбавався житлово-будівельним (житловим) кооперативом).

Таким чином, приведення статуту у відповідність до законодавства та вимог, встановлених статтею 133 Податкового кодексу України та затвердження нової редакції статуту Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7", хоч і не було продиктоване законодавчим обов`язком необхідності внесення відповідних змін, проте відповідало інтересам цього кооперативу та його членів, адже сприяло врегулюванню його діяльності у сфері податкових відносин (вказані норми ПК України встановлюють обов`язкові вимоги до установчих документів неприбуткової установи, якою є кооператив, для цілей визначення суб`єктів - платників податку на прибуток підприємств).

Разом з цим, звертаючись із позовом, ОСОБА_1 не зазначив в чому саме виявляється порушення його прав та інтересів приведенням у відповідність до вимог податкового законодавства статуту Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7", членом якого він є.

До того ж, зі змісту позовної заяви не вбачається, які конкретно пропозиції мав ОСОБА_1 , які питання порядку денного мав змогу змінити чи доповнити, зокрема, ним не надано іншої редакції статуту Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7", що відрізнялася б від тієї, яка була затверджена 23.09.2016 р. загальними зборами.

В свою чергу, при вирішенні справи судом також враховується необхідність дотримання балансу між приватним інтересом позивача та інтересами інших членів кооперативу.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судових захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства також не завжди збігаються. Вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства, надавати оцінку добросовісності інших учасників, права яких у разі задоволення позовних вимог можуть бути порушені.

Відповідних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 08.10.2019 р. у справі № 916/2084/17, від 22.10.2019 р. у справі № 923/876/16 та від 03.12.2019 р. у справі № 904/10956/16, а також Верховний Суд у постановах від 27.05.2020 р. у справі № 927/813/19, від 18.06.2020 р. у справі № 922/1393/19, від 04.08.2020 р. у справі № 910/10764/19 та від 23.12.2020 р. у справі № 926/4729/16.

Вбачається, що усі питання, які були прийняті на загальних зборах, були пов`язані із метою діяльності Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7" та спрямовані на виконання його цілей та завдань, тобто відповідали інтересам його членів, які об`єдналися для задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб та ведення спільної господарської з метою поліпшення свого економічного стану.

Схожий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.09.2023 р. у справі № 908/3383/21.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні ст. 202 ЦК України, тому до цих рішень не можуть застосовуватися положення ст. ст. 203, 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за ст. 216 ЦК України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (ст. ст. 59, 60 Закону України "Про господарські товариства", ст. ст. 41, 42 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 15 Закону України "Про кооперацію");

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (ч. 6 ст. 42 Закону України «Про акціонерні товариства»);

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (ч. 5 ст. 61 Закону України «Про господарські товариства»);

- відсутність протоколу загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю (ч. 6 ст. 60 Закону України «Про господарські товариства»);

- відсутність протоколу загальних зборів акціонерного товариства, підписаного головою і секретарем зборів (ст. 46 Закону України "Про акціонерні товариства").

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

За ч. 3 ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.

Згідно з ч. 9 ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься: затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об`єднання; питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об`єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд; визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління; визначення обмежень на користування спільним майном; обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації; прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або участь у товариствах.

Так, позивач обґрунтовує порушення своїх прав тим, що він був членом Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7" з 2011 року після отримання квартири у вказаному кооперативі в подарунок від батьків та подання заяви про вступ до кооперативу, при цьому жодних документів на підтвердження таких доводів суду не надає.

Проте, в матеріалах справи міститься копія заяви ОСОБА_1 від 26.07.2021 р. про вступ в члени Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7" та протоколу загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7" від 30.06.2021 р., на яких було розглянуто вказану заяву та прийнято, зокрема, ОСОБА_1 в члени кооперативу.

Крім цього, відповідно до копії витягу з журналу обліку членів Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7" ОСОБА_1 став членом цього кооперативу 30.06.2021 р.

Оскільки позивач набув членства в кооперативі 30.06.2021 р., тому вимога позивача про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів відповідача від 23.09.2016 р., оформлених протоколом № 1, та скасування запису про державну реєстрацію змін до установчих документів № 10711050002030334 від 26.10.2016 р. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Що стосується заявленого відповідачем у суді першої інстанції клопотання про застосування строків позовної давності, колегія суддів його відхиляє, оскільки правила про позовну давність мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Так, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу адвоката Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7" у суді першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 30000,00 грн представник відповідача надав:

- договір про правову допомогу № 05/06-23 від 05.06.2023 р.;

- копію акту приймання-передачі наданих послуг від 04.07.2023 р. на суму 30000,00 грн,

- копію платіжної інструкції № 206 від 09.06.2023 р. на суму 15000,00 грн;

- копію платіжної інструкції № 221 від 04.07.2023 р. на суму 15000,00 грн;

05.06.2023 р. між Адвокатським об`єднанням "Барген" (далі - виконавець) та Житлово-будівельним кооперативом "Мотозаводець 7" (далі - замовник) було укладено договір про правову допомогу № 05/06-23 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов`язується надавати замовнику правову допомогу, пов`язану з представництвом його інтересів у Господарському суді м. Києва у справі № 910/6927/23 за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7" про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів від 23.09.2016 р. та скасування запису про державну реєстрацію змін до установчих документів.

Згідно з п. 1.6 договору правова допомога за договором надається виключно за запитом замовника. Конкретний перелік послуг та дій, які виконавець вчиняє на виконання договору, сторони визначають в акті приймання-передачі наданих юридичних послуг, який є невід`ємною частиною договору.

Як передбачено п. 4.3 договору, акт приймання-передачі наданих юридичних послуг сторони складають після ухвалення Господарським судом м. Києва рішення у справі № 910/6927/23.

У відповідності до п. п. 5.3, 5.4 договору гонорар виконавця за надання правової допомоги, а саме участі у судових засіданнях є фіксований та становить 4000,00 грн за одне судове засідання. Для розрахунку вартості інших послуг, передбачених договором, сторони використовують ставку, яка становить 2000,00 грн за одну годину ефективної роботи виконавця.

На підставі акту приймання-передачі наданих послуг від 04.07.2023 р. на загальну суму 30000,00 грн виконавцем було надано замовнику наступні послуги:

- підготовка та подання до Господарського суду м. Києва відзиву на позовну заяву у справі № 910/6927/23: проведено правовий аналіз позовної заяви та долучених до неї документів, проведено збір доказів та проаналізовано актуальну судову практику, сформовано правову позицію, підготовлено та направлено до Господарського суду м. Києва - затрачений час - 5 год, ціна за год - 2000,00 грн, загальна вартість - 10000,00 грн;

- підготовка та подання до Господарського суду м. Києва клопотання про закриття провадження у справі № 910/6927/23: проаналізовано актуальну судову практику, проведено збір доказів, підготовлено та направлено до Господарського суду м. Києва - затрачений час 3 год ціна за год - 2000,00 грн, загальна вартість 6000,00 грн;

- підготовка та подання до Господарського суду м. Києва заперечень на відповідь позивача на відзив у справі № 910/6927/23: проаналізовано відповідь на відзив, підготовлено заперечення та подано до Господарського суду м. Києва - затрачений час 3 год ціна за год - 2000,00 грн, загальна вартість 6000,00 грн;

- участь адвоката у судовому засіданні, що відбувалось 26.06.2023 р. у Господарському суді м. Києва у справі № 910/6927/23 - 1 послуга, фіксована ставка у розмірі 4000,00 грн;

- участь адвоката у судовому засіданні, що відбувалось 03.07.2023 р. у Господарському суді м. Києва у справі № 910/6927/23 - 1 послуга, фіксована ставка у розмірі 4000,00 грн (з урахуванням клопотання про доповнення).

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У відповідності до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Як передбачено ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 р. у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й враховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Згідно з ч. ч. 2, 4, 5 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 від 20.11.2020 р.

Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача згідно зі ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим, тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, ураховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу, зокрема: критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Пропорційність, яка застосовується судами у розподілі судового збору, і яка визначається виключно через кількісний критерій заявлених немайнових вимог не є тотожною пропорційності, яка у даному випадку не пов`язується виключно з кількісним аспектом і визначається через співвідношення між поставленою метою позову в цілому (захист порушеного, невизнаного або оспорюваного права та законного інтересу), конкретними матеріально-правовими вимогами, як способами її досягнення та отриманим результатом; критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.01.2023 р. у справі № 922/4022/20.

При цьому, надані позивачем документи на підтвердження судових витрат не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеній в таких документах сумі, позаяк розмір витрат має бути не лише доведений та документально обґрунтований, а й відповідати наведеним вище критеріям розподілу судових витрат (постанова Верховного Суду від 22.12.2021 р. у справі № 873/212/21).

Відповідно до акту наданих послуг адвокатом було надано послугу у вигляді підготовки та подання до Господарського суду м. Києва клопотання про закриття провадження у справі № 910/6927/23: проаналізовано актуальну судову практику, проведено збір доказів, підготовлено та направлено до Господарського суду м. Києва - затрачений час 3 год. ціна за год - 2000,00 грн, загальна вартість 6000, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 р. у справі № 910/6927/23 закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 р. у справі № 910/6927/23 скасовано, а справу передано до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.01.2024 року у cправі № 910/6927/23 касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7" залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 р. у справі № 910/6927/23 залишено без змін.

Так, відповідач просить суд покласти на позивача витрати за підготовку та подання до Господарського суду м. Києва клопотання про закриття провадження у справі № 910/6927/23, яка була скасована постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 р. та залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.01.2024 р. у cправі № 910/6927/23.

Проте, підстави для покладення витрат у розмірі 6000,00 грн за підготовку та подання до Господарського суду м. Києва клопотання про закриття провадження у справі № 910/6927/23 є необгрунтованими, оскільки дана послуга не обумовлена протиправною поведінкою позивача.

Крім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).

Суд враховує, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи (постанова Верховного Суду від 17.09.2019 р. у справі № 910/4515/18).

З огляду на викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню у розмірі 15000,00 грн.

Посилання скаржника на своє скрутне матеріальне становище, як на підставу для відмови у задоволенні заяви відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження зазначеного.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 07.03.2024 р. та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 21.03.2024 р. у справі № 910/6927/23 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правильним вирішенням справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладається на скаржника.

Враховуючи те, що колегія суддів перебувала у щорічній відпустці, зокрема, судді Буравльов С.І. та Шапран В.В. у період з 01.07.2024 р. по 12.07.2024 р., та суддя Андрієнко В.В. з 01.07.2024 р. по 19.07.2024 р. повний текст постанови у цій справі складено 22.07.2024 р.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 07.03.2024 р. та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 21.03.2024 р. у справі № 910/6927/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 22.07.2024 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран