Ухвала

від 16.07.2024 по справі 754/14103/17

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4-с/754/58/24

Справа № 754/14103/17

У Х В А Л А

Іменем України

16 липня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого - судді Галась І.А.,

при секретарі - Париста А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії, бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської область Романа Романа Михайловича,

В С Т А Н О В И В:

Заявник - ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Колесник Г.М. звернувся до суду із вищезазначеною скаргою.

В обґрунтування вимог вказано, Постановою приватного виконавця Романа Романа Михайловича відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 від 09.10.2023 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі виконавчого листа Деснянського районного суду міста Києва виданного 04.10.2023 боргу за договором позики.

Постановою приватного виконавця Романа Романа Михайловича відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 від 09.10.2023 про стягнення зі Скаржника на користь Стягувача на підставі виконавчого листа Деснянського районного суду міста Києва виданного 04.10.2023 року витрат по сплаті судового збору.

Постановою від 09.10.2023 було об`єднано виконавчі провадження НОМЕР_2, НОМЕР_1 у зведене виконавче провадження НОМЕР_3.

Постановою про арешт майна Скаржника від 09.10.2023 було накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно, що належить Скаржнику.

В тому числі накладено арешт на будинок за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному будинку мешкає та прописана малолітня дитина Скаржника, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , копія свідоцтва про народження, виданного 18.12.2018 року та копія довідки від 03.04.2022 №2113-7000202805 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Про факт проживання малолітньої дитини в Будинку з наданням підтверджуючих документів було проінформовано приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Роман Романа Михайловича у заяві про зняття арешту з будинку №2458/214/ВС від 22.04.2024.

Також було зазначено, що відповідно до ч.1 ст.56 ЗУ «Про виконавче провадження»: Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

В той же час, Приватним виконавцем у відповіді №02-01/9344 від 30.04.2024 (отримано 01.05.2024) не аналізується та не заперечується факт проживання в Будинку малолітньої дитини, а більше того наголошується (останній абзац сторінки), що: «Згідно ст. 56 ЗУ « Про виконавче провадження» ним 09.10.2023 року винесено постанови про арешт рухомого та нерухомого майна боржника задля забезпечення реального виконання рішення суду. Наголошує на тому, що майно арештовано і не було реалізовано, а отже арешт всього рухомого та нерухомого майна застосований, як повністю законний Засіб впливу на боржника).

Також необхідно зазначити, що Боржник має інше майно. У тому числі земельні ділянки, що підтверджується державними актами на земельні ділянки: серія ЯЛ № 528542, серія ЯК № 602206, серія ЯК №602204, серія ЯК №602205.

Вказані держави акти виступали в якості забезпечення виконання договору позики між Боржником та Кредитором та визнавались Кредитором співмірними.

З урахування вищевикладеного просить суд:

1) Визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Роман Романа Михайловича у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_4, в частині не зняття арешту з будинку боржнику за адресою:

АДРЕСА_2 ) Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Роман Романа Михайловича зняти арешт з майна боржника, а саме, з будинку боржника за адресою: АДРЕСА_1 .

21.06.2024 року приватний виконавець Роман Роман Михайлович через підсистему «Електронний суд» направив відзив на скаргу, відповідно до якої вважає скаргу безпідставною та неправомірною у зв`язку з відсутністю порушення норм матеріального та процесуального права, а саме:

1) Скаржник звертається до норм ч. 4 ст. 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» «Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом, - також щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.», а також п. 7 ч. 5 ст. 177 СК України: «Органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, якщо ними встановлено, що вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини».

Наголошують на тому, що органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочину, але виконавчі дії стосовно реалізації нерухомого майна не застосовувалися. Також нагадую, що згідно ч. 1 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, згідно якого відкрито виконавче провадження.

Отже, згідно чинного законодавства України звернення та накладення арешту на нерухоме майно застосовується задля забезпечення реального виконання рішення суду.

2) Згідно практики ВС України, а саме постанови № 754/14103/17 від 25.10.2020 р.

зазначено, що умовою застосування забезпечення виконання рішення є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів, як арешт нерухомого майна, може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог стягнення заборгованості. Забезпечення виконання рішення суду є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси стягувача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення реального виконання може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Отже зняття арешту з будинку, унеможливлює забезпечення виконання рішення суду оскільки воно тягне за собою загрозу невиконання виконавчого документа в повному обсязі.

3) Щодо охорони матеріально-правових інтересів стягувача від можливих недобросовісних дій з боку боржника з тим, щоб забезпечити стягувачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь стягувача, тому вважає, що зазначений спосіб забезпечення (арешт нерухомого майна) є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. ВС України згідно постанови № 754/14103/17 від 25.10.2020 р дійшов обґрунтованого висновку про необхідність забезпечення виконання рішення, а мотивоване це тим, що невжиття вказаних заходів забезпечення виконання рішення призведе до унеможливлення у подальшому виконанні рішення суду, оскільки у разі задоволення позовних вимог стягувач буде позбавлений можливості отримати стягнуті на підставі цього рішення грошові кошти.

4) Також просять відмітити, що ВС України у постанові №754/14103/17 від 25.10.2020 р. постановив залишити раніше винесене постанову від 13.08.2020 р. Київського апеляційного суду без змін, у якій йдеться про скасування ухвали суду першої інстанції, як таку, що може утруднити виконання рішення суду, оскільки право власності на нерухоме майно зареєстроване за боржником, який може його відчужити без відома та дозволу інших осіб, що призведе до утруднення подальшого ефективного захисту прав стягувача.

5) Скаржник трактує правильно ч. 3 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження»: «Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника», але як зазначено вище сума боргу складає 1 703 631 (один мільйон сімсот три тисячі шістсот тридцять одна гривня) 64 копійки, однак хоче відмітити, що згідно постанови про арешт майна від 09.10.2023 року на цю ж суму накладено звернення на майно боржника, але чи буде достатньо майна у боржника, щоб виконати виконавчий документ ще не встановлено, оскільки виконавче провадження знаходилося у стані «Зупинено» на підставі п. 2 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження»(зупинення судом стягнення на підставі ВП) від 29.11.2023 року.

6) У скарзі зазначено, що у боржника є 4 земельні ділянки у праві власності, що підтверджуються державними актами ЯЛ №528542, ЯК №602206, ЯК №602204 та ЯК №602205, проте згідно витягу з ДРРП за боржником зареєстровано 2 земельні ділянки, а саме:

- земельна ділянка площею 0,1283га, кадастровий номер 2123685001:01:003:00080,

цільове призначення для житлової та громадської забудови, вид використання ОЖБ, акт державної реєстрації ЯЛ №528542, що розташована за адресою: Закарпатська

обл., с. Луги;

- земельна ділянка площею 0.05 га, кадастровий номер 2123686000:03:002:0001, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, акт державної реєстрації ЯК №602203, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться під житловим будинком в якому зареєстрована неповнолітня особа у зв`язку з чим звернення стягнення на майно неможливе.

Повідомляю Вас, що опис земельної ділянки загальною площею 0,1283 га, КН 2123685001:01:003:0008, цільове призначення: для житлової та громадської забудови, що розташована за адресою: Закарпатська обл., Рахівський р-н, с. Луги, відбувся 14.06.2024 року, що підтверджує постановою про опис та арешт майна боржника № 72982760 від 14.06.2024 року. Також хочу відмітити, суб`єкта оціночної діяльності не призначено, отже вартість вищевказаного нерухомого майна не відома.

7) Також хоче відмітити, що у боржника 26.03.2024 року Київським апеляційним судом у задоволенні скарги про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню адвоката Колесник Ганни Миколаївни - відмовлено згідно ухвали №754/14103/17 від 26.03.2024, що набирає законної сили від моменту її винесення.

Отже дослідивши матеріали справи №754/14103/17 та хід подій виконавчих проваджень у нього є підстави вважати, що боржник ОСОБА_4 можливо не має наміру виконувати рішення суду, ухиляється від виконання свої обов`язків та використовує свої права недобросовісно по відношенню до рішення суду.

Прийміть до уваги, що коштів для погашення суми заборгованості від моменту відкриття виконавчих проваджень, а саме від 09.10.2023 року на депозитний рахунок не надходили для погашення суми боргу та ніяких дій стосовно виконання рішення суду з сторони боржника не відбувалось. Згідно ч. 6 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов`язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом.

16.07.2024 року представником скаржника, адвокатом Колесник Г.М. через підсистему «Електронний суд» подано Додаткові пояснення, відповідно до яких зазначили наступне:

1. Так в відзиві на скаргу виконавець ОСОБА_5 вказує на те, що в відповіді №02-01/9344 від 01.05.2014 на заяву від 24.04.2024 р. вказав, що дана заява подана з порушенням норм закону описаних в ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження».

Однак така відповідь виконавця є недостатньою та формальною, оскільки виконавець не пояснив, у чому саме полягало порушення заявником норм закону, які він зазначив. Виконавець не послався на жодну конкретну норму статті 56 ЗУ «Про виконавче провадження», яку заявник міг порушити, подавши заяву про зупинення виконання рішення. Таким чином, виконавець не аргументував свою позицію та не дав повної та обґрунтованої відповіді на скаргу.

2. Також виконавець ОСОБА_5 повідомив у відповіді про підстави зняття арешту з майна,

Однак, виконавець не врахував того, що вони не зверталися з клопотанням про зняття арешту з майна, де було б вірним застосувати саме перелічені ним підстави. Ми звернулися з заявою, в якій вимагали у виконавця самостійно усунути порушення, допущені ним при накладенні арешту на майно, яке не належить боржнику, а є власністю третіх осіб. Така заява є повністю законною та правомірною, оскільки ми мали право захищати наші інтереси та вимагати скасування неправомірного арешту. Виконавець не мав права відмовити у задоволенні такої заяви без обґрунтування свого рішення.

3. Наступним аргументом виконавця є посилання на рішення Верховного суду №754/14103/17 від 25.10.2020 р., в якому зазначено, що умовою застосування забезпечення рішення є достатньо обгрунтоване припущення, про невжиття таких заходів, як арешт нерухомого майна, може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог стягнення заборгованості. Слід зазначити, що дане рішення Верховного суду стосується зовсім іншого виду забезпечення, яке регулюється Цивільним процесуальним кодексом, а не Законом України "Про виконавче провадження", а тому застосування висновків Верховного суду в даному випадку є неумісним.

4. Крім того, виконавець не навів жодних доказів того, що наше майно належить боржнику або що співвласники майна несуть субсидіарну відповідальність за його зобов`язаннями. Тому, виконавець порушив права третіх осіб у виконавчому провадженні, грубо ігноруючи положення статей 35, 43, 44 Закону України "Про виконавче провадження".

У зв`язку з викладеним, вважають, що виконавець застосував арешт спільної частки у майні без достатніх підстав та не дотримався принципу пропорційності та обґрунтованості своїх дій. Таким чином, виконавець не був безстороннім у виконанні рішення суду, порушивши наше право на повагу до власності, яке гарантується Конвенцією. Вони вимагають негайного припинення неправомірних дій виконавця та зняття арешту з їх майна.

Однак, в порушення вказаних норм та принципів права, приватним виконавцем під час винесення постанови про арешт усього майна, в тому числі, і накладенні арешту на будинок за адресою: АДРЕСА_1 (надалі- Будинок), не були враховані властивості майна, його значення для власника чи володільця, необхідність використання та інших обставин.

Як зазначалося в скарзі, в даному Будинку мешкає малолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією довідки від 03.04.2022 №2113-7000202805 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (копія довідки наявна в матеріалах справи).

Крім того, відповідно до Розпоряджень голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області №383 та №384 від 22.12.2015 року, був наданий дозвіл громадянці ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на посвідчення та підписання від імені її малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документів для прийняття в дар житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: село Розтоки, загальною площею 0,05 га. (копії розпоряджень додаються). Відповідно до п. 2 вказаного вище Розпорядження, ОСОБА_6 було встановлено зберегти житловий Будинок за її малолітньою дочкою, ОСОБА_3 до досягнення нею повноліття.

Однак, накладення арешту та загроза звернення стягнення на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , позбавляє можливості його збереження за малолітньою донькою чим порушує майнові та житлові права дитини.

6. Далі виконавець вказує на те, що якщо Київським апеляційним судом 26.03.2024 р. було відмовлено у задоволенні скарги про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, то це свідчить про те, що ОСОБА_7 можливо не має наміру виконувати рішення суду та використовує свої права недобросовісно.

Однак слід зазначити, що звернення до суду за захистом своїх прав не є недобросовісним використанням процесуальних можливостей, а є законною дією, яка передбачена ст. 55 Конституції України. ОСОБА_7 вживає всіх заходів для непорушення його прав, а також прав інших осіб, які не повинні відповідати за дії ОСОБА_7 , тобто співвласників майна. Таким чином, він не зловживає своїми правами, а намагається досягти справедливого вирішення суперечки.

Крім того, слід звернути увагу на те, що ОСОБА_7 не ухиляється від виконання своїх обов`язків, а вимагає в тому числі і від виконавця діяти в межах закону. Він підтвердив свою готовність повернути заборгованість за розстрочкою, яка пропонується судом, але лише за умови, що його права та інтереси будуть належним чином захищені. ОСОБА_7 оскаржував виконавчий лист, тому що він на його погляд містить певні неточності та винесений з порушенням закону.

7. Така позиція виконавця є неприпустимою, оскільки свідчить про його небажання враховувати інтереси та права ОСОБА_7 , який має невід`ємне право звертатися до суду за захистом своїх прав, як гарантується Конституцією України. Оскарження бездіяльності виконавця не є порушенням закону, а є законним засобом контролю за дотриманням процедурного законодавства при виконанні рішень судів.

За таких умов, виконавець виявляє упереджене ставлення до ОСОБА_7 та порушує його право на справедливий та неупереджений суд.

Упереджене ставлення виконавця до ОСОБА_7 проявляється також в тому, що виконавець висловив свою незгоду з оскарженням виконавчого листа, яке подав ОСОБА_7 , і заявив, що це є способом затягування виконавчого провадження. При цьому виконавець не врахував те, що ОСОБА_7 має право на доступ до правосуддя та контроль за законністю виконання рішень судів. Виконавець також не взяв до уваги те, що виконавчий лист містить невідповідності> відомостям, які містяться в рішенні суду.

Заявник, представник заявника в судове засідання не з`явились.

Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Роман Роман Михайлович в судове засідання не з`явився.

Вивчивши матеріали скарги, дослідивши матеріали виконавчого провадження, доводи заявника, викладене в скарзі, суд дійшов висновку, що вимоги скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Роман Р.М. перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_4 відкрите на підставі виконавчих листів №754/14103/17 від 04.10.2023 року виданих Деснянським районним судом міста Києва, у якому перебувають такі виконавчі провадження:

ВП № 72982760 від 09.10.2023 про: Стягнути з ОСОБА_1

на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики від 13.02.2015р. в розмірі 740 092,50 грн.. суму відсотків за користування позикою в розмірі 59 207,40 грн. та суму пені в розмірі 740 092.50 грн., а всього стягнути 1 539 392.4 грн.

ВП № 72983041 від 09.10.2023 про: Стягнути з ОСОБА_1

на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 8000,00грн.

Загальна сума боргу без урахування витрат виконавчого провадження складає

1703631 (один мільйон сімсот три тисячі шістсот тридцять одна гривня) 64 копійки.

Також винесено постанови про арешт коштів та майна боржника від 09.10.2023 року згідно ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження». Згідно ч. 1 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження».

29.11.2023 року керуючись п.2 частини першої статті 34, статті 35 ЗУ № Про виконавче провадження» приватним виконавцем Романом Романом Михайловичем винесено постанови про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі Ухвали Деснянського районного суду м. Києва по справі №754/14103/17 від 27.11.2023 року.

22.04.2024 року представником скаржника ОСОБА_8 на адресу приватного виконавця Роман Романа Михайловича направлена заява №2458/214/ВС про зняття арешту з будинку.

30.04.2024року №02-01/УЗЧЧ приватним виконавцем Роман Романом Михайловичем надано відповідь на заяву про зняття арешту з будинку боржника ОСОБА_1 а саме будинку за адресою: АДРЕСА_1 ., відповідно до якої зазначено, що підстав для зняття арешту з нерухомого майна, відсутні.

Постановою про поновлення вчинення виконавчих дій від 11.06.2024 року приватним виконавцем Романом Романом Михайловичем поновлено виконавче провадження НОМЕР_1 на підставі ч.5, ст..35 ЗУ « Про виконавче провадження».

Постановою приватного виконавця Романом Романом Михайловичем від 14.06.2024 року описано та накладено арешт на майно боржника.

Так, з матеріалів вбачається, що згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке зареєстроване за №74, посвідчене виконкомом Розтоківської сільської ради, видане на підставі рішення виконкому від 13.12.2007 року ОСОБА_9 є власником 1/1 частки будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії довідки від 03.04.2022 №2113-7000202805 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у вказаному будинку мешкає та прописана малолітня дитина Скаржника, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч.1 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Відповідно до п.28 розділу VIII Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувану з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

В чинному законодавстві визначено, що реалізація арештованого майна, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) (п.п.1,3 розділу II Порядку).

Отже, державним виконавцем не було порушено процедуру щодо реалізації нерухомого майна.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до положень ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В порядку цивільного судочинства підлягає захисту лише порушене право в силу ст.15 ЦК України.

Згідно вимог ч.1 та ч.2 ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

За вказаних обставин суд вважає, що скарга подана ОСОБА_1 є необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст.447, 449, 451 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на дії, бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської область Романа Романа Михайловича залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 19 липня 2024 року.

Суддя