Постанова

від 16.07.2024 по справі 910/15075/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2024 р. Справа№ 910/15075/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Муковоз В.І.;

За участю представників сторін:

від позивача: Войтюк Д.В.;

від відповідача: Яковченко Р.Г.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 (повний текст складено 02.04.2024)

у справі №910/15075/23 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 687 259 103,57 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "Укргідроенерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - відповідач) про стягнення 687 259 103,57 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), а саме: 599 560 975, 69 грн основної заборгованості, 65 027 284,64 грн інфляційних втрат та 22 670 843,24 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності №0422-07012 від 03.03.2020 в частині оплати наданих послуг у період з лютого 2022 по липень 2023 року.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" 65 027 284 грн. 64 коп. інфляційних втрат, 22 670 843 грн. 24 коп. 3% річних та 565 073 грн. 14 коп. судового збору.

Провадження в частині позовних вимог про стягнення 322 139 584 грн. 41 коп. заборгованості закрито.

В іншій частині відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідно до укладеного договору про надання допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності, ПДП передав, а ОСП прийняв допоміжні послуги з регулювання частоти та активної потужності за період з лютого 2022 по липень 2023 загальною вартістю 599 560 975,69 грн.

Оскільки до дати звернення з даним позовом до суду відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 277 421 391,28 грн, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в цій частині, тоді як в частині стягнення заборгованості у розмірі 322 139 584,41 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України закрив провадження у справі, оскільки відповідні кошти були сплачені після подачі позову.

Також, суд першої інстанції вказав на обґрунтованість нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/15075/23 від 27.03.2024 в частині задоволення позовних вимог і в частині закриття провадження щодо позовних вимог про стягнення 284 918 484,34 грн. заборгованості і ухвалити в зазначеній частині нове рішення, яким відмовити у позові.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- у спірних правовідносинах відсутнє прострочення оплати, оскільки згідно п. 6.5. договору строк оплати починає перебіг за наявності двох умов - підписання акту та реєстрації податкової накладної позивачем;

- суд першої інстанції проігнорував дати реєстрації податкових накладних;

- позивач не надав обґрунтованого розрахунку інфляційних втрат, оскільки у наведеному позивачем розрахунку не вказано, яким чином визначено «інфляційне збільшення» та які індекси інфляції і за які місяці при цьому вони були застосовані;

- до відкриття провадження у справі відповідач сплатив 562 339 875,62 грн, а не 277 421 391,28 грн, як помилково вказав суд першої інстанції, а тому саме в цій частині мало бути відмовлено у задоволенні позову, тоді як щодо решти основної заборгованості були підстави для закриття провадження у справі;

- з цих підстав, суд необґрунтовано закрив провадження у справі в частині стягнення 284 918 484,34 грн заборгованості;

- розмір судового збору, з огляду на подачу позову в електронній формі, міг бути покладений на відповідача лише у сумі 95 893,95 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/15075/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №910/15075/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою суду від 29.04.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17454/23.

06.05.2024 на адресу суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою суду від 13.05.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 04.06.2024.

В судове засідання 04.06.2024 з`явились представники сторін.

В судовому засіданні 04.06.2024 оголошена перерва до 25.06.2024.

Засідання суду, призначене на 25.06.2024, не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючої судді Барсук М.А. на лікарняному.

Ухвалою суду від 01.07.2024 розгляд справи призначено на 16.07.2024.

Позиції учасників справи

17.05.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

ПрАТ «Укргідроенерго» на адресу НЕК «Укренерго» надіслало письмову-заяву приєднання в цілому до договору про надання допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності (далі - договір), яка була акцептована НЕК «Укренеро» 03.03.2020.

У повідомленні від 03.03.2020 року за вих. № 01/8658 НЕК "Укренерго" поставило до відома позивача про приєднання останнього (акцептування пропозиції) до умов договору про надання допоміжних послуг з регулювання чистоти та активної потужності та долучено до реєстру постачальників допоміжних послуг (ідентифікатор договору - № 0422-07012, дата акцептування - 03.03.2020 року).

Також у вказаному повідомленні зазначено, що договір є публічним, укладається сторонами з урахуванням ст. 634 Цивільного кодексу України та розміщений на офіційному сайті Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго".

Відповідно до пункту 1.2. договору позивач зобов`язується надати допоміжні послуги з регулювання частоти та активної потужності (далі - ДП) у частині забезпечення одного або більше резервів: резервів підтримки частоти (первинне регулювання); резервів відновлення частоти (вторинне регулювання); резервів заміщення (третинне регулювання), відповідно до умов цього договору, а ОСП зобов`язується здійснити оплату за надані ДП відповідно до умов цього договору та Правил ринку, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 307 (далі - правила ринку).

Придбання ДП здійснюється згідно з процедурою та умовами придбання ДП, визначеними правилами ринку (п. 1.4 договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору загальна вартість цього Договору складається із суми всіх платежів, здійснених ОСП на користь ПДП протягом: дії цього Договору за надані на умовах нього договору ДП. Обчислення платежів та розрахунок цін здійснюється відповідно до Правил ринку.

Відповідно до п. 6.1. договору виставлення рахунків та здійснення платежів у рамках розрахункових сум здійснюються відповідно до процедур та графіків, зазначених у цьому договорі та Правилах ринку.

ПДП складає та направляє ОСП два примірника підписаного зі своєї сторони Акту приймання-передачі наданих допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності (далі - Акт) до 08 числа місяця, наступного за тим, у якому такі послуги надавались (п. 6.2 договору).

У разі відсутності зауважень ОСП підписує Акт протягом трьох робочих днів з дати його отримання від ПДП або направляє мотивовану відмову від його підписання із зазначенням недоліків, що повинні бути усунені (п. 6.3 договору).

Відповідно до пункту 6.4 договору ОСП здійснює остаточний розрахунок з ПДП протягом 10 робочих днів після підписання сторонами акту або з дати направлення Акту ПДП на адресу ОСП (у випадку не підписання або не направлення акту, або мотивованих зауважень до нього у п`ятиденний строк) за умови реєстрації ПДП податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ПДП грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих ДП.

Відповідно до підпункту 1 п. 7.3 договору ПДП має право: отримувати від ОСП своєчасну оплату за якісно надані ДП.

Відповідно до підпункту 1 п. 7.4 договору ОСП зобов`язується: здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату ДП на умовах, визначених цим договором.

На виконання умов договору у період з лютого 2022 по липень 223 позивачем було надано, а відповідачем отримано допоміжні послуги з регулювання частоти та активної потужності на загальною вартістю 599 560 975,69 грн., на підтвердження чого останнім надано акти приймання-передачі наданих допоміжних послуг.

Також позивач вказує, що відповідно до умов договору та правил ринку було виставлено рахунки на оплату допоміжних послуг з регулювання частоти та потужності з лютого 2022 по липень 2023.

Оскільки відповідач не розрахувався з наданими послугами у встановлений договором строк, позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просив стягнути з відповідача 599 560 975, 69 грн основної заборгованості, 65 027 284,64 грн інфляційних втрат та 22 670 843,24 грн 3% річних.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до укладеного договору про надання допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності, ПДП передав, а ОСП прийняв допоміжні послуги з регулювання частоти та активної потужності за період з лютого 2022 по липень 2023 загальною вартістю 599 560 975,69 грн.

Оскільки до дати звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 277 421 391,28 грн, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в цій частині, тоді як в частині стягнення заборгованості у розмірі 322 139 584,41 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України закрив провадження у справі, оскільки відповідні кошти були сплачені після подачі позову.

Також, суд першої інстанції вказав на обґрунтованість нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Однак колегія суддів частково не погоджується із відповідними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Закон, який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище є Закон України "Про ринок електричної енергії" (далі Закон № 2019-VIII).

Пунктом 14 ч. 1, ст. 4 Закону № 2019-VIII визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів: про постачання електричної енергії споживачу.

За змістом ч. 1, 3 от. 69 Закону № 2019-VIII в Україні функціонує єдиний ринок допоміжних послуг. На ринку допоміжних послуг можуть придбаватися/надаватися допоміжні послуги для забезпечення:

1. регулювання частоти та активної потужності в ОЕС України, а саме забезпечення:

- резервів підтримки частоти (первинне регулювання);

- резервів відновлення частоти (вторинне регулювання);

- резервів заміщення (третинне регулювання);

2. підтримання параметрів надійності та якості електричної енергії в ОЕС України, а саме:

- послуги з регулювання напруга та реактивної потужності;

- послуги із забезпечення відновлення функціонування ОЕС України після системних аварій.

Абзацом 2 ч. 2 ст, 69 Закону № 2019-VIII визначено, що купівля допоміжних послуг здійснюється на підставі договорів про надання допоміжних послуг, що укладаються на підставі типових договорів про надання допоміжних послуг.

Типові договори про надання допоміжних послуг затверджується Регламентом (абз.3 ч.7 ст.69 Закону № 2019-VIII).

Згідно з абз. 2 ч. 10 ст, 69 Закону № 2019-VIII ціни на допоміжні послуги, розраховані за затвердженою Регулятором методикою, мають забезпечувати:

1. відшкодування економічно обґрунтованих витрат постачальників допоміжних послуг на виконання відповідних допоміжних послуг, враховуючи покриття обгрунтованих інвестицій, необхідних для забезпечення надання них послуг;

2. необхідну для виконання цього виду діяльності норму доходу.

Оператор системи передачі надає адміністратору розрахунків інформацію про обсяги та ціни придбаних ним допоміжних послуг, а також про фактично надані допоміжні послуги для розрахунку відповідних платежів. Інформація про обсяги та вартість придбаних допоміжних послуг підлягає оприлюдненню оператором системи передачі у порядку, визначеному правилами ринку.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, відповідно до укладеного договору про надання допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності, ПДП передав, а ОСП прийняв допоміжні послуги з регулювання частоти та активної потужності за період з лютого 2022 по липень 2023 загальною вартістю 599 560 975,69 грн., що підтверджується актами приймання-передачі наданих допоміжних послуг.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, відповідач повністю розрахувався із наявною заборгованістю.

Суд першої інстанції зазначив, що оскільки до дати звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 277 421 391,28 грн, є підстави для відмови у задоволенні позову в цій частині.

В той же час, в частині стягнення заборгованості у розмірі 322 139 584,41 грн суд першої інстанції закрив провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідні кошти були сплачені після подачі позову.

Водночас, колегія суддів зазначає, що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

При цьому предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Тобто, закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 910/23359/15, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16, від 18.07.2019 у справі № 916/3147/16, від 26.11.2019 у справі № 920/240/18, від 18.07.2023 у справі № 906/1357/20, від 16.08.2023 у справі № 910/5571/22.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 було відкрито провадження у даній справі.

Як вбачається з наданих відповідачем платіжних інструкцій, до дати відкриття провадження у справі Приватним акціонерним товариством "Укргідроенерго" було сплачено 562 339 875,62 грн.

Таким чином, оскільки сума основної заборгованості у розмірі 562 339 875,62 грн. була сплачена до відкриття провадження у справі, з огляду на правові висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла до висновку, що у даній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В решті позовних вимог у розмірі 37 221 100,07 грн., оскільки відповідні суми були сплачені відповідачем після відкриття провадження у даній справі (після 10.10.2023), провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (у зв`язку з відсутністю предмета спору).

Також, позивачем у зв`язку із простроченням виконання відповідачем свого зобов`язання з оплати наданих послуг нараховано 22 670 843,24 грн 3% річних, 65 027 284,64 грн інфляційних втрат.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 610 та частина 1 статті 612 ЦК України).

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідач стверджує, що позивачем не доведено прострочення оплати за укладеним договором, оскільки п. 6.4. договору передбачає, що строк оплати 10 робочих днів починає свій перебіг у разі виконання обох умов, а саме підписання сторонами акта та реєстрація позивачем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, колегія суддів не погоджується із відповідними доводами відповідача з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 6.4 договору ОСП здійснює остаточний розрахунок з ПДП протягом 10 робочих днів після підписання сторонами акту або з дати направлення Акту ПДП на адресу ОСП (у випадку не підписання або не направлення акту, або мотивованих зауважень до нього у п`ятиденний строк) за умови реєстрації ПДП податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ПДП грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих ДП.

Відповідно до п. 6.1. договору виставлення рахунків та здійснення платежів у рамках розрахункових сум здійснюються відповідно до процедур та графіків, зазначених у цьому договорі та Правилах ринку.

Відповідно до частини 1 статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку.

Відповідно до пункту 1.11.1 Правил ринку (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), затверджених постановою НКРЕКП 14.03.2018 № 307, за допомогою СУР здійснюється управління процесами, зокрема проведенням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів діяльності на ринку електричної енергії згідно з цими Правилами.

Пунктом 1.11.8 Правил ринку передбачено, що АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.

ПДП щомісячно надсилає АР платіжний документ із зазначенням суми, що повинна бути сплачена АР за відповідний період за закупівлю ДП (п. 7.2.4. Правил)

Відповідно до п. 7.7.1., 7.7.2 Правил ринку платіжні документи для декади надаються відповідним учасникам ринку не пізніше четвертого робочого дня після останнього дня цієї декади. Платіжні документи для торгового місяця (стосовно оплати наданих ДП) надаються відповідним учасникам ринку на восьмий робочий день після останнього дня місяця.

У пункті 7.7.4 Правил ринку встановлено, що оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.

Отже, платіжні документи на оплату виставляються автоматично у визначені Правилами ринку строки, так само і оплаті вони підлягають у строки, що передбачені Правилами ринку. Рахунки, які виставляються щодекадно, мають бути виставлені (з урахуванням вимог Правил ринку) раніше дати виставлення платіжного документу за місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за допомогою СУР були виставлені позивачу рахунки-фактури на оплату спірної заборгованості.

При цьому у постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21, яка стосувалась питання вчасної оплати за балансуючу електричну енергію за договором, укладеним між сторонами у даному спорі, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вже вказував на те, що у розумінні положень Правил ринку ( зокрема пункти 1.1.4, 1.1.2, 1.8.1, 1.11.1, 1.11.8, 5.11.1, 5.11.2, 5.28.1, 7.2.1, 7.7.4), з урахуванням змісту Договору (пункти 4.1, 4.5, 5.3, 5.4), направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків (АР) через систему управління ринком. Іншого порядку та способу направлення рахунків, ані Правилами ринку, ані умовами Договору не передбачено, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) АР у системі управління ринком.

Колегія суддів відзначає, що відповідно до положень Закону України «Про ринок електричної енергії» НЕК «Укренерго» виконує функції ОСП, а як ОСП виконує функції АР.

Отже, НЕК «Укренерго», будучи одночасно АР та ОСП, перебуває в цілком різних самостійних статусах учасника ринку електричної енергії, має можливість не тільки отримувати рахунки та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у системі управління ринком, а й проводити розрахунки за ними.

Аналогічні висновки викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2023 у справі № 910/9216/22, від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21, від 09.04.2024 у справі № 910/3269/23.

Тобто, оскільки позивачем у системі управління ринком було виставлено рахунки НЕК «Укренерго», а тому останній був зобов`язаний їх оплатити протягом 4 банківських днів, з дати направлення (виставлення) рахунку (п. 7.7.4 Правил ринку).

Порядок розрахунків, визначений в пункті 6.4. договору, застосовується при остаточному розрахунку, тобто у разі невідповідності між сумами у виставлених згідно з Правилами ринку рахунках та вартістю фактично переданої електричної енергії за місяць, яку сторони підтверджують шляхом підписання відповідних актів, на що також наголосила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2023, досліджуючи аналогічний за своїм правовим наповненням пункт договору.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до п.6.1. та 6.2. договору, протягом періоду з березня 2022 по серпень 2023 ПДП склав та направив ОСП два примірника підписаного зі своєї сторони Акту приймання-передачі наданих допоміжних послуг у встановлені строки, відповідач в свою чергу підписав та скріпив електронним цифровим підписом, що свідчить про узгодженість між сторонами обсягів і вартості приймання передачі допоміжних послуг.

Більше того, виходячи з положень статей 173, 174 ГК України, не здійснення реєстрації податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням з боку позивача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов`язання, оскільки обов`язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає саме на підставі податкового законодавства.

Водночас, зазначення сторонами у договорі про обов`язок сторони здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 904/6023/19 (904/4903/22), від 07.02.2019 у справі № 913/272/18, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

Також, як вірно зазначено судом першої інстанції, умова про реєстрацію ПДП податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних також виконана позивачем.

Таким чином, з урахуванням приписів ст.ст. 614, 625 Цивільного кодексу України та наведених висновків Об`єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладених у постанові від 01.12.2023 у справі № 910/9216/22 щодо застосування ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 22 670 843,24 грн 3% річних, 65 027 284,64 грн інфляційних втрат.

Доводи відповідача, що у наданому розрахунку інфляційних втрат позивач здійснив їх нарахування із порушенням порядку, наведеного у постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №924/2/21, Об`єднаної палати Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, колегія суддів відхиляє, оскільки такі доводи не підтверджені відповідачем належним чином, зокрема відповідним контррозрахунком інфляційних втрат.

Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат на суму 65 027 284,64 грн та 3 % річних на суму 22 670 843,24 грн за загальний період нарахування з 26.03.2022 по 13.09.2023, з урахуванням правових позицій Верховного Суду, на які посилається апелянт (щодо необхідності заокруглення приросту індексу споживчих цін до десяткового числа після коми) встановила, що відповідні нарахування здійснені арифметично вірно, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині правомірно задоволенні судом першої інстанції.

Крім того, оскаржуваним рішенням суд першої інстанції стягнув з відповідача 565 073 грн 14 коп. судового збору, зазначивши про покладення на відповідача сум судового збору в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Наведеною нормою Закону України "Про судовий збір" передбачено повернення судового збору в разі закриття (припинення) провадження у справі.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як вже було зазначено вище, в частині позовних вимог про стягнення 37 221 100,07 грн. основного боргу провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (у зв`язку з відсутністю предмета спору).

В решті позовних вимог про стягнення 562 339 875,62 грн. в задоволені позовних вимог слід відмовити.

У постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 903/181/19, викладено таку правову позицію: "лише висновок суду першої інстанції про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог. Натомість, у тому випадку, коли в резолютивній частині судового рішення зазначається про закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у зв`язку з відсутністю предмету спору, спір по суті у відповідній частині не вирішується, навіть якщо розгляд справи по суті закінчується ухваленням рішення суду, без постановлення відповідної ухвали, як окремого процесуального документа.

Відповідно, у такому разі (закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у резолютивній частині рішення) норма частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, не застосовуються і не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у повному обсязі, в тому числі і щодо частини із заявлених вимог, за якою провадження було закрито.

У зазначеній нормі Господарського процесуального кодексу України йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті. Водночас, така норма не застосовується, якщо Закон України "Про судовий збір" у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України.

Зокрема, у пункті 5 частини 1 статті 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях".

Подібний за змістом висновок щодо застосування приписів частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пункту 5 частини 1 статті 7 Закон України "Про судовий збір" викладений у постанові Верховного Суду від 06.09.2021 у справі № 910/8775/20, від 23.01.2024 у справі № 910/7984/22.

Суд першої інстанції, стягуючи з відповідача на користь позивача 565 073,14 грн, нараховував його виходячи із сум задоволених позовних вимог про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних і сум основного боргу (322 139 584,41 грн), в частині якого було закрито провадження у справі.

Водночас, закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв`язку з чим результат вирішення спору відсутній. Відтак з урахуванням положень пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", частина 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України застосована бути не може.

А тому, є обґрунтованими доводи апелянта щодо неправильного застосування судом першої інстанції приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України без урахування приписів пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Колегія суддів, здійснивши власний розрахунок суми судового збору, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, дійшла до висновку, що на відповідача підлягають покладенню витрати зі сплати судового збору у розмірі 95 898,17 грн, що розраховані пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 у справі № 910/15075/23 - зміні в частині розглянутих судом сум основного боргу та розподілу сум судового збору.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 у справі № 910/15075/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 у справі № 910/15075/23 змінити в частині розглянутих судом сум основного боргу та розподілу сум судового збору, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри 25, Київ, 01032, код ЄДРПОУ 00100227) на користь Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" (м. Вишгород, Київська обл., Вишгородський р-н, 07300, код ЄДРПОУ 20588716) 65 027 284 грн 64 коп. інфляційних втрат, 22 670 843 грн 24 коп 3% річних та 95 898 грн 17 коп. судового збору.

Провадження в частині позовних вимог про стягнення 37 221 100 грн. 07 коп. заборгованості закрити.

В іншій частині в позові відмовити.»

3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 у справі № 910/15075/23 залишити без змін.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" (м. Вишгород, Київська обл., Вишгородський р-н, 07300, код ЄДРПОУ 20588716) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри 25, Київ, 01032, код ЄДРПОУ 00100227) 311 558,82 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/15075/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 23.07.2024

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко