Постанова

від 16.07.2024 по справі 910/15075/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2024 р. Справа№ 910/15075/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Муковоз В.І.;

за участю представників сторін:

від позивача: Войтюк Д.В.;

від відповідача: Яковченко Р.Г.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 (повний текст складено 02.05.2024)

у справі №910/15075/23 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 687 259 103,57 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи

Приватне акціонерне товариство "Укргідроенерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - відповідач) про стягнення 687 259 103,57 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), а саме: 599 560 975, 69 грн основної заборгованості, 65 027 284,64 грн інфляційних втрат та 22 670 843,24 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності №0422-07012 від 03.03.2020 в частині оплати наданих послуг у період з лютого 2022 по липень 2023 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" 65 027 284 грн. 64 коп. інфляційних втрат, 22 670 843 грн. 24 коп. 3% річних та 565 073 грн. 14 коп. судового збору.

Провадження в частині позовних вимог про стягнення 322 139 584 грн. 41 коп. заборгованості закрито.

В іншій частині відмовлено.

12.04.2024 відповідачем подано клопотання про відстрочення виконання рішення у справі №910/15075/23.

В обґрунтування поданої заяви відповідач вказує, що через неповну, несвоєчасну оплату на користь відповідача послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, загальна заборгованість учасників ринку перед Відповідачем за ці послуги становить понад 5,6 млрд. грн., що перешкоджає відповідачу оперативно оплачувати допоміжні послуги за відповідними договорами.

За твердженням заявника, кошти на сплату 3% річних, інфляційних втрат взагалі не передбачені структурою тарифу на послуги відповідача, це перешкоджає виконанню рішення суду. На відміну від суб`єктів господарювання, які добровільно беруть на себе господарські зобов`язання і діють на власний ризик для отримання прибутку, діяльність Відповідача не можна розглядати як підприємництво (тобто діяльність, що здійснюється самостійно, ініціативно, на власний ризик згідно зі ст. 42-44 ГК України). Відповідач не має можливості вільного вибору видів діяльності, свободи комерційного розрахунку тощо.

Відповідач також вказує, що невідкладне стягнення з НЕК «Укренерго» великих витрат, джерела покриття яких не передбачені, дестабілізує його діяльність, поставить під загрозу нормальну роботу енергетичної інфраструктури України.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 заява Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочку виконання рішення задоволена.

Відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 у справі №910/15075/23 на 1 (один) рік з дня ухвалення вказаного рішення - до 27.03.2025.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що відстрочення виконання рішення суду до 27.03.2025 не порушить інтереси сторін, забезпечить їх баланс, буде співмірним можливості поновлення порушеного права стягувача з можливістю відповідача забезпечити таке поновлення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухвалою першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Укргідроенерго звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва у справі № 910/15075/23 від 24.04.2024 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- всі твердження відповідача по суті зводяться до однієї виключної обставини - відсутністю коштів та виключною роллю останнього на ринку електричної енергії, яка є абсолютно залежною від функціональності інших учасників ринку;

- в матеріалах даної справи відсутні обставини та підстави для застосування судом відстрочки виконання рішення, позаяк наведені відповідачем підстави для відстрочення виконання рішення суду не носять особливий характер та не є виключними обставинами;

- задоволення заяви про відстрочку виконання рішення призведе до недотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін;

- позивач є єдиним підприємством, яке може забезпечити оперативне балансування електричною енергією, що є дуже залежним від фінансових можливостей товариства відновитись від ракетних обстрілів у березні 2024 року.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/15075/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

06.05.2024 на адресу суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою суду від 13.05.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 04.06.2024.

В судове засідання 04.06.2024 з`явились представники сторін.

В судовому засіданні 04.06.2024 колегія суду вирішила відкласти розгляд справи до 25.06.2024.

Засідання суду, призначене на 25.06.2024, не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючої судді Барсук М.А. на лікарняному.

Ухвалою суду від 01.07.2024 призначено розгляд справи на 16.07.2024.

Позиції учасників справи

31.05.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до статті 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 917/138/16 зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Тобто, підставою для відстрочення виконання рішення має бути існування об`єктивних, непереборних, виняткових обставин, що ускладнюють вчасне виконання рішення.

Таким чином, особа, яка подала заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Питання щодо надання відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Також колегія суддів зазначає, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, п. 43), з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити:

1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами;

2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми;

3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»;

4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, в цьому контексті для визнання поважними причин затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів, обов`язково мають враховуватися інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2004 у справі «Жовнер проти України» (заява № 56848/00) зазначено, що стаття 1 Першого Протоколу вимагає, перш за все і особливо, щоб втручання державної влади у використання права на майно було законним. Суду належить з`ясувати, чи дотримується справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і вимогами основних прав громадян. Пошук подібної рівноваги повністю віддзеркалюється в структурі статті 1, отже, і в другому абзаці: повинно існувати пропорційно обґрунтоване співвідношення між зазначеною метою і засобами, що використовуються. Контролюючи виконання цієї вимоги, Суд визнає за державою певну свободу розсуду як для вибору способів впровадження, так і для вирішення, чи є їх наслідки виправданими та відповідають загальному інтересу у спробі досягти зазначеної мети закону.

У відповідності до ч. 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається із заяви про відстрочення виконання рішення, відповідач не надав належних доказів, що доводять неможливість своєчасного виконання судового рішення та підтверджують наявність підстав для відстрочення його виконання.

Так, зазначаючи про те, що через несвоєчасну оплату на користь відповідача послуг з диспетчерського управління, загальна заборгованість учасників ринку становить понад 5,6 млрд. грн., відповідач, на підтвердження свого фінансового стану, не надає відповідні докази, а саме звітів про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (форма №1-Б), даних про наявність або відсутність основних та оборотних засобів та їх вартість, про розмір та вартість інших матеріальних активів підприємства, тощо.

При цьому скрутне фінансове становище чи невиконання контрагентами своїх зобов`язань перед боржником не є безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду.

Факт відсутності коштів на оплату 3 % річних та інфляційних втрат через не встановлення у структурі тарифу з надання послуг диспетчерського управління відповідних коштів на їх відшкодування, не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати придбаних у позивача допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності, оскільки відповідні обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання, а заявником не надано доказів того, що у строк один рік з моменту постановлення рішення в даній справі відповідач отримає грошові кошти на оплату відповідних нарахувань.

Колегія суддів зазначає, що з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України вбачається право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

В той же час, відсутність відповідних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та «Бакалов проти України».

Суд зауважує, що між сторонами даного спору виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету чи інших надходжень, у зв`язку з чим відповідні доводи заявника на залежність від встановлення Регулятором тарифів, в яких він визначив інше цільове призначення коштів, як на підставу для відстрочення виконання рішення суду, колегією суддів відхиляються.

При цьому, оплата відповідачем основної суми боргу під час розгляду даної справи не є обставиною, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом, а навпаки свідчить про платоспроможність відповідача та можливість перерахування на користь позивача грошових коштів.

Стосовно доводів відповідача про масовані ракетні удари по енергетичній інфраструктурі України, що призвело до вкрай тяжких наслідків, колегія суддів зазначає наступне.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-IX від 24 лютого 2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На даний час строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

Апеляційний господарський суд звертає увагу, що саме по собі введення воєнного стану, без доведення учасником справи причинно-наслідкового зв`язку між його введенням та неможливістю своєчасного виконання рішення суду, не свідчить про наявність підстав для відстрочення виконання рішення суду. Відсутні докази здійснення господарської діяльності на окупованих територіях або місцевості, де відбуваються бойові дії.

Поряд з цим колегія суддів відзначає, що тяжка економічна ситуація в країні спричинена військовою агресією носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін.

Як Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", так і Приватне акціонерне товариство "Укргідроенерго" несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб`єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Також в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження погіршення фінансового стану чи призупинення діяльності відповідача внаслідок збройної агресії російської федерації проти України чи нанесення ракетних ударів по об`єктам відповідача, що призвело до неможливості виконання рішення суду. При цьому не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач, на господарську діяльність якого негативно впливають наслідки, пов`язані з військовою агресією російської федерації.

При цьому, як позивач, так і відповідач належать до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (згідно Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83, з наступними змінами), що засвідчує однаковий статус підприємств, роль та важливість їх діяльності в умовах воєнного стану.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не надані докази, які свідчать про існування виключних обставин, які дають підстави для відстрочки виконання судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.04.2005 р. у справі «Вараніца проти України» зазначає, що стверджувана відсутність коштів у підприємства державної форми власності не може виправдовувати затримку виконання рішення суду, що відповідно є порушенням статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 29.06.2004 р. Європейський суд з прав людини у справі "Півень проти України" дійшов висновку, що державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не можна прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини". За висновками суду, представлені відповідачем докази скрутного фінансового становища, не можна вважати винятковими обставинами для відстрочення виконання судового рішення, так як такі докази є тільки одним з елементів, який свідчить про незадовільний фінансовий стан підприємства.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18- рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11- рп/2012.

Згідно з мотивувальною частиною рішення № 16-рп/2009 від 30.06.2009 р. Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. по справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відстрочення виконання рішення у справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені заяви Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочку виконання рішення.

Згідно із ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 у справі № 910/15075/23 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 у справі № 910/15075/23 скасувати та прийняти нову, яким у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочку виконання рішення відмовити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри 25, Київ, 01032, код ЄДРПОУ 00100227) на користь Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" (м. Вишгород, Київська обл., Вишгородський р-н, 07300, код ЄДРПОУ 20588716) 2 422,40 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/15075/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 23.07.2024

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко