Ухвала

від 23.07.2024 по справі 759/22877/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 липня 2024 року

м. Київ

справа № 759/22877/23

провадження № 61-9958ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 09 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальнісю «4УЖитлосервіс» про визнання договору недійсним та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «4УЖитлосервіс» (далі - ТОВ «4УЖитлосервіс»), в якому просив суд:

- визнати договір про компенсацію витрат з утримання будинку та прибудинкової території недійсним та з урахуванням необхідності обслуговування будинку по АДРЕСА_1 до обрання управителя згідно закону,

- зобов`язати ТОВ «4УЖитлосервіс» розробити та погодити зі співвласниками договір на підставі типових договорів та кошторис, який складено на підставі обов`язкового переліку робіт (послуг), витрати по якому включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку у спосіб, який встановлений статті 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку».

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 09 квітня

2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 09 квітня 2024 року залишено без змін.

11 липня 2024 року через підсистему Електронний суд ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду міста Києва

від 09 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду

від 18 червня 2024 року у справі № 759/22877/23.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

ОСОБА_1 реалізував своє право на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій.

Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року

№ 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що зазначений припис має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України (в редакції на час подання позову ОСОБА_1 ) для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Святошинський районний суд міста Києва в ухвалі від 24 листопада 2023 року про відкриття провадження у справі, діючи в межах своїх повноважень, на підставі частини шостої статті 19 ЦПК України, визнав справу № 759/22877/23 малозначною.

Верховний Суд погоджується із висновком районного суду про те, що справа № 759/22877/23 є малозначною, як справа незначної складності та не належить до справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Оскільки справа № 759/22877/23 є малозначною, ухвалені в ній судові рішення може бути оскаржено в касаційному порядку виключно за наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

ОСОБА_1 вважає, що наявні випадки, передбачені підпунктами а) та в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для особи, яка подає скаргу.

Верховний Суд в ухвалі від 05 квітня 2021 року в справі № 420/8512/20 зазначив, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб.

Заявником не доведено, а колегією суддів не встановлено значного суспільного інтересу до справи № 759/22877/23 чи її виняткового значення для особи, яка подає скаргу.

Також колегією суддів не встановлено фундаментального значення розглядуваної справи для формування єдиної правозастосовчої практики.

Заявником не обґрунтовано в чому полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права.

ОСОБА_1 не був позбавлений можливості доводити свої вимоги в судах двох інстанцій, які вирішували справу по суті.

Незгода позивача із оскаржуваними судовими рішеннями не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; ОСОБА_1 реалізував своє право на апеляційний перегляд; наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 09 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду

від 18 червня 2024 року в справі № 759/22877/23.

Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович

О. М. Осіян

Є. В. Синельников