Постанова

від 24.07.2024 по справі 826/17268/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року

м. Київ

справа № 826/17268/17

адміністративне провадження № К/9901/11195/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНКОН"

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року (суддя Скочок Т.О.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року (судді: Шурко О.І., Василенко Я.М., Кузьменко В.В.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНКОН"

до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Венкон» (далі також - Позивач, ТОВ «Венкон») звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі також - Відповідач, ДФС України), в якому просило:

визнати незаконними дії Відповідача щодо операції від 18 жовтня 2017 року override/09.2017, внаслідок якої відбулось зменшення суми реєстраційного ліміту податку на додану вартість (далі також - ПДВ) ТОВ «Венкон» на суму 191 341 грн;

зобов`язати Відповідача повернути ТОВ «Венкон» реєстраційний ліміт ПДВ в сумі 191 341 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після подання та реєстрації ТОВ «Венкон» в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі також - ЄРПН) розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №22 від 18 вересня 2017 року до помилково виписаної податкової накладної № 57 від 31 серпня 2017 року із сумою ПДВ 191 341 грн, у Позивача в системі електронного адміністрування податку на додану вартість безпідставно збільшилось значення показника «загальна сума перевищення податкових зобов`язань, зазначених платником податку у поданих контролюючому органу податкових деклараціях з податку, сум податку, зазначеної у складених таким платником податкових накладних, зареєстрованих у Реєстрі» (?Перевищ) та одночасно зменшився показник «сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН» (?Накл) на суму коштів у розмірі 191 341 грн.

Наведені обставини Позивач пов`язує з тим, що Відповідач безпідставно врахував 18 жовтня 2017 при обрахунку показник ?Накл за формулою, визначеною в пункті 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), дані з розрахунку коригування. При цьому, як помилково виписана податкова накладна, так і розрахунок коригування до неї Позивачем відповідно до наданого контролюючим органом роз`яснення в інформаційно-довідковому ресурсі «ЗІР» у поданій податковій звітності з податку на додану вартість за звітні періоди серпень та вересень 2017 року не відображались.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12 грудня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.

Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції вказав, що зазначені у податковій накладній та розрахунку коригування до неї дані про суми ПДВ при їх реєстрації в ЄРПН враховуються у відповідних обсягах при обчисленні реєстраційної суми податку. Жодних винятків при врахуванні зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування до них (як то, у випадку помилкового складання податкової накладної) для визначення реєстраційної суми чинним законодавством не передбачено. Відповідач при обрахунку показників формули та реєстраційної суми податку Позивачу станом на 18 жовтня 2017 року, з урахуванням обставин виписки та реєстрації самим платником (Позивачем) в ЄРПН податкової накладної №57 від 31 серпня 2017 року та розрахунку коригування № 22 від 18 вересня 2017 року, діяв відповідно до норм чинного законодавства.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 26 березня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "ВЕНКОН" залишив без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вказав, що всі податкові накладні/розрахунки коригування, складені з 1 липня 2015 року та зареєстровані в ЄРПН, приймають участь в обрахунку реєстраційної суми відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України. Не врахування окремих податкових накладних/розрахунків коригування для визначення реєстраційної суми не передбачено Кодексом.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

ТОВ «Венкон» (як постачальник) виписало на адресу контрагента-покупця - ТОВ «ФОРА» податкову накладну від 31 серпня 2017 року №57 на суму 1 148 044,80 грн, в т.ч. ПДВ - 191 340,80 грн.

За даними отриманої електронної квитанції від 14 вересня 2017 року (10:31) ця податкова накладна була доставлена до ДФС України та прийнята для проведення реєстрації в ЄРПН.

Згідно з наданим Відповідачем витягом ЄРПН податкова накладна № 57 від 31 серпня 2017 року була зареєстрована 14 вересня 2017 року.

18 вересня 2017 року ТОВ «Венкон» виписало на адресу покупця розрахунок коригування кількісних і вартісних показників за № 22 до податкової накладної від 31 серпня 2017 року № 57, за змістом якого обсяг постачання без суми ПДВ зменшувався на 956 704 грн, а сума ПДВ - на 191 340,80 грн також коригувалась у бік зменшення.

Відповідно до наявної у матеріалах справи роздруківки електронної квитанції від 3 жовтня 2018 року (17:27) зазначений розрахунок коригування від 18 вересня 2018 року за № 22 був доставлений до ДФС України та прийнятий на центральному рівні. Реєстрацію такого розрахунку коригування в ЄРПН 3 жовтня 2018 року підтверджено відповідачем.

18 жовтня 2018 року ТОВ «Венкон» подало до ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період вересень 2018 року з додатком 5 («Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)»).

В цій податковій декларації (реєстр. №9216051196 від 18 жовтня 2017 року) Позивач відомості щодо подання розрахунку коригування від 18 вересня 2018 року за № 22 не відображав.

Крім того, як стверджує Позивач, він так само не відображав у поданій податковій декларації з податку на додану вартість за звітний період серпень 2017 року (реєстр. № 9191147468 від 19 вересня 2017 року) відомості про виписану та зареєстровану 14 вересня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 57 від 31 серпня 2017 року, оскільки така була виписана помилково.

За даними наданого Позивачем разом з позовом витягу в розрізі операцій з системи електронного адміністрування ПДВ №2 з 18 жовтня 2017 року, вбачається, що показник «Сума перевищення податкових зобов`язань (?Перевищ)» було збільшено на суму операції 191 341 грн (документ override/09.2017), а показник «сума ліміту (??Накл)» - зменшено на 191 341 грн, що в результаті призвело до обліку станом на 18 жовтня 2017 року в системі електронного адміністрування ПДВ показника суми податку, на яку платник (позивач) має право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН, - у розмірі 16 363,35 грн з мінусовим значенням (тобто, «- 16 363,35»).

Вважаючи дії Відповідача щодо безпідставної зміни показників реєстраційної суми ПДВ та окремих складових її формули в системі електронного адміністрування ПДВ для платника (позивача), Позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

В касаційній скарзі Позивач стверджує, що апеляційний суд при вирішенні спору не врахував положень пункту 18 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №569. На думку Позивача, при вирішенні спору суд апеляційної інстанції залишив поза оцінкою, що жодних вимог та залежностей шо обов`язковості відображення розрахунку коригування в декларації з ПДВ та/або додатку № 1 до неї, для його врахування зазначена норма законодавства не ставить.

Акцентує на тому що не відображення розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 18 вересня 2017 року № 22 в декларації Позивача за вересень 2017 року було не самовільними діями Позивача, а виключно виконанням роз`яснення Відповідача в інформаційно-довідковому ресурсі «ЗІР» підкатегорії 101.20 відповідно до яких як помилково виписана податкова накладна, так і розрахунок коригування до поданій податковій звітності не відображаються.

Представник Позивача пояснює, що як було встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується Відповідачем податкова накладна була складена Позивачем помилково (безпідставно), а тому як дана накладна так і розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до неї не відображався у звітності Позивача.

У ході розгляду справи в суді першої інстанції (і це було встановлено судом), як стверджує Позивач, Відповідач жодними документальними доказами (зокрема, копіями податкової звітності ТОВ «ФОРА» та реєстрів отриманих податкових накладних цього товариства за звітні періоди серпень і вересень 2017 року, копіями матеріалів перевірок ТОВ «Венкон» та/або ТОВ «ФОРА» з питання правомірності формування ними показників податкових зобов`язань та відповідно податкового кредиту за вказані звітні періоди) не спростував твердження Позивача про факт помилковості виписки та реєстрації податкової накладної №57 від 31 серпня 2017 року, та не довів факту дійсного вчинення сторонами господарської операції, за якою виписано зазначену податкову накладну.

Таким чином, податкова накладна, на думку Позивача, не відповідає вимогам законодавства України (зокрема і пункту 201.7 ПК України) і відповідно не могла мати юридично значимі наслідки як для Позивача так і Відповідача і суд неправомірно не застосував до правовідносин у справі пункт 56.21 статті 56 ПК України.

Також Позивач покликається на статтю 1 Протоколу 11 Конвенції, яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Та стверджує, що Позивач безпідставно був позбавлений права володіти користуватися та розпоряджатися своїми грошовими коштами в сумі 191 341 грн не зважаючи на той факт, що ним не було порушено жодної норми законодавства України та виконувались роз`яснення Відповідача як контролюючого органу.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, й на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

(пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Згідно з положеннями пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Відповідно до пункту 200-1.1 статті 200-1 ПК України 200-1.1. Система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України Платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (УНакл), обчислену за такою формулою:

УНакл =?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах + ?Овердрафт -?НаклВид -?Відшкод - ?Перевищ;

де:

УНаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;

УМитн - загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України;

УПопРах - загальна сума поповнення з поточного рахунку платника податку рахунка в системі електронного адміністрування податку, в тому числі рахунків у системі електронного адміністрування податку платника - сільськогосподарського підприємства, що обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зазначених у підпунктах "а" - "в" пункту 200-1.2 цієї статті.

?Овердрафт - сума середньомісячного розміру сум податку, які за останніх 12 звітних (податкових) місяців були задекларовані платником до сплати до бюджету та погашені чи розстрочені або відстрочені, а також задекларовані платником - сільськогосподарським підприємством, що обрав спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу.

УНаклВид - загальна сума податку за складеними платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;

УВідшкод - загальна сума податку, заявлена платником до бюджетного відшкодування з урахуванням сум коригувань та результатів перевірок, що проводяться відповідно до цього Кодексу;

УПеревищ - загальна сума перевищення податкових зобов`язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» затверджено Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - Порядок № 569).

Згідно з положеннями пункту 9 Порядку № 569 УПеревищ - загальна сума перевищення податкових зобов`язань, зазначених платником податку у поданих контролюючому органу податкових деклараціях з податку, суми податку, зазначеної у складених таким платником податкових накладних, зареєстрованих у Реєстрі, яка визначається як різниця між:

сумами податкових зобов`язань за операціями з постачання/надання товарів/послуг та отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України, здійсненими після 1 липня 2015 р., та їх подальшого коригування згідно із статтею 192 Кодексу, задекларованими платником у податкових деклараціях з податку (поданих контролюючому органу починаючи з податкової звітності за липень 2015 р. для платників податку, що застосовують місячний звітний період, за III квартал 2015 р. - для платників податку, що застосовують квартальний звітний період) з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них;

сумами податку, зазначеними платником податку в податкових накладних, що складені за такими операціями (в тому числі податкових накладних, які не видаються отримувачу, а також складених під час отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України), здійсненими після 1 липня 2015 р., та розрахунків коригування, складених починаючи з 1 липня 2015 року та зареєстрованих в Реєстрі, до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 569 ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі. Платник податку має право отримувати у ДФС інформацію про стан свого електронного рахунка, а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.

У постанові від 7 вересня 2023 року у справі № 440/14763/21 Верховний Суд сформував висновки, відповідно до яких:

- впровадження системи електронного адміністрування податку на додану вартість не мало наслідком внесення кардинальних змін до загальних принципів справляння такого податку, визначених Податковим кодексом України (фактично, норми ПК України, які визначають коло платників ПДВ, об`єкт оподаткування, принципи формування податкових зобов`язань та податкового кредиту, особливості внесення виправлень до податкової звітності, залишились незмінними). При цьому, система електронного адміністрування податку на додану вартість організована на централізованому рівні, та згідно вказаних положень податкового законодавства на цьому ж рівні відбувається і автоматичне обчислення реєстраційної суми щоразу при зміні значення будь-якого показників з формули (визначеної положеннями пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України);

- основним призначенням розрахунку коригування до податкової накладної є уточнення показників останньої. У подальшому такі зміни впливають на показники податкової звітності шляхом збільшення/зменшення податкових зобов`язань/податкового кредиту. Здебільшого це стосується випадку, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг. Водночас ПК України також встановлює обов`язок платника податку скласти і зареєструвати розрахунок коригування до податкової накладної задля виправлення помилок, допущених при її складенні, у тому числі у випадках, не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг;

- формування реєстраційного ліміту здійснюється системою електронного адміністрування ПДВ на централізованому рівні ДПС України в автоматичному режимі, шляхом застосування вказаної формули та у разі невідповідності задекларованих платником податків грошових зобов`язань та зареєстрованих податкових накладних, розрахунків коригування до них, уточнюючих розрахунків чи допущення помилки під час їх оформлення система автоматично визначає, що платником було допущено перевищення задекларованих зобов`язань, що призводить до автоматичного зменшення суми реєстраційного ліміту такого платника. З урахуванням зазначеного, платнику податків для уникнення помилок/непорозумінь в частині розрахунку, зокрема показника (УПеревищ), слід дотримуватись вимог чинного податкового законодавства в питаннях оподаткування ПДВ та правил ведення бухгалтерського обліку, особливо при складанні та реєстрації в ЄРПН податкових накладних, розрахунків коригування до них, уточнюючих розрахунків, оскільки електронне адміністрування ПДВ передбачає сукупність послідовних дій, які зобов`язані вчиняти як відповідні контролюючі органи, так і платники такого податку.

При цьому у постанові від 11 січня 2024 року Верховний Суд зазначив, що під час вирішення подібних спорів суди мають надавати правову оцінку встановленим у відповідній справі обставинам у їх сукупності, а саме: причинам зменшення/збільшення відповідного показника на рахунку платника податків в СЕА ПДВ; відповідності даних ЄРПН і податкової звітності з цього податку за відповідний період; вжитим платниками податків заходам задля приведення цих показників у відповідність з дійсними обставинами; вжитим ДПС України, як адміністратором СЕА ПДВ, заходам задля вирішення відповідної ситуації тощо. Під час розгляду подібних спорів позиція ДПС України підлягає перевірці в контексті дотримання нею критеріїв, встановлених у частині другій статті 2 КАС України.

Втім, ані зміст рішення суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не дає можливості пересвідчитися в дійсних обставинах щодо 1) причин зменшення/збільшення відповідного показника на рахунку платника податків в СЕА ПДВ; 2) відповідності даних ЄРПН і податкової звітності з цього податку за відповідний період; 3) вжитим платниками податків заходам задля приведення цих показників у відповідність з дійсними обставинами; 4) вжитим ДПС України, як адміністратором СЕА ПДВ, заходам задля вирішення відповідної ситуації.

Як встановили суди попередніх інстанцій при вирішенні спору, показник ?Перевищ розраховувався у зв`язку з невідповідністю суми податкових зобов`язань, задекларованих ТОВ «Венкон» згідно з поданими деклараціями з ПДВ або уточнюючими розрахунками до декларацій із сумою ПДВ за податковими накладними/розрахунками коригування, виписаними у відповідних періодах та зареєстрованими в ЄРПН. Показник ?Перевищ («override/09.2017») складав 191 341,00 грн: 223 798 грн - 32 457 грн = 191 341 грн, де 223 798 - сума податку, задекларована платником в податковій декларації за вересень 2017 року, 32 457 сума податку, що міститься в складених податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних та зареєстрованих в ЄРПН у вересні 2017 року. Цей показник виник у зв`язку з тим, що 3 жовтня 2017 року зареєстрований розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 18 вересня 2017 року № 22 (до податкової накладної від 31 серпня 2017 року № 57) на суму ПДВ -191 341 грн, але не відображений в рядку 8.2 декларації з ПДВ та додатку 1 до декларації (розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ) за вересень 2017 року.

При цьому за доводами Відповідача, що наводилися в судах першої та апеляційної інстанцій, відповідний показник УПеревищ розраховувався у зв`язку з невідповідністю суми податкових зобов`язань, задекларованих ТОВ «Венкон» згідно з поданими деклараціями з ПДВ з сумою податку на додану вартість за податковими накладними/розрахунками коригування, виписаними у відповідних періодах та зареєстрованими в ЄРПН.

У постановах від 20 березня 2020 року у справі №520/11692/18, від 28 листопада 2022 року у справі № 814/2113/17 Верховний Суд висловив позицію, що показник УПеревищ може збільшуватися лише внаслідок фактичного перевищення суми податкових зобов`язань, зазначених у податкових деклараціях з ПДВ, над сумою податку (податкових зобов`язань), що міститься у податкових накладних та розрахунках коригування до податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН.

Позивач при судовому розгляді вказував, що його дії щодо невідображення в податковій декларації розрахунку коригування до помилково зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної, а так само і податкової накладної обумовлені наданими Відповідачем роз`ясненнями. Згідно з цими роз`ясненнями: помилково складена податкова накладна не підлягає відображенню у декларації з ПДВ; це стосується і розрахунку коригування до неї.

Разом з тим, відповідної правової оцінки цим доводам рішення судів обох інстанцій у цій справі не містять.

До того ж, у матеріалах справи міститься витяг (його копія) в розрізі операцій з системи електронного адміністрування за 18 жовтня 2018 року, й відсутні докази, які б могли підтвердити наявність змін в системі електронного адміністрування на час, коли Позивач зареєстрував податкову накладну від 31 серпня 2017 року № 57 та відображав відповідні показники податкової звітності з ПДВ за серпень 2017 року, як і відсутні докази щодо відповідних змін, на день, коли Позивач зареєстрував в ЄРПН відповідний розрахунок коригування до податкової накладної.

Варто звернути увагу й та те, що, обґрунтовуючи позов, ТОВ «Венкон» звертало увагу на те, що в позасудовому порядку було надіслано скаргу на неправомірні дії Відповідача від 23 жовтня 2017 року з додатками, яка була отримана 9 листопада 2017 року. Втім, як наголошував представник Позивача, попри завершення строку на розгляд цієї скарги, Відповідач відповіді на неї Позивачу так і не надіслав.

У відзивах на позовну заяву та на апеляційну скаргу Відповідач також не зазначив пояснень щодо обставин розгляду/нерозгляду скарги Позивача.

Однак, ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції цьому оцінки не надавали й не встановили дійсних обставин щодо надіслання Позивачем скарги, її вручення та розгляду Відповідачем та впливу цих обставин на зміст відповідних правовідносин у справі.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій фактично не дослідили доказів та не надали належної оцінки спірним правовідносинам в зазначеному вище правовому регулюванні, та не дотримались принципів процесуального закону.

Вказані вище обставини та факти залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій.

В свою чергу, вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими.

З урахуванням цього, колегія суддів вважає формальним підхід судів першої та апеляційної інстанцій до перевірки доводів сторін, про які йде мова в розрізі спірних правовідносин. При цьому повнота встановлення усіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, є обов`язковою складовою судового процесу, й має бути дотримана судами у будь-якому спорі.

За змістом частини четвертої статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 КАС України).

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя статті 77 КАС України).

Ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування у справі, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи та, відповідно, вимагає скасування таких судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків шляхом дослідження усіх обставин у справі.

Наведене утворює правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частинами першою та другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального та матеріального права, допущені судами першої та апеляційної інстанцій, недослідження доказів у справі, дають підстави для направлення справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

Керуючись статтями 3, 344, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНКОН" задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх