Постанова

від 23.07.2024 по справі 2а-576/12/0970

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року

м. Київ

справа № 2а-576/12/0970

адміністративне провадження № К/9901/11164/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув як суд касаційної інстанції у порядку письмового провадження справу №2а-576/12/0970 за позовом Приватного акціонерного товариства «Шкіряник» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Шкіряник» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019 (головуючий суддя Довга О.І., судді: Кузьмич С.М., Шавель Р.М.)

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Шкіряник» звернулося з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.12.2011 №0000472310, №0000532310.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019 рішення суду першої інстанції скасовано та відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Приватне акціонерне товариство «Шкіряник» звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25.04.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача на рішення суду апеляційної інстанції у справі №2а-576/12/0970.

Ухвалою суду від 22.07.2024 суддею-доповідачем розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 23.07.2024.

Верховний Суд у справі, що розглядається, з`ясував наступне.

Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом до податкового органу, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.12.2011 №0000472310 про збільшення грошового зобов`язання із податку на прибуток на 1' 586' 181,00грн. за основним платежем та на 344300,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0000532310 про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ за червень 2011 року на загальну суму 629861,00грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем допущено значні порушення вимог Податкового кодексу України під час проведення та оформлення результатів документальної невиїзної перевірки ПрАТ «Шкіряник». Відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували припущення стосовно того, що договори ПрАТ «Шкіряник» укладалися без мети реального настання правових наслідків, обумовлених ними, а також, що вони були спрямовані на порушення публічного порядку. Такі висновки відповідача спростовуються укладеними договорами, які спрямовувались на реальне настання правових наслідків. На момент укладення позивачем договорів з ТзОВ «Агро-Інвест 2009», ПП «Грант-ЗГО», ТзОВ «Євротрейд Холдинг», ПП «МКМ-Сервіс», правоздатність яких підтверджуються їх установчими документами, було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, які передбачені законодавством для такого виду договорів. Зазначені юридичні особи, на дату укладення договорів та виконання робіт, були належним чином зареєстрованими платниками податку на додану вартість і мали право на виписку податкових накладних. Податковий кредит ПрАТ «Шкіряник» сформовано у відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі наданих податкових накладних, які відповідають усім передбаченим законом вимогам та не визнані недійсними, а отже у відповідача не має передбачених законом підстав для коригування або виключення цих сум з податкового кредиту.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.03.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013, позов задоволено.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що операції з поставки позивачу від ТОВ «Агро-інвест 2009», ПП «Грант-ЗГО», ПП «МКМ-Сервіс», ТОВ «Євротрейд Холдинг» товарів (шкури великої рогатої худоби, шкури свинні) мали реальний характер. Такий висновок суди зробили, посилаючись на приєднані до справи копії видаткових та податкових накладних, виписаних від імені цих постачальників на адресу позивача. Суди також послались на належну реєстрацію цих постачальників на час вчинення поставки; недоведеність наявності у позивача умислу на вчинення правочинів, які суперечать інтересам держави і суспільства; індивідуальний характер відповідальності платника податків.

Постановою Верховного Суду від 11.04.2018 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суд від 29.03.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Суд касаційної інстанції вказав, що доводам відповідача на спростування реального характеру поставки позивачу від ТОВ «Агро-інвест 2009», ПП «Грант-ЗГО», ПП «МКМ-Сервіс», ТОВ «Євротрейд Холдинг» товарів, суди попередніх інстанцій у порушення вимог статті 86 КАС України не дали належної оцінки, тоді як обставини, на які посилається податковий орган, входять до предмету доказування у справі.

За результатами нового розгляду, дотримуючись рекомендацій Верховного Суду, викладених у постанові від 11.04.2018, перевіривши доводи відповідача щодо відсутності товарно-транспортних накладних, наявності висновку спеціаліста та відповідності ветеринарних свідоцтв, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовлено. Судове рішення мотивовано тим, що обставини щодо постачальника товару, фактичного відвантаження, відсутності обов`язкових товарно-супровідних документів обґрунтовано ставлять під сумнів фактичну поставку товару позивачу від його контрагента. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважав, що постанова суду першої інстанції винесена з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.

Позивач з постановою суду апеляційної інстанції не погодився, звернувся з касаційною скаргою, в обґрунтування якої Товариство зазначає, що апеляційний суд не надав оцінку таким обставинам: висновки акту перевірки ґрунтуються на припущеннях податкового органу, що не може бути основою для визнання господарських операцій нереальними; транспортуванням товару здійснювали контрагенти, разом з тим, ТТН не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення господарської операції з поставки товарів; в матеріалах справи наявні ветеринарні свідоцтва, якщо частина з них нібито неправильно оформлена, то відповідальність покладається на державні органи, якими оформлено такі документи; з долученої податковим органом копії вироку слідує, що 01.12.2010 було незаконно придбано у директора юридичну особу - ТОВ «Євротрейд Холдинг», у свою чергу, договір з контрагентом укладено та виконано господарські операції за два місяці до указаної події, рішенням суду вони не охоплюються, жодних господарських операцій надалі проведено не було. Позивач відзначає, що податкові повідомлення-рішення прийнято у 2011 року, а вирок ухвалено у 2015 році, вказаний вирок не міг бути поставлений в основу висновків податкових повідомлень-рішень. Як вважає позивач, суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини, чим порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, оскаржувану постанову прийнято без урахування висновків Верховного Суду. З огляду на викладене, позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено.

Відповідач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи у касаційному порядку.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій, Долинською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПрАТ «Шкіряник» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011.

За результатами перевірки складено акт від 24.11.2011 № 2300/231/22173327, яким встановлено порушення вимог ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України.

На підставі Акта перевірки Долинською ОДПІ 06.12.2011 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000472310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1' 930' 481,00грн;

№0000532310, яким ПрАТ «Шкіряник» зменшено розмір від`ємного значення по ПДВ в розмірі 629861,00грн.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача сум грошового зобов`язання із податку на прибуток, зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ за червень 2011 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, слугували висновки контролюючого органу, про порушення платником норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР).

А саме: завищено валові витрати на загальну суму 6' 344' 724,00грн. у податковому обліку за три квартали 2010 року, 2010 рік, І квартал 2011 року та податковий кредит за грудень, березень 2011 року на 629861,00грн. за наслідками нікчемних правочинів із поставки від ТОВ «Агро-інвест 2009», ПП «Грант-ЗГО», ПП «МКМ-Сервіс», ТОВ «Євротрейд Холдинг», у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за три квартали 2010 року, 2010 рік та І квартал 2011 року на загальну суму 1586181,00 грн.; завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за грудень 2010 року на 2913,00грн.; занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за березень 2011 року на 187406,00 грн.; завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту ПДВ за березень 2011 року на 439542,00 грн., унаслідок чого завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду: за грудень 2010 року на 2913,00 грн., січень 2011 року - 2913.00 грн., лютий 2011 року - 2913.00 грн.. березень 2011 року - 190319,00 грн., квітень 2011 року - 629861,00 грн., травень 2011 року - 629861,00 грн., червень 2011 року - 629861,00 грн.

Перевіркою встановлено, що 01.02.2011 між ПрАТ «Шкіряник» та ТзОВ «Агро-Інвест 2009» укладено Договір №16 купівлі-продажу шкір ВРХ мокросолені, обряджені, боєнського походження. Згідно договору поставка товару здійснюється за рахунок продавця до складу покупця м. Болехів, вул. Петрушевича, 29. На виконання вимог зазначеного договору у березні 2011 року ТзОВ «Агро-Інвест 2009» продало позивачу шкір ВРХ мокросолених на загальну суму 835933грн., ПДВ на суму 167186,76грн. та було виписано накладні.

10.02.2011 між ПрАТ «Шкіряник» (Покупець) та ПП «Грант-ЗГО» (Продавець) укладено Договір№5 купівлі - продажу шкір ВРХ мокросолені, обряджені, боєнського походження. Згідно договору поставка товару здійснюється за рахунок Продавця до складу покупця м.Болехів, вул. Петрушевича 29. На виконання вимог зазначеного договору у березні 2011 року ПП «Грант-ЗГО» продало позивачу шкір ВРХ мокросолених на загальну суму 2' 758' 563,36грн., ПДВ на суму 459760,60грн., виписано накладні та податкові накладні.

01.09.2010 між ПрАТ «Шкіряник» (Покупець) та ТзОВ «Євротрейд Холдинг» (Продавець) укладено Договір №12 купівлі - продажу шкір ВРХ мокросолені, обряджені, боєнського походження. Згідно договору поставка товару здійснюється за рахунок Продавця до складу покупця м.Болехів, вул. Петрушевича 29. На виконання вимог зазначеного вище договору ТзОВ «Євротрейд Холдинг» продало ПрАТ «Шкіряник» шкір ВРХ мокросолених на загальну суму 5' 494' 224грн., ПДВ на суму 1' 098' 794,73грн., виписано видаткові накладні.

Також перевіркою встановлено, що 24.12.2010 р. ПрАТ «Шкіряник» отримало від ПП «МКМ - Сервіс» фотоколориметр в кількості 1 шт. вартістю 14566,67грн. При цьому ПП «МКМ - Сервіс» виписало видаткову накладну №РН-122402 від 24.12.2010 та податкову накладну від 24.12.2010 №1224000002.

Під час судового розгляду відповідач посилався на: обставини відсутності доказів транспортування товару; спростування підпису на ветеринарних свідоцтвах, висновок спеціаліста експертного відділу ІСТЕ СБУ в ІНФОРМАЦІЯ_1, яким спростовано автентичність підпису ОСОБА_1 від імені ТОВ «Євротрейд Холдинг» на видаткових та податкових накладних, виписаних за наслідками господарських операцій з позивачем. Також, згідно вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.02.2015 у справі № 336/856/14-к з 01.12.2010 по 02.02.2011 ТОВ «Євротрейд Холдинг» проводились фіктивні господарські операції з продажу товарно-матеріальних цінностей.

Передаючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав, що повідомлені відповідачем фактичні обставини щодо фіктивності операцій з поставки із посиланням на конкретне джерело інформації щодо цих обставин не отримали належної оцінки судами першої та апеляційної інстанцій. Маючи дані щодо джерела такої інформації, суд в разі виникнення сумнівів у її достовірності, повинен був її перевірити з використанням передбачених частиною другою статті 69 КАС України засобів доказування в адміністративному судочинстві.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу правових норм, які застосовані судами до спірних правовідносин, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

З оскаржуваного судового рішення слідує наступне.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (Правила № 363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктом 11.1 цих Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Відповідно до пункту 2 Правил видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов`язковому ветеринарно-санітарному контролю та нагляду, затвердженими наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 19.04.2005 № 32, які розроблені відповідно до Закону України «Про ветеринарну медицину», з метою охорони території України від занесення з території інших держав або карантинної зони збудників карантинних хвороб тварин та з метою захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей, обов`язковому державному ветеринарно-санітарному контролю та нагляду підлягають перевезення тварин, продукції тваринного походження, інших об`єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду.

Ці вантажі супроводжуються ветеринарними документами (ветеринарними свідоцтвами, ветеринарними сертифікатами, довідками) установленого зразка, що видаються відповідними державними установами ветеринарної медицини суб`єктам господарювання, громадянами, які перебувають у зоні їх діяльності (пункт 3 цих Правил).

Пунктом 4 цих Правил встановлено, що ветеринарним свідоцтвом форми N 2 супроводжується перевезення вантажів відповідно до додатків 2 та 3 Правил, зокрема: шкіряна та пушно-хутряна сировина.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що зміст вказаних норм свідчить про обов`язковість ветеринарних свідоцтв як товарно-супровідного документу при здійсненні перевезення шкур. Такі докази в матеріалах справи відсутні, та під час перевірки працівникам податкового органу не надавались. Суд дійшов висновку, що вище вказані обставини щодо постачальника товару, фактичного відвантаження, відсутності обов`язкових товарно-супровідних документів обґрунтовано ставлять під сумнів фактичну поставку товару позивачу від його контрагента.

Крім того, колегією суддів ураховано, що у матеріалах справи наявний висновок спеціаліста експертного відділу ІСТЕ СБУ в ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.08.2011 № 95, відповідно до якого підписи в графах «Директор», «підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну» у копіях наступних документів: договору між ПРАТ «Шкіряник» та ТОВ «Євротрейд Холдинг»; видаткових та податкових накладних виконані не ОСОБА_1 (посадова особа ТОВ «Євротрейд-Холдинг»), а іншими особами з унаслідуванням підпису ОСОБА_1 .

Також, суд посилався на те, що згідно вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.02.2015 у справі № 336/856/14-к з 01.12.2010 по 02.02.2011 ТОВ «Євротрейд Холдинг» проводились фіктивні господарські операції з продажу товарно-матеріальних цінностей, які дали можливість підприємствам-контрагентам, в тому числі і ПрАТ «Шкіряник», безпідставно підвищити свої доходи та зменшити виплати до державного бюджету податків, зборів і інших обов`язкових платежів.

Колегія суддів дійшла висновку, що вказані обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції при оцінці документів бухгалтерського та податкового обліку, на які позивач посилається як на підставу збільшення сум валових витрат та податкового кредиту.

Касаційний суд з таким висновком погодитись не може, враховуючи наступне.

Суд першої інстанції посилався на рекомендації Верховного Суду про необхідність перевірки доводів відповідача щодо відсутності товарно-транспортних накладних, наявності висновку спеціаліста та відповідності ветеринарних свідоцтв.

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, транспортування товарів здійснювалось контрагентами ПрАТ «Шкіряник». Позивач не мав витрат по перевезенню товарів та відповідно не включав суми таких витрат до валових витрат, а суми ПДВ від операцій з перевезення до податкового кредиту.

Крім того, відсутність в суб`єктів господарювання транспортних засобів та великого штату працівників, на що посилається відповідач не може бути достатнім підтвердженням його висновків про неможливість ведення підприємницької діяльності такими суб`єктами, оскільки вказані ресурси можуть залучатися на підставі правочинів.

Касаційний суд відзначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Переконання контролюючого органу про те, що контрагенти постачальника позивача не мали достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій, не можуть слугувати беззаперечними доводами щодо фактичного нездійснення господарських операцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів та дослідження первинних документів.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 16.01.2018, 15.05.2018, 11.09.2018 у справах №№826/1398/14, 810/4391/16, 804/4787/16 відповідно.

Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі №826/2926/14 зауважив, що контролюючий орган на виконання вимог статті 71 КАС України повинен довести та надати належні докази, які б свідчили, що наявні у суб`єкта підприємницької діяльності трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для здійснення господарських операцій.

Касаційний суд не може не погодитись, що чинним законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємницької діяльності стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявність тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів тощо для здійснення господарської операції. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальну можливість виконання правочину.

Судом першої інстанції надано оцінку посиланням відповідача на листи Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області від 16.11.2011 №01-16/1770, а також Єнакієвської міської державної ветеринарної лікарні та зазначено, що ветеринарні свідоцтва видавалися органами ветеринарної медицини Дніпропетровської області. Окрім того, ветеринарні свідоцтва не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому жодним чином не можуть бути тими документами, які підтверджують проведення господарської операції, в тому числі й щодо поставки товарів. Суд також звернув увагу, що зазначені ветеринарні свідоцтва отримані контрагентами позивача, а тому відповідальність за недостовірність даних відображених в таких документах жодним чином не може бути покладена на позивача.

Судом першої інстанції розглянуто доводи відповідача про обставини, встановлені спеціалістом експертного відділу ІСТЕ СБУ в ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.08.2011 та зауважено, що висновок спеціаліста від 14.08.2011 не є належним та допустимим доказом в розумінні КАС України, так як згідно з витягом з Реєстру атестованих судових експертів від 06.03.2012, судовий експерт Кравченко О.А. не зареєстрований в Реєстрі атестованих судових експертів.

Поряд з цим, суд касаційної інстанції звертає увагу на положення статті 108 КАС України, згідно якої, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 КАС України.

Стаття 90 КАС України встановлює, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Також, суд першої інстанції зазначив, що під час розгляду даної справи представником відповідача подано суду копію вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.02.2015 у справі №336/856/14-к. Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, представник відповідача вказує, що саме у вказаному вироку встановлено обставини, які стосуються взаємовідносин ПрАТ «Шкіряник» та ТОВ «Євротрейд Холдинг».

Як з`ясовано судом, вироком встановлено, що з 01.12.2010 по 02.02.2011 ТОВ «Євротрейд Холдинг» проводились фіктивні господарські операції з продажу товарно-матеріальних цінностей, які дали можливість підприємствам-контрагентам, в тому числі і ПрАТ «Шкіряник», безпідставно підвищити свої доходи та зменшити виплати до державного бюджету податків, зборів і інших обов`язкових платежів.

Водночас, суд першої інстанції не залишив поза увагою, що податковим органом проводилась перевірка взаємовідносин ПрАТ «Шкіряник» та ТОВ «Євротрейд Холдинг» за період з 01.09.2010 по 30.11.2010. Тобто, по операціях, які проводились до початку здійснення незаконної діяльності осіб щодо проведення фіктивних господарських операцій ТОВ «Євротрейд Холдинг» з контрагентами.

Вироком підтверджено, що 01.12.2010 ОСОБА_2 , виконуючи відведену йому роль, скориставшись нагодою, що його знайома ОСОБА_1 , яка є директором ТОВ «Євротрейд-Холдінг» виїжджає на постійне місце мешкання за кордон до Польщі, узгоджено з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не повідомляючи ОСОБА_1 про свої злочинні наміри, придбав у останньої, ТОВ «Євротрейд-Холдінг». Відповідачем не спростовано, що з періоду реєстрації ТОВ «Євротрейд Холдинг» до 01.12.2020 власником підприємства не була особа, яку притягнено до кримінальної відповідальності.

Таким чином, висновок апеляційного суду, що указані відповідачем обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції не знайшов свого обґрунтованого підтвердження.

Відповідно до положень статті 90 КАС обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Розглянувши доводи сторін, якими вони обґрунтовують свою позицію під час розгляду справи у порядку касаційно перегляду судових рішень, Суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами обставин щодо правомірності винесених податкових повідомлень-рішень по взаємовідносинах позивача з контрагентом. Як слідує, висновки, які зазначені контролюючим органом зроблені без належного дослідження усіх наявних доказів, що було виявлено під час судової стадії дослідження доказів.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, Верховний Суд дійшов вважає, що доводи, викладені у касаційні скарзі дають підстави для висновку, що апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно з частиною першою статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За вказаних обставин постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись статтями 345, 349, 352, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Шкіряник» задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019 у справі №2а-576/12/0970 скасувати.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 у справі №2а-576/12/0970 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду