Постанова

від 04.03.2019 по справі 2а-576/12/0970

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/2992/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Кузьмич С.М.,

судді Шавель Р.М.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю представників:

відповідача Юрчук Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 року (суддя Матуляк Я.П., оголошено в м. Івано-Франківськ о 11:31:01) у справі № 2а-576/12/0970 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Шкіряник до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство Шкіряник (позивач) звернулося з позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень №0000472310, №0000532310 від 06.12.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Долинською ОДПІ допущено значні порушення вимог Податкового кодексу України під час проведення та оформлення результатів документальної невиїзної перевірки ПрАТ Шкіряник з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2010 року по 30 червня 2011 року. Відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували припущення стосовно того, що договори ПрАТ Шкіряник укладалися без мети реального настання правових наслідків, обумовлених ними, а також, що вони були спрямовані на порушення публічного порядку. Такі висновки відповідача спростовуються належним чином укладеними договорами, які спрямовувались на реальне настання правових наслідків. На момент укладення позивачем договорів з ТзОВ Агро-Інвест 2009 , ПП Грант-ЗГО , ТзОВ Євротрейд Холдинг , ПП МКМ-Сервіс , правоздатність яких як юридичних осіб підтверджуються їх установчими документами, було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, які передбачені законодавством для такого виду договорів. Зазначені юридичні особи, на дату укладення договорів та виконання робіт, були належним чином зареєстрованими платниками податку на додану вартість і мали право на виписку податкових накладних. Податковий кредит ПрАТ Шкіряник сформовано у відповідності до Закону України Про податок на додану вартість на підставі наданих податкових накладних, які відповідають усім передбаченим законом вимогам та не визнані недійсними, а отже у відповідача не має передбачених законом підстав для коригування або виключення цих сум з податкового кредиту. Звернуто увагу на ту обставину, що у відповідності до вимог чинного законодавства України державна податкова інспекція не має повноважень на визнання правочинів недійсними, а має право тільки на звернення до суду з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, що зазначено в постанові Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 2а-576/12/0970 адміністративний позов приватного акціонерного товариства Шкіряник до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000472310, № 0000532310 від 06.12.2011 року, задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000472310, № 0000532310 від 06.12.2011 року.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права просить таке скасувати, та прийняти нове, яким в задоволені позову відмовити повністю. Зокрема посилається на те, що судом першої інстанції не повністю досліджено та не надано правової оцінки порушення позивачем підпункту 14.1.18, пункту 14.1 ст. 14, пункту 200.17 ст. 200 Податкового кодексу України (ПК), ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (Закон № 334/94-ВР), Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (Правила № 363), Порядку видачі ветеринарних документів, затвердженого наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 13.04.2009 № 85. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не були враховані обставини відсутності доказів транспортування товару; не враховані надані ОДПІ докази на спростування підпису на ветеринарних свідоцтвах, а також висновок спеціаліста експертного відділу ІСТЕ СБУ в Управлінні СБУ в Івано-Франківській області від 14.08.2011 № 95, яким спростовано автентичність підпису ОСОБА_3 від імені ТОВ Євротрейд Холдинг на видаткових та податкових накладних, виписаних за наслідками господарських операцій із позивачем.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що операції з поставки позивачу від ТОВ Агро-інвест 2009 , ПП Грант-ЗГО , ПП МКМ-Сервіс , ТОВ Євротрейд Холдинг товарів (шкури великої рогатої худоби, шкури свинні) мали реальний характер. Такий висновок суд зробив, посилаючись на приєднані до справи копії видаткових та податкових накладних, виписаних від імені цих постачальників на адресу позивача. Суд також послався на належну реєстрацію цих постачальників на час вчинення поставки; недоведеність наявності у позивача умислу на вчинення правочинів, які суперечать інтересам держави і суспільства; індивідуальний характер відповідальності платника податків. Суд першої інстанції зазначав, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету у разі фактичного здійснення операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав всі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Однак, дослідивши матеріали справи, враховуючи рекомендації Верховного Суду при вирішені даного спору, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних мотивів.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача сум грошового зобов'язання із податку на прибуток, зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за червень 2011 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті планової виїзної перевірки від 24.11.2011 № 2300/231/22173327.

Згідно з цим актом підприємство порушило норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищені валові витрати на загальну суму 6344724,00 грн. у податковому обліку за три квартали 2010 року, 2010 рік, І квартал 2011 року та податковий кредит за грудень, березень 2011 року на 629861,00 грн. за наслідками нікчемних правочинів із поставки від ТОВ Агро-інвест 2009 , ПП Грант-ЗГО , ПП МКМ-Сервіс , ТОВ Євротрейд Холдинг , у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за три квартали 2010 року, 2010 рік та І квартал 2011 року на загальну суму 1586181,00 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2010 року на 2913,00 грн.; занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2011 року на 187406,00 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту ПДВ за березень 2011 року на 439542,00 грн., унаслідок чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду: за грудень 2010 року на 2913,00 грн., січень 2011 року - 2913.00 грн., лютий 2011 року - 2913.00 грн.. березень 2011 року - 190319,00 грн., квітень 2011 року - 629861,00 грн., травень 2011 року - 629861,00 грн., червень 2011 року - 629861,00 грн.

За наслідками висновків акту перевірки відповідачем відносно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.12.2011: № 0000472310 про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 1586181,00 грн. за основним платежем та на 344300,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0000532310 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за червень 2011 року на загальну суму 629861,00 грн.

Відтак, підставою винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень стало те, що ПрАТ Шкірник співпрацюючи з контрагентами ТОВ Агро-інвест 2009 , ПП Грант-ЗГО , ПП МКМ-Сервіс , ТОВ Євротрейд Холдинг , уклавши договори купівля шкір ВРХ, порушило норми чинного законодавства, що призвело до незаконного завищення податкового кредиту та валових витрат.

Ст. 198 Податкового кодексу передбачає, що обов'язковою умовою правомірності формування платником податкового кредиту є реальність оподаткованих операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

Відповідно до п.198.2, п.198.6 ст. 198 ПК України від 02.12.2010 № 2755-ІУ зі змінами та доповненнями датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податків на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами відповідно до п.201.11 ст. 201 ПК України).

Згідно з п.п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 ПК України.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до норм Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за виключенням деяких положень, у зв'язку з набранням чинності ПК України) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності ПК України) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Ці обставини входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про збільшення сум грошових зобов'язань із податку на прибуток, зменшення від'ємного значення суми ПДВ.

Відповідно до ст. 7 ЗУ Про судову експертизу від 25.02.94 № 4038-ХП судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках та на умовах , визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. До державних спеціалізованих установ належать науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України, науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров30 України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Результати досліджень, які виконуються за дорученням органів нотаріату, митниці, а також на прохання підприємств, установ, організацій і громадян, викладаються в письмових висновках спеціалістів.

У матеріалах справи наявний висновок спеціаліста експертного відділу ІСТЕ СБУ в Управлінні СБУ в Івано-Франківській області від 14.08.2011 № 95, відповідно до якого підписи в графах Директор , підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну у копіях наступних документів: договору між ПРАТ Шкіряник та ТОВ Євротрейд Холдинг ; видаткових та податкових накладних виконані не ОСОБА_3 (посадова особа ТОВ Євротрейд-Холдинг ), а іншими особами з унаслідуванням підпису ОСОБА_3.

Матеріалами справи доведено, що згідно вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.02.2015 року у справі № 336/856/14-к встановлено обставини, які стосуються господарських відносин ПрАТ Шкіряник та ТОВ Євротрейд Холдинг (т.2 а.с. 222-241). Зазначеним вироком встановлено, що з 01.12.2010 року по 02.02.2011 року ТОВ Євротрейд Холдинг проводились фіктивні господарські операції з продажу товарно-матеріальних цінностей, які дали можливість підприємствам-контрагентам, в тому числі і ПрАТ Шкіряник , безпідставно підвищити свої доходи та зменшити виплати до державного бюджету податків, зборів і інших обов'язкових платежів.

У зазначеному вироку є встановлена обставина - протягом всього періоду діяльності ТОВ Євротрейд Холдинг керівником і засновником була ОСОБА_3, яка знаходячись за кордоном, не знала про злочинну діяльність групи осіб, які використовували печатку підприємства для складання фіктивних договорів і первинних бухгалтерських документів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ МТС Україна , надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

В судовому засіданні представником позивача не спростовано твердження відповідача про невідповідність оформлення документів відповідно до вимог діючого законодавства.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (Правила № 363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктом 11.1 цих Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Пунктом 11.6 встановлено, що перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця, так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару. При цьому, однак, такі товарно-транспортні накладні повинні містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік транспорту, який здійснював перевезення, водія, який керував транспортом, товару, який перевозився, його якісних та: кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України Про ветеринарну медицину , ветеринарне свідоцтво - разовий документ, виданий державним інспектором ветеринарної медицини, що підтверджує ветеринарно-санітарний стан партії тварин, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, кормів тваринного та рослинного походження, включаючи обов'язкове зазначення результатів лабораторних досліджень та ветеринарно-санітарного статусу території (потужності) походження, а для тварин - засвідчення проведення вакцинації та діагностичних досліджень.

Відповідно до пункту 2 Правил видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов'язковому ветеринарно-санітарному контролю та нагляду, затвердженими наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 19.04.2005 № 32, які розроблені відповідно до Закону України Про ветеринарну медицину , з метою охорони території України від занесення з території інших держав або карантинної зони збудників карантинних хвороб тварин та з метою захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей, обов'язковому державному ветеринарно-санітарному контролю та нагляду підлягають перевезення тварин, продукції тваринного походження, інших об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду.

Ці вантажі супроводжуються ветеринарними документами (ветеринарними свідоцтвами, ветеринарними сертифікатами, довідками) установленого зразка, що видаються відповідними державними установами ветеринарної медицини суб'єктам господарювання, громадянами, які перебувають у зоні їх діяльності (пункт 3 цих Правил).

Пунктом 4 цих Правил встановлено, що ветеринарним свідоцтвом форми N 2 супроводжується перевезення вантажів відповідно до додатків 2 та 3 Правил, зокрема: шкіряна та пушно-хутряна сировина.

Зміст вказаних норм свідчить про обов'язковість ветеринарних свідоцтв як товарно-супровідного документу при здійсненні перевезення шкур.

Вище вказані обставини щодо постачальника товару, фактичного відвантаження, відсутності обов'язкових товарно-супровідних документів обґрунтовано ставлять під сумнів фактичну поставку товару позивачу від його контрагента. Однак, вони не були взяті до уваги судом першої інстанції при оцінці документів бухгалтерського та податкового обліку, на які позивач посилається як на підставу збільшення сум валових витрат та податкового кредиту.

Факт наявності у позивача видаткових та податкових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.

Інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини другої ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності. У зв'язку з цим самі лише первинні документи, податкові накладні не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість поставки між суб'єктами, вказаними в цих документах як постачальник та покупець. Такими є встановлені в судовому процесі обставини щодо відсутності у контрагентів матеріально-технічної бази (складських приміщень, транспортних засобів тощо), відсутність ветеринарних свідоцтв, які є обов'язковими для здійснення перевезення такого виду товару як тваринні шкури.

Відповідно до пункту 3.2 Правил № 85 при відправленні товарів чи при переміщенні тварин автомобільним транспортом ветеринарний документ передається водію (експедитору) як додаток до товарно-транспортних документів з подальшою передачею його одержувачу в пункті призначення.

При перевезенні товарів залізничним, водним і повітряним транспортом ветеринарні свідоцтва (форм N 1 і N 2) оформляються комплектом: ветеринарне свідоцтво, дублікат ветеринарного свідоцтва і корінець ветеринарного свідоцтва.

Зміст вказаних норм свідчить про обов'язковість ветеринарних свідоцтв як товарно-супровідного документу при здійсненні перевезення шкур. Такі докази в матеріалах справи відсутні, та під час перевірки працівникам податкового органу не надавались.

Вище вказані обставини щодо постачальника товару, фактичного відвантаження, відсутності обов'язкових товарно-супровідних документів обґрунтовано ставлять під сумнів фактичну поставку товару позивачу від його контрагентів. Однак, вони не були взяті до уваги судом першої інстанції при оцінці документів бухгалтерського та податкового обліку, на які позивач посилається як на підставу збільшення сум валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства Ангара до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

У постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 у справі за позовом ТОВ Ампір СВ до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України, застосовуючи норми підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168\97-ВР, вказав, що обов'язковою умовою виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення операцій з поставки документами первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку, щодо яких встановлена нормативна вимога. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару (послуг).

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції винесена з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, з істотним порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанову суду слід скасувати і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав.

Керуючись ст. 243, 246, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 2а-576/12/0970 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рушення.

У випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише ступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді Р. М. Шавель Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 14 березня 2019 року.