Рішення

від 26.09.2018 по справі 2а-576/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2018 р. справа № 2a-576/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Матуляка Я.П.,

при секретарі Мула Х.О.,

за участю:

представника позивача - Мушинського В.Т.

представника відповідача - Маліновської М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: Приватного акціонерного товариства "Шкіряник",

до відповідача: Долинської об'єднаної державної податкової інспекції,

про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000472310, № 0000532310 від 06.12.2011 р., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Шкіряник (надалі - ПрАТ Шкіряник ) звернулося до суду з позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень №0000472310, №0000532310 від 06.12.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Долинською оДПІ допущено значні порушення вимог Податкового кодексу України під час проведення та оформлення результатів документальної невиїзної перевірки ПрАТ Шкіряник з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2010 року по 30 червня 2011 року. Відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували припущення стосовно того, що договори ПрАТ Шкіряник укладалися без мети реального настання правових наслідків, обумовлених ними, а також, що вони були спрямовані на порушення публічного порядку. Такі висновки відповідача спростовуються належним чином укладеними договорами, які спрямовувались на реальне настання правових наслідків. На момент укладення позивачем договорів з ТзОВ Агро-Інвест 2009 , ПП Грант-ЗГО , ТзОВ Євротрейд Холдинг , ПП МКМ-Сервіс , правоздатність яких як юридичних осіб підтверджуються їх установчими документами, було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, які передбачені законодавством для такого виду договорів. Зазначені юридичні особи, на дату укладення договорів та виконання робіт, були належним чином зареєстрованими платниками податку на додану вартість і мали право на виписку податкових накладних. Податковий кредит ПрАТ Шкіряник сформовано у відповідності до Закону України Про податок на додану вартість на підставі наданих податкових накладних, які відповідають усім передбаченим законом вимогам та не визнані недійсними, а отже у відповідача не має передбачених законом підстав для коригування або виключення цих сум з податкового кредиту. Звернуто увагу на ту обставину, що у відповідності до вимог чинного законодавства України державна податкова інспекція не має повноважень на визнання правочинів недійсними, а має право тільки на звернення до суду з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, що зазначено в постанові Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суд від 29.03.2012 року позов ПрАТ Шкіряник задоволено повністю, податкові повідомлення-рішення №0000472310, №0000532310 від 06.12.2011 року, скасовано.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.03.2012 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 11.04.2018 року касаційну скаргу Долинської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області задоволено частково. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суд від 29.03.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 року скасовано, а справу з відповідними рекомендаціями, направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 року призначено підготовче судове засідання у даній адміністративній справі, за наслідками якого справу призначено до розгляду по суті.

09.07.2018 року представник позивача направив на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду письмові пояснення з приводу питань зазначених в Постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року.

10.09.2018 року представник позивача направив на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду додаткові письмові пояснення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав наведених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, врахувавши рекомендації Верховного Суду, викладені в постанові від 11.04.2018 року у даній справі, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши зібрані у справі докази та надавши їм належної правової оцінки, судом встановлено наступне.

Долинською оДПІ проведено планову виїзну перевірку ПрАТ Шкіряник з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року. За результатами перевірки складено акт від 24.11.2011 року за № 2300/231/22173327, яким встановлено порушення вимог ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України.

На підставі акта перевірки Долинською оДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000472310 від 06.12.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1 930 481 гривень та податкове повідомлення-рішення № 0000532310 від 06.12.2011 року, яким ПрАТ Шкіряник зменшено розмір від'ємного значення по ПДВ в розмірі 629 861 гривень.

Перевіркою встановлено, що 01 лютого 2011 року між ПрАТ Шкіряник та ТзОВ Агро-Інвест 2009 укладено Договір №16 купівлі-продажу шкір ВРХ мокросолені, обряджені, боєнського походження. Згідно договору поставка товару здійснюється за рахунок продавця до складу покупця м. Болехів, вул. Петрушевича, 29 (т.1 а.с.180).

На виконання вимог зазначеного договору у березні 2011 року ТзОВ Агро-Інвест 2009 продало позивачу шкір ВРХ мокросолених на загальну суму 835 933 грн., ПДВ на суму 167 186,76 грн. та було виписано накладні від 22.03.2011 р. №4, від 28.03.2011 р. №5, від 31.03.2011 р. №8 та виписано податкові накладні №4 від 22.03.2011 р., №5 від 28.03.2011р., та №8 від 31.03.2011 р. (т.1 а.с.181-188).

10 лютого 2011 року між ПрАТ Шкіряник (Покупець) та ПП Грант-ЗГО (Продавець) укладено Договір№5 купівлі - продажу шкір ВРХ мокросолені, обряджені, боєнського походження. Згідно договору поставка товару здійснюється за рахунок Продавця до складу покупця м.Болехів, вул. Петрушевича 29 (т.1 а.с.189).

На виконання вимог зазначеного договору у березні 2011 року ПП Грант-ЗГО продало позивачу шкір ВРХ мокросолених на загальну суму 2 758 563,36 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 459760,6 грн.), виписано накладні від 14.03.2011 р. №РН-0000229, від 19.03.2011 р. №РН-0000297, від 23.03.2011 р. №РН-0000309, від 24.03.2011 p. №РН-0000321, від 25.03.2011 p. №РН-0000330, від 26.03.2011 р. №РН-0000332 та виписано податкові накладні від 14.03.2011р. №229, від 19.03.2011р. №297, від 23.03.2011р. №309, від 24.03.2011 р. №321, від 25.03.2011 р. №330, №332 від 26.03.2011 р. (т.1 а.с.190-207).

01 вересня 2010 року між ПрАТ Шкіряник (Покупець) та ТзОВ Євротрейд Холдинг (Продавець) укладено Договір №12 купівлі - продажу шкір ВРХ мокросолені, обряджені, боєнського походження. Згідно договору поставка товару здійснюється за рахунок Продавця до складу покупця м.Болехів, вул. Петрушевича 29 (т.1 а.с.208).

На виконання вимог зазначеного вище договору ТзОВ Євротрейд Холдинг продало ПрАТ Шкіряник шкір ВРХ мокросолених на загальну суму 5 494 224 грн., ПДВ на суму 1 098 794.73 грн., виписано видаткові накладні №750 від 23.11.2010 p., №668 від 16.11.2010 p., №625 від 12.11.2010 p., №226 від 06.10.2010 p., №270 від 12.10.2010р., №301 від 14.10.2010р., №314 від 15.10.2010р., №325 від 16.10.2010 p., №401 від 26.10.2010 р., №370 від 22.10.2010 p., №75 від 29.09.2010 р., №74 від 28.09.2010 p., №54 від 21.09.2010 p., №50 від 17.09.2010р., №31 від 07.09.2009 р. та виписано податкові накладні №750 від 23.11.2010 p., №668 від 16.11.2010 p., №625 від 12.11.2010 p., №571 від 09.11.2010 p., №226 від 06.10.2010 p., №270 від 12.10.2010 р., №301 від 14.10.2010 р., №314 від 15.10.2010 р., №325 від 16.10.2010 p., №401 від 26.10.2010 р., №370 від 22.10.2010 p., №75 від 29.09.2010 р., №74 від 28.09.2010 p., №54 від 21.09.2010 p., №50 від 17.09.2010 р., №31 від 07.09.2009 р. (т.1. а.с.209-249).

Також перевіркою встановлено, що 24.12.2010 р. ПрАТ Шкіряник отримало від ПП МКМ - Сервіс фотоколориметр в кількості 1 шт. вартістю 14 566,67 грн. При цьому ПП МКМ - Сервіс виписало видаткову накладну №РН-122402 від 24.12.2010 р. та податкову накладну від 24.12.2010 р.№1224000002.

Судом встановлено, що ПрАТ Шкіряник зареєстровано як юридична особа виконкомом Болехівської міської ради від 18.09.1994 року, статут Товариства затверджений загальними зборами учасників Товариства та зареєстрований розпорядженням голови Болехівської міської ради за №267-р від 18.06.1998 року. На податковий облік взято в Долинській оДПІ 15.12.1999 року.

ТзОВ Агро-Інвест 2009 зареєстроване 03.03.2009 року відділом реєстрації виконавчого комітету Запорізької міської ради, взято на податковий облік в органах ДПС 04.03.2009 року. Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію місцезнаходженням ТзОВ Агро-Інвест 2009 є 69095, м. Запоріжжя, пр-т Леніна 89, кв.25.

ПП Грант-ЗГО зареєстроване 12.04.2010 року у виконавчому комітеті Дніпропетровської міської ради згідно свідоцтва про державну реєстрацію від 12.04.2010 року. Місцезнаходженням ПП Грант-ЗГО є 49000, м. Дніпропетровськ, вул.Каховки, буд 1/а.

ТзОВ Євротрейд Холдінг зареєстровано 27.07.2010 року відділом реєстрації виконавчого комітету Запорізької міської ради, взято на податковий облік в органах ДПС з 28.07.2010 року. Місцезнаходженням ТзОВ Євротрейд Холдінг є 69002 м. Запоріжжя, вул. Перспективна, 2/б.

ПП МКМ-Сервіс зареєстровано 05.09.2007 року виконавчим комітетом Львівської міської ради, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію 05.09.2007 року, взято на податковий облік в органах ДПС 06.09.2007 року. Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію місцезнаходженням ПП МКМ-Сервіс є м. Львів вул. Драгоманова, 27/1.

Таким чином ТзОВ Агро-Інвест 2009 , ПП Грант-ЗГО , ТзОВ Євротрейд Холдінг , ПП МКМ-Сервіс на час укладення спірних договорів з ПрАТ Шкіряник були належним чином зареєстрованими юридичними особами, які перебували на податковому обліку як платники податків.

Що стосується посилання відповідача на акти зустрічних перевірок контрагентів, то слід зазначити наступне.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом застосовано норми національного законодавства чинні на момент їх виникнення.

Аналізуючи норми податкового законодавства чинні на момент проведення перевірки, суд зазначає, що висновки податкового органу щодо визнання угод нікчемними можуть бути зроблені під час проведення лише позапланової виїзної перевірки. Тому, дослідження питання щодо нікчемності угод, укладених позивачем з ТОВ Євротрейд Холдінг , ПП МКМ-Сервіс , ПП Грант-ЗГО та ТОВ Агро-Інвест 2009 є таким, що вчинено з порушенням норм чинного законодавства України та поза межами наданих відповідачу повноважень, що в свою чергу є порушенням частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Само по собі встановлення факту недодержання необхідних вимог для дійсності правочину, передбачених ст.203 Цивільного кодексу України, не є підставою нікчемності правочину, а є лише підставою для звернення до суду з метою визнання правочину недійсним.

З вищенаведених положень випливає, що визнання вказаного договору недійсним з підстав його невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з суб'єктивної оцінки відповідача. Однак з даного приводу відповідач до суду не звертався і вказані правочини недійсними судом не визнавалися, що також є свідченням необґрунтованості конкретної позиції відповідача.

Жодних доказів того, що заперечуваний правочин був спрямований саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майном фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади відповідач не наводить.

Обґрунтовуючи свої припущення посиланням на факт відсутності третьої особи за її місцезнаходженням, є нічим іншим, як свідченням порушення відповідною особою вимоги законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти органи реєстрації про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб.

Відповідно до висновків викладених в постанові Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 ЦК України, є правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини спрямовані на відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучення з обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражатиметься в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним.

Таким чином законодавець розмежовує поняття порушення публічного порядку та недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам . Дані визначення передбачають різний порядок визнання правочину недійсним та різні правові наслідки.

У постанові Пленуму ВСУ № 9 від 6 листопада 2009 року було звернуто увагу на наступне: ...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним .

Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Акт перевірки № 2300/231/22173327 від 24 листопада 2011 року не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу ПрАТ Шкіряник на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Висновки Акта перевірки № 2300/231/22173327 від 24 листопада 2011 року ґрунтуються лише на припущеннях ревізора-інспектора щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплена належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими. Сумніви та підозри податкового ревізора не можуть бути поставлені в основу визнання правочинів нікчемними.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, яка мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Положеннями Податкового кодексу України не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

У період, що підлягав перевірці ПрАТ Шкіряник було укладено договори з ТзОВ Агро-Інвест 2009 , ПП Грант-ЗГО , ТзОВ Євротрейд Холдинг та ПП МКМ-Сервіс .

Господарські операції за вищезгаданими договорами були реальними, фактично здійснені та було досягнуто певного запланованого та фактичного господарського ефекту та наслідків.

Враховуючи, що операції з придбання послуг проведено на підставі реальних та фактичних правочинів та первинних документів (податкових накладних), складених з дотриманням вимог ст. 3 Закону України від 16.07.1999 року Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за вищезгаданими операціями та правомірно визначено податковий кредит, про який зазначено перевіряючими в акті перевірки № 2300/231/22173327.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту), п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість встановлює зокрема, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

1. порядковий номер податкової накладної.

2. дату виписування податкової накладної.

3. повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

4. податковий номер платника податку (продавця та покупця).

5. місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

6. опис номенклатуру товарів, робіт, послуг та їх кількість (обсяг, об'єм).

7. повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача.

8. ціну поставки без врахування податку.

9. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

10. загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З поданих до перевірки податкових накладних встановлено, що вони містять усі передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість реквізити.

Відповідно до підпункту 7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

Або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків.

Або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При дослідженні абзацу другого п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість вбачається, що підставою для нарахування податкового кредиту є саме факт сплати податку внаслідок придбання товарів (послуг). При цьому покупець не несе відповідальності за несплату продавцем податку на додану вартість.

Верховним Судом України, викладено правову позицію у постанові від 26.09.2008 року по справі № 21-358во06/06/54, згідно з якою, відповідно до п.1.3 ст. 1 Закону України Про податок на додану вартість , платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах а , в , г , д пункту 10.1 статті 10 відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2 ст.10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не випливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Як вбачається з цієї норми підставою для формування податкового кредиту у покупця є саме нарахування або сплата (залежно від першої події) ПДВ у ціні придбаних товарів.

Відповідно до п.11.4 Закону України Про податок на додану вартість зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюється правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому законі, пріоритет мають норми цього Закону.

Таким чином, припущення перевіряючих про нікчемність правочинів жодним чином не можуть впливати на правила, встановлені національним законодавством з питань оподаткування.

Контрагенти ПрАТ Шкіряник на час укладання договорів та виконання робіт за ними були належним чином зареєстрованими юридичними особами.

Відповідно до ч.2 статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи: повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності, ідентифікаційний код юридичної особи, організаційно-правова форма, центральний чи місцевий орган виконавчої влади до сфери якого належить державне підприємство або частка держави у статутному капіталі юридичної особи, якщо ця частка становить не менше 25 відсотків, місцезнаходження юридичної особи, перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків, якщо засновник - фізична особа, найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа, види діяльності, відомості про органи управління юридичної особи, прізвище, ім'я по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційний номер облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та інше. Відповідно до статті 18 цього Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні.

Отже, при вирішенні питання щодо правомірності формування податкового кредиту за правочинами з даними контрагентами, на підставі наданих податкових накладних, слід керуватися їх статусом саме на момент здійснення операцій, а не якимись іншими даними.

Відповідно до статті 10 Закону України Про податок на додану вартість та статтей 1 і 4 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Вказане положення міститься також в Податковому кодексі України.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків при відображенні в податковому обліку первинної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість .

Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з:

1. придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

2. придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

В контексті вищевикладеного суд зазначає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Порядок дій органів ДПС при визнанні нікчемності правочинів регламентується та роз'яснюється наказами ДПА України від 22.02.08 року №106 Про організацію роботи юридичних підрозділів в органах державної податкової служби та наказом від 18.04.08 року №266 Про організацію взаємодії органів держаної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів (надалі по тексту - наказ ДПА України №266), Методичними рекомендаціями органів державної податкової служби по розслідуванню схем ухилення від оподаткування та формуванню доказової бази у справах про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами, доведеними до відома регіональних ДПА Листом від 03.02.09 року №2010/7/10-1017/256.

Метою застосування вказаних Методичних рекомендацій є формування належної доказової бази у справах про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними правочинами, як засіб протидії застосуванню схем ухилення від оподаткування недобросовісними платниками, а також необхідність дослідження документообігу (аналіз усіх документів, де відображаються господарські операції), форм здійснення розрахунків, товарного потоку (дослідження фактичного руху товарів від товаровиробника по ланцюгу постачання до кінцевого споживача) для виявлення ознак нікчемності правочину.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 року №166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації з ПДВ. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податками на додану вартість в розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Аналогічний висновок викладений у листі №20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року, згідно з яким ДПА зобов'язує голів ДПА в АР Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі забезпечити належний збір доказової бази для визнання нікчемними правочинів та припинити складання Довідок про начебто нікчемність правочинів, ґрунтуючись виключно на даних Автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Що стосується рекомендацій Верховного Суду, викладених у постанові від 11.04.2018 року у даній справі, про необхідність перевірки доводів відповідача щодо відсутності товарно-транспортних накладних, наявності висновку спеціаліста та відповідності ветеринарних свідоцтв, то слід зазначити наступне.

Форма товарно-транспортної накладної встановлена Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року №488/346 Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля , який в порушення вимог Указу Президента України Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерства та інших органів виконавчої влади від 03.10.92 №493/92 не було зареєстровано в Міністерстві юстиції України, у зв'язку з чим його вимоги носять рекомендаційний характер.

Крім того, суд зазначає, що транспортування товарів здійснювалось контрагентами ПрАТ Шкіряник . Позивач не мав витрат по перевезенню товарів та відповідно не включав суми таких витрат до валових витрат, а суми ПДВ від операцій з перевезення до податкового кредиту.

Відсутність в суб'єктів господарювання транспортних засобів та великого штату працівників, на що посилається відповідач не може бути достатнім підтвердженням його висновків про неможливість ведення підприємницької діяльності такими суб'єктами, оскільки вказані ресурси можуть залучатися на підставі правочинів.

Що стосується посилання Долинської оДПІ на листи Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області від 16.11.2011 року №01-16/1770, а також Єнакієвської міської державної ветеринарної лікарні, то слід зазначити, що ветеринарні свідоцтва видавалися органами ветеринарної медицини Дніпропетровської області.

Окрім того, ветеринарні свідоцтва не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому жодним чином не можуть бути тими документами, які підтверджують проведення господарської операції, в тому числі й щодо поставки товарів.

Суд також, звертає увагу сторін на ту обставину, що зазначені ветеринарні свідоцтва отримані контрагентами позивача, а тому відповідальність за недостовірність даних відображених в таких документах жодним чином не може бути покладена на ПрАТ Шкіряник .

Висновок спеціаліста від 14.08.2011 року за №95, на думку суду не є належним та допустимим доказом в розумінні КАС України, так як згідно з витягом з Реєстру атестованих судових експертів від 06.03.2012 року, судовий експерт Кравченко О.А. не зареєстрований в Реєстрі атестованих судових експертів, а об'єктом експертного дослідження в даному випадку, в порушення вимог чинного законодавства, були копії документів, а не їх оригінали.

Слід також зазначити, що під час розгляду даної справи представником відповідача подано суду копію вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.02.2015 року у справі №336/856/14-к. Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, представник відповідача вказує, що саме у вказаному вироку встановлено обставини, які стосуються взаємовідносин ПрАТ Шкіряник та ТОВ Євротрейд Холдинг (т.2 а.с.222-241).

Вказаним вироком встановлено, що з 01.12.2010 року по 02.02.2011 року ТОВ Євротрейд Холдинг проводились фіктивні господарські операції з продажу товарно-матеріальних цінностей, які дали можливість підприємствам-контрагентам, в тому числі і ПрАТ Шкіряник , безпідставно підвищити свої доходи та зменшити виплати до державного бюджету податків, зборів і інших обов'язкових платежів.

В той же час, суд зазначає, що податковим органом проводилась перевірка взаємовідносин ПрАТ Шкіряник та ТОВ Євротрейд Холдинг за період з 01.09.2010 року по 30.11.2010 року (т.1 а.с.36). Тобто, по операціях, які проводились до початку здійснення незаконної діяльності осіб щодо проведення фіктивних господарських операцій ТОВ Євротрейд Холдинг з контрагентами.

Відтак, суд зазначає, що вказаний вирок не є належним доказом, оскільки не стосується предмету доказування у даній справі.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000472310, №0000532310 від 06.12.2011 року, винесено без урахування усіх обставин, що мали значення для їх прийняття, а відтак, є протиправними та підлягають до скасування.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до задоволення, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Долинської об'єднаної державної податкової інспекції на користь ПрАТ Шкіряник сплачений судовий збір в розмірі 2146 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства "Шкіряник" (вул. Петрушевича, 29, м. Болехів, Івано-Франківська область, 77202, код ЄДРПОУ - 22173327) до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції (вул. Грушевського, 16, м. Долина, Івано-Франківська область, 77500, код ЄДРПОУ - 39536384) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000472310, № 0000532310 від 06.12.2011 року, задовольнити повінстю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000472310, № 0000532310 від 06.12.2011 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Долинської об'єднаної державної податкової інспекції (вул. Грушевського, 16, м. Долина, Івано-Франківська область, 77500, код ЄДРПОУ - 39536384) на користь приватного акціонерного товариства "Шкіряник" (вул. Петрушевича, 29, м. Болехів, Івано-Франківська область, 77202, код ЄДРПОУ - 22173327) сплачений судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.

Рішення складене в повному обсязі 05 жовтня 2018 р.