Постанова

від 25.07.2024 по справі 144/210/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 144/210/24

Провадження № 22-ц/801/1299/2024

Категорія: 72

Головуючий у суді 1-ї інстанції Довгалюк Л. В.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 рокуСправа № 144/210/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач),

суддів: Голоти Л. О., Копаничук С. Г.,

за участю секретаря судового засідання Литвина С. С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про позбавлення батьківських прав,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу № 144/210/24 за апеляційною скаргою адвоката Павлюка С. М. в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 04 квітня 2024 року, ухвалене у складі судді Довгалюк Л.В. у залі суду, повний текст якого складено 09 квітня 2024 року,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивований тим, що він перебував з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який розірваний заочним рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 02 листопада 2021 року.

Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після розлучення син залишився проживати з ним, а відповідач виїхала до Республіки Польща.

На початку війни відповідач забрала сина до Польщі, однак у 2023 році повернула його до України повідомивши, що немає можливості утримувати та виховувати дитину, оскільки бажає влаштувати своє особисте життя у Польщі.

Указує, що самостійно забезпечує сина, створив усі належні умови для його життя та розвитку, займається вихованням та дозвіллям дитини, піклується про стан його здоров`я.

Відповідач не проявляє ніякого інтересу до сина, не спілкується з ним, не цікавиться його здоров`ям, фізичним та духовним розвитком, підготовкою до самостійного життя, не бере участі у його вихованні та матеріальному забезпеченні.

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просив суд:

позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 04 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що:

позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків;

позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо та лише за наявності вини у їхніх діях і свідомого нехтування ними своїми обов`язками;

позивачем не доведено та судом не встановлено, що ОСОБА_2 систематично, незважаючи на заходи попередження, відомості про вжиття яких відсутні, продовжує злісно та свідомо ухилятися від виконання своїх батьківських обов`язків;

висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, затверджений рішенням виконавчого комітету № 8 від 17 січня 2024 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо сина ОСОБА_3 є недостатньо обґрунтованим та поверхневим, не підкріплений сукупністю належних і допустимих доказів, а ґрунтується лише на документах наданих позивачем;

позивачем не доведено у чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батьківських прав її матері та не надано суду достатніх, беззаперечних доказів на підтвердження позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У травні 2024 року адвокат Павлюк С. М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 07 травня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий - суддя Медвецький С. К., судді: Голота Л. О., Оніщук В. В.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 травня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав відсутності доказів надсилання листом з описом вкладення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів учасникам справи.

13 травня 2024 року на виконання вимог ухвали заявником подано докази надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів учасникам справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 15 травня 2024 року для розгляду цієї справи замінено суддю Оніщука В. В. та визначено склад колегії суддів: головуючий - суддя Медвецький С. К., судді: Голота Л. О., Копаничук С. Г.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано учасникам справи строк на подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 червня 2024 року призначено справу до розгляду на 13 червня 2024 року о 09:15 год з повідомленням сторін.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2024 року викликано у судове засідання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов`язано Службу у справах дітей Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області забезпечити участь у справі їх представника у зв`язку з допитом малолітньої дитини; зобов`язано ОСОБА_1 забезпечити явку у судове засідання малолітньої дитини ОСОБА_3 ; продовжено строк розгляду апеляційної скарги на п`ятнадцять днів; розгляд справи призначено на 22 липня 2024 року о 10:00 год.

22 липня 2024 року в судовому засіданні оголошено перерву до 25 липня 2024 року 09:30 год.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

судом першої інстанції не було досліджено усі обставини справи;

перебуваючи на території іншої держави відповідач мала усвідомлювати, що не зможе піклуватись про фізичний і духовний розвиток сина, його навчання, підготовку до самостійного життя;

Верховним Судом у постанові № 520/8264/19 від 26 квітня 2022 року указано, що відповідачем свідомо обрано такі життєві умови, за якими участь матері у вихованні сина є мінімальною та не достатньою, що свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов`язків;

судом безпідставно не узято до уваги висновок виконавчого комітету Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, затверджений рішенням виконавчого комітету № 8 від 17 січня 2024 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітнього сина ОСОБА_3 ;

позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 указує, що:

підтримує доводи викладені у апеляційній скарзі адвоката Павлюк С. М. в інтересах ОСОБА_1 , не заперечує щодо задоволення апеляційної скарги та позбавлення її батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 ;

участі у вихованні сина не приймає, спілкування з ним не підтримує та у подальшому немає такого наміру, оскільки проживає в Республіці Польща, де створила нову сім`ю.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 березня 2015 року.

У шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заочним рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 02 листопада 2021 року шлюб між сторонами розірвано.

Заочним рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 19 жовтня 2023 року визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .

З акта обстеження умов проживання від 24 січня 2024 року, складеного комісією у складі: начальника ССД Теплицької селищної ради Гижко О. Г., головного спеціаліста ССД Теплицької селищної ради Остапчук М. Д., слідує, що малолітній ОСОБА_3 проживає разом з батьком, який його виховує самостійно. Хлопчик забезпечений одягом, взуттям відповідно до віку та сезону, про що піклується лише батько. Місце проживання матері невідомо.

Згідно довідки опорного закладу Теплицької селищної ради «Теплицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2» № 23 від 24 січня 2024 року ОСОБА_3 регулярно відвідує заняття у школі, дитина завжди охайна, доглянута. Батько дитини спілкується з педагогами, які навчають сина, цікавиться шкільним життям дитини. Мати ОСОБА_2 контакту зі школою, де навчається дитина не підтримує, з вчителями не спілкується.

Відповідно до інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19-10327/18/24 від 13 лютого 2024 року ОСОБА_2 виїхала з території України 23 квітня 2023 року та станом на 13 лютого 2024 року не поверталась.

Рішенням виконавчого комітету Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області № 8 від 17 січня 2024 року затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно сина ОСОБА_3 .

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться х дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, указаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу позбавлення батьківських прав посилався на те, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо свого сина, не дбає про нього, не цікавиться його життям, здоров`ям, навчанням, потребами, не виявляє бажання спілкуватися та приймати участь у підготовці до самостійного життя.

Отже правовою підставою для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 позивач визначив пункт 2 частини першої статті 164 СК України.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Указані фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків на краще неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (див. постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21, 06 березня 2024 року у справі № 150/137/23, від 20 березня 2024 року у справі № 405/5236/20).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.

Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.

У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) зроблено висновок, що:

«зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин».

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п`ята, шоста статті 19 СК України).

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Матеріалами справи встановлено, що згідно висновку виконавчого комітету Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області від 17 січня 2024 року, орган опіки та піклування Теплицької селищної ради вважав за доцільне позбавити батьківських прав матір ОСОБА_2 щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Підставою для винесення цього висновку є той факт, що ОСОБА_2 тривалий час проживала окремо від дитини, не брала участі у її вихованні та догляді, не цікавилася життям, здоров`ям та розвитком сина, не дбала про його нормальне самоусвідомлення, не сприяла засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надавала доступу до культурних та духовних цінностей.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив указаний висновок та взяв до уваги, що він має рекомендаційний характер, є недостатньо обґрунтованим, не містить даних, які об`єктивно характеризують ОСОБА_2 , як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками, а також органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення останньої від виконання батьківських обов`язків.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки такий висновок у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про свідоме нехтування ОСОБА_2 своїми обов`язками та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав.

Акт обстеження умов проживання від 24 січня 2024 року, заява сусідів від 03 січня 2024 року та довідка навчального закладу, подані позивачем не є достатніми доказами для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки беззаперечно не підтверджують факт свідомого ухилення відповідача від виконання обов`язків із виховання сина і її винної поведінки.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувалася до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв`язку з неналежним поводженням щодо дитини, вчиняла насильство щодо неї, свідомо нехтувала своїми батьківськими обов`язками.

Ба більше, наполягаючи на позбавленні відповідача батьківських прав, ОСОБА_1 не указав, у чому ж полягає доцільність і необхідність такого рішення саме для дитини, як позбавлення батька батьківських ОСОБА_4 .

Апеляційний суд ураховує, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з нею сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.

Колегія суддів зауважує, що відмова ОСОБА_2 від батьківських прав та її згода на позбавлення батьківських прав, викладена у відзиві на апеляційну скаргу, не може слугувати єдиною та достатньою підставою для позбавлення останньої батьківських прав відносно сина, оскільки виключний перелік підстав для позбавлення батьківських прав визначено частиною першою статті 164 СК України.

Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відтак відмовитися від батьківських прав особа добровільно не може. Позбавлення батьківських прав можливе лише за рішенням суду і тільки при наявності підстав передбачених СК України.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).

Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що дитина має бути заслухана, а її думка урахована судом.

Частинами першою, другою статті 171 СК України встановлено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку, та її врахування при вирішенні спорів про відібрання дітей зазначено, зокрема у параграфі 59 рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року «Савіни проти України» (заява № 39948/06).

З метою з`ясування думки малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , апеляційним судом було зобов`язано позивача забезпечити участь сина у судовому засіданні для з`ясування думки останнього щодо позбавлення батьківських прав відповідача, однак позивач указану вимогу суду не виконав, посилаючись на негативний вплив на психологічний стан дитини.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено обставин свідомого ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, навмисного нехтування ними, необхідності застосування крайнього заходу втручання в права дитини на зростання в сім`ї, та підтримання зв`язків з матір`ю, неможливості застосування альтернативних, менш суворих заходів, відповідність такого заходу якнайкращим інтересам дитини та його виправданість.

Апеляційний суд дійшов висновку, що родинний зв`язок між матір`ю і сином можливо відновити, а відтак відсутні підстави для застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення її батьківських прав, доцільність вжиття якого позивачем та орган опіки та піклування належно не аргументували.

Судом першої інстанції зроблено правильний висновок щодо відсутності правових підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав та відмову у задоволенні позову, однак не надано належної правової оцінки обставинам, які указують на неналежне виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків щодо сина.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_2 слід попередити про необхідність змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З цією метою контроль за виконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо своєї дитини слід покласти на Службу у справах дітей Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області (Орган опіки та піклування виконавчого комітету Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області), про що слід зазначити у резолютивній частині цієї постанови.

Отже заочне рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 04 квітня 2024 року слід змінити та доповнити його резолютивну частину абзацами такого змісту:

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покласти на Службу у справах дітей Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області (Орган опіки та піклування виконавчого комітету Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області) контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19 є безпідставними, оскільки висновки у цій справі та справі, що переглядається, і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Наведені в апеляційній скарзі аргументи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального і процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з частиною першою статті 376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати у доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, як ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог статті 376 ЦПК України є підставами для його зміни та доповнення резолютивної частини рішення абзацами такого змісту:

«Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покласти на Службу у справах дітей Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області (Орган опіки та піклування виконавчого комітету Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області) контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

У іншій частині заочне рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 04 квітня 2024 року слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З огляду на те, що апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції лише в частині доповнення його резолютивної частини, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Павлюка С. М. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 04 квітня 2024 року змінити.

Доповнити резолютивну частину заочного рішення абзацами такого змісту:

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покласти на Службу у справах дітей Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області (Орган опіки та піклування виконавчого комітету Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області) контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В іншій частині заочне рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 04 квітня 2024 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за позивачем.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий Сергій МЕДВЕЦЬКИЙ

судді: Людмила ГОЛОТА

Світлана КОПАНИЧУК