Рішення

від 04.07.2024 по справі 405/4883/18

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/4883/18

2/405/877/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 року м. Кропивницький

Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого судді: Драного В.В.

при секретарі: Дятел О.В.

за участі:

представника прокуратури Іваніщевої Т.І.

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представника третьої особи

ТОВ «Будсервіс-Н» Кривоноса А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до ОСОБА_4 , Виконавчого комітету Кропивницької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Н»; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про власника будівлі, витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно за державою, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Кіровоградської області в інтересах держави, в особі РВ ФДМ України по Кіровоградській області звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4 , Виконавчого комітету Міської ради м. Кропивницького, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ «Будсервіс-Н»; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно за державою, визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради та визнання недійсним свідоцтва про власника будівлі. В обґрунтування позову вказав, що 31.05.1996 року начальником РВ ФДМ України по Кіровоградській області надано згоду на приватизацію державного майна Тресту «Кіровоградсільбуд», що знаходилося по вул. Шевченка, 38 в м. Кропивницький шляхом перетворення у відкрите акціонерне товариство. За результатами інвентаризації майна вказаного підприємства складено акт оцінки, в якому вказано, що вартість цілісного майнового комплексу Тресту становить 3232232 тис. крб, з якого вилучено майно вартістю 236649 тис. крб, зокрема вартість майна, щодо якого встановлено особливий режим приватизації у розмірі 130640 тис. крб. та вартість майна, яке не підлягає приватизації споруду цивільного захисту (сховище), а тому приватизації підлягало лише майно вартістю 3000000 тис. крб. Так, з Трестом рахувався об`єкт цивільної оборони сховище № 40046 площею 160 кв.м., розташоване по АДРЕСА_1 , яке після приватизації новоствореним ВАТ «Сільбудсервіс» прийнято на баланс. При цьому, у плані приватизації Тресту зазначено, що приватизації не підлягає частина адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 площею 160 кв.м. (частина підвалу), яка зайнята об`єктом цивільної оборони вартістю 106000 тис. крб. Статутний фонд ВАТ «Сільбудсервіс» (ТОВ «Будсервіс-Н) становив 3000000 тис. крб., що відповідало сумі вартості його майна.

Зазначив, що об`єкт цивільної оборони сховище № 40046 площею 160 кв.м., розташоване по АДРЕСА_1 , не входило до майна ВАТ «Сільбудсервіс» та залишилось у державній власності. Однак, 25.05.1999 року Виконавчий комітет Кіровоградської міської ради прийняв рішення № 417, на підставі якого ВАТ «Сільбудсервіс» видано свідоцтво про право приватної власності на всю будівлю по АДРЕСА_1 , разом зі сховищем (частиною підвалу). Так, у будинку літ. А знаходиться підвал літ. А1 площею 479,1 кв.м. Вважає, що міською радою незаконно оформлено право власності на вказану частину підвалу під об`єктом цивільної оборони.

Вказав, що в подальшому, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 року в адміністративній справі № 811/1408/13-а, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 року (станом на день подання позову касаційний перегляд не закінчився), вказане рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради визнано незаконним та скасовано. Однак, зареєструвати право державної власності ФДМ не зміг, оскільки на вказаний цілий комплекс будівель після проведення реконструкції на підставі рішення Виконавчого комітету від 10.11.2008 року № 1751 у 2011 році видано нове свідоцтво про право власності співвласникам ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ТОВ «Будсервіс-Н». Згідно акту розрахунку і поділу ідеальних часток нерухомого майна спірне підвальне приміщення увійшло в частку ТОВ «Будсервіс-Н». В подальшому, ТОВ «Будсервіс-Н» 16.10.2012 року продало ОСОБА_5 9/50 частин вказаного комплексу загальною площею 196,43 кв.м., яка розташована у підвальному приміщенні будівлі. У складі цієї частки і перебуває спірне нерухоме майно. 30.10.2012 року ОСОБА_5 продав вказане нерухоме майно ОСОБА_6 . 22.05.2018 року ОСОБА_6 подарував ОСОБА_4 вказане нерухоме майно.

Зазначив, що у травні 2018 року ФДМ звернувся до прокуратури з листом про представництво інтересів держави в суді з метою визнання права власності держави на підвальне приміщення площею 160 кв.м. по АДРЕСА_1 . За таких обставин просив: 1) витребувати нерухоме майно із чужого незаконного володіння, а саме частину підвального приміщення «А1» адміністративної будівлі «А», загальною площею 160 кв. м. по АДРЕСА_1 ; 2) визнати права власності на нього за державою.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07.08.2018 року відкрито провадження у вказаній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Також витребувано у ОКП «Кіровоградське ООБТІ» матеріали інвентаризаційної справи об`єкту, який розташований по АДРЕСА_1 , у ТОВ«Будсервіс-Н» - свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 19.11.2008 серії САЕ № 038347, яким посвідчено право приватної власності ВАТ «Сільбудсервіс» на цілий комплекс, що розташований в АДРЕСА_1 ; рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 18.01.2011 № 73 про оформлення права власності на комплекс будівель по АДРЕСА_1 за ТОВ «Будсервіс-Н»; свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 29.03.2011, яким посвідчено право приватної спільної часткової власності ТОВ «Будсервіс-Н» на 71/100 комплексу в АДРЕСА_1 ; договір купівлі - продажу 9/50 часток комплексу в АДРЕСА_1 від 16.10.2012 № 2639, у ОСОБА_6 договір купівлі - продажу 9/50 часток комплексу в АДРЕСА_1 від 30.10.2012 № 2818 та договір дарування 9/50 часток комплексу в АДРЕСА_1 від 22.05.2018 № 2257, у ОСОБА_4 договір дарування 9/50 часток комплексу в АДРЕСА_1 від 22.05.2018 № 2257.

Ухвалою суду від 10.08.2018 року заяву заступника прокурора Кіровоградської області про забезпечення позову задоволено, вжито заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони відповідачу ОСОБА_4 вчиняти дії до відчуження спірного нерухомого майна - частини підвального приміщення літерою «А1» адміністративної будівлі літерою «А» загальною площею 160 кв.м., яке складається з тамбура площею 2,84 кв.м., складу - 48,68 кв.м., складу - 16,93 кв.м., кладової 3,3 кв.м., коридору - 1,95 кв.м., вбиральні 0,68 кв.м., вбиральні 0,72 кв.м., коридору - 6,0 кв.м., класу - 18,33 кв.м., коридору - 15,98 кв.м., кладової - 8,91 кв.м., кладової - 9,18 кв.м., архіву 11,0 кв.м., архіву - 5,08 кв.м., 1/2 сходів - 10,18 кв.м. та включено до 9/50 частин комплексу розташованого по АДРЕСА_1 .

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Макєєв Д.В. 04.09.2018 року подав до суду відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав та вказав, що у прокурора відсутні належні підстави для представництва ФДМ у даній справі. Окрім того, прокурором пропущено строк позовної давності, так як і прокуратура і ФДМ дізналися про оформлення ВАТ «Сільбудсервіс» права власності на спірне майно ще у 2013 році під час розгляду адміністративної справи № 811/1408/13-а, а тому також просить суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності. Вказав, що прокурором не доведено, що спірне нерухоме майно було або на даний час є об`єктом цивільної оборони. Вважає, що примусове вилучення у добросовісного набувача спірного майна є порушення його конституційних прав. За таких обставин просить відмовити у задоволенні позову.

11.09.2018 року прокурор подав відповідь на відзив відповідача ОСОБА_4 , в якому вказав, що ФДМ не здійснювало належним чином захисту інтересів держави, виявляючи усвідомлену пасивну поведінку та всупереч вказаним інтересам не звертався до суду за їх захистом, а тому у прокурора наявні підстави для здійснення представництва інтересів держави у суді. Про факт належності спірного майна ВАТ «Сільбудсервіс» та ТОВ «Будсервіс-Н» на підставі рішення виконавчого комітету міської ради від 10.11.2008 року та від 18.01.2011 року ФДМ дізналося 29.06.2016 року із відповіді ОКП «Кіровоградське ООБТІ» на його запит. У квітні 2018 року прокуратурою в рамках перевірки виконання рішення суду у справі № 811/1408/13-а виявлено, що спірне нерухоме майно належить ОСОБА_6 . Про факт переходу права власності до ОСОБА_6 . ФДМ дізналося у травні 2018 року з листа прокуратури. Водночас, під час розгляду справи № 811/1408/13-а прокуратурі та ФДМ про вказані обставини не було відомо, оскільки ні Виконавчий комітет Кіровоградської міської ради, ні ТОВ «Будсервіс-Н» з метою уникнення відповідальності про них не повідомляли. Тому, вважає, що строк позовної давності не пропущено. При цьому, станом на 1996 рік спірне нерухоме майно відносилось до об`єктів цивільної оборони, однак за яких обставин і коли воно було виключено з обліку споруд цивільного захисту встановити не вдалось.

21.09.2018 року представник РВ ФДМ України по Кіровоградській області подав до суду відповідь на відзив на позов відповідача ОСОБА_4 , в якому вказав, що про факт належності спірного майна ВАТ «Сільбудсервіс» та ТОВ «Будсервіс-Н» на підставі рішення виконавчого комітету міської ради від 10.11.2008 року та від 18.01.2011 року ФДМ дізналося 29.06.2016 року із відповіді ОКП «Кіровоградське ООБТІ» на його запит. У квітні 2018 року прокуратурою в рамках перевірки виконання рішення суду у справі № 811/1408/13-а виявлено, що спірне нерухоме майно належить ОСОБА_6 . Про факт переходу права власності до ОСОБА_6 . ФДМ дізналося у травні 2018 року з листа прокуратури. Водночас, під час розгляду справи № 811/1408/13-а прокуратурі та ФДМ про вказані обставини не було відомо, оскільки ні Виконавчий комітет Кіровоградської міської ради, ні ТОВ «Будсервіс-Н» з метою уникнення відповідальності про них не повідомляли. Тому, вважає, що строк позовної давності не пропущено. При цьому, станом на 1996 рік спірне нерухоме майно відносилось до об`єктів цивільної оборони, однак за яких обставин і коли воно було виключено з обліку споруд цивільного захисту встановити не вдалось.

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Макєєв Д.В. 27.09.2018 року подав до суду заперечення на відповідь на відзив на позов, в яких зазначив, з позову неможливо встановити конкретний об`єкт нерухомого майна, стосовно якого було скалено облікову картку споруди цивільного захисту (походження якої невідоме), оскільки наявна різниця у площі, об`ємі та інших характеристиках вказаних об`єктів. При цьому, прокуратура принаймні з лютого 2013 року, коли звернулася до міського голови м. Кіровограда з поданням про усунення порушень законодавства достовірно знала про оформлене за ВАТ «Сільбудсервіс» право власності на спірне нерухоме майно. Вважає, що власники цього майна були добросовісними набувачами, а належність спірного приміщення державі як споруди цивільного захисту не доведено.

Ухвалою від 15.11.2018 року, залишеною без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 18.02.2019 року, клопотання представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Макєєва Д.В. про призначення експертизи задоволено, призначено у цивільній справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судової експертизи, провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Ухвалою суду від 01.10.2019 року поновлено провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

14.11.2019 року заступник прокурора Кіровоградської області подав до суду заяву про збільшення позовних вимог. У цій заяві він у зв`язку із скасуванням Верховним Судом рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 року та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 року в адміністративній справі № 811/1408/13-а, окрім заявлених раніше позовних вимог просить: 1) визнати незаконним та скасування п. 2 рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 25.05.1999 року № 147 в частині оформлення права власності на вказане нерухоме майно; 2) визнати недійсним свідоцтво про власника будівлі від 27.05.1999 року № 179, видане Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради в частині посвідчення права колективної власності ВАТ «Сільбудсервіс» на зазначене нерухоме майно.

Ухвалою від 23.01.2020 року заяву заступника прокурора Кіровоградської області про залучення співвідповідача задоволено, залучено до участі у справі в якості співвідповідача Виконавчий комітет Міської ради м. Кропивницького.

05.03.2020 року представник відповідача Виконавчого комітету Міської ради м. Кропивницького подав до суду відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав та вказав, що ФДМ та прокурор дізналися про оформлення за ВАТ «Сільбудсервіс права власності на вказане майно ще у 2013 році під час розгляду адміністративної справи № 811/1408/13-а з аналогічними позовними вимогами. Тобто, вони достеменно знали як про рішення виконавчого комітету від 25.05.1999 року, так і про свідоцтво про право власності на будівлю. За таких обставин просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку із пропуском строків позовної давності.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.03.2020 року представник відповідача Виконавчого комітету Міської ради м. Кропивницького про зупинення провадження у справі задоволено, зупинено провадження у вказаній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 912/2385/18 за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019 року.

Ухвалою суду від 26.04.2021 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 06.09.2021 року підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 16.11.2021 року клопотання представника позивача про заміну позивача задоволено, замінено позивача Регіональне відділенняФонду державногомайна Українипо Кіровоградській області на його правонаступника Регіональне відділенняФонду державного майна Українипо Дніпропетровській,Запорізькій таКіровоградській областях.

Представник прокуратури у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити та пояснила, що у 1996 році відбулася приватизація державного майна, що належало Тресту «Кіровоградсільбуд», шляхом перетворення у ВАТ. При цьому, до переліку майна, що не підлягає приватизації, увійшло підвальне приміщення площею 160 кв.м., яке знаходиться будівлі по АДРЕСА_1 , так як воно є спорудою цивільного захисту. Однак, Кіровоградська міська рада у 1999 році видала ВАТ «Сільбудсервіс» (правонаступником якого є Будсервіс-Н») свідоцтво на право власності на всю будівлю за цією адресою, в тому числі і на вказане підвальне приміщення. У подальшому, ТОВ «Будсервіс-Н» відчужило спірне майно ОСОБА_8 , а той в свою чергу ОСОБА_6 , який подарував його відповідачу ОСОБА_4 . Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 року в адміністративній справі № 811/1408/13-а, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 року вказане рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради про надання у власність спірного майна ВАТ «Сільбудсервіс» було скасовано, однак ухвалою Верховного Суду дані рішення були скасовані у зв`язку з порушенням правил предметної юрисдикції. Прокуратурі про спірні правовідносини стало відомо у 2012 році, коли було складено відповідний акт перевірки. При цьому, у 2013 році прокуратура звернулася до суду з відповідним адміністративним позовом про скасування рішення виконавчого комітету міської ради від 25.05.1999 року. Рішення суду про скасування даного рішення виконавчого комітету міської ради набрало законної сили у 2014 році, однак зареєструвати право власності держави на спірне нерухоме майно виявилось неможливим, оскільки воно було зареєстровано вже за іншим власником, про що позивач довідався з листа БТІ від 10.06.2016 року. У травні 2018 року прокуратура довідалася про це та звернулася до суду з даним позовом, тому просить визнати поважними причини пропуску строку позовної давності.

Представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Клюкіна С.М. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та вказала, що прокурором не доведено підстав для здійснення захисту інтересів держави саме ним, а не позивачем. Окрім того, заявила про застосування судом наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки про дані обставини справи прокуратурі було відомо ще у 2013 році, коли вона звернулася до суду з відповідним адміністративним позовом. Вказала, що спірне нерухоме майно не відноситься до споруд цивільного захисту, доказів протилежного прокуратура не навела. При цьому, ОСОБА_4 не були відомі зазначені обставин, а тому він є добросовісним набувачем нерухомого майна.

Представник відповідача Виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку із пропуском строків позовної давності.

Представник третьої особи ТОВ «Будсервіс-Н» - адвокат Кривонос А.І. у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, підтримав позицію відповідача ОСОБА_4 . Також вказав, що спірне приміщення є цокольним поверхом та не відноситься до споруд цивільного захисту, про що є відповідна довідка ДСНС. Технічний паспорт на споруду цивільного захисту у матеріалах справи також відсутній. Також просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Треті особи ОСОБА_8 та ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилися, про дату,час імісце розглядусправи повідомлялисявідповідно довимог ст.ст.128-131ЦПК України, причини неявки не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.05.1996 року РВ Фонду державного майна України по Кіровоградській області наказами № 1103 та № 1108а надало згоду та прийняло рішення про створення комісії з приватизації майна Тресту «Кіровоградсільбуд» (т. 1, а.с. 124).

Як вбачається з пункту 12 розділу 3 Плану приватизації державного майна Тресту, затвердженого начальником РВ Фонду державного майна України по Кіровоградській області 25.06.1996 року, визначений перелік і вартість майна, яке не підлягалоприватизації, а саме частина адміністративної будівлі площею 160 м.кв., яка зайнята об`єктом цивільної оборони (т. 1, а.с. 126-129).

Так, згідно розрахунку вартості адміністративного будинку Тресту по АДРЕСА_1 , зайнятої під захисток цивільної оборони загальна площа будівлі становить 1300 кв.м., площа зайнята під захистом 160 кв.м., вартість будівлі згідно акту оцінки 860 млн. крб., вартість частини будівлі, зайнятої під захисток 106 млн крб. (т. 1, а.с. 135). Окрім того, як вбачається з довідки Штабу цивільної оборони Кіровоградської області від 21.06.1996 року на обліку Треста обліковується об`єкт цивільної оборони ЦО-Сховище № 4004о, площею 160 м.кв. та після приватизації підприємства, новостворене ВАТ «Сільбудсервіс» приймає на баланс та зобов`язується експлуатувати у відповідності з вимогами цивільної оборони (т. 1, а.с. 134).

В акті оцінки вартості цілісного майнового комплексу Тресту, затвердженого начальником РВ Фонду державного майна України по Кіровоградській області 25.06.1996 року, вартість цілісного майнового комплексу Тресту становить 3232232тис.крб. Водночас, вартість майна, щодо якого органом приватизації встановлено особливий режим приватизації становить 130649 тис. крб. та об`єктів, що не підлягають приватизації - 106000 тис. крб. Вартість майна з урахуванням збільшення вартості майна на суму 4417 тис. крб., що враховує потенційну прибутковість, становить 3 млрд крб. (3232232 130649 -106000 + 4417) (т. 1, а.с. 132-133).

25.06.1996 року наказом РВ Фонду державного майна України по Кіровоградській області № 1251 затверджено даний акт та прийнято рішення про перетворення Тресту у ВАТ «Сільбудсервіс». Вартість цілісного майнового комплексу 3 млрд крб., вартість майна,що підлягаєприватизації 3млрд крб. (т. 1, а.с. 134).

Також, 25.06.1996 року Наказом РВ Фонду державного майна України по Кіровоградській області № 1255 було перетворено Державне підприємство Трест «Кіровоградсільбуд» у ВАТ «Сільбудсервіс». Статутний фонд товариства складає 3 млрд крб., які поділені на 120 тис. штук простих іменних акцій номінальною вартістю 25 тис. крб. Також цим наказом затверджено статут ВАТ «Сільбудсервіс» (т. 1, а.с. 137-138).

Згідно довідки РВ Фонду державного майна України по Кіровоградській області від 12.03.1997 року № 336-35 станом на 12.07.1997 року було продано всі 120 тис. акцій ВАТ «Сільбудсервіс», частка акцій, що є державною власністю становить 0% (т. 1, а.с. 41).

У 1999 році ВАТ «Сільбудсервіс» виявило бажання виготовити свідоцтво про право власності на адміністративний будинок. 13.04.1999 року Управління містобудування та архітектури Кіровоградської ОДА на замовлення ВАТ «Сільбудсервіс» зробило технічне заключення про стан адміністративного будинку за вказаною вище адресою, згідно якого адміністративний будинок є двохповерховою спорудою з підвалом (т. 1, а.с. 104-106).

25.05.1999 року Виконавчий комітет Кіровоградської міської ради прийняв рішення № 417, пунктом 2 якого визнано за ВАТ «Сільбудсервіс» право власності на адміністративний будинок (літ. «А», «А1») площею 607,3 кв.м. по АДРЕСА_1 . Пунктом третім цього рішення зобов`язано Кіровоградське ООБТІ видати свідоцтво про право власності ВАТ «Сільбудсервіс» на адміністративний будинок по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 97).

27.05.1999 року ВАТ «Сільбудсервіс» одержало свідоцтво про право власності на весь адміністративний будинок по АДРЕСА_1 , яке було зареєстровано в БТІ (т. 1, а.с. 98).

В подальшому, у 2008 році ВАТ «Сільбудсервіс» з метою узаконення самовільного будівництва звернулося до Управління містобудування, архітектури, екології та земельних відносин Кіровоградської міської ради та рішенням Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 28.07.2008 року № 1157 надано ВАТ «Сільбудсервіс» дозвіл на реконструкцію (самовільно розпочату) адміністративної будівлі літ. АА1 по АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 45), а рішенням від 10.11.2008 року № 1751 оформлено право власності з видачею свідоцтва про право власності на комплекс будівель по АДРЕСА_1 , а саме адміністративна будівля А, гаражі Б, В, Г, Д, Е, огорожа N, замощення І (т. 1, а.с. 47-48).

19.11.2008 року Виконавчим комітетом міської ради видано ВАТ «Сільбудсервіс» свідоцтво про право власності на комплекс будівель по АДРЕСА_1 , зокрема адміністративну будівлю АА1а кр площею 1288,89 кв.м., що було зареєстровано у БТІ (т. 1, а.с. 49, 50).

У 2010 році ВАТ «Сільбудсервіс» припинено шляхом реорганізації у Товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Н» (т. 1, а.с. 195-197).

Рішенням Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 18.01.2011 року № 73 оформлено право власності з видачею свідоцтв про право власності на комплекс будівель по АДРЕСА_1 , а саме на 13/100 частин ОСОБА_4 , на 4/25 частин ОСОБА_7 та на 71/100 частину ТОВ «Будсервіс-Н», зокрема адміністративну будівлю площею 1351,13 кв.м., про що 29.03.2011 року видано відповідні свідоцтва про право власності, які зареєстровані в БТІ (т. 1, а.с. 60-61, 62).

Як вбачається з акту розрахунку і поділу ідеальних часток по АДРЕСА_1 , спірне підвальне приміщення є складовою частки ТОВ «Будсервіс-Н» (т. 1, а.с. 53-58).

16.10.2012 року згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бабіч Л.Ю., ТОВ «Будсервіс-Н» продало ОСОБА_5 9/50 частин комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 196,43 кв.м., які складаються з тамбура площею 2,84 кв.м., складу - 48,68 кв.м., складу - 16,93 кв.м., кладової 3,3 кв.м., коридору - 1,95 кв.м., вбиральні 0,68 кв.м., вбиральні 0,72 кв.м., роздягальні 2,2 кв.м., складу 10,6 кв.м., коридору - 6,0 кв.м., класу - 18,33 кв.м., коридору - 15,98 кв.м., кладової - 8,91 кв.м., кладової - 9,18 кв.м., архіву 11,0 кв.м., архіву - 5,08 кв.м., сходів 20,35 кв.м., коридору 5.4 кв.м., складу 8,3 кв.м., що розташовані у підвальному приміщенні адміністративної будівлі (т. 1, а.с. 72-75, 78).

30.10.2012 року згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бабіч Л.Ю., ОСОБА_5 продав ОСОБА_6 9/50 частин комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 196,43 кв.м., які складаються з тамбура площею 2,84 кв.м., складу - 48,68 кв.м., складу - 16,93 кв.м., кладової 3,3 кв.м., коридору - 1,95 кв.м., вбиральні 0,68 кв.м., вбиральні 0,72 кв.м., роздягальні 2,2 кв.м., складу 10,6 кв.м., коридору - 6,0 кв.м., класу - 18,33 кв.м., коридору - 15,98 кв.м., кладової - 8,91 кв.м., кладової - 9,18 кв.м., архіву 11,0 кв.м., архіву - 5,08 кв.м., сходів 20,35 кв.м., коридору 5.4 кв.м., складу 8,3 кв.м., що розташовані у підвальному приміщенні адміністративної будівлі (т. 1, а.с. 84-87).

У 2013 році прокурор м. Кіровограда звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідачів Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - РВ Фонду державного майна України в Кіровоградській області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «Будсервіс-Н», ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету міської ради. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 року в адміністративній справі № 811/1408/13-а, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 року, визнано протиправним та скасовано пункт 2 рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 417 від 25.05.1999 року в частині визнання за ВАТ «Сільбудсервіс» права власності на підвальне приміщення площею 160 м.кв., яке розташоване у адміністративному будинку по АДРЕСА_1 . (т. 1, а.с. 146-148, 189-191).

Як вбачається з Витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна на балансі ТОВ «Будсервіс-Н» від 13.07.2016 року перебуває об`єкт державної власності сховище цивільної оборони площею 160 кв.м., дата інвентаризації 31.12.2015 року (т. 1, а.с. 158).

Водночас, згідно листів Управління ДСНС України у Кіровоградській області від 17.04.2018 року № 01-2195/01-30, Управління з питань цивільного захисту Кіровоградської ОДА від 16.04.2018 року № 32-22/399/0.34 та Виконавчого комітету Кропивницької міської ради від 25.04.2018 року № 1956/36-0524 на обліку споруд цивільного захисту об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 , не значиться (т. 1, а.с. 169, 171, 173).

22.05.2018 року згідно договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бабіч Л.Ю., ОСОБА_6 подарував ОСОБА_4 9/50 частин комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 196,43 кв.м., які складаються з тамбура площею 2,84 кв.м., складу - 48,68 кв.м., складу - 16,93 кв.м., кладової 3,3 кв.м., коридору - 1,95 кв.м., вбиральні 0,68 кв.м., вбиральні 0,72 кв.м., роздягальні 2,2 кв.м., складу 10,6 кв.м., коридору - 6,0 кв.м., класу - 18,33 кв.м., коридору - 15,98 кв.м., кладової - 8,91 кв.м., кладової - 9,18 кв.м., архіву 11,0 кв.м., архіву - 5,08 кв.м., сходів 20,35 кв.м., коридору 5.4 кв.м., складу 8,3 кв.м., що розташовані у підвальному приміщенні адміністративної будівлі (т. 2, а.с. 103-104).

В подальшому, постановою Верховного Суду від 21.03.2019 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 року скасовано і провадження у даній справі закрито, оскільки спір підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства.

Згідно висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 11.09.2019 року № 1339/1340/19-27 відповідно до ДБН № 2.2.5.-97, розташування приміщень цивільного захисту у цокольному поверсі будинку можливе при відповідності сховища усім вимогам надійності та безпеки. Спірне приміщення за своїми технічними характеристиками не відноситься до споруд цивільного захисту. Спірне приміщення не відповідає технічним умовам, внаслідок чого не відповідає пожежним, санітарним нормам як об`єкт споруди цивільного захисту (т. 2, а.с. 221-226). Водночас, суд не бере до уваги даний висновок, оскільки експерт при складанні висновку керувався державними будівельними нормами ДБН № 2.2.5.-97, «Захисні споруди цивільної оборони», затвердженими наказом Держкоммістобудування України від 08.07.1997 року № 106, тобто будівельними нормами, які ще не діяли на момент приватизації ВАТ «Сільбудсервіс».

Як вбачається з ч. 3ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано устатті 23 Закону України «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Підсумовуючи викладене, необхідно відзначити, що прокурор може представляти інтереси держави в суді в порядку цивільного судочинства лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, з метою захисту інтересів держави, виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

З огляду на викладене, прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду чи його вступу в справу, а суд зобов`язаний їх перевірити. Сама по собі обставина порушення інтересів держави не може свідчити про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави та необхідність вступу в справу прокурора.

Як вбачається з листа РВ ФДМ України по Кіровоградській області від 11.05.2018 року № 142-24 у зв`язку з обмеженням бюджетного фінансування з витрат по сплаті судового збору регіональне відділення позбавлене можливості самостійного звернення з позовами до суду з метою забезпечення захисту прав держави щодо визнання права державної власності на підвальне приміщення площею 160 кв.м., що не увійшло до статутного фонду ВАТ «Сільбудсервіс». Тому, воно просило Прокуратуру Кіровоградської області пред`явити відповідний позов в інтересах держави (т. 1, а.с. 123).

Так, прокурором доведено, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, який є компетентним органом держави у спірних правовідносинах неналежним чином здійснювався захист інтересів держави, зокрема, Фонд протягом тривалого часу не звертався до суду з відповідними позовними вимогами.

Тому, суд вважає, що прокурором доведено необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, та наявність підстав для представництва у відповідності до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Щодо суті позовних вимог суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», чинного на момент приватизації ВАТ «Сільбудсервіс» приватизація майна державних підприємств України - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 5 цього Закону до об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать : майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.

Водночас, відповідно до частини другої цієї статті приватизації не підлягають об`єкти державної власності, необхідні для виконання державою своїх функцій.

Судом відзначається, що спірне рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 417 прийнято без врахування того, що підвальне приміщення адміністративного будинку по АДРЕСА_1 , відносилося до споруд цивільного захисту (оборони) і було виключено з переліку майна ВАТ «Сільбудсервіс», що підлягало приватизації, та залишилось у державній власності і не могло належати ВАТ «Сільбудсервіс» на праві приватної власності.

Після приватизації спірне майно було прийнято на баланс ВАТ «Сільбудсервіс» і мало експлуатуватись виключно як споруда цивільного захисту.

Проте, ВАТ «Сільбудсервіс» без будь-якого погодження з Фондом державного майна України, як органом, уповноваженим управляти державним майном, подало до Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради документи на оформлення права власності на всю адміністративну будівлю, в якій розташований даний об`єкт цивільного захисту, який не був включений до цілісного майнового комплексу, який підлягав приватизації.

Доказів того, що сховище № 40046 і підвальне приміщення адміністративного будинку А комплексу будівель по АДРЕСА_1 , який переданий у власність ТОВ «Будсервіс-Н», є двома різними об`єктами у матеріалах справи відсутні.

Більш того, 12.09.2007 року РВ Фонду державного майна України по Кіровоградській області проводились перевірки утримання, зберігання та використання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Сільбудсервіс», а саме сховища № 40046 площею 160 кв.м. про що було складено відповідні акти, які підписані як представником Фонду, так і уповноваженим особами ВАТ «Сільбудсервіс» (т. 1, а.с. 141).

Таким чином, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування п. 2 рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 25.05.1999 року № 147 в частині оформлення права власності на вказане нерухоме майно та визнати недійсним свідоцтво про власника будівлі від 27.05.1999 року № 179, видане Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради в частині посвідчення права колективної власності ВАТ «Сільбудсервіс» на зазначене нерухоме майно є обґрунтованими.

Згідно ст.ст. 387, 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17.12.2014 року в справі № 6-140цс14).

Як вбачаєтьсяз роз`яснень,викладених уп.п.23,26Постанови ПленумуВищого спеціалізованогосуду Україниз розглядуцивільних ікримінальних справвід 07.02.2014року №5відповідно достатті387ЦКУкраїни особа,яка звернуласядо судуз позовомпро витребуваннямайна ізчужого незаконноговолодіння,повинна довестисвоє правовласності намайно,що знаходитьсяу володіннівідповідача. Відповідно до положеньчастини першої статті 388 ЦКУкраїни власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що спірне майно відчужене приватними особами, які на момент їх відчуження не були та не могли бути його власником, оскільки зазначене майно належить державі.

За змістомстатті 658 ЦК Україниправо продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Отже, якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, і при цьому продавець не мав права його відчужувати, то покупець не набуває права власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення. Зокрема, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у випадках, встановленихстаттею 388 ЦК України.

За загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна.

Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, інші його вимоги (про визнання недійсними проміжних договору купівлі-продажу,договору дарування), спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Судувід 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116),від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80) та багатьох інших.

Тому спосіб захисту порушених прав держави у вигляді витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, а саме частини підвального приміщення «А1» адміністративної будівлі «А», загальною площею 160 кв. м. по АДРЕСА_1 є правомірним та належним способом їх захисту, а тому є обґрунтованим.

Відтак, вимога про визнання права власності на частину підвального приміщення «А1» адміністративної будівлі «А», загальною площею 160 кв. м. по АДРЕСА_1 за державою є передчасною, а тому у її задоволенні слід відмовити.

Водночас, суд, враховуючи заяви відповідачів та третьої особи ТОВ «Будсервіс-Н» вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин наслідки спливу строку позовної давності.

Відповідно до ст.256ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст.261ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 3 ст.267ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Виходячи з вимогстатті 261 ЦК Українипозовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.11.2018 року у справі № 372/1036/15-ц.

Виходячи з наведеного, позовна давність застосовується лише у випадку обґрунтованості позову. У разі якщо вимоги позову є необґрунтованими, то суд має відмовити в його задоволенні за необґрунтованістю.

Так, 28.02.2012 року РВ Фонду державного майна України по Кіровоградській області проводились перевірки утримання, зберігання та використання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Сільбудсервіс», а саме сховища № 40046 площею 160 кв.м. про що працівниками Фонду було складено відповідний акт. Зданого акту вбачається, що робочій групі Фонду балансоутримувачем об`єкта державної власності не було надано затребуваних документів. За усною інформацією, наданою директором ТОВ «Будсервіс-Н» сховище, яке розташоване у підвальному приміщенні будівлі за адресою: АДРЕСА_1 на балансі підприємства не обліковується та являється приватною власністю. В акті вказано, що балансоутримувач ТОВ «Будсервіс-Н» не виконує вимоги чинного законодавства, а саме не обліковує на відповідному рахунку дане сховище як об`єкт державної власності та не проводив його інвентаризацію. Також в даному акті містяться пропозиції щодо шляхів підвищення рівня утримання державного майна, зокрема, підготувати запит до Кіровоградського ООБТІ про співвласників нежитлової будівлі по вул. Шевченка, 38 (т. 1, а.с. 141-143).

14.05.2012 року Прокуратура Кіровоградської області в рамках перевірки за листом начальника РВ ФДМ України по Кіровоградській області щодо спроб привласнення об`єкта державної власності (підвального приміщення по АДРЕСА_1 ) подала до КП «Кіровоградське ООБТІ» запит про надання копій документів, що стали підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 за ВАТ «Сільбудсервіс». На даний запит КП «Кіровоградське ООБТІ» листом від 12.05.2012 року № 1243-3 надало відповідні документи (а.с. 384, 385 інвентаризаційної справи).

Також, 07.02.2013 року прокурор прокуратури м. Кіровограда ознайомився з матеріалами інвентарної справи на комплекс будівель по АДРЕСА_1 (а.с. 460 інвентаризаційної справи).

Як вбачається з подання прокурора м. Кіровограда від 18.02.2013 року № 2-1411вих13, адресованого Кіровоградській міській раді, прокуратурою було проведено перевірку додержання міською радою законодавства при винесенні рішення Виконавчого комітету від 25.05.1999 року № 417 та встановлено, що воно видано з порушенням законодавства (т. 2, а.с. 74-75).

Зі змісту постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 року в адміністративній справі № 811/1408/13-а вбачається, що прокурор м. Кіровограда звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 417 від 25.05.1999 року в частині визнання за ВАТ «Сільбудсервіс» права власності на підвальне приміщення площею 160 м.кв., яке розташоване у адміністративному будинку по АДРЕСА_1 , оскільки дане приміщення відносилося до споруд цивільного захисту, не ввійшло до переліку майна ВАТ «Сільбудсервіс», яке підлягало приватизації. У розгляді даної справи в судовому засіданні брав участь в якості третьої особи і РВ ФДМ України в Кіровоградській області (т. 1, а.с. 146-148).

22.06.2016 року на запит РВ ФДМ України по Кіровоградській області від 10.06.2016 року ОКП «Кіровоградське ООБТІ» надало відповідь 3363-17\20 від 22.06.2016 року, згідно якої первинна реєстрація нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 була проведена за ВАТ «Сільбудсервіс» у 1999 році. Однак в подальшому, за цією адресою на підставі рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 10.11.2008 року № 1751 оформлено право власності на комплекс будівель після проведеної реконструкції (т. 1, а.с. 160, 161).

01.02.2018 року РВ ФДМ України по Кіровоградській області звернулося до ТОВ «Будсервіс-Н» з претензією про інвентаризацію державного майна (т. 1, а.с 165).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленогостаттею 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" устатті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли пропорушення праваабо проособу,яка йогопорушила,довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У такому випадку дата прокурорської перевірки не має значення для визначення початку перебігу позовної давності.

Така позиція відображена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року в справі № 357/9328/15-ц, від 17.10.2019 року в справі № 359/2012/15-ц.

Прокурором не доведено, що компетентний державний орган та його посадові особи, а саме РВ ФДМ в Кіровоградській області за умови належного виконання посадовими особами своїх функціональних обов`язків та належного урядування, були позбавлені можливості знати про наявність рішення виконавчого комітету міської ради від 25.05.1999 року про оформлення права приватної власності ВАТ «Сільбудсервіс» на спірне майно та його подальше відчуження іншим особам як в рамках прокурорської перевірки (в якості заявника), яка проводилася у 2012 році, так і в рамках розгляду адміністративної справи № № 811/1408/13-а за позовом прокурора м. Кіровограда (в якості третьої особи)

Так, суд відзначає, що позивач, з урахуванням його повноважень, починаючи 28.02.2012 року мав можливість отримати повну та достовірну інформацію про надання спірного нерухомого майна у власність ВАТ «Сільбудсервіс» та його подальше відчуження іншим особам у межах встановленого законом строку позовної давності, чого ним зроблено не було.

Відповідно до частини 5статті 267 ЦК Україниякщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятоїстатті 267 ЦК Українипозивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причини пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин (такий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 904/3405/19).

Однак позивачем та прокурором не наведено поважних причин пропуску строку позовної давності, а саме неможливості самостійного звернення позивача до суду відповідними вимогами у період з 2012 по 2018 роки.

Відповідно до ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Згідно ч.ч.2,3ст.264ЦК Українипозовна давністьпереривається уразі пред`явленняособою позовудо одногоіз кількохборжників,а такожякщо предметомпозову єлише частинавимоги,право наяку маєпозивач. Післяпереривання перебігпозовної давностіпочинається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

При цьому, суд звертає увагу, що строк позовної давності за заявленими у цій справі позовними вимогами не переривався, оскільки у 2013 році адміністративний позов про визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 417 від 25.05.1999 року пред`явлено прокурором м. Кіровограда, а не РВ ФДМ України у Кіровоградській області, який є позивачем у даній справі.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету міської ради, визнання недійсним свідоцтва про власника будівлі, витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння слід відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності, у задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на нерухоме майно за державою у зв`язку з її необґрунтованістю.

Відповідно доч.9ст.158ЦПК Україниу випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову, а тому заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 10.08.2018 року підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову заступника прокурора Кіровоградської області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Пермська, 2) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській,Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м.Дніпро, вул. Центральна, 6) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), Виконавчого комітету Кропивницької міської ради (25022, м. Кропивницький, вул. В.Перспективна, 41), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Н» (25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, 38); ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ); ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4 ) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про власника будівлі, витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно за державою відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.08.2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 15.07.2024 року.

Суддя Ленінського районного суду

м. Кіровограда В.В. Драний