Рішення

від 26.07.2024 по справі 560/8258/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 липня 2024 р. Справа № 560/8258/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Хмельницького окружного адміністративного суду до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача - Державна судова адміністрація України та на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Хмельницького окружного адміністративного суду до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані протиправністю, на думку позивача, постанов державного виконавця від 27.05.2024 ВП № 75126719 про відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в загальному розмірі 32245 грн.

Ухвалою суду від 01.07.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення її недоліків.

У встановлений судом строк позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі від 01.07.2024 року.

03.07.2024 року позивачем подано до суду клопотання про залучення до справи в якості третьої особи Державну судову адміністрацію, яке обґрунтовано тим, що остання є розпорядником коштів, що виділяються Хмельницькому окружному суду для виконання судового рішення та сплати виконавчого збору і витрат виконавчого провадження.

Ухвалою від 08.07.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, призначено розгляд справи в порядку письмового провадження, відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення до справи в якості третьої особи Державну судову адміністрацію та залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечив щодо задоволення позовних вимог та зазначив, що позивач не звільнений від стягнення виконавчого збору та виконання рішення суду. Крім того, не винесення оскаржуваних постанов державним виконавцем порушило б вимоги Закону, тому державним виконавцем виконано обов`язок передбачений Законом, а тому відсутні підстави для скасування постанов від 27.05.2024 про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про витрати виконавчого провадження.

Водночас, 11.07.2024 року на адресу суду від представника позивача повторно надійшло клопотання про залучення до участі в справі третьої особи. Обґрунтовуючи подане клопотання зазначає, що саме ДСА України виділяє позивачу кошти на сплату виконавчого збору у розмірі 32000 гривень та витрат виконавчого провадження на суму 245 гривень, як головний розпорядник коштів, відповідно до п. .2 ч.3 ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відтак, на ДСА України буде покладено обов`язок виділення коштів для сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження згідно постанов у ВП №75126719, які є предметом розгляду у справі №560/8258/24. Тобто, вирішення судом цієї справи, на переконання представника позивача, стосується прав та обов`язків ДСА України, тому її слід залучити до участі у розгляді в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, відповідно до вимог ст.49 КАС України.

Ухвалою суду від 15.07.2024 року задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державну судову адміністрацію України, якій запропоновано надати до суду письмові пояснення та копії всіх документів, що стосуються предмету спору протягом 3 (трьох) днів з дня отримання копії цієї ухвали.

23.07.2024 року представником позивача подано додаткові пояснення, в яких він вказує, що Хмельницьким окружним адміністративним судом станом на 22.07.2024 року виплачено у ВП 75126719 стягувачу ОСОБА_1 3900 грн, які виділені головним розпорядником коштів ДСА України по КПКВП 0501150. Для повного виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.02.2024 у справі №560/18049/23 по якому відкрите ВП 75126719, ДСА України, потрібно виділити Хмельницькому окружному адміністративному суду кошти у розмірі 345157,12 гривень.

Також позивач просить враховувати, що зобов`язальна вимога щодо Хмельницького окружного адміністративного суду у рішенні суду від 28.02.2024 у справі №560/18049/23 є похідною від задоволеної судом вимоги про зобов`язання ДСА України забезпечити Хмельницький окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 08.10.2022, тому її виконання Хмельницьким окружним адміністративним судом безпосередньо залежить від дій Державної судової адміністрації України, якою коштів виділяється недостатньо.

Інших заяв по справі, в тому числі пояснень від третіх осіб, до суду не надходило.

При цьому, ухвалу суду від 08.07.2024 року третьою особою на стороні відповідача отримано власноруч 12.07.2024 року, а ухвалу від 15.07.2024 року доставлено до електронного кабінету третьої особи на стороні позивача 17.07.2024 року.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.02.2024 року по справі №560/18049/23, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2024 року, частково задоволено позов ОСОБА_1 та, зокрема, зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Хмельницький окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 08.10.2022 виходячи зі встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн. та встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн.

Даним рішенням також зобов`язано Хмельницький окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 08.10.2022, обчисленої у відповідності до вимог статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 2270,00 грн., на 01.01.2022 2481,00 грн., з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Вищевказане судове рішення набрало законної сили 19.04.2024 року.

09.05.2024 року Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчі листи №560/18049/23.

27.05.2024 року за виконавчим листом №560/18049/23 від 09.05.2024 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мігдальським П.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 75126719.

В рамках даного виконавчого провадженні головним державним виконавцем 27.05.2024 року також винесено постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в загальному розмірі 32245 грн.

Позивач, не погоджуючись з вищезазначеними постановами державного виконавця, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частиною 4 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

За змістом статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Нормами пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за заявою стягувача виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Позивач в обґрунтування протиправності відкриття виконавчого провадження посилається на механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, визначений Порядком №845. Проте суд вважає, що вказаний Порядок не поширюється на спірні правовідносини, враховуючи наступне.

Відповідно до п.2 Порядку №845 безспірне списання - операції і коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з п.3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - і попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Таким чином, Порядком №845 врегульовано порядок безспірного списання коштів з метою виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.

Отже списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів.

Між тим рішенням суду від 28.02.2024 року по справі №560/18049/23 зобов`язано Хмельницький окружний адміністративний суд вчинити певні дії, а саме здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 08.10.2022, що свідчить про безпідставність доводів представника позивача щодо неможливості примусового виконання виконавчого листа №560/18049/23.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про правомірність прийняття Відділом ПВР оскаржуваних постанов щодо відкриття виконавчого провадження та стягнення витрат виконавчого провадження. Будь-яких інших доводів щодо протиправності вказаних постанов від 27.05.2024 року позивачем не зазначено.

При цьому доводи позивача про те, що ним у добровільному порядку розпочато виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.02.2024 року по справі №560/18049/23 не свідчать про повне виконання судового рішення.

Проте суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо протиправності стягнення з нього виконавчого збору виходячи з наступного.

Згідно частин 1, 2 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Згідно ч.1-3 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно з частиною 4 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Таким чином, законодавець не ставить стягнення виконавчого збору в залежність від вжиття виконавцем конкретних дій, спрямованих на виконання виконавчого документа, тоді як виконавчий збір стягається по факту відкриття виконавчого провадження, що і зроблено в цьому випадку.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.02.2018 у справі №816/823/17.

Разом із тим, за правилами пункту 3 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Водночас, виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів здійснюється Державною судовою адміністрацією України у порядку черговості згідно з чинним законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період, та з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №45) (далі - Порядок №845).

Так, гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання встановлює Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Згідно з пунктом 25 Порядку №845 безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

Позивач в цій справі та боржник у виконавчому провадженні №75126719 за організаційно-правовою формою є державним органом влади, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з ч.1 ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII.

Суд зазначає, що судові рішення, які передбачають виплату на користь суддів коштів, здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми 051150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів".

Суд звертає увагу на той факт, що у головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України наявна окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів), що підтверджується паспортом бюджетної програми на 2024 рік, затвердженого наказом ДСА України від 12.02.2024 року №61.

Оскільки виконання виконавчого листа №560/18049/23 від 09.05.2024 року, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом, передбачає виділення коштів для проведення виплат судді, виконання вказаного судового рішення має здійснюватись Державною казначейською службою України за рахунок коштів вказаної бюджетної програми.

На думку суду, виконання зазначеного виконавчого листа має здійснюватись в межах визначеного Кабінетом Міністрів України порядку, що, у свою чергу, виключає відповідальність боржника (позивача) за невиконання цього судового рішення.

Висновки, аналогічні зазначеним, наведені у постанові Верховного Суду від 18.06.2019 року у справі №826/721/16, в якій, зокрема, вказано, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

З урахуванням встановлених фактів суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 32000 грн.

Решта доводів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного держаного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мігдальського П.П. від 27.05.2024 року ВП № 75126719 про стягнення виконавчого збору в розмірі 32000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Хмельницького окружного адміністративного суду суму сплаченого судового збору в розмірі 3028 грн. 00 коп. (три тисячі двадцять вісім гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Хмельницький окружний адміністративний суд (вул. Козацька, 42, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ: 35173158)

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного управління Міністерства юстиції (м.Київ) (вул. Тернопільська, 13/2, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ: 43315602)

Треті особи: Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795).

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

СуддяЧернюк Алла Юріївна