Ухвала

від 06.11.2024 по справі 560/8258/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 листопада 2024 року

м. Київ

справа №560/8258/24

провадження № К/990/38681/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.,

перевіривши касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі за позовом Хмельницького окружного адміністративного суду до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача - Державна судова адміністрація України та на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправними та скасування постанов,

у с т а н о в и в :

10 жовтня 2024 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Радишевська О. Р. з 24 жовтня 2024 року по 01 листопада 2024 року перебувала у відпустці на підставі наказу від 18 жовтня 2024 року № 672/0/52-24, у зв`язку із чим вирішення питання про відкриття касаційного провадження відбувається після виходу судді з відпустки.

Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Смокович М. І. з 04 листопада 2024 року по 05 листопада 2024 року перебував у відпустці на підставі наказу від 29 жовтня 2024 року № 2137/0/5-24, у зв`язку із чим вирішення питання про відкриття касаційного провадження відбувається після виходу судді з відпустки.

Верховний Суд на підставі частини п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що Хмельницький окружний адміністративний суд звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови головного держаного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мігдальського П. П. від 27 травня 2024 року ВП № НОМЕР_1 про відкриття виконавчого провадження, від 27 травня 2024 року ВП № НОМЕР_1 про стягнення виконавчого збору в сумі 32000 грн, від 27 травня 2024 року ВП № НОМЕР_1 про стягнення витрат виконавчого провадження у сумі245 грн.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 26 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року, позовні вимоги задовольнив частково.

Визнав протиправною та скасував постанову головного держаного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мігдальського П. П. від 27 травня 2024 року ВП № НОМЕР_1 про стягнення виконавчого збору в сумі 32000 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Хмельницького окружного адміністративного суду суму сплаченого судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Не погодившись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) оскаржило їх у касаційному порядку.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження, зокрема, у справах, визначених статтею 287 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Статтею 287 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Предметом розгляду цієї справи є правомірність/неправомірність винесення постанов державним виконавцем.

За такого правового регулювання та обставин справи оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у вказаній категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення, ухваленого за наслідком касаційного провадження, судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Водночас автор касаційної скарги, оскаржуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийнятих за правилами статті 287 КАС України, покликається виключно на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що виключає можливість перегляду судових рішень з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Отже, перевіряючи матеріали касаційної скарги Судом установлено, що зміст ухвалених у цій справі судових рішень та доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики у такій категорії адміністративних справ. Отож підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.

На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, що можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Водночас, аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики в такій категорії адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі № 560/8258/24 за позовом Хмельницького окружного адміністративного суду до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача - Державна судова адміністрація України та на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправними та скасування постанов.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді В. Е. Мацедонська

О. Р. Радишевська