Ухвала

від 26.07.2024 по справі 320/1357/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

про повернення позовної заяви

26 липня 2024 року м. Київ № 320/1357/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Донець В.А., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління МВС України на Південо-західній залізниці, Головного управління Національної поліції у м. Києві про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, індексації та компенсації втрати частини доходів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (в редакції від 23.04.2024:

стягнути з Міністерства внутрішніх справ України, Управління МВС України на Південно-Західній залізниці в особі Ліквідаційної комісії, Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 грудня 2011 р. по 30 грудня 2015 р. (включно) у розмірі 62 953 грн. 59 коп. (без утримання податку й інших обов`язкових платежів);

- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України, Управління МВС України на Південно-Західній залізниці в особі Ліквідаційної комісії, Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 28.12.2011 р. по 30.12.2015 р. (включно)) за період з 28 грудня 2011 р. по 30 грудня 2015 р. (включно) у розмірі 9 777 грн. 67 коп. (без утримання податку й інших обов`язкових платежів);

- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України, Управління МВС України на Південно-Західній залізниці в особі Ліквідаційної комісії, Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 28.12.2011 по 30.12.2015 (включно)) у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 28 грудня 2011 р. по 30 червня 2023 р. (включно) у розмірі 172 583 грн. 93 коп. (без утримання податку й інших обов`язкових платежів).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 позовну заяву залишено без руху.

Для усунення недоліків позовної заяви позивачеві потрібно було подати до суду заяву на усунення недоліків із зазначенням дати та номера справи, до якої долучити:

позовну заяву, яка повинна відповідати вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 160 КАС України щодо визначення кола відповідачів та чіткого формулювання змісту позовних вимог щодо кожного з них;

заяву про поновлення строку звернення до суду;

документ про сплату судового збору в розмірі 2355,38 грн. на рахунок Київського окружного адміністративного суду за такими платіжними реквізитами: отримувач коштів ГУК у Київ. обл./м.Київ/22030101, код отримувача (код 37955989), банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО 899998), рахунок отримувача UA718999980313151206084010001, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу "Судовий збір, за позовом (назва позивача, в адміністративній справі №320/1357/24), Київський окружний адміністративний суд.

Виправлену позовну заяву потрібно було подати в кількості примірників для суду та відповідача (відповідачів).

Позивачем 23.04.2024 подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано нову редакцію позовної заяви в кількості примірників для суду та відповідача (відповідачів).

Проте доказів сплати судового збору в розмірі 2355,38 грн. та заяви про поновлення строку звернення до суду до заяви про усунення недоліків не додано.

В новій редакції позовної заяви зазначено, що позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (за час затримки видачі трудової книжки), а також інших нарахувань, пов`язаних з виплатою цих сум, які за своїм змістом є заробітною платою, а тому, на думку позивача, він звільняється від сплати судового збору за подання даної позовної заяви на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Суд вважає помилковими доводи позивача, що середній заробіток час вимушеного прогулу за час затримки видачі трудової книжки є заробітною плату. В даному випадку йдеться про відповідальність роботодавця за невчасну видачу трудової книжки, в цьому випадку середній заробіток за час затримки є компенсаційною виплатою, що не відносить видів заробітної плати в розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР та не є середнім заробітком за час незаконного звільнення, який присуджується працівникові за весь час незаконного звільнення і за своєю правовою природою є заробітною платою, яка не була виплачена через незаконне звільнення.

Отже, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (з наступними змінами та доповненнями), за якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивача, позаяк заявлені до стягнення позивачем суми не є заробітною платою (наприклад, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 справа №755/12623/19).

Статтею 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у випадках: звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу; у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству; у затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу. Тобто вимушений прогул - час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений змоги працювати. Вимушений прогул працівника має місце при незаконному його звільненні.

Отже, стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Водночас, структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі № 910/4518/16).

Враховуючи вищевикладене, станом на 26.07.2024, з урахуванням часу на поштовий обіг, позивач недоліків позовної заяви в повному обсязі не усунув, інших заяв, клопотань до суду не подавав.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За таких обставин, позовна заява підлягає поверненню.

Керуючись пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління МВС України на Південо-західній залізниці, Головного управління Національної поліції у м. Києві про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, індексації та компенсації втрати частини доходів.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно зі статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Донець В.А.