Постанова

від 25.07.2024 по справі 541/3100/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/3100/23 Номер провадження 22-ц/814/1461/24Головуючий у 1-й інстанції Вірченко О.М. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Дряниці Ю.В., Карпушина Г.Л.,

імена (найменування) сторін:

позивач: Акціонерне товариство "Харківобленерго"

відповідач: ОСОБА_1

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 листопада 2023 року, постановлене суддею Вірченко О.М.

по справі за позовом Акціонерного товариства «Харківобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Харківобленерго» про стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року АТ «Харківобленерго» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до наказу від 07 липня 2021 року № 3/623к ОСОБА_1 прийнятий на посаду юрисконсульта І категорії Східного району з розподілу електроенергії АТ «Харківобленерго».

24 липня 2023 року відповідач звернувся до керівника АТ «Харківобленерго» із заявою про звільнення з займаної посади з 31 липня 2023 року за угодою сторін. Відповідно до наказу від 31 липня 2023 року № 899к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Зазначали, що відповідно до табелю обліку робочого часу за період з 24 лютого 2022 року по липень 2023 року відповідач не працював, у день звільнення на роботу не з`явився.

Також, вказували, що відповідачу було повідомлено про наявність у нього перед товариством боргу в розмірі 19127,22 грн, оскільки на день звільнення сума нарахованої йому заробітної плати не була достатньою для покриття заборгованості, яка виникла за лютий 2022 року - липень 2023 року у зв`язку з виплатою йому після введення на території України воєнного стану сум позачергового авансу в рахунок заробітної плати.

З метою досудового врегулювання спору АТ «Харківобленерго» направило відповідачу письмову вимогу про сплату в добровільному порядку вказаної заборгованості, однак грошові кошти відповідачем не повернуто, заборгованість не погашена.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за невідпрацьовані дні отриманого ним позачергового авансу в рахунок заробітної плати в розмірі 19 127,22 грн, а також понесені витрати по сплаті судового збору.

28.09.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до АТ «Харківобленерго» про стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати.

Вказував, що починаючи з 07.07.2021 року він працював на посаді юристконсульта 1-ї категорії Східного району з розподілу електроенергії АТ «Харківобленерго».

22 лютого 2022 року отримав аванс за лютий в розмірі 8630 грн, інших виплат за вказаний місяць не отримував, тому вважав, що за лютий 2022 року йому не виплачено заробітну плату в розмірі 6809 грн. Внаслідок повномасштабного вторгнення рф на територію України 24 лютого 2022 року позивач разом із дружиною та малолітньою дочкою для збереження життя та здоров`я тимчасово переїхали до Полтавської області, про що він повідомив безпосереднього керівника.

В період з 24 лютого 2022 по липень 2023 року виконував усні розпорядження керівників структурних підрозділів, надавав інформацію для відображення судових справ та результатів їх розглядів в базі даних товариства та виконував інші обов`язки, які передбачені посадовою інструкцією дистанційно.

За час з 25 лютого 2022 року по липень 2023 року він отримав заробітну плату: 25 лютого 2022 року в розмірі 19180 грн, 31 березня 2022 року3000 грн, 07 липня 2022 року778 грн.

Зазначав, що таким чином, за період з 24 лютого 2022 року по 30 червня 2022 року АТ «Харківобленерго» має перед ним заборгованість в розмірі 40354 грн, а з 01 липня 2022 року по 31 липня 2023 рокупідприємством не нараховано та не виплачено 200707 грн.

У липні 2023року ОСОБА_1 звернувся до керівництва із заявою про звільнення за угодою сторін, однак заяву у нього не прийняли, зазначивши про необхідність повернення суми в розмірі 19127,22грн, в зв`язку з чим із заявою про звільнення позивач був змушений звернутися за допомогою поштового зв`язку.

08 вересня 2023року ОСОБА_1 направив на адресу АТ «Харківобленерго» претензію, в якій пропонував врегулювати питання виплати заробітної плати, але його прохання було відхилено.

Посилаючись на вищенаведене, просив стягнути з АТ «Харківобленерго» на його користь ненараховану та невиплачену заробітну плату за період з лютого 2022 року по 30 червня 2022 року в розмірі 40354 грн, інфляційні витрати в розмірі 5286,37 грн; з 01 липня 2022 року по 31 липня 2023 року в розмірі 200707 грн, інфляційні витрати в розмірі 8586,15 грн; з 01 серпня 2023 року за час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за 6 місяців.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 листопада 2023 року позов Акціонерного товариства «Харківобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Харківобленерго» суму заборгованості за невідпрацьовані дні отриманого ним позачергового авансу в рахунок заробітної плати в розмірі 19 127 грн. 22 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Харківобленерго» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 147 грн 20 коп.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Харківобленерго» про стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати відмовлено.

Рішення судумотивоване тим,що позивачемза первіснимпозовом булинадані належні,допустимі,достовірні тадостатні доказина підтвердженнясвоїх позовнихвимог,на підставіяких судомвстановлені обставинита факти,що обґрунтовуютьйого вимоги. В свою чергу, позивачем за зустрічним позовом не було надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог. Натомість, вони спростовуються матеріалами справи, тому зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , посилаючисьна неповнез`ясуваннясудом обставин,що маютьзначення длясправи,порушення нормматеріальноготапроцесуального права,уточнивши вимогиапеляційної скарги, проситьрішеннясуду в частині відмови в задоволенні позовних вимог за зустрічною позовною заявою скасуватита ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги до АТ «Харківобленерго» задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що в лютому 2022 року 20-ть робочих днів, з яких на робочому місці він виконував обов`язки по 23 лютого 2022 року включно, що складало 17 робочих днів. Тому заробітна плата за лютий 2022 року мала становити 19179 (посадовий оклад) : 20 (робочих днів) * 15 (відпрацьованих днів на робочому місці) = 14384,25 грн.

Вказує, що станом на 23 лютого 2022 року (включно) сума заробітної плати з урахуванням податків та зборів має становити 11435,48 грн. з яких виплачено йому 8630 грн., а тому сума заборгованості підприємства перед ним становить 2805,48 грн., яка в порушення норм трудового законодавства не виплачена йому по сьогоднішній день

Стверджує, що судом першої інстанції не враховано та не надано правового висновку, щодо наявних в матеріалах справи платіжним дорученням та проігноровано положення п. 1.21 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті про обовязковість зазначення в таких платіжних дорученнях даних щодо призначення платежу.

Звертає увагу, що зі змісту мотивувальної частини оскаржуваного рішення слідує, що судом враховано як належний та допустимий доказ табель обліку робочого часу за період з лютого 2022 року по липень 2023 року, не зважаючи, що даний доказ не містить підпису відповідальної особи, не зазначено ПІБ відповідальної посадової особи та відтиску печатки.

Від представника АТ «Харківобленерго» Шульги Н.В. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_1 після отримання позачергового авансу в розмірі посадового окладу та в розмірі 3000 грн. в рахунок майбутньої заробітної плати був відсутній на робочому місці та роботу не виконував.

Зазначено, що працівнику ОСОБА_1 дистанційний режим роботи не встановлювався, АТ «Харківобленерго» не оголошувало простій, оскільки продовжувало працювати і не зупиняло роботу.

Вказано, що у зв`язку з відсутністю позивача за зустрічним позовом на робочому місці за період з 24 лютого 2022 року по липень 2023 року та невиконання ним своїх посадових обов`язків, що підтверджується табелем обліку робочого часу, за відсутності простою, товариством правомірно не проведено нарахування та виплату заробітної плати за вказаний період.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, Наказом (розпорядженням) від 07 липня 2021 року № 3/623к ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду юрисконсульта І категорії Східного району з розподілу електроенергії АТ «Харківобленерго».

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово було продовжено.

Згідно з табелем обліку робочого часу за період з лютого 2022 року по липень 2023 року, табелем-звітом про вихід на роботу за липень 2023 року ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року по 31 липня 2023 року включно не працював.

Відповідно до наказу АТ «Харківобленерго» від 08 березня 2022 року № 336дб «Про надання відпустки» ОСОБА_1 на підставі його особистої заяви з 09 березня 2022 року було надано відпустку без збереження заробітної плати.

Згідно з наказом АТ «Харківобленерго» від 25 лютого 2022 року № 312 «Про організацію виплати працівникам товариства у лютому 2022 року» у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, з метою матеріальної підтримки працівників товариства, відповідно до рішення дирекції від 24 лютого 2022 року (протокол № 6) АТ «Харківобленерго» було вирішено здійснити позачергову виплату авансу в розмірі посадового окладу в рахунок майбутньої заробітної плати на карткові рахунки працівників.

Наказом позивача за первісним позовом від 31 березня 2022 року № 317 «Про організацію виплати працівникам товариства у березні 2022 року» АТ «Харківобленерго» прийнято рішення про позачергову виплату авансу працівникам в розмірі 3000 грн .

Згідно з матеріалами справи в період лютий 2022 року - липень 2023 року ОСОБА_1 отримав:

У лютому 2022 року позачерговий аванс в розмірі 19180 грн (платіжне доручення від 25 лютого 2022 року № 5229, списки співробітників підприємства по підприємству АТ «Харківобленерго» на виплату за лютий 2022 року); згідно з розрахунковим листом по заробітній платі аванс в розмірі 8300 грн; з урахуванням обов`язкових платежів та внесків загальна сума утримання за лютий склала 30 771,74 грн. За лютий 2022 року ОСОБА_1 за відпрацьований ним час нараховано суму до виплати лише 14 447,52 грн.

У березні 2022 року позачерговий аванс в розмірі 3 000 грн (платіжні доручення від 30 березня 2022 року №№ 24056, 24057, 24058, списки співробітників підприємства по підприємству АТ «Харківобленерго» на виплату за березень 2022 року.

Нарахування за березень-травень 2022 року ОСОБА_1 не проводились у зв`язку з відсутністю останнього на роботі.

У червні 2022 року ОСОБА_1 нараховано премію в розмірі 1000 грн, з якої утримано 222 грн, в тому числі 197,00 грн в рахунок погашення боргу з авансу; виплачено 778 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 07 липня 2022 року № 3185384431 та списками співробітників підприємства по підприємству АТ «Харківобленерго» на виплату заробітної плати за червень 2022 року.

У липні 2022 року - червні 2023 року відповідачу за первісним позовом нарахування не проводились у зв`язку з відсутністю його на роботі.

У липні 2023 року ОСОБА_1 було нараховано 24 916,47 грн оплата за дні невикористаної відпустки (у зв`язку зі звільненням), виплачено 19 808,60 грн (платіжна інструкція від 31 липня 2022 року № 11984, список співробітників підприємства по цеху (відділу) на виплату остаточного розрахунку при звільненні за липень 2023 року.

Відповідно до наданого АТ «Харківобленерго» розрахунком остаточна заборгованість ОСОБА_1 з авансу склала 19 127,22 грн.

Відповідно до наказу (розпорядження) від 27 липня 2023 року № 899к про припинення трудового договору ОСОБА_1 з 31 липня 2023 року було звільнено із займаної посади за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Згідно з повідомленням про нараховані суми працівнику при звільненні від 31 липня 2023 року № 16/7-53 ОСОБА_1 має перед АТ «Харківобленерго» борг з авансу в розмірі 19127,22 грн.

Районний суд, відмовлячи у задоволенні зустрічного позову, рішення мотивував тим, що відповідачу за первісним позовом були сплачені позачергові аванси, видані в рахунок заробітної плати, які відповідачем не було відпрацьовано та не було повернуто. Натомість підприємством проведено відповідно до діючого законодавства повний розрахунок всіх належних сум ОСОБА_1 в повному обсязі та в належний строк.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком.

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Положеннями статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Так, суд встановив, що ОСОБА_1 у період з 24 лютого 2022 року по 31 липня 2023 року не працював і з 09 березня 2022 року за заявою перебував у відпустці без збереження заробітної плати.

Ці обставини апелянт не оспорює хоча стверджує, що виконував роботу дистанційно, але належних доказів цьому не надав (наказ про застосування дистанційної форми роботи, відомості про участь у судових засіданнях за дорученням АТ «Харківобленерго» тощо).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена ст. 2 цього ж закону, за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Тобто під заробітною платою, що належить працівникові необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право за виконану роботу, згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Враховуючи, що роботу ОСОБА_1 не виконував, суд прийшов до вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення його позову до підприємства про стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати.

Не можуть бути взяті до уваги доводи апеляційної скарги відносно не допустимості доказів, а саме платіжних доручень та табелю-звіту про вихід на роботу, з огляду на те, що отримання коштів в рахунок заробітної плати та відсутність працівника ОСОБА_1 безпосередньо на робочому місці підтверджується ж ним самим.

Таким чином, ОСОБА_1 були сплачені позачергові аванси, видані в рахунок майбутньої заробітної плати, які ним не було відпрацьовано та не було повернуто. Позачерговий аванс, виданий в рахунок заробітної плати не є заробітною платою, оскільки він був виплачений не за трудовим договором та не на підставі умов визначених колективним договором (п. 2.17 Колективного договору АТ «Харківобленерго» на 2021-2022 роки порядку та строки) та не є винагородою за виконану роботу, а також не є жодним з видів компенсаційних виплати.

Тож, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення позачергового авансу, так як ОСОБА_1 його не відпрацював і в цій частині рішення він не оскаржує.

Інші доводи апеляційної скарги висновків районного суду не спростовують.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1,375,382, 383, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О. Ю. Кузнєцова

Судді: Ю.В. Дряниця

Г. Л. Карпушин