Вирок

від 12.05.2009 по справі 1-642/09

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №1-642/09

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Горб І.М.,

при секретарі - Проценко І.В.,

з участю прокурора - Юрка Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, військовозобовязаного, одруженого, маючого на утриманні доньку, 2005 року народження, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, перебуваючи на посаді експедитора ПП «Максімус-С», являючись матеріально відповідальною особою, привласнив та в подальшому розтратив майно вказаного підприємства, яке перебувало в його віданні, при наступних обставинах.

Так, 30.08.2002 року Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією здійснено державну реєстрацію приватного підприємства «Максімус-С» (ідентифікаційний код 33736398). 26.01.2008 року здійснено зміну свідоцтва про державну реєстрацію, у звязку зі зміною місця знаходження підприємства. Директором підприємства є ОСОБА_2, а основним видом діяльності підприємства є роздрібна посередницька торгівля алкогольними, безалкогольними напоями, тютюновими виробами, мінеральними водами та ін.

Наказом по підприємству №146 від 02.03.2009 року ОСОБА_1 прийнято на роботу в ПП «Максімус-С» на посаду експедитора.

02.03.2009 року між ПП «Максімус-С» в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено трудову угоду та договір б/н про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Згідно п. 2.2 трудової угоди від 02.03.2009 року, ОСОБА_1 зобовязується бережно відноситись до переданих йому на збереження чи інших цілей матеріальних цінностей, приймати міри для недопущення спричинення шкоди, нести повну матеріальну відповідальність за збереження майна роботодавця та на нього покладено обовязки супроводження продукції зі складу підприємства до торгових точок, відвантаження товару по накладним, оформлення документів, повернення грошових коштів і документів в касу підприємства у день відвантаження товару.

Згідно п. 1 договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 02.03.2009 року, ОСОБА_1 несе повну індивідуальну матеріальну відповідальність щодо забезпечення зберігання, наданих йому підприємством, матеріальних цінностей.

12.03.2009 року ОСОБА_1 отримав товар зі складу підприємства, переважно безалкогольні напої, та разом з водієм ПП «Максімус-С» ОСОБА_3 на автомобілі приватного підприємства марки «ГАЗ «Валдай»» виїхали на маршрут для доставки товару підприємства до торгових закладів по м. Києву. При цьому, ОСОБА_1 здійснював супроводження продукції зі складу підприємства до торгових закладів, з метою відвантаження вказаного товару по накладним, оформлення відповідних документів, отримання грошових коштів від торпвельних закладів за відвантажену продукцію та відповідно повернення грошових коштів і документів в касу підприємства у день відвантаження товару.

12.03.2009 року близько 17 год., після останнього відвантаження товару на торгівельному закладі, ОСОБА_1 разом з водієм ОСОБА_3 повертались до приватного підприємства «Максімус-С» для передачі до каси підприємства документів та грошових коштів, отриманих за поставлений до торгівельних закладів товар, які знаходились у ОСОБА_1 На перехресті вулиць Дегтярівська та Сімї Хохлових біля будинку № 53-а, розташованого на вул. Дегтярівській в м. Києві, ОСОБА_1, маючи умисел на привласнення грошових коштів, отриманих за поставлений товар до торгівельних закладів, які знаходились у його віддані, попрохав водія ОСОБА_3 зупинити автомобіль, що останній і зробив. ОСОБА_1, будучи матеріально відповідальною особою, нічого не пояснюючи водію ОСОБА_3, з метою реалізації свого злочинного умислу на привласнення грошових коштів, які знаходились у його віданні, залишив ОСОБА_3 накладні, згідно яких у цей день було здійснено доставку товару до торгівельних закладів та відповідно отримано грошові кошти за поставлений товар, вийшов із автомобіля і зник в невідомому для водія напрямку, маючи при собі грошові кошти ПП «Максімус-С» в сумі 12231,82 грн., які в подальшому привласнив та витратив на власний розсуд.

Будучи допитаним у судовому засіданні, підсудний ОСОБА_1 свою вину у предявленому обвинуваченні визнав повністю, щиросердно розкаявся у вчиненому та пояснив, що він працював в ПП «Максімус-С» на посаді експедитора. В його обовязки входило супроводження продукції зі складу підприємства до торгових точок, одержання грошей за поставлений товар та повернення грошей до каси підприємства в той же день. 12.03.2009 року, проїхавши по маршруту, він зібрав гроші в сумі 12 з чимось тисяч гривень, та коли вони з водієм вже поверталися на роботу і проїжджали біля метро «Лукянівська», він попросив водія зупинитись, щоб купити сигарет та води. Вийшовши з машини, він пішов у напрямку Святошино та зник. Всі гроші він програв за два дні в ігрових автоматах. Після чого прийшов у Голосіївське РУ та все розповів. Вказав, що у вчиненому щиро розкаюється, завдані збитки він відшкодував в повному обсязі. Також вказав, що в той же день, 12.03.2009 року, його звільнили з роботи.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України, за згодою учасників судового розгляду судом було визнано недоцільним дослідження доказів по фактичним обставинам справи, які ніким не оспорюються.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає повністю доведеним предявлене підсудному обвинувачення.

Досудовим слідством дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 191 КК України, як привласнення та розтрата чужого майна, яке перебувало у його віданні.

Обираючи підсудному вид та міру покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного ним злочину, дані про його особу, помякшуючі та обтяжуючі обставини.

ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, офіційно не працює. ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, вчинений ним злочин належить до категорії злочинів середньої тяжкості.

Як помякшуючі покарання підсудного обставини, суд враховує його щиросердне розкаювання в скоєному та добровільне відшкодування завданих ним збитків.

Обтяжуючих покарання підсудного ОСОБА_1 обставин, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про призначення підсудному ОСОБА_1 покарання у виді штрафу на користь держави.

Речові докази по справі: оригінали накладних, трудової угоди та договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с. 239-240), зберігати в матеріалах справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323,324 КПК України суд,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу на користь держави в розмірі 50 (пятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 850 (вісімсот пятдесят) грн.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити ОСОБА_1 без змін - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Речові докази по справі: оригінали накладних, трудової угоди та договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с. 239-240), зберігати в матеріалах справи.

На вирок може бути подано апеляцію до Апеляційного суду м. Києва протягом 15-ти діб з часу його проголошення через районний суд.