Рішення

від 12.06.2024 по справі 911/1755/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2024 р. Справа № 911/1755/22 (911/3364/23)

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо аграрна компанія "Нова Технологія", код ЄДРПОУ 35088581

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Профтехнокомплект", м. Київ

код ЄДРПОУ 43102186

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Юрія Назіровича

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандерленд Проект",

код ЄДРПОУ 44091579

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс", код ЄДРПОУ 32499006

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо аграрна компанія "Нова Технологія" арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.

проповернення безпідставно набутого векселя, скасування протесту векселя та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання

Обставини справи:

У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/1755/22 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Профтехнокомплект" до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо аграрна компанія "Нова Технологія" про банкрутство, провадження в якій відкрите ухвалою Господарського суду Київської області від 26.10.2022 р.

Наразі триває процедура розпорядження майном, повноваження розпорядника майна виконує арбітражний керуючий Кучак Юрій Федорович.

07.11.2023 р. до суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо аграрна компанія "Нова Технологія" до товариства з обмеженою відповідальністю "Профтехнокомплект", в якій позивач просить суд: - залучити розпорядника майна ТОВ "Виробничо аграрна компанія "Нова Технологія" арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача; залучити приватного нотаріуса Бадахова Ю.Н. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; залучити ТОВ "Сандерленд Проект" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача; залучити ТОВ "НВК "Техімпекс" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача; зобов`язати TOB "Профтехнокомплект" повернути TOB "ВАК "Нова Технологія" простий вексель серії АА номер 1662466, виданий 07.06.2019 р. TOB "НВК "Техімпекс", зі строком платежу 02.02.2022 р. на суму 5075635,00 грн.; скасувати протест векселя у неплатежі, вчинений 04.02.2022 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Юрієм Назіровичем та зареєстрований у реєстрі за № 183; визнати виконавчий напис, вчинений 04.02.2022 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Юрієм Назіровичем та зареєстрований в реєстрі за № 184, таким, що не підлягає виконанню; стягнути з ТОВ "Профтехнокомплект" на користь ТОВ "Виробничо аграрна компанія "Нова Технологія" судові витрати у формі сплаченого судового збору в розмірі 6 441,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. Заява ТОВ "Профтехнокомплект" про відкриття провадження у справі про банкрутство TOB "ВАК "Нова Технологія" ґрунтується на наявності кредиторських вимог до TOB "ВАК "Нова Технологія" на підставі простого векселя серії АА номер 1662466 від 07.06.2019 р., який як вказує позивач, "ніби то ТОВ "ВАК "Нова Технологія" виписано ТОВ "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" на суму 5 075 635,00 грн". 31.01.2022 р. ТОВ "Профтехнокомплект" згідно заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство на підставі договору № 310122/1-БВ купівлі-продажу цінних паперів, укладеного з ТОВ "Пано груп" набуло право векселедержателя на вказаний вексель. 03.02.2022 р. ТОВ "Профтехнокомплект" подало приватному нотаріусу Бадахову Ю.Н. зазначений вексель для пред`явлення його ТОВ "ВАК "Нова Технологія" з вимогою оплатити 03.02.2022 р. 5 075 635,00 грн. 04.02.2022 р., у зв`язку з несплатою ТОВ "ВАК "Нова Технологія" вказаного векселя, приватний нотаріус Бадахов Ю.Н. вчинив протест векселя у неплатежі, зареєстрований в реєстрі за № 183. 04.02.2022 р. на підставі протесту приватного нотаріуса Бадахова Ю.Н. у неплатежі, зареєстрованого в реєстрі за № 183, ним же вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 184.

Обґрунтовуючи нормою частини першої статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", відповідно до якої видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів, а також частинами другою, третьою статті 4 зазначеного закону позивач вказує на те, що станом на 07.06.2019 р. у ТОВ "ВАК "Нова Технологія" перед ТОВ "НВК "Техімпекс" не існувало жодного грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи та/або надані послуги, який погашався видачею простого векселя серії АА № 1662466 від 07.06.2019 р., в зв`язку з чим ТОВ "НВК "Техімпекс" і подальші держателі вказаного векселя, у тому числі ТОВ "Профтехнокомплект" набули простий вексель безпідставно, а тому, з позиції позивача вказаний вексель підлягає поверненню позивачу як безпідставно набутий ТOB "Профтехнокомплект", а також вчинений 04.02.2022 р. протест векселя має бути скасований та виконавчий напис, вчинений 04.02.2022 р. має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню. Позивач наголошує, що жодна з умов, визначених частинами першою-третьою статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" станом на 07.06.2019 р. не дотримана, - у ТОВ "ВАК "Нова Технологія" перед ТОВ "НВК "Техімпекс" не існувало заборгованості у розмірі, рівному або більше 5 075 635,00 грн за фактично поставлені товари, виконані роботи та/або надані послуги ТОВ "НВК "Техімпекс" на користь ТОВ "ВАК "Нова Технологія" за конкретним договором, не існувало жодного договору, що містив би умову про проведення розрахунків за ним із застосуванням векселів, тобто, на переконання позивача зазначений вексель серії АА № 1662466 є безтоварним, - виданим не в погашення існуючої заборгованості за фактично поставлені товари, виконані роботи та/або надані послуги. В додаткове підтвердження безтоварності векселя позивач долучив фінансову звітність ТОВ "ВАК "Нова технологія" станом на 31.12.2019 р.

Крім того позові вимоги позивач обґрунтовує посиланням на правові позиції Верховного Суду, в тому числі на правову позицію, викладену в постанові у справі № 917/814/16 від 27.10.2020 р., відповідно до якої "... водночас цей Закон не визначає наслідків недійсності векселів, виданих на порушення вимог статті 4 Закону України "Про обліг векселів Україні", тому грошове зобов`язання за векселем не припиняється, якщо він є безтоварним. В цьому випадку підлягають переважному застосуванню над нормами національного законодавства положення статей 75, 77 Уніфікованого закону, як міжнародного договору, ратифікованого Україною. Зобов`язання за векселем є дійсним, якщо його складено з дотриманням вимог статей 75, 77 Уніфікованого закону та статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні". Також позивач обґрунтовує позовні вимоги посиланням на додаткову правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.10.2019 р. у справі № 910/772/19, відповідно до якої "Верховний Суд зазначає, що за встановлення обставин того, що внаслідок невиконання або неналежного виконання стороною, якій було видано вексель, зобов`язання з передачі товарів, виконання робіт чи надання послуг у неї не виникло права вимоги за договором, особа, яка видала вексель, вправі захистити свої майнові права шляхом пред`явлення до векселедержателя позову про повернення спірного векселя як безпідставно набутого майна в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України, що узгоджується з роз`ясненнями згідно з пунктом 29 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 08.06.2007". Керуючись даним посиланням, обґрунтовуючи частинами 1, 2 статті 1212 ЦК України позивач вважає, що означений вексель, будучі безтоварним підлягає поверненню ТОВ "ВАК "Нова Техгологія" поточним його держателем відповідачем, наголошуючи на тому, що те, що ТОВ "Профтехнокомплект" не було первинним векселедержателем не скасовує безтоварності спірного векселя, що є єдиною і достатньою, на переконання позивача кваліфікуючою ознакою, необхідною для повернення векселя як безпідставно набутого. Також позивач посилається на правову позицію, викладену в пункті 29 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 08.06.2007 р.

Вимоги щодо скасування протесту векселя у неплатежі позивачем обґрунтовано тим, що такий протест векселя, будучі безтоварним, було вчинено нотаріусом за заявою особи, "яка не могла вважатися законним держателем векселя проти особи, яка не була векселедавцем, а якій мав бути повернутий вексель, на безтоварному векселі, який мав бути повернутий ТОВ "ВАК "Нова "Технологія" як безпідставно набутий". Позовні вимоги стосовно визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса позивачем обґрунтовано тим, що оскільки вказаний вексель позивач вважає безтоварним, - вимоги ТОВ "Профтехнокомплект" до TOB "ВАК "Нова технологія" на підставі такого векселя, вважає спірними (здійснений в супереч абз. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат", пункту 1.1. глави 16, абзаців 1-2 п. 3.1. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України), а тому виконавчий напис має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.11.2023 р. заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо аграрна компанія "Нова Технологія" від 06.11.2023 р. (вх. 1567/23, 07.11.2023 р.) до ТОВ "Профтехнокомплект" про зобов`язання вчинити дії, скасування акту про протест векселя та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню залишено без руху; запропоновано позивачу в строк до десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху усунути недоліки шляхом надання суду документів, на підтвердження дотримання вимог статей 162, 164, 172 ГПК України.

14.11.2023 р. від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків в позовній заяві.

Ухвалою господарського суду від 16.11.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, в межах справи № 911/1755/22 про банкрутство ТОВ "Виробничо аграрна компанія "Нова Технологія", підготовче засідання суду призначено на 06.12.2023 р., задоволено клопотання позивача про залучення до участі у справі третіх осіб, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Ю.Н., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Науково-виробнича компанія "Техімпекс", залучено ТОВ "Сандерленд Проект" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача розпорядника майна TOB "ВАК "Нова Технологія" арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.; встановлено строк до 05.12.2023 р. для подання третіми особами аргументів, пояснень міркувань та, у разі наявності, заперечень відносно предмету спору в даній справі, вирішено інші процесуальні питання у справі.

20.11.2023 р. через систему "Електронний суд" представником позивача подано документи на виконання вимог ухвали суду.

04.12.2023 р. через канцелярію суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити ТОВ "Виробничо аграрна компанія "Нова Технологія" в задоволенні позовної заяви в повному обсязі. Відзив на позовну заяву відповідача вмотивований наступним. Стосовно твердження позивача про наявність підстав для повернення простого векселя серії АА номер 1662466 від 07.06.2019 р., відповідач зауважує на тому, що подану позивачем фінансову звітність за 2019 р. вважає не належним доказом, а заборгованість могла виникнути набагато раніше, тому подана звітність не підтверджує жодних обставин, наголошуючи, що суб`єкт господарювання згідно "Порядку подання фінансової звітності", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 419 від 28.02.2000 р. самостійно вирішує яку інформацію відображати у фінансовій звітності та має право на її уточнення без обмежень у часі. Також відповідач наводить доводи наявності заборгованості у позивача перед ТОВ "НВК "Техімпекс" підтвердженої судовим рішенням (1157669,53 грн. основного боргу, 52 610,34 грн 3% річних, 90 540,92 інфляційних втрат та 19 512,31 судового збору), за період в тому числі 2017-2019 роки, що мало б бути відображено у фінансовій звітності позивача. Також відповідач повідомляє суд про те, що ним було проведено переговори з ТОВ "НВК "Техімпекс" в результаті чого останнім було надано дві бухгалтерські довідки та фінансові звіти ТОВ "НВК "Техімпекс" за 2018 р. та 2019 р., які долучені відповідачем до відзиву із квитанціями про прийняття; відповідач вказує, що в балансі ТОВ "НВК "Техімпекс" за 2018 р. в рядку 1125 "дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги" на кінець звітного періоду зазначена сума 40 475 тис грн, де до цього рядку включена заборгованість ТОВ "ВАК "Нова технологія" перед ТОВ "НВК "Техімпекс" в т.ч. сума 20 653,335 тис. грн., а також відповідачем вбачається, що зобов`язання за векселями ТОВ "ВАК "Нова технологія" перед ТОВ "НВК "Техімпекс" в сумі 5 075 635,00 відображені в рядку 1125 балансу ТОВ "НВК "Техімпекс" 2019 рік.

Крім того, відповідач надає заперечення на доводи позивача стосовно судової практики, на яку спирається позивач у позові. Так, говорячи про постанову Верховного Суду у справі № 917/814/16 від 27.10.2020 р. відповідач підкреслює, що Верховний Суд дійшов висновку про те, що безтоварний вексель не припиняє грошове зобов`язання, та одночасно вважає висновок позивача про те, що "вексель не може бути визнаний недійсним в силу безтоварності" вважає безпідставним. З позиції відповідача, безтоварний вексель не звільняє від грошових зобов`язань (у випадку відсутності дефекту векселя), а тому відповідно, якщо не звільняє від грошового зобов`язання, то і не підлягає поверненню векселедавцю як безпідставно набутий згідно ст. 1212 ЦК України. Говорячи про постанову Верховного Суду у справі № 910/772/19 від 17.10.2019 р., відповідач зауважує на тому, що дана практика не є релевантною до правовідносин цієї справи, оскільки позов пред`являється до ТОВ "Профлехнокомплект", яке є векселедержателем, внаслідок придбання простого векселя, а не внаслідок видачі позивачем простого векселя на ім`я відповідача, де вважає, що стаття 1212 ЦК України передбачає право векселедавця витребувати вексель виключно по відношенню до векселедержателя, якому видавався вексель в рахунок погашення існуючих грошових зобов`язань, і виключно за умови доведення невиконання або неналежного виконання стороною, якій видано вексель, зобов`язання з передачі товарів, виконання робіт чи надання послуг, наголошуючи на тому, що ТОВ "Протехнокомплект" не мало жодних господарських правовідносин з позивачем, а тому не могло набути простий вексель без достатньої на те правової підстави, тобто без надання товарів, робіт чи послуг позивачу, долучивши копію договору купівлі-продажу цінних паперів № 310122/1-БВ від 31.01.2022 р., а тому вимоги до відповідача на підставі статті 1212 ЦК України вважає безпідставними. Крім того, відповідач зауважує на відсутності в законодавстві, в судовій практиці правової конструкції, яка б надавала право векселедавцю вимагати повернення простого векселя в порядку статті 1212 ЦК України у векселедержателя, якому векселедавцем не видавався простий вексель, а який придбав простий вексель як цінний папір на підставі договору купівлі-продажу, та вказує на не порушення ним прав позивача. Відповідач вважає, що договір купівлі-продажу цінних паперів № 310122/1-БВ та акт прийому передачі цінних паперів на виконання договору, є належною та достатньою правовою підставою для володіння відповідачем вказаним векселем. Окремо відповідач зауважує на недобросовісності поведінки позивача, який на його переконання, кардинально змінював свою позицію відносно фактичних обставин справи щодо простих векселів АА 1662466 та АА 1662470 в межах справ № 911/1755/22 (911/1068/23, 911/1067/23 та 911/3364/23, 911/3365/23). Щодо позовних вимог про скасування акту про протест векселя та визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, - відповідач вважає себе законним держателем простого векселя серії АА номер 1662466, придбаного на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів № 310122/1-БВ від 31.01.2022 р., що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 р. у справі № 911/1755/22, яка залишена в силі постановою Верховного Суду у справі № 911/1755/22 від 09.05.2023 р., і вважає, що усі подальші, в тому числі оскаржувані дії було вчинено відповідно до чинного законодавства; повідомляє суд про те, що його вимоги на підставі векселя серії АА номер 1662466 від 07.06.2019 р. було визнано безспірними місцевим судом в межах цієї справи, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 р., в зв`язку з чим позовні вимоги вважає безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

06.12.2023 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 31.01.2024 р.

23.01.2024 р. через систему "Електронний суд" представником позивача подано відповідь на відзив, в якому позивач відхиляє заперечення відповідача та надає свої аргументи щодо доводів відповідача, в тому числі наголошуючи, що у позивача перед TOB "НВК "Техімпекс" станом на 07.06.2019 р. не існувало заборгованості у розмірі рівному або більше 5 075 635,00 грн за фактично поставлені товари, виконані роботи та/або надані послуги ТОВ "НВК "Техімпекс" на користь TOB "ВАК "Нова Технологія" за конкретним договором, який містив би умову про проведення розрахунків за ним із застосуванням векселів (позивач підкреслює, що в позовній заяві не зазначав, що у нього станом на вказану дату не існувало заборгованості перед ТОВ "НВК "Техімпекс"), в той час як сукупний розмір заборгованості на який вказує відповідач (що була предметом судового розгляду) становив 1 157 669,53 грн, що майже в п`ять разів менше суми, на яку був виданий вексель; долучені відповідачем бухгалтерські довідки та фінансові звіти ТОВ "НВК "Техімпекс" та лист ТОВ "НВК "Техімпекс" з позиції позивача не є допустимими доказами у справі, в тому числі для підтвердження заборгованості станом на 07.06.2019 р. у розмірі рівному або більше 5 075 635,00 грн за фактично поставлені товари, виконані роботи та/або надані послуги за конкретним договором з умовою про проведення розрахунків із застуванням векселів; позивач заперечує долучені бухгалтерські довідки у якості належних доказів; позивач заперечує фінансові звіти у якості належних доказів з посиланням на те, що останні не містять конкретної інформації по конкретному договору, в тому числі по рядку 1125 фінансового звіту станом на 31.12.2018 р., що відображає дебіторську заборгованість усіх контрагентів загальний розмір без конкретизації; з позиції позивача ТОВ "НВК "Техімпекс" має заінтересованість у вирішенні справи на користь відповідача, оскільки його інтереси у суді в інших справах в межах справи №911/1755/22, ініційованих позивачем представляє адвокат Назаренко Є.О., який представляє інтереси відповідача у цій справі; окремо серед доводів відповідач надає доводи щодо застосованої ним у позові судової практики. Так позивач вказує що те, що ТОВ "Профтехнокомплект" не є саме первинним векселедержателем простого векселя серії АА номер 1662466 від 07.06.2019 р., а набуло його у ТОВ "Пано Груп", що на його думку, не має кваліфікуючого значення для правовідносин, а основоположним є факт безпідставного набуття вказаного векселя, його безтоварність. З позиції позивача, хоча безтоварний вексель не припиняє грошового зобов`язання, такий вексель саме в силу його безтоварності, має бути повернутим векселедавцю, і наявність грошового зобов`язання за ним не може цьому перешкоджати. Окремо позивач вказує на те, що вважає, що правовідносини між позивачем та відповідачем мають речово-правовий характер з посиланням на п. 30-31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.01.2020 р. у справі № 161/17945/18; наголошуючи на положенні пункту 37 постанови Верховного Суду у справі № 910/772/19 від 17.10.2019 р., вважає, що Верховний Суд розрізняє суб`єкта, борг перед яким мав би погашатися видачею векселя "сторона, якій було видано вексель" та суб`єкта, який зобов`язаний повернути вексель, якщо він виданий не в погашення боргу "векселедержатель", а тому з позиції позивача, вказана частина постанови Верховного Суду не свідчить про можливість витребування безтоварного векселя лише у першого векселедержателя. Окремо, позивач вказує на те, що вважає, що договір купівлі-продажу цінних паперів, укладений між ТОВ "Пано груп" та ТОВ "Профтехнокомплект" не стосуються спірних правовідносин між позивачем і відповідачем в межах справи № 911/1755/22 (911/3364/23), які, на переконання позивача, опосередковуються лише зазначеним векселем, та який, оскільки є безтоварним, має бути повернутий позивачу. Стосовно посилань відповідача на недобросовісність поведінки позивача, підкреслює, що жодної протилежної або непослідовної позиції у справах позивач не висловлював та наголошує на тому, що на його думку ухвала Господарського суду Київської області від 26.10.2022 р. у справі № 911/1755/22, постанова Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 р. у справі № 911/1755/22 не є преюдиційними під час розгляду справи № 911/1755/22 (911/3364/23). Також позивач просить суд врахувати факт відсутності пояснень TOB "НВК "Техімпекс" щодо позову у даній справі, що з точки зору позивача є свідченням відсутності заперечень у ТОВ "НВК "Техімпекс" щодо "твердження TOB "ВАК "Нова технологія" (а фактично, визнання цього твердження), що станом на 07.06.2019 р. у ТОВ "ВАК "Нова Технологія" перед ТОВ "НВК "Техімпекс" не існувало заборгованості у розмірі рівному або більше 5075 635,00 грн за фактично поставлені товари, виконані роботи та/або надані послуги ТОВ "НВК "Техімпекс" на користь ТОВ "ВАК "Нова Технологія" за конкретним договором, який містив би умову про проведення розрахунків за ним із застосуванням векселів". Окремо позивач в обґрунтування вимог, посилаючись на правову позицію Верховного Суду у справі № 917/814/16 вказує: "по-друге, як зазначено в позовній заяві правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.10.2010 р. у справі № 917/814/16, так як Закон України "Про обіг векселів в Україні" не визначає наслідків недійсності векселя, якщо він [вексель], в порушення ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", оформлений не для грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, грошове зобов`язання за ним не припиняється; разом з тим, такий вексель як безтоварний, має бути повернутий векселедавцю як безпідставно набутий" (А.с. 165 (зворотній бік) - 166, Т. 1).

25.01.2024 р. через систему "Електронний суд" представником позивача подано заяву про виконання ухвали суду.

31.01.2024 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 14.02.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.02.2024 р. закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 13.03.2024 р.

13.03.2024 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 12.06.2024 р.

У судове засідання з`явились представники позивача і відповідача, водночас, належним чином повідомлені про місце, дату та час судового засідання треті особи не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у пар. 41 рішення від 03.04.2008 р. у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03), згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень та скористатися можливостями, наданими внутрішнім законодавством для пришвидшення розгляду (пар. 35 Рішення ЄСПЛ у справі Union Alimentaria Sanders SA v. Spain, заява № 11681/85 від 07.07.1989 р. ).

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України, до основних засад (принципів) господарського судочинства належить розумність строків розгляду справи судом.

Зважаючи на те, що неявка належним чином повідомлених про місце, дату та час судового засідання учасників у справі не є підставою для відкладення розгляду справи та не перешкоджає розгляду справи по суті, а відтак, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності учасників у справі, що не забезпечили явку своїх представників.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд

встановив:

До Господарського суду Київської області від товариства з обмеженою відповідальністю "Профтехнокомплект" надійшла заява про відкриття провадження у справі про банкрутство відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-аграрна компанія "Нова Технологія", де вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Профтехнокомплект" обґрунтовувались тим, що заявник є законним держателем простого векселя серії АА1662466.

Так, відповідно до долученої до позовної заяви позивача копії векселя, 07.06.2019 р. TOB "ВАК "Нова Технологія" було видано простий вексель серії АА № 1662466 TOB "НВК "Техімпекс", ЄДРПОУ 32499006, на суму 5 075 635,00 грн. На вказаному векселі міститься ряд індосаментів, останній з яких "платити наказу ТОВ "Профтехнокомплект".

Відповідно до частини першої статті 177 Цивільного кодексу України (надалі за текстом "ЦК України"), об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

Частинами першою, другою статті 28, пунктом 29 частини першої статті 2 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" встановлено, що векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у паперовій формі. Обіг цінних паперів (далі - обіг) - це вчинення правочинів, пов`язаних з переходом прав на цінні папери і прав за цінними паперами, крім тих правочинів, однією із сторін яких є емітент (крім емітента депозитних сертифікатів банків) або особа, яка видала неемісійний цінний папір.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про обіг векселів в Україні", зобов`язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи.

Преамбулою до Закону України "Про обіг векселів Україні" та статтею першою вказаного закону визначено, що цей Закон визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов`язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів. Законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Отже, вексель є цінним папером та самостійним предметом цивільно-правових правочинів.

Статтею 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, встановлено, що простий вексель містить: (1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов`язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця складання простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Як слідує з позовної заяви, та не заперечується відповідачем, про що подано відповідні докази, 31.01.2022 р. між ТОВ "Пано груп", від імені та за рахунок якого діє повірений ТОВ "Фінансова компанія "Корнер" (продавець) та ТОВ "Профтехнокомплект" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 310122/1-БВ (А.с. 87-88, Т. 1), відповідно до пунктів 1.1., 1.2. якого, продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити цінні папери на умовах договору: вексель простий іменний, форма документарна ордерна, серії АА № 1662466, векселедавець: ТОВ "Виробничо аграрна компанія "Нова технологія", ЄДРПОУ 35088581, номінальною вартістю 5 075 635,00 грн, дата складання: 07.06.2019 р., дата погашення: 02.02.2022 р., договірна вартість: 4 568 000,00 грн. Відповідно до акту прийому-передачі цінних паперів та виконання зобов`язань від 31.01.2022 р. до договору купівлі-продажу цінних паперів № 310122/1-БВ від 31.01.2022 р. (А.с. 89, Т. 1), згідно вказаного договору купівлі-продажу продажу цінних паперів № 310122/1-БВ від 31.01.2022 р., продавець передав, а покупець прийняв цінні папери: вексель простий іменний, форма документарна ордерна, серії АА № 1662466, векселедавець: ТОВ "Виробничо аграрна компанія "Нова технологія" (ЄДРПОУ 35088581) номінальною вартістю 5 075 635,00 грн, дата складання: 07.06.2019 р., дата погашення: 02.02.2022 р.

Відповідно до протесту векселя у неплатежі № 183 від 04.02.2022 р., 04.02.2022 р. приватним нотаріусом Бадаховим Ю.Н. на прохання ТОВ "Профтехнокомплект", законного векселедержателя простого векселя серії АА № 1662466, виданого ТОВ "Виробничо аграрна компанія "Нова технологія", ЄДРПОУ 35088581, із строком платежу 02.02.2022 р. на суму 5 075 635,00 грн, який ТОВ "Профтехнокомплект" подало 03.02.2022 р. нотаріусу для вчинення протесту векселя у неплатежі, - пред`явив до векселедавця ТОВ "Виробничо аграрна компанія "Нова технологія" вимогу про оплату 03.02.2022 р.; векселедержатель платежу не отримав; як зазначено у протесті векселя у неплатежі № 183 від 04.02.2022 р., - мотиви, які б обґрунтовували неоплату векселя векселедавцем не повідомлялись. В зв`язку з наведеним 04.02.2022 р. нотаріусом Бадаховим Ю.Н. здійснено протест векселя у неплатежі проти векселедавця, зареєстрований у реєстрі за № 183.

04.02.3022 р. нотаріусом з Бадаховим Ю.Н. здійснено виконавчий напис нотаріуса, зареєстрований в реєстрі за № 184, що підтверджено виконавчим написом від 04.02.2022 р. № 184, за яким нотаріусом Бадаховим Ю.Н. було запропоновано стягнути на підставі протесту у неплатежі за векселем, вчиненого 04.02.2022 р. за № 183 на користь ТОВ "Профтехнокомплект" векселедержателя простого векселя серії АА № 1662466 заборгованість за вказаним векселем в сумі 5 075 635,00 грн, витрати, пов`язані з опротестуванням векселя у неплатежі у сумі 57 560,00 грн, вчинення виконавчого напису 57 560,00 грн з векселедавця ТОВ "Виробничо аграрна компанія "Нова технологія".

Також судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Київської області від 26.10.2022 р. у справі № 911/1755/22 визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Профтехнокомплект" до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-аграрна компанія "Нова Технологія" в розмірі 5 267 515,29 грн, в тому числі за простим векселем серії АА 1662466; відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-аграрна компанія "Нова Технологія".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 р. у справі № 911/1755/22 ухвалу Господарського суду Київської області від 26.10.2022 у справі № 911/1755/22 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у справі № 911/1755/22 від 09.05.2023 р. постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 р. та ухвалу Господарського суду Київської області від 26.10.2022 у справі № 911/1755/22 залишено без змін, та було встановлено (пункти 41, 42, 31, 44), що «"ТОВ "Профтехнокомплект" є законним держателем простого векселя серії АА 1662466 від 07.06.2019 р., на якому міститься ряд індосаментів, останній з яких "платити наказу ТОВ "Профтехнокомплект". При цьому суди також встановили, що ініціюючий кредитор неодноразово звертався до боржника з вимогою оплатити простий вексель серії АА 1662466 на суму 5 075 635 грн (п. 41). Також судами встановлено, що 04.02.2022 р. (в межах трирічного строку) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бадахов Ю.В. вчинив виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 184, яким на підставі протесту у неплатежі з векселем запропоновано до стягнення у безспірному порядку з боржника на користь ТОВ "Профтехнокомплект" 5 075 635 грн заборгованість за векселем та витрати, пов`язані з опротестуванням векселя у неплатежі на суму 57 560 грн, що в подальшому стало підставою для відкриття виконавчого провадження №68515358 та накладено арешт на майно ТОВ "Виробничо-аграрна компанія "Нова Технологія". З огляду на встановлені обставини та з урахуванням зазначених норм законодавства, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що у цьому випадку за простим векселем у боржника виникло безумовне зобов`язання сплатити визначену суму грошових коштів особі, яка пред`явила простий вексель до виконання"» (п. 42); "скаржником не доведено, що вексель визнаний у судовому порядку таким, що не має вексельної сили (має дефект форми)" (п. 44). Верховний Суд дійшов висновку (п. 31) про те, що "вексель, як цінний папір, що посвідчує грошове або майнове право вимоги векселедержателя до векселедавця, є належним та допустимим доказом заявлених кредитором-векселедержателем вимог у справу про банкрутство боржника-векселедавця, оскільки законний векселедержатель не зобов`язаний доводити наявність та дійсність своїх прав за векселем, такі права вважаються наявними та дійсними, а доведення протилежного є обов`язком боржника як особи, якій пред`явлено вимогу за векселем".

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач у позовній заяві позовні вимоги обґрунтовує тим, що станом на 07.06.2019 р. у ТОВ "ВАК "Нова технологія" перед ТОВ "НВК "Техімпекс", яке як встановлено судом є первісним векселедержателем, не існувало заборгованості у розмірі рівному або більше 5 075 635,00 грн за фактично поставлені товари, виконані роботи та/або надані послуги ТОВ "НВК "Техімпекс" на користь ТОВ "ВАК "Нова Технологія" за конкретним договором, та не існувало жодного договору, що містить умову про проведення розрахунків за ним із застосуванням векселів, що не відповідає вимогам частин першої-третьої статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", в зв`язку з чим позивач вексель серії АА № 1662466 вважає безтоварним (виданим не в погашення існуючої заборгованості за фактично поставлені товари, виконані роботи та/або надані послуги), в зв`язку з чим ТОВ "НВК "Техімпекс" і подальші держателі вказаного векселя, у тому числі ТОВ "Профтехкомплект" набули простий вексель безпідставно. Крім того, вимога про повернення позивачу відповідачем векселя обґрунтована в першу чергу висновком Верховного Суду у справі № 910/772/19 від 17.10.2019 р. та частинами першою, другою статті 1212 ЦК України.

Досліджуючи доводи позову судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про обіг векселів Україні", видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем. Особи, винні в порушенні вимог цієї статті, несуть відповідальність згідно з законом.

Згідно висновку Верховного Суду у справі № 910/772/19 у постанові від 17.10.2019 р., на який спирається позивач: "Верховний Суд зазначає, що за встановлення обставин того, що внаслідок невиконання або неналежного виконання стороною, якій було видано вексель, зобов`язання з передачі товарів, виконання робіт чи надання послуг у неї не виникло права вимоги за договором, особа, яка видала вексель, вправі захистити свої майнові права шляхом пред`явлення до векселедержателя позову про повернення спірного векселя як безпідставно набутого майна в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України, що узгоджується з роз`ясненнями згідно з пунктом 29 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 08.06.2007" (п. 37).

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Істотним для розгляду справи по суті вбачається наступне.

Позивач обґрунтовує вимогу про повернення векселя посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 17.10.2019 р. у справі № 910/772/19, проте зазначеною постановою не було завершено розгляд по суті спору щодо безтоварності векселя.

Так, в межах справи про банкрутство № 910/772/19 як слідує зі змісту самої постанови від 17.10.2019 р. у справі № 910/772/19, серед іншого мав місце спір щодо грошових вимог кредитора в межах справи про банкрутство за простим векселем, право власності на який було придбано ним на підставі договору купівлі-продажу у власника векселя, емітентом якого був боржник у справі про банкрутство, де в межах справи векселедавець доводив "безтоварність" спірного векселя та його видачу від імені товариства-боржника з порушенням вимог чинного вексельного законодавства України - без проведення реальних господарських операцій з першим векселедержателем; неукладення правочину щодо проведення розрахунків з використанням простого векселя; відсутність фактичної поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг; невідображення у податковій та бухгалтерській звітності видачі векселя та господарських операцій як векселедавцем, так з першим векселедержателем (п. 17).

Як зазначено, у пункті 37 Постанови Верховного Суду у справі № 910/772/19 від 17.10.2019 р., якою по суті Верховним Судом грошові вимоги за вказаним векселем до боржника не розглядались з постановленням остаточного рішення по суті спору, та було ухвалено рішення про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій (судом першої інстанції відмовлено у визнанні кредитором по заборгованості за вказаним векселем), справу №910/772/19 в частині спірних грошових вимог за векселем передано на новий розгляд судом першої інстанції, та зазначено: "Верховний Суд зазначає, що за встановлення обставин того, що внаслідок невиконання або неналежного виконання стороною, якій було видано вексель, зобов`язання з передачі товарів, виконання робіт чи надання послуг у неї не виникло права вимоги за договором, особа, яка видала вексель, вправі захистити свої майнові права шляхом пред`явлення до векселедержателя позову про повернення спірного векселя як безпідставно набутого майна в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України, що узгоджується з роз`ясненнями згідно з пунктом 29 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 08.06.2007.". Також вказаною постановою ухвалено (п. 42): "при новому розгляді справи судам належить дослідити правову природу спірних кредиторських вимог, з`ясувати дійсність заявлених кредитором вимог на підставі опротестованого нотаріусом спірного векселя з видачею виконавчого напису про стягнення суми боргу за векселем".

Істотне предметне значення має подальший розгляд справи № 910/772/19 в розрізі вексельних правовідносин та оцінки судів доводів векселедавця про безтоварність векселя, і його правових наслідків.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва за результатами нового розгляду кредиторських вимог за вказаним векселем від 02.07.2020 р. у справі № 910/772/19 держателя векселя було визнано кредитором боржника. Постановою Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/772/19 від 12.01.2021 р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 у справі № 910/772/19 залишено без змін, при цьому апеляційний суд дійшов висновку про те, що виходячи з аналізу положень статей 4, 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" простий вексель можна використати лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів. Водночас, зазначений Закон не визначає наслідків недійсності векселів, виданих з порушенням вимог статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", а також про перевагу в застосуванні спеціальних положень статей 75, 77 Уніфікованого закону, як міжнародного договору, ратифікованого Україною. Таким чином, на переконання колегії суддів, зобов`язання за векселем є дійсними, якщо його складено з дотриманням вимог статей 75, 77 Уніфікованого закону та статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні". З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що зобов`язання боржника за векселем має ґрунтуватись саме на такому векселі і не вимагає будь-яких інших документів, що б підтверджували виникнення основного зобов`язання боржника перед кредитором. Відтак доводи про "безтоварність" та безпідставність виданого боржником векселя належить відхилити…".

Постановою Верховного Суду у справі № 910/772/19 від 26.05.2021 р., предметом судового розгляду якої були вказані ухвала Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 р., постановлена за результатами нового розгляду кредиторських вимог за вищезгаданим векселем та постанова Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 р., - зазначені ухвалу та постанову у відповідних частинах було залишено без змін. Одним з доводів касаційного оскарження виступило те, що суди першої та апеляційної інстанції не надали оцінки всім аргументам учасників справи, зокрема, запереченням боржника, що спірний вексель був виданий з численними порушеннями вимог діючого законодавства України і без існування необхідних попередніх договірних відносин між сторонами.

В зазначеній постанові Верховний Суд дійшов наступних висновків: "За змістом частин першої-третьої статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. … Зобов`язання за векселем є дійсними, якщо його складено з дотриманням вимог статей 75, 77 Уніфікованого закону та статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні". … Дослідивши оригінал простого векселя від 21.04.2016 серії АА № 2669778, суд апеляційної інстанції, встановив, що вимоги за ним є дійсними, оскільки його складено з дотриманням вимог статей 75, 77 Уніфікованого закону та статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні", у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що грошові вимоги ТОВ "ЮК "Партнер`с" до боржника є обґрунтованими та такими, що підлягають визнанню в повному обсязі. … Колегія суддів також враховує, що вексель як цінний папір, що посвідчує грошове або майнове право вимоги векселедержателя до векселедавця, є належним та допустимим доказом заявлених кредитором-векселедержателем вимог у справу про банкрутство боржника-векселедавця, оскільки законний векселедержатель не зобов`язаний доводити наявність та дійсність своїх прав за векселем, такі права вважаються наявними та дійсними, а доведення протилежного є обов`язком боржника як особи, якій пред`явлено вимогу за векселем. Підставою для заявления вимог до прямих боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора (п. п. 7, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов`язаних з обігом векселів" №5 від 08.06.2007.) ".

Таким чином Верховний Суд у справі № 910/772/19 у постанові від 26.05.2021 р. в ході всебічної перевірки доводів сторін погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції.

В той же час, рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/1237/20 від 28.04.2021 р. в межах тієї ж справи про банкрутство № 910/772/19 за результатами розгляду вимог про визнання недійсним і таким, що не має вексельної сили, простого векселю, скасування протесту векселя про неплатіж та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає примусовому виконанню, обґрунтованого серед іншого тим, що на переконання позивача вексель був виписаний відповідачем безпідставно - без проведення будь-яких господарських операцій, без існування необхідних попередніх договірних відносин без укладення правочину про проведення розрахунків з використанням векселю без необхідного існування грошового боргу, без фактичної поставки будь-яких товарів, виконання робіт чи надання послуг, без відображення видачі векселю у податковій та бухгалтерській звітності, - в задоволенні позову судом було відмовлено з посилання на те, що за відповідності простого векселя серії АА № 2669778 від 21.04.2016 положенням ст. 75, 76, 77 Уніфікованого закону та статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" він є дійсним і посилання позивача на ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" є безпідставним, так як не є підставою для визнання недійсним і таким, що не має вексельної сили, простого векселю. В ході вирішення спору судом було враховано висновок Верховного Суду у постанові від 17.10.2019 р. (п. 37) у справі №910/772/19 щодо права векселедавця захистити свої майнові права шляхом пред`явлення до векселедержателя позову про повернення спірного векселя як безпідставно набутого майна в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином після постанови Верховного Суду від 17.10.2019 р. у справі № 910/772/19, в якій Верховним Судом зазначено про існування такого способу захисту з вказівкою на необхідність суду при новому розгляді справи по суті дослідити правову природу спірних кредиторських вимог і з`ясувати дійсність заявлених кредитором вимог на підставі опротестованого нотаріусом спірного векселя, мав місце подальший розгляд справи, предметом якого були вексельні правовідносини щодо правових наслідків безтоварності векселя. Як вбачається з подальшого судового розгляду справи № 910/772/19, доводи векселедавця безтоварності векселя були неодноразово відхилені судами, де судами було взято до уваги висновок пункту 37 Постанови Верховного Суду у справі № 910/772/19 від 17.10.2019 р. (ухвала Господарського суду м. Києва від 28.04.2021 у справі № 910/1237/20 в межах справи про банкрутство № 910/772/19), посиланням на зміст якого обґрунтовано позовні вимоги позивача у даній справі.

Детально, всебічно дослідивши матеріали справи у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно з частиною першою статті 194 ЦК України, цінним папером є документ (електронний документ), що посвідчує майнові та інші права його власника, які виникають внаслідок вчинення одного чи кількох правочинів (емісії або видачі цінного папера), та має грошовий вираз.

Частинами 1, 2 статті 197 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право на цінний папір, одночасно переходять у сукупності всі права, які ним посвідчуються (права за цінним папером). Права на цінний папір та права за цінним папером, що існують у паперовій формі, належать: 1) пред`явникові цінного папера (цінний папір на пред`явника); 2) особі, зазначеній у цінному папері (іменний цінний папір); 3) особі, зазначеній у цінному папері, яка може сама реалізувати такі права або призначити своїм наказом іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір).

Отже, оскільки відповідач є законним держателем простого векселя серії АА1662466 від 07.06.2019 р., що встановлено Постановою Верховного Суду від 09.05.2023 р. у справі № 911/1755/22, йому належать всі права, які посвідчуються цінним папером.

Верховний Суд за результатом розгляду справи № 904/1169/17 у постанові від 17.05.2018 р. виклав правову позицію (п. 23), відповідно до якої виходячи з аналізу положень статей 4, 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" простий вексель можна використати лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів. При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що зазначений закон не визначає наслідків недійсності векселів, виданих з порушенням вимог статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", а також про перевагу в застосуванні спеціальних положень статей 75, 77 Уніфікованого закону, як міжнародного договору, ратифікованого Україною. Зобов`язання за векселем є дійсними, якщо його складено з дотриманням вимог статей 75, 77 Уніфікованого закону та статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні". Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 917/814/16 від 27.10.2020 р., п. 7.8.

В межах даного спору позивачем не оскаржується невідповідність спірного векселя вимогам статей 75, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (надалі "Уніфікований закон"), статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні". В ході судового розгляду учасники провадження не піддавали сумніву відповідність векселя серії АА1662466, виданого 07.06.2019 р. вимогам статей 75, 77 Уніфікованого закону, статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні".

Судом встановлено, що станом на дату розгляду справи, докази виконання позивачем зобов`язань за векселем до суду не надходило.

Як встановлено судом, на підтвердження позовних вимог позивач вказує на наступне: "Так, ніби то, 07.06.2019 р. TOB ВАК "Нова Технологія" було виписано простий вексель серії АА № 1662466 (А.с. 1 (зворотній бік), Т. 1) … станом на 07.06.2019 р. … у TOB ВАК "Нова Технологія" перед TOB "НВК "Техімпекс не те, що не існувало заборгованості у розмірі рівному або більше 5 075 635,00 грн за фактично поставлені товари, виконані роботи та/або надані послуги ТОВ "НВК "Техімпекс" на користь TOB ВАК "Нова Технологія" за конкретним договором, а й не існувало жодного договору, що містив би умову про проведення розрахунків за ним із застосуванням векселів" (А.с. 2 (зворотній бік), Т. 1). У якості доказів на додаткове підтвердження факту безтоварності позивачем надано фінансову звітність малого підприємства позивача на 31.12.2019 р. Інших документальних доказів суду не надано. Також в підтвердження позовних вимог позивач посилається на відсутність заперечень у справі з боку ТОВ "НВК "Техімпекс", що вважає фактичним визнанням останнім твердження про те, що станом на 07.06.2019 р. не існувало у позивача заборгованості перед ТОВ "НВК "Техімпекс" у розмірі рівному або більше 5 075 635,00 грн за фактично поставлені товари, виконані роботи та/або надані послуги за конкретним договором, який містив би умови про проведення розрахунків за ним із застосуванням векселів.

Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частинами першою, другою статті 76, частини першої статті 77, статей 78, 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", відповідальність за своєчасне та у повному обсязі подання та оприлюднення фінансової звітності несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з абзацом 19 пункту 2 Порядку "Подання фінансової звітності", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 419 від 28.02.2000 р., підприємства можуть подавати уточнену фінансову звітність та уточнену консолідовану фінансову звітність на заміну раніше поданої фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за результатами проведення аудиторської перевірки, самостійно виявлених помилок або з інших причин.

Проаналізувавши матеріали справи у сукупності, заслухавши доводи учасників провадження, судом встановлено, що надані позивачем докази, - фінансова звітність малого підприємства позивача станом на 31.12.2019 р. не дозволяє достеменно встановити дійсні обставини наявності або відсутності обставини, що станом на 07.06.2019 р. у TOB ВАК "Нова Технологія" перед TOB "НВК "Техімпекс" не існувало заборгованості у розмірі рівному або більше 5 075 635,00 грн за фактично поставлені товари, виконані роботи та/або надані послуги (ТОВ "НВК "Техімпекс" на користь TOB ВАК "Нова Технологія") за конкретним договором, який містив би умови про проведення розрахунків за ним із застосуванням векселів, в зв`язку з чим відхиляється судом як не належний доказ. Надана фінансова звітність містить цифрові вирази господарської діяльності підприємства, проте не містить конкретних відомостей, які б належним чином доводили чи спростовували обставини, що підлягають доведенню у цій справі - про наявність чи відсутність станом на 07.06.2019 р. у TOB ВАК "Нова Технологія" перед TOB "НВК "Техімпекс" заборгованості у розмірі рівному або більше 5 075 635,00 грн за фактично поставлені товари, виконані роботи та/або надані послуги ТОВ "НВК "Техімпекс" на користь TOB ВАК "Нова Технологія" за конкретним договором, який містить умову про проведення розрахунків за ним із застосуванням векселів. Посилання позивача на відсутність заперечень ТОВ "НВК "Техімпекс" у справі також не є належним доказом існування таких обставин, або доказом, що їх спростовує.

Судом взято до уваги ту обставину, що відповідачем додано до матеріалів справи баланси ТОВ "НВК "Техімпекс" станом на 31.12.2018 р. та станом на 31.12.2019 р., скріплені електронним підписом керівника ТОВ "НВК "Техімпекс". Дані документи з аналогічних підстав не є належними доказами обставин, що підлягають доведенню у справі, при цьому судом визнаються слушними доводи відповідача про те, що суб`єкт господарювання самостійно вирішує яку інформацію відображати у звітності та про можливість уточнення юридичною особою фінансової звітності, що підтверджено абзацом 19 пункту 2 Порядку "Подання фінансової звітності", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 419 від 28.02.2000 р., статтею 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Наведене дає підстави для висновку про те, що лише твердження позивача про відсутність вказаних позивачем обставин, зокрема про те, що станом на 07.06.2019 р. у ТОВ "ВАК "Нова Технологія" перед ТОВ "НВК "Техімпекс" не існувало заборгованості у розмірі, рівному або більше 5 075 635,00 грн за фактично поставлені товари, виконані роботи та/або надані послуги ТОВ "НВК "Техімпекс" на користь ТОВ "ВАК "Нова Технологія" за конкретним договором, не існувало жодного договору, що містив би умову про проведення розрахунків за ним із застосуванням векселів, по суті є посиланням позивача на відсутність підстави зобов`язання (договору, на виконання якого видано вексель).

Відповідно до частини другої статті 198 ЦК України, відмова від виконання зобов`язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов`язання або на його недійсність не допускається.

У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 р. № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов`язаних з обігом векселів", з метою забезпечення однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції при розгляді справ, пов`язаних з обігом векселів, Пленумом Верховного Суду України постановлено дати судам такі роз`яснення: відносини, пов`язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї-), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930 р.), а також законами України від 05.04.2001 р. N 2374-ІІІ "Про обіг векселів в Україні" (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23.02.2006 р. N 3480-ІУ "Про цінні напери та фондовий ринок", від 06.07.1999 р. N 826-ХІУ "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", від 06.07.1999 р. N 827-Х1У "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", від 06.07.1999 р. N 828-ХІУ "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів". Необхідно також врахувати, що вексельні правочини (зокрема, щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва), індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов`язання (статті 202 - 211, 215 - 236, 509 - 609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК)). Тому за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми ЦК з урахуванням їх особливостей.

Досліджуючи підставу, на якій позивач просить повернути йому вексель судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 р. № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов`язаних з обігом векселів", у випадках, коли правочином передбачено, що одна сторона передає товари, виконує роботи чи надає послуги, а інша з метою розрахунку видає (передає) або акцептує вексель на узгоджених сторонами умовах, зобов`язання з оплати цих товарів, робіт чи послуг вважаються виконаними при виконанні таких дій із векселем. Якщо одна сторона передала товари, виконала роботи або надала послуги, а інша сторона не видала (не передала) чи не акцептувала вексель на узгоджених ними умовах, сторона, яка виконала зобов`язання за правочином, має право звернутися з вимогою про оплату. У разі якщо після видачі (передачі) чи акцепту векселя з`ясується, що внаслідок невиконання або неналежного виконання стороною зобов`язання з передачі товарів, виконання робіт чи надання послуг у неї не було права вимоги за договором, інша сторона, яка видала (передала) чи акцептувала вексель, має право звернутися з позовом про його повернення як безпідставно набутого майна (ст. 1212 ЦК). За змістом ст. 198 ЦК суд має право задовольнити вимогу про стягнення оплати за товари, роботи чи послуги в грошовій формі, якщо дійде висновку, що зустрічні зобов`язання за виданим чи переданим у рахунок оплати за договором векселем не виконано (зокрема, якщо він має дефект форми)".

Комплексний аналіз наданих у пункті 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 р. № 5 роз`яснень вказує на те, що даним пунктом роз`яснено права двох сторін зобов`язання векселедавця та первісного векселедержателя, та роз`яснення права на звернення з позовом про повернення векселя як безпідставно набутого майна до інших осіб відсутні.

З наведеного слідує, що у разі якщо після видачі (передачі) чи акцепту векселя з`ясується, що внаслідок невиконання або неналежного виконання стороною зобов`язання з передачі товарів, виконання робіт чи надання послуг у неї не було права вимоги за договором, інша сторона, яка видала (передала) чи акцептувала вексель, має право звернутися з позовом про його повернення як безпідставно набутого майна (ст. 1212 ЦК) до первісного векселедержателя.

Відповідно до статті 17 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, особи, на яких подається позов за переказним векселем, не можуть протиставити держателю заперечення, що ґрунтуються на їхніх особистих відносинах з трасантом або з попередніми держателями, якщо тільки держатель, при придбанні векселя, не діяв свідомо на шкоду боржнику.

Частиною першою статті 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі встановлено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20).

Як зазначено, відповідно до частини другої статті 198 ЦК України, відмова від виконання зобов`язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов`язання або на його недійсність не допускається.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 р. № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов`язаних з обігом векселів" роз`яснено, що у разі пред`явлення законним векселедержателем вимоги про оплату векселя зобов`язана за ним особа не має права відмовитися від виконання з посиланням на відсутність або недійсність зобов`язання, крім випадків, передбачених ст. 17 Уніфікованого закону. Згідно із цією статтею особи, до яких пред`явлено позов за переказним векселем, не можуть протиставляти вимогам держателя заперечення, що ґрунтуються на їхніх особистих відносинах із трасантом або з попередніми держателями, якщо держатель при придбанні векселя не діяв свідомо на шкоду боржнику. На свої особисті відносини з іншими особами, у тому числі з попередніми векселедержателями, боржник вправі посилатися лише в тому разі, коли векселедержателями при придбанні векселя діяв свідомо на шкоду боржникові, тобто якщо він знав про відсутність законних підстав для видачі (передачі) векселя до або під час його придбання. Наявність обставин, що свідчать про недобросовісність власника векселя, доводиться особою, до якої пред`явлено позов. Зобов`язана за векселем особа звільняється від платежу, якщо доведе, що кредитор, який пред`явив вимоги, знав або повинен був знати в момент придбання векселя про недійсність чи відсутність зобов`язання, що було підставою для видачі (передачі) векселя, або отримав вексель унаслідок обману, крадіжки чи брав у них участь.

Аналіз обставин справи у сукупності вказує на те, що по суті заявлені позовні вимоги є способом відмови векселедавця від виконання зобов`язання з посиланням на відсутність такого зобов`язання.

Відповідно до статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Керуючись положеннями статті 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, статті 8 ЦК України (аналогія закону), беручи до уваги роз`яснення пунктів 1, 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 р. № 5, та врахувавши, що відповідач є законним векселедержателем векселя серії АА № 1662466; відповідність вказаного векселя нормам статей 75, 77 Уніфікованого закону, статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" жодним з учасників у справі не заперечувалась; векселедержатель звертався до позивача з пред`явленням вказаного векселя до платежу; нотаріусом здійснено протест векселя у неплатежі, було вчинено виконавчий напис нотаріуса; векселедержателя було визнано кредитором боржника у справі про банкрутство, беручи до уваги зміст позовних вимог у цій справі, зокрема про зобов`язання відповідача, якого судом визнано законним векселедержателем, повернути вексель, та беручи до уваги те, повернення векселя векселедавцю тягне звільнення зобов`язаної за векселем особи від платежу, суд дійшов висновку про те, що у справі до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми у вексельному законодавстві - статті 17, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, враховуючи роз`яснення пунктів 1, 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 р. № 5 у сумісних з природою простих векселів межах, а не загальна норма статті 1212 ЦК України. В зв`язку з наведеним доводи позивача щодо застосування до спірних правовідносин загальних норм частин 1, 2 статті 1212 ЦК України відхиляються судом.

Вирішення питання щодо зобов`язання відповідача повернути вексель позивачу, як підстави для звільнення зобов`язаної особи за векселем від платежу відповідно до статті 17 Уніфікованого закону, враховуючи положення пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 р. № 5, вимагає встановлення судом добросовісності / недобросовісності векселедержателя, а саме: векселедержатель при придбанні векселя не діяв/діяв свідомо на шкоду позивачу/боржнику, тобто встановлення чи він знав про відсутність законних підстав для видачі (передачі) векселя до або під час його придбання, чи знав або повинен був знати в момент придбання векселя про недійсність чи відсутність зобов`язання, що було підставою для видачі (передачі) векселя, або отримав вексель унаслідок обману, крадіжки чи брав у них участь.

Детально дослідивши матеріали справи судом встановлено, що відповідачем вексель придбано у попереднього векселедержателя за власною волею на підставі договору купівлі-продажу № 310122/1-БВ від 31.01.2022 р. Докази, доводи того, що відповідач до або в момент придбання простого векселя серії АА № 1662466 знав або повинен був знати про відсутність зобов`язання, що було підставою для видачі векселя, чи знав/повинен був знати про відсутність законних підстав для видачі (передачі) векселя, чи знав до/в момент придбання векселя або повинен був знати про недійсність векселя, або, що відповідач отримав вексель унаслідок обману, крадіжки чи брав у них участь, або докази іншої недобросовісної поведінки відповідача в матеріалах справи відсутні; такі докази, доводи позивач суду не надав, та заяв суду про таке не подавав. Таким чином, в матеріалах справи жодні докази того, що відповідач, при придбанні векселя діяв свідомо на шкоду позивачу відсутні, - докази наявності обставин, визначених статті 17 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі у справі відсутні, а тому відповідач є добросовісним векселедержателем.

Стосовно доводу позивача, з позиції якого ТОВ "НВК "Техімпекс" (первісний векселедержатель) має заінтересованість у вирішенні справи на користь відповідача, оскільки його інтереси у суді в інших справах в межах справи №911/1755/22, ініційованих позивачем, в яких він виступає відповідачем, представляє адвокат Назаренко Є.О., який представляє інтереси відповідача у цій справі, судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 21 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний: невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів.

В матеріалах справи жодні відомості про наявність заяви адвоката Назаренка Є.О. про наявний у нього конфлікт інтересів, відсутні. Участь адвоката Назаренка Є.О. як представника ТОВ "Профтехнокомплект" не впливає на встановлення обставин, передбачених ст. 17 Уніфікованого закону.

Щодо доводу позивача, обґрунтованого посиланням на правову позицію Верховного Суду у справі № 917/814/16, де позивач вказує (А.с. 165 (зворотній бік)-166, Т. 1): "по-друге, як зазначено в позовній заяві правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.10.2020 року у справі № 917/814/16, так як Закон України "Про обіг векселів в Україні" не визначає наслідків недійсності векселя, якщо він [вексель], в порушення ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", оформлений не для грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, грошове зобов`язання за ним не припиняється; разом з тим, такий вексель як безтоварний, має бути повернутий векселедавцю як безпідставно набутий.

Тобто хоча безтоварний вексель не припиняє грошового зобов`язання, такий вексель, саме в силу його безтоварності, має бути повернутим векселедавцю, і наявність грошового зобов`язання за ним не може цьому перешкоджати", - суд відхиляє дане посилання позивача в зв`язку з тим, що викладене посилання позивача не відповідає точному змісту постанови Верховного Суду у справі № 917/814/16 від 27.10.2020 р., у пункті 7.8. якої зокрема викладена правова позиція Верховного Суду щодо вексельних зобов`язань (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92675861), в зв`язку з чим дане посилання позивача є безпідставним.

В зв`язку з наведеним, підстави для зобов`язання ТОВ "Профтехнокомплект" повернути позивачу простий вексель серії АА номер 1662466 позивачу відсутні, та суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ТОВ "Профтехнокомплект" повернути позивачу простий вексель серії АА номер 1662466, виданий 07.06.2019 р. ТОВ "Науково-виробнича компанія "Техімпекс", зі строком платежу 02.02.2022 р. на суму 5 075 635,00 грн.

Інші позовні вимоги про скасування протесту векселя у неплатежі, вчиненого 04.02.2022 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. та зареєстрованого в реєстрі за № 183, та про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого 04.02.2022 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. та зареєстрованого в реєстрі за № 184, - є похідними від вимоги про повернення простого векселя позивачу.

В зв`язку з відмовою у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ТОВ "Профтехнокомплект" повернути позивачу простий вексель серії АА номер 1662466, виданий 07.06.2019 р. ТОВ "Науково-виробнича компанія "Техімпекс", зі строком платежу 02.02.2022 р. на суму 5 075 635,00 грн., - суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про скасування протесту векселя у неплатежі, вчиненого 04.02.2022 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. та зареєстрованого в реєстрі за № 183, та про визнання виконавчого напису, вчиненого 04.02.2022 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. та зареєстрованого в реєстрі за № 184, таким, що не підлягає виконанню, оскільки підстави для задоволення вказаних вимог відсутні та не доведені позивачем за допомогою належних і допустимих доказів.

У параграфі 58 Рішення Європейського суду з права людини у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, 10.02.2010 р., Суд вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Аргументи сторін справи судом ретельно вивчені та відхиляються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами частин першої, другої статті 73, частини першої статті 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За результатами повного та всебічного дослідження матеріалів справи, поданих доказів, які мають значення для правильного вирішення даного спору і стосуються предмету доказування та аналізу аргументів сторін, з урахуванням поданих на їх підтвердження документів, суд відмовляє в задоволенні позову повністю.

Витрати позивача зі сплати судового збору у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 231, 237-238, 240 ГПК України, суд

вирішив:

1.В задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту рішення 02.08.2024 р.

Суддя А.В. Лопатін