Постанова

від 31.07.2024 по справі 373/918/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/9091/2024

Справа № 373/918/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

31 липня 2024 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Мороз Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабця Ігоря Несторовича на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області, ухвалене у складі судді Свояка Д.В. в м. Переяслав 10 січня 2024 року у справі за позовом виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області Мирослава Пацкана в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області, Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , треті особи Державне підприємство «Переяслав-Хмельницький агролісгосп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп-808» про визнання недійсним договору оренди та усунення перешкод у здійсненні прав користування та розпорядження земельною ділянкою,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

В травні 2023 року виконувач обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, уточнивши позовні вимоги у червні 2023 року, просив усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3223388200:02:015:0073 площею 0,9500 га. шляхом визнання недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації №1229 від 08 грудня 2010 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду ОСОБА_1 під розміщення риболовецького стану на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області та надано земельну ділянку водного фонду площею 0,9500 га. в довгострокову оренду; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 11 лютого 2011 року, укладений Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки кадастровий номер 3223388200:02:015:0073 площею 0,9500 га. для рибогосподарських потреб на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області; скасувати рішення державного реєстратора Полого-Вергунівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області Тірбаха С.В. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки індексний номер 46395336 від 10 квітня 2019 року; визнати недійсним рішення Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області №1046 від 26 листопада 2021 року «Про реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки», в частині щодо реєстрації в Державному реєстрі речових прав речового права (права комунальної власності) Циблівської сільської ради Київської області на земельну ділянку з кадастровим номером 3223388200:02:015:0073, площею 0,9500 га; скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Циблівської сільської ради Бондар Л.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 61982527 від 01 грудня 2021 року; усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3223388200:02:015:0073 площею 0,9500 га., шляхом її повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації від Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області; скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:01073; покласти на відповідачів судові витрати.

Позов мотивував тим, що прокуратурою виявлено порушення вимог земельного та лісового законодавства на території Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області. Встановлено, що розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 08 грудня 2010 року № 1229 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду ОСОБА_1 під розміщення риболовецького стану на території Циблівської сільської ради, надано ОСОБА_1 земельну ділянку водного фонду пл. 0,9500 га. В подальшому 11 лютого 2011 року між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено довгостроковий договір оренди землі та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0073 в оренду, в свою чергу, ОСОБА_1 уклала договір суборенди земельної ділянки з ТОВ «Олімп-808» та підписала з ним акт приймання-передачі.

В подальшому Циблівська сільська рада Бориспільського району прийняла рішення № 1046 від 26 листопада 2021 року, яким вирішено зареєструвати у Державному реєстрі речових прав речове право (право комунальної власності) Циблівської сільської ради на 24 земельні ділянки, серед яких зазначена дана земельна ділянка з кадастровим номером 3223388200:02:015:0073.

Відповідно до відкритих даних Публічної кадастрової карти України станом на березень 2023 року, вказана земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, комунальної власності.

Разом із тим, рішення Циблівської сільської ради Бориспільського району № 1046 від 26 листопада 2021 року, розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 08 грудня 2010 року № 1229 та укладений довгостроковий договір оренди земельної ділянки прийнято всупереч вимог земельного та лісового законодавства, а тому вони підлягають визнанню недійсними, оскільки передача земельної ділянки проведена не уповноваженим органом, за відсутності рішення відповідного органу державної влади про вилучення лісових земель, без згоди землекористувача, в порушення порядку зміни цільового призначення та надання в користування ОСОБА_1 земель, передача яких законом заборонена.

Фактичні обставини справи безумовно вказують на неможливість виникнення у Циблівської сільської ради права комунальної власності на спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення, оскільки вона відноситься до суцільного лісового масиву, що перебуває в постійному користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп». Відтак, спірна земельна ділянка неправомірно перейшла з державної у комунальну власність.

Зважаючи на те, що право користування спірною земельної ділянкою до орендаря ОСОБА_1 перейшло на підставі розпорядження, яке є незаконним і має бути визнано недійсним, спірний договір оренди землі від 11 лютого 2011 року також підлягає визнанню недійсним, і в свою чергу, чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2024 року в позові відмовлено.

Заступник керівника Київської обласної прокуратури Грабець І.Н., не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, наводив доводи щодо віднесення спірної ділянки до земель лісогосподарського призначення. Вказував, що згідно державного акту на право постійного користування землею серії № ІІ-ЕВ № 002231, виданого Циблівською сільською радою 21 березня 1996 року на підставі рішення від 27 червня 1995 року і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 21, для КСП ім. Шевченка передано 403,7 га. земель згідно з планом користування. Зазначений державний акт видано на підставі розробленої у 1995 році науково-технічної документації по виготовленню державних актів на право колективної власності та постійного користування землею КСП ім. Шевченка Переяслав-Хмельницького району Київської області. Згідно пояснювальної записки до науково-технічної документації, в користуванні КСП ім. Шевченка знаходилось 2676,9 га. земель, з них 2176,6 га. сільськогосподарських угідь, в тому числі 2058,3 га. ріллі. На території КСП ім. Шевченка виділено землі лісового фонду пл. 333,4 га. Рішенням Циблівської сільської ради від 27 червня 1995 року передано в постійне користування КСП ім. Шевченка 403,7 га. земель в складі, в тому числі, 333,4 га. лісового фонду. Відповідно до експлікації земель КСП ім. Шевченка у державній власності (в постійному користуванні) перебувають 333,4 га. земель лісового фонду. Згідно картографічних матеріалів до державного акта на право постійного користування, земельна ділянка № НОМЕР_1 , на якій розташовані лісові масиви, займає загальну площу 192,2 га.

Відповідно до проекту встановлення меж Циблівської сільської ради та населених пунктів станом на 1995 рік за КСП ім. Шевченка обліковується 341,3 га. земель лісових площ, і зокрема на спірному земельному масиві згідно зазначеного проекту розташовані лісові насадження загальною площею 192,2 га.

Циблівська сільська рада 19 квітня 2000 року висловила згоду щодо передачі лісового фонду, який знаходиться на території сільської ради, в Переяслав-Хмельницький міжгосподарський лісгосп, який після створення отримав назву ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп». Надалі, Переяслав-Хмельницька районна рада 27 квітня 2000 року прийняла рішення № 160-ХІ-ХХІІІ «Про передачу лісів реформованих сільськогосподарських підприємств в постійне користування Переяслав-Хмельницькому міжгосподарському лісгоспу», яким запропоновано передати 4894 га. лісів у постійне користування Переяслав-Хмельницькому міжгосподарському лісгоспу асоціації «Київагроліс».

Державний Агролісгосп створений на підставі розпорядження голови Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації № 152 від 26 лютого 2001 року при управлінні сільського господарства та продовольства райдержадміністрації. Попереднє лісовпорядкування колгоспних лісів, на базі яких утворений агролісгосп, було проведено в 1990 році.

У 2001 році Українським державним проектним лісовпорядним об`єднанням «Укрдержліспроект» розроблено матеріали лісовпорядкування Державному Агроліспоспу.

За протоколом другої лісовпорядної наради від 12 березня 2002 року у відповідності до ст. 94 ЛК України ухвалено рішення про затвердження основних положень і заходів проекту організації та розвитку лісового господарства на наступний ревізійний період. При цьому, відповідно до п. 5 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» ЛК України, до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, які до набрання чинності ЗК України передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

За інформацією «Укрдержліспроект», згідно з фрагментом з Публічної кадастрової карти з нанесеними межами кварталу № 30 (перелітеровано у 24 квартал) Майстерської дільниці № 1 Державного Агролісгоспу і меж його таксаційних виділів у відповідності до матеріалів лісовпорядкування 2001 та 2018 років, земельна ділянка з кадастровим номером 3223388200:02:015:0073 знаходиться на землях лісогосподарського призначення (фактично накладається), які перебували на час прийняття спірного розпорядження Переяслав-Хмельницькою РДА № 1229 від 08 грудня 2010 року та укладення договору оренди земельної ділянки та суборенди, а так само і на даний час перебувають у користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп».

Відповідно до Книги 1 перспективного плану ведення лісового господарства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу від 2001 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3223388200:02:015:0073 перебуває у складі Майстерської дільниці № 1 кварталу № 30 (перелітеровано у 24 квартал), у виділах 9 та 12, на яких розташовані лісові культури.

Відповідно до інформації ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» від 15 грудня 2021 року, державним підприємством погодження на вилучення та зміну цільового призначення земельної ділянки у межах Майстерської дільниці № 1 не надавалось. Аналогічну за своєю суттю інформацію надано Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства від 28 грудня 2021 року № 04-48/2562.

Також, Київська обласна державна адміністрація листом від 17 квітня 2023 року повідомила прокуратуру, що за період 2011-2023 років не приймала розпоряджень щодо вилучення та зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0073. Таким чином, наведені вище обставини у своїй сукупності дають змогу достеменно стверджувати про віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.

Щодо ненадання належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених в позові, на що посилався суд першої інстанції, пояснював, що окружною прокуратурою до позовної заяви долучено ряд доказів на підтвердження віднесення спірних земель до земель лісогосподарського призначення (інформація ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» від 15 грудня 2021 року № 17, Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 28 грудня 2021 року, ВО «Укрдержліспроект» від 08 лютого 2023 року № 100), водночас судом першої інстанції не надано їм жодної правової оцінки взагалі.

Щодо надання копії витягу з проекту організації і розвитку лісового господарства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу та відсутності оригіналу вказаного документа у розпорядженні ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп», зазначив, що копія вказаного документу отримана окружною прокуратурою в установленому законом порядку разом з листом ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» від 14 вересня 2018 року № 27.

Той факт, що на даний час попереднім керівником державного підприємства не передано всю документацію державного підприємства, жодним чином не впливає на належність та допустимість вказаного доказу.

З приводу долученої до позову копії електронної поземельної книги зазначив, що вказаний документ за своєю суттю не є копією, позаяк генерується в електронному вигляді в кожному конкретному випадку відповідним користувачем.

Від відповідача Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив поновити йому строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пропущений з поважних причин, оскільки копія ухвали Київського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року була отримана Циблівською сільською радою 02 травня 2024 року, однак в період з 02 травня по 09 травня 2024 року представник відповідача була тимчасово непрацездатною, про що нею надано відповідну довідку.

Зазначені причини поновлення строку для подання відзиву апеляційний суд вважає обґрунтованими та продовжує строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що позивачем не доведено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та право постійного користування нею існувало у ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп». Прокурором для обґрунтування права постійного користування земельною ділянкою у даного державного підприємства не надано правовстановлюючого документу - акту на право постійного користування земельною ділянкою, не надано жодного рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування щодо надання у постійне користування ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» земельної ділянки, прийнятих як до 29 червня 2006 року, так і після внесення змін до ЛК України та доповнення його п. 5 Прикінцевих положень.

Також прокурором не надано доказів, що ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» є правонаступником лісогосподарських підприємств, які існували за радянських часів. Земельна ділянка, щодо якої прокурором заявлено позов, не могла перебувати в постійному користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп», адже перебувала в постійному користуванні КСП ім. Шевченка (ліквідовано 28 квітня 2007 року) на момент реєстрації ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» 26 березня 2001 року та набрання чинності п. 5 Прикінцевих положень ЛК України (29 червня 2006 року). З наявних в справі доказів вбачається, що право постійного користування земельною ділянкою КСП ім. Шевченка припинено в зв`язку з ліквідацією КСП, а не передачею землі в користування ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп». Отже, землі, які перебували у користуванні КСП ім. Шевченка, перейшли до складу земель запасу Циблівської сільської ради.

Тому право постійного користування ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» спірною земельною ділянкою за вищевказаних обставин не доводиться одними планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування відповідно до п. 5 Прикінцевих положень ЛК України.

Вказував, що прокурором не надано рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та відповідного акту про те, що на момент передачі спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 вона перебувала в постійному користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп», відтак прокурором не доведено право постійного користування спірною земельною ділянкою ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп», лісогосподарське призначення цієї землі і порушення права цього підприємства щодо користування земельною ділянкою.

Вважав, що заявлений позов є втручанням в право на мирне володіння майном. Законне сподівання відповідача на реалізацію передбаченого договором права оренди земельної ділянки протягом встановленого у ньому строку є частиною майнових прав, захист яких гарантується ст. 1 Першого протоколу Конвенції. Вважав недопустимим ступінь втручання держави в право на мирне володіння майном в межах доводів прокурора в рамках розгляду даного цивільного позову для досягнення легітимної мети щодо позбавлення права користування майном.

В судове засідання 31 липня 2024 року з`явився прокурор, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, та представник Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області, яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Інші учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені шляхом направлення судових-повісток повідомлень, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Судом встановлено, що розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 08 грудня 2010 року № 1229 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду ОСОБА_1 під розміщення риболовецького стану на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, надано ОСОБА_1 земельну ділянку водного фонду пл. 0,9500 га. в довгострокову оренду, яка знаходиться на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області під розміщення риболовецького стану, встановлено річну орендну плату 9 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а. с. 35 т. 1).

11 лютого 2011 року Переяслав-Хмельницька районна державна адміністрація Київської області та ОСОБА_1 уклали договір оренди землі на підставі розпорядження від 08 грудня 2010 року № 1229, зареєстрований в Управлінні Держкомзему 10 березня 2011 року, за умовами якого, договір укладено на 49 років, який набирає чинності з часу державної реєстрації (а. с. 36 - 40 т. 1), а також акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду (а. с. 41 т. 1).

08 квітня 2019 року відомості про право оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223388200:02:015:0073, з цільовим призначенням: для рибогосподарських потреб, внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а. с. 49 т. 1)

20 грудня 2018 року ОСОБА_1 і ТОВ «Олімп-808» уклали договір суборенди землі за умовами якого в оренду передається земельна ділянка водного фонду загальною площею 0,9500 га. для організації риболовецького стану, на 39 років, який набирає чинності з часу державної реєстрації (а. с. 46 - 48 т. 1) та підписали акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду.

На а. с. 42, 44 т. 1 знаходиться копія кадастрового плану та акту встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 , від 16 лютого 2007 року, згідно якого суміжним землекористувачем ОСОБА_1 є ТОВ «Темп» та ОСОБА_3 , з інших сторін знаходяться землі Циблівської сільської ради (ліс) та Канівське водосховище.

Відповідачем ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції надано копію свідоцтва про шлюб, на підставі якого її прізвище змінено на « ОСОБА_1 » (а. с. 252 т. 1).

Судом також встановлено, що 26 листопада 2021 року Циблівською сільською радою Бориспільського району Київської області прийнято рішення № 1046, яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав речове право (право комунальної власності) Циблівської сільської ради Київської області на земельні ділянки, в тому числі на земельну ділянку з кадастровим номером 3223388200:02:015:0073 (а. с. 50 - 51 т. 1).

26 листопада 2021 року державним реєстратором виконавчого комітету Циблівської сільської ради внесено запис про державну реєстрацію права власності Циблівської сільської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 3223388200:02:015:0073 пл. 0,95 га. з цільовим призначенням: для рибогосподарських потреб (а. с. 52 - 54 т. 1).

Відповідно до інформації про земельну ділянку з відкритих даних земельного кадастру від 10 квітня 2023 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3223388200:02:015:0073 пл. 0,95 га. має призначення для рибогосподарських потреб та перебуває у комунальній власності (а. с. 66 т. 1), також позивачем надано Інформацію ДЗК про право власності та речові права на земельну ділянку від 29 березня 2023 року з аналогічними відомостями (а. с. 67 - 68 т. 1).

На а. с. 55 - 64 т. 1 знаходиться копія поземельної книги, відкритої 22 березня 2019 року стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0073, у якій відсутні підпис посадової особи, а також відтиск печатки; в нижній частині документа наявна відмітка «Створено за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру».

Згідно письмових пояснень Бориспільської окружної прокуратури від 10 січня 2024 року, наданих суду, дану копію електронної поземельної книги Бориспільською окружною прокуратурою отримано шляхом доступу до офіційного сайту ДП «Центр державного земельного кадастру» https://nks.dzk.gov.ua, яке відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про державний земельний кадастр», абз. 3 п. 4 Порядку ведення Державного земельного кадастру та наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 28 січня 2016 року № 36 «Про визначення адміністратора Державного земельного кадастру» визначено Адміністратором Державного земельного кадастру» (а. с. 98 т. 2).

Позивачем надано копію супровідного листа ВО «Укрдержліспроект» від 08 лютого 2022 року №100, адресованого Київській обласній прокуратурі, та додані до нього фрагменти публічної кадастрової карти України з нанесеними межами Кварталу 23 та 24 ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» і межами його таксаційних відділів відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2001 та 2018 років та межами земельних ділянок згідно з поданими кадастровими номерами (а. с. 69 - 71 т. 1).

Листом від 15 грудня 2021 року ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» повідомило Бориспільську окружну прокуратуру, що директору ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» не передавались ніякі дозволи та погодження на вилучення, передача в тимчасове користування з постійного користування ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» земель лісового фонду в межах 29, 30 кварталу Майстерської дільниці № 1, а згідно другої лісовпорядної документації це 23, 24 кварталу ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» з зазначеними кадастровими номерами, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0073, для подальшого використання для сільськогосподарських потреб, сінокосіння, випасання худоби та для житлового будівництва (а. с. 72 т. 1).

Листом від 28 грудня 2021 року Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства повідомило Бориспільську окружну прокуратуру, що Управління не надавало погодження на вилучення та зміну цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0073 (а. с. 74 т. 1).

Листом від 21 січня 2022 року Київська обласна державна адміністрація повідомила Бориспільську окружну прокуратуру, що адміністрація не інформувалась та не залучалась до передачі у власність та/або користування земельних ділянок лісогосподарського призначення на території Циблівської сільської ради Бориспільського (Переяслав-Хмельницького) району, в тому числі з кадастровим номером 3223388200:02:015:0073 (а. с. 75 т. 1).

Також судом встановлено, що згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002231 від 21 березня 1996 року КСП ім. Шевченка було надано в постійне користування для сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Циблівської сільської ради від 27 червня 1995 року земельну ділянку пл. 403,7 га. в межах згідно з планом землекористування. Спірна земельна ділянка перебувала в користуванні КСП ім. Шевченка в межах ділянки 39 пл. 192,2 га. (а. с. 153 - 156 т. 1).

Рішенням Переяслав-Хмельницької районної ради Київської області від 18 вересня 2014 року № 428-42-VІ погоджено пропозицію Циблівської сільської ради про входження до меж с. Циблі Переяслав-Хмельницького району земельних ділянок лісового фонду загальною площею 333 га. згідно додатку (а. с. 157 т. 1).

Додатком до зазначеного рішення є перелік земельних ділянок лісового фонду, погоджених для входження в с. Циблі Переяслав-Хмельницького району, де зазначено загальну площу ділянок лісового фонду 333 га. та складові: № 1 земельна ділянка лісового масиву пл. 193 га., № 2 земельна ділянка лісового масиву пл. 140 га.

На а. с. 76 - 98 т. 1 знаходиться копія проекту організації і розвитку лісового господарства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу Київської області за 2002 рік.

На а. с. 99 - 152 т. 1 знаходиться копія Перспективного плану ведення лісового господарства Майстерської дільниці № 1 Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу Київської області.

У листі Департаменту містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації № 566/31.01/31.02.01/2023 від 30 червня 2023 року зазначено, що за період 2011-2023 роки розпорядження про передачу земельних ділянок лісогосподарського призначення ДП «Хмельницький агролісгосп», Переяслав-Хмельницькому міжгосподарському лісгоспу асоціації «Київагроліс», ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» на території Циблівської сільської ради, а також розпорядження про вилучення земельних ділянок сільськогосподарського призначення з постійного користування КСП імені Шевченка, с. Циблі не видавались (а. с. 32 т. 2).

Листом Київської обласної військової адміністрації від 17 квітня 2023 року на лист Бориспільської окружної прокуратури повідомлено, що юридичним управлінням апарату Київської обласної державної адміністрації не вживалися заходи цивільно-правового характеру стосовно звернення з позовом до суду з метою повернення у державну власність земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 3223388200:02:015:0073 (а. с. 161 - 163 т. 1).

Листом Бориспільської окружної прокуратури від 15 травня 2023 року повідомлено Київську обласну військову адміністрацію про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді (а. с. 164 - 165 т. 1).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Крім того, до апеляційної скарги прокурором надано нові докази, а саме копію листа ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» від 14 вересня 2018 року № 27 на адресу прокуратури, копію рішення Переяслав-Хмельницької районної ради 23 скликання від 27 квітня 2000 року № 160-ХІ-ХХІІІ «Про передачу лісів реформованих сільськогосподарських підприємств в постійне користування Переяслав-Хмельницькому міжгосподарському лісгоспу», копію листа голови Циблівської сільської ради від 19 квітня 2000 року № 32, копію наказу Міністерства аграрної політики від 11 червня 2001 року № 156, копію наказу Головного управління сільського господарства і продовольства від 09 липня 2001 року № 65, копію листа Переяслав-Хмельницької районної ради Київської області б/н та без дати, копію листа Київської обласної державної адміністрації від 03 квітня 2000 року № 11-20-10585 на ім`я голови районної ради, копію науково-технічної документації за 1995 рік по виготовленню державних актів на право колективної власності та постійного користування землею колективного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка Переяслав-Хмельницького району Київської області.

До відзиву на апеляційну скаргу також надано нові докази, а саме копію розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 27 вересня 2012 року № 513, відповідь на адвокатський запит, довідку від 02 травня 2024 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 2, 3 ст. 83 ЦПК України).

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Апеляційна скарга та відзив на апеляційну скаргу не містить клопотання про дослідження нових доказів із обґрунтуванням поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, в ньому не наведено об`єктивних причин, які перешкодили сторонам подати вказані докази у встановлений законом строк, не заявлено клопотання про поновлення строку для подання нових доказів.

Виходячи із наведеного, з урахуванням вимог ст. 12, 367 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що прокурором та Циблівською сільською радою Бориспільського району Київської області не надано доказів неможливості подання нових доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від них, тому апеляційний суд не має процесуальних повноважень приймати вказані докази та вирішувати справу з посиланням на ці докази.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЛК України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Статтею 5 ЛК України передбачено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно зі ст. 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до ст. 9 ЛК України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Згідно зі ст. 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Згідно з п. «а», «б», «в» ст. 12 ЗК України (у редакції до жовтня 2021 року) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 4 ст. 20 ЗК України (у редакції станом на 08 грудня 2010 року) передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Статтею 29 ЗК України передбачено, що при ліквідації сільськогосподарських підприємств, установ та організацій переважне право на отримання земельних ділянок поруч з населеними пунктами мають власники земельних часток (паїв), які проживають у цих населених пунктах.

Місце розташування земельних ділянок визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування відповідно до землевпорядних проектів, які затверджуються зборами власників земельних часток (паїв).

Згідно зі ст. 30 ЗК України при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку.

Земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що ліквідуються, включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Суд першої інстанції в даній справі правильно визначився з тим, що до предмета доказування відноситься цільове призначення (категорія) спірної земельної ділянки - землі лісогосподарського призначення, і що вона була передана (перебувала) у користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» та/або Київської обласної державної адміністрації.

При цьому суд першої інстанції виявив відсутність в матеріалах справи рішення Переяслав-Хмельницької районної ради від 27 квітня 2000 року № 160-ХІ-ХХІІІ; розпорядження голови Переяслав-Хмельницької РДА № 152 від 26 березня 2001 року; науково-технічної документації по виготовленню державних актів на право колективної власності та постійного користування землею КСП ім. Шевченка Переяслав-Хмельницького району Київської області; пояснювальної записки до цієї документації; рішення Циблівської сільської ради народних депутатів від 27 червня 1995 року (відповідно до якого у постійне користування КСП ім. Шевченка передано 403,7 га земель); експлікації земель КСП ім. Шевченка; картографічних матеріалів до державного акта на право постійного користування; проекту встановлення меж Циблівської сільської ради народних депутатів та населених пунктів станом на 1995 рік, на які зроблено посилання у позові.

Суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що незважаючи на те, що вищезазначеними документами у позовній заяві обґрунтовано обставини визначення цільового призначення земельного масиву, до якого входить спірна земельна ділянка, його розміри, ці документи не вказані у додатках до позовної заяви та відсутні відомості щодо джерел походження цієї інформації, що наведена у змісті позовної заяви.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 229 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до ч. 5 ст. 100 ЦПК України якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

В судовому засіданні 17 листопада 2023 року, на підставі ч. 6 ст. 95 ЦПК України, задоволено клопотання представника Циблівської сільської ради про витребування в ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» оригіналів проекту організації і розвитку лісового господарства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу Київської області та протоколу другої лісовпорядної наради від 12 березня 2000 року для огляду в судовому засіданні, уповноважено прокурора отримати від ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» оригінали зазначених документів.

На вказаний запит суду першої інстанції ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» надало копію листа від 05 грудня 2023 року за підписом директора ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» ОСОБА_7 без номера, за змістом якого, проект реалізації і розвитку лісового господарства розробляв один з попередніх керівників ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» ОСОБА_5, який при звільненні з посади не передав більшу частину документації підприємства, в тому числі оригінали та копії зазначеного проекту, а також протоколи лісовпорядних нарад. Підприємство насилало звернення до ОСОБА_5 щодо витребування документації підприємства, однак до цього часу відповіді та будь-якої інформації останній не надав (а. с. 86 т. 2).

Судом першої інстанції з метою надання пояснень з приводу обставин посилання у позовній заяві на вищезазначені витяг з проекту та протокол наради як докази, проставлення засвідчувального напису про відповідність оригіналам доданих до позовної заяви копій документів, визнано обов`язковою явку в судове засідання особи, яка звернулася до суду з позовною заявою - виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури М.Пацкана, який у наступні судові засідання не з`являвся, а участь в них брала прокурорка ОСОБА_6 , яка зазначила, що вона не бачила оригіналів цих документів, а засвідчила копії з копій, які отримувалися органами прокуратури до цього.

Також судом першої інстанції надано належної оцінки наданого прокурором доказу - копії електронної поземельної книги земельної ділянки, щодо якої представниками учасників, що брали участь в судовому засіданні, було акцентовано увагу на відсутності всіх необхідних реквізитів, на що прокурором повідомлено про наявність в неї доступу до цього електронного ресурсу, звідки й було роздруковано відповідну копію, але будь-яких клопотань у контексті висловлених учасниками справи сумнівів до достовірності цього доказу не заявлено.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції правомірно не взято до уваги копії витягу з проекту організації і розвитку лісового господарства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу на 35 арк., протоколу другої лісовпорядної наради від 12 березня 2000 року на 42 арк. та електронної поземельної книги земельної ділянки на 13 арк., з чим погоджується апеляційний суд, оскільки таке процесуальне рішення відповідає положенням ч. 6 ст. 95, ч. 5 ст. 100 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції достатньо вмотивоване в частині відхилення зазначених доказів та містить посилання на норми процесуального права, застосовані судом, в зв`язку з чим апеляційний суд не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що висновки суду щодо визнання неналежними та недопустимими зазначених доказів є необґрунтованими.

При дослідженні решти доказів, наявних в матеріалах справи, судом першої інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка, на той час не була виділена як окремий об`єкт, з 21 березня 1996 року на підставі державного акту перебувала у постійному користуванні КСП ім. Шевченка в межах ділянки 39 площею 192.2. для сільськогосподарського виробництва. Ділянка 39 по лінії точок Л до Н межувала зі Стовп`язьким лісництвом Переяслав-Хмельницького держлісгоспу, а по точках Н до Л - з водоймищем Канівської ГЕС, однак з досліджених належних, допустимих та достовірних доказів не вбачається, що спірна земельна ділянка, у тому числі до її окремого формування, мала категорію землі лісогосподарського призначення.

Апеляційний суд також погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність будь-яких належних, допустимих та достовірних доказів того, що спірна земельна ділянка, у тому числі у складі масиву, передавалася у визначеному законодавством порядку у користування чи власність від КСП ім. Шевченка до ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп», а також не надано доказів припинення КСП ім. Шевченка, на що посилалися учасники справи, і доказів, які б свідчили про набуття прав, про які зазначається у позовній заяві, на спірну земельну ділянку ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» від інших підприємств, установ, організацій чи фізичних осіб.

Судом першої інстанції надано правильної оцінки доводам прокурора про те, що спірна земельна ділянка входить до двох земельних ділянок лісового фонду загальною площею 333,0 га, входження яких до меж села Циблі погоджено рішенням Переяслав-Хмельницької районної ради Київської області від 18 вересня 2014 року № 428-42-VI, та правомірно відхилено ці доводи, оскільки з цього рішення та додатку до нього неможливо встановити, про які саме земельні ділянки йдеться у рішенні.

Таким чином, в результаті всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження доказів, наявних у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, не спростованого доводами апеляційної скарги, що прокурором не надано будь-яких доказів, які б доводили твердження, зазначені у позовній заяві, щодо висловлення згоди Циблівською сільською радою 19 квітня 2000 року щодо передачі лісового фонду в Переяслав-Хмельницький міжгосподарський лісгосп, а також не надано доказів того, що цей лісгосп після створення отримав назву ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп», яку надалі змінено на ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп».

Крім того, судом першої інстанції розглянуто порушене відповідачем ОСОБА_1 питання неналежності їй підпису, проставленого в оскаржуваному договорі оренди, і з витягу з ЄРДР від 23 грудня 2022 року у кримінальному провадженні 12022116240000265 та зі слів прокурора встановлено, що експертизи, яка б дала відповідь на питання підробки її підпису в оскаржуваному договорі, не проведено до цього часу.

Повторне викладення прокурором в апеляційній скарзі обставин, на які він посилався в позовній заяві, із долученням до апеляційної скарги нових доказів, які не були прийняті апеляційним судом з підстав, передбачених ч. 3 ст. 367 ЦПК України, не доводить саме по собі ці обставини, не надає підстав достеменно стверджувати про віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, як помилково вважав прокурор в апеляційній скарзі, оскільки ґрунтується на поясненнях та припущеннях, не становить підставу для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення позову, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції прокурор не був позбавлений можливості доводити перед судом переконливість своїх доводів, надавши до позовної заяви відповідні докази, однак зазначеною процесуальною можливістю не скористався.

Апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги, що окружною прокуратурою до позовної заяви долучено ряд доказів на підтвердження віднесення спірних земель до земель лісогосподарського призначення (інформація, зазначена в листах ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» від 15 грудня 2021 року № 17, Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 28 грудня 2021 року, ВО «Укрдержліспроект» від 08 лютого 2023 року № 100), водночас судом першої інстанції не надано їм жодної правової оцінки взагалі.

Зазначені прокурором докази не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відсутність доказів, що спірна земельна ділянка, у тому числі до її окремого формування, мала категорію землі лісогосподарського призначення.

З викладеної в указаних листах інформації не можна беззаперечно встановити віднесення спірних земель до земель лісогосподарського призначення, з огляду на те, що в листі ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» від 15 грудня 2021 року № 17 повідомлено лише про те, що підприємством погодження на вилучення та зміну цільового призначення земельної ділянки у межах Майстерської дільниці № 1 не надавалось, в листі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 28 грудня 2021 року зазначено, що Управління не надавало погодження на вилучення та зміну цільового призначення земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 3223388200:02:015:0073; супровідним листом ВО «Укрдержліспроект» від 08 лютого 2022 року №100, адресованим Київській обласній прокуратурі, надано фрагмент публічної кадастрової карти України з нанесеними межами Кварталу 23 та 24 ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» та межами земельних ділянок згідно з поданими кадастровими номерами, проте в кадастровій карті цільове призначення земельної ділянки не зазначено.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі, що копія витягу з проекту організації і розвитку лісового господарства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу Київської області навіть за відсутності оригіналу вказаного документа одержана окружною прокуратурою у встановленому законом порядку, і факт непередання попереднім керівником ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» всієї документації державному підприємству жодним чином не впливає на допустимість вказаного доказу, а також доводи апеляційної скарги, що Київській обласній прокуратурі надано доступ до Державного земельного кадастру, з якого прокурором згенеровано електронну поземельну книгу, яку долучено до позову, відхиляються апеляційним судом, оскільки не ґрунтуються на встановленому процесуальним законом порядку прийняття та оцінки письмових та електронних доказів, наданих у копіях, та необхідності надання оригіналів доказів у випадку поставлення під сумнів учасником справи відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, що регламентовано ч. 6 ст. 95, ч. 5 ст. 100 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про недоведеність позову та зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належної оцінки, та незгоди із судовим рішенням.

Разом із тим, відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що прокурором не доведено порушення прав Київської обласної державної адміністрації на підставах, про які зазначено в позові.

Апеляційний суд не може повністю погодитися з такими висновками, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

Велика Палата Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) у постанові від 23 листопада 2021 року зазначила, що набуття особою у володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Таким чином, належним відповідачем у справі за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Отже, вимоги про визнання недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації та рішення Циблівської сільської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора щодо спірної земельної ділянки та усунення перешкод у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельної ділянкою шляхом її повернення на користь держави не відповідають належному способу захисту.

Так, для витребування нерухомого майна оспорювання вказаного рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)).

Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц( провадження № 14-96цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21)).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду в подальшому, зокрема в постанові від 24 липня 2024 року в справі № 369/13957/21 (провадження № 61-1323св24), що свідчить про сталість правової позиції.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного в цілому висновку про відмову в позові, однак виходив із помилкових мотивів, посилаючись на недоведеність прокурором порушення прав Київської обласної державної адміністрації з підстав, про які зазначено в позові, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для зміни рішення та викладання мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду є законним, обґрунтованим і не підлягає скасуванню із підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду позов залишається залишеним без задоволення, перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабця Ігоря Несторовича задовольнити частково.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 01 серпня 2024 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.