Ухвала

від 04.07.2024 по справі 911/98/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

"04" липня 2024 р. Справа№ 911/98/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 04.07.2024:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Допомога-I"

на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2023

у справі № 911/98/23 (суддя - Грабець С.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полістайлекс Україна"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Умедо Груп"

про стягнення заборгованості,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полістайлекс Україна» (далі - позивач, ТОВ «Полістайлекс Україна») звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Умедо Груп» (далі - відповідач, ТОВ «Умедо Груп», скаржник) про стягнення заборгованості в сумі 4 755 222,45 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №240919/23 від 24.09.2019 року, згідно з якими позивач зобов`язувався передати відповідачу поліпропілен для виготовлення медичних виробів (далі товар), а відповідач зобов`язувався його прийняти і оплатити.

Відповідач товар, переданий позивачем, оплатив частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 3 807 188,00 грн. основного боргу, 104 541,64 грн. трьох процентів річних, 843 492,81 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.09.2023 у справі №911/98/23 задоволено частково позов товариства з обмеженою відповідальністю Полістайлекс Україна до товариства з обмеженою відповідальністю Умедо Груп про стягнення заборгованості в сумі 4 755 222,45 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Умедо Груп на користь товариства з обмеженою відповідальністю Полістайлекс 3 807 188,00 грн. основного боргу; 96 066,31 грн. трьох процентів річних; 843 492,81 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 71 201,21 грн. витрат на сплату судового збору; відмовлено в іншій частині позову.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Допомога-I" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять суд прийняти дану апеляційну скаргу до свого розгляду та задовольнити; поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "ДОПОМОГА-І" строк для подачі Апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2023 року по справі №911/98/23; Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2023 року справа №911/98/23 та ухвалити нове, яким відмовити ТОВ "ПОЛІСТАЙЛЕКС УКРАЇНА" в стягнені з ТОВ "УМЕДО ГРУП" заборгованості за договором поставки №240919/23 від 24.09.2019 року; Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви; Вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування наявності права на апеляційне оскарження останній зазначає, що рішенням Господарського суду Київської області частково вирішено питання про права та обов`язки ТОВ «ДОПОМОГА-І», оскільки, на думку скаржника, прийняттям оскаржуваного рішення фактично узаконена фіктивна заборгованість створена ТОВ «УМЕДО ГРУП» та ТОВ «ПОЛІСТАЙЛЕКС УКРАЇНА», що позбавляє можливості скаржника отримати свою кредиторську заборгованість.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Допомога-I" на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2023 у справі № 911/98/23 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що про наявність рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2023 року, справа №911/98/23 ТОВ "ДОПОМОГА-І" стало відомо лише 29.05.2024 під час підготовки до суду заяви про видачу судового рішення від 29 квітня 2024 року, справа №911/624/24, що набрало законної сили та судового наказу по справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2023 у справі № 911/98/23 зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОПОМОГА-І" на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2023 у справі № 911/98/23. Об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Умедо Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОПОМОГА-І" по справі №911/98/23 в одне апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 20.06.2024.

У судовому засідання 20.06.2024 оголошено перерву на 04.07.2024.

19.06.2024 через відділ документального забезпечення від скаржника надійшло клопотання про витребування оригіналу письмового доказу.

19.06.2024 через відділ документального забезпечення від скаржника надійшло клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи.

Представники позивача та відповідача з`явилися у судове засідання 04.07.2024 та надали свої пояснення по суті апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Допомога-I".

Скаржник у судове засідання 04.07.2024 не з`явився, представників не направив.

Водночас, 04.07.2024 від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю представника скаржника в іншій справі, яке було залишене колегією суддів без задоволення з огляду на необґрунтованість.

У судовому засіданні 04.07.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду.

Дослідивши матеріали справи, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Допомога-I" та додані до них документи, заслухавши представників учасників справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Допомога-I" на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2023 у справі № 911/98/23 не може бути розглянутп апеляційним господарським судом та апеляційне провадження слід закрити, виходячи з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Згідно зі ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Поряд із цим, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами («Рябих проти Росії», заява №52854/99, пп.51 і 52, ECHR 2003-X).

Також у справі «Голуб проти України» ЕСПЛ визначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

В свою чергу, у відповідності до ч. 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Верховний Суд в своїй практиці наголошує на тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі п. 4 ч. 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 09.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 910/2635/17, від 19.06.2018 у справі №904/1192/16.

Колегія суддів звертає увагу, що законодавством передбачений виключний перелік суб`єктів, які вправі оскаржити в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду у випадку наявності підстав для цього. Визначаючи коло вказаних суб`єктів, законодавство передбачає попередню участь апелянта у справі з певним процесуальним статусом, за винятком випадків, коли рішення стосується прав та обов`язків скаржника, який не брав участь у справі.

Так, відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, вказаною нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Слід враховувати, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав, вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №5023/4734/12 та від 19.09.2018 у справі №910/5459/15-г.

Як зазначалося колегією суддів вище, в обґрунтування наявності права на апеляційне оскарження останній зазначає, що рішенням Господарського суду Київської області частково вирішено питання про права та обов`язки ТОВ «ДОПОМОГА-І», оскільки, на думку скаржника, прийняттям оскаржуваного рішення фактично узаконена фіктивна заборгованість створена ТОВ «УМЕДО ГРУП» та ТОВ «ПОЛІСТАЙЛЕКС УКРАЇНА», що позбавляє можливості скаржника отримати свою кредиторську заборгованість.

Відхиляючи вище наведене, колегія суддів зазначає, що зауваження скаржника щодо фіктивності договору № 240919/23 від 24 вересня 2019 року є безпідставними і не можуть братись до увагу, оскільки на виконання даного правочину було передано майно на суму 3 907 188,00 грн, а тому такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний (аналогічний висновок викладено у Постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі N 201/2832/19).

Крім того не зрозуміло і не доведено в апеляційній скарзі, яким чином суть укладання договору № 240919/23 від 24 вересня 2019 року зводиться до уникнення відповідальності ТОВ «УМЕДО ГРУП» перед іншими кредиторами, зокрема перед ТОВ «ДОПОМОГА-І».

При цьому, потрібно взяти до уваги, що Договір поставки № 240919/23 укладений між ТОВ «ПОЛІСТАЙЛЕКС УКРАЇНА» та ТОВ «УМЕДО ГРУП» 24 вересня 2019 року, натомість договір відповідального зберігання до договору поставки №17-03/20 укладено між ТОВ «УМЕДО ГРУП» та ТОВ «ДОПОМОГА-І» 17 березня 2020 року, тобто значно пізніше.

Тож, фактично ТОВ «ДОПОМОГА-І» наголошує, що Договір поставки № 240919/23 від 24 вересня 2019 року укладений між ТОВ «ПОЛІСТАЙЛЕКС УКРАЇНА» та ТОВ «УМЕДО ГРУП» з метою до уникнення відповідальності ТОВ «УМЕДО ГРУП» перед іншими кредиторами, при цьому на той момент ТОВ «УМЕДО ГРУП» не було боржником ТОВ «ДОПОМОГА-І», і взагалі не мало укладеного договору з даним товариством.

Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, судова колегія дійшла до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не створює для скаржника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення їх прав та не породжує для останнього будь-яких обов`язків.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, якщо встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (ч.2 ст.264 ГПК України).

Враховуючи те, що ні мотивувальна, ні резолютивна частина оскаржуваного рішення не містить вирішення питання про права і обов`язки скаржників, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Допомога-I" на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2023 у справі № 911/98/23 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Оскільки колегія суддів дійшла до висновку про наявність правових підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Допомога-I" на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2023 у справі № 911/98/23 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, клопотання скаржника про витребування оригіналу доказу та про призначення у справі почеркознавчої експертизи залишаються колегією суддів без розгляду.

Керуючись ст. ст. 234, 264 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Допомога-I" на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2023 у справі № 911/98/23 - закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 05.08.2024 (після виходу суддів з відпустки)

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім