Постанова

від 04.07.2024 по справі 911/98/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2024 р. Справа№ 911/98/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 04.07.2024:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Умедо Груп"

на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2023

у справі № 911/98/23 (суддя - Грабець С.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полістайлекс Україна"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Умедо Груп"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полістайлекс Україна» (далі - позивач, ТОВ «Полістайлекс Україна») звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Умедо Груп» (далі - відповідач, ТОВ «Умедо Груп», скаржник) про стягнення заборгованості в сумі 4 755 222,45 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №240919/23 від 24.09.2019 року, згідно з якими позивач зобов`язувався передати відповідачу поліпропілен для виготовлення медичних виробів (далі товар), а відповідач зобов`язувався його прийняти і оплатити.

Відповідач товар, переданий позивачем, оплатив частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 3 807 188,00 грн. основного боргу, 104 541,64 грн. трьох процентів річних, 843 492,81 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.09.2023 у справі №911/98/23 задоволено частково позов товариства з обмеженою відповідальністю Полістайлекс Україна до товариства з обмеженою відповідальністю Умедо Груп про стягнення заборгованості в сумі 4 755 222,45 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Умедо Груп на користь товариства з обмеженою відповідальністю Полістайлекс 3 807 188,00 грн. основного боргу; 96 066,31 грн. трьох процентів річних; 843 492,81 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 71 201,21 грн. витрат на сплату судового збору; відмовлено в іншій частині позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Умедо Груп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять суд прийняти дану апеляційну скаргу до свого розгляду та задовольнити. Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Умедо Груп" строк для подачі апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2023. Частково скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2023 справа №911/98/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Полістайлекс Україна" в стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Умедо Груп" трьох процентів річних в повному обсязі. Вирішити питання розподілу судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що застосовувати початок нарахування трьої процентів річних з 04.03.2022 по 04.01.2023 є невірним, так як даний період підпадає під дію форс мажорного випадку, внаслідок чого, нарахування штрафів забороняється.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та письмові пояснення учасників апеляційного провадження

11.04.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, який був прийнятий судом у порядку ст. 263 ГПК України, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що всі зазначені в апеляційній скарзі доводи є безпідставними, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому не можуть братися до уваги судом апеляційної інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та клопотання учасників апеляційного провадження

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Умедо Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2023 у справі № 911/98/23 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 задоволеноклопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2023 у справі № 911/98/23 зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю "Умедо Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2023 у справі № 911/98/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 02.05.2024.

30.04.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Умедо Груп" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Умедо Груп" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.

01.05.2024 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому зазначено, що на даний час ведуться переговори з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок шляхом укладення мирової угоди.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Умедо Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2023 у справі №911/98/23 на 30.05.2024

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 відкладено розгляд справи №911/98/23 на 20.06.2024.

У судовому засідання 20.06.2024 оголошено перерву на 04.07.2024.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 04.07.2024 з`явилися представники позивача та відповідача, які ливої пояснення по суті апеляційної скарги.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 24.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полістайлекс Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Умедо Груп» був укладений договір поставки №240919/23 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору, позивач зобов`язується поставити до замовлення відповідача, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити на умовах, передбачених даним договором, товар (партію товару) поліпропілен, виготовлений компанією "Hyosung Chemical Corporation", виробничі потужності якої розташовані за адресою Корея, м. Сеул, Сеочо гу, Банпо даеро, буд. 235 (далі - товар) для виготовлення медичних виробів на умовах і в порядку, визначеному даним договором (надалі товар) відповідно до рахунків фактур, видаткових накладних та товаросупроводжувальних документів, що являють собою невід`ємну частину цього договору. Якість, кількість, строки поставки та умови оплати товару визначаються цим договором та невід`ємними додатками до нього.

Згідно з п. 2.4 договору, відповідач зобов`язаний, зокрема, прийняти товар в кількості й строки, визначені у видаткових накладних, що виписуються у відповідності до цього договору і є його невід`ємними частинами.

Відповідно до п. 7.1 договору, зокрема, товар вважається поставленим позивачем і прийнятим відповідачем в момент фактичної передачі його відповідачу і підписання відповідачем відповідних товаротранспортних документів. Перехід права власності на товар відбувається в момент поставки, що підтверджується підписанням сторонами видаткової накладної.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що ціна кожної партії товару визначена у відповідних рахунках фактурах.

Згідно з п. 5.2 договору, загальна сума договору дорівнює сумі вартості усіх партій товару, відвантажених позивачем протягом строку дії договору, згідно з відповідними видатковими накладними, підписаними сторонами.

Відповідно до п. 6.3 договору, розрахунки за товар, що поставляється згідно з цим договором, відповідач проводить шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача відповідно до виставлених рахунків фактур з урахуванням коефіцієнту курсової різниці, відповідно до пункту 6.1.

Згідно з п. 6.1 договору, сторони дійшли згоди, що ціна товару протягом дії цього договору буде змінена, якщо товар було отримано з відтермінуванням платежу, відповідно до умов цього договору та на день оплати відповідачем грошових коштів за такий товар, відбулася зміна офіційного курсу гривні до долара США (Євро), більш ніж на 2 (два) відсотки від офіційного курсу гривні до долара США (Євро) на день відвантаження товару. Відповідач зобов`язаний сплатити вартість товару за наступною формулою: Сспл = Свид*К; Сспл сума сплати за відвантажену партію товару; Свид сума відвантаженої партії товару згідно з видатковою накладною; К коефіцієнт курсової різниці, що визначається як відношення офіційного курсу долару США (Євро) до гривні за даними НБУ в день сплати, до курсу долару США (Євро) до гривні за даними НБУ, в день оформлення видаткової накладної на момент закриття торгів: К= Кспл/Квид; Кспл курс 1 долару США (Євро) до гривні за даними НБУ в день сплати; Квид курс 1 долару США (Євро) до гривні за даними НБУ, в день оформлення видаткової накладної.

Пунктом 6.4 договору встановлено, що оплата за цим договором проводиться прямим банківським переказом на рахунок позивача наступним чином:

- попередня оплата у розмірі 20% від вартості замовлення протягом двох банківських днів з моменту виставлення рахунку на оплату;

- 80% вартості товару за замовленням протягом двох банківських днів з моменту отримання повідомлення про прибуття товару у порт м. Одеса.

У випадку затримки оплати 80% вартості товару за замовленням відповідач зобов`язується компенсувати позивачу витрати на перевантаження, зберігання та інші супутні складські витрати, понесені позивачем у зв`язку із зберіганням даної конкретної партії товару та додатково сплачує пеню за затримку платежу із розрахунку 12% річних. У випадку, якщо відповідач відмовиться від замовленого товару після внесення попередньої оплати він зобов`язаний сплатити позивачу штрафну санкцію у розмірі 14% від вартості замовлення. Дана штрафна санкція може бути погашена за рахунок коштів, що надійшли як попередня оплата за даним замовленням. Інші умови оплати можуть бути зазначені у Специфікації до даного договору.

Згідно з п. 11.1 договору, цей договір вступає в силу з моменту його укладення і діє до 31 грудня 2020 року але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань. У разі якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії цього договору письмово не заявить про намір розірвати договір, термін дії цього договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік, без обмеження кількості разів такої пролонгації.

06 грудня 2021 року сторонами укладена додаткова угода №2 до договору поставки №240919/23 від 24.09.2019 р. (далі додаткова угода №2), відповідно до п. 2 якої, сторони домовилися внести зміни до договору поставки №240919/23 від 24.09.2019 р. і викласти п. 6.4 в наступній редакції:

"6.4. Оплата за цим договором проводиться прямим банківським переказом на рахунок позивача у термін не пізніше 10 календарних днів з дати отримання товару відповідачем."

Так, на виконання умов договору позивачем поставлений, а відповідачем прийнятий товар на загальну суму 3 907 188,00 грн., про що сторонами підписані видаткові накладні: №66 від 20 січня 2022 року, на суму 1 203 192,00 грн.; №191 від 11 лютого 2022 року, на суму 1 497 948,00 грн., та №240 від 21 лютого 2022 року, на суму 1 206 048,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Позивачем були надані відповідачу рахунки на оплату по замовленню: №53 від 20 січня 2022 року, на суму 1 203 192,00 грн., №170 від 11 лютого 2022 року, на суму 1 497 948,00 грн., та №211 від 21 лютого 2022 року, на суму 1 206 048,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач товар, поставлений позивачем, оплатив частково, а саме в сумі 100 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №230 від 22.02.2022 року, а також банківською випискою по рахунку позивача за період з 22.02.2022 року до 22.02.2022 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписаний акт звіряння взаємних розрахунків за період: 01.01.2022 року 31.03.2022 року, з якого вбачається, що борг відповідача перед позивачем становив 3 807 188,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію №1 про стягнення боргу від 07.11.2022 року, в якій просив відповідача сплатити борг у сумі 3 807 188,00 грн.

Відповідач відповіді на вищевказану претензію не надав, грошові кошти позивачу не сплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 3 807 188,00 грн. основного боргу, 104 541,64 грн. трьох процентів річних, 843 492,81 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Приписами ч. 3 ст. 277 ГПК України встановлено виключний перелік підстав норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Так, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення в частині, яка не є предметом апеляційного оскарження.

Стосовно нарахування 3 % річних, які є предметом перегляду в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 104 541,64 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.

Господарський суд під час вирішення спору з`ясовує обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснює оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснений неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в справі № 922/2216/18 від 14.01.2021, в справі №910/1389/18 від 05.03.2018.

Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем період нарахування трьох процентів річних зазначений невірно, а саме: з 04.03.2022 року до 04.01.2023, від загальної суми заборгованості у розмірі 3 807 188,00 грн., а період нарахування суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, від загальної суми заборгованості у розмірі 3 807 188,00 грн., - з березня 2022 року до листопада 2022 року.

Разом з цим, судом встановлено, що відповідно до п. 2 додаткової угоди №2, оплата за цим договором проводиться прямим банківським переказом на рахунок позивача у термін не пізніше 10 календарних днів з дати отримання товару відповідачем, а саме:

- згідно з видатковою накладною №66 від 20.01.2022, на суму 1 203 192,00 грн., товар повністю повинен був бути оплачений не пізніше 31 січня 2022 року включно (оскільки 30.01.2022 року припадало на вихідний день);

- згідно з видатковою накладною №191 від 11.02.2022, на суму 1 497 948,00 грн., товар повністю повинен був бути оплачений не пізніше 21.02.2022 включно;

- згідно з видатковою накладною №240 від 21.02.2022, на суму 1 206 048,00 грн., товар повністю повинен був бути оплачений не пізніше 02.03.2022 включно.

Крім цього, судом встановлено, що переданий позивачем товар, згідно з видатковою накладною №66 від 20.01.2022, на суму 1 203 192,00 грн., був частково оплачений відповідачем 22.02.2022, на суму 100 000,00 грн., тому борг відповідача перед позивачем становив 1 103 192,00 грн.;

Товар переданий, згідно з видатковими накладними №191 від 11.02.2022, на суму 1 497 948,00 грн., та №240 від 21.02.2022, на суму 1 206 048,00 грн., відповідачем оплачений не був.

Так, підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що 3% річних за період заборгованості з 04.03.2022 до 04.01.2023 (307 днів), від загальної суми боргу 3 807 188,00 грн., становлять 96 066,31 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Скаржник звертає увагу, що рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2023 року у справі № 911/98/23 не містить інформації про будь-які розрахунки, формули, які були застосовані під час визначення розрахунку, внаслідок чого судом зменшено суму трьох процентів річних, що на думку Відповідача вказує про не вірно здійснений розрахунок судом.

Разом з тим, вказані твердження не підтверджують жодними належними і допустимими доказами, скаржник лише робить необґрунтоване припущення з цього приводу.

Так, вказуючи про неправильність виконаного судом першої інстанції розрахунку трьох процентів річних, скаржник у обґрунтування своєї позиції не надав правильний на його думку розрахунок, не вказав, яка ж сума трьох процентів річних є правильною, не вказав, яку саме помилку в зроблених розрахунках допущено судом першої інстанції, тощо.

За змістом статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Скаржник не надано доказів на підтвердження помилковості здійсненого судом першої інстанції розрахунку трьох процентів річних, тож припущення відповідача з цього приводу не можуть братись до уваги судом апеляційної інстанції при розгляді справи.

Крім того, скаржник в апеляційній скарзі взагалі заперечує факт стягнення з ТОВ «УМЕДО ГРУП» трьох процентів річних за період заборгованості з 04.03.2022 по 04.01.2023.

В обґрунтування викладеного представник скаржник посилається на військовий стан, як форс-мажорну обставину, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 з 24 лютого 2022 року.

Скаржник вказує, що за наявності військового стану в Україні, як форс-мажорної обставини, застосовувати початок нарахування трьох процентів річних з 04.03.2022 до 04.01.2023 є невірним.

Також в апеляційній скарзі вказано, що так, як даний період підпадає під дію форс-мажорного випадку, то нарахування штрафів забороняється.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідність застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Відповідачем на думку колегії суддів не доведено, що саме військові дії призвели до настання форс-мажорних обставин саме для випадку невиконання господарського зобов`язання зі здійснення своєчасного розрахунку за отриманий товар.

Так, військова агресія рф, часткове пошкодження майна відповідача, не впливала на можливість відповідача виконати розрахунки з позивачем, при тому, що рахунки відповідача були арештовані тільки з 27.09.2023 року.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2023 у справі № 911/98/23, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Умедо Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2023 у справі № 911/98/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2023 у справі № 911/98/23 - без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Умедо Груп".

4. Матеріали справи №911/98/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 05.08.2024 (після виходу суддів з відпустки)

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім