Постанова

від 31.07.2024 по справі 128/613/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року

м. Київ

справа № 128/613/22

провадження № 61-8800св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Приватне підприємство «ІНФОРМАЦІЯ_1»,

третя особа - приватний нотаріус Вінницького районного нотаріального округу Марунько Ольга Григорівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 16 травня 2023 року у складі колегії суддів: Якименко М. М., Берегового О. Ю., Сала Т. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , Приватного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1» (далі -

ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1»), третя особа - приватний нотаріус Вінницького районного нотаріального округу Марунько О. Г., про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування запису про реєстрацію речового права, припинення права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов обґрунтовував тим, що 02 лютого 2010 року на його ім`я видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0, 5000 га, кадастровий номер 0520680200:01:004:0716, що розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, за межами населеного пункту.

29 березня 2021 року йому стало відомо, що його земельну ділянку відчужено без його відома та участі. В ході з`ясування обставин, за яких було відчужено його майно, він дізнався про існування довіреності, виданої нібито від його імені на право користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою, укладати всі дозволені законом правочини з управління та розпорядження вказаним майном.

23 квітня 2021 року він звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою, і працівники правоохоронних органів внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості від 05 травня 2021 року № 12021020010000554 за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 358, частиною четвертою статті 190 КК України.

Під час розслідування кримінального провадження встановлено, що від його імені видано довіреність від 27 серпня 2018 року № 503, посвідчену приватним нотаріусом Демидівського районного нотаріального округу Рівненської області Котюбіним І. Ф., якою ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_3 користуватись та розпоряджатися указаною земельною ділянкою; укладати всі дозволені законом правочини з управління та розпорядження указаним майном.

Відповідно до експертизи від 18 листопада 2021 року підпис та рукописний текст у довіреності виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Крім того, про факт підроблення довіреності свідчить те, що довіреність була укладена на підставі паспорта позивача серії НОМЕР_1 , виданого 16 серпня 1977 року, однак на момент видачі довіреності нотаріусом він користувався паспортом громадянина України у формі ІD-карти № НОМЕР_2 , виданим 29 травня 2017 року.

Зазначав, що на підставі підробленої довіреності його земельну ділянку продано ОСОБА_2 за 60 000,00 дол. США, згідно з договором купівлі-продажу від 21 вересня 2018 року, укладеним між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 . Крім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на цей час його земельна ділянка перебуває у власності ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Враховуючи викладені обставини, позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 21 вересня 2018 року, предметом якого є спірна земельна ділянка, оскільки він не укладав (не підписував, не давав згоди, не брав участі) жодного договору купівлі-продажу земельної ділянки; не надавав та не підписував довіреності, на підставі якої від його імені був укладений указаний договір купівлі-продажу; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на цю земельну ділянку; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію за ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» права власності на земельну ділянку та припинити право власності ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» на цю земельну ділянку; витребувати у ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 27 січня

2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21 вересня 2018, укладений між ОСОБА_1 , від імені якого діяв представник - ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Демидівського районного нотаріального округу Рівненської області Котюбіним І. Ф. 27 серпня 2018 року за реєстраційним № 503, і ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Марунько О. Г. та зареєстрований в реєстрі за № 1405, щодо земельної ділянки площею 0, 5000, кадастровий номер 0520680200:01:004:0716, яка розташована за адресою: Агрономічна сільська рада Вінницького району Вінницької області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Витребувано від ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» земельну ділянку площею 0,5000 га, кадастровий номер 0520680200:01:004:0716, яка розташована за адресою: Агрономічна сільська рада Вінницького району Вінницької області, на користь ОСОБА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що земельна ділянка відчужена ОСОБА_3 від імені позивача на підставі нікчемної довіреності, тобто за відсутності волевиявлення ОСОБА_1 , та вибула з володіння позивача поза його волею, а тому відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України договір купівлі-продажу від 25 липня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , є недійсним.

Вирішуючи питання про витребування земельної ділянки у ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» як у добросовісного набувача, суд керувався нормами частини третьої статті 388 ЦК України.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Вінницького апеляційного суду від 16 травня 2023 року рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27 січня 2023 року в частині задоволених позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про недійсність договору купівлі-продажу, який був укладений між ОСОБА_3 (продавцем) і ОСОБА_2 (покупцем), прийняв рішення про права, свободи, інтереси особи ОСОБА_3 , який не був залучений до участі у справі, що є обов`язковою підставою для його скасування.

Крім цього, витребовуючи земельну ділянку від ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» на користь позивача, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відбулася зміна цільового призначення земельної ділянки, яка на цей час призначена для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі

№ 461/3675/17, від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц,

від 05 серпня 2021 року у справі № 520/14568/19, від 05 серпня 2021 року у справі № 138/1523/19, від 11 травня 2021 року у справі № 759/15857/16, постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 вересня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_1 на праві власності належала земельна ділянка площею 0, 500 га, кадастровий номер 0520680200:01:004:0716, яка розташована за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Агрономічна сільська рада, за межами населеного пункту, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку від 27 січня 2010 року серії ЯИ № 591513.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу земельної ділянки (з розстроченням платежу) від 21 вересня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Марунько О. Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 1405, ОСОБА_1 (продавець), від імені якого на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Демидівського районного нотаріального округу Рівненської області Котюбіним І. Ф. 27 серпня 2018 року за реєстровим номером 503, діяв представник ОСОБА_3 , і ОСОБА_2 (покупець) уклали договір, за яким продавець передає (продає), а покупець приймає (купує) у власність земельну ділянку площею 0, 5000 га, яка розташована за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Агрономічна сільська рада, та виплачує за неї обговорену суму коштів, а саме 1 683 711, 00 грн, що еквівалентно 60 000,00 дол. США.

Згідно з копією довіреності від 27 серпня 2018 року, посвідченої приватним нотаріусом Демидівського районного нотаріального округу Рівненської області Котюбіним І. Ф. та зареєстрованої в реєстрі за № 503, ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 16 серпня 1997 року Піщанським РВ УМВС України у Вінницькій області, уповноважив ОСОБА_3 користуватися та розпоряджатися належним йому нерухомим майном - земельною ділянкою площею 0, 5000 га, кадастровий номер 0520680200:01:004:0716, що належить йому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 594513; укладати всі дозволені законом правочини з управління та розпорядження вказаним майном: продавати, купувати, обмінювати, заставляти, здавати в оренду або в іпотеку, оформляти та реєструвати на його ім`я і одержувати при цьому всі необхідні документи на це майно; проводити всі необхідні розрахунки за укладеними правочинами та сплачувати за нього державне мито. Вказана довіреність видана на три роки і дійсна до 26 серпня 2021 року.

Копії цих документів позивач отримав із матеріалів кримінальної справи № 127/237/22 з обвинувачення ОСОБА_3 за частиною четвертою статті 358, частиною четвертою статті 190 КК України, де позивача було визнано потерпілим.

Відповідно до копії інформаційної довідки від 04 листопада 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» на підставі рішення від 24 липня 2019 року № 4, договору купівлі-продажу земельної ділянки з розстроченням платежу від 21 вересня 2018 року № 1405, акта приймання-передачі земельної ділянки від 25 липня 2019 року є власником земельної ділянки площею 0,5 га, яка розташована за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Агрономічна сільська рада; попереднім власником вказаної земельної ділянки зазначена ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 вересня 2018 року № 1405; рішення органу місцевого самоврядування - Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, від 04 квітня 2019 року № 75, дата державної реєстрації права власності 21 вересня 2018 року.

Згідно з копією інформаційної довідки від 06 лютого 2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» на підставі рішення від 24 липня 2019 року № 4, договору купівлі-продажу земельної ділянки з розстроченням платежу від 21 вересня 2018 року № 1405 ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» є власником земельної ділянки площею 0, 5 га.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що до участі у справі як співвідповідача не залучено ОСОБА_3 як сторону виданої довіреності від 27 серпня 2018 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 вересня 2018 року, що зареєстрований в реєстрі за № 1405, укладеного між ОСОБА_3 (який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_1 ) і ОСОБА_2 .

Проте, колегія суддів із вказаним висновком апеляційного суду не погоджується виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Аналіз положень статті 51 ЦПК України дає підстави для висновку, що заміна первинного відповідача належним відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції.

У разі пред`явлення позову не до всіх належних відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і щодо тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Зазначені правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18); від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18); від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18); від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18); від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).

Відповідачем є та процесуальна особа, яка, на думку позивача, своєю діяльністю (діями або бездіяльністю) порушила його права та до якої позивач спрямовує свої позовні вимоги (свій позов), звернувшись при цьому до органу суду.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернувся з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки до покупця оспорюваного ним правочину ОСОБА_2 та ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» як останнього набувача спірного майна, посилаючись на те, що оспорюваний правочин вчинений від його імені представником ОСОБА_3 на підставі довіреності від 27 серпня 2018 року, яку він не надавав та не підписував, та всупереч його інтересам. ОСОБА_3 до участі у справі залучений не був.

Відповідно до частини першої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник)зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 664/1893/17 (провадження 61-329св19) сформульовано висновок про те, що «у справі за позовом сторони, від імені якої договір (додаткову угоду) вчиняв представник, про визнання недійсним договору (додаткової угоди), належним відповідачем є інша сторона оспорюваного договору (додаткової угоди), а не представник».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову в задоволенні позову з підстав його пред`явлення не до всіх відповідачів, апеляційний суд зазначеного правового висновку Верховного Суду не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про те, що у справі за позовом ОСОБА_1 співвідповідачем за пред'явленим ним позовом до покупця за оспорюваним правочином повинен бути залучений також представник, який вчинив правочин від імені позивача.

Отже, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову з підстав незалучення до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_3 і, як наслідок, не переглянув рішення суду першої інстанції по суті.

Відповідно до статті 400 ЦПК України Верховний Суд не має процесуальної можливості досліджувати докази, з`ясовувати обставини справи, необхідні для прийняття рішення, що перешкоджає ухваленню нового судового рішення, а тому справа підлягає передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до статті 411 ЦПК України.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки справа передається на новий розгляд, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 16 травня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов