Постанова

від 16.09.2024 по справі 128/613/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/613/22

Провадження № 22-ц/801/2033/2024

Категорія: 22

Головуючий у суді 1-ї інстанції Васильєва Т. Ю.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 рокуСправа № 128/613/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Медвецького С. К. Оніщука В. В.,

з участю секретаря судового засідання: Луцишина О. П.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Приватне підприємство «ОСОБА_6»,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Вінницького районного нотаріального округу Марунько О. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «ОСОБА_6» на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27 січня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Васильєвої Т. Ю., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного підприємства «ОСОБА_6», з участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Марунько Ольги Григорівни, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування запису про реєстрацію речового права, припинення права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ПП «ОСОБА_6», з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Марунько О.Г., про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування запису про реєстрацію речового права, припинення права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння. Зазначав, що 02.02.2010 на його ім`я було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0, 5000 га, кадастровий номер 0520680200:01:004:0716, що розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області за межами населеного пункту. 29.03.2021 йому стало відомо, що його земельну ділянку було відчужено без його відома та участі. В ході з`ясування позивачем обставин, при яких було відчужено його майно, він дізнався про існування доручення, виданого нібито від його імені на право користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою, укладати всі дозволені законом правочини по управлінню та розпорядженню вказаним майном. Дізнавшись про порушення його прав, він 23.04.2021 звернувся до правоохоронних органів із відповідною заявою та працівниками правоохоронних органів були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021020010000554 від 05.05.2021 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України. В ході розслідування кримінального провадження було встановлено, що від імені позивача було підроблено довіреність № 503 від 27 серпня 2018 року, посвідчену приватним нотаріусом Демидівського районного нотаріального округу Рівненської області Котюбіним І.Ф., якою ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_3 користуватись та розпоряджатися вищевказаною земельною ділянкою; укладати, всі дозволені законом правочини по управлінню та розпорядженню вказаним майном. Відповідно до експертизи від 18.11.2021, підпис та рукописний текст в довіреності виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Крім того, на факт підроблення довіреності вказує те, що довіреність була укладена відповідно до паспорта позивача серії НОМЕР_1 , виданого 16.08.1977, однак на момент видачі довіреності нотаріусом, він користувався паспортом громадянина України у формі ІD-карти № НОМЕР_2 , виданим 29.05.2017. ОСОБА_1 зазначає, що на підставі підробленої довіреності земельну ділянку позивача було продано ОСОБА_2 за 60 000 доларів США, про що свідчить договір купівлі-продажу від 21.09.2018, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Крім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на даний час земельна ділянка позивача знаходиться у власності ПП «ОСОБА_6». Посилаючись на те, що він не укладав (не підписував, не давав згоду, не приймав жодної участі) жодного договору купівлі-продажу земельної ділянки; не надавав та не підписував довіреність на ім`я ОСОБА_4 , на підставі якої від його імені був укладений вказаний договір купівлі-продажу, просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу за реєстровим № 1405 від 21.09.2018, укладений між ОСОБА_1 , від імені якого на підставі довіреності від 27.08.2018, реєстровий № 503, діяв ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки, площею 0, 5000 га, кадастровий номер 0520680200:01:004:0716 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43130399, від 21.09.2018 на дану земельну ділянку; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47979698, від 27.07.2019, про реєстрацію за ПП «ОСОБА_6» права власності на земельну ділянку, площею 0, 5000 га, кадастровий номер 0520680200:01:004:0716 ; припинити право власності за ПП «ОСОБА_6» на дану земельну ділянку; витребувати у ПП «ОСОБА_6» земельну ділянку, площею 0, 5000 га, кадастровий номер 0520680200:01:004:0716, у власність ОСОБА_1 (а.с. 4 - 12).

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 27 січня 2023 року позов задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21.09.2018, укладений між ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Демидівського районного нотаріального округу Рівненської області Котюбіним І.Ф. 27.08.2018 за реєстр. № 503 від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , що посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Марунько О.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 1405, щодо земельної ділянки площею 0, 5000, кадастровий номер 0520680200:01:004:0716, яка розташована за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Агрономічна сільська рада, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства. Витребувано від ПП «ОСОБА_6», код ЄДРПОУ: 42780657, земельну ділянку площею 0, 5000 га, кадастровий номер: 0520680200:01:004:0716, яка розташована за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Агрономічна сільська рада, на користь ОСОБА_1 В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

У апеляційній скарзі ПП «ОСОБА_6», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в позові. Зазначає, що суд першої інстанції порушив вимоги ст. 78 ЦПК України щодо допустимості доказів та обгрунтовував рішення недопустимими доказами ,що одержані з порушенням порядку встановленого законом. Докази ,що взяті судом до уваги , не встановлюють обставини у даній справі ,оскільки взяті з іншої , кримінальної справи, що не закінчена розглядом та рішення (вирок) у якій не набрав законної сили.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 16 травня 2023 року апеляційну скаргу Приватного підприємства «ОСОБА_6» було задоволено, рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27 січня 2023 року в частині задоволених позовних вимог скасовано . У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено з тих підстав, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про недійсність договору купівлі-продажу, який був укладений між ОСОБА_3 (продавцем) та ОСОБА_2 (покупцем), прийняв рішення про права, свободи, інтереси особи ОСОБА_3 , який не був залучений до участі у справі.

Постановою Верховного Суду від 31 липня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Вінницького апеляційного суду від 16 травня 2023 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03 грудня 2023 року вищевказаним вимогам закону не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено те, що земельна ділянка була відчужена від імені позивача ОСОБА_3 на підставі нікчемної довіреності, тобто ,за відсутності волевиявлення ОСОБА_1 , та вибула з володіння позивача поза його волею, а тому, відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України, договір купівлі-продажу від 25 липня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 є недійсним.Вирішуючи питання про витребування земельної ділянки у ПП «ОСОБА_6» як у добросовісного набувача, суд керувався нормами частини третьої статті 388 ЦК України.

Однак, колегія суддів з вказаним висновком погодитись не може з наступних підстав.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належала земельна ділянка з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, площею 0,500 га, кадастровий номер 0520680200:01:004:0716, що розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, за межами населеного пункту ,що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку від 27 січня 2010 року, серії ЯИ № 591513.

З ксекопії договору купівлі-продажу земельної ділянки (з розстроченням платежу) від 21 вересня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Марунько О. Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 1405, ОСОБА_1 (продавець), від імені якого на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Демидівського районного нотаріального округу Рівненської області Котюбіним І. Ф. 27 серпня 2018 року за реєстровим номером 503, діяв представник ОСОБА_3 ,і ОСОБА_2 (покупець) уклали договір, за яким продавець передає (продає), а покупець приймає (купує) у власність земельну ділянку, площею 0,5000 га, яка розташована за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Агрономічна сільська рада, та сплачує за неї обговорену суму коштів, а саме 1 683 711 грн, що еквівалентно 60 000 дол. США.

Згідно копії довіреності від 27 серпня 2018 року, посвідченої приватним нотаріусом Демидівського районного нотаріального округу Рівненської області Котюбіним І. Ф. та зареєстрованої в реєстрі за № 503, ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 16 серпня 1997 року Піщанським РВ УМВС України у Вінницькій області, уповноважив ОСОБА_3 користуватися та розпоряджатися належним йому нерухомим майном - земельною ділянкою площею 0, 5000 га, кадастровий номер 0520680200:01:004:0716, що належить йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯИ № 594513; укладати всі дозволені законом правочини з управління та розпорядження вказаним майном: продавати, купувати, обмінювати, заставляти, здавати в оренду або в іпотеку, оформляти та реєструвати на його ім`я і одержувати при цьому всі необхідні документи на це майно; проводити всі необхідні розрахунки за укладеними правочинами та сплачувати за нього державне мито. Вказана довіреність видана на три роки і дійсна до 26 серпня 2021 року.

Копії цих документів позивач отримав із матеріалів кримінальної справи № 127/237/22 з обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 4 статті 358, ч. 4 статті 190 КК України, у якій позивача було визнано потерпілим.

Згідно копії інформаційної довідки від 04 листопада 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора № 4 від 24 липня 2019 року, договору купівлі-продажу земельної ділянки з розстроченням платежу від 21 вересня 2018 року № 1405, акту приймання-передачі земельної ділянки від 25 липня 2019 року ПП «ОСОБА_6» є власником земельної ділянки ,площею 0,5 га, яка розташована за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Агрономічна сільська рада; попереднім власником вказаної земельної ділянки зазначена ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 вересня 2018 року № 1405; рішення органу місцевого самоврядування - Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, від 04 квітня 2019 року № 75, дата державної реєстрації права власності 21 вересня 2018 року.

Згідно з копією інформаційної довідки від 06 лютого 2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ,на підставі рішення від 24 липня 2019 року № 4, договору купівлі-продажу земельної ділянки з розстроченням платежу від 21 вересня 2018 року № 1405 ПП «ОСОБА_6» є власником земельної ділянки площею 0, 5 га.

Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно частини першої, третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої, третьої статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє; представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно з частиною третьою статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, а частиною першою статті 249 ЦК України передбачено, що особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення і відмова від цього права є нікчемною.

Відповідно до статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

У даній справі із ксерокопії довіреності вбачається, що ОСОБА_1 розпорядився своїм правом та нотаріально посвідченою довіреністю надав ОСОБА_3 право укласти від його імені дозволені законом правочини по управлінню та розпорядженню спірною земельною ділянкою.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання договору купівлі- продажу недійсним , ОСОБА_1 вказував на те, що в ході розслідування було встановлено ,що від його імені було підроблено нотаріально посвідчену довіреність на ім`я ОСОБА_3 на право розпорядження належною йому ділянкою, де відповідно висновку технічної та почеркознавчої експертизи, підпис від його імені виконано іншою особою, що вказує на недійсність договору купівлі- продажу через відсутність його волевиявлення.

Укладення представником правочинів на підставі довіреності є свідченням існування між ним та особою, яку представляють, домовленості на вчинення юридичних дій, тобто, договірних відносин.

Таким чином, видача довіреності також є правочином, оскільки це є дія особи , спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсність правочину через його нікчемність прямо встановлені законом і такими випадками є : у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ст.219 ЦК); у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору(ст.220 ЦК);у разі відсутності схвалення правочину, вчиненого малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, її батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном(ст.221); вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу) (ст.224) : разі відсутності схвалення опікуном правочину вчиненого недієздатною фізичною особою(ст.226); який порушує публічний порядок (ст.228); щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми (ст.547), та інші .

Щодо довіреності ,то закон передбачає лише один випадок нікчемності довіреності і через це її недійсності в силу закону - це довіреність , у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною (ст.247 ЦК)

Недійсність правочину ( в даному випадку довіреності , що фактично містить дату і підпис ) прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно, оскільки довіреність не є нікчемною (недійсною) в силу закону , вона здійснена у передбаченій законом формі , нотаріально посвідчена ,містить дату , не визнана судом недійсною, а тому в силу ст.204 ЦК вважається правомірною, відтак, недійсність цього правочину в зв`язку з відсутністю волевиявлення довірителя підлягає доведенню останнім належними, допустимими ,достовірними і достатніми доказами .

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Розуміння допустимості доказів досягається крізь призму прав, що охороняються законом: допустимим є доказ, отриманий без порушення закону. Недопустимими, відповідно, є докази, отримані з порушенням закону. Недопустимими також є докази, одержані з неправдивих показань свідка, завідомо неправдивого висновку експерта, фальшивих документів або речових доказів, тобто з порушенням процесуального порядку формування засобів доказування. Допустимість доказів характеризується органічним зв`язком процесуальної форми засобів доказування та законністю отримання інформації про той чи інший факт, який має значення для справи. Тому одержання доказів з дотриманням порядку, встановленого законом, слід розуміти як відсутність при одержанні доказів порушення норм матеріального права та норм процесуального права, як одночасне дотримання передбачених законом особистих немайнових і майнових прав та процесуальної форми.

Встановити недопустимість конкретного доказу суд може лише після того, як дослідить його в судовому засіданні. Недопустимість доказу не є очевидною. Сторони вправі висловлювати суду свої міркування щодо допустимості чи недопустимості конкретного доказу. Якщо суд дійде висновку, що доказ є недопустимим, він не бере цей доказ до уваги, тобто не може обґрунтовувати ним своє рішення. Разом з тим суд повинен в мотивувальній частині рішення зазначити, чому саме він цей доказ відхиляє.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ст. 80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підстави звільнення від доказування обставин у справі ( доказування обставини відсутності волевиявлення через недійсність довіреності) передбачені ст.82 ЦПК України

Зокрема, згідно ч.ч.4-7 ст.82 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Разом із тим, ОСОБА_1 заявляючи вимоги про визнання договору- купівлі- продажу недійсним з підстав відсутності волевиявлення , не заявляв вимог про визнання довіреності , як оспорюваного правочину недійсним і не надав на підтвердження обставин відсутності волевиявлення відповідні належні ,допустимі, достовірні і достатні докази, а обставини підробки довіреності ,на які він посилається ,як на підставу визнання договору купівлі- продажу недійсним, не встановлені рішенням чи вироком суду , що набрав законної сили , а тому не може бути обставиною, що не потребує доведення в рамках даної справи .Відповідні докази в матеріалах справи відсутні.

Видана позивачем на ім`я ОСОБА_5 довіреність в силу ст.204 ЦК вважається правомірним оспорюваним правочином , вимоги щодо визнання судом недійсності якої позивач не заявляв.

Оскільки вимог про визнання довіреності недійсною ОСОБА_1 не заявляв, підстави вважати її нікчемною (недійсною) за законом відсутні, презумпція правомірності виданої позивачем на ім`я ОСОБА_5 довіреності, як правочину, у даній справі не спростована.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що висновок експертизи, яка не є судовою експертизою у даній справі, а була проведена в рамках кримінальної справи, вирок у якій не ухвалено, не є достовірним і беззаперечним доказом в підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, позивач в силу ч.6 ст.82 ЦПК України не звільнений від обов`язку доказування у даній справі.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є обгрунтованими, а тому приймаються до уваги колегією суддів.

Експертний висновок від 18.11.2021 року з матеріалів кримінальної справи, на який посилається позивач, і на підставі якого суд прийняв оскаржуване судове рішення, є складовою матеріалів кримінального провадження № 12021020010000554 за ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України не був предметом дослідження у судовому засіданні у даній цивільній справі, обставини достовірності доказу недійсності довіреності не досліджувались судом, що вказує про неналежне дослідження доказів у справі. А відповідачі ОСОБА_2 та ПП «ОСОБА_6» не мали процесуального статусу в цьому кримінальному провадженні, тому не могли ознайомитись з його матеріалами, клопотати про визнання доказів, які лягли в основу, зокрема експертного висновку від 18.11.2021, недопустимими, що також вказує на недопустимість самого цього експертного виноску як доказу.

Отже, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 89 ЦПК України щодо відсутності заздалегідь встановленої сили доказів та оцінки кожного доказу окремо та у їх сукупності.

Встановити недійсність доручення на підставі якого укладено договір купівлі-продажу можливо лише під час розгляду вимог про визнання договору доручення недійсними, однак такі вимоги ОСОБА_1 не заявлялись.

ОСОБА_1 заявив лише вимоги про встановлення недійсності правочину купівлі- продажу, скасування державної реєстрації права власності та витребування земельної ділянки, без вимоги про визнання недійсним довіреності та недоведеності обставин відсутності волевиявлення ,у зв`язку з чим, вимоги про визнання договору купівлі - продажу земельної ділянки недійсним з цих підстав задоволенню не підлягають.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ОСОБА_6» - задовольнити.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27 січня 2023 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного підприємства «ОСОБА_6», з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Марунько Ольги Григорівни, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування запису про реєстрацію речового права, припинення права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий С. Г. Копаничук

судді: С. К. Медвецький

В. В. Оніщук