Постанова

від 05.08.2024 по справі 906/1137/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

05 серпня 2024 року Справа № 906/1137/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Василишин А.Р. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.04.2024

(ухвалене о 16:36 год. у м. Житомирі, повний текст складено 25.04.2024)

у справі № 906/1137/23 (суддя Кравець С.Г.)

за позовом керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

1) Олевської міської ради Житомирської області

2) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся"

про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння

за участю представників сторін:

від Олевської міської ради Житомирської області - не з`явився;

від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області - не з`явився;

від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся" - не з`явився;

прокурор - Безпалов А.В.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Олевської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про витребування з чужого незаконного володіння Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся" на користь Олевської об`єднаної територіальної громади в особі Олевської міської ради земельних ділянок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся" зареєструвало право приватної власності на спірні земельні ділянки. Підставою реєстрації є державний акт на право колективної власності на землю ЖТ-20-16-08 від 12.02.1997, виданий Сущанською сільською радою народних депутатів Олевського району Житомирської області.

Прокурор вважає, що набуття права приватної власності на спірні земельні ділянки, є незаконним, оскільки державний акт на право колективної власності на землю ЖТ-20-16-08 від 12.02.1997 виданий КСП "Полісся" та посвідчує право колективної власності членів колективного сільськогосподарського підприємства.

Вказує, що реорганізація КСП "Полісся" шляхом перетворення у СТОВ не відбувалася, оскільки здійснено реєстрацію нового підприємства - СТОВ "Полісся", яке заснували 9 учасників, а тому відповідач не набув статусу землекористувача чи статусу власника спірних земельних ділянок.

Продовжує, що реєстрація СТОВ "Полісся" відбулася у 2007 році, а розпаювання земель, які передавались у колективну власність членам КСП "Полісся" - у період 2005-2006 років.

На переконання прокуратури, уся площа земель, яка відповідно до вимог діючого на той час законодавства, підлягала розпаюванню між членами реформованого КСП "Полісся" була розпайована, інша частина земель передана до земель запасу Сущанської сільської ради.

Господарський суд Житомирської області рішенням від 17.04.2024 у справі № 906/1137/23 позов задовольнив. Витребував з чужого незаконного володіння Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся" на користь Олевської об`єднаної територіальної громади в особі Олевської міської ради земельні ділянки з кадастровими номерами: 1824486800:06:000:0898, загальною площею 3,3218 га; 1824486800:06:000:0897, загальною площею 0,0283 га; 1824486800:10:000:0167, загальною площею 2,9485 га; 1824486800:10:000:0168, загальною площею 0,0773 га; 1824486800:08:000:0420, загальною площею 2,9213 га; 1824486800:08:000:0421, загальною площею 0,0184 га; 1824486800:08:000:0418, загальною площею 18,9042 га; 1824486800:08:000:0419, загальною площею 0,0129 га; 1824486800:08:000:0416, загальною площею 8,084 га; 1824486800:08:000:0417, загальною площею 0,0407 га; 1824486800:08:000:0415, загальною площею 5,2076 га; 1824486800:08:000:0414, загальною площею 0,0388 га; 1824486800:08:000:0412, загальною площею 5,05 га; 1824486800:08:000:0413, загальною площею 0,0209 га; 1824486800:06:000:0895, загальною площею 2,3453 га; 1824486800:10:000:0166, загальною площею 2,5613 га; 1824486800:06:000:0896, загальною площею 0,0328 га; 1824486800:10:000:0165, загальною площею 6,3081 га; 1824486800:08:000:0411, загальною площею 0,4644 га; 1824486800:06:000:0894, загальною площею 5,2459 га; 1824486800:06:000:0893, загальною площею 1,6449 га; 1824486800:05:000:0032, загальною площею 4,0141 га; 1824486800:07:000:0380, загальною площею 3,8429 га; 1824486800:06:000:0892, загальною площею 2,9961 га; 1824486800:06:000:0891, загальною площею 2,4295 га; 1824486800:06:000:0890, загальною площею 1,9782 га; 1824486800:06:000:0884, загальною площею 5,0319 га; 1824486800:06:000:0882, загальною площею 1,3576 га; 1824486800:08:000:0407, загальною площею 1,3094 га; 1824486800:08:000:0408, загальною площею 0,9854 га; 1824486800:08:000:0409, загальною площею 8,818 га; 1824486800:06:000:0885, загальною площею 1,0342 га; 1824486800:06:000:0886, загальною площею 2,6426 га; 1824486800:06:000:0888, загальною площею 2,6181 га; 1824486800:08:000:0410, загальною площею 1,8268 га; 1824486800:10:000:0164, загальною площею 0,7773 га; 1824486800:06:000:0887, загальною площею 2,2182 га; 1824486800:06:000:0889, загальною площею 2,67 га. Стягнув з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся" на користь Житомирської обласної прокуратури 9 693 грн 89 коп. судового збору за подачу позову.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що в цьому випадку не відбулася реорганізація КСП "Полісся" шляхом перетворення у СТОВ "Полісся", а останнє було створено у 2000 році, як нове підприємство.

Суд дійшов висновку, що реєстрація за відповідачем приватної форми власності на землю в результаті реформування КСП не передбачена нормами законодавства. Також не передбачено реєстрацію приватної форми власності на землю на підставі державного акта на право колективної власності на землю, що підтверджує неправомірність вчинення відповідачем зазначених дій.

Суд встановив, що землі КСП "Полісся" розпайовані між 573 його членами, які мали право (або їх спадкоємці) зареєструвати право приватної власності на отримані земельні ділянки та виснував, що СТОВ "Полісся" не могло набути право власності на землі КСП "Полісся", які належали останньому на підставі Державного акта на право колективної власності на землю від 12.02.1997 серія та номер ЖТ-20-16-08.

За таких обставин суд вказав, що реєстрація права власності за СТОВ "Полісся" відбулася в порушення вимог земельного законодавства, що призвело до фактичного вибуття спірних земельних ділянок з володіння Сущанської сільської ради, правонаступником якої є Олевська міська рада, поза її волею, а відтак суд прийшов висновку про задоволення позовних вимог.

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 14, 143 Конституції України, ст. 37 Цивільного кодексу УРСР, ст. ст. 328, 386, 387, 387 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 5, 6, 60 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-XII, ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні", ст. ст. 4, 50, 51 Закону України "Про господарські товариства", ст. ст. 1, 7, 8, 10, 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", ст. ст. 1, 7, 13, 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки", Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №118.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся" звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Житомирської області від 17.04.2024 у справі № 906/1137/23 скасувати.

Апеляційна скарга обґрунтована таким.

Факт перереєстрації КСП під час перетворення у СТОВ підтверджується і документами, наявними у матеріалах справи, зокрема: копією статуту КСП "Полісся", яке містить згадування про правонаступництво Радгоспу "Полісся", а також про те, що при перетворенні КСП до перетвореного підприємства переходять всі права та обов`язки; копією відповіді архівного відділу від 10.03.2023 про те, що рішення про ліквідацію КСП "Полісся" відсутнє; копією відповіді Коростенської РДА від 13.03.2023 про те, що відомостей про ліквідацію КСП "Полісся" не виявлено; копією статуту, зареєстрованого від 2021 року СТОВ "Полісся"; копіями документів, які містять зазначення СТОВ "Полісся" під час оформлення документації на землю. Наприклад в акті обстеження земельних угідь реформованого КСП "Полісся".

КСП "Полісся" було реорганізовано шляхом перетворення, на підтвердження чого зберігся ідентифікаційний код та згадування в інших документах зазначених вище. КСП "Полісся" не було ліквідовано, а здійснило реорганізацію, в іншому випадку у реєстрі юридичних осіб та реєстрі, який вели органи статистики, був би наявний запис про ліквідацію.

Норми законодавства не встановлювали обов`язку при перетворенні КСП створювати та підписувати роздільний (розподільчий, передаточний) акт (баланс), на що часто посилаються суди без достатніх правових підстав. Обов`язок по його складанню містився лише для поділу та виділення.

За статтею 34 Закону України "Про підприємства в Україні" перетворення вважалося реорганізацією, але при цьому не мало наслідком припинення юридичної особи.

Також суд не взяв до уваги приписи чинного, на момент реорганізації підприємства, законодавства. Адже, жодний нормативно-правовий акт не передбачав автоматичного набуття всіма членами КСП статусу учасників утвореної внаслідок зміни організаційно-правової форми юридичної особи.

Навпаки, низкою нормативно-правових актів, чинних на момент перереєстрації КСП "Полісся", передбачене протилежне, зокрема: ст. 1 Закону України "Про списання та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) платників податків у зв`язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств; Порядку проведення органами державної податкової служби списання заборгованості за станом на 01.05.2000 зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) платників податків у зв`язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом ДПА України від 28.04.2000 №225; Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" №1529/99 від 03.12.1999; п. 13 Порядку оформлення правонаступництва за зобов`язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України від 14.04.2001 № 63; ч. 6 ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство".

У разі прийняття Загальними зборами членів КСП рішення про реорганізацію шляхом перетворення, діяльність КСП припиняється, у тому числі припиняється членство в КСП з моменту виключення КСП з державного реєстру України, а всі права та обов`язки переходять до підприємства правонаступника, в яке Загальні збори членів КСП вирішили перетворити підприємство.

Права колишніх членів КСП не порушувались жодним чином, оскільки за цими членами колишнього КСП зберігаються права на отримання земельної частки (паю) та майнового паю, які можуть задовольнятись перетвореними підприємствами.

Відповідно до п. 15 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №118 у разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Тобто, у цьому випадку ідентифікаційний код зберігся саме внаслідок перереєстрації. Іншим чином він не зміг би бути закріпленим за СТОВ.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення права власності, як заява про відмову від земельної ділянки та нотаріально посвідчена угода про передачу права власності на користь органу місцевого самоврядування, що прямо передбачено Земельним кодексом України.

Судом не взято до уваги позицію Верховного Суду у постанові від 31.10.2023 у справі №910/823/22.

Таким чином, оскільки право на відведення земельної ділянки в натурі виникало після виходу членів з КСП (під час реорганізації у 2000 році) та після подання ними заяви про відведення земельної ділянки в натурі, що передбачено п.6 Указу Президента України від 08.08.1995 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", то після перетворення КСП у СТОВ таке право у колишніх членів не припинилось і ті, хто бажав, змогли скористатись ним в частині земельної ділянки, яка була визначена на кожного члена (п.1 вказаного Указу). Інша земельна ділянка, яка не була розпайована на колишніх членів КСП, залишилась у власності правонаступника, підприємство якого було перетворено з КСП за рішенням вищого органу. В подальшому СТОВ "Полісся" мало законне право здійснювати розпорядження земельною ділянкою, власником якої воно було, а також вчиняти всі дії зі своєю власністю.

Тому, скаржник вважає, що оскаржене рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим.

Прокурор подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого вважає, що доводи викладені у скарзі безпідставні та необґрунтовані, а рішення суду першої інстанції ґрунтується на засадах верховенства права, є справедливим, законним і обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні.

На підтвердження своєї позиції прокурор вказує таке.

Згідно матеріалів реєстраційної справи СТОВ "Полісся", при створенні останньої виникла юридична особа з новою організаційно-правовою формою (товариство з обмеженою відповідальністю), а також із новим складом його учасників, ніж було у КСП "Полісся" (згідно з довідкою від 21.03.2006 - 573 громадяни, а кількість засновників СТОВ "Полісся" становила 9 осіб.

Велика Палата Верховного Суду у п. 7.33 постанови від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 зазначила, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників. Суд у рішенні вірно зазначив, що встановлення тотожності складу учасників відповідного КСП та осіб, перелік яких наведено в статуті як засновників останнього має вирішальне значення для констатації факту правонаступництва з огляду на визначений чинним на момент створення відповідача законодавством правовий режим колективної власності на землю. Вказане узгоджується також із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.09.2022 у справі №912/929/21.

Наявність єдиного коду, посилання в статутних документах на перереєстрацію КСП та правонаступництво не свідчать про набуття правонаступництва на земельні ділянки, оскільки кількісний склад засновників (акціонерів) правонаступника не відповідає кількісному складу членів КСП.

СТОВ "Полісся" було створене з новою організаційно-правовою формою, а також із новим складом його учасників і в жодному разі не можуть бути правонаступниками КСП "Полісся".

Сам факт реєстрації у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України СТОВ "Полісся" за тим же кодом, за яким було зареєстровано КСП "Полісся", не може бути підставою набуття у порядку правонаступництва прав на спірні земельні ділянки, що були частиною земель, які згідно Державного акту серії ЖТ-20-16-08 від 12.02.1997 належали на праві колективної власності на землю Колективному сільськогосподарському підприємству "Полісся".

СТОВ "Полісся", реєструючи право власності на підставі державного акту виданого КСП "Полісся" не дотримався порядку, передбаченого статтею 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", а саме прийняття загальними зборами членів підприємства, зборами уповноважених або створеним ними органом управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном, рішення про передання землі, що залишилась у колективній власності підприємства, саме у приватну власність та саме відповідачу.

Як зазначає скаржник у апеляційній скарзі, КСП "Полісся" було реформовано шляхом перетворення у СТОВ "Полісся", натомість відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Скаржник стверджує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення права власності, як заява про відмову від земельної ділянки та нотаріально посвідчена угода про передачу права власності на користь органу місцевого самоврядування, що прямо передбачено Земельним кодексом України. Разом з тим в ході судового розгляду встановлено, що станом на 2006 рік процес розпаювання земель колективної власності, наданих товариству згідно державного акту, завершився.

Земель, які б залишились не розпайовані або земель, які залишились у спільній власності членів реформованого КСП на території Сущанської сільської ради Олевського району не залишилось взагалі.

Вся площа земель, яка відповідно до вимог, чинного на той час, законодавства підлягала розпаюванню між членами реформованого КСП "Полісся" розпайована, інша частина земель передана до земель запасу Сущанської сільської ради, в тому числі тих, які не підлягають використанню у сільськогосподарському обороті.

Верховний Суд наголошує, що автоматичного переходу права колективної власності у приватну власність у зв`язку зі змінами законодавства, якими визначено інші форми власності, ніж ті, що існували раніше, відповідне законодавство не передбачало. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.12.202 у справі №924/250/19 з подібними спірними правовідносинами.

Реорганізація КСП шляхом перетворення у СТОВ не відбувалася, оскільки було проведено реєстрацію нового підприємства - СТОВ "Полісся".

За наведеного прокурор просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідача, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 05.08.2024 прокурор заперечив проти апеляційної скарги, з підстав викладених у відзиві на неї. Просив залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

В судове засідання 05.08.2024 представники позивачів та скаржника не з`явилися.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що позивачі та скаржник були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать довідки про доставку електронних листів (т. 4, а. с. 189-190), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе завершувати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивачів та скаржника.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішень норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що відповідно до протоколу №1 від 27.09.1995 загальних зборів працівників хмелерадгоспу "Поліський" у складі 175 чоловік, прийнято рішення про реорганізацію вказаного радгоспу у Колективне сільськогосподарське підприємство "Полісся" (т. 1, а. с. 135).

Розпорядженням Олевської районної ради народних депутатів Житомирської області від 27.10.1995 №147 зареєстровано Колективне сільськогосподарське підприємство "Полісся" (т. 1, а. с. 134).

Рішенням 6 сесії 24 скликання Сущанської сільської ради народних депутатів від 24.12.1996 передано Колективному сільськогосподарському підприємству "Полісся" 1 070,8 гектарів земель у колективну власність, у тому числі 182,9 гектарів земель загального користування по угіддях, згідно додатку до вказаного рішення (т. 1, а. с. 147).

Колективне підприємство "Житомирводпроект" на замовлення Обласного управління земельних ресурсів Держкомзему України, виготовило документацію по визначенню земель колективної власності та виготовлення державного акта на право колективної власності на землю Колективного сільськогосподарського підприємства "Полісся" Сущанської сільської Ради народних депутатів Олевського району Житомирської області (т. 1, а. с. 139-165).

Відповідно до Державного акта серії ЖТ-20-16-08 від 12.02.1997 на право колективної власності на землю Колективному сільськогосподарському підприємству "Полісся" передано у колективну власність для вирощування товарної сільськогосподарської продукції 1 070,8 га землі (т. 1, а. с. 108-110).

Розпорядженням №116 від 20.04.2005 голови Олевської районної державної адміністрації, за результатами розгляду заяв власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) колишнього КСП "Полісся" та клопотання Сущанської сільської ради, надано дозвіл землевпорядній організації на проведення комплексу робіт для розробки проекту землеустрою щодо організації територій земельних часток (паїв) та оформлення державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам - власникам сертифікатів колишнього КСП "Полісся" в адміністративних межах Сущанської сільської ради (т. 2, а. с. 10).

Вказаний проект землеустрою щодо організації територій земельних часток (паїв) та оформлення державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам - власникам сертифікатів колишнього КСП "Полісся" в адміністративних межах Сущанської сільської ради, розроблено ТОВ "Гео-Бізнес" у 2006 році, відповідно до якого загальна площа земель, яка підлягає розпаюванню становить 663,08га.

Відповідно до акта обстеження земельних угідь реформованого КСП "Полісся" Сущанської сільської ради Олевського району Житомирської області від 22.12.2005, комісія встановила, що згідно державного акта на право колективної власності на землю ЖТ № 20-14-03 від 12.02.1997 площа сільськогосподарських угідь реформованого КСП "Полісся", становила - 887,9 га, в т.ч. рілля - 428,5 га, багаторічних насаджень - 34,0 га, сіножаті - 364,7 га та пасовищ - 60,7 га. За результатами нового геодезичного обстеження земельних угідь, які підлягають розподілу на земельні частки (паї), реформованого КСП "Полісся" площа сільськогосподарських угідь становить 663,08 га, в т.ч. ріллі - 326,79 га, сіножаті 275,82 га, пасовища - 21,85 га, та багаторічних насаджень - 38,62 га, в тому числі хмільників - 29,79 га, сад - 8,83 га, у спільну часткову власність. Крім того, комісією встановлено, площу земель, які заболочені та природньозаліснені, а також дрібноконтурні земельні ділянки, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб загальною площею - 224,82 га. Із загальної площі (887,9 га) сільськогосподарських угідь, згідно з державним актом на право колективної власності на землю, прийнято до розподілу на земельні частки (паї) 663,08 га (т. 2, а. с. 32-33).

Вказаний акт обстеження земельних угідь реформованого КСП "Полісся" затверджено розпорядженням голови Олевської районної державної адміністрації 27.12.2005 за №421 (а.с.34 т.1).

Розпорядженням голови Олевської районної державної адміністрації Житомирської області від 15.06.2006 №165 "Про погодження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП "Полісся" Сущанської сільської ради" погоджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП "Полісся" на території Сущанської сільської ради (т. 1, а. с. 113).

У довідці Сущанської сільської ради № 117 від 20.03.2006 зазначено, що відповідно до складених уточнених списків кількість громадян-власників сертифікатів на земельну частку (пай) по реформованому КСП "Полісся" Сущанської сільської ради становить 573 громадяни (т. 2, а. с. 8).

Відповідно до протоколу № 1 зборів власників земельних часток (паїв) реформованого КСП "Полісся" від 31.07.2006, збори затвердили акт обстеження земельних угідь реформованого КСП "Полісся" та проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); паювання земель, зайнятих під багаторічними насадженнями, площею 29,79 га, із них хмелю на площі 29,79 га, провести в спільну часткову власність (без поділу в натурі); розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) провести двома масивами: рілля, кормові угіддя; віднести до нерозподілених (не витребуваних) паїв земельні ділянки, згідно проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) по ріллі: № 1-16, 21-33, 34-48, 49-53, 54-71,88-103, 104-113, 114-121, 174-192 (т. 2, а. с. 117-132).

Розпорядженням голови Олевської районної державної адміністрації №217 від 04.08.2006 затверджено протокол зборів № 1 від 31.07.2006 по розподілу земельних ділянок між власниками сертифікатів на земельну ділянку частку (пай) реформованого КСП "Полісся" на території Сущанської сільської ради (т. 2, а. с.133-134).

Крім того, пунктами 2-9 вказаного розпорядження вирішено:

- передати громадянам-власникам земельних сертифікатів у приватну власність сільськогосподарські угіддя (рілля, сінокос, пасовища) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і для ведення особистого селянського господарства;

- рекомендовано Сущанській сільській раді нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передати тимчасово в оренду сільськогосподарському підприємству для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та громадянам для ведення особистого селянського господарства, городництва, сінокосіння і випасання худоби до часу оформлення спадщини, визначення і появи власників, які отримали у встановленому законодавством порядку державні акти на право власності на земельні ділянки;

- дозволено землевпорядній організації ТОВ "Гео-Бізнес" м. Суми оформити державні акти на право власності на земельні ділянки відповідно до уточненого списку;

- надано дозвіл проектній землевпорядній організації, що має відповідну ліцензію, на договірних умовах з громадянами-власниками земельних часток (паїв), які виявили бажання працювати самостійно, для ведення особистого селянського господарства, винести проектні межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) та встановити межові знаки встановленого зразку;

- доручено Олевському районному відділу Житомирської регіональної філії Центру державного земельного кадастру провести безкоштовно реєстрацію державних актів на право власності на земельні ділянки;

- доручено Олевському районому відділу земельних ресурсів, Сущанській сільській раді видати громадянам-власникам взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай) державні акти на право власності на земельні ділянки;

- зобов`язано громадян-власників земельних паїв повернути сертифікати на земельні частки (паї) в райдержадміністрацію.

У виписці Головного управління статистики у Житомирській області від 18.02.2021 №03.5-08/126-21, у якій зазначено, що радгосп "Полісся" (Житомирська обл., Олевський район, с. Сущани, код 00845973), згідно рішення Олевської районної державної адміністрації від 27.10.1996 №147 перереєстровано у Колективне сільськогосподарське підприємство "Полісся", рішенням від 07.03.2000 №Ю0020033 - у Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся", рішенням від 14.11.2007 №12961070001000332 - у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся" (т. 3, а. с. 144).

У матеріалах справи міститься копія реєстраційної справи Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся" (т. 2, а. с. 136-301).

Згідно з установчим договором про створення та діяльність СТОВ "Полісся", затвердженого установчими зборами засновників СТОВ (протокол №1 від 01.03.2000), засновники /учасники у кількості 9 осіб ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ) вирішили створити Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся" (т. 2, а. с. 154-163).

Пунктом 3.2 цього договору передбачено, що кожен учасник вносить у статутний фонд товариства пай в грошовому виразі у сумі 1 000 грн як обов`язковий членський внесок, що дає право на один голос. Внески учасників можуть проводитися цінними паперами, будівлями, спорудами, виробничими площами, обладнанням та запасними частинами від нього, комплектуючими виробами, технологіями, наданням рекламно-інформаційних послуг, правами користування землею, водою та іншими майновими правами /в т.ч. інтелектуальною власністю/.

У п. 3.10 установчого договору погоджено склад, персональні внески учасників у статутний фонд товариства і кількість їх голосів.

У п. 1.1 статуті Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся", затвердженого загальними зборами учасників СТОВ (протокол №1 від 07.03.2000; т. 2, а. с. 164-184) зазначено, що товариство є юридичним правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства "Полісся". Товариство є власником майна, наданого йому учасниками у власності, продукції виробленої в результаті господарської діяльності, отриманих доходів, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законодавством (п. 6.1. статуту). Товариство у своїй діяльності використовує землі, які складаються з земельних паїв учасників, а також орендованих земель юридичних і інших фізичних осіб (п. 7.1. статуту). Документами на право використання землі в товаристві є сертифікат на право на земельну частку (пай) учасників товариства, а також договорів оренди, оформлених місцевими радами народних депутатів у встановленому законодавством України порядку (п. 7.2. статуту).

Рішенням учасника №1/21 СТОВ "Полісся" від 07.06.2021 вирішено зменшити розмір статутного капіталу та визначити статутний капітал у розмірі 8 000 грн, оскільки один із засновників товариства помер 16.03.2015, а спадкоємці померлого засновника не виявили бажання скористатися переважним правом вступу до товариства та не подали відповідної заяви (т. 2, а. с. 209-212).

07.06.2021 підписано акт приймання-передачі частки у статутному капіталі СТОВ "Полісся", відповідно до якого ОСОБА_10 передав на підставі договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі СТОВ "Полісся", а ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 прийняли частки у статутному капіталі СТОВ "Полісся" у розмірі 30,00 % кожному, які у грошовому еквіваленті становлять 2 400,00 грн кожен (т. 2, а. с. 221-222).

На загальних зборах учасників СТОВ "Полісся" від 07.06.2021, оформлених протоколом №2/21, вирішено внести зміни до установчих документів товариства та затвердити нову редакцію статуту товариства (т. 2, а. с. 239-240).

У новій редакції статуту СТОВ "Полісся" вказано, що СТОВ "Полісся" є повним правонаступником ТОВ "Полісся", яке є повним правонаступником КСП "Полісся" (т. 2, а. с. 241-254).

13.06.2021 оформлено акт приймання-передачі частки у статутному капіталі СТОВ "Полісся" про передачу від ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 до ОСОБА_10 своїх часток у статутному капіталі СТОВ "Полісся" у розмірі 11,11 % кожен, які у грошовому еквіваленті становить по 1 000 грн (т. 2, а. с. 266-269).

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дата державної реєстрації СТОВ "Полісся" (код 00845973) - 07.03.2000; дата запису - 14.11.2007, номер запису - 12961200000000332.

Загальними зборами учасників СТОВ "Полісся" 04.11.2021, рішення котрих оформлені протоколом № 04/11, затверджено поділені земельні ділянки, які перебувають у власності підприємства, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 1824486800:06:000:0898 площею 2,3781га на земельні ділянки з кадастровими номерами 1824486800:06:000:0896 площею 0,0328, 824486800:06:000:0895, площею 2,3453 га; земельну ділянку з кадастровим номером 1824486800:08:000:0403, площею 5,0709 га на земельні ділянки з кадастровими номерами 1824486800:08:000:0412, площею 5,05 га, 1824486800:08:000:0413, площею 0,0209 га; земельну ділянку з кадастровим номером 1824486800:08:000:0402, площею 5,2464 га на земельні ділянки з кадастровими номерами 1824486800:08:000:0414, площею 0,388 га та 1824486800:08:000:0415, площею 5,2076 га; земельну ділянку з кадастровим номером 1824486800:08:000:0405, площею 8,1247 га на земельні ділянки з кадастровими номерами 1824486800:08:000:0417 площею 0,0407 га та 1824486800:0/:000:0416 площею 8,0840га; земельну ділянку з кадастровим номером 1824486800:08:000:0404 площею 18,9171га на земельні ділянки з кадастровими номерами 1824486800:08:000:0419, площею 0,0129 га та 1824486800:08:000:0418, площею 18,9042 га; земельну ділянку з кадастровим номером 1824486800:08:000:0400, площею 2, 9397 га на земельні ділянки з кадастровими номерами 1824486800:08:000:0420, площею 2,9213 га та 1824486800:08:000:0421, площею 0,0184 га; земельну ділянку з кадастровим номером 1824486800:10:000:0163, площею 3,0258 га на земельні ділянки з кадастровими номерами 1824486800:10:000:0167, площею 2,9485 га та 1824486800:10:000:0168, площею 0,0773 га; земельну ділянку з кадастровим номером 1824486800:06:000:0881, площею 3,3501 га на земельні ділянки з кадастровими номерами 1824486800:06:000:0897, площею 0,0283 га та 1824486800:06:000:0898, площею 3,3218 га (т. 2, а. с.300-301).

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за пошуковими параметрами - код 00845973 на земельні ділянки з кадастровими номерами: 1824486800:06:000:0898, 1824486800:06:000:0897, 1824486800:10:000:0167, 1824486800:10:000:0168, 1824486800:08:000:0420, 1824486800:08:000:0421, 1824486800:08:000:0418, 1824486800:08:000:0419, 1824486800:08:000:0416, 1824486800:08:000:0417, 1824486800:08:000:0415, 1824486800:08:000:0414, 1824486800:08:000:0412, 1824486800:08:000:0413, 1824486800:06:000:0895 1824486800:10:000:0166, 1824486800:06:000:0896, 1824486800:10:000:0165, 1824486800:08:000:0411, 1824486800:06:000:0894, 1824486800:06:000:0893, 1824486800:05:000:0032, 1824486800:07:000:0380, 1824486800:06:000:0892, 1824486800:06:000:0891, 1824486800:06:000:0890, 1824486800:06:000:0884, 1824486800:06:000:0882, 1824486800:08:000:0407, 1824486800:08:000:0408, 1824486800:08:000:0409, 1824486800:06:000:0885, 1824486800:06:000:0886, 1824486800:06:000:0888, 1824486800:08:000:0410, 1824486800:10:000:0164, 1824486800:06:000:0887, 1824486800:06:000:0889 зареєстровано право приватної власності за СТОВ "Полісся". Підставою державної реєстрації є державний акт на право колективної власності на землю, серія та номер: ЖТ- 20-16-08, виданий 12.02.1997, видавник: Сущанська сільська рада народних депутатів Олевського району Житомирської області; кадастровий план земельної ділянки, серія та номер: б/н, видавник: Державний земельний кадастр; інформація, серія та номер: 03.5-08/126-21, виданий 18.02.2021, видавник: Головне управління статистики у Житомирській області; відомості з ДЗК, видавник: Державний земельний кадастр (т. 1, а. с. 42-79).

Прокурор вважаючи, що набуття права приватної власності на вказані земельні ділянки СТОВ "Полісся" є незаконними, оскільки державний акт на право колективної власності на землю, серія та номер: ЖТ-20-16-08 від 12.02.1997 виданий КСП "Полісся" та посвідчує право колективної власності членів колективного сільськогосподарського підприємства, а не СТОВ "Полісся", звернувся до суду із цим позовом.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги такі положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Апеляційний господарський суд з огляду на приписи ст. 269 ГПК України, ту обставину що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції, вважаючи, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, не наводячи заперечень щодо дотримання прокурором ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", апеляційний господарський суд переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги та не надає оцінку щодо подання прокурором позову в цій справі.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-XII (в редакції від 22.06.1993, чинній на час видачі КСП "Полісся" Державного акта на право колективної власності на землю серії ЖТ 20-16-08 від 12.02.1997), власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-XII (в редакції від 22.06.1993, чинній на час видачі КСП "Полісся" державного акта на право колективної власності на землю серії ЖТ 20-16-08 від 12.02.1997), земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю визначалися колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників (ч. 3 статті 5 ЗК України).

Стаття 6 цього Земельного кодексу України визначала право приватної власності на землю лише громадян.

Згідно з ч.1 ст.60 Земельного кодексу України №561-XII, колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства можуть одержувати земельні ділянки у колективну власність, користування, у тому числі в оренду. Землі, передані цим господарствам у колективну власність, поділяються на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

Колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Підприємство є юридичною особою, має поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку та може мати печатки (ст.1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (у редакції, чинній від 21.11.1996).

Відповідно до ст.7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Положення ч. 2, 3 ст.8 цього Закону встановлюють, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

Статтею 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" унормовано, що земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених ЗК України.

Члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена підприємства (ч. 4 ст. 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство").

З огляду на викладені норми права, можна дійти висновку, що хоча колективне сільськогосподарське підприємство і визначалося як суб`єкт права власності, за яким може бути зареєстровано майно, у тому числі шляхом отримання державного акта на землю, однак власниками, яким належить це майно, є його члени, а розпорядження таким майном здійснюють загальні збори членів підприємства. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №906/987/21.

Згідно з п.1 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ № 720/95), сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств підлягають паюванню.

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (пункт 2 Указу № 720/95).

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації (пункти 5, 6 Указу № 720/95).

За вказаного, паювання земель сільськогосподарських підприємств як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств, що узгоджується із змістом пункту 8 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Як передбачено ст. 1 цього Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції від 05.06.2003) право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї (ст. 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Згідно з ч.4 ст.7 Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані: деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; землі, на яких розташовані розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені в установленому законодавством порядку; землі під полезахисними лісовими смугами; землі під водними об`єктами; землі під господарськими шляхами, прогонами, польовими дорогами, у тому числі запроектованими у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); землі, які відповідно до закону не можуть перебувати у приватній власності; землі під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна; землі, які передаються до запасу та резервного фонду; інші землі несільськогосподарського призначення.

У ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" зазначено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Указом Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" постановлено Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та Севастопольській міській державним адміністраціям здійснити організаційні заходи щодо реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом, зокрема:

- забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування). Це право, гарантоване частиною другою статті 14 Конституції України, не може бути обмежено рішеннями загальних борів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями;

- сприяння керівникам і спеціалістам колективних сільськогосподарських підприємств, що реформуються, у реорганізації зазначених підприємств і створенні на їх базі приватних формувань;

- запровадження обов`язкового укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах.

Отже, землі колишнього КСП "Полісся" підлягли розпаюванню між його членами та могли бути передані лише в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

01.01.2019 набрав чинності Закон України № 2498-VIII від 10.07.2018 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", яким розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 21. Цим пунктом передбачено, що з дня набрання чинності Законом № 2498-VIII від 10.07.2018 землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу цього Закону переходять до комунальної власності.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції, чинній від 01.01.2019), нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Крім того, Законом України № 2498-VIII доповнено Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" статтею 14-1.

Відповідно до положень ст.14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 01.01.2019 не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані (абзац 7 ст.14-1 цього Закону).

Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом (абзац 8 ст.14-1 цього Закону).

До державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки (абзац 14 ст.14-1 цього Закону).

Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 1 січня 2025 року (абзац 16 ст.14-1 цього Закону).

У разі якщо до 1 січня 2025 року протокол про розподіл земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що суб`єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним (абзац 17 ст.14-1 цього Закону).

За вказаного, земельні ділянки колективних сільськогосподарських підприємств у випадку припинення колективного сільськогосподарського підприємства вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані та підлягають державній реєстрації за територіальними громадами на праві комунальної власності на підставі Закону України №2498-VIII від 10.07.2018 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні".

Якщо до 01.01.2019 не прийнято рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, яке не було припинено як юридична особа, та за умови не передання земель в приватну власність, то до 01.01.2025 має бути здійснений розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок.

Згідно зі ст.37 Цивільного кодексу УРСР (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Відповідно до ч. 1, 4, 7 ст.34 Закону України "Про підприємства в Україні" (у редакції, чинній до 01.01.2004), ліквідація та реорганізація яких (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з Державного реєстру України; при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду; при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства (ч. 1, 6 ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство").

Верховний Суд у п.6.19 постанови від 19.07.2023 у справі №906/987/21 дійшов висновку, що відповідно до ст.37 ЦК УРСР, ст.31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов`язань оформлюється передавальним актом (балансом) - при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передавальним балансом його зобов`язання та майно під їх забезпечення.

У постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі №925/461/21 зроблено висновок про те, що автоматичного переходу об`єктів права колективної власності у приватну власність у зв`язку зі змінами законодавства, якими визначено інші форми власності, ніж ті, що існували раніше, відповідне законодавство не передбачало; у контексті зазначеного необхідно враховувати правовий режим права колективної власності та права приватної власності, які є різними з огляду, зокрема на те, що майно у колективному підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам і право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства (ст.7, 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"), натомість право приватної власності, в цьому випадку юридичної особи здійснюється такою особою за своєю волею, незалежно від волі інших осіб та на власний розсуд (ст.316-319 ЦК України (подібні висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 20.12.2022 у справі №924/250/19).

Як убачається із матеріалів реєстраційної справи, при створенні СТОВ "Полісся" виникла юридична особа з новою організаційно-правовою формою (товариство з обмеженою відповідальністю), а також із новим складом його учасників, ніж було у КСП "Полісся" (згідно з довідкою від 21.03.2006 - 573 громадяни (т. 2, а. с. 7,8), а кількість засновників СТОВ "Полісся" становила 9 осіб (т. 2, а. с. 154-163).

Велика Палата Верховного Суду у п. 7.33 постанови від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 виснувала, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників. Суд зазначає, що встановлення тотожності складу учасників відповідного КСП та осіб, перелік яких наведено в статуті як засновників останнього має вирішальне значення для констатації факту правонаступництва з огляду на визначений чинним на момент створення відповідача законодавством правовий режим колективної власності на землю. Вказане узгоджується також із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.09.2022 у справі №912/929/21.

Також, відповідно до ст.50 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції від 27.05.1999), товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. У випадках, передбачених установчими документами, учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов`язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу.

Відповідно до ч. 1 ст.51 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції від 27.05.1999), установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Товариство з обмеженою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту (ч. 1 ст. 4 цього Закону України).

Згідно з установчим договором про створення та діяльність СТОВ "Полісся", затвердженого установчими зборами засновників СТОВ, оформленого протоколом №1 від 01.03.2000), засновники/учасники у кількості 9 осіб вирішили створити Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся" (т. 2, а. с. 154-163).

Отже, установчий договір є підтвердженням домовленості (діяльності двох або більше фізичних та/або юридичних осіб) про заснування юридичної особи, тобто створення нової юридичної особи.

Товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації (ч. 1 ст.6 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції від 27.05.1999).

Підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація підприємств здійснюється відповідно до Закону України "Про підприємництво" (ст.6 Закону України "Про підприємства в Україні").

Скаржник, як на підтвердження правонаступництва, серед іншого посилається на те, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань СТОВ "Полісся" є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 00845973, за яким раніше було зареєстровано КСП "Полісся".

Суд вказує, що Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) - це автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання даних про юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, що знаходяться на території України, а також відокремлені підрозділи юридичних осіб України, що знаходяться за її межами.

Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України є важливим компонентом інфраструктури державної статистики України. Ведення реєстру здійснюється органами державної статистики з 1993 року відповідно до Закону України "Про державну статистику". З набуттям чинності Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ведення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України здійснюється відповідно до Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №118 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2005 №499 (зі змінами).

Відповідно до пункту 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (в чинній редакції), ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним; у разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код; у разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом; в інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється.

За п. 15 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (в редакції момент створення СТОВ "Полісся") у разі включення суб`єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому присвоюються ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Суб`єктам підприємницької діяльності ідентифікаційний код присвоюється органами державної реєстрації під час реєстрації. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування; у разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Отже, ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.

Вказана позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.09.2020 у справі №907/29/19, ухваленій за подібних правовідносин.

Посилання скаржника на Статут СТОВ "Полісся", як на доказ правонаступництва, не беруться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у 2000 році було створено нове підприємство - СТОВ "Полісся", а не здійснено реорганізацію КСП "Полісся" шляхом перетворення.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави вважати, що після розпаювання земель у 2006 році, до СТОВ "Полісся" перейшло право власності на земельні ділянки, які набуло КСП "Полісся" за державним актом на право колективної власності на землю серія ЖТ-20-16-08 від 12.02.1997.

Поруч з вказаним, відповідно до акта обстеження земельних угідь реформованого КСП "Полісся" Сущанської сільської ради Олевського району від 22.12.2005, затверджено розпорядженням голови Олевської районної державної адміністрації 27.12.2005 за №421, комісія встановила, що згідно державного акта на право колективної власності на землю ЖТ №20-14-03 від 12.02.1997 площа сільськогосподарських угідь реформованого КСП "Полісся", становила - 887,9 га, в т.ч. рілля - 428,5 га, багаторічних насаджень - 34,0 га, сіножаті - 364,7 га та пасовищ - 60,7 га. За результатами нового геодезичного обстеження земельних угідь, які підлягають розподілу на земельні частки (паї), реформованого КСП "Полісся" площа сільськогосподарських угідь становить 663,08 га, в т.ч. ріллі - 326,79 га, сіножаті 275,82 га, пасовища - 21,85 га, та багаторічних насаджень - 38,62 га, в тому числі хмільників - 29,79 га, сад - 8,83 га, у спільну часткову власність. Крім того, комісією встановлено, площу земель, які заболочені та природньозаліснені, а також дрібноконтурні земельні ділянки, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб загальною площею - 224,82 га. Із загальної площі (887,9 га) сільськогосподарських угідь, згідно з державним актом на право колективної власності на землю, прийнято до розподілу на земельні частки (паї) 663,08 га

Таким чином, із загальної площі (887,9 га) сільськогосподарських угідь, згідно державного акта на право колективної власності на землю, прийнято до розподілу на земельні частки (паї) 663,08 га.

Відповідно до протоколу № 1 зборів власників земельних часток (паїв) реформованого КСП "Полісся" від 31.07.2006, затвердженого розпорядженням голови Олевської районної державної адміністрації №217 від 04.08.2006, збори затвердили акт обстеження земельних угідь реформованого КСП "Полісся" та проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); паювання земель, зайнятих під багаторічними насадженнями, площею 29,79 га, із них хмелю на площі 29,79 га, провести в спільну часткову власність (без поділу в натурі); розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) провести двома масивами: рілля, кормові угіддя; віднести до нерозподілених (не витребуваних) паїв земельні ділянки, згідно проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) по ріллі: № 1- 16, 21-33, 34-48, 49-53, 54-71,88-103, 104-113, 114-121, 174-192.

Отже, фактично розпаювання земель, які підлягали розпаюванню між членами реформованого КСП відбувалось у 2005-2006 роках і землі КСП "Полісся" розпайовані між 573 його членами, які мали право (або їх спадкоємці) зареєструвати право приватної власності на отримані земельні ділянки.

В той же час, Землі на території Сущанської сільської ради, які передавались відповідно до Державного акта серії ЖТ-20-16-08 від 12.02.1997 на право колективної власності на землю, КСП "Полісся" та підлягали паюванню, відповідно до проектно-технічної документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі власникам сертифікатів реформованого КСП, розпайовані у 2005-2006 роках між членами реформованого КСП, на землі, які не підлягали паюванню, право колективної власності припинено та передано до земель запасу Сущанської сільської ради.

Відтак, земель, які б залишились не розпайовані або земель, які залишились у спільній власності членів реформованого КСП на території Сущанської сільської ради Олевського району не залишилось і СТОВ "Полісся" не могло набути право власності на землі КСП "Полісся", які належали останньому на підставі державного акта на право колективної власності на землю від 12.02.1997 серія та номер ЖТ-20-16-08.

Тому, реєстрація права власності за СТОВ "Полісся" відбулася в порушення вимог земельного законодавства, що призвело до фактичного вибуття спірних земельних ділянок з володіння Сущанської сільської ради, правонаступником якої є Олевська міська рада, поза її волею.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу і на те, що у п. 7.2 статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся", затвердженого загальними зборами учасників СТОВ (протокол №1 від 07.03.2000) зазначено, що товариство у своїй діяльності використовує землі, які складаються з земельних паїв учасників, а також орендованих земель юридичних і інших фізичних осіб.

Тобто, при створені СТОВ "Полісся" було визначено, що воно користується саме земельними паями своїх учасників та орендованими землями, а не землями котрі перебували у власності КСП "Полісся".

Також, суд зазначає, що реєстрація за СТОВ "Полісся" приватної форми власності на землю в результаті реформування КСП не передбачена нормами законодавства. Також не передбачено реєстрацію приватної форми власності на землю на підставі державного акта на право колективної власності на землю, що підтверджує неправомірність вчинення відповідачем зазначених дій.

Суд зауважує, що фактична реєстрація приватної власності земельних ділянок свідчить про незаконне набуття такого права, та, відповідно, про незаконне позбавлення Олевської територіальної громади (утвореної шляхом об`єднання, зокрема Сущанської сільської ради) здійснювати повноваження щодо таких земельних ділянок, з урахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", відповідно до ч.4 ст.7 якого, повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) надані сільським, селищним, міським радам.

За ст.143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

У відповідності до ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст.317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За приписами ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Колегія суддів зазначає, що віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин, і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 907/452/20, від 05.09.2023 у справі № 910/2722/22, від 25.07.2023 у справі № 914/106/22, від 27.06.2023 у справі № 916/2851/17.

Отже, з урахуванням положень статті 387 ЦК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 та постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 910/8298/21, від 25.07.2023 у справі № 914/106/22.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема, не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 915/690/19, від 09.02.2023 у справі № 904/4140/21, від 21.03.2023 у справі № 925/1288/20, від 25.07.2023 у справі № 917/1058/22.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 та постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 910/9990/21, від 30.08.2023 у справі № 909/171/21, від 30.11.2022 у справі № 906/779/21.

За наведеного, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Житомирської області від 17.04.2024 у справі № 906/1137/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся" - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 17.04.2024 у справі № 906/1137/23 - без змін.

2. Справу № 906/1137/23 надіслати Господарському суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "08" серпня 2024 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Маціщук А.В.