Ухвала

від 07.08.2024 по справі 947/16081/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1000/24

Справа № 947/16081/24 1-кс/947/7419/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14 червня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, в рамках кримінального провадження № 62023150020000696, внесеного до ЄРДР 26.09.2023 року,

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_11 , яке погоджене з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та застосовано до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 661 (шістсот шістдесят одного) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2024 рік, що становить 2 001 508 (два мільйона одна тисяча п`ятсот вісім ) гривень.

Рішення слідчого судді мотивоване вагомістю наявних доказів про вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення та наявністю ризиків, передбачених п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Однак, прокурор всупереч п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України, жодним чином не обґрунтував неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу. У той же час, характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , встановлені у судовому засіданні ризики, майновий стан підозрюваного та дані про особу підозрюваного, на думку слідчого судді, свідчить про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 661 (шістсот шістдесят одного) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 001 508 (два мільйона одна тисяча п`ятсот вісім ) гривень.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Прокурор не погодився із оскаржуваною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, оскільки слідчим суддею не враховано обґрунтованість підозри, тяжкість кримінального правопорушення, а також ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, виходячи з наступного:

- існують доведені ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3 та 4 ч. 1 ст. 177 КПК України;

- визначений слідчим суддею розмір застави не здатний забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

На підставі викладеного прокурор просить, оскаржену ухвалу слідчого судді скасувати та постанови нову, якою застосовати до ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, визначивши заставу у 1651 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 5000 000 гривень.

На вказану ухвалу захисник ОСОБА_9 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржена ухвала є необґрунтованою та постановленою з порушенням вимог КПК України, зокрема, стверджує, що:

- порушено порядок повідомлення про підозру, а саме: адвокати ОСОБА_8 не були повідомленні та запрошені для вручення повідомлення про підозру; вручене повідомлення про підозру не містить прізвища та підпису уповноваженої особи, яка його вручила; не було роз`яснено прав та обов`язків;

- пред`явлене повідомлення про підозру є необґрунтованим, оскільки, докази, додані до клопотання, свідчать про те, що ОСОБА_8 не міг надавати накази солдатам ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , та ОСОБА_14 , оскільки останні перебувають у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 , командиром якої є ОСОБА_15 . При цьому, під час допиту зазначені солдати пояснили, що приїздили на будівництво за власної ініціативи. Відсутня істотна шкода у розумінні ч.2 примітки до ст. 425 КК України;

- сторона обвинувачення не довела існування ризиків, передбачених п.1,2,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, що, в свою чергу, є обов`язковим критерієм при вирішенні питання при застосуванні запобіжного заходу. Так, ОСОБА_8 з моменту проведення обшуків ( 22.05.2024) до моменту вручення повідомлення про підозру (30.05.2024), завжди перебував на зв`язку, не переховувався, не здійснював ніякого впливу на свідків;

- слідчий суддя залишив поза увагою обставини, які характеризують особу підозрюваного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався; має міцні соціальні зв`язки; позитивно характеризується за місцем служби та має заохочення по службі, а також стан його здоров`я;

- розмір застави, визначений для підозрюваного, є непомірним для підозрюваного та його родини.

Посилаючись на викладене, просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистої поруки депутата Одеської обласної ради ОСОБА_16 .

Позиції учасників апеляційного розгляду.

Прокурори у судовому засіданні у повному обсязі підтримали апеляційну скаргу сторони обвинувачення з наведених у ній підстав, просили задовольнити. Заперечували проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту.

Захисник та підозрюваний у судовому засіданні у повному обсязі підтримали апеляційну скаргу сторони захисту з наведених у ній підстав та просили задовольнити. У свою чергу, заперечували проти задоволення апеляційної скарги сторони обвинувачення. Крім того, сторона захисту стверджувала, що стороною обвинувачення подано апеляційну скаргу з пропуском строку.

Заслухавши доповідь судді щодо суті ухвали слідчого судді та поданих апеляційних скарг, вислухавши доводи і заперечення учасників судового провадження, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить до таких висновків.

Мотиви апеляційного суду.

Щодо дотримання прокурором строку на подання апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді може бути подано протягом п`яти днів з дня її оголошення (пункт 3 частини 2 статті 395 КПК України).

Зі змісту матеріалів кримінального провадження убачається, що оскаржена ухвала постановлена 14 червня 2024 року, а апеляційну скаргу прокурор подав засобами поштового зв`язку 18 червня 2024 року, що свідчить про дотримання прокурором строку для подання апеляційної скарги (а.с.77,97 т.1)

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного.

Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Як убачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону виконав та врахував їх при постановленні ухвали.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023150020000696 від 26.09.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.

У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_8 набув статусу підозрюваного, оскільки 30.05.2024 року складено та вручено останньому письмове повідомлення про підозру, згідно з яким він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого : ч. 5 ст. 426-1 КК України, за кваліфікаційними ознаками: у перевищенні військовою службовою особою службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав та повноважень, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, вчиненні в умовах воєнного стану.

У свою чергу, твердження захисника про те, що при здійсненні повідомлення ОСОБА_8 про підозру було порушено його право на захист через відсутність при здійсненні цієї процесуальної дії захисника, є необґрунтованими, оскільки, глава 22 КПК України не містить будь-яких застережень про необхідність залучення захисника при здійсненні повідомлення особі про підозру.

При цьому, з матеріалів кримінального провадження слідує, що 30 травня 2024 року ОСОБА_8 було здійснено повідомлення про підозру. Надалі, після повідомлення про підозру останній виявив бажання мати захисника та, у цей же день, уклав договір про надання правової допомоги № 11 від 30.05.2024 року з адвокатом ОСОБА_9 , що підтверджує ордер наявний в матеріалах справи (а.с.189 т.1).

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні не було допущено порушень права ОСОБА_8 на захист, а тому апеляційний суд відхиляє зазначені доводи захисника.

Доводи апеляційної скарги сторони захисту, що ОСОБА_8 не ознайомлений зі своїми правами, спростовуються матеріалами справи. Так, з копії повідомлення про підозру долученого до поданого клопотання, одразу, після підписи прокурора, який вручив повідомлення про підозру, міститься пам`ятка прав та обов`язків підозрюваного (а.с.181-184 т.1), яку отримав ОСОБА_8 , що підтверджується особистим підписом останнього( а.с.184 т.1), що свідчить про роз`яснення прав та обов`язків підозрюваного, відповідно до вимог ст. 277 КПК України, оскільки відомості про права підозрюваного є невід`ємною частиною повідомлення про підозру, яке було вручено ОСОБА_8 30.05.2024 року.

За версією органу досудового розслідування, яка викладена у клопотанні, ОСОБА_8 , підозрюється в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби та проходячи її на посаді начальник Регіонального Управління Сил Територіальної оборони «Південь» Збройних Сил України , у військовому званні «полковник», пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків, діючи в порушення вимог ст. ст. 16, 59, 66, 67, 101,102, 107, 108, 132, 182 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 року №300, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці,однак не пізніше травня 2023 року по листопад 2023 року, діючи в порушення вищевказаних вимог нормативних актів України, грубо порушуючи порядок проходження військової служби, в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перевищуючи надані йому службові повноваження, у власних цілях, як військова службова особа, будучи начальником для підлеглих військовослужбовців ввіреного йому підрозділу за військовим званням та посадою - ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,та ОСОБА_14 , незважаючи на включення трьох останніх військовослужбовців до відповідних бойових розпоряджень для виконання бойових завдань за призначенням, незаконно залучив ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,та ОСОБА_14 ,у відведений для виконання бойової роботи час, в умовах повномасштабного вторгнення країни агресора, до проведеннябудівництва (ремонту) приватного будинку, що знаходиться на земельних за адресою: АДРЕСА_1 , 891, 893, який належить на праві власності ОСОБА_17 , чим фактично незаконно усунув їх від виконання бойових завдань та загаломобов`язків військової служби,тобто своїми діями заподіяв істотну шкоду у вигляді підриву авторитету держави, створення уявленнясуспільства про вседозволеність та безкарність службових осіб військових частин, неналежне здійснення покладених завдань, зокрема щодо своєчасного та повного забезпечення функціювання та підтримки інших військових формувань для відбиття збройної агресії російської федерації проти України.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Прозахист правлюдини іосновоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (даліЄСПЛ), як джерело права.

Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Не погоджуючись із доводами сторони захисту про необґрунтованість підозри, колегія суддів наголошує на тому, що обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, на даному етапі досудового розслідування підтверджується долученими до клопотання матеріалами кримінального провадження, зокрема: протоколами НСРД; протоколами допитів свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 ; протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками та іншими матеріалами у їх сукупності.

На думка апеляційного суду, зазначені у клопотанні обставини підозри, підтверджуються достатніми, на даному етапі розслідування доказами, і у висновках, які зробив орган досудового розслідування, чогось необґрунтованого чи довільного не встановлено. На думку апеляційного суду, встановлені факти та інформація можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_8 , про підозру якого йдеться, міг вчинити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого йому було повідомлено про підозру а рамках вказаного кримінального провадження.

При цьому, на даному етапі слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не надається оцінка доказам з точки зору їх допустимості та достатності для визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Що стосується наявності ризиків у вказаному провадженні, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, викладених в мотивувальній частині ухвали, в даному кримінальному провадженні існують доведені органом досудового розслідування ризики, передбачені пунктами 1,3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлені наступним:

- ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років, , тому, усвідомлюючи можливість призначення покарання, підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності;

- враховуючи, що обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у значній мірі підтверджується показаннями свідків, яких особисто знає підозрюваний, тому з урахуванням процедури, яка передбачена КПК України щодо отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК), апеляційний суд дійшов висновку, що вказані обставини зумовлюють можливість поза процесуального впливу підозрюваним на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності;

- наразі досудове розслідування зазначеного кримінального провадження перебуває на початковій стадії та триває збирання доказів, які мають суттєве значення для цього кримінального провадження, тому існує висока ймовірність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, приховування чи знищення відомостей, які мають суттєве значення для цього кримінального провадження і можуть викривати його участь у розслідуваному злочині, з використанням займаної ним посади.

Колегія суддів наголошує, що під час апеляційного розгляду сторона захисту не навела інших обставин, які б дозволяли інакше оцінити наявність або ж відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, оцінивши у сукупності фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя обґрунтовано звернув увагу на те, що стороною обвинувачення доведено лише обставини, встановлені в п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, однак не доведено необхідність застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК (ч. 1 ст. 183 КПК України).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

Розглядаючи апеляційну скаргу прокурора, колегія суддів виходить з того, що найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст.29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Виходячи із порівняльного аналізу правових позицій ЄСПЛ, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд у кожному випадку повинен принципово та критично ставитися до доводів прокурора, якими він обґрунтовує необхідність застосування саме цього запобіжного заходу, об`єктивно оцінюючи їх переконливість. При цьому для застосування тримання під вартою як запобіжного заходу прокурор повинен довести, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 14.10.2010 р. у справі «Хайредінов проти України» (заява N 38717/04) (п. 29-30), зазначив, що національні органи влади не надали належного обґрунтування для виправдання позбавлення заявника свободи, яке відповідно вважається свавільним, оскільки не було розглянуто можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, таких як підписка про невиїзд або застава, які могли б забезпечити доступність заявника для розслідування та судового розгляду.

Оскільки метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України, колегія суддів враховує наступні обставини: 1) надані відомості, які свідчать про вагомість на даному етапі досудового розслідування наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України; 2) кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , відноситься до особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років; 3) відповідно до наданих відомостей підозрюваний має міцні соціальні зв`язки; нагороджений зокрема: відзнакою МО України медаллю «За поранення» (важке); відзнакою начальника Олександрійської районної військової адміністрації Кіровоградської області медаллю «За участь у національному спротиві»; почесною відзнакою Одеського міського голови «Знак пошани»;а також Указом Президента України від 08.03.2022 року № 117 народжений орденом «Богдана Хмельницького ІІІ ступеня»; відповідно до довідки ВЛК від 09.03.2022 року № 274 та витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 18 Регіональної військово лікарської комісії № 3686 від 29.09.2023 року - ОСОБА_8 26.02.2022 року отримав поранення пов`язане із захистом Батьківщини; має ряд хронічних захворювань;

З урахуванням обставин даного провадження, тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, а також наведених вище відомостей про особу підозрюваного, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді застави достатнім чином забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним процесуальних обов`язків, а тому слідчий суддя обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Щодо доводів прокурора щодо тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, колегія судді вважає за необхідним зауважити, що ЄСПЛ в своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Також, колегія суддів погоджується з визначеним слідчим суддею підозрюваному розміром застави, з огляду на натупне.

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК України).

Розмір заставивизначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 3 частини 5 статті 182 КПК України).

Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь - яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні та не вчинялися заходи щодо уникнення настання ймовірної кримінальної відповідальності.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов`язків підозрюваним. В такому випадку для суду, як і для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави може бути майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого він підозрюється, сума неправомірної вигоди.

Враховуючи, що законодавцем не визначено чітких критеріїв обрання розміру застави у виключних випадках, визначення її грошового еквіваленту відбувається відповідно до внутрішнього переконання суду. На думку колегії суддів, сума застави повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми стримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не була завідомо непомірною для нього, що призведе до неможливості виконання застави.

Слідчий суддя дійшов висновку, що застава у сумі до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.

При визначенні розміру застави слідчий суддя врахував: характер та обставини кримінального правопорушення, а також відомості щодо майнового стану підозрюваного ( офіційний дохід ОСОБА_8 у період з 2023 року по 1 квартал 2024 року включно, склав 1 296 988 грн; ОСОБА_8 на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 5122782200:01:001:0437, площею 2 га. з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

З урахуванням наведених даних та обставин кримінального провадження, слідчий суддя визначив заставу у розмірі 661 (шістсот шістдесят одного) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2024 рік, що становить 2 001 508 (два мільйона одна тисяча п`ятсот вісім ) гривень.

Позиція прокурора полягає у тому, що застава має бути визначена на рівні у 1651 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 5 000 000 гривень.

Позиція сторони захисту полягає у зворотному. Захисник вважає, що сума застави, навіть визначена слідчим суддею, не говорячи вже про ту, яку просить прокурор, є непомірною для підозрюваного та його родичів.

Проаналізувавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість визначеного слідчим суддею розміру застави, оскілки, суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Керуючись статями 176, 177, 178,182, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційні скарги прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_10 , та захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14 червня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, в рамках кримінального провадження № 62023150020000696, внесеного до ЄРДР 26.09.2023 року, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3