Ухвала

від 08.08.2024 по справі 204/3992/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2726/24 Справа № 204/3992/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_6 з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження та ОСОБА_7 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2024 року у кримінальному провадженні № 22017040000000032 від 23 травня 2017 про продовження строку тримання під вартою стосовно

ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дебальцеве Донецької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого увчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 111, частиною 3 статті 27 - частиною 1 статті 258-3, частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 28 - частиною 2 статті 258-5, частиною 1 статті 366, частиною 3 статті 209 Кримінального кодексу України (далі КК),

за участю:

прокурора ОСОБА_9

обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції та короткий зміст оскарженого рішення.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2024 року задоволено клопотання прокурора ОСОБА_9 та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 20 вересня 2024 року.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на вимоги до ч. 4 ст. 199, ч. 2 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд виходив з того, що ОСОБА_8 висунуте обвинувачення у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 3 ст. 27 - ч. 1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 258-5, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК, за обставин, детально викладених в обвинувальному акті.

Оцінюючи продовження існування наведених прокурором ризиків, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення у повній мірі доведена висока ступінь ймовірності можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_8 переховуватися від суду, продовжити вчинення інкримінованих злочинів або ж вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК), виходячи з наступного.

Так, ОСОБА_8 висунуто обвинувачення, в тому числі, у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27 - ч. 1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 258-5 КК, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі найнижча межа від восьми років до найвищої межі - п`ятнадцяти років з конфіскацією майна, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від суду.

При цьому, суд зважив на фактичні обставини та характер інкримінованих ОСОБА_8 злочинів, які свідчать про підвищену суспільну небезпеку, зокрема, останній згідно висунутого обвинувачення протягом тривалого періоду часу продовжував вчиняти кримінальні правопорушення, які ставляться йому у провину, а також, виконуючи завдання представників спецслужб Російської Федерації (далі - рф), забезпечував погіршення умов обороноздатності держави України від нападу країни агресора, шляхом передачі останнім інформації щодо нових військових розробок оборонної здатності держави.

Судом враховано, що обвинувачений у своїх виступах та доводах підтверджував, що має паспорти рф, певні зв`язки та знайомих на цій території, неодноразово виїжджав до рф, що, у свою чергу, дає суду достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 з метою уникнути покарання за інкриміновані злочини може вдатися до дій щодо виїзду до непідконтрольних територій України та в подальшому переховуватися на території рф.

Суд вважав доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме можливих спроб обвинуваченого продовжити вчинення інкримінованих злочинів або ж вчинити інше кримінальне правопорушення. ОСОБА_8 будучи на волі, маючи доступ до мережі Інтернет та мобільних додатків, з високою ймовірністю може вчинити або ж продовжити вчиняти аналогічні дії задля підтримання країни агресора у безпрецедентній воєнній агресії, спрямованій на повалення конституційного ладу України, захвату та знищення як територій України, так і її населення.

На користь продовження існування цього ризику свідчать і ті обставини, що відносно ОСОБА_8 є кримінальне провадження за його обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК в межах якого застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, які дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений може бути особою, схильною до вчинення протиправних дій, що безумовно характеризує його не з позитивної сторони, про що вже зазначалося у попередньому судовому рішенні.

На переконання суду першої інстанції, ризик можливих спроб обвинуваченого переховуватися від суду з плином часу не зменшився, а, з огляду на процесуальну поведінку ОСОБА_8 навіть збільшився.

Суд першої інстанції врахував характер та фактичні обставини інкримінованих обвинуваченому злочинів, які свідчать про підвищену суспільну небезпеку, а наявність висунутого ОСОБА_8 обвинувачення у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, з огляду на положення ч. 6 ст. 176 КПК та за наявності ризиків, передбачених у статті 177 КПК, не передбачає застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальненні доводи осіб, які їх подали.

Захисник ОСОБА_6 просить поновити строк апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції від 23 липня 2024 року, оскільки повний текст ухвали він отримав після його проголошення 29 липня і 30 липня 2024 року подав апеляційну скаргу. Зазначає, що скласти та подати мотивовану апеляційну скаргу без повного тексту судового рішення неможливо з об`єктивних причин, а копію повного тексту судового рішення було отримано в останній день строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим просив визнати причини пропуску строку поважними та поновити строк.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду, відмовити в задоволенні клопотання прокурора та обрати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави з носінням електронного засобу контролю із покладенням на ОСОБА_8 обов`язку не покидати межі міста Дніпро без дозволу суду та/або прокурора.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник посилається на недотримання судом вимог ст. 184, 199 КПК відповідно до яких до клопотання додаються копії матеріалів якими прокурор його обґрунтовує. Наводить доводи зміст яких зводиться до не доведення прокурором фактичних обставин, викладених в повідомленні про підозру та в обвинувальному акті. На його думку, формулювання обвинувачення, викладене в обвинувальному акті не відповідають диспозиціям інкримінованих ОСОБА_8 злочинів. Висновки суду про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК внаслідок чого не можливо застосувати альтернативний запобіжний захід є безпідставними. Зазначає, що ОСОБА_8 має міцні соціальні зв`язки, має на утриманні неповнолітніх дітей, є керівником працюючого підприємства, у зв`язку з чим вважав, що ризики, заявлені прокурором є абстрактними, підстав для продовження строку тримання під вартою немає, і суд безпідставно не розглянув можливість застосувати стосовно ОСОБА_8 більш м`який запобіжний захід.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти судового розгляду та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що обвинувачений за основним місцем роботи характеризується позитивно, має відзнаку Головного управління розвідки Міністерства оборони України, є автором книги Синдикат, директором міжнародної ГО Академія безпеки відкритого суспільства, є учасником трьох підприємств, має квартиру, де фактично мешкає, а також житловий будинок, має на утриманні дитину та раніше не судимий Окрім цього, обвинувачений будучи обізнаним про існування щодо нього кримінального провадження неодноразово під час його досудового розслідування перетинав кордон України та повертався додому. Більш того, наразі в Україні обмежено виїзд громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років, тому виїзд ОСОБА_8 , якому 57 років, є неможливим. На переконання захисника, наведені обставини спростовують встановлені судом ризики, однак помилково не були враховані судом під час ухвалення оскарженого рішення. При цьому, суд не розглянув можливості застосування альтернативного запобіжного заходу.

Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні захисники та обвинувачений підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити їх без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Мотиви апеляційного суду.

Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи клопотання захисника ОСОБА_6 про поновлення строку апеляційного оскарження, а причини пропуску строку поважними та такими, що не залежали від процесуальної поведінки захисника, тому клопотання підлягає задоволенню, а строк на апеляційне оскарження поновленню.

Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до вимог частин 3, 4 ст. 199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції належним чином дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону, а доводи захисників про відсутність підстав для продовження строку тримання під вартою, апеляційний суд вважає безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська є кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 3 ст. 27 - ч. 1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 258-5, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК і наразі триває стадія судового розгляду.

Прокурор в судовому засіданні в суді першої інстанції заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК.

Доводи захисника ОСОБА_6 про недотримання судом вимог ст. 184, 199 КПК, оскільки до клопотання додаються копії матеріалів якими прокурор його обґрунтовує, апеляційний суд не може розцінити, як істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки стадія ст. 290 КПК вже відбулася, стороні захисту відкритті матеріали досудового розслідування, у зв`язку з чим захист обізнаний з доказами якими прокурор обґрунтовує подане клопотання.

В даному випадку для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку статей 199, 331 КПК, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.

З огляду на стадію кримінального провадження, яке наразі перебуває на стадії судового розгляду і ОСОБА_8 вже пред`явлено обвинувачення, яке підлягає доведенню прокурором в суді за стандартом «поза розумним сумнівом», апеляційний суд не входить в перевірку питання «обґрунтованості підозри».

Суд апеляційної інстанції зауважує, що апеляційна скарга більшою мірою ґрунтується на доводах які зводяться до тверджень про необґрунтованість висунутого ОСОБА_8 обвинувачення та відсутність в його діях складу злочинів за якими сторона обвинувачення попередньо кваліфікувала дії останнього.

Разом з тим, враховуючи стадію кримінального провадження апеляційний суд не має повноважень входити в їх перевірку та надавати їм оцінку, оскільки в такому випадку неминуче увійде у вирішення тих питань, які на цій стадії відносяться до повноважень суду першої інстанції, який розглядає кримінальне провадження по суті.

За змістом статей 407, 422, 422-1 КПК, постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про... продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 розділу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей, передбачених Главою 31 розділу V КПК.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про судоустрій і статус суддів судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Отже всі питання, що виникають під час кримінального провадження, вирішуються стадійно і лише тим судом, який має повноваження на відповідній стадії.

Протилежне може призвести до одночасного вирішення одних й тих самих питань в різних судових провадженнях в одному кримінальному провадженні, в тому числі різними судами.

Суд апеляційної інстанції не входить у вирішення питання про обґрунтованість підозри, як підстави для продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою, з огляду на стадію кримінального провадження, оскільки наразі триває стадія судового розгляду обвинувального акта, яким пред`явлено ОСОБА_8 обвинувачення.

Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Державне обвинувачення - процесуальна діяльність прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення, чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення та інші (ст. 368 КПК).

Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що стандарт доказування обґрунтованої підозри є нижчим, ніж поза розумним сумнівом, яким керується суд під час ухвалення судового рішення за результатами судового розгляду обвинувального акта.

Так, суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджуютьнаявність ризиків, що стали підставою для... продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду першої інстанції: (1) ухвалу про... продовження строку тримання під вартою; (2) клопотання про... продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті (ч. 2 ст. 422-1 КПК).

Апеляційний суд зауважує на особливостях апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який з одного боку має забезпечити судовий контроль та перевірку законності судового рішення про обмеження права обвинуваченого на свободу, а з іншого боку обмежений кримінальним процесуальним законом досліджувати докази, обставини та витребувати у суду першої інстанції матеріали кримінального провадження окрім тих, які регламентовані ч. 2 ст. 422-1 КПК, здійснювати перевірку та давати оцінку на цій стадії показання потерпілих, свідків, які вони надали суду, перевіряти об`єм вже досліджених доказів місцевим судом, тощо. В іншому випадку, апеляційний суд візьме на себе функцію судового розгляду обвинувачення по суті, яке ще не розглянуто судом першої інстанції, що є неприпустимим.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції не входить в перевірку доводів захисника, які зводяться до аналізу обвинувального акту відносно ОСОБА_8 на предмет його відповідності вимогам ст. 291 КПК, в тому числі, неконкретності та суперечності пред`явленого обвинувачення, незгоди із правовою кваліфікацією діянь, що інкримінуються обвинуваченому, яку він вважає неправильною, а також до тверджень про відсутність вагомих доказів, якими підтверджується скоєння його підзахисним кримінальних правопорушень за ознаками ч. 1 ст. 111, ч. 3 ст. 27 - ч. 1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 258-5, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК, оскільки це є завданням судового розгляду, за результатами проведення якого суд першої інстанції має оцінити докази та ухвалити відповідне судове рішення.

З матеріалів провадження слідує, що ОСОБА_8 , обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 3 ст. 27 - ч. 1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 258-5, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК КК, тобто у державній зраді, нанесенні шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, наданні представнику іноземної держави (рф) допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, у фінансуванні тероризму, наданні активів терористичній організації «ДНР» з метою їх використання для будь-яких цілей вказаної терористичної організації, вчинені за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, в організації сприяння діяльності терористичної організації «ДНР», у службовому підробленні офіційних документів, у легалізації (відмиванні) майна, одержаного злочинним шляхом в особливо великому розмірі, найтяжче з яких ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3 КК відносяться до особливо тяжких злочинів за які передбачене покарання у виді позбавлення волі до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК, є матеріально-правовою підставою для вирішення питання про застосування та/або продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як слідує з обвинувального акта, у 2009 році, ОСОБА_8 став керівником МГО «Академія безпеки відкритого суспільства» (код ЄДРПОУ 36703187), основних видом діяльності якої є діяльність інших громадських організацій, та надання інших інформаційних послуг, не віднесених до інших угрупувань.

Так, ОСОБА_8 , встановив тісний зв`язок з співробітниками Головного управління розвідки Міністерства оборони України з метою виконання завдань представника ГУ ГШ ЗС Російської Федерації.

Після чого, ОСОБА_8 , діючи умисно, на виконання завдань представника ГУ ГШ ЗС Російської Федерації, у тому числі ОСОБА_10 , з метою нанесення шкоди обороноздатності чи іншій складовій державної безпеки України, діючи від імені підприємства МГО «Академія безпеки відкритого суспільства» (код ЄДРПОУ 36703187), здійснював збір технічної документації виробників українських безпілотних летальних апаратів (надалі БПЛА) ТОВ «АВК «СКАЕТОН» (код ЄДРПОУ 34181079), ТОВ «ВІК «ДЕВІРО» (код ЄДРПОУ 40006469), TOB «HBIT «АТЛОН ABIA» (код ЄДРПРОУ 39246402) з метою подальшої передачі вказаної інформації представникам спецслужб Російської Федерації.

Так, 31.08.2018 о 21 год. 30 хв. ОСОБА_8 , бажаючи довести злочинний умисел до кінця, отримавши доступ до вказаної технічної інформації стосовно БПЛА, та будучи обізнаний про перемовини щодо експорту вказаної продукції та участі представників БПЛА в тендерних процедурах з Міністерством оборони Пакистану, використовуючи власний мобільний телефон невстановленого зразку, 3 номером оператора мобільного зв`язку НОМЕР_1 , в месенджері «WhatsApp» здійснив передачу технічної документації (презентацій характеристиками) БПЛА співробітникам ГУ ГШ МО Російської Федерації ОСОБА_10 , який використовує номер мобільного телефону НОМЕР_2 , для подальшого аналізу українських розробок, з метою радіоелектронної боротьби (РЕБ) проти вказаних БПЛА.

В подальшому продовжуючи вчиняти протиправну діяльність, 23.02.2020 о 13 год. 47 хв. ОСОБА_8 , бажаючи довести злочинний умисел до кінця, отримавши доступ до вказаної технічної інформації стосовно БПЛА, та будучи обізнаний про перемовини щодо експорту вказаної продукції та участі представників БПЛА в тендерних процедурах з Міністерством оборони Пакистану, використовуючи власний мобільний телефон невстановленого зразку, 3 номер оператора мобільного зв`язку НОМЕР_1 , в месенджері «WhatsApp» здійснив передачу технічної документації (презентацій характеристиками) БПЛА співробітникам ГУ ГШ МО Російської Федерації ОСОБА_10 , який використовує номер мобільного телефону НОМЕР_2 , для подальшого аналізу українських розробок з метою налагодження радіоелектронної боротьби (РЕБ) проти вказаних БПЛА.

При цьому, під час проведення огляду висновку експерта ЗЕС ІСТЕ СБУ в УСБУ у Дніпропетровській області № 37 від 03.06.2022, за результатами проведеного дослідження мобільного телефону марки Iphone 12 Pro. imei: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_8 , у вказаному мобільному пристрої виявлено листування ОСОБА_8 в месенджері «WhatsApp» з співробітник ГУ ГШ МО Російської Федерації ОСОБА_10 який використовує номер мобільного телефону НОМЕР_2 , в якому міститься інформація про технічну документацію вищевказаних виробників українських БПЛА.

Таким чином, ОСОБА_8 , діючи умисно, бажаючи довести злочинний умисел до кінця, за завданням представників спецслужб Російської Федерації, встановивши зв`язок зі співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримував інформацію стосовно перспективних військових розробок та, в подальшому, передавав вказану інформацію представникам ГУ ГШ МО Російської Федерації та інших спецслужб, з метою нанесення шкоди суверенітетові, територіальної цілісності недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, оскільки у разі використання представниками спецслужб Російської Федерації зазначених матеріалів, насамперед з урахуванням підготовки на той час збройної агресії проти України, могло спряти реалізації загроз національної безпеки України у сфері безпеки і оборони, а саме захищеності державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу, та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз, а також національним інтересам України.

Також, діючи умисно, на виконання завдань представника ГУ ГШ ЗС Російської Федерації, у тому числі ОСОБА_10 , у 2019 році, точну дату та час досудовим розслідування не встановлено, суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, діючи від імені підприємства МГО «Академія безпеки відкритого суспільства» (код ЄДРПОУ 36703187), організовував та брав участь разом із членами правління МГО «Академія безпеки відкритого суспільства» (код ЄДРПОУ 36703187) ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та іншими невстановленими особами, в перемовинах з делегацією Ісламської Республіки Афганістан (надалі ІРА), стосовно можливості відновлення льотної придатності літаків типу Ан-12, Ан-32, Ан-26, Л-39, та вертольотів типу Мі-17, Мі-35, які належать Міністерству оброни ІРА. Також, афганській стороні були представлені БПЛА моделей «Raybird-3», «PD-1», «RAM», «Фурія», резервуари та контейнери автозаправних станцій.

За результатами перемовин, 06.11.2019 у місті Києві, сторони у складі Ezedyar Mohammad Alam Перший Віце-спікера Сенату IPA, Giyanwal Jomadin - Сенатор, Голова комітету з питань впровадження технологій Сенату IPA,Rasoli Gul Mohammad - Сенатор, Голова комітету з питань розвитку Сенату IPA, Ghafari Mohammad Dawud - Сенатор, Голова комітету з фінансових та Сенату ІРА, Qaraloq Abdullah Сенатор ІРА, генерал лейтенант Моori Abdul Shafi - Заступник Командувача ВПЗ ЗС ІРА, Sangari Sallahuddin - В.о. голови Офісу міжнародних зв`язків Сенату IPA, Baiq Mansoor - Голова офісу Першого заступника Сенату ІРА, ОСОБА_8 - Голова правління MrO

Отже, ОСОБА_8 , 14.12.2020 о 13 год. 05 хв. використовуючи власний мобільний телефон невстановленого зразка, з номер оператора мобільного зв`язку НОМЕР_1 , в месенджері «WhatsApp» здійснив відправлення повідомлення фотозображення протоколу перемовин з делегацією IPA в Україні, одному з учасників вказаних перемовин, громадянину ОСОБА_11 , який використовує номер мобільного телефону НОМЕР_4 .

Так, ОСОБА_8 , бажаючи довести свій злочинний умисел до кінця, 15.09.2021 о 11 год. 08 хв. використовуючи власний мобільний телефон невстановленого зразка, з номером оператора мобільного зв`язку НОМЕР_1 в Месенджері «WhatsApp» здійснив відправлення повідомлення наступного змісту: «Вертушки» разом 3 посиланням про технічні характеристики вертольотів стосовно яких здійснювались перемовини з делегацією IPA в Україні, співробітнику ГУ ГШ МО Російської Федерації ОСОБА_12 , який використовує номер мобільного телефону НОМЕР_2 .

В подальшому, ОСОБА_8 , 16.09.2021 у проміжок часу з 19 год. 03 хв. по 19 год 20 хв. використовуючи власний мобільний телефон марки Iphone 12 Pro, imei: НОМЕР_3 , з номер оператора мобільного зв`язку НОМЕР_1 , в месенджері «WhatsApp» здійснив відправлення повідомлення наступного змісту:

Після чого, ОСОБА_8 , продовжуючи вчиняти протиправну діяльність, 25.09.2021 о 10 год 53 хв., використовуючи власний мобільний телефон марки Iphone 12 Pro, imei: НОМЕР_3 з номер оператора мобільного зв`язку НОМЕР_1 , B месенджері «WhatsApp» здійснив відправлення з фотозображеннями технічної документації та кількості літаків типу Ан-12, Ан-32, Ан-26, Л-39, та вертольотів типу Mi-17, Mi-35, стосовно яких здійснювались перемовини з делегацією ІРА в Україні, співробітнику ГУ ГШ МО Російської Федерації ОСОБА_10 , який використовує номер мобільного телефону НОМЕР_2 , з метою недопущення зміцнення обороноздатності України.

Так, ОСОБА_8 , бажаючи довести злочинний намір до кінця, 17.10.2021 о 16 год 18 хв., використовуючи власний мобільний телефон марки Iphone 12 Pro, imei: НОМЕР_5 оператора мобільного зв`язку НОМЕР_1 , в месенджері «WhatsApp» здійснив відправлення з фотозображеннями документації, здійснювались перемовини 3 делегацією ІРА в Україні, співробітнику ГУ ГШ МО Російської Федерації ОСОБА_10 , який використовує номер мобільного телефону НОМЕР_2 , з METOJO недопущения зміцнення обороноздатності України.

В свою чергу, ОСОБА_8 під кураторством ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою недопущення зміцнення обороноздатності України та надання переваги представникам Російської Федерації в закупівлі зазначеної авіаційної техніки, навмисно затягував перемовини та направлених на недопущення реалізації вказаного договору українською стороною з делегацією ІРА шляхом надання інформації та змісту договору (фото матеріалів, технічних характеристик та стану військової літальної техніки), та, одночасно, організовував візит перемовин з аналогічного питання російської делегації в інтересах Міністерства оборони Російської Федерації, оскільки 18.09.2021 на власний мобільний телефон ОСОБА_8 марки Iphone 12 Pro, imei: НОМЕР_3 з номер оператора мобільного зв`язку НОМЕР_1 в месенджері «WhatsApp» отримав повідомлення від ОСОБА_10 , який використовує номер мобільного телефону НОМЕР_2 , 3 фотозображеннями паспортів громадян Російської Федерації ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_10 з метою подальшого організування вказаного візиту представників Російської Федерації.

При цьому, під час проведення огляду висновку експерта ЗЕС ІСТЕ СБУ в УСБУ у Дніпропетровській області № 37 від 03.06.2022, за результатами проведеного дослідження мобільного телефону марки Iphone 12 Pro, imei: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_8 , у вказаному мобільному пристрої виявлено листування ОСОБА_8 в месенджері «WhatsApp» 3 громадянином ОСОБА_11 , який використовує номер мобільного телефону НОМЕР_4 , в якому містяться повідомлення з інформацією про вищевказану зустріч із делегацією ІРА (протокол переговорів від 06.11.2019) фотозображення літаків, вертольотів.

Також, під час проведення вищевказаного огляду висновку експерта, встановлено листування ОСОБА_8 зі співробітником ГУ ГШ МО Російської Федерації шкоди, який використовує номер мобільного телефону НОМЕР_2 , в якому міститься інформація про технічну документацію (презентації) виробників БПЛА, та фотозображення паспорту громадянина ОСОБА_11 , а також повідомлення з фотозображеннями технічної документації та кількості літаків типу Ан-12, Ан-32, Ан-26, Л-39, та вертольотів типу Мі-17, Mi-35, стосовно яких здійснювались перемовини з делегацією ІРА В Україні.

Таким чином, ОСОБА_8 , діючи умисно, бажаючи довести злочинний умисел до кінця, за завданням представників спецслужб Російської Федерації, завдав шкоди обороноздатності чи іншій складовій державної безпеки України шляхом передачі представникам ГУ ГШ ЗС Російської Федерації інформації про перемовини з делегацією ІРА, яка проходила в Україні, щодо можливості відновлення льотної придатності літаків Ан-12, Ан-32, Ан-26, Л-39 та вертольотів типу Мі-17, Mi-35, що належать Міністерству оборони ІРА, та які в подальшому Україна могла придбати у разі прийняття рішення керівництвом ІРА про реалізацію вказаних літаків та вертольотів, з урахуванням підготовки збройної агресії Російської Федерації проти України, 3 метою нанесення шкоди суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, оскільки у разі використання представниками спецслужб Російської Федерації зазначених матеріалів, насамперед з урахуванням підготовки на той час збройної агресії проти України сприяв реалізації загроз національної безпеки України у сфері безпеки і оборони, а саме суверенітету, територіальної цілісності, захищеності державного демократичного конституційного ладу, та інших національних інтересів та потенційних загроз, а а також національним України від реальних та потенційних інтересам України.

Апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК і такі висновки суду є належним чином мотивованими.

Суд першої інстанції правильно врахував, що тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватими у вчиненні злочинів, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).

Апеляційний суд також зважає на характер інкримінованих ОСОБА_8 злочинів, які свідчать про підвищену суспільну небезпеку, зокрема, що останній, згідно з твердженням сторони обвинувачення, яке наразі прокурор підтримує в суді, протягом тривалого періоду часу продовжував вчиняти кримінальні правопорушення, які ставляться йому у провину, а також, виконуючи завдання представників спецслужб російської федерації, забезпечував погіршення умов обороноздатності держави України від нападу країни агресора, шляхом передачі останнім інформації щодо нових військових розробок оборонної здатності держави.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено воєнний стан, а отже, в умовах, що існують в державі, викликаних безпрецедентною військовою агресією російської федерації проти України, у обвинуваченого ОСОБА_8 збільшуються можливості для ухилення від суду, оскільки здійснення належного контролю за поведінкою обвинуваченого з об`єктивних причин значно знижується.

Окрім того, суд першої інстанції обґрунтовано врахував і це встановлено попередніми судовими рішеннями, що час підготовчого провадження обвинувачений у своїх виступах та доводах підтверджував, що має паспорти російської федерації, певні зв`язки та знайомих на цій території, неодноразово виїжджав до рф, що, у свою чергу, давало суду достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 з метою уникнути покарання за інкриміновані злочини може вдатися до дій щодо виїзду до непідконтрольних територій України та в подальшому переховуватися на території російської федерації.

З огляду на вищевикладене, у цьому кримінальному провадженні тяжкість висунутого обвинувачення не є вирішальною обставиною для висновку суду про наявність реального ризику можливих спроб обвинуваченого переховуватися від суду.

Щодо існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК, то в цій частині колегія суддів також вважає обґрунтованими і мотивованими висновку місцевого суду про його існування і не зменшення, з огляду на те, що ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, маючи доступ до мережі Інтернет та мобільних додатків, з високою ймовірністю може вчинити або ж продовжити вчиняти аналогічні дії задля підтримання країни агресора у безпрецедентній воєнній агресії, спрямованій на повалення конституційного ладу України, захвату та знищення як територій України, так і її населення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою при наявності продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, а тому законних підстав для скасування ухвали і прийняття нової, відповідно до викладених в апеляційній скарзі доводів захисника, апеляційний суд не вбачає.

Судом першої інстанції розглянуто питання про застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу і апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, що на даний час достатнім та необхідним є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Крім того, на час військового стану законодавець встановив заборону застосувати інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК та надав дискреційні повноваження не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо цих злочинів (ч. 6 ст. 176, ч. 4 ст. 183 КПК).

Посилання захисника про позитивні характеристики обвинуваченого та міцні соціальні зв`язки останнього були предметом оцінки судом першої інстанції, враховані ним та враховуються апеляційним судом, проте вони самі по собі не спростовують і не зменшують ризики, які стали підставою для застосування та продовження відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Переглядаючи матеріали контрольного провадження, суд апеляційної інстанції враховує строк судового розгляду та строк перебування обвинуваченого під вартою, при цьому зазначає наступне.

За змістом ст. 28 КПК під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є,зокрема складністькримінального провадження,яка визначаєтьсяз урахуваннямкількості обвинувачуваних такримінальних правопорушень,щодо якихздійснюється провадження,обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо, поведінка учасників кримінального провадження тощо

Апеляційний суд враховує і положення ст. 28 КПК та зважає на тривалість досудового розслідування та судового розгляду, які, на переконання колегії суддів, не є надмірними, з огляду на складність кримінального провадження, обсяг обвинувачення та великою кількістю доказів, які належить дослідити суду та для чого об`єктивно потрібен час.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Отже, для запобігання встановленим вище ризикам, забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та забезпечення проведення судового розгляду у розумні строки, суд апеляційний інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення клопотання прокурора та продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою є законним, обґрунтованим та належним чином мотивованим.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на... ухвали суду... про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

За результатами апеляційного провадження, в межах доводів апеляційних скарг захисників та в межах повноважень суду апеляційної інстанції на даній стадії кримінального провадження, колегія суддів апеляційного суду не встановила підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційні скарги захисників підлягають залишенню без задоволення, а ухвала суду без змін.

Керуючись статтями 199, 331, 405, 407, 419, 422-1 КПК, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити клопотання захисника ОСОБА_6 та поновити йому строк на апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених частиною1статті 111,частиною 3статті 27-частиною 1статті 258-3,частиною 3статті 27,частиною 2статті 28-частиною 2статті 258-5,частиною 1статті 366,частиною 3статті 209Кримінального кодексуУкраїни залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4