Постанова

від 08.08.2024 по справі 640/19162/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 640/19162/18

адміністративне провадження № К/9901/6646/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н. Є.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І.Л.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Damiron LP

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2020 року (судді: Єгорова Н.М., Шурко О.І., Федотов І.В.)

у справі за позовом Damiron LP

до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна фіскальна служба України,

про визнання протиправним та скасування наказу в частині, -

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

11 листопада 2018 року Damiron LP (далі також - Позивач) звернулось до суду з позовом до Міністерства економічного розвитку України (далі також - Відповідач), третя особа - Державна фіскальна служба України (далі також - ДФС України) про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 1 серпня 2017 року № 1142 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб`єктів господарської діяльності" в частині застосування до Damiron LP спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб`єктів господарської діяльності на території України.

1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

27 грудня 2018 року представник Відповідача подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з посиланням на те, що Позивач звернувся до суду з пропуском строку, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 27 травня 2019 року позовні вимоги Damiron LP задовольнив у повному обсязі й визнав протиправним та скасував наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 1 серпня 2017 року №1142 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб`єктів господарської діяльності" в частині застосування до Damiron LP спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України- до іноземних суб`єктів господарської діяльності на території України.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 5 лютого 2020 року апеляційні скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Державної податкової служби України задовольнив частково: рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2019 року скасував; позовну заяву Damiron LP до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, за участю третьої особи - Державної фіскальної служби України, про визнання протиправним та скасування наказу в частині залишив без розгляду.

Ухвалюючи постанову апеляційний суд погодився з позицією Відповідача та третьої особи щодо пропуску строку звернення до суду з цим позовом й вказав, що:

- Позивачу в лютому 2018 року було достовірно відомо про застосування до нього спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб`єктів господарської діяльності та відповідно порушення, на думку Позивача, суб`єктом владних повноважень його прав, свобод або інтересів внаслідок неприйняття Міністерством рішень після подання Damiron LP клопотання про скасування дії спеціальної санкції у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

- право на подання відповідних матеріалів та клопотання про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій не є досудовим порядком вирішення спору; посилання Позивача на частину четверту статті 122 КАС України як на підставу, що звернення до суду першої інстанції відбулося у встановлений приписами КАС України шестимісячний строк, є помилковим;

- протягом майже дев`яти місяців Позивач не ставив питання щодо правомірності застосування до Damiron LP спеціальної санкції, а тому подання позовної заяви за відсутності належного обґрунтування причин тривалого зволікання із оскарженням спірного наказу матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, що є неприпустимим з огляду на принципову позицію Європейського Суду з прав людини у цьому питанні;

- Позивач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду. Належної оцінки відповідним посиланням щодо пропуску строку не було надано й судом першої інстанції.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

У касаційній скарзі Позивач стверджує про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права й порушення процесуальних норм та просить Суд скасувати рішення апеляційного суду і передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Скаржник зазначає про те, що, на його думку, апеляційний суд неправильно тлумачив норми частини 14 статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" як такі, що не визначають досудового порядку вирішення спору.

Також наголошує представник Позивача й на безпідставності покликань суду апеляційної інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22 грудня 2018 року у справі № 826/7430/17.

2.2. Позиція Відповідача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)

Відповідач вважає, що постанова апеляційного суду прийнята відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, а тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Представник Відповідача повністю підтримав позицію, викладену судом апеляційної інстанції.

Також зазначив, що Позивач 20 грудня 2017 року звернувся до Мінекономрозвитку з клопотанням про скасування спеціальної санкції, застосованої до Позивача, отже як мінімум з цієї дати знав про існування оскаржуваного наказу, проте звернувся до суду з позовною заявою, підписаною 13 листопада 2018 року. Наведене вказує на пропуск строку звернення до суду. Таким чином, Позивач подав адміністративний позов поза межами шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, що встановлений частиною другою статті 122 КАС України.

Суд апеляційної інстанції, на думку представника Відповідача, дійшов правильного висновку, що системний аналіз норм цього Закону свідчить про те, що вказане право на подання відповідних матеріалів та клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій не є досудовим порядком вирішення спору.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів скаржника і висновку суду апеляційної інстанції

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права виходить з такого.

Відповідно до установлених судами попередніх інстанцій обставин Міністерство економічного розвитку і торгівлі України за поданням Державної фіскальної служби України від 14 липня 2017 року №12036/5/99-99-14-06-02-16 наказом від 1 серпня 2017 року № 1142 застосувало до Damiron LP спеціальну санкцію у сфері зовнішньоекономічної діяльності - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України.

Згідно з цим наказом спеціальна санкція до Позивача застосована у зв`язку із порушенням ним статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" під час здійснення розрахунків із ТОВ "Олімпгрупінвестиція", яка полягала у неповерненні валютної виручки у розмірі 2918600,00 доларів США.

20 грудня 2017 року Позивач звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України із клопотанням про скасування дії спеціальної санкції у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Листом від 2 січня 2018 року вих. № 4102-13/36-07 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повідомило Позивача, що питання про скасування дії спеціальної санкції буде розглянуте у разі надходження відповідного подання Державної фіскальної служби України.

Позивач також звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою від 20 грудня 2017 року щодо подання службовими особами ДФС України до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України неправдивих відомостей, які стали підставою для застосування до нього спеціальної санкції.

Листом від 6 лютого 2018 року №4102-13/4721-07 ДФС України повідомила, що не вбачає підстав для скасування спеціальної санкції, застосованої до Позивача.

Крім того, за змістом листа Державної фіскальної служби України від 1 лютого 2018 року № 3427/6/90-99-14-06-02-15 Позивач дізнався про наявність простроченої заборгованості, яка виникла -при виконанні зовнішньоекономічного контракту, укладеного між Позивачем та TOB "Грінторг" (код 40659679, після 1 листопада 2016 року іменується ТОВ "Олімпгрупінвестиція").

Рішенням Господарського суду Харківської області від 4 липня 2018 року у справі № 922/864/18 визнано недійсним зовнішньоекономічний контракт № 04/08/16 від 4 серпня 2016 року, укладений відповідно до зазначених у ньому даних, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінторг" (код ЄДРПОУ 40659679) та Damiron LP (адреса реєстрації: Suite 6013, 4 Fullarton street, AYR KA7 1UB, Scotland SL017684).

У червні 2018 року Позивач подав клопотання до ДФС України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про скасування дії спеціальної санкції.

Листом від 4 липня 2018 року №4102-13/28772-07 Відповідач повідомив Позивача, що вирішення питання про скасування дії спеціальної санкції залежить від волевиявлення ДФС України.

Листами від 16 липня 2018 року №12468/5/99-99-14-06-02-16 та від 2 серпня 2018 року №11275/М/99-99-14-06-02-14 ДФС України повідомила, що не вважає за доцільне скасувати спеціальну санкцію, застосовану до Позивача.

27 червня 2018 року Позивач повторно звернувся до Відповідача із клопотанням про скасування спеціальної санкції.

Листом від 17 вересня 2018 року №4102-13/404-14-07 Відповідач повідомив про тимчасове зупинення дії спеціальної санкції до 1 грудня 2018 року.

Вважаючи протиправною поведінку Відповідача щодо розгляду його заяв та не ухвалення рішення про скасування санкцій, застосованих на підставі спірного наказу, а ухвалення рішення про тимчасове зупинення дії спеціальної санкції, Позивач звернувся до суду.

Спірні правовідносини на час їх виникнення були врегульовані Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі також - Закон; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частинами першою та другою статті 37 Закону було передбачено, що за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:

· накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб`єктами господарської діяльності своїх обов`язків згідно з цим або пов`язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;

· застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;

· тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов`язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності протягом трьох років.

Згідно із частиною шостою статті 37 Закону індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Як передбачає стаття 37 Закону у разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб`єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.

Клопотання повинно містити такі документи:

· лист-звернення з викладенням причин, що призвели до порушення, та про вжиті заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України;

· оригінали або завірені в установленому порядку копії матеріалів (довідки) від державних органів, що здійснюють контроль за зовнішньоекономічною діяльністю чи валютний контроль, та/або агентів валютного контролю, які засвідчують вжиті суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності практичні заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України.

Загальний термін розгляду цих клопотань не повинен перевищувати тридцяти календарних днів.

З метою уточнення інформації центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики може звертатися до державних органів, що здійснюють контроль у сфері зовнішньоекономічної діяльності, валютний контроль, та агентів валютного контролю із запитами про одержання додаткових матеріалів (інформації) щодо діяльності суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, які звернулися до нього з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкції.

Відповідальність за недостовірність інформації, зазначеної в поданнях, щодо застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) санкцій, на підставі яких приймаються відповідні рішення центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, несе ініціатор подання у порядку, передбаченому законом.

Відповідальність за недостовірність відомостей, поданих до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, несуть суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності.

Застосування санкцій, зазначених у цій статті, може бути оскаржено в суді. Представництво інтересів держави при розгляді таких судових спорів забезпечується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики та державними органами, які внесли подання про застосування санкцій. Оскарження застосування санкцій у судовому порядку до винесення судом відповідного рішення не зупиняє їх дію.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 10 березня 2021 року у справі № 826/12552/18 вказав, що застосування спеціальних санкцій, передбачених у статті 37 Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність", має на меті припинення та недопущення повторення відповідним суб`єктом господарювання порушення у сфері зовнішньоекономічних відносин.

У постанові від 9 жовтня 2018 року у справі №826/7415/17 Верховний Суд на підставі аналізу наведених норм вказав, що:

"Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов`язаних з ним законів України, і скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України. Дія санкцій скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України в разі усунення суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності порушень законодавства України або застосування практичних заходів. Законодавчо визначеною умовою скасування дії санкцій Міністерством економічного розвитку і торгівлі України є усунення суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов`язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до законів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб`єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відповідні матеріали, які підтверджують усунення порушень законодавства України і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України, на підставі чого звернутися з клопотанням про скасування дії санкцій".

Отже, передбачена статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" процедура скасування Міністерством економічного розвитку і торгівлі України дії санкції, зокрема, застосування індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України, обумовлена не лише наявністю рішення, яким така відповідальність введена, а й, зокрема, усуненням порушень законодавства України з підтвердженням такої обставини відповідними документами, перелік яких визначений законодавством.

Так, дійсно, частини перша та друга статті 122 КАС України передбачають, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами; для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тож відлік строку для звернення до суду у випадку, зокрема, незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19).

У постанові від 22 грудня 2018 року у справі № 826/7430/17, на висновки якої послався суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови, Верховний Суд наголошував, що у таких категоріях спорів потрібно досліджувати коли саме відбулось порушення прав та інтересів особи, щодо якої застосовані санкції на підставі відповідного наказу.

Як підтверджується матеріалами справи, Позивач заявив вимогу про скасування наказу від 1 серпня 2017 року № 1142 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб`єктів господарської діяльності" в частині застосування до Damiron LP спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб`єктів господарської діяльності на території України.

Такий спосіб захисту порушеного права, як слідує зі змісту матеріалів справи та рішення суду першої інстанції, Позивач обрав не з огляду на допущені при ухваленні цього наказу порушення вимог законодавства, а зважаючи на те, що Відповідач, на думку Позивача, при розгляді його клопотань про скасування санкцій у рішеннях, прийнятих починаючи з липня 2018 року, не врахував обставин, викладених у його заявах. Як зазначав Позивач, у цих клопотаннях він звертав увагу на встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 4 липня 2018 року у справі № 922/864/18 обставини щодо відсутності господарських взаємовідносин між ним та його контрагентом - ТОВ "Олімпгрупінвестиція". Також, за твердженнями Позивача, врахування цих обставин при вирішенні його багаторазових клопотань про скасування санкцій мало мати наслідком саме скасування відповідного наказу, з приводу правомірності якого виник спір, а не зупинення, що зробив Відповідач на підставі рішення у вересні 2018 року.

Наведеному оцінки суд апеляційної інстанції не надав, ухвалюючи постанову формально виходив із дати ухвалення спірного наказу без врахування суті спірних правовідносин та обставин, які, на думку Позивача, обмовили порушення його прав та інтересів.

Відтак, знайшли своє підтвердження у ході розгляді справи наведені у касаційній скарзі доводи Позивача про неправильне врахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 22 грудня 2018 року у справі № 826/7430/17.

Отже, суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційних скарг Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Державної податкової служби України зробив передчасні висновки про порушення Позивачем строку звернення до суду з позовом у цій справі.

Суду належало дослідити відповідні докази та з`ясувати з якими саме діями, рішенням чи бездіяльністю Відповідача Позивач пов`язує порушення свого права та відповідно виходячи з цього слід встановити момент з якого Позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду є передчасними та такими, що сформовані за неповних оцінки обставин та дослідження доказів.

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частинами першою та другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.

Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі..

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, зважаючи на положення статті 353 КАС України касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржуване судове рішення - скасувати із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Damiron LP задовольнити.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2020 року скасувати.

Справу направити до суду апеляційної ї інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх